Екологічне виховання на уроках української мови та літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічне виховання на уроках української мови та літератури

Метою екологічного виховання та освіти є цілеспрямоване формування у кожної людини на всіх етапах її життя глибоких І міцних екологічних знань, розуміння органічного взаємозв'язку та єдності людства й навколишнього середовища, ролі природи в житті суспільства і людини, необхідності її охорони, виховання особистої відповідальності за стан навколишнього середовища.

Шкільні роки - найбільш активний період формування світогляду людини, характеру, звичок, ставлення до навколишнього світу. Залучаючи учнів до конкретної природоохоронної роботи, вчителі навчають їх оволодівати азбукою гармонійного спілкування з природою, застосовують різноманітні практичні форми діяльності у формуванні відповідального, бережливого ставлення до природи. Елементи дослідництва в процесі практичної роботи розвивають уміння застосовувати знання на практиці, викликають почуття відповідальності за результати своєї праці, за збереження природного середовища як важливого фактора існування людини. Це підвищує пізнавальну активність учнів і стимулює їхню самостійність у роботі.

На сучасному етапі розвитку цивілізації руйнування природи набуло глобального характеру. Людство опинилося на межі виживання, руйнація довкілля ставить під загрозу існування людини як біологічного виду. Шляхами подолання екологічної кризи виступають зміни у сфері матеріальною та духовного виробництва. Перебудова виробничої сфери включає створення і впровадження маловідходних та безвідходних технологій, використання відновлювальних енергетичних джерел і т.ін.

Екологізація соціальної сфери насамперед передбачає переорієнтацію свідомості людини стосовно природи та її багатств, підготовку до вирішення наявних і запобігання виникненню нових екологічних проблем.

Актуальність. Людський вплив на природне середовище з кожним роком стає все більш відчутним і в багатьох випадках його дія перебільшує значення природних змін. Безліч локальних антропогенних дій різної інтенсивності, впливаючи на кругообігові природні процеси, призводять до глобальних змін на планеті. Це насамперед постійне підвищення кислотності опадів, потепління і зміна клімату, зменшення потужності озонового шару, збільшення радіоактивності навколишнього середовища.

Разом з тим досвід багатьох країн (Канади, Японії, Швеції та інших) свідчить про можливість покращити стан навколишнього середовища в окремому регіоні, що також позитивно впливає і на глобальні процеси. Екологічна політика цих країн базується на таких принципах:

- грунтування практичної діяльності на найновіших досягненнях науки і технології;

- виділення на природоохоронну діяльність необхідних матеріально-фінансових ресурсів;

- динамічне правове екологічне забезпечення;

- раціональне поєднання примусових, економічних та моральних важелів у системі управління природоохоронною діяльністю;

- високий рівень екологічної культури населення;

- активна участь громадськості в природоохоронній діяльності. Перелічені умови тісно взаємопов'язані, тому вирішення екологічних проблем можливе лише за умов забезпечення одночасного їх дотримання.

У зв'язку з важким економічним становищем Україна не має можливості виділяти на природоохоронні заходи необхідну кількість матеріально-фінансових ресурсів. Тому вважається, що екологічні проблеми можуть почекати кращих часів. Така політика хибна і призведе в недалекому майбутньому до тяжких наслідків. Тому необхідні термінові зміни в державній стратегії щодо природного навколишнього середовища. Значні кошти на першому етапі реалізації змін не потрібні. Річ у тім, що необхідність одночасного виконання перелічених принципів екологічної державної політики не означає, що на кожному етапі її реалізації всім принципам необхідно приділяти однакову увагу. Деякі потребують більше часу і менше матеріальних витрат, інші - навпаки. Тому зараз у першу чергу треба приділити головну увагу тому, на що необхідно найбільше часу. А це, як відомо, проблеми не матеріальні, а духовні. Треба багато часу і виховної роботи, щоб змінити екологічну культуру людей, психологію їхньої поведінки, ставлення до себе і до довкілля. Без корінного підвищення екологічної культури усіх верств населення неможливо сподіватися на позитивні зміни в навколишньому природному середовищі навіть при використанні значних матеріальних ресурсів.

Культура взагалі й екологічна зокрема залежить від багатьох чинників, серед яких одним із головних є екологічна освіта. Освіта в найширшому розумінні - від дошкільної до професійної, від масової до наукової. Тому можна стверджувати, що саме екологічній освіті сьогодні належить провідне місце серед складових принципів створення фундаменту екологічної безпеки України. Оскільки примусово неможливо підвищувати культуру людини, то виникає запитання, чи підготовлені наші співвітчизники до змін. Чи відчуває хоча б значна їх частина необхідність підвищувати увагу до екологічної освіти, екологічних проблем в умовах економічного занепаду?

Ствердну відповідь на це дали підсумки останніх виборів до Верховної Ради України та в місцеві органи влади, а саме - успіх Партії зелених. Те, що майже невідоме в політичних та екологічних колах об'єднання без чіткої програми дій отримало підтримку значної кількості виборців, свідчить про популярність у широких масах самої екологічної ідеї.

Проблеми. Методологічні проблеми екологічної освіти зводяться до пошуків відповідей на запитання: чому, коли, кого та як учити.

Відомо, що навчити важко, значно важче перетворити знання на переконання, але найскладніше - досягти, щоб переконання стали нормою повсякденної поведінки.

Метою екологічної освіти є останнє, на відміну від інженерної чи якоїсь іншої професійної освіти, мета якої - забезпечення саме знань та умінь, тобто першого рівня "піраміди освіти". Екологічні знання потрібні людині не тільки під час виконання професійних обов'язків, а постійно - і в побуті, і на відпочинку, і на робочому місці. Таке можливе лише за умови, коли знання перейшли у найвищу форму - у звичку, у культуру поведінки. Особливістю екологічної освіти є її безмежність (всеосяжність). Екологічні проблеми не можна вирішити лише зусиллями фахівців-екологів - проблеми, які створюються гуртом, і розв'язувати треба гуртом. А для цього кожен повинен мати хоча б якийсь мінімум екологічних знань.

Найважчим в екологічній освіті є завдання поступової (але не довготривалої, бо в людства залишилося лише декілька десятиліть) зміни уявлення людей про зміст їхнього існування, їхнього життя. Більшість учених упевнені, що порятунок людства від самознищення внаслідок глобальної екологічної катастрофи можливий лише шляхом принципової зміни понять про людські цінності, а саме: шляхом переходу від споживацьких ідеалів до ідеалів матеріальної помірності, обмеженості, до пріоритету духовності над матеріальними благами. Людство впритул підійшло до необхідності взяти на себе відповідальність за збереження життя на планеті, про що ще на початку століття наголосив В.І. Вернадський. Простим обмеженням техногенної діяльності, як це пропонують деякі фахівці, докорінно ситуацію на Землі не змінити. Як це не важко, але людям доведеться відмовитися від уже звичних для нас атрибутів сьогодення - фактично необмеженого використання енергії, природних ресурсів та іншого.

Людство чекає важкий шлях переходу від філософії "Земля - для людей". "Людина - цар природи" до розуміння рівноправ'я всього живого на планеті. Людина має перед іншими живими істотами лише одну перевагу - розум. І цю перевагу треба використати не в егоїстичних цілях забезпечення потреб, які стали надприродними, за рахунок інших представників біосфери, а для турбот про все живе на Землі.

Таке розуміння має грунтуватися на знаннях про сутність самого життя, про закони природи, тобто - на досягненнях сучасних наук. Далі йдуть знання про вплив людської діяльності на природні процеси. І нарешті - наукове обгрунтування людських потреб. Обгрунтування не лише з позицій фізіології. Тут потрібні і історичні знання (чому за давніх часів люди були щасливими, не маючи сучасного рівня технологій?), і досягнення психології, політології та інших наук.

Проблема екологічного оздоровлення довкілля і людини -- комплексна, її вирішення потребує зусиль в економіці, техніці, медицині, але передусім в освіті. За визнанням ЮНЕСКО - ЮНЕП, освіта -- найвагоміший чинник соціальних змін, що мають грунтуватися на турботі та повазі до всього живого, усвідомленні необхідності планування економічних і політичних заходів з урахуванням обмеженості природних ресурсів, потреби в збереженні довкілля та забезпеченні високого рівня добробуту людей. Екологічна освіта формує екологічну культуру особистості і суспільства в цілому, що передбачає оволодіння знаннями про закони функціонування біосфери, вміннями і навичками застосовувати набуті знання в комплексі з професійними, формування творчої діяльності з розв'язання екологічних проблем та екологічно доцільного, емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього середовища.

Оскільки центральною ланкою в школі був і залишається вчитель, то саме екологічна підготовка вчительських кадрів набуває великого значення. Відповідальність за якість екологічної освіти учнів майже повністю покладається. на вчителів природничих дисциплін. Проте «екологія як освітньо-виховна дисципліна повинна цікавити не лише освітян, а й суспільство загалом». Екологія -- наука комплексна і охоплює всі сфери життєдіяльності людини, а тому не тільки вчителі природничих, а й суспільних і гуманітарних наук «повинні робити свій суттєвий внесок у вивчення школярами науки про довкілля».

Працюючи над програмою підготовки вчителів української мови і літератури до екологічного виховання школярів, в першу чергу слід керуватися конкретно-історичним, діяльнісним та особистісно зорієнтованим підходами.

Конкретно-історичний підхід передбачає усвідомлення майбутніми вчителями особливостей сучасного розвитку людства в цілому й України зокрема, характеру екологічних проблем і шляхів їх вирішення, ролі екологічної освіти в подоланні світової екологічної кризи, стану і особливостей екологічної освіти учнів та оволодіння оптимальними засобами їх реалізації.

Діяльнісний підхід вимагає стимулювання цілеспрямованої активної діяльності особистості, в якій задіяні та розвиваються емоційно-чуттєва, мотиваційно-вольова й операційно-діяльнісна сфери, в процесі яких на-буваються знання, вміння і навички, досвід творчої роботи та емоційно-ціннісного ставлення.

Особистісно зорієнтований підхід у центр цілісного педагогічного процесу ставить особистість з її інтересами, здібностями, потребами, нахилами, можливостями, правами, власною гідністю та індивідуальністю.

Спільна співпраці учнів та вчителя з екологічного виховання на уроках української мови та літератури має підвести до вирішення таких завдань:

1. Домогтися засвоєння таких знань: про причини глобальної екологічної кризи та шляхи її подолання світовим співтовариством; про розвиток світового природоохоронного руху; про причини кризової екологічної ситуації в Україні та шляхи її подолання; про розвиток взаємодії людини з природою в Україні з найдавніших часів.

2. Сформувати інформаційні вміння і навички (вміти з наукового повідомлення вибирати суттєве й головне, опрацьовувати потрібну інформацію і доносити її до інших учнів) та комунікативні (аргументувати свою думку, переконувати у правильності тієї чи іншої точки зору, стимулюючи критичне мислення і мовлення, розвивати учнівську мовленнєву культуру).

3. Виробити комплексні творчі вміння (сприяти екологізації навчально-виховного процесу, використовувати нетрадиційні форми виховання, активізувати навчально-дослідницьку та практичну природоохоронну діяльність учнів).

4. Сформувати інтерес до вивчення природи та її об'єктів, зацікавлене, дбайливе ставлення до довкілля, особистої участі у природоохоронній діяльності, почуття єдності з природою, відповідальності за її збереження, до організації навчально-виховної роботи з формування екологічної культури учнів, батьків, учителів і широких верств населення, до подальшого вивчення природи та участі у поліпшенні її стану шляхом здійснення своєї професійної педагогічної діяльності.

5. Сформувати професійні вміння - використовувати можливості предметів іноземна мова, зарубіжна література, рідна мова та література для виховання екологічної культури школярів, організувати урочну, позаурочну та позашкільну виховну роботу з метою формування екологічного мислення, свідомості та поведінки учнів.

Крім того, для реалізації цих завдань, вчитель української мови та літератури з вивчення якоїсь мовної теми може акцентувати увагу учнів і на екологічному змісті теми, використовуючи при цьому такі теми на уроках.

1. Глобальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання. Всесвітня стратегія охорони природи.

2. Природні умови України. Головні причини виникнення екологічної кризи в нашій державі та шляхи її подолання.

3. Становлення та розвиток екологічного руху в Україні.

4. Теоретичні засади охорони навколишнього середовища.

5. Зміст екологічної освіти: провідні ідеї і поняття; екологічні знання; вміння і навички з вивчення та охорони довкілля; активізація діяльності учнів з захисту довкілля; екологізація змісту навчально-виховної роботи в школі.

7. Активізація пізнавальної діяльності учнів з охорони природи в процесі класно-урочних занять: характеристика методів екологічної освіти в школі; засоби і форми екологічної навчальної діяльності учнів з охорони довкілля.

8. Екологічна освіта учнів засобами української мови: можливості як навчальної дисципліни; організаційні форми, методи і засоби екологічної освіти; шляхи екологізації змісту шкільних підручників з української мови; позаурочна екологічна освіта учнів засобами української мови.

Зміст чинних програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння й навички, розкрити взаємозв'язки між природою і людиною.

Систему екологічних знань на уроках української мови та літератури доцільно розкривати з таких питань: споживання води, використання води в Україні, значення рослин у житті людини, скорочення лісових ресурсів та його наслідки, значення тварин у природі та в житті людини.

На уроках української мови та літератури слід також підвести дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище.

Вдумливий учитель, проаналізувавши зміст уроку, завжди знайде місце для повідомлення природничої інформації і одного разу згадає загадку, іншого - прочитає вірш, ще іншого - повідомить цікавинку про рослину чи тварину, про яку йдеться в оповіданні чи у вправі. А в результаті не тільки розширюються знання дітей, а й створюється особливий емоційний фон, що посилює виховний вплив на учнів.

Проаналізувавши програму з української мови та літератури, вчитель до багатьох тем може дібрати матеріал екологічного спрямування. Проте застосовувати його треба в міру, щоб зайве не відволікати учнів від опрацьовуваних понять.

Аналізуючи педагогічну літературу, можна систематизувати матеріал за напрямками:

1) цікаві вправи з природничим змістом;

2) цікаві повідомлення;

3) проведення екскурсій з природознавства з елементами української мови, для розвитку зв'язного мовлення;

4) проведення інтегрованих уроків;

5) інтегрована позакласна робота;

6) проведення екологічних ігор.

За вказаними напрямами можна запропонувати такі види робіт:

1. Цікаві вправи з природничим змістом.

Вправи з природничим змістом доцільно використовувати для проведення інтегрованих уроків (математика, природознавство), позакласних занять, для виховної роботи з школярами.

Птахи-рекордсмени.

Комахоїдні птахи їдять 6 разів на день. А своїх пташенят годують ще частіше. Так, велика синиця приносить своїм малятам комах, їхніх личинок у 65 разів частіше, ніж їсть сама, дятел - на 90 разів менше, ніж синиця, а горихвістка - на 60 разів менше, ніж дятел.

Скільки разів на добу годує своїх пташенят кожен із цих птахів? (Велика синиця - 390 разів, дятел -- 300 разів, горихвістка -- 200 разів).

2. Цікаві повідомлення. Наприклад, "Дніпро - найбільша в країні і третя за величиною в Європі ріка. По Дніпру судноплавство почалося дуже давно. У ІХ-ХІІ ст. по Дніпру проходив "шлях із варяг у греки", який з'єднував Балтійське і Чорне моря.

Дніпро бере початок на півночі Смоленської області і котить свої води до Чорного моря через Росію, Білорусь і Україну, долаючи шлях 2 285 км. У межах України довжина Дніпра становить 1 050 км. Він розділяє територію України навпіл і є основною її водною магістраллю".

Учні повинні самостійно написати подібне повідомлення.

3. Інтегровані уроки-екскурсії (взаємозв'язок природознавства з українською літературою), під час яких в учнів формуються позитивні установки, навички спостережливості, розвивається орієнтація в позитивних і негативних явищах у природному середовищі, емоційно-естетичне сприймання природи, відповідальність за її стан.

Учні мають підготувати українські прислів'я, приказки про природу, а також загадки. Наприклад, урок-екскурсія "Ліс, його збереження та охорона". Учні повинні сприймати ліс як середовище, де живуть звірі, птахи, комахи; знати значення лісу, лісовий фонд України, наслідки знищення лісів.

Учні мають підготувати прислів'я і прикмети:

а) про охорону рідної природи: Ліс і вода - брат і сестра. Бережеш дерево - бережеш життя. Не звик ліс до наших коліс.

б) а також - про екологічні взаємозв'язки в природі: Великі ліси - глибокі сніги, глибокі сніги - високі пшениці.

в) екологічну інформацію:

"Береза випаровує за день 6 відер води, дуб - 5, евкаліпт - 40".

"Одночасну постійну присутність людей у лісі витримує (на І га) протягом 5-7 років: сосновий бір - 7 чоловік, ялиновий гай - 14, березовий гай - 27 чоловік".

"Ліси різних порід дерев за літо з 1 га випаровують різну кількість води: ялиновий ліс - 2 240 т, буковий - 2 070 т, дубовий - 1 200 т, сосновий ліс - 470 т".

"Людині потрібно 960 л кисню на добу, стільки виділяє його 5 дорослих дерев".

Після проведення екскурсії вчитель може помістити цей матеріал у свій дидактичний збірник у вигляді різних вправ.

Під час екскурсії доцільно проводити практичне заняття із розвитку зв'язного мовлення.

Школярі дуже люблять ігри. В іграх вони вступають в уявні діалоги з сонцем, рослинами, тваринами. Ці особливості психології дитини треба враховувати педагогам. Зміст дидактичних ігор повинен бути спрямований на осмислення чи закріплення екологічних понять, а також матеріалу з української мови та літератури.

Важливою на уроках української мови є тематична лінія, яка мотивує змістове, інформативно-пізнавальнее наповнення навчального матеріалу. Актуальності сьогодні набуває екологічна проблематика, що знаходить вияв яку предметах природничого, так і гуманітарного циклів. Так на уроках української мови можна проводити екологічні п'ятихвилинки.

Ці міні-диктанти можна використовувати як на початку уроку під час актуалізації навчальної діяльності учнів, так і в процесі засвоєння навчального матеріалу чи його узагальнення. При цьому, засвоюючи мовну тему, необхідно акцентувати увагу учнів і на екологічному змісті теми. З цією метою можна ускладнювати завдання, урізноманітнювати їх у творчому напрямку. Наприклад:

№1

Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 чоловіки. Це означає, що кожного тижня до населення землі додається 1,7 мільйонів людей -- стільки, скільки мешкає сьогодні в таких містах України, як Запоріжжя, Вінниця і Житомир, разом узятих. Прогнозовані оцінки показують, що в найближчому майбутньому чисельність населення продовжуватиме зростати приблизно на 3 чоловіки щосекунди, тобто, приблизно на 90 мільйонів чоловік на рік.

№2

Хижацький вилов риби у Світовому океані й внутрішніх морях протягом останніх 20 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів у всьому світі, до повного зникнення деяких найбільш цінних видів риби. У прісних озерах Північної Америки та Скандинавії риба гине від підвищення кислотності води. Виміри, виконанні великих площах Пінічної Америки та Європи, показали, що промислові й автотранспортні забруднення призвели до того, що кислотність дощової води тут часто-густо в 10 і більше разів перевищує норму. Гине не лише риба в озерах, гинуть останні острівки лісу, які людина ще не встигла знищити. Ця проблема вже виникла у Бразилії, Китаї, Індії, Венесуелі, Замбії, в Росії й Україні.

№3

У результаті знищення лісів у Бразилії, США, Південній Азії, Карпатах, Альпах значно почастішали катастрофічні повені на ріках, що завдає людству чимраз більших збитків. Якщо раніше такі повені й селі траплялися один раз на 50-80 років, то тепер -- кожні 4--6 років. Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на Землі, в тому числі й людини, не існує, їм лише здається, що вони існують в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення.

На уроках української та зарубіжної літератури вивчаються твори, які оспівують красу природи, закликають до охорони всього живого, і, головне, допомагають розуміти чудову «мову» природи, «мову», яка знаходить своє відображення не в словах, а в серці.

Екологічна термінологія залучає не лише біологічну термінологію, а й термінологію широкого кола природничих і технічних наук, у зв'язку з чим аналіз стану екологічної термінології стосується стану української термінології загалом.

Так, на уроках української мови вчитель може подати учням приклади частовживаних суржикових виразів (наведено курсивом) і термінів-покручів з правильними формами Наприклад:

1. Застосування складних форм ступенювання прикметників і прислівників замість переважливих простих форм: (най)більш зручний [характерний, типовий] - (най)зручніший, (найхарактерніший, (най)типовіший.

2. Вживання непритаманних українській мові активних дієприкметників із суфіксами -уюч(ий), -аюч(ий) замість прикметників та іменників (на жаль, не всі потрібні замінники вдасться знайти в академічному словнику): взаємодіючий - взаємодійний, водорегулюючий - водорегулювальний, в'яжучий - зв'язний, виступаючий - доповідач; забруднююча (речовина) - забруднювальна, забрудник; діючий - чинний, дієвий, дійовий, активний, діяльний; затухаючий - згасний, згасавий; зв'язуюча речовина - зв'язник; існуючий - сучасний, наявний, сущий; лісоутворюючий - лісотвірний; моделюючий - моделювальний; оточуючий - навколишній; підготовчі (роботи) - приготовчі; природозберігаючий - природозберігальний, природоохоронний; пристигаючий (дсревостан) - пристиглий; руйнуючий - руйнівний: сипучий - сипкий; складова одиниця - складник; тонізуючий - тонізівний, тонізувальний; тощо.

3. Нехтування українськими прикметниками, що закінчуються на -истий, -уватий і заміна їх складними прикметниками з другим складником -подібний чи -видний: буроземоподібний - буроземистий, порохоподібний - порохуватий тощо.

4. Граматично неправильне вживання прийменників:

при: при (вмиканні, виконанні) - під час, у разі; при умові - за умови; при виході - виходячи;

по: комітет по стандартизації - комітет (зі) стандартизації; по правилах - за правилами; по справах [питанню] - у справах; по каналу, трубі, кабелю, магістралі] - каналом, трубою, кабелем, магістраллю;

за: за вимогою [запитом, замовленням] - на вимогу [запит, замовлення]; за браком (часу) - через брак; ліс у трьох кілометрах - ліс за три кілометри;

у, в: в основному - переважно; у тому числі - зокрема; у два рази (менше) - удвічі; у зв'язку з - унаслідок; в значній мірі - великою мірою; в загальному -загалом; більш як у два рази - понад два рази; в окремих випадках - подеколи, часом; у залежності від - залежно від; в кінці кінців - урешті, врешті-решт; розбиратися у питанні [з питанням] - з'ясовувати питання;

до: відноситися до (справи) - ставитися до, входити до, стосуватися, належати до; до основи (знищити) - ущент; до цих пір - досі; привести до втрат - зумовити втрати, спричинити втрати, призвести до втрат;

з, із, зі: рахуватися з думкою - зважати на думку, враховувати думку; з врахуванням - з урахуванням; згідно наказу - згідно з наказом;

інше: на протязі - протягом, упродовж; із-за необережності - через необережність; враховуючи - беручи до уваги; затягувати роботу - зволікати з роботою;

5. Вживання невластивих термінів-іменників: балка (нерозрізна, складена) - тря(а)м; водопровід - водогін, водовід; вивозка - вивозіння, вивезення (процес), вивіз; газопровід - газогін, газовід; господарська дія (на природу) -господарський вплив; грунт -- грунт; віддаль від -- відстань від; границя -- межа, (матем.) границя; достовірністть -- вірогідність; ємність, ємкість -- місткість, (електр.) ємність; зазор - проміжок; зола ~ попіл; канат - кодола, (трос) -линва; керівні (принципи) - настановчі; крутизна (схилу) - крутість; лісозаготовки - лісозаготівля; мілкозем - дрібнозем; масло (технічне) - олива, мастило; основа (роботи, дослідження) - підстава; навколишнє середовище -довкілля; наклон - нахил; насос - помпа, смок; настановлення - настанова; недороблення - недогляд; необхідність - потреба; оборот рубки - рубообіг; поворотливість - поворотність; підвозка - підвозіння, підвезення (процес); підвіз; підготовка (лісосік) - готування (процес), приготовления; площадка -майданчик, площинка, поміст; полоса - смуга; привід (механічний, електричний) - повід, повідня, погін; принцип - засада; ремонт - направа; результат - вислід; розробка - розробляння (процес), розроблення; рубка - рубання (процес); рубка головного користування - суцільно-лісосічне рубання; рубка догляду - доглядне; строк - термін; уклон - ухил; установка - устава; устаткування (предмет) устатковання; хлист - стовбур; число (дерев) - кількість.

6. Вживання невластивих дієслів та їхніх похідних форм (дієприкметників, дієприслівників і віддієслівних іменників): вибраний (спосіб) - обраний; визначення (поняття) - означення; викликати (ефект) -зумовлювати, (с)причиняти; виключення (домішків) - вилучення, усунення; випуклий - опуклий; виростання - зростання; (ґрунти) відзначаються -(ґрунтам) властива; відмітити - зазначити; відповідають вимогам -задовільняють вимоги; відремонтувати - направити; вказана (праця, причина) - згадана; включати - поміщати, запроваджувати, включати (прилад, апарат) -залучати, вмикати; добавляти, добавити - додавати, додати; дозволяє - дає змогу; доказувати (теорему) - доводити; заключати (угоду, договір) -укладати; запросити (докази, підтвердження) - зажадати; заслуговувати (уваги) - вартувати; заставити - змусити; здавати (документи) - подавати; зустрічаються (огріхи, помилки, недоліки, дефекти) - трапляються; мати можливість - мати змогу; мати на увазі - розуміти; мати місце - траплятися; наносити [приносити] збитки [шкоду] - завдавати збитків [шкоди]; направлений - спрямований, скерований; настоювати - наполягати; не дозволяти - унеможливлювати; нижчезазначений - нижчезгаданий; обраховувати значення - визначати; обрізка (процес, дія) - обрізування; обслідувати - обстежувати; обумовлювати - зумовлювати; очистка (процес) -очищання, очищення; перераховані (назви) - перелічені; підведення підсумків -підбивання, підсумовування; підйом (процес) - піднімання; поворот (дія) -повертання; показує (аналіз) - засвідчує; пониження - зменшення, зниження; попадати - потрапляти; посадка (дія) - саджання; постраждати - потерпіти; представити проект [роботу, доповідь] - подати; пред(о)ставити право [змогу] - надати; представлення - подання; приводити (дані) - наводити, зводити; приймати міри - вживати заходів; приймати (участь) - брати; прикласти зусилля - докласти зусиль; пришилося (працювати, писати) -довелося; приходити (на думку) - спадати; проводити (дослід, роботу) -виконувати, здійснювати; протирічити -- суперечити; прочистка (дія) -- прочищання; рискувати - ризикувати; рівняється (вираз) - дорівнює; робити неможливим - унеможливлювати; розповсюджений - поширений; розслоїти -розшарувати; розсосати - розсмоктати; складати (вартість) - становити; спів-ставляти - зіставляти, порівнювати; сполучати (механічно) - з'єднувати, сполучати (електрично) - злучати; управління (машинами) - керування; установити (розмір) - визначити.

7. Вживання невластивих прикметників: бокова (дорога) - бічна; вскривний, вскришний - відкривний; довгомірний (деревина)- довгий; (не) допустимий - (не) допуск(т)ний, (не) дозволь(е)ний; несучий - несний, тримний, утримувальний; підйомний - піднімний; повна (відсутність) -цілковита; окружний - окільний, коловий; правомочний - повноважний; рівні (за розмірами, формою) - однакові; річне (дно) - річкове; супутнє

(лісопоновлення) - побіжне; тонкомірний (деревина) - тонкий; управляючий (пристрій) - керувальний, керівний; функціональний - функційний;

8. Вживання невластивих прислівників: весною навесні; висотою -заввишки; довжиною - завдовжки; дякуючи - завдяки; зимою - узимку; літом - улітку; осінню - восени; так як - оскільки; тільки (два) - лише; шириною -завширшки; як правило - зазвичай.

Подані терміни складають маленьку частину української термінології, яка перебуває в стані формування. Фахівцям і мовознавцям ще належить створити правдиву українську термінологію за нормами української мови і тенденціями її розвитку.

Пропозиції. Залежно від контингенту слухачів екологічна освіта організується у трьох напрямках - загальна, професійна, спеціальна.

Загальна екологічна освіта спрямована на підвищення екологічного компоненту загальної культури людини і може бути дошкільною, шкільною та побутовою (масовою). Дошкільна екологічна має повинна закласти фундамент нової неспоживацької філософії нації. Дитині треба усвідомити, що все живе, а не лише людина має рівне право користуватися благами природи. Що природні ресурси обмежені, і тому треба стримувати свої бажання і споживати лише життєво необхідний мінімум. Що треба дуже бережливо ставитись як до природних, так і до штучних продуктів і виробів. З навколишнім середовищем дитину починають знайомити за тими представниками флори і фауни, які її оточують. Дошкільна освіта, незважаючи на її коротко тривалість, найбільш відповідальний і важкий етап екологічної освіти. Діти ще не мають знань і сприймають світ очима. їм зрозуміліше те, що вони бачать, ніж те, у чому їх запевняють - неможливо повірити в необхідність бережливості, коли батьки "завалюють" дитину іграшками, ласощами, одягом.

Шкільна екологічна освіта повинна будуватися на принципі єдності природних явищ і процесів, тобто на розумінні штучності (заради зручності) розподілу людських знань на окремі науки та дисципліни. Методологічно це реалізується шляхом вивчення спеціального курсу "Основи екології" та підкресленому відображенні екологічних аспектів під час вивчення всіх шкільних дисциплін. Принцип єдності світу найефективніше підтверджується універсальністю екологічних законів, дія яких розповсюджується не лише на матеріальні взаємозв'язки, а й на людські духовні. екологічне виховання урок

У кожній навчальній дисципліні треба вказувати на ті аспекти, які характеризують взаємовплив процесів, явищ, дій у природі. У зв'язку з цим абсолютно необгрунтованим є представлення екології як окремого розділу шкільної біології. Біологічні об'єкти займають важливе місце в екології, але не менше значення має і середовище існування цих об'єктів: властивості якого вивчаються в курсах фізики, хімії, географії та інших. Багаторічне уявлення про екологію як суто біологічну, а не комплексну науку завдало великої шкоди природі і людству.

Побутова екологічна освіта розрахована на широкі верстви населення. Вона реалізується через засоби масової інформації, публічні лекції, бесіди і таке інше. її мета - дати людині мінімум загальних екологічних знань, які необхідні кожному українцеві, щоб виконувати громадські обов'язки відповідно до державної екологічної політики.

Професійна екологічна освіта має дати кожному трудівникові повні знання про вплив його діяльності на навколишнє природне середовище. Хлібороб і тваринник, двірник і будівельник, шофер і слюсар, інженер і архітектор повинні знати екологічні наслідки використаного технологічного процесу і вміти звести їх до мінімуму. Професійна екологічна освіта має стати органічною частиною професійної освіти всіх рівнів. Студентам треба вивчати як мінімум дві дисципліни "Основи загальної екології" та "Прикладна екологія". Програма останньої відповідає майбутній професії студента.

Спеціальну екологічну освіту повинні мати ті фахівці, які займаються природоохоронною, управлінською, експертною, викладацькою роботою.

Усі перелічені види екологічної освіти знаходяться в Україні в занедбаному стані і вимагають значного підвищення уваги і державної підтримки. Насамперед треба змінювати ставлення до спеціальної освіти. Тільки за наявності необхідної кількості висококваліфікованих спеціалістів-викладачів, вихователів, науковців, організаторів, знавців галузевих напрямків екології можливе підвищення рівня загальної та професійної екологічної освіти.