Екологічне виховання школярів у позакласній роботі з біології. Розділ рослини

використання інформаційного й комунікативного «вибухів», котрі спричиняють духовне потрясіння, емоційне переживання: зіставлення кожним учнем свого «Я» з «Я» своїх ровесників. Для цього доцільно зменшити тривалість спілкування вчителя з вихованцями й надати їм можливість частіше спілкуватися між собою та обмінюватись інформацією. Спілкування має бути відкритим, тобто таким, що гарантує кожному право на висловлювання власної думки й на вільне обговорення міркувань інших;

* створення ситуацій, за яких екологічна проблема обговорюється всебічно й якомога об'єктивніше, висувається кілька можливих способів її розв'язання, і учень сам приймає якесь рішення.

Таким чином, під час розгляду екологічних питань залучається емоційно-почуттєва сфера особистості, виявляються мотиви, ставлення, почуття учнів, завдяки чому посилюється пізнавальний інтерес. Оскільки компонентами процесу виховання особистості є її свідомість, емоційно-почуттєва сфера, навички й звички, то заняття екологічного змісту мають базуватися на реалізації таких психоемоційних властивостей людини, як співпереживання, співчуття, радість, любов, відчуття гармонії тощо. Тому необхідно шукати ефективніші форми екологічного виховання молоді.

Новітні, неординарні й ефективні технології пропонує сучасний екофілософський напрям -- «глибинна екологія». Як напрям екологічної освіти й виховання вона почала розвиватися в 1973 р. на базі школи екологічної філософії, заснованої А. Наессом.

Глибинна екологія -- нова парадигма екологічного мислення, яка нині формується в кількох аспектах. Це світогляд, що наголошує на перевазі цілого над частиною. В глибинній екології як філософській течії сформульовано основні положення екологічної етики. З психологічної точки зору глибинна екологія -- це шлях формування психоемоційного погляду на себе крізь призму системи, частиною якої людина уявляє себе. З педагогічної точки зору глибинну екологію розуміють як систематичну педагогічну діяльність, спрямовану на формування в учнів системи цінностей, поглядів і переконань, які впливають на їхнє ставлення до екологічної дійсності, через співчуття та співпереживання ушкодженим елементам природи, а також на прищеплення учням навичок і звичок, передумовою яких є непрагматична взаємодія зі світом природи.

У процесі екологічної освіти й виховання перевагу слід віддавати активним та інтерактивним методам, методам оцінкової діяльності, які базуються на психолого-педагогічних методах ідентифікації, емпатії та рефлексії.

Метод екологічно ідентифікації полягає в педагогічній актуалізації особистої причетності людини до того чи іншого природного об'єкта, ситуацій, обставин, в яких цей об'єкт перебуває. Цей метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об'єктів, дає змогу краще зрозуміти цей стан, що поглиблює уявлення школярів про даний об'єкт і сприяє формуванню ціннісного ставлення до об'єктів живої та неживої природи.

Метою методу екологічної емпатії є педагогічна актуалізація співпереживання людини за стан природного об'єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об'єкти через ототожнення з ними, а також переживання особистих емоцій і почуттів із приводу стану природних об'єктів. Таким чином формується суб'єктивне сприйняття природних об'єктів.

Метод екологічної рефлексії полягає в стимулюванні самоаналізу людиною своїх дій і вчинків з погляду їхньої екологічної доцільності. Цей метод сприяє усвідомленню того, як поведінка людини «виглядає» з точки зору природних об'єктів, яких вона стосується.

Ефективність активних методів екологічної освіти й виховання зумовлена тим, що вони передбачають самостійну пізнавальну діяльність школярів із використанням різноманітних джерел інформації, орієнтовані на пошукову та дослідну роботу, яка сприяє прояву власної ініціативи та зацікавленості.

Інтерактивні методи базуються на спілкуванні як життєвій потребі людини, створюють умови для діалогу чи полілогу для всіх учасників навчання, виробляють уміння працювати в групі для відшукання спільного погодженого рішення шляхом обговорення висунутих пропозицій, поступово формують екологічні знання та відповідні ставлення через сенсорне сприйняття, дискусію, рольові та імітаційні ігри, життєву практику.

Активні та інтерактивні методи екологічного виховання передбачають роботу в малих групах, дискусії, диспути, мозкові штурми, рольові та ділові ігри, тренінги, розробку екологічних проектів, екскурсії в природу, екологічні польові практикуми, організацію екологічних стежок, дослідну роботу на заповідних територіях тощо.

До методів оцінкової діяльності, які доцільно застосовувати для екологічного виховання, належать розв'язання проблемно-оцінкових завдань з аналізу певних висновків, уміщених у підручниках, порівняння та узагальнення кількох оцінювальних суджень, вирішення ситуацій альтернативного вибору.

Схарактеризуємо деякі із сучасних методів екологічного виховання. В екологічній освіті та вихованні особливо цінним є метод екологічних проектів, під яким розуміють конкретне творче завдання, індивідуальне або групове виконання якого забезпечує поетапний рух до визначеної та усвідомленої мети. Цей метод сприяє формуванню не лише екологічної культури та екологічної свідомості, а й екологічної поведінки, оскільки передбачає застосування теоретичних знань на практиці та реалізацію їх у конкретних результатах (проекті екологічно чистого міста, моделюванні способів утилізації побутового сміття та відходів, модернізації системи водопостачання тощо).

Мозковий штурм -- форма колективної роботи, що характеризується спільною спрямованістю мислення на розробку ідей і підходів для розв'язання певної проблеми. Його можна розглядати як особливий тип дискусії, що сприяє творчому вирішенню проблеми. Передбачається вислуховування всіх ідей без обговорення, як таких, що сприяють генерації нових. Мозковий штурм -- досить ефективний спосіб пошуку шляхів розв'язання глобальних проблем, оскільки кожен його учасник робить свій особистий внесок у спільну справу, а оригінальність і неповторність пропозицій підвищують емоційність навчально-виховного процесу.

Еколого-психологічний тренінг ґрунтується на методології соціально-психологічного тренінгу й спрямований на корекцію екологічної свідомості особистості. В екологічному вихованні можна використовувати також структурні вправи та елементи тренінгу, які добираються вчителем відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповненості заняття. Виокремлюють два варіанти тренінгових вправ згідно з їхньою спрямованістю: співпереживання й самоусвідомлення причетності до Природи та актуалізація готовності до розв'язання екологічних проблем.

Інтегрально-пошукові групові та рольові екологічні ігри основані на проектуванні соціального змісту екологічної діяльності, а їхня специфіка полягає в ототожненні людиною себе з іншими живими істотами або природними об'єктами. Це дає змогу учням вийти за межі їхнього нормального сприйняття проблеми й поставити себе на місце іншої живої істоти, щоб краще зрозуміти її почуття в даній ситуації. Таким чином, намагаючись робити висновки та прийти до конкретних рішень, базуючись саме на своїх пережитих почуттях, учні більше дізнаються про поставлену проблему та шляхи її розв'язання.

Творча «терапія» -- це відображення людиною довкілля й почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва. Досить широко можна використовувати засоби образотворчого мистецтва, ліплення (з глини, пластиліну), моделювання за допомогою природних матеріалів, музику. Доцільно використовувати творчу «терапію» в межах еколого-психо-логічного тренінгу. Творча «терапія» вдало інтегрується в структуру заняття на будь-якому його етапі залежно від інформації, яку подає вчитель.

Імітаційне моделювання -- це прогнозування й демонстрування природних процесів або фрагментів екологічної реальності за допомогою створеної моделі через особистісну включеність у неї. Моделювання крізь призму особистісних ставлень і почуттів, що стимулює екоатрибутивну поведінку людини, є ефективним засобом формування екологічного типу мислення учнів у процесі їх екологічного виховання на уроках або позакласних заходах із біології. В процесі імітаційного моделювання беруть участь усі учні класу. Прикладами можуть бути: імітація дощу (під час пояснення кругообігу води), складання оповідань за слідами звірів і птахів на снігу (під час екскурсії в природу), створення дітьми дерева та імітація його росту й розвитку. Особливого сенсу тут набувають почуття, які дуже важливі у формуванні екологічної свідомості учнів.

Розділ III. Створення педагогічних умов для здійснення екологічного виховання школярів у позакласній роботі з біології. Розділ Рослини. Педагогічний експеримент

3.1 Стан екологічного виховання учнів 7-х класів в позакласній роботі з біології. Констатуючий експеримент

Для того щоб експериментально дослідити процес екологічного виховання учнівської молоді у позакласній роботі з біології, ми провели педагогічний експеримент. Завдання констатуючого експерименту:

1) виявлення стану сформованості екологічних понять;

2) встановлення наявності екологічних умінь:

- екологічно мислити;

- вирішувати різноманітні екологічні ситуації;

- проводити екологічні спостереження;

3) встановити як здійснюється екологічне виховання учнів при вивченні біології у позакласній роботі.

Дослідження проводилося на базі Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 29, м. Суми, Сумської області. В експерименті брали участь 2 класи: 7-Г (експериментальний) та 7-В (контрольний). В експериментальному класі протягом одного місяця велася активна позакласна робота екологічного спрямування, а в контрольному класі ніяких змін у позакласній роботі з біології не відбулося. Перш ніж перевірити рівень екологічних знань учнів ми простежили системи екологічних понять в шкільному курсі ботаніки загальноосвітньої школи. За основу системи ми взяли положення професора І.М. Пономарьової про чотири рівні екологічних понять, що формуються у шкільному курсі біології: про середовище й фактори середовища, екологію організмів, екологію популяцій й біогеоценологію. В кожен ряд, що являє собою одну з головних ліній в засвоєнні основ екології, входить значне число простих й складних екологічних понять. Вказана система являється загальною, відображає склад основних екологічних понять всього навчального курсу в цілому з усіх предметів біологічних дисциплін. Система основних екологічних понять представлена в таблиці № 3.1.

Таблиця № 3.1.Система основних екологічних понять в шкільному курсі біології (ботаніка)

Ряди понять	Ботаніка 7 клас
1 Ряд. Поняття про середовище і фактори середовища.	Роль рослин в екосистемі. Роль людини в природі. Роль рослин в утворенні середовища.
II ряд: Аутекологічні поняття	Поняття про спосіб життя. Різноманітність екологічних груп організму.
III ряд: Популяційно-екологічні поняття	--
III ряд: Популяційно-екологічні поняття	Конкретні приклади біотичних зв'язків. Рослинні угрупування (фітоценоз). Біогеоценоз. Природні і штучні рослинні угрупування. Конкретні приклади фітоценозу.

Як видно з таблиці № 3.1, в курсі ботаніки загальноосвітньої школи розвиваються екологічні поняття лише трьох рядів: про середовище й фактори середовища, екологію організмів й біоценологію. В системі екологічних понять курсу ботаніки відсутні поняття популяційно-еколгічного ряду, який розглядає різноманітність популяцій в межах виду, причини, що викликали їх становлення, а також структуру й властивості окремих популяцій, їх участь в біогеоценозі. Ця відсутність пояснюється тим, що доступне вивчення цих понять в школі може здійснюватися лише на прикладі тваринних рядів. Відповідно з цим, поняття популяційно-еколгічного ряду включаються в навчання вперше в курси зоології. Також слабо розвиваються аутекологічні поняття, які розглядають вплив середовища на організм, адаптивну здатність організмів, різноманітність екологічних груп організмів. Дещо краще вивчаються поняття про середовище, т.б. конкретні поняття про середовище, умови існування рослин, різноманітність умов середовища, функціональна роль організмів в природі, їх дія на середовище й на інші організми, а також біогеоценотичні поняття, т.б. поняття, що розкривають будову й функції біогеоценозу, рослинних угрупувань, різноманітність форм міжвидових стосунків, різноманітність природних й штучних біогеоценозів.

Зробивши аналіз екологічних понять, ми вирішили перевірити, як учні володіли основними поняттями. Для цього ми провели в 7-х класах анкетування (Див. Додаток № 1). Завдання анкети було визначення рівня сформованості екологічних понять відповідно вказаних рівнів.

Для того, щоб перевірити, як учні оволоділи поняттями про „середовище „ й „фактори середовища” ми запропонували питання:

1. Які основні засоби зниження забруднення середовища існування людини ви можете назвати?

2. Що можна запропонувати для зниження рівня забруднення небезпечними речовинами в домашніх умовах?

Учні давали цікаві різноманітні відповіді, наприклад, раціональне використання речовин; розділення відходів; зменшення вживання пластикових пляшок; доглядати і насаджувати дерева. Відповіді були дуже короткі, тому більшість учнів отримали низькі оцінки (таблиця №3.2).

Для того, щоб перевірити поняття екології організмів ми запропонували питання:

1. Які екологічні групи рослин поширені у вашій місцевості?

2. Що таке адаптація?

На ці запитання відповіли всі учні, але відповіді були не точні, недостатньо названо прикладів.

Для того, щоб перевірити біогеоценотичні поняття, ми запропонували ряд наступних питань:

1. Які правила поведінки необхідні при відвідуванні природних і штучних екосистем?

2. Які зміни в біоценозі лісу відбуваються під впливом людини?

3. Які екологічні проблеми вважаються глобальними?

Результати перевірки цих питань показали низький рівень знань понять „біогеоценоз” „фітоценоз”. На третє запитання відповіли учні взагалі добре. Майже у всіх відповідях зустрічались кислотні дощі, озонові дірки, парниковий ефект. Але жоден учень не згадав у своїх відповідях про зменшення екологічної різноманітності, виснаження ресурсів, які не оновлюються, вирубка цінних лісів і т.д. Учні не усвідомлюють цих проблем, їх загрозу. Результати перевірки екологічних знань учнями 7-х класів ми занесли до таблиці № 3.2

Таблиця № 3.2 Аналіз екологічних знань

Екологічні поняття	Кількість відповідей, %
	Експериментальний кл.	Контрольний кл.
Середовище і фактори середовища	85	85
Екологія організмів	70	65
Екологія угруповань	73	73

Щоб перевірити ціннісну і діяльнішу лінію екологічного виховання у 7х класах ми провели дослідження. Ми запропонували учням відповісти як вони будуть діяти в уявних життєвих ситуаціях. Результати занесли до таблиці № 3.4.

Таблиця № 3.4. Результати відношення учнів до життєвих екологічних ситуацій.

Запитання та уявні життєві ситуації	Кількість учнів, які відповіли (%)
1) Чи турбують вас сучасні екологічні проблеми? А) так; в) ні; с)важко відповісти
2) Якщо турбують, то чому? А) для вас важливіше власне здоров'я чи здоров'я близьких людей; в) вболіваєте за природу; с) вам не байдуже майбутнє людства;
3) Як ви гадаете, чи молодь має нести відповідальність за збереження природи? а) так; в) ні; с) важко сказати.
4)Чи брали ви участь в природоохоронних акціях? а) так; в) ні;
5) Як ви до них відноситеся? А) позитивно; в) негативно;
6)Якщо вам запропонували взяти участь в акціях озеленення міста - садінні дерев, ви: а) візьмете активну участь; в) завагаєтесь; с) відмовитесь; d) інше;
7) Чи зможете заробити гроші на збиранні та продажу рослин, занесених до Червоної книги України: а) так; в) ні;
8) 3 яких джерел ви дізнаєтесь про екологічні проблеми? А) бесіди з інформованими людьми, фахівцями; в ) засоби масової інформації; с) науково-популярна література; d) і навчання в школі;

Анкетування показало, що 87,5% учнів турбують сучасні екологічні проблеми, а 12,5%- вони не турбують. Це парадоксально, що учні не розуміють загрози екологічних проблем. На друге питання лише 4,3% учнів відповіли, що їм не байдуже майбутнє людства. Більшість учнів відповіли, що вболівають за природу, важливе власне здоров'я і здоров'я близьких людей (33,3%). Дуже добре учні усвідомлюють, що молодь має нести відповідальність за збереження природи. В природоохоронних акціях брали участь лише 45,8%. Але виявилось з розмов з дітьми та вчителями, що акцій організовується дуже мало. Учні до заходів відносяться дуже добре, якщо б була така акція, то взяло б участь 5,4% учнів. Особливо, якщо ці акції будуть проводитись у своєму місті. Разом з ними активну участь у садінні дерев візьмуть 58,3% школярів, а заробляти гроші на збиранні та продажу рослин, занесених до Червоної книги України, готові лише 33,4% учнів. Серед джерел, з яких учні отримують екологічну інформацію, на перше місце, як і потрібно, вони поставили навчання в школі. Показник 66,8%, який характеризує школу ж головне джерело екологічних знань, водночас викликає серйозне занепокоєння, чому ж школа не дає належних екологічних знань, якщо молоді люди досить об'єктивно оцінюють стан довкілля (відповіді 1 та 2 запитання анкети), а також обізнаність з питань екології, лише 16,6% знають екологічні проблеми, а 24,2% взагалі не обізнані.

В результаті проведення констатуючого експерименту в 7-х класах, ми побачили, що в основному екологічні поняття сформовані, але такі поняття як „біоценоз”, „популяція”, „екосистема” не сформовані або не правильно сформовані. Дещо об'єктивніше ціннісне і діяльніше відношення школярів до природи. Адже нерідко учні досить добре обізнані з екологічними питаннями, з вимогами до поводження в навколишньому середовищі, тож дають грамотні відповіді на запитання анкет, добре орієнтуються в запропонованих уявних ситуаціях. Та в повсякденній поведінці ці самі учні порушують екологічні вимоги, не турбуючись про можливі наслідки. Причина в тому, що їхні екологічні знання не перетворилися на особисто значущі мотиви і цінності. У зв'язку з таким станом екологічної обізнаності учнів ми вирішили запропонувати розширити і поглибити екологічну підготовку учнів 7-х класів та активізувати діяльнісну лінію виховання в позакласній роботі.

3.2 Застосування ефективних форм і методів здійснення екологічного виховання в позакласній роботі з біології. Розділ Рослини. Формуючий експеримент

Формуючий експеримент було розпочато в 2х класах 7-Г (експериментальний) і 7-В (контрольний). Головною умовою проведення експерименту було систематична активна позакласна робота з біології екологічного спрямування.

Завдання формуючого експерименту:

1) проаналізувати доцільність використання тих чи інших форм і методів екологічного виховання;

2) застосувати обрані форми роботи на практиці;

3) визначити ефективність застосування обраних методів.

Проведення даного експерименту було логічно обумовлено, так як ми повинні з'ясувати, як впливають обрані нами форми позакласної роботи на рівень знань та умінь учнів з біології та на рівень екологічної культури. Для того щоб дати відповідь на це запитання ми протягом одного місяця вели активну позакласну роботу з біології екологічного спрямування.

З метою активізації екологічної діяльності учнів 7-х класів ми розробили і провели такі форми екологічного виховання:

- акція „Первоцвіт”

- натуралістична екскурсія „Природа рідного краю”

- агітбригада „Екорятівник -2009”

- тиждень екології

3.2.1 Проведення акції „Первоцвіт”

Акція „Первоцвіт” - це еколого - просвітницька робота щодо роз'яснення важливості збереження ранньовесняних квітів. У даній акції брали участь учні 7-Г класу школи № 29.

Завдання акції:

• вести еколого-просвітницьку діяльність серед населення;

• запобігати протиправним вчинкам інших людей, різним видам дрібного браконьєрства (незаконне збирання і продаж дикорослих ранньовесняних квітів);

• формування ціннісного відношення учнів до природи;

• прищеплення любові до природи бажання берегти її та примножувати її.

Етапи проведення акції:

1) організаційна робота з класом (пояснення мети і завдання акції, об'єднання дітей у 3 бригади, підготовка просвітницьких листівок, проведення з учнями бесіди про техніку безпеки пуд час акції);

2) основний етап (загальний збір бригад, поділ прилеглої до школи місцевості на сектори, закріплення бригад за секторами, розклеювання учнями листівок та ведення роз'яснювальної роботи);

3) заключний етап (звіт бригад про виконану роботу, обговорення реакції населення на листівки, виголошення подяки учасникам акції).

3.2.2 Натуралістична екскурсія „Природа рідного краю”

Екскурсія проводилась на берегах р. Псел, поблизу ССШ № 29. Тривалість екскурсії 2 год.

Мета: сформувати в учнів навички спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах у природному середовищі, з'ясувати шляхи впливу людини на довкілля.

розділ 4. обробка результатів дослідження

Загальним показником ефективності екологічної освіти і виховання є підвищення рівня екологічної культури школярів. Останнє, на нашу думку, це усвідомлена, відповідальна поведінка учнів у їх життєдіяльності на лоні природи, на основі теоретичних та практичних знань, умінь та навичок по її поліпшенню, відтворенню, збереженню, вивченню з одночасним забезпеченням сприятливих умов життя для будь-якої живої істоти. Тому, говорячи про формування основ екологічної культури ми маємо на увазі виховання в учнів 7-х класів відповідальності за свої вчинки в природному оточенні, розуміння спільної долі природи і людини, обов'язку і вмінь захищати довкілля.

Відповідно ми визначили три основних критерії екологічної культури школярів: інтелектуальний, ціннісно-мотиваційний і діяльнісно-практичний (див. Додаток). Формування елементів екологічної культури особистості - досить складний, різнобічний та довгостроковий процес, який включає: оволодіння певною сумою знань про природу і взаємодію та вплив діяльності людини на неї, осмислення отриманої інформації і безпосередню дію, практичне осмислення та змістовність. Це, в свою чергу, сприяє формуванню школярів переконань, про необхідність науковообгрунтовано будувати стосунки з навколишнім середовищем, вміти прогнозувати та попереджати можливі негативні наслідки своєї діяльності.

Таким чином, відповідальне ставлення до природи, як основи екологічної культури учнів включає:

- сприйняття природи, як необхідної умови морального і естетичного розвитку особистості;

- усвідомлення особистістю причетності до вирішення екологічних проблем своєї місцевості, держави, планети в цілому;

- переконання в необхідності наукового обґрунтування будь-якої дії в природі, враховуючи її багатостороннє значення в житті людей;

- прагнення отримати максимальний результат з мінімальними природними затратами і без забруднення навколишнього середовища;

- особиста, постійна, систематична участь у діяльності, спрямованій на вивчення, раціональне використання й охорону природи.

До інтелектуального аспекту активності учня, виходячи з виділених Г.І. Щукіною способів її прояву, відносимо цілеспрямованість пізнавальної діяльності, характер знань, вмінь, способів діяльності, мобільність при їх використанні.

Всі ці елементи тісно пов'язані між собою і узагальнені категорією інтелектуальні вміння та навички, замість прийнятого в шкільній практиці терміну „ якість знань". Тим більше, що під поняттям „ знання " часто розуміють засвоєння сукупності фактичного матеріалу основних понять курсу, визначеного шкільною програмою, звідки і визначення „ правильність та повнота знань", як основної їх якості, або ж заміна цих термінів одним інтегрованим поняттям міцність". В дидактиці „ Навчальні знання" розглядаються набагато ширше, включаючи сукупність певних знань (фактичного матеріалу, термінів, понять, тощо), знань способів діяльності, загальних та абстрактних понять. Тому сьогодні в дидактичних дослідженнях існує велике різноманіття визначення якостей знань.

Для підведення підсумків роботи з екологічно виховання учнів, ми взяли шість найбільш істотних якостей знань: правильність, повнота, усвідомленість, дієвість, системність, міцність.

Перші дві якості визначаються наближенням до еталону за ступенем та обсягом. Інші якості тісно пов'язані з уміннями перш за все інтелектуальними, що ототожнюються з розумовими. Так усвідомлення знань означає розуміння важливості знань, внутрішніх зв'язків, вміння аналізувати і порівнювати, доводити та узагальнювати, оцінювати та пояснювати.

Дієвість виражається в умінні використовувати знання на практиці в різних життєвих ситуаціях. Системність передбачає встановлення послідовності знань, розуміння їх місця в структурі наукових теорій. Під міцністю знань, як правило, розуміють стійкість всіх вказаних якостей.

Таким чином, тільки дві якості знань - повнота і правильність базуються на таких процесах, як пізнання, пам'ять, уява та мислення, відображаючи зовнішню сторону оцінки знань. Інші якості знань: усвідомленість, дієвість і міцність головним чином, спираючись на мислення учнів, відображають внутрішню сторону оцінки знань. Для оцінки розумових умінь учнів, використовували 7-бальну шкалу, де бали 1-3 - відповідають низькому, 4-5 - середньому та 6-7 - найвищому рівню розвитку інтелектуальних умінь та навичок. З метою виявлення ступеня засвоєння учнями екологічного матеріалу, ми провели підсумковий контроль знань. На снові проведення тестової роботи, були отримані результати, які представлені у вигляді статистичних таблиць.



З метою перевірки ціннісної і діяльнісної сторони після проведення педагогічного експерименту, нами було проведене дослідження:

Таблиця 5.3 Результати відношення учнів до життєвих екологічних ситуацій (ціннісна і діяльнісна лінія)

Запитання та уявні життєві ситуації	К - ть учнів, які
	відповіли %
1. Як ви оцінюєте екологічну ситуацію на планеті?
а) катастрофічна;	30
в) загрозлива;	65
с) задовільна.	5
2. Які з перерахованих нижче проблем потрібно, на
вашу думку, розв'язати першочергово?
а) поліпшення екологічної обстановки;	80
в) забезпечення закону і порядку;	5

с) розвиток вітчизняної економіки.

3. Що, на вашу думку, є основним у розв'язанні екологічних проблем?

а) закриття шкідливих підприємств;

в) підвищення рівня екологічної культури населення;

с) інше.

4. Чи вважаєте ви себе причетним до глобальних екологічних проблем (забруднення довкілля)?

а) значною мірою; в) мало причетний; с) зовсім не причетний.

5. Чи хотіли б ви брати участь у окремих акціях (заходах) на захист довкілля?

а) так; в) ні.

Наше дослідження показало, що процес формування екологічної культури саме в позакласних заходах може бути плідним лише тоді, коли він не тільки спонукає учнів до свідомої діяльності, але й викликає в них вольові зусилля, емоційний підйом.

Отже, можна стверджувати, що зростання рівня інтелектуальних умінь і навичок, покращення ціннісної і діяльнішої лінії виховання не являється випадковим, а є результатом позитивного впливу практичних робіт з екології. Звідки випливає, що організація і проведення екологічної за змістом позакласної роботи є ефективним засобом підвищення рівня сформованості інтелектуальних умінь і навичок, які складають основу екологічної культури особистості.

Критерії екологічної культури учнів і ознаки її проявів за рівнями

Критерії	Ознаки проявів за рівнями
	Високий	Середній	Низький
Інтелектуальний	Учень оволодів основними прийомами розумової діяльності, які використовуються в дослідницькій роботі. Аналіз -всі частини природного об'єкта та явища описуються в певному порядку та правильній супідрядності. Порівняння - вказуються всі суттєві конкретні ознаки схожості і відмінності природних об'єктів, процесів та явищ, на основі порівняння робляться висновки про причини схожості, встановлюються причинно-наслідкові зв'язки, називається причина явищ при глибокому аналізі. Узагальнення - емпіричне, теоретичне узагальнення, широке системне, побудоване на аналізі типового, істотного з умінням робити висновки, наявністю узагальнюючої ідеї, проводиться логічно в певній системі.	Учень оволодів основними прийомами розумової діяльності, які використовуються в дослідницькій роботі. Аналіз - всі частини природного об'єкта та явища перераховуються правильно, але без обов'язкової супідрядності. Порівняння - вказуються частини конкретних та відмінних ознак, при встановлені причинно-наслідкових зв'язків - наз. причина явищ. Узагальнення - емпірично широке, побудоване на аналізі типового, істотного з висновками узагальнюючої ідеї, але проводиться вона не послідовно.	Учень оволодів основними прийомами розумової діяльності, які використовуються в дослідницькій роботі. Аналіз - всі частини природного об'єкта та явища перераховуються правильно, але безсистемно, наявні елементи тавтології. Порівняння - вказуються лише ознаки відмінності або схожості природних об'єктів, процесів та явищ, при встановленні причинно-наслідкових зв'язків, наз. причина, яка обґрунтовується у відповідному змісті підручника. Узагальнення - вузьке, інколи системне, побудоване лише на конкретному прикладі, проводиться за істотними ознаками.
Ціннісно-мотиваційний	Учень розуміє і визначає багатогранну цінність природи, усвідомлює сутність екологічних проблем, їх вирішення. Аналізує і оцінює власну поведінку в навколишньому середовищі з етичними нормами. Оцінює шляхи вирішення екологічних проблем та особисту природо-охорону діяльність. Усвідомлює персональну відповідальність за будь - які дії в навколишньому середовищі. Впевнений у справедливості екологічних ідеалів, готовий відстоювати їх і практично реалізувати у життя.	Учень позитивно ставиться до природи, усвідомлює її естетичне і практичне значення. Разом з тим не завжди усвідомлює сутність екологічних проблем та важливість їх вирішення. Інколи відсутня оцінка власної поведінки в навколишньому середовищі, в тому числі природоохоронної діяльності. Не завжди усвідомлює персональну відповідальність за будь-які дії в навколишньому середовищі.	Учень позитивно ставиться до природи, але переважає утилітарний підхід до її оцінки. Оцінка власної поведінки в навколишньому середовищі відсутня. Не усвідомлює персональну відповідальність за будь-які дії в навколишньому середовищі. Мотивація до природоохороної діяльності майже не проявляється.
Діяльнісно-практичний	Учень оволодів правилами поведінки в природі і додержується їх. Бере активну участь у практичній діяльності, спрямованій на вирішення екологічних проблем. Проводить дослідницьку роботу екологічного спрямування, широку пропагандистську роботу.	Учень оволодів основними правилами поведінки в природі, але може їх порушувати, бере участь у практичній діяльності, спрямованій на вирішення проблем місцевого значення. Дослідну роботу проводить не систематично. Ініціативу і творчість проявляє чач від часу.	Учень оволодів основними правилами поведінки в природі, але додержується їх за умови контролю. Не бере участі в практичній діяльності. Не проводить дослідницької роботи, не виявляє ініціативи в природоохоронній діяльності.

Список використаних джерел

екологічне виховання освіта учень

1. Аристотель. Политика. Перевод С.А. Жебелева. М: 1911, с. 8-9.

2. Батовкіна А. Перетнути шлях екологічної кризи // Рідна школа. - 1999 -№5.-с. 55-56.

3. Бачинський П. На шляху створення системи екологічної освіти школярів та студентів // Педагогіка і психологія. - 1999. - №2. с.106-112.

4. Білоус С. Уроки з екологічного виховання // Рідна школа. - 1996. - №6.

5. Бродвій В.М., Плохій З.П., Пустовіт Н.А. Екологічна освіта і виховання: Досвід та перспективи // Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2000. - 248 с.

6. Вербицький В.В. Екологія: школа і позашкілля // Екологічний вісник, 2004.- № 1 - 2 - 248 с.

7. Верзилин Н.М. Проблемы преподавания биологии. - М, Педагогика, 1974.-434 с.

8. Волкова A.C. Екологічне виховання школярів. - К.: Рад. пік., 1985. 9.Вороніна Л. Екологічне виховання: сучасні аспекти // Шкільний світ. -

2002. - №38. жовтень. - с. 3.

10. Гіркий О., Шиян Р. З чого починати екологічну освіту? // Біологія і хімія в школі. - 2000. - №2. - с. 28-31.

11. Горелов А. Экология: курс лекций. -М.: Центр, 1998.

12. Гуцко А. Непрерывное экологическое образование // Биология в школе. -1996. -№3.

13. Дзжникова Н.С. Экологическая культура: грани восприятия // Биология в школе. - 1995. - №3. - с,20-23.

14. Дистерверг А.П. Руководство к образованию немецких учителей. - Избр. пед. соч. М., Учпедгиз, 1956.

15. Драган О. Методичні аспекта щодо вдосконалення екологічної освіти і виховання учнів // Рідна школа. - 1999. - №5. - с. 28-29.

16. 3ахлебный А.Н. Школа и проблемы охраны природы: Содержание природоохранительного образования / Предисп. И.Д. Зверева. - М.: Педагогика, 1981.

17. 3ахлебный А.Н., Зверев И.Д., Суравегина И.Т. Охрана природы в школьном курсе биологии. Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1977.

18. 3ахлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе. - М.: Просвещение, 1984. - 160 с.1

19. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении. - М.: Знание, 1980. - 56 с.

20. Зотова О. Організаційно-педагогічні форми та методи позаурочної робота // Рідна школа. - 2001. - №6.

21. Іванова О. Досвід роботи школи з екологічного виховання учнів // Директор школи. Україна. - 2007. - № 7. - С. 55 - 60.

22. Ігнатюк Л. Екологічна освіта : Проблеми і шляхи їх подолання // Завуч.-2002.-№4.

23. Каменский Я.А. Избранные пед. произведения, т. І. Великая дидактика. Под ред. проф. A.M. Красновского. Гос. Чередизд. Наркомросса СФСР. Москва, - 1939, - с. 207-208.

24. Ковальчук І., Ковальчук Т. Актуальні проблеми екологічної освіти та виховання // Педагогічна думка. - Львів, 2005. - № 4, - С. 80 - 85.

25. Колбасов О.С. Конференция ООН по окружающей среде и развитию // Государство и право // 192. - № 11. - с. 85-92.

26. Колонкова О. Застосування тренінгів у екологічному вихованні старшокласників // Шкільний світ. - 2002. - № 41, листопад. 27. Колосков А. Игры в экологическом воспитании детей // Биология в школе. - 1997. - № 5. - с. 70 - 72.

28. Костенька І. Екологічна освіта: становлення і розвиток // Рідна школа. -№ 5. - с. 28-35.

29. Лаптева Н.С. Воспитание экологической культуры подростков // Биология в школе. - 1997. - № 5. - с. 72-75.

30. Листопад О.Г., Борейко В.Е. Нетрадиционные методы в экологическом воспитании и образовании. - К., 1996.

31. Марчук Л. Екологічний калейдоскоп. (Екологічне виховання школярів в позаурочний час) // Завуч. - 2002. - № 15.

32. Мамедов Н.М., Суравегина И.Т. Экологическое образование: проблемы базовых знаний // Биология в школе. - 1993. - № 1.

33. Мамедов Н.М., Суравегина И.Т. О требованиях к уровню подготовки учащихся по экологии // Биология в школе. - 1996. - № 1. - с. 33-37.

34. Мамедов Н.М., Суравегина И.Т. Подготовка учащихся по экологии. Содержание и требования // Биология в школе. - 1996. - № 2. - с. 25-28.

35. Мирна Л. Екологічна освіта як перший крок на шляху до збалансованого розвитку // Хімія і біологія. - 2001. - №40 - 42 (березень).

36. Морозова Е.Е. Психолого - педагогические и методические аспекти экологического образования в начальной школе // Начальная школа. - 2002. - № 7.

37. Ніколенко Н.В. Виховуємо екологічну свідомість дитини - формуємо майбутню еліту України // Екологічний вісник. - 2003. - № 3 - 4. - С. 16.

38. 0строуменко Т. Розвиток нетрадиційних форм і методів екологічної освіти і виховання // Рідна школа. - 1999. - № 5. - с. 46-47.

39. Пастух Л.В. Екологічне виховання та природоохоронна робота в школі \\ Біологія. - 2004. - № 35, грудень. - С. 8 - 13.

40. Песталоцци І.-Г. Як Гертруда вчить своїх дітей. - Вибр. пед. Твори. - М.: Вид-во АПИ РСФРР, 1963 т.2., - с. 193.

41. Писарчук Є.А., Кухта A.M. Екологічне виховання учнів. - К.: Рад. пік., 1990.

42. Повестка дня на XX век [супер-программа ООН по выживанию человечества ] // Химия и жизнь. - 1993. - №6. - с. 80-82.

43. Погорєлова А.І. Екологічна культура : проблеми і шляхи формування в Україні // Рідна природа. - 1993. - №1. - с. 3-5.

44. Пономарева И.Н. Экологические понятия, их система и развитие в курсе биологии. - Ленинград, 1979.

45. Прохоренко О.В. Позакласна робота з екологічного виховання // Шкільний світ. - 2001. - №18.

46. Програма з біології для загальноосвітніх шкіл.

47. Прутченко A.C., Самкова В.А. Десять занятий по экологии // Биология в школе. - 1995. - №6. - с. 65-67.

48. Пустовіт Г.П. Екологічна освіта учнів у позашкільному закладі: теоретичний аспект // Рідна школа. - 2001. - №5.

49. Пустовіт Г.П. Європейський досвід неформальної екологічної освіти //Біологія і хімія в школі. - 2000. - №2. - с.28-31.

50. Пустовіт Г.П. Моделювання змісту екологічної освіти та виховання учнів у позашкільних навчальних закладах // Світ виховання. - 2006, - № 5. - С. 6-8

51. Пустовіт Н.О., Плечова З.Н. Екологічні задачі, ігри та вікторини : Навч.Посібник. -К.: Наукова думка, - 1995. -72с.

52.Пустовіт Н., Краснобай О. Дослідження екологічної культури школярів //Біологія і хімія в школі. - 2000. - №4. - с. 36.

53. Руснак Г. Форми і методи екологічного виховання в школі // Біологія і хімія в школі . -б 2003. - № 28. - С. 1 - 25.

54. Руссо Ж. -Ж. Еміль, або Приховання. СПб., 1915.

55. Рябчик Т. Виховання екологічної свідомості особистості // Директор школи. - 2006. № 9, березень. - С. 17 - 19.

56. Савина А.К., Долгая О.И. Экологическое образование школьников в

странах Восточной Европы // Биология в школе. - 1989. - №3. - с.54.

57. Семилеткіна Н. Напрями, форми і методи екологічної освіти, трудового навчання і виховання // Рідна школа. - 1999. - №5.

58. Совгіра С. Нетрадиційні форми екологічної освіти учнів // Рідна школа. - 2006. - № 3, березень. - С. 51 - 54.

59. Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Книга І Ред. кол.: К.К. Карпенко, Б.М. Польський та інші. - Суми, 1980. -170с.

60. Суравегина И.Т., Сенкевич В.М., Кучер Т.В. Экологическое образование в школе // Советская педагогика. - 1990. - №12. - с. 47-52.

61. Суряднова В.П. Нові підходи до визначення змісту і форм проведення освітньо- виховної діяльності учнів з біології в позакласний час: 36. наук. пр. - Суми. - с. 393.

62. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. - К.: Рад. школа, 1973. - 243с.

63. Федюк В. Позашкільна екологічна освіта // Рідна школа. - 2001. - №6.

64. Хотенко В. Екологічне виховання в школі // Завуч. - 2002. - №23-24, серпень. - с. 23-25.

65. Ягупов В.В. Педагогіка: Навчальний посібник. - к.: Либідь, 2003. - 560 с.

Размещено на Allbest