Реальність дозвілля, як вважають учені О.С. Каргін та М.А. Хрєнов, є реальність ігрового самовираження людини, яке надбудовується над її самовираженням в культурі і суспільстві. Культура, на їх думку, не тільки сприяє розвитку якихось особливостей психологічного типу особистості, але й пригнічує розвиток інших. “Те, що пригнічується культурою в її суспільній і державній реальності, підкреслюють вони, оживає в ситуаціях, характерних для гри. В дозвіллі відбувається ігрове поповнення особливостей особистості, які не можуть реалізуватися в культурі” [25].

Інтерес до ігрової діяльності у студентської молоді має досить виразний характер. Діапазон цих інтересів дуже широкий і різноманітний: участь у телевізійних і газетних вікторинах, конкурсах; комп'ютерні ігри; спортивні змагання; азартні ігри з негативною спрямованістю. Наші спостереження за практикою підготовки і проведення численних молодіжних культурно-дозвільних заходів свідчать, що їх успіх значною мірою залежить від включення до їх структури ігрових блоків, які стимулюють у молодих людей прагнення до змагань, імпровізації, винахідливості.

Найбільш повно і яскраво специфіка молодіжного дозвілля виявляється в її конкретному змісті й спрямованості у різних вікових і соціально-професійних групах. Виявлення студентських дозвіллєвих потреб і інтересів дуже часто пов'язане з певними труднощами. Вони обумовлені не тільки широтою діапазону дозвіллєвих потреб, а й методикою їх виявлення. Це виявлення специфіки молодіжного дозвілля, співвідношення витрат часу припускає, як правило, дослідження структури соціально-культурної діяльності, яка вже склалася, відомих стандартів, певних сформованих традицій, норм і звичок.

Слід мати на увазі, що ці стандарти і звички значною мірою залежать від об'єктивних умов і можливостей, якими сьогодні розпоряджаються різні групи молоді (обсягом вільного часу, розвитком мережі та рівнем матеріально-технічного забезпечення закладів культури і спорту).

Крім того, структура дозвіллєвих потреб молоді не завжди відповідає об'єктивним можливостям їх задоволення. Як потреби, так і можливості для їх задоволення дуже часто в складному динамічному співвідношенні.

На нашу думку, поза навчальна діяльність у клубах за інтересами, в гуртках самодіяльності, в інших видах творчості дають можливість студенту реалізувати себе не уявно, а реально, оскільки передбачає в рамках цієї діяльності певні завдання, вирішуючи, як молоді люди активізують творчий пошук, стимулюють самостійність і взагалі підвищують свою майстерність в тому чи іншому виді дозвіллєвого заняття.

Самоствердження може сприяти формуванню у студента більш високої потреби самореалізації. Аналіз прагнень молодої людини до участі в самодіяльній творчості дозволяє зробити висновок, що “…останнім часом посилюється бажання молодої людини перетворити сферу вільного часу на додатковий простір для самореалізації особистості” [21]. Саме на реалізацію цього складного завдання повинна бути націлена діяльність студентських клубів.

Висновки до першого розділу

Сьогодні надзвичайно важливою є проблема формування та впровадження культури дозвілля студентської молоді. Діапазон дозвіллєвих інтересів студентів досить широкий, але в ньому переважають пасивно-споглядальні форми. Творчо-активні форми дозвіллєвої діяльності у студентів мають другорядне значення.

Основні причини такої усталеної спрямованості проведення часу:

- нерозвинена соціально-культурна інфраструктура (особливо в сільській місцевості);

- відсутність у значної частини молоді сформованої культури дозвілля;

- недостатність кваліфікованих спеціалістів у сфері педагогіки дозвілля;

- байдуже і некритичне ставлення молоді до свого дозвілля.

Участь молоді в різних громадсько-політичних рухах має епізодичний характер і має в структурі дозвілля другорядне значення, хоч нереалізований потенціал в цій сфері діяльності у всіх соціально-професійних груп у декілька разів перевищує їх фактичну участь в тих чи інших громадсько-політичних рухах.

Зберігається тенденція розширення позаінституційних форм використання вільного часу, яка спостерігається практично в усіх вікових групах.

У студентів молодших курсів значний стихійно-груповий характер використання вільного часу.

При виборі дозвіллєвих видів діяльності молодь здебільшого керується розважальними і престижно-конформістськими мотивами.

Основні мотиви участі молоді в цій діяльності:

1) наявність художньо-естетичних мотивів та потреб;

2) яскрава творча і людська індивідуальність керівника колективу, спроможного об'єднати людей і розкрити їх творчий потенціал;

3) можливість реалізації особистісного творчого потенціалу в захоплюючій художньо-естетичній діяльності;

4) сформований психологічний і творчий комфорт у колективі;

5) громадське визнання результатів діяльності колективу.

„Дефіцит культури”, низький культурний рівень молоді негативно впливає на її духовний розвиток і врешті-решт - гальмує процеси реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства.

У сучасному суспільстві поряд з традиційними формами функціонування культури склалася досить розгалужена молодіжна субкультура, носії якої - різні молодіжні групи, які відрізняються певною соціально-психологічною спрямованістю, характером групових цінностей і особливостями проведення дозвілля. Субкультурна активність молоді найбільш повно проявляється в сфері дозвілля.

Особливостями прояву молодіжної субкультури слід вважати переважну орієнтацію молоді на видовищні види мистецтв, святково-ігрові форми дозвілля. На другий план змістилися читання художньої літератури, участь в самодіяльній художній і технічній творчості.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДОЗВІЛЛЯ В УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО КЛУБУ

2.1 Напрями формування культурно-дозвіллєвої активності студентської молоді

Одним із головних завдань діяльності студентського клубу є розвиток культурно-дозвіллєвої активності студентської молоді. В цілому діяльність можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи себе і умови свого існування. У діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, удосконалює свої здібності, зберігає і перетворює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б.

Творчий характер діяльності виявляється у тому, що завдяки їй людина виходить за межі природної обмеженості, тобто перевищує свої ж генотипно обумовлені можливості. Внаслідок продуктивного, творчого характеру діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і природу. Користуючись цими засобами, вона побудувала сучасне суспільство, міста, машини, з їх допомогою виробила нові предмети споживання, матеріальну і духовну культуру і, врешті-решт, перебудувала саму себе. Історичний прогрес за останні кілька десятків тисяч років зобов'язаний саме діяльності, а не удосконаленню біологічної природи людей.

Породивши і продовжуючи удосконалювати предмети споживання, людина, окрім здібностей, розвиває свої потреби. Пов'язані з предметами матеріальної і духовної культури, потреби людей набирають усе більш культурного характеру. Особистість більше створює, ніж споживає. Якби її діяльність мала в основному споживацький характер - кільком десяткам поколінь людей не вдалося б за порівняно короткий історичний строк досягти такого технічного прогресу, створити грандіозну культурну базу, характерну для сучасного суспільства. Все це - завдяки діяльнісному характеру людської активності.

Проблема творчої діяльності та взагалі творчості стає останнім часом усе більш актуальною. Творчість уже не вважається прерогативою окремих особистостей, пов'язаною з талантом чи геніальністю, а визначається природною формою проживання людиною свого життя., більш того, вона сприяє розвитку здорової особистості. До цього можна додати ще й те, що життя у творчості людський рівень життя, еволюційна новина, закладена в людині.

Дуже багато дослідників пов'язують поняття “творчість” з поняттям “індивідуальність”. Наприклад О.Л. Яковлєва пише: “творча реалізація людиною власної індивідуальності”. Індивідуальність має подвійну природу: біологічну і соціальну, інакше кажучи, індивідуальність поділяється на ”індивідуальність індивіда” та “індивідуальність особистості”. Перше включає психофізичні функції та сферу органічних потреб.

Під “індивідуальністю особистості ” ми розуміємо сукупність змістовних стосунків і установок людини, які породжені протягом її життя в суспільстві. При перетворенні “індивідуальності індивіда” на “індивідуальність особистості” незмінним залишається “Я”, що в першому випадку характеризується через потреби і потенційні здібності індивіда, в другому - через мотиваційно-змістовну сферу особистості.

Дійсно, потреби, заявлені в свідомості індивіда у вигляді відчуття комфорту, дискомфорту, оцінюються ним відповідно позитивно або негативно. Аналогічно діяльність суб'єктивно переживається і оцінюється відповідно до того, наскільки вона здійснюється в напрямку розвитку потенційних здібностей.

Подібним чином мотиви, взаємопов'язані із певними потребами, зберігають емоційний компонент останніх, зміст і визначають значущість подій для суб'єкта в термінах емоцій. Вони, сигналізуючи про прагнення “Я” соціалізуватися, приводяться у відповідність до цінностей суспільства, потреб інших людей, і тому змінюються, тобто емоції, які початково випробовуються людиною відповідно до її потреб, потягів, можливостей, у суспільстві постійно модифікуються. Одні з них цінуються суспільством, підтримуються, схвалюються, інші засуджуються, пригнічуються.

У цьому контексті аналізуючи культурно-дозвіллєву діяльність студентської молоді, доцільно більш детально зупинитись на мотивах її реалізації, оскільки саме в “індивідуальності особистості” з'являються „справжні” та “несправжні” мотиви й емоції.

З точки зору соціальної педагогіки та психології ми можемо говорити про аутентичність емоційної реакції (справжньої, вірогідної), оскільки емоційна оцінка є важливим компонентом мотиваційно-змістовних орієнтацій - можна констатувати наявність “справжньої” та “несправжньої” мотивацій.

У нашому випадку “справжня” та, котра відповідає потребам і здібностям індивіда, а “несправжня” виходить із потреб інших людей, конкретного соціуму. Прикладом останньої може бути діяльність, орієнтована на досягнення соціального статусу, престижу, або вибрана відповідно до вимог батьків і т. і. При цьому “несправжня” мотивація може походити від самого суб'єкта, але вона реалізується тією чи іншою мірою відповідно до цінностей суспільства, установок найближчого оточення, засвоєних ним.

Таким чином, діяльність може запускатися обома мотивами. Стосовно творчості, творчої діяльності ми вважаємо, що вона можлива лише за умови “справжньої” мотивації.

Творити - значить, дозволити своїй унікальності вийти за межі простору, в якому вона замкнена, здійснити взаємопроникнення індивідуальності та культури. Нам здається, що тут є принаймні два виходи: перший здійснюється в межах суб'єктивного світу, який, як було згадано вище, індивідуалізований. Дуже часто навколишнє не наповнює унікальне у внутрішньому просторі людини, а пригнічує його, замикає, поглинає. В цьому випадку необхідно проникнення в самого себе, яке можливе, якщо людина буде прислухатись до внутрішніх сигналів. Оцінюючи та інтегруючи елементи соціального та індивідуального, вона постає в перетвореному вигляді - нова і неповторна.

Другий вихід - проникнення індивідуальності в світ через діяльність, через реалізацію своїх потреб. Виходячи з такого розуміння творчості, ми сформулювали гіпотезу, що тільки “справжня “ мотивація, яка формується на основі потреб і здібностей індивіда, сприяє творчій діяльності.

У процесі дипломного дослідження ми дійшли висновку, що існують фактори, котрі обмежують прояв культурних потреб і запитів, які залежать від особистості:

- велика вибірковість потреб у художньо-естетичній культурі та їх постійні зміни призводять до того, що користувач часто не може точно визначити предмет своєї потреби, доки він безпосередньо не знайдений і не використаний. Крім того, уявлення про цей предмет (тема, напрям дозвілля, певне явище в культурному житті) побудовані на попередньому досвіді задоволення потреб, можуть бути навіть помилковими;

- щоб мотивувати свою діяльність, особистість повинна визначити предмет своєї потреби або уявити його у вигляді якогось суб'єктивного образу, мети, котрі необхідно задовольнити.

Саме таку роль виконує потреба культурної діяльності особистості, яка виступає як збудник, спрямовуючий культурологічний мотив. Тому мотив розглядається як одна з активних форм прояву художньо-естетичного інтересу. Таким чином, зацікавленість, установка, мотив нерозривно пов'язані між собою форми запитів, які потім реалізуються в культурно-дозвіллєвій діяльності. Схематично це можна подати наступним чином (мал. 5):



Рис. 2.1.1. Система розвитку культурно-дозвіллєвої активності особистості студента

Існує певний поріг, до якого пізнавальна потреба розвивається певними зусиллями ззовні. При його досягненні особистість переключається на власну самоосвітню активність, коли потреба перетворюється у таку, що саморозвивається. Нажаль, в більшості випадків діяльність і дії закладів культурно-дозвільної сфери не створюють умов для досягнення і подолання цього порогу.

Вирішуючи завдання культурно-дозвільних потреб особистості в плані їх задоволення, слід враховувати, що вони виникають, по-перше, в результаті усвідомлення користувачем деякого відставання своєї культурної складової від сучасних досягнень в галузі культури і мистецтва і, по-друге, культурно-дозвіллєві потреби народжуються в результаті вивчення “кон'юнктури” в цій галузі, від мети, яку ставить перед собою особистість.

Відсутність необхідних умов для оптимальної самореалізації молоді в колективних формах художньої творчості (гуртках, об'єднаннях, студіях) дуже часто є однією з причин переходу її на “домашні форми” творчої діяльності.

Опитування, проведене нами на предмет взаємозв'язку організаційних форм творчої діяльності і “домашніх форм” дозволило нам зробити деякі практичні й теоретичні висновки:

- орієнтація на “домашні форми” в цілому менша, ніж на організаційні форми творчої діяльності;

- розвиток “домашніх форм” знаходиться у пропорційному зв'язку з розвитком форм організаційних: разом із зростанням “домашніх форм” збільшується потреба в організації відповідних гуртків. Таке зростання є фактором, сприятливим для організації клубної самодіяльності;

- неорганізована творча діяльність не конкурує з організованою, а, навпаки, є її резервом;

- головна причина скорочення численності учасників організованої творчої діяльності - у невідповідності жанрово-видовищної структури клубних колективів реальним інтересам і орієнтаціям учасників клубної діяльності.

- Змінивши цю систему, наблизивши її до структури, яка відповідає інтересам потенційної аудиторії, спектру її потреб, клуби можуть значно збільшити склад учасників організаційної творчої діяльності.

Для визначення провідних напрямів активізації культурно-дозвіллєвої діяльності студентської молоді дуже важливе значення має аналіз і врахування групи мотивів участі студентів у художній творчості, що пов'язане з орієнтацією на участь у гуртку художньої творчості, як центрі спілкування переважно з питань мистецтва.

Особистісний характер контактів молодих людей в самодіяльному творчому колективі, багатство мови, яка використовується, емоційне сприйняття інформації - все це благодійно впливає на соціально-педагогічну ефективність міжособистісного спілкування.

Інша важлива група мотивів участі молоді в дозвільній діяльності пов'язана з реалізацією потреб престижного характеру. Свою участь у цій діяльності частина молодих людей нерідко пов'язує з потребою бути поміченим іншими людьми, схваленим глядачами, слухачами, товаришами по роботі, навчанню, друзями. Цю групу мотивів участі молоді в творчій діяльності можна віднести до позахудожніх мотивів.

Не можна обійти увагою групу мотивів дозвільної діяльності студентської молоді, пов'язану з її орієнтацією на рекреативну функцію, яку значна частина молоді розуміє перш за все як зміну видів діяльності (від репродуктивної до творчої, від пасивно-споглядальної до творчо-створювальної, від виконавської діяльності до авторської творчості й навпаки).

Остання, з нашого погляду, група мотивів участі студентів у творчій діяльності має своєрідний компенсаторний характер, їх можна висловити в такому, наприклад, міркуванні молодих людей, як “хочу побачити і пережити те, чого я не можу побачити і пережити у житті”.

З метою визначення дозвіллєвих орієнтирів студентів гуманітарного факультету та факультету міжнародних відносин ми провели опитування.

Студентам Хмельницького національного університету ( гуманітарного факультету та факультету міжнародних відносин) в кількості 146-ти чоловік було запропоновано відповісти на запитання: “Чи вважаєте Ви, що навчання і дозвілля для вас однаково важливі?”

Після обробки відповідей отримали наступні результати:

Рис. 2.1.2. Пріоритетність навчання / дозвілля у студентів гуманітарного факультету



Рис. 2.1.3. Пріоритетність навчання / дозвілля у студентів факультету міжнародних відносин

Опитування показало, що студенти гуманітарного факультету та студенти факультету міжнародних відносин віддають перевагу навчанню, не заперечуючи важливість дозвілля. Про це свідчить порівняно невелика відсоткова різниця між важливістю навчання та дозвілля (у середньому 5,9%).

Саме 63,7% респондентів відповіли, що прагнуть до психологічного і духовного комфорту в спілкуванні не тільки зі своїми однолітками, але й взагалі з людьми, але тільки 29,2% опитаних реально відчувають цей комфорт. Це саме люди, які найчастіше не байдужі до цікавих людей і співрозмовників. Вони практично завжди відгукуються на цікаві диспути, групові співбесіди, проблемні твори літератури і мистецтва.

Специфіка спілкування молоді в умовах дозвіллєвої діяльності проявляється і у виборі нею центрів спілкування. Це ми можемо спостерігати на матеріалах нашого дослідження, відображених в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Вік студентів	Ресторани, кафе	Клуби	Сімейне спілкування	Вечори відпочинку
17 - 19 років	21,1%	9,6%	36,4%	33,7%
20 - 22 роки	34,1%	16,%	21,8%	27,3%

Як бачимо з таблиці, сімейне спілкування студентів молодших курсів продовжує залишатися пріоритетним. Взагалі для більшості студентів молодших курсів таке спілкування зводиться до зустрічей вдома, у друзів, в кімнатах гуртожитків.

Різке скорочення сімейного спілкування у старшокурсників пояснюється, на наш погляд, виходом з-під пильного контролю батьків, розширенням кола інтересів, пов'язаних безпосередньо як з навчальною, дозвільною так і з трудовою діяльністю. За результатами інтерв'ю близько 19% старшокурсників у вільний час працюють, заробляючи гроші.

Так, на поставлене запитання “Якою мірою задовольняють вас умови Вашого вищого навчального закладу для загального розвитку студентів у позанавчальний час?” отримані такі відповіді (таблиці 2, 3).

Таблиця 2. Студенти гуманітарного факультету(в %)

№ п/п	Для чого	Повністю	Не зовсім	Не задов.	Важко визначити
1	Культурного відпочинку	31,9	28,6	13,1	26,4
2	Занять художньою cамодіяльністю	44,9	22,4	10,1	32,6
3	Занять різними видами творчості	21,3	45,6	6,5	26,6
4	Занять фізкультурою і cпортом	38,5	30,2	6,9	14,4

Таблиця 3. Студенти факультету міжнародних відносин (в %)

№	Для чого	Повністю	Не зовсім	Не задов.	Важко визначити
1.	Культурного відпочинку	25,1%	40,3%	13,8%	20,8%
2.	Занять художньою самодіяльністю	22,7%	27,5%	19,2%	30,6%
3.	Занять різними видами творчості	18,1%	34,3%	21,7%	25,9%
4.	Занять фізкультурою і спортом	28,0%	21,2%	31,4%	19,4%

Отримані результати доводять, що найбільше студенти задоволені заняттями художньої самодіяльності та спортом. І це не дивно. Адже багато студентів (35,9 %) займаються саме цим видом діяльності, витрачаючи на неї вільний час.

Викликає тривогу велика кількість молодих людей, які не можуть визначитися, чи задовольняють їх умови для занять художньою самодіяльністю та різними видами творчості, чи ні (таких, згідно з опитуванням, 28,6 %), що з нашої точки зору свідчить про споглядальний і пасивний характер проведення позанавчального часу.

Таким чином, першочерговим завданням студентських клубів є знайти відповідні методи, форми, напрями діяльності, аби активізувати і зацікавити саме цю категорію молодих людей.

Спосіб життя сучасного студента, як показують дослідження, зорієнтований на інтенсивне споживання культурних цінностей. Провідне місце цієї орієнтації, на думку педагогів, значною мірою обумовлене незавершеністю її соціалізації, активною пізнавальною діяльністю.

Опитування дозволило визначити також дозвіллєві орієнтації студентів юридичного та педагогічного факультетів Хмельницького національного університету.

Таблиця 4. Дозвіллєві орієнтації студентів ХНУ (в %)

№	Де саме	Досить часто	Інколи	Ніколи
1.	В клубі за інтересами	8,7	31,2	60,1
2.	В гуртках самодіяльності	6,6	33,9	59,5
3.	Відвідую вечори відпочинку студентів	31,6	41,8	26,6
4.	Відвідую ресторани	12,3	36,8	50,9
5.	Займаюся спортом	35,9	35,7	28,4
6.	Відвідую вечори запитань-відповідей	5,2	18,3	76,5
7.	Зустрічаюся з дівчиною (юнаком)	45,4	33,6	21,0
8.	Відвідую театри	11,5	45,3	43,2
9.	Читаю художню літературу	39,7	39,1	21,2
10.	Слухаю музику	73,5	16,7	9,8
11.	Відвідую кінотеатри	21,8	47,8	30,4
12.	Переглядаю телевізійні передачі	55,1	32,3	12,6
13.	Займаюся домашніми справами	56,5	28,2	15,3

Як бачимо з наведених результатів опитування, найнеулюбленішими заняттями студентів є відвідування клубів за інтересами, заняття художньою самодіяльністю, вечори запитань-відповідей. Це свідчить про те, що, з одного боку, художньо-естетичні потреби студентів ще не досить розвинені, а, з іншого боку, і це, на наш погляд, головна причина - має місце недостатня активність керівників відповідних структур стосовно залучення студентів до культурно-дозвіллєвої діяльності, невміння або небажання спрямувати їхні інтереси і здібності в потрібне русло.

Особливе місце, як бачимо, в структурі молодіжного дозвілля займає музика. Перш за все це пояснюється її специфічними особливостями: безпосередньою емоційністю, інтимністю (можливість впливати на думки і почуття), масовістю (можливість об'єднувати людей), доступністю, різноманітністю технічних засобів збереження, передачі і використання музичної інформації.

69,3% всіх опитаних на перше місце серед якостей, які приваблюють молодь у сучасній музиці, виділили ритм і мелодію, а потім уже - виконавську майстерність, зміст тексту, спроможність спонукати до дії, як засіб відволіктися від реальності.

Аналізуючи специфіку студентського дозвілля, ми звернули увагу на те, що самореалізація молоді сьогодні здійснюється в складних умовах. За останні роки намітилася стійка тенденція зниження зацікавленості молоді художньою самодіяльністю, її соціальним престижем, про що свідчать наведені вище результати опитування (таблиця 4).

Окрім скорочення державного фінансування культурно-освітньої сфери, занедбаності закладів дозвілля, а то й взагалі припинення їх існування, про що згадувалося вище, ми мусимо вказати на зниження зацікавленості художньою культурою взагалі в цілому.

У нашому дослідженні ми намагаємося вивчити внутрішній світ, потенціал особистості, необхідні умови, форми самореалізації процесу реалізації творчих сил молодої людини. Реалізувати потребу в самоствердженні особистість може через вирізнення і домінування (демонстративна поведінка або лідерство в спорті, мистецтві, політиці і т. ін.), через асоціативну поведінку (як форма протесту проти невизначення). Останнє особливо небезпечне для судентів-першокурсників через їхні вікові особливості в період набуття ними нового статусу.

Процес адаптації студентів-першокурсників у новій вузівській ритміці характеризується високою подійністю і щільністю суб'єктивного переживання. Період ейфорії, пов'язаний з набуттям нового статусу, досить часто орієнтує студента на відповідність певному рівню маскулинності (тобто стану “справжнього чоловіка”). Звідси пріоритетного значення набирають оздоровчо-спортивні заняття.

Відповідно до нашого дослідження 47,9% юнаків та дівчат регулярно чи досить часто займаються спортом. Невідповідність рівню маскулинності може призвести до “виклику” у вигляді куріння, вживання алкоголю, наркотиків і т.ін., аби дотягтися до соціально-культурного нормативу “дорослого”. Ситуація може поглибитися зіткненням очікуваного, інколи ілюзорного з реаліями умов і вимог вузівського навчання, коли у першокурсника виникає відчуття помилки щодо професійного вибору. В цей період важливо допомогти молодим людям розібратися з сумнівами і проблемами, в розвитку їх потенційності, в пошуку засобів самореалізації і на цій основі - формування позитивної і адекватної “Я-концепції” в навчально-професійній і особистісній сферах.

З підвищенням віку і рівня освіти в самоосвіті студента на перший план виходять духовні, моральні, інтелектуальні якості. Треба відзначити, що висока значимість цих рис особистості в студентському середовищі може призводити до різних форм уявної самореалізації, наприклад, статусно-престижні потреби можуть проявлятися в прагненні показати себе “інтелектуалом”, “невизнаним генієм” і т. д.

2.2 Модель соціально-культурної діяльності студентського клубу Хмельницького національного університету

Сучасний етап розвитку суспільства актуалізує проблему створення умов для розвитку студента як духовно збагаченої, соціально відповідальної особистості. Одним з ефективних шляхів вирішення цього питання є організація роботи по формуванню дозвіллєвої культури через клубну діяльність як специфічний засіб реалізації індивідуально творчої активності і становлення людини суб'єктом соціальної життєдіяльності.

Спостереження, які ми проводили під час написання дипломної роботи, показали, що найбільш поширеними засобами роботи зі студентською молоддю є: клубна робота, спортивно-масовий туризм, громадські та студентські організації, центри соціальної та психологічної підтримки та адаптації, участь у різних формах підприємництва, благодійній діяльності (волонтерські групи).

У процесі нашого дослідження ми дійшли висновку: саме клубні форми роботи є найбільш ефективними в плані визначеної нами проблеми - формування дозвіллєвої культури студентів.

На основі аналізу бесід з директором студентського клубу ХНУ Лесею К., студентами, які відвідують студентський клуб, можна стверджувати, що клуб дає можливість для забезпечення:

- дозвілля як засобу розваги і розрядки індивідуального і групового напруження;

- рекреації як засобу поповнення психофізичних сил, відновлення творчого потенціалу;

- компенсації як засобу залучення до особистісно-значущих культурних цінностей;

- соціалізації як засобу залучення до неформальних громадських процесів і структур;

- самоактуалізації як засобу втілення індивідуальних творчих інтересів, а також саморозвитку і самореалізації особистого зростання в культурно-значущих сферах життєдіяльності суспільства.

У цьому контексті ми вирізняємо такі принципи клубної діяльності: 1)соціально-адаптивну (надання психолого-педагогічної допомоги

- в засвоєнні позитивного досвіду в самовизначенні);

- особистісно-розвивальну (врахування індивідуальних інтересів і здібностей студентів через включення в певну діяльність, що дозволяє самореалізуватися);

- домінування інтересів студентів (мається на увазі добровільне відвідування клубу), цей принцип полягає в тому, що розвиток особистості студента відбувається ефективно тільки тоді, коли він сам, з урахуванням своїх інтересів і можливостей, обере собі студію або гурток до душі; ігнорування цього принципу веде до зниження творчої активності, а іноді й до втрати цих інтересів);

- самореалізацію особистості студента в колективі (організація

- спільної творчої діяльності і співробітництва в групах студентів об'єднаних за інтересами на основі:

- загальності й доступності;

- самодіяльності;

- диференційованому підході;

- систематичності й цілеспрямованості;

- спадкоємності;

- зацікавленості.

Студентський клуб є структурним підрозділом. Клуб творчої молоді створюється, реорганізується і ліквідується за рішенням ректорату. Клуб безпосередньо підпорядковується проректору з гуманітарних питань. Студентський клуб здійснює організовану форму самодіяльної колективної та індивідуальної участі, створює оптимальні умови для розкриття і розвитку творчих, художньо-естетичних здібностей студентської молоді з метою задоволення їхніх духовних потреб у вільний час та сприяє формуванню активної життєвої позиції. Клуб співпрацює з методистами курсів, активом груп, бібліотекою, гуртожитком, студентськими деканатами, з метою удосконалення роботи та пошуку нових напрямків творчого життя. Діяльність клубу об'єднує студентів у сфері музики (студія естрадної пісні, хореографії (сучасні, спортивні та народні танці), інтелектуального розвитку (клуб інтелектуальних ігор, дискусійний клуб, КВН). Клуб виховує навички самоврядування, залучає студентів до самоосвіти, допомагає формувати естетичний смак, організаторські та творчі здібності, брати участь у культурно-масових заходах міста, області. Напрями роботи клубу сприяють пропаганді кращих зразків національної та світової культури, мистецтва, літератури. В клубі функціонує студентський актив, робота якого визначається планом. Студентський клуб має мати свій штат.

Основними завданнями та функціями студентського клубу є:

Виявлення творчих здібностей студентів та залучення їх до занять у гуртках творчої самодіяльності.

Створення та забезпечення роботи самодіяльних колективів та клубів за інтересами.

Підготовка сценаріїв, організація та проведення концертів і святкових вечорів.

Проведення навчальних занять, звітних концертів, тематичних вечорів, вікторин і т. ін.

Підготовка та підбір репертуару для колективів самодіяльності клубу.

Встановлення та підтримка творчих зв'язків із громадськими та культурними установами міста.

Забезпечення чіткого функціонування, профілактика, збереження технічного та музичного обладнання студентського клубу.

Дотримання встановленого розкладу занять гуртків художньої творчості, клубів за інтересами.

Активна участь в профорієнтаційній роботі шляхом підготовки концертних програм для громадських, державних установ, підприємств, загальноосвітніх шкіл тощо.

Структура, штати матеріально-технічна та фінансова база клубу. Загальне керівництво та контроль за діяльністю клубу здійснює проректор г гуманітарних питань.Організацію діяльності, планування роботи та звіт перед керівництвом має здійснювати завідувач клубу, він має відповідати за творчу роботу, що проводиться в студентському клубі, планує та контролює заняття гуртків. Студентський клуб здійснює свою діяльність на основі річного та місячних планів, які мають узгоджуватися проректором з гуманітарних питань. Режим роботи клубу має встановлюватися згідно з трудовим законодавством та правилами внутрішнього розпорядку вузу. Придбання технічних засобів та інші витрати для потреб клубу здійснюються в межах затвердженого кошторису, доходів і видатків вузу. Штат клубу комплектується з числа осіб з вищою освітою, високим рівнем кваліфікації та досвідом роботи за фахом. Приміщення для роботи клубу та гуртків надаються ректоратом вузу. В разі необхідності керівництво вузу може залучити до роботи на певний термін фахівця на умовах праці за сумісництвом або за трудовою угодою.

Таким чином, клуб - педагогічно організоване добровільне дозвіллєве об'єднання студентів, міжособистісні стосунки яких визначені суспільно-цінним і особистісно-значущим змістом колективної дозвіллєвої діяльності.

Враховуючи специфіку діяльності студклубу, ми виходили з того, що процес становлення (формування) особистості, її індивідуальності і здійснення унікальної за своїм характером самореалізації проходить:

по-перше, через фільтрацію стихійного впливу, який здійснюється на підлітків і молодь сучасним “культурним” соціумом, цілеспрямованим впливом різних державних і громадських інститутів, та з боку соціального мікросередовища. Взаємодія з індивідуумом тих чи інших громадських закладів та організацій найбільш дієва, коли вона проходить саме через середовище, складовою якого і є клуб, або клубне чи молодіжне об'єднання.

Якщо поглянути на стосунки в системі “культурне середовище - особистість” (див. мал.3 ) - ми бачимо, що не тільки середовище впливає на особистість, а й воно саме зазнає впливу особистості, змінюючись при цьому. Отже, чим вищий рівень культури людини, тим помітніший і плідніший її вплив на людей, які оточуючують її. Чим більше розвинена особистість, тим, як правило, помітніший її вплив на середовище.

Таким чином, спостерігається значне підвищення ролі й значення культурного середовища в процесах залучення до цінностей художньо-естетичної культури. Однією з найважливіших проблем на сучасному етапі розвитку суспільства і особистості стає не тільки розширення контактів з надбаннями культури, але й інтенсивне освоєння культурного середовища.



Рис.3. Схема освоєння студентами культурного середовища

по-друге, враховуючи, що студентський клуб - молодіжне об'єднання, засноване, як правило, на спільності інтересів молодих людей та їх керівників, добровільному включенні в спільну діяльність для вирішення конкретних завдань, ми визначаємо його найбільш сприятливим “полем” для самореалізації молоді. Це положення будується на тому, що саме студентський клуб створює умови (і в цьому сутність його виховного впливу) для задоволення потреб юнаків і дівчат в рівноправному становищі з дорослими і актуалізації можливостей, не запитаних в інших співтовариствах, членами яких вони є, усунення дефіциту змістовного спілкування (в тому числі і різновікового), в розвитку соціальної творчості, вмінні взаємодіяти з людьми, в самореалізації через співробітництво, здійснення яких оптимізує процес усвідомлення кожною молодою людиною своєї ролі в цьому об'єднанні і формування у неї потреб “бути потрібною іншим”, “бути запитаною” цим об'єднанням.

по-третє, випливаючи з перших двох, наступна обставина уявляється нам такою: стан потреби - це збуджувальна сила студента в особистісній самореалізації, яка сприяє формуванню відповідних здібностей.

Зрозуміло, інтеграція цих обставин здійснюється тільки в роботі студклубу, як головного осередку дозвільної діяльності у вищому навчальному закладі та інших молодіжних формуваннях і визначає готовність до самореалізації, фіксує хід і успішність здійснення цього процесу, формує у студентів відповідні установки (позиції, ставлення, орієнтацію) як членів молодіжних об'єднань.

Останнє, виявляючись в конкретних формах (потягах, бажаннях, задумах, прагненнях, інтересах, цінностях, упевненостях, цілях, нормах) знаходить вираження в установках та програмних і плануючих документах клубу. Ця обставина підтверджується наявністю в програмах більшості функціонуючих молодіжних об'єднань та клубів змістовних основ, які передбачають діяльність спілкування, систему відносин, з допомогою яких молодь пізнає, оцінює, висловлює, розвиває, реалізує себе.

Звичайно, студентський клуб - сфера діяльності не тільки студентського, а й педагогічного колективу вищого навчального закладу, і в цьому його феномен, як осередку культури.

Як соціально-педагогічному феномену (відкритій, організаційній, природній соціально-педагогічній системі) для громадських об'єднань, і молодіжних зокрема, характерне поєднання комплексу цілей, принципів і змісту діяльності, мережі відносин і зв'язків. Нами вирізнені такі провідні закономірності розвитку особистості студента:

- розвиток особистості повинен бути обумовлений послідовним включенням людини в соціально-предметну діяльність. Чим ширше коло діяльності, в яке включений студент, тим більше збагачена його особистість;

- розвиток особистості має бути органічно пов'язаний з взаємодією і спілкуванням з людьми, які її оточують;

- розвиток особистості тим ефективніший і різноманітніший, чим цілеспрямованіший процес виховання, навчання і за врахування природного творчого потенціалу людини. Чим більшою мірою викладачі, і зокрема керівники гуртків, заохочують самостійність і впевненість у своїх силах молодих людей, тим вищий ступінь їх реалізації як особистостей.

- Крім цього, у ХНУ виділені такі головні напрями діяльності клубу:

- 1) виявлення і розвиток індивідуальності кожного члена творчого колективу;

- розвиток організованості, відповідальності, ініціативності,

- адаптивності.

- Вирізнення цих пріоритетних напрямів у роботі клубного об'єднання дозволяє в основному реалізувати поставлене завдання формування культури дозвілля та простеження зміни рівня сформованості дозвіллєвої культури студентів.

Аналізуючи модель соціально-культурної діяльності студентського клубу ХНУ як молодіжного об'єднання, ми спиралися на теоретичні ідеї і положення дослідників проблем у галузі соціально-культурної діяльності і керувалися логікою науково-педагогічного дослідження: від цілепокладання, діагностики вихідного стану (опису дійсності, що підлягає моделюванню), через прогнозування (висування гіпотез стосовно досягнення мети) до моделювання (побудова конкретної моделі соціально-культурної діяльності молодіжного клубу), далі до впровадження, оцінки і корекції. Ми розглядали моделювання як логічний елемент наукового пошуку.

У цьому контексті особливий акцент зроблений на вивченні внутрішнього світу, потенціалу особистості, способів самореалізації молодої людини в напрямках творчої роботи об'єднання або клубу, необхідних умов та форм самореалізації і найближчого оточення, процесу реалізації творчих сил особистості.

Розглядаючи актуалізацію як процес формування культури дозвілля та самореалізації особистості, що може здійснюватися як в індивідуальній, так і в спільній діяльності, ми вважаємо, що останнє не тільки сприяє самореалізації молодих людей, але і підсилює їх результати інтеграцією безлічі окремих проявів у загальному підсумку діяльності всього студентського клубу.

Вона буде сприятливим простором самореалізації студентів у разі, якщо існує різноманітна творчо-орієнтована діяльність студентського клубу в цілому, пізнання, розвиток, здійснення самореалізації особистості, і означений процес організується з допомогою різноманітних суб'єктних відносин.

Мал.2.2.1. Модель діяльності студентського клубу ХНУ

Процес культурно-дозвіллєвої діяльності дозволяє реалізувати індивідуальні схильності й здібності студентів у наступних видах діяльності:

- музичні здібності у вокальній, музично-інструментальній творчості;

- пластичні здібності у різних видах хореографії (народний, спортивний та сучасний танці, аеробіка-шейпінг);

- театральні здібності - СТЕМ;

- інтелектуальні здібності (клуби різної спрямованості - КВН, „Що? Де? Коли?”, „Брейн-ринг”).

Процес реалізації індивідуальних схильностей і здібностей у конкретних видах культурно-дозвіллєвої діяльності спрямований на їх розвиток і одержання результатів у вигляді продуктів творчості, з обов'язковою публічною презентацією на різних сценічних майданчиках.

У процесі реалізації індивідуальних схильностей і здібностей студентів розвиваються як художньо-творчі так і професійні, і особистісно-значущі якості студентів.

Аналіз показників самодіагностики студентів свідчить, що процес реалізації їхніх індивідуальних схильностей і здібностей у конкретних видах культурно-дозвіллєвої діяльності сприяє розвитку:

- естетичного сприйняття дійсності;

- впевненості в собі, підвищення самооцінки;

- експресивних способів самовираження, адекватних поставленим цілям в умовах спілкування;

- спрямованості студента на справу;

- вольових якостей, що характеризують регулятивні здібності студента.

Формування досвіду культурно-дозвіллєвої діяльності, втілення умінь в її продуктах засноване на розумінні творчості як діяльності, яка припускає орієнтацію організації процесу формування культури дозвілля на всі компоненти цієї діяльності: мотиваційної; змістовної і оціночної.

Таким чином, для формування досвіду культурно-дозвіллєвї діяльності, втілення умінь у продуктах цієї діяльності розроблені повні докладні програми, що організують художньо-творчу роботу студентів по вирішенню завдань, розроблених з урахуванням інформації про зміст і зразки художньо-творчої діяльності.

Розроблена модель діяльності студентського клубу побудована з урахуванням реальної сучасної ситуації на основі аналізу змісту навчально-виховної діяльності ХНУ.

Пропонована модель характеризується рухливістю реагування на насущні потреби молоді, життєві ситуації й може бути використана не тільки в культурно-дозвіллєвій сфері, а й в практичній соціально-культурній діяльності молодіжних об'єднань і клубів.

Охарактеризуємо етапи реалізації культурно-дозвіллєвої діяльності студентського клубу ХНУ:

1 етап стимулюючого впливу. Завдання цього етапу зводиться до наступного: виявити позитивну емоційну позицію студентів, закласти основи втілення творчих умінь у продуктах культурно-дозвільної діяльності, прищепити культуру творчого підходу до вирішення завдань цієї діяльності, виробити орієнтовану основу дій з їх вирішення.

2 етап активно-діючий. Він спрямований на оволодіння студентами технологією діяльності. Здатність студентів виконувати конкретний вид дозвіллєвої діяльності стає способом їх діяльності у результаті поступового усвідомлення, оволодіння послідовністю дій.

3 етап узагальнюючий. На цьому етапі формується готовність студентів самостійно виконувати конкретну культурно-дозвіллєву діяльність. На цьому етапі пріоритетними напрямками є реалізація результатів цієї діяльності, а також її представлення в різних формах публічної презентації.

Таким чином, формування досвіду культурно-дозвіллєвої діяльності в студентському клубі відбувається як єдиний процес, який усвідомлюється студентами і передбачає їхній рух з одного рівня діяльності до іншого.

Узагальнюючи результати дипломної роботи, ми дійшли висновку, що виконане дослідження в цілому підтвердило висунуту нами гіпотезу - процес формування культури дозвілля студентів вищого навчального закладу буде ефективним, якщо в діяльності студентського клубу реалізується комплекс педагогічних умов, що включають:

- актуалізацію потреби студентів у культурно-дозвіллєвій діяльності, орієнтацію студентів на самореалізацію;

- діагностичний підхід до визначення здібностей студентів;

- розвиток індивідуальних схильностей і здібностей студентів у конкретних видах дозвіллєвої діяльності, розвиток професійних і особистісно значущих якостей студентів;

- формування досвіду культурно-дозвіллєвої діяльності, втілення навичок реалізації цієї діяльності.

Висновки до другого розділу

У другому розділі дипломної роботи обгрунтовано можливості структурного підрозділу ХНУ - студентського клубу творчої молоді у забезпеченні процесу формування культури дозвілля студентів.

Результати дослідження у формі опитування студентів показали, що студентський клуб має необхідні можливості, що забезпечують розвиток цілісної культурно-дозвіллєвої діяльності і сприяє самореалізації особистості та соціалізації студентів.

Аналіз моделі культурно-дозвіллєвої діяльності студентського клубу підтвердив, що процес формування культури дозвілля студентів йде більш успішно в рамках рівневої системи і містить наступні компоненти:

- мотивацію культурно-дозвільної діяльності,

- цілеположення,

- практичні дії,

- дії контролю, дії оцінки,

- естетичне сприйняття дійсності,

- творчі здібності.

Метою і результатом процесу формування культури дозвілля студентів є особистісне і професійне удосконалення студента, його соціалізація в системі якісного використання вільного часу і діяльності студентського клубу вищого навчального закладу. Основним критерієм формування культури дозвілля студентів є діяльність у русі від репродуктивного (відтворювального) рівня до до продуктивного (творчого) рівня.

2.3 Методичні рекомендації що до оптимізації процесу формування культури дозвілля студентів в умовах роботи студентського клубу

Студентський клуб має формувати самостійність студентів урізних видах діяльності.

Студентський клуб має виступати регулятором поведінки людей в суспільстві.

Студентський клуб -це вихідний пункт самосвідомості особистості.

Студентський клуб має виступати формою передачі знань і соціального досвіду.

Студентський клуб - це джерело творчого перетворення індивіда на особистість.

Студентський клуб має бути необхідною передумову життєдіяльності людини і суспільства.

Студентський клуб має пропонувати різноманітні види активного (фізкультура, спорт, туризм, розваги і т.д.) та пасивного відпочинку.

Студентський клуб - це джерело споживання духовних цінностей (читання книг, газет, журналів, прослухування радіо, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв та ін);

Студентський клуб - це джерело суспільно-корисної діяльності (громадська робота, раціоналізаторство та винахідництво, різні види художньої творчості, навчання, виховна робота).

Студентський клуб має сприяти спільно-творчій діяльності і співробітництву в групах студентів об'єднаних за інтересами на основі: агальності й доступності; самодіяльності; диференційованому підході; систематичності й цілеспрямованості; спадкоємності; зацікавленості.

Студентський клуб має сприяти самореалізації особистості студента в колективі (організація домінування інтересів студентів (мається на увазі добровільне відвідування клубу), цей принцип полягає в тому, що розвиток особистості студента відбувається ефективно тільки тоді, коли він сам, з урахуванням своїх інтересів і можливостей, обере собі студію або гурток до душі; ігнорування цього принципу веде до зниження творчої активності, а іноді й до втрати цих інтересів).

Студентський клуб має сприяти самоактуалізації як засобу втілення індивідуальних творчих інтересів, а також саморозвитку і самореалізації особистого зростання в культурно-значущих сферах життєдіяльності суспільства соціалізації як засобу залучення до неформальних громадських процесів і структур.

Студентський клуб має виступати засобом дозвілля, розваги і розрядки індивідуального і групового напруження.

Студентський клуб здійснює розвиток особистості і тим ефективніший і різноманітніший, чим цілеспрямованіший процес виховання, навчання і за врахування природного творчого потенціалу людини. Чим більшою мірою викладачі, і зокрема керівники гуртків, заохочують самостійність і впевненість у своїх силах молодих людей, тим вищий ступінь їх реалізації як особистостей.

розвиток особистості у студентському клубі повинен бути обумовлений послідовним включенням людини в соціально-предметну діяльність. Чим ширше коло діяльності, в яке включений студент, тим більше збагачена його особистість.

Висновки

1. На основі аналізу педагогічних джерел і досвіду практичної діяльності можна визначити діяльність студентського клубу в виховній системі вищого навчального закладу як педагогічно організованого процесу, а студентський клуб як добровільне об'єднання студентів, міжособистісні стосунки яких опосередковані суспільно цінним і особистісно значущим змістом колективної дозвіллєвої діяльності. Учасники цієї діяльності мають реальні можливості для виявлення себе як суб'єктів за рахунок актуалізації творчих здібностей, а також для перенесення набутих і отриманих здібностей в інші сфери життя.

Саме студентський клуб дає можливість забезпечення:

- дозвілля як засобу розваги і розрядки індивідуального і групового напруження;

- рекреації як засобу поповнення психофізичних сил, відновлення творчого потенціалу;

- компенсації як засобу залучення до особистісно-значущих культурних цінностей;

- соціалізації як засобу залучення до неформальних громадських процесів і структур;

- самоактуалізації як засобу втілення індивідуальних творчих інтересів, а також саморозвитку і самореалізації особистого зростання в культурно-значущих сферах життєдіяльності суспільства.

Можна вирізнити такі напрями роботи, які здійснюються клубом:

- соціально-адаптивну (надання психолого-педагогічної допомоги в засвоєнні позитивного досвіду в самовизначенні);

- особистісно-розвивальну (врахування індивідуальних інтересів і здібностей студентів через включення в певну діяльність, що дозволяє самореалізуватися);

- домінування творчих інтересів студентів (йдеться про добровільне відвідування клубу);

- самореалізацію особистості студента в колективі (організація спільної творчої діяльності і співробітництва в групах студентів, об'єднаних за інтересами).

Основу педагогічного процесу в студентському клубі складає виховна робота, спрямована на усвідомлення студентами особистого змісту дозвіллєвої діяльності.

Культурно-дозвіллєва діяльність студентів визначається нами як активна, цілеспрямована, особистісно і професійно значуща діяльність, спрямована на їхній естетичний розвиток, а також на творче вирішення професійних завдань і особистісне самовдосконалення.

2.Таке розуміння цих категорій визначило наші підходи до організації процесу культурно-дозвіллєвої діяльності студентів у рамках діяльності студентського клубу й дозволило обґрунтувати комплекс соціально-педагогічних умов його ефективного функціонування і розвитку:

- актуалізацію потреб культурно-дозвіллєвої діяльності, орієнтацію студентів на особистісне самопізнання та самореалізацію;

- здійснення діагностичного підходу до визначення здібностей студентів;

- реалізацію індивідуальних схильностей і здібностей студентів у конкретних видах культурно-дозвіллєвої діяльності, розвиток професійних і особистісно значущих якостей студентів;

- формування досвіду культурно-дозвіллєвої діяльності, втілення вмінь у продуктах цієї діяльності.

3. Аналіз моделі культурно-дозвіллєвої діяльності студентського клубу ХНУ свідчить, що зміст і організаційні форми культури дозвілля розробляються на основі таких принципів:

- принцип природовідповідності, що вказує на необхідність відповідності будь-якої діяльності природному розвитку людини;

- принцип культуровідповідності формування культури дозвілля визначає відносини між вихованням і культурою, як середовищем, при цьому самовизначення студентів у процесі формування культури дозвілля відбувається на основі усвідомлення конкретної культурної інформації;

- принцип додатковості дозволяє гармонізувати природовідповідне і культуровідповідне за умов відносного домінування будь-якої з цих двох сторін;

- принцип індивідуалізації характеризується спрямованістю до конкретної особистості студента, враховує його особливості, ідеали, ціннісні орієнтації, перспективи;