Виявлення організаторських здібностей у підлітків в ігровій діяльності

Враховуючи отримані результати, нами з експериментальною групою було проведено цикл ігрових занять з метою підтвердження гіпотези, що ігрова діяльність може сприяти виявленню, організаторських здібностей у дітей підліткового віку.

По закінченні корекційних занять, проведене повторне анкетування учнів з контрольної та експериментальної груп.

Результати мають такий вигляд за шкалою оцінок комунікативних та організаторських схильностей.

Контрольна група Експериментальна група

1 31 учнів 28 учнів

2 27 учнів 16 учнів

3 13 учнів 20 учнів

4 14 учнів 18 учнів

5 3 учнів 8 учнів

Як бачимо результат говорить сам за себе: під час ігрової діяльності стало можливим на основі комунікативних і організаторських схильностей сприяти виявленню організаторських здібностей дітей підліткового віку. Порівняльну характеристику можна бачити на діаграмах 1, 2.

Діаграма 1. Порівняльна характеристика результатів анкетування експериментальної і контрольної груп до проведення корекційної роботи

Результати опитування учнів контрольної групи практично змін не зазнали.

Діаграма 2. Порівняльна характеристика результатів анкетування експериментальної і контрольної груп після проведення корекційної роботи

Зменшення кількості учнів, які отримали оцінку 1 і 2 за шкалою оцінювання свідчить, що в результаті ігрової діяльності у дітей з низьким рівнем організаторських схильностей відбулися певні зміни в характері взаємовідносин з однолітками. Підвищення за оцінками 3, 4, 5 говорить, що використання ігрової діяльності є доцільною для виявлення та розвитку організаторських здібностей у дітей підліткового віку. З метою отримання додаткової інформації, нами було використано додатково методику діагностики оцінки самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера. (Додаток №2) Методика містить 10 запитань. Кожне з них треба оцінити як відповідне чи невідповідне по відношенню до себе.

Опитування проводилося з учнями експериментальної групи. За підсумками, отримано результати:

40 учнів від кількості учасників групи мають низький рівень комунікативного контролю, не вважають за потрібне змінюватись відповідно до ситуації.

27 учнів мають середній комунікативний контроль, в емоційних проявах не стримані, в поведінці враховують думки оточуючих. 23 учні мають високий рівень комунікативного контролю. Легко вживаються в будь-яку роль, добре реагують на зміни в ситуаціях тощо.

Результати нашого експериментального дослідження свідчать, про те, що внутрішній світ підлітка розвинений недостатньо, він ще не збагачений досвідом переживання різноманітних ситуацій. Перешкоди, які постають на шляху до задоволення його життєво важливих соціальних потреб, не сприяють його активності. За таких обставин підліток неспроможний вийти з кризової ситуації шляхом саморозвитку, самоактуалізації та самовдосконалення. Діяльність його самосвідомості спрямовується лише «по лінії найменшого опору», що й детермінує «вмикання» захисних механізмів - мимовільних, неусвідомлюваних процесів, покликаних позбавити індивіда сприйняття небажаної психотравмуючої інформації, усунути тривогу та напруженість. В якості таких захисних механізмів може виступати рольова гра, спрямована на самоствердження перед оточуючими, потяг до розігрування, орієнтована на мовленнєву діяльність.

2.4 Програма корекційних занять для виявлення організаційних здібностей підлітків

Мета: сприяти виявленню та розвитку здібностей розуміти інших людей, розуміти, долати та розкривати себе для себе.

Цільова група: 4 підгрупи по 20 учнів із числа дітей експериментальної групи

Тривалість: 8 занять по 30 - 40 хвилин кожне

Методичне забезпечення: плакати для записів, кольорові маркери, ручки, бейджі, папір А-4. Заняття будуються за схемою тренінгового заняття: обв'язковими є тема кожного заняття, привітання, наявність сформованих в кожній групі правил роботи.

Використані ігри.

1) «Інтерв'ю». Кожному учаснику задають 3 - 5 питань - т.т. «беруть інтерв'ю». Відповідати можна в будь-якій мірі відвертості, можна використовувати «маску» - т.т. відповідь «ніби-то не про себе, а про іншого». Ця умова є обов'язковою, що допоможе зняти психологічний бар'єр у деяких підлітків. Через кілька занять потреба у використанні маски зникне, якщо в групі пануватиме дружня атмосфера.

Т.т. можна використовувати більш складний варіант інтерв'ю: учасники гри задають питання «в ролях»: від імені будь-якого героя мультфільму, кіно, службовця, знатної особи тощо. Таким чином підлітки більш ефективно включаються в ігрову діяльність.

2) «Міміка і жести». Такі ігри є необхідними для розвитку навичок невербального спілкування, а т.ж. вміння вільного, розкутого спілкування. Варіанти:

а) кожен тільки за допомогою рук показує 2 протилежних стани. Наприклад: радість і смуток, втому і бадьорість тощо.

б) те саме, але за допомогою однієї міміки. (без жестів)

в) робота в парах: кожен з пари отримує аркуш із завданням. Це завдання треба жестом і мімікою пояснити тому, з ким знаходиться в парі. Другий повинен виконати завдання перед групою так, як зрозумів. Після чого порівнюється написане завдання з тим, яке виконано.

3) «Стратегія в діалозі». Вправа спрямована на розвиток вербального спілкування.

а) ведучий обирає двох учасників. Кожен з них отримує потай від інших і один від одного завдання. Перший - підтримувати діалог в манері свого повсякденного спілкування. Другий - будь-що утримувати позицію «лідера» в процесі діалогу. Тему задає ведучий, група або учасники діалогу обирають її самі.

По закінченні відбувається обговорення всіма учасниками групи.

б) завдання подібне, але другий учасник повинен застосувати першого стати лідером розмови.

в) обидва отримують завдання вести діалог певним чином. Один стверджує якусь думку, другий спочатку повинен точно її повторити, як він зрозумів думку першого, а потім висловлювати свою. Далі 1-й, відповідно, має повторити сказане і т.д.

Такий діалог триває 5 - 7 хвилин (іноді більше). Бажано, або хтось із слухачів фіксував кількість відхилень кожним учасником при переказі слів свого співбесідника.

Решту ігор вважаємо недоцільним наводити далі в нашому дослідженні. Розробки заходів знаходяться у ведучого даної програми.

Усі ігри можна використовувати в різних варіантах, змінюючи завдання. Як показав досвід, після 3 - 4 заняття найбільш ініціативні підлітки починають пропонувати свої ігри та вправи. Це дає можливість виявляти рівень організаторських здібностей дітей підліткового віку в ігровій діяльності.

Висновки

Реальною основою особистості людини визнається сукупність її відношень до світу, що є суспільними за своєю природою і реалізуються разом. Особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей. Є три основних параметри особистості: широта зв'язків людини зі світом, ступінь їхньої ієрархізованості та загальна структура. Людина живе в реальності, що дедалі більше розширюється для неї. Багатство зв'язків індивіда зі світом порушує особистість. Ієрархії мотивів та діяльностей особистості утворюють відносно самостійні одиниці її життя. Внутрішні співвідношення головних мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини характеризують загальний «психологічний профіль» особистості. Психологічні їй підструктури - темперамент, потреби і потяги, емоційні переживання й інтереси, навички та звички, моральні риси характеру - виявляють себе в умовах життя. Важливою є думка О.М. Леонтьєва про те, що особистість розвивається не в межах задоволення потреб людини, а у творчості, яка не знає меж.

Як показали наші дослідження, ігрова діяльність дозволяє нам побачити в дитині найпотаємніші куточки її внутрішнього світу. Гра сприяє виявленню, розвитку певних якостей, рис особистості, які допомагають їй змінюватись, а разом з цим - змінювати умови й обставини свого життя. Виходячи з результатів нашого дослідження можна сказати, що ігрова діяльність, організована саме серед дітей підліткового віку запобігає проявам негативної поведінки неповнолітніх. Для підлітків це є найоптимальнішим методом роботи, коли один підтримує іншого, допомагає виявляти схильності, здібності.

Саме у грі діти оволодіють знаннями, набувають соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками, вчаться обирати шляхи вирішення проблеми та знаходять вихід із складних ситуацій.

Переваги організації ігрових ситуацій для підлітків:

1) діти більше часу спілкуються один з одним;

2) краще починають розуміти один одного;

3) на відміну від дорослих знаходять конструктивні шляхи вирішення;

4) починають більше довіряти один одному;

5) більш готові до розуміння і наслідування поведінки;

6) вчаться обирати більш прийнятний спосіб поведінки в соціумі;

7) обирають власний стиль спілкування;

Своєї значущості ігрова діяльність набула завдяки використанню досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С. Макаренка та в педагогіці людяності В.О. Сухомлинського.

Дослідженнями визначено, що педагогічні працівники розуміють значимість і важливість використання ігрової діяльності в роботі з підлітками, але для цього їм потрібно оволодіти певними знаннями, вміннями. Тому більшість викладачів віддають перевагу співпраці з психологами шкіл, які володіють певним досвідом роботи в даному напрямку. Педагоги сприяють організації спільної діяльності зі спеціалістами під час тематичних уроків, годин спілкування, зборів для учнів, батьків тощо.

Щоб зрозуміти, чи сприяє ігрова діяльність дітей підліткового віку в школі виявленню та розвитку у них організаторських здібностей, наведемо ідеї бразильського педагога Паоло Фрейре, а саме:

1) освіта ґрунтується на «банківському підході, за якого інформація зберігається в пасивних куточках пам'яті, звільняючи її;

2) освіта повинна допомагати ставити правильні питання та надавати можливість будувати схеми для їх активного вирішення;

3) освіта має базуватися на потребах людей та їхньому життєвому досвіді;

4) освітній процес є процесом обміну й діалогу, або відображення та дії.

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. М., Издательство мак. ун-та, 1980

2. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 144 с. (Психол. наука - школе).

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М., 1992.

4. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание. М., 1986.

5. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. - СПб., 1996.

6. Бреслав Г.М. Уровни активности учения школьников и этапы формирования личности // Формирование активности учащихся и студентов в коллективе. Рига, 1985. С. 45-49.

7. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребёнка. - Вопросы психологии, 1966, №6, с. 74-75.

8. Выготский Л.С. Психология искусства М., 1963, с. 313

9. Гайда В.К., Захаров В.А. Психологическое тестирование. М., 1982.

10. Етапи шкільного життя дитини ІІ Психолог, №7 (55) лютий 2003

11. Кон И.С. Психология старшокласника. - М.: Просвещение, 1982.

12. Краткий психологический словарь Ред. - сост. Л.А. Карпенко; общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевського. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998.

13. Кулагіна Вікова психологія. - М., 2001.

14. Лолюв Б.Ф., Бєляєв А.В. Психологические исследования общения. - М.: Наука, 1985.

15. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М., 1970, с. 83.

16. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. - М.: Учпедгиз. 1953.

17. Макаренко А.С. Некоторые выводы из педагогического опыта. - соч. в 7-мит. М., 1958, 7.V.

18. Методика «Q-сортировка» В. Стефансона. Диагностика основных тенденций поведения в реальной группе и представлений личности о себе

19. Методика диагностики уровня эмоционального выгорания В.В. Бойко

20. Методика личностного дифференциала

21. Методика многофакторного исследования личности Р. Кеттелла (№=187)

22. Немов Р.С. Психология. Учеб. Для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 2 кн. кн. 1. Общие основы психологии - М.: Просвещение: Владос, 1994, с. 437, с. 461 с. 482-507.

23. Опросник мини - мульт (сокращенный вариант миннесотского многомерного личностного перечня ММРІ)

24. Орлов А.Б. Методы современной возрастной и педагогической психологии. М., 1982.

25. Пезешкион Н. Психотерапия повседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и самопомощи: Пер. с нем. - М.: Медицина, 1995.

26. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте (под ред. И.В. Дубровиной - 5-е изд. - Екатеринбург: Деловая книга, 2000.

27. Психология личности. Тесты, опросники, методики. - М., 1995.

28. Психология. Словарь /Под ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. М., 1990.

29. Психологічні тренінги (Упоряди. О. Плавник. - К.: Шкільний світ, 2002. (випуск 2)

30. Рейгородский Д.Я. Практическая психодиагностика методики и тесты. Учебное пособие: - Самаре: Издательский Дом «Бахрак - М», 2001.

31. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: у. пособие. - М.: Владос, 1995.

32. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946, с. 592 с. 590

33. Філософський словник. - М., 1985.

34. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии /Под ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. М., 1980. Т.1.

35. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. М., 1988.

36. Щедровицкий Г.П. Методологические замечания к педагогическим следованиям игры. - В-кн.: Психология и педагогика игры дошкольника. М., 1966, с. 92-94

37. Эльконин Д.Б. Детская психология М, 1960, с. 156

38. Эльконин Д.Б. Психология игры. М., 1979, с. 290.

Размещено на Allbest.ru