Професіограма сучасного вчителя української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

КУРСОВА РОБОТА з Методики навчання української літературної мови

на тему: Професіограма сучасного вчителя української літератури

Студентки IV курсу 411 групи

напряму підготовки Філологія

спеціальності Українська мова і література

Чернецької І. О.

Керівник: викладач Лазаренко І. В.

м. Миколаїв - 2014 рік

ЗМІСТ

професіограма вчитель перепідготовка словесник

ВCТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

1.1. Зміст та функції професійно-педагогічної діяльності вчителя української літератури

1.2 Сутнісні характеристики професіограми вчителя та загальні вимоги до вчителя словесника

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

1.1 Методологічні та психолого-педагогічні проблеми професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителів української літератури

2.2 Принципи та етапи ефективного вдосконалення професіограми сучасного вчителя української літератури

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВCТУП

Професійна підготовка сучасного вчителя української літератури базується на певній системі цінностей. Ці орієнтири в процесі виховання, на думку багатьох дослідників, значною мірою відбивають суспільні уявлення про дитину, що змінювалися й еволюціонували. Відповідно трансформувалося і розвивалось суспільне розуміння функції вчителя - носія і виразника високих моральних якостей. У процесі цілеспрямованої педагогічної діяльності вчителю завжди потрібно було навчати, розвивати і виховувати дитину, а також самовдосконалювати.

У ХХІ ст. постає завдання визначення стратегії співробітництва, розробки спільних підходів до "гармонізації" ціннісних орієнтацій, змісту, форм і методів освіти. Настав час відмовитися від функціональної освіти, яка цілковито перетворює життя людини лише на підготовку до майбутніх соціальних функцій. Роль вчителя за такого підходу не може полягати тільки в передачі учневі набору вмінь для реалізації заздалегідь визначених соціальних функцій. Установки на забезпечення внутрішнього розвитку дитини, зміцнення її психічного здоров'я, формування розуму, а не просто озброєння знаннями, носієм яких є вчитель, потребують нових концептуальних засад підготовки вчителя до педагогічної діяльності.

Професійна діяльність педагогічних кадрів є неперервним процесом розв'язання навчально-виховних завдань, спрямованих на розвиток особистості дитини. Її ефективність значною мірою визначається сформованістю ціннісних орієнтацій майбутнього педагога. Реальні потреби гуманізації освіти передбачають творчу, вільну діяльність особистості майбутнього вчителя, спрямовану на прогресивний розвиток нації. А це потребує орієнтації професіограми вчителів української літератури на необхідність кардинальної гуманізації виховного процесу, на створення умов для самореалізації майбутнього вчителя як суб'єкта морально-духовної відповідальності за майбутнє.

Мета дослідження полягає у виробленні власної концепції професіограми сучасного вчителя української літератури, а також оптимальних шляхів її реалізації.

Для досягнення поставленої мети ми ставимо перед собою такі завдання:

1) визначити зміст професійно-педагогічної діяльності вчителя української літератури;

2) з'ясувати функції професійно-педагогічної діяльності вчителя української літератури;

3) дослідити поняття та сутнісні характеристики професіограми вчителя української літератури;

5) систематизувати основні методологічні та психолого-педагогічні проблеми професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителів української мови;

6) проаналізувати принципи та етапи ефективного вдосконалення професіограми сучасного вчителя української літератури.

Об'єктом дослідження виступає процес професійної підготовки й перепідготовки, предметом - професіограма як модель відносини, що складаються в процесі її реалізації.

Методологічною основою дослідження є порівняльний метод комплексного дослідження, структурно-системний метод, логічний, методи узагальнення та прогнозування.

РОЗДІЛ 1. ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

1.1 Зміст та функції професійно-педагогічної діяльності вчителя української літератури

Оновлення змісту освіти, орієнтація на новий тип педагогічного світогляду, що відповідає соціокультурним викликам епохи, пріоритетність формування в учнівської молоді ключових компетенцій в інтелектуальній, громадянсько-правовій, комунікаційній, інформаційній сферах - ці та інші риси кінця ХХ - початку ХХІ століття безумовно мають позначатися на професійних і особистісних якостях вчителя української мови і літератури. Загальноосвітні навчальні заклади третього тисячоліття чекають на словесника, котрий володіє цілісними, системними знаннями мови, літератури, є людиною культури, провідником ідей державотворення і демократичних змін, здатний сформувати культуромовні особистості молодих громадян Української держави. Теоретико-методологічні і прикладні проблеми освітньо-педагогічної прогностики, концептуальні ідеї нової стратегії фахової підготовки студентів вищих навчальних закладів активно розробляються науковцями О.Абдуліною, А.Алексюком, Є.Барбіною, Б.Гершунським, С.Гончаренком, Н.Кузьміною, Н.Ничкало, П.Підкасистим, С.Сисоєвою, В.Сластьоніним, В.Сєриковим та ін. Важливими для нашого дослідження є ідеї і висновки науковців щодо особливостей розвитку професійної педагогічної освіти в Україні та зарубіжних країнах на різних етапах історичного розвитку (Н.Абашкіна, О.Глузман, М.Лещенко, О.Пєхота, Л.Пуховська, Л.Хомич).

Вирішенню широкого кола питань професійної підготовки вчителя національної школи, зокрема вчителя української мови і літератури, сприяють теоретико-методологічні положення наукових праць філософів В.Андрущенка, І.Зязюна, В.Лутая, психологів Б.Ананьєва, І.Беха, Л.Виготського, О.Леонтьєва, В.Рибалки, В.Семиченко, Т.Яценко, педагогів і методистів В.Бондаря, М.Вашуленка, В.Пасинок, Н.Пашківської, О.Потапенка, О.Савченко, М.Стельмаховича, О.Хорошковської та ін. Окремі аспекти моволітературознавчої, методичної підготовки вчителя-словесника, формування його як мовної особистості розглядаються у працях О.Біляєва, Н.Волошиної, Т.Донченко, А.Градовського, О.Голобородько, С.Жили, С.Карамана, Г.Клочека, В.Кононенка, Л.Скуратівського, Л.Мацько, В.Мельничайка, Л.Мірошниченко, Л.Паламар, Є.Пасічника, М.Пентилюк, А.Ситченка, Б.Степанишина, Л.Струганець, П.Хропка, Г.Токмань, В.Шуляра.

На часі проблема підготовки вчителя української мови і літератури в єдності професійно компетентного фахівця-дослідника і культуромовної особистості, в якого сформовані потребово-мотиваційна, інформаційна, операційна готовність до творчої педагогічної, наукової та самоосвітньої діяльності. Вважаємо, що професійна підготовка майбутнього вчителя-словесника в умовах педагогічного університету відповідатиме сучасному рівню тоді, коли зміст, форми і методи соціально-гуманітарної, лінгвістичної,

літературознавчої, українознавчої, методичної та психолого-педагогічної підготовки будуть орієнтовані на формування високодуховної культуромовної особистості педагога, його професійної компетенції. Це забезпечується взаємозв'язком навчально-пізнавальної, науково-, пошуково-дослідницької, практичної педагогічної діяльності студентів і спрямовується на реалізацію завдань сучасної парадигми освіти в загальноосвітній школі та закладах нового типу.

Серед напрямів професійної підготовки, що зорієнтовують на особистісне сприймання, виділяємо також культурознавчий, етнокультурознавчий підходи, які забезпечують діалогову взаємодію в полікультурному, полілінгвальному інформаційному суспільстві, сприяють духовному вдосконаленню, розвитку національної самосвідомості, формуванню української ментальності та самобутності. Невід'ємною складовою професійної підготовки мають стати освітні інноваційні, в т.ч. інформаційні технології.

Одна з найбільш важливих характеристик діяльності спеціаліста - це його функції в процесі професійної діяльності. Є.Е. Смирновою функції діяльності спеціаліста було визначено в якості узагальненої характеристики основних обов'язків, що виконуються у відповідності з вимогами професії [12; 42-49]. Склад функцій, що виділяються у професійній діяльності різними авторами, неоднаковий: одні визначають функції діяльності з точки зору її структури, інші розглядають діяльність як процес вирішення професійних задач. В працях Н.В. Кузьміної [6; 7-10] зміст професійно-педагогічної діяльності складається з ряду структурних компонентів (мета, зміст, засоби, об'єкти та суб'єкти діяльності) та функціональних компонентів (рефлексія, проектування, конструювання, організація та комунікація), що відповідає гностичній (аналітичній), проектувальній, конструктивній, організаційній та комунікативній функціям.

З.Ф. Єсарєвою [5; 90] було визначено такі спеціальні функції діяльності вчителя, як інформаційна, розвиваюча та орієнтаційна. С.Г. Вершловський [3; 12] виділяє в діяльності вчителя також адаптаційну функцію. У праці В.Ф. Дмитрієвої [4; 42] з співавторами запропонована схема взаємозв'язків компонентів діяльності вчителів:

1) гностичний компонент лежить в основі всіх інших компонентів;

2) найбільш важливу роль в діяльності вчителя української літератури відіграють гностичний, конструктивний та проектувальний компоненти, так як вони включають всі інші компоненти;

3) на гностичний компонент передусім впливають конструктивний та проектувальний компоненти, оскільки з їх розвитком зростає рівень гностичних вмінь.

Таким чином, можемо систематизувати функції професійної діяльності вчителя української літератури так:

1. Загальнопедагогічні функції:

1.1. Інформаційні: надання учням глибоких і міцних знань, умінь та навичок з української літератури; формування наукового світогляду й загальнолюдської моралі;

1.2. Мобілізаційні: уміння зосередити усі фізичні й розумові сили учнів на вирішенні навчальних завдань, створити позитивний емоційний настрій; формувати й закріплювати уміння й навички навчальної праці, раціонального застосування знань на практиці; уміння зосередити увагу учнів, актуалізувати їх мислення, націлити їх почуття й волю на успішне виконання навчальних планів та програм;

1.3. Розвиваюча функція вимагає від вчителя: умінь і навичок керування розумовою діяльністю учнів, розвитком їх розуму, почуттів та волі у процесі навчання й праці; уміння формувати багатогранну й гармонійну особистість демократичного суспільства; уміння розвивати пізнавальні інтереси й індивідуальні здібності учнів;

1.4. Орієнтаційні: формування соціальних знань і професійної орієнтації з урахуванням вимог суспільства, здібностей, нахилів і можливостей; виховання бережливого ставлення до природи;

2. Загально трудові функції:

2.1. Конструктивна функція складається з: конструктивної діяльності (уміння планувати навчальний процес, міжпредметні зв'язки, власні педагогічні дослідження); конструктивно-матеріальна діяльність (планування й обладнання навчальних кабінетів, накопичення дидактичних матеріалів);

2.2. Комунікативна функція: уміння вчителя встановлювати правильні взаємовідносини із учнями; вчитель не лише навчає й виховує учнів, але й сам особисто дає приклад додержання загальнолюдської моралі, старанного ставлення до справи, виконання даних обіцянок;

2.3. Дослідницька функція - це особливий вид діяльності вчителя української літератури, що включає такі компоненти: творчий пошук, творче навчання учнів шляхом опрацювання й впровадження у практику більш досконалих методів та прийомів, засобів та форм навчання й виховання; науковий аналіз й узагальнення свого педагогічного досвіду; дослідницька діяльність на шляху подальшого удосконлення навчально-виховного процесу. Дослідницька діяльність неможлива без сміливого експерименту, педагогічного ризику, активного пошуку й відстоювання істини;

2.4. Організаторська функція передбачає здійснення на практиці всього того, що було задумано й опрацьовано під час підготовки до занять і навчально-виховних заходів. Організаторська діяльність вчителя української літератури поділяєься на: організацію повідомлення навчального матеріалу; ораганізацію своєї поведінки у процесі педагогічної діяльності; організацію учнів відповідно до мети й завдань навчально-виховного процесу [1; 10-12].

Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури в педагогічних університетах недостатньою мірою відповідає соціальному замовленню суспільства і держави. Як наслідок, випускники ВНЗів часто виявляють неспроможність реалізувати ефективні методики навчання в сучасній школі (у зв'язку із здійсненням рівневої і профільної освіти учнів), консервативні в питаннях упровадження нових технологій навчання. Значною мірою це зумовлено тим, що професійно-педагогічні знання, професійно-методичні вміння, прагнення до поглиблення і творчого вдосконалення фахової освіти, що набуваються в період навчання, не становлять цілісної системи, яка функціонує в реальній практичній діяльності.

1.2 Сутнісні характеристики професіограми вчителя та загальні вимоги до вчителя словесника

Узагальнений портрет вчителя або сукупність професійно зумовлених вимог до вчителя-вихователя називають різними термінами: "професіограма особистості вчителя-вихователя", "професійна придатність", "професійна готовність". Обираємо термін «професіограма вчителя-вихователя» який є свого роду реєстром, що включає сукупність особисто-ділових рис, певний об'єм суспільно-політичних, психолого-педагогічних й спеціальних знань, а також програму педагогічних умінь й навичок, необхідних для виконання вчителем його повсякденних професійних обов'язків. У педагогіці школи вважається загально визнаним, що професійні вимоги до вчителя повинні складатися з трьох основних комплексів: загальногромадянські риси; риси, що визначають специфіку професії вчителя; спеціальні знання, уміння й навички з предмету (спеціальності). Психологи, обґрунтовуючи професіограми, вдаються до визначення переліку педагогічних здібностей, що являють собою синтез багатьох якостей розуму, почуттів й волі особистості [10; 32]. Зокрема, В.О. Крутенький, спираючись на схеми Ф.Н. Гоноболіна, відокремлює дидактичні, академічні, перцептивні, мовні, організаторські, авторитарні, комунікативні здібності, а також педагогічну уяву й здібність до розподілу уваги. О.І. Щербаков до найважливіших педагогічних здібностей відносить дидактичні, конструктивні, перцептивні, експресивні, комунікативні та організаторські здібності. Моральне виховання у школі ґрунтується на засвоєнні програмного матеріалу, передбаченого навчальною програмою з окремих предметів і дисциплін. Кожний викладач має застосовувати з цією метою свій предмет. Значний інтерес становить узагальнений варіант найважливіших рис педагогічної креативності, запропонований відомим ученим України С.О.Сисоєвою [20; 125]: 1) високий рівень соціальної і моральної свідомості; 2) пошуково-проблемний стиль мислення; 3) розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо); 4) проблемне бачення; 5) творча фантазія, розвинене уявлення; 6) специфічні особистості якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм); 7) специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "Я", бажання бути визнаним), творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці); 8) комунікативні здібності; 9) здатність до самоуправління; 10) високий рівень загальної культури і високий рівень моральної культури.

У системі освіти важлива роль належить школі. Будучи одним з видів професійної освіти, школа виконує багаточисельні загальнокультурні функції, формує й розвиває трудову й суспільно-політичну активність молоді, її світогляд, мораль, забезпечує умови для всебічного розвитку особистості майбутнього спеціаліста, який спроможний успішно сприяти соціальному й науково-технічному прогресу суспільства.

У вищих педагогічних навчальних закладах майбутньому вчителю включитися у процес моральних дій по прилученню до морального виховання допоможе модифікована професіограма у педагогічній діяльності (на основі професіограми, запропонованої дослідниками Г.І.Корольовою та Г.О.Петровою), що включає компонент морального виховання. Основу змістовного наповнення цього компоненту складають: 1. Моральна спрямованість особистості майбутнього вчителя школи; 2. Високорозвинений моральний ідеал; 3. Моральна активність викладача як необхідна складова активної життєвої позиції, активне ставлення до морально-духовних цінностей; 4. Інтерес до моралі, до її витоків, до практичних проблем моральності; 5. Потреба в активній освіті, самоосвіті і самовихованні морального спрямування; 6. Органічне поєднання інтересу до професійно-педагогічної спрямованості з інтересом до проблем моральності; 7. Рівень морально-духовної культури; 8. Розуміння сутності та специфіки морально-духовної свідомості, моральної діяльності; 9. Обізнаність із сучасною теорією морального виховання і використанням педагогічних принципів, форм, методів і засобів морального виховання; 10. Практична підготовленість вчителя; 11. Володіння методикою морального виховання в усіх формах навчально-виховного процесу; 12. Культура поведінки вчителя; 13. Педагогічний такт, цілеспрямованість, любов і повага до вихованців; 14. Мовно-етикетна культура вчителя; 15. Уміння педагогічного спілкування; 16. Створення "морального середовища", моральної аури, що сприяє розвитку моральної особистості майбутнього викладача; 17. Психічні процеси викладача, що забезпечують високий рівень морального виховання; 18. Високорозвинений моральний ідеал; 19. Гармонія наочно-образного і логічного мислення; 20. Високий рівень розвитку емоційно-почуттєвої сфери, сприймання, відтворюючого і творчого уподобання; 21. Наявність і використання професійно-педагогічних здібностей.

Професійна діяльність учителя вимагає наявності певних соціально-психологічних рис:

1. Загальногромадянські риси: широкий світогляд, принциповість і стійкість переконань; громадська активність і цілеспрямованість; патріотизм і добре ставлення до представників інших національностей та країн; гуманізм, високий рівень свідомості; оптимізм (віра в людей, у свої сили й можливості); любов до праці.

2. Морально-педагогічні якості: висока моральна зрілість, справедливість та об'єктивність; педагогічне спрямування наукової ерудиції, високий рівень загальної культури; високий рівень моральних стосунків з людьми; акуратність й охайність; чесність, дисциплінованість, вимогливість; уміння спілкуватися з людьми.

3. Педагогічні якості: педагогічна спостережливість; педагогічна уява; педагогічний такт; педагогічна інтуїція; володіння педагогічною технікою; професійна працездатність.

4. Соціально-перцептивні якості: високий рівень соціального сприйняття й спостереження дійсності; активна інтелектуальна діяльність (систематизація й узгальнення соціального досвіду); швидкість орієнтації у педагогічних ситуаціях; висока культура мовлення; володіння мімікою, тоном голосу, рухами, жестами.

5. Індивідуально-психологічні особливості: висока пізнавальна зацікавленість, любов до дітей й потреба працювати з ними; твердість характеру, витримка й самовладання; самостійність і діловитість у вирішенні життєво важливих задач.

6. Психолого-педагогічні здібності: адекватність сприйняття дитини й уважність до неї; прогнозування шляхів формування особистості школяра; здатність передбачати можливі результати; виховний вплив на колектив й особистість.

Аналіз досліджень проблеми особистості показує, що всі основні риси особистості тісно пов'язані між собою, але провідна роль належить світогляду й спрямованості особистості, її мотивам, що визначають поведінку й діяльність людини - це дозволяє серед рис і характеристик учителя-вихователя визнати провідними соціально-моральну, професійно-педагогічну й пізнавальну спрямованість [1; 12-13].

До загальних вимог до вчителя української літератури варто віднести наявність:

1) професійної компетентності, що базується на спеціальній науковій, практичній та психолого-педагогічній підготовці;

2) загальнокультурної та гуманітарної компетентності, що включає знання основ світової культури, гуманістичних особистісних якостей, відповідальності за результати власної діяльності, мотивації до самовдосконалення;

3) креативності, що передбачає сформованість нестандартного мислення, володіння інноваційною стратегією та тактикою, гнучкої адаптації до змін змісту та умов професійної діяльності;

4) комунікативної компетентності, що включає розвинуту мову, володіння іноземними мовами, сучасними засобами зв'язку та основами комп'ютерної грамотності, вміння складати ділові папери і т. ін.;

5) соціально-економічної компетентності, що передбачає володіння основами сучасної економіки, знання законів бізнесу, азів екології та права [7; 17].

Вчитель-оптиміст як повітря потрібен учням, бо віра вчителя в них стає важливим джерелом віри в себе, підвищує самооцінку, надихає на серйозне відношення до навчання, на самовиховання. Залежно від того, яка настанова вчителя - позитивна чи негативна, відбуваються адекватні зміни в поведінці учнів. Позитивне, доброзичливе ставлення до учнів призводить до того, що вони починають краще вчитися, поводитися, ставитися до вчителя. І навпаки, негативна настанова відносно певних учнів змушує педагога з підвищеною вимогливістю, недовірою, підозрою ставитись до них. Останні, відчуваючи таке ставлення до себе, починають, в свою чергу, недоброзичливо ставитись до вчителя. В результаті цього погіршується успішність учнів, виникають конфлікти. Всього цього можна було б уникнути, якщо б вчитель з повагою, довірою ставився до учнів (змінивши негативну постанову на позитивну) та створював такі комфортні умови для всіх, коли в людині «бачать переваг в 10-100 разів більше, ніж недоліків».

Отже, для того щоб вчитель працював ефективно, йому потрібно володіти багатьма здібностями, які охоплюють не лише професійні, а й індивідуально - психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, розвиток особистості в цілому. Тільки тоді він може стати справжнім майстром своєї справи.

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

2.1 Методологічні та психолого-педагогічні проблеми професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителів української літератури

Сучасна парадигма вищої освіти висуває об'єктивну потребу в спеціальній підготовці викладацьких кадрів. Розвиток педагогіки та психології, інтерес до особистості та її потенціальних можливостей саморозвитку, розуміння освіти як безперервного процесу, що характеризує життєдіяльність сучасної людини, обумовили підвищений інтерес до питань підготовки та перепідготовки вчителів української літератури.

Для здійснення спеціальної підготовки вчителів для школи необхідна розробка її методології, теорії та практики з обов'язковим включенням технічних, технологічних та людинознавчих знань в сфері педагогіки, психології та біології, що адекватні вимогам викладацької діяльності.

Таким чином, сучасна система підготовки та перепідготовки вчителів української літератури повинна бути спрямована на забезпечення підготовки вчителів за всіма вищевказаними аспектами, виходячи з яких очевидними стають задачі навчання організаторів та проектувальників навчального процесу у вузі. Специфіка цього процесу полягає передусім у тому, що слухач вже є спеціалістом в одній із областей знань. До того ж це вже доросла людина із своїми поглядами, установками, особистісними особливостями, які не потрібно переробляти, а потрібно лише скорегувати. З цього випливає, що одна з провідних функцій підготовки та перепідготовки вчителя - корегуюча.

Основні методологічні проблеми професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителів української літератури такі:

1) проектування структури та змісту підготовки та перепідготовки вчителя у відповідності з його професійно-педагогічною діяльністю;

2) відсутність чіткого розуміння цілей, структури, змісту та концепції педагогічного проектування;

3) використання, згідно нової парадигми освіти, принципу гуманізації;

4) різноманітність та гнучкість форм та методів при організації системи професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителів - літераторів (враховуючих інтереси освітньої системи, а також майбутніх вчителів);

5) профвідбір та діагностика ПВК особистості майбутніх вчителів української літератури;

6) вибір форм, методів та технологій професійно-педагогічної та психологічної підготовки та перепідготовки.

Основні психолого-педагогічні проблеми професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителя української літератури пов'язані:

1) вироблення нового стилю управління, нової особистісної позиції та нових методів організації навчально-виховного процесу у школі;

2) формування нового типу аналітичного і, разом з тим, проектно-конструктивного мислення, що допомагає будувати картину навчально-виховної ситуації в динаміці всіх її перемінних;

3) набуттю нового стилю комунікаційної та інтелектуальної діяльності, нових способів соціальних та міжособистісних взаємодій, спрямованих на спільну побудову проектів та програм;

4) прогнозування розвитку ПВК особистості в процесі корекційної професійно-педагогічної та психологічної підготовки та перепідготовки вчителя - літератора та подальшої професійної діяльності;

5) корекція ПВК особистості за результатами діагностики, а саме з вибором форм, методів та технологій проекційного навчання [10; 29-30].

Нова соціально-економічна ситуація у нашій державі призвела до того, що перед школою було поставлено оновлені цілі та завдання. Основним напрямком діяльності школи на сьогоднішній день повинно стати задоволення потреб особистості в знаннях, які б дозволили адаптуватися в сучасному світі. А це потребує відповідного кадрового супроводу і найшвидшого втілення в життя цілеспрямованої програми підготовки педагогічних кадрів вузу, тобто відповідної підготовки та перепідготовки вчителів української літератури. При цьому важливе значення має звернення до позитивного досвіду у цій сфері.

Початок третього тисячоліття ознаменований появою досліджень, присвячених розгляду методологічних засад філософії культури, політики, освіти, комунікативної культури, гуманістично-естетичного виховання, ролі філософської методології та технології освіти у вирішенні проблем дидактики тощо (В.Андрущенко, Г.Балута, В.Бітаєв, І.Зязюн, С.Сарнавська, М.Романенко та ін.).

Дослідники з?ясовують методологічну концепцію онтології М.Хайдеггера, філософську герменевтику Г.Х.Гадамера, комунікативну етику Ю.Габермаса, діалогіку М.Бубера, М.Бахтіна, В.Біблера, структурну антропологію К.Леві-Строса, гіпотезу "мовної відносності" Е.Сепіра і Б.Уорфа, гуманістичну сутність педагогічної спадщини В.Сухомлинського, поняття освіти якими пов'язувалося з поняттям культури, а гуманізація розглядалася як один із напрямів самореалізації особистості.

Нова соціально-педагогічна реальність, поворот до "філософії комунікації" зактуалізували проблеми нової філософії взаємин у системах "дорослий" -"дитина", "учитель" -"учень", "викладач" - "студент". Наразі виникає дилема, яким чином сьогодні, коли спостерігається знецінення людини, "спустошення комунікативного потенціалу", створювати й підтримувати пізнавальний інтерес, пробуджувати в дитини любов до рідної мови, фольклору, художньої літератури, виховувати культуромовного читача, здатного грамотно висловлювати власні думки й почуття в усній і писемній формах. Основні методологічні та психолого-педагогічі проблеми вони є не нові, виникали вони з появою вчительської професії ще на початку розвитку людства.

Зокрема Г.Сковороді належить, можливо, перша в Україні спроба осмислення специфіки розвитку усної народної творчості, виховної ролі української мови в популяризації "філософії серця", що тісно пов'язана з філософсько-риторичним культом слова.

Головною постаттю у філософському вченні видатного просвітителя була "справжня Людина", тобто людина природна (хлібороб), духовна, внутрішньо вільна, скромна, спосіб життя якої - праця і самовдосконалення, а призначення - шлях до щастя і самопізнання. Мова ж є однією з форм самовдосконалення.

Особливість діяльності вчителя української літератури полягає в тому, що вона є складноорганізованою і складається з декількох взаємопов'язаних між собою видів, що мають спільні компоненти. Окремі конкретні види діяльності розрізняються за формою, способами здійснення, часовою та просторовою характеристиками, функціональною спрямованістю і т. ін. За визначенням, вид діяльності - це узагальнена характеристика функціональної спрямованості праці спеціаліста. Під час проходження етапів трудового шляху спеціаліста співвідношення різноманітних видів його діяльності змінюється. Головна відмінність однієї діяльності від іншої полягає у відмінності об'єктів діяльності, які й надають їй певну спрямованість, напряму пов'язану з характерною ціллю діяльності. Реалізуючи різні цілі діяльності, вчитель здійснює наступні діяльності: педагогічну, науково-дослідну, професійну (за базовою спеціальністю, адміністративно-господарську, управлінську, комерційну та громадську. Серед перерахованих діяльностей можна виділити два види творчої діяльності - наукового працівника та педагога. В дослідженні З.Ф. Єсарєвої [5; 98] показано, що лише сполучення наукової та педагогічної діяльності для вчителя української літератури є продуктивним. Проте, на думку деяких авторів, провідну роль в діяльності вчителя грає саме педагогічна діяльність, а всі інші види діяльності нею інтегруються та проявляються в ній. Можна сформулювати певні критерії для оцінки рівнів науково-дослідної, базової професійної, адміністративної, господарської, управлінської та громадської діяльності вчителя української літератури.

Відносно педагогічної діяльності можна прийняти класифікацію Н.В. Кузьміної [6; 10], згідно якої установлюється 5 рівнів її продуктивності: репродуктивний, коли вчитель вміє переказати іншим те, що знає сам; адаптивний - при якому вчитель в змозі пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії; локально-моделюючий знання учнів, коли вчитель володіє стратегіями навчання знанням, вмінням, навичкам за окремими розділами курсу, що дозволяють визначити педагогічну мету, поставити задачі, розробити алгоритм їх вирішення та використати педагогічні засоби включення учнів в навчально-пізнавальну діяльність; системно-моделюючий знання учнів, коли вчитель володіє стратегіями формування шуканої системи знань, вмінь та навичок за дисципліною в цілому; системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів, при якому вчитель вміє перетворити свою дисципліну в засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті та саморозвитку. Якщо прийняти дану класифікацію за основу, то слід відмітити, що переважна більшість вчителів української літератури знаходяться на перших двох рівнях продуктивності педагогічної діяльності.

На думку науковців, кожен випускник повинен володіти професійними компетенціями, так як основними проблемами, з якими зустрінуться майбутні вчителі у цьому тисячолітті, будуть: постійне ускладнення змісту освіти, зростання рівня освітніх стандартів; самостійна вирішення творчих і дослідницьких завдань; ускладнення проблем виховання; безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання і виховання, новими досягненнями вітчизняного і зарубіжного досвіду; розв'язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок із таких суміжних з педагогікою наук (філософією, психологією, медициною, релігієзнавством, економікою, правознавством, кібернетикою та ін.); робота в єдиному інформаційному середовищі та використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі. Усі вищезазначені завдання зможе здійснювати лише вчитель з високою професійною компетентністю; розвиненими творчими і дослідницькими здібностями; високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентноздатності, ерудованості, здібностями до безперервної освіти.

2.2 Принципи та етапи ефективного вдосконалення професіограми сучасного вчителя української літератури

професіограма вчитель перепідготовка

Підготовка та перепідготовка вчителів української літератури повинні включати в себе також психологічно орієнтований професійний підбір (основу якого складає діагностика ПВК особистості майбутніх вчителів школи).

Основні принципи підготовки та перепідготовки вчителів української літератури на основі професійного підбору можна сформулювати наступним чином:

1) бачення діяльності майбутнього вчителя української літератури повинен бути сфокусований на моментах діяльності, що викликають проблеми, складності та невдачі, а не охоплювати всю сукупність його професійно-педагогічних функцій та посадових обов'язків;

2) професійно важливі характеристики, які можна розвивати та формувати шляхом навчання та тренінгів, необхідно враховувати при розробці спеціальних навчальних курсів та практикумів та обов'язково включати їх в учбовий процес підготовки та перепідготовки вчителів української літератури;

Аналіз науково-дослідної літератури дозволив виділити декілька етапів професійної підготовки та перепідготовки вчителів української літератури. Перший етап полягає в психодіагностиці всіх бажаючих стати вчителями, а саме літераторами. Це можуть бути студенти, бакалаври та магістри, аспіранти та співпошукачі, а також особи, що проходять перепідготовку на спеціальних курсах чи факультетах. Задача цього етапу - виявити серед бажаючих стати вчителями української літератури осіб з явними протипоказаннями, тобто професійно непридатних. Умовно цей етап можна назвати професійною консультацією всіх бажаючих спробувати себе в якості вчителя. Індивідуальні характеристики для діагностики професійної непридатності до педагогічної діяльності можна виразити наступним чином: протипоказання за станом здоров'я (психічного та фізичного); недостатня усвідомленість професійного вибору; відсутність психологічної схильності до професії.

Другий етап професійної підготовки та перепідготовки вчителів української літератури - етап професійно-педагогічного навчання на отримання кваліфікації вчителя - повинен починатися з діагностики професійно важливих якостей особистості (ПВК особистості) вчителів. Задача цього етапу - психолого-педагогічна діагностика та професійно-педагогічне навчання майбутнього вчителя. Сюди ж входить корекція та розвиток недостатньо виражених професійно важливих якостей особистості слухача. На даному етапі формування вчителя - літератора основними параметрами його підготовки є професійно-педагогічні знання (що складають основу теоретичної та прикладної діяльності вчителя та виступають фундаментом для вироблення вмінь та навичок) та якості особистості, що є найбільш значимими для професійно-педагогічної діяльності.

Третій етап повинен бути спрямований на уточнення найбільш перспективного для кожного вчителя місця застосування зусиль. Умовно його можна назвати етапом професійно-предметної спеціалізації та професійної адаптації вчителя. Даний етап повинен починатися з оцінки результатів корегуючого навчання та включати активну та пасивну педагогічну практики, різні види стажувань, а також саму педагогічну діяльність протягом першого року викладання у школі. Основним завданням цього етапу є вироблення конкретних професійно-педагогічних умінь та навичок. Слід відмітити, що реалізація даного підходу вимагає певної корекції системи підготовки та перепідготовки вчителя - літератора: запровадження "діагностичної служби", посилення частки педагогічної практики, введення курсів та тренінгів з розвитку та формування організаційних, комунікативних та інших професійно важливих психологічних якостей особистості, здійснення "діагностичною службою" психологічного моніторингу учнів. Звичайно, ці заходи вимагають значних засобів, зусиль та часу, проте їх практичне втілення може проходити поступово, з втіленням готових для практики наукових психолого-педагогічних розробок. Описана вище систематизація характеристик діяльності та підготовки вчителів української літератури дозволяє глибше аналізувати його діяльності та обґрунтовано здійснювати підготовку та перепідготовку з використанням сучасних інформаційно-педагогічних засобів навчання та контролю [10; 30-31].

Говорячи про принципи та етапи ефективного вдосконалення професіограми сучасного вчителя літератури, слід відмітити також її основні функції:

1) професійної підготовки;

2) перепідготовки вчителів;

3) самоосвіти;

4) акселераторна, що підтягує знання до рівня виробничо та суспільно необхідної компетенції;

5) амортизаційна, що пом'якшує розрив поколінь за освітнім рівнем, інформованістю, знаннями та ціннісними орієнтаціями;

6) компенсаторна, що здійснює компенсацію недоотриманої базової освіти та виправлення недоліків функціонування попередніх систем освіти;

7) розвиваюча, що організує професійний та загальнокультурний розвиток особистості, підвищення її творчого потенціалу, задоволення інтелектуальних та творчих потреб;

8) адаптивна, що сприяє пристосуванню слухачів до змінюваних вимог соціального середовища;

9) організаційна, що полягає в раціональній організації вільного часу вчителя для його самоосвіти;

10) корегуюча, що здійснює спрямовану зміну якостей особистості спеціаліста з урахуванням його професійно-педагогічної діяльності у школі [10; 28-29].

Таким чином, професіограму сучасного вчителя, на наш погляд, мають визначати якості людини як: особистості (риси її характеру, фізичні дані); якості громадянина, оскільки будь-який вчитель насамперед повинен бути справжнім патріотом, гідною людиною у своїй державі; природжені здібності, наявність яких є сприятливою базою для формування (набуття) різних компетентностей та необхідні для риторичної діяльності компетенції. Представлена професіограма є важливим елементом і у створенні нами професіограми сучасного вчителя.

ВИСНОВКИ

Визначивши зміст та функції професійно-педагогічної діяльності вчителя української літератури, дослідивши поняття та сутнісні характеристики його професіограми, окресливши загальні вимоги до вчителя української літератури, проаналізувавши принципи та етапи ефективного вдосконалення професорами сучасного вчителя української літератури та обґрунтувавши основні методологічні та психолого-педагогічні проблеми професійно-педагогічної підготовки та перепідготовки вчителів ми зробили висновки:

1. Професіограма сучасного вчителя української літератури - система особисто-ділових рис, суспільно-політичних, психолого-педагогічних й спеціальних знань, програма педагогічних умінь та навичок, необхідних для виконання викладачем його професійних обов'язків.

2. Найголовніші риси, якими повинен володіти сучасний вчитель української літератури: високий рівень свідомості, пошуково-проблемний стиль мислення, розвинуті інтелектуально-логічні здібності, комунікативні здібності.

3. В професійно-педагогічній діяльності вчитель - літератор має прагнути до системно-моделюючого рівня продуктивності своєї творчої діяльності, при якому вчитель вміє перетворити свою дисципліну в засіб формування особистості учня.

4. Професіограма сучасного вчителя української літератури не є усталеним поняттям. Суспільний розвиток висуває до складових професіограми нові вимоги, що знаходить відображення у нових вимогах до особистості та професійної діяльності вчителя, рівня його знань, вмінь та навичок.

5. Для ефективного застосування безпосередніх професійних функцій вчителю необхідно володіти якостями особистості, які б забезпечили йому можливість якомога продуктивніше налагоджувати контакти зі своїми вихованцями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аннушкин В. И. Русская философия слова и современная наука о речи - слове - языке. / Аннушкин В. И. // Риторика и культура речи в современном обществе и образовании: Сборник материалов Х Международной конференции по риторике. - М.: Издательство "Флинта", Изд-во "Наука", - 2006. - 30-36 с. 2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. / Гончаренко С. У. - К., - 1997. - 56 с.

3. Вершловский С. Г. Общееобразование взрослых: стимулы и мотивы. / Вершловский С. Г. - М., - 1987. - 12 с.

4. Дмитриева В. Ф. Модель преподавателя в узатехнического профиля. / Дмитриева В. Ф., Ившина Г. В., Матушанский Г. У. // Специалист. - 1997. -№ 8. - 42 с.

5. Есарева З. Ф. Взаимодействие научной и педагогической деятельности преподавателя школы: Автореф. дис. докт. пед. наук. / Есарева З. Ф. - Л., - 1975. - 90-98 с.

6. Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. / Кузьмина Н. В. - М., - 1990. - 7-10 с.

7. Кирсанов А. А. Методологические и методические основы профессионально-педагогической подготовки преподавателя школы. / Кирсанов А. А, Иванов В. Г., Гурье Л. И. - Казань, - 1997. - 17 с.

8. Матушанский Г. У. Проектирование системы непрерывного профессионального образования преподавателей школы. / Матушанский Г. У. - Казань, - 1999. - 24 с.

9. Матушанский Г. У. К концептуальным основам системы непрерывного образования вузовских преподавателей. / Матушанский Г. У. // Almamater. - 2000. - № 11. - 18 с.

10. Матушанский Г. У. Основные характеристики психолого педагогической подготовки и перепидготовки учителя на современном этапе. / Матушанский Г. У., Цвенгер Ю. В. // Психологическая наука и образование. - 2001. - № 2. - 29-31 с.

11. Навчальний процес у вищій педагогічній школі.[ за ред. О. Г. Мороза]. - К., - 2001. - 337 с.

12. Никитин А. В. Квалификационные характеристики специалистов с высшим образованием. / Никитин А. В., Романкова Л. И. - М., - 1981. - 32 с. 13. Педагогічна майстерність: Підручник /І .А.Зязюн та ін. ? К.: Вища шк., -1997.-75с.

14. Подласый И. П. Педагогика. / Подласый И. П. ? М.: Просвещение, ? 1996. - 32 с.

15. Подласый И. П. Педагогика и психология высшей школы. / Подласый И. П. - Ростов на Дону: Феникс, ? 1998. ? 65 с.

16. Подласный И. П. Педагогика. / Подласный И. П. Новый курс: учебник: В 2 кн. - М.: Владос, ? 1999. - 111 с. - (Кн. 1. Общие основы обучения).

17. Підласний І. П. Практична педагогіка або три технології. / Підласний І. П. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. - К.: Вид. дім «Слово», - 2006. - 10-14 с.

18. Скок Г. Б. Психолого-педагогические аспекты оценки деятельности преподавателей. / Скок Г. Б., Горлов Б. Б. - Новосибирск, - 1992. - 82 с.

19. Смирнова Е. Э. Пути формирования модели специалиста с высшим образованием. / Смирнова Е. Э. - Л., - 1977. - 56 с.

Размещено на Allbest.ru