Формування у молодших школярів естетичних почуттів на уроках класного читання

Завдяки усвідомленню учнями різноманітних явищ природи, прагненню обґрунтувати свої естетичні судження та оцінки, естетичні почуття їх збагачуються.

Чудові пейзажі створені пензлем художника І. І. Антонича. Любов до рідної природи, тонке її розуміння, схиляння перед її красою яскраво проявлялись у його творах . Він писав: "Як хороше тут! Уявіть собі тепер яскраву зелень, блакитне небо, та ще яке небо! Вчора ввечері я піднявся на скелю і з вершини подивився на море і, знаєте що,-- я заплакав: ось де вічна краса!" Ми не здогадуємось, скільки навколо нас краси, чудової природи і багато дечого іншого, цікавого, захоплюючого. Пізнай це все і полюби, бо воно твоє рідне і близьке». [57]

Вивчаючи природу, дослідники, вчені не були байдужими до її краси. Про це свідчать чудові описи природи Семенова-Тян-Шанського, В.Пржевальського, Миклухо-Маклая, П.Ферсмана, Т. Яблонської.

Природа є важливим засобом пробудження естетичних почуттів, значення яких для розвитку людини не викликає сумніву. [76]

Але не тільки щось незвичайне, екзотичне приваблює людину, пробуджує її естетичні смаки.

Л. Леонов у романі «Російський ліс» дає прекрасні описи рідної природи, автор сам закоханий у неї. Ця палка любов до природи -- невід'ємна риса багатьох героїв цього твору. Професор Віхров ніби зрісся з природою своєї країни, його не можна уявити без неї. Він все життя присвятив збереженню, охороні природи. З великою любов'ю герой говорить про ліс, ніби про живу людину, згадує картини природи, що запали у пам'ять ще з дитинства:

«І завжди потім, коли йому бувало погано в житті, Іван Матвійович викликав у пам'яті дику красу і непорушну тишу, пройняту ледве чутною розмовою сосен, наче осліплу на одне око хатину з оберемком соломи на долівці, а незадовго перед тим -- кований залізний кухлик з джерельною водою, де плавала і дробилась зоря, та ще черству скибку з шматком старого меду, такої густоти і ситності, що й досі в Івана Матвійовича злипалися пальці і склеплювались повіки від спогаду про нічну вечерю на облозі». [34]

Промінь сонця, який пробивається крізь хмарку, її рух і невизначені контури, чистий звук, що пролунав вдалині, яскраво забарвлена жилка на листку, вигин морської хвилі, красива лінія гірського хребта, снігова пляма на далекій гірській вершині -- все це певним чином впливає на людину і викликає естетичні почуття. Хто відчув красу, а потім відтворив її у своїй пам'яті, погодиться, що естетичне захоплення природою -- це вже початок глибокої любові до природи і потяг до неї. [34]

Споглядання прекрасного у природі часто породжує різні асоціації, думки, переживання, глибокі почуття.

Так, дивлячись на березу, ми не тільки радіємо красі її форм і ніжним відтінкам забарвлення, а й згадуємо ті місця, які пам'ятаємо з дитинства.

Спостереження за проявами естетичних почуттів у дітей переконують у тому, що вони дуже рано починають відчувати красу природи. Багатство навколишньої природи викликає навіть у дітей молодшого віку почуття радісного здивування. Діти надзвичайно схильні до чуттєвого освоєння дійсності.

Ось, наприклад, розповідь учениці III класу (Оленки) про захоплення красою природи "Я стояла на березі Десни, потім піднялась на невеличкий пагорбок: внизу відкривався краєвид на галявину, вкриту ромашками та іншими квітами. Сонце зійшло і своїми променями освітило білі голівки ромашок. У мене був такий гарний настрій. Я відчувала радість від життя".

Естетичний вплив природи на дитину значною мірою пояснюється тим, що прекрасне сприймається у доступній і привабливій формі. При цьому діти виявляють швидкі емоційні реакції. Ці особливості емоційних реакцій дітей пояснюються, з одного боку, швидкими переходами від одного емоційного стану до іншого, а з другого -- невиробленістю навичок вираження почуттів або їх гальмування. [44]

Відомо, що стан природи викликає певний настрій.

Очевидно, естетичне освоєння дійсності не є чимось зовсім самостійним, відокремленим від інших форм її відображення. Музика з властивими їй художніми засобами відтворює мову природи. Слухаючи музику, у якій відображена природа, пори року та інші явища, не кожний учень може розповісти про свої почуття, тому що немає відповідної підготовки.

Наприклад, слухаючи музику П. І. Чайковського з циклу «Пори року», деякі діти визначають її як хорошу музику. В уяві інших виникають певні картини. Вони ніби бачать, що йде сніг і білою пеленою лягає на спляче місто, а сніжинки, кружляючи, або падають на землю, або не можуть спуститися на неї. Покриваються інеєм дерева, сніг рипить під ногами, і колючі голки, доторкаючись до обличчя, падають на землю. Музичні образи викликають емоції, діти радіють, уявляючи зимовий пейзаж.

Підготовка до уроку з використання ілюстрацій вимагає від вчителя того, щоб він сам усвідомив на чому зосередив основну увагу художник, як він використав різні графічні і живописні засоби. Викладач повинен ясно уявити собі, яке методичне завдання буде вирішуватись з допомогою ілюстрацій. Ілюстрації дають наочний і точний коментар до відповідних сторін тексту, допомагають учням закріпити певні образи, сформувати відповідні уявлення. Коли і як рекомендується працювати з ілюстраціями ?

Основними методичними прийомами роботи з ілюстраціями є: бесіда, розповідь вчителя, яка поєднується з словесним і графічним малюванням. [34] Виділяють наступні моменти при роботі з ілюстраціями: самостійний розгляд зображення самими учнями, згодом запитання вчителя: подобається дана ілюстрація ? Як вона співвідноситься з твором ? Що зображено на передньому плані, на другому плані ? Що бачимо в центрі, зліва ? Що найбільш головне, істотне ? Яку думку виразив художник ? Як підкреслив, виділив героя ? За допомогою яких засобів: малюнка, колориту, лінії горизонту, розміру, форми?

При аналізі літературного твору ілюстрації, використовують частіше, особливо в роботі над окремим епізодом. Зображення допомагає привернути увагу учнів до епізоду і підвести до словесно - образного аналізу, наприклад ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка, В.Шевчука. [34]

Ілюстрації до окремих епізодів творів, а також ілюстрації - пейзажі можуть бути активно використані і для розвитку мови учнів: можна побудувати усну розповідь чи виконати письмову роботу. Великі виховні можливості містить робота з ілюстраціями при розгляді образів -персонажів, діючих осіб. Розмову про дійову особу, літературного героя, можна почати після уважного розгляду ілюстрації, запитавши у дітей:

- Хто зображений на малюнку? З чого це можна побачити?

Згодом зупинитися на таких запитаннях:

Як підходить художник до зображення діючих персонажів: дає лише портрет персонажа чи показує його у стосунках з іншими ?

Які риси характеру, поведінки героя вдалось художнику передати ?

Як художник використовує графічні засоби з метою характеристики персонажа ? Наскільки це вдало ?

Співвідносячи ілюстрацію з текстом, вникаючи в її зміст, учні глибше осмислюють і емоційно співпереживають.

«Ніякі роз'яснення вчителя,-- як читати, як вимовляти, як правильно передати інтонацію, не зможуть навчити дитину емоційно багатого читання, якщо вона не знає стежки до джерела живого слова і думки». [61]

Природа діє разом на всі наші відчуття. Є люди, які твердять, що спів солов'я їх не хвилює. Але сама обстановка -- таємничість лісу, зоряне небо, місяць, запахи свіжих трав -- надає особливої чарівності солов'їному співу, Травневий вечір зі співом соловейка збуджує нашу уяву так сильно, ніби це музика. Споглядаючи об'єкти природи: гори, море, рівнини, ліс, річки, степ разом з тими великими змінами, котрі внесла людська рука (неозорі ниви, нові канали, моря), ми відчуваємо своєрідне емоціональне збудження від того, якою постає природа: у першому цвітінні чи, навпаки, в період уявного в'янення життя; чи вона спокійна, чи погрозлива. Процеси, що відбуваються у навколишньому середовищі, впливають на характер естетичних переживань: радості, спокійного захоплення чи своєрідної тривоги тощо, залежно від характеру явищ реального світу у нас з'являється бажання щось змінити, удосконалити, виникає прагнення до творчої діяльності.

В естетичному вихованні засобами природи вчитель повинен зважати на особливості віку. В учнів почуття прекрасного виявляється у широкому розумінні. Осінь подобається, бо збирають урожай, вона красива, всі дерева ніби в золоті, є гриби, ягоди, тобто дітей більше цікавить безпосередня діяльність у природі. В описах природи діти передають свій настрій, свої переживання, почуття любові до України.

Таким чином, уроки класного читання із використанням засобів мистецтва сприяють всебічному, естетичному розвитку особистості, формуванню естетичних почуттів, суджень, смаків, творчих здібностей учнів, естетичного відношення до дійсності і мистецтва.

Уроки класного читання включають у себе мистецтво художнього слова, навички літературної, художньо - творчої діяльності, здатності естетичного сприймання, аналітичного і критичного мислення.

Розділ ІІ. Виховання естетичних почуттів на уроках читання у початкових класах

2.1 Відбір засобів мистецтва до уроків класного читання

Існує здатність, без якої неможливо помітити красу і милуватися нею,-- дар здивування. Цю здатність треба розбудити та виховати ще в дитинстві й зберегти на все життя. З почуття подиву, яке викликають дерева -- біло-рожеві навесні чи золоті восени, зграї відлітаючих журавлів, давні кургани, неозоре нічне небо, снігові вершини гір, морська стихія, дотепно та майстерно зроблена річ,-- з цього починається залучення дітей до світу прекрасного. Не розвинувши в собі цієї здатності, можна позбавити себе тієї радості, яку несе зустріч з прекрасним.

Учитель готуючись до уроку класного читання повинен ретельно підбирати засоби образотворчого мистецтва: репродукції картин, малюнки, ілюстрації.

Вдало підібрані засоби образотворчого мистецтва спроможні активно сприяти моральному й естетичному розвитку учнів, здатні глибоко захоплювати емоції, хвилювати серця бентежити розум.

Саме в молодшому шкільному віці діти тягнуться до всього яскравого, нового, красивого. Тому дуже важливо щоб дитина відчула красу, захоплювалась нею, вражалась прекрасними художніми картинами і красою природи. [43]

Найпростіше і найзвичайніше явище природи здатне викликати сильне естетичне переживання. Ось як описують лілію учні: "Вона лежить на воді, чиста, строга, байдужа... А це її відбиття у воді,-- навіть важко сказати, яка з них прекрасніша,-- а барви? Вона не біла, тобто вона біла, але скільки відтінків,-- жовтуватих, рожевих, якихось небесних"

Сприйнятливість до прекрасного, піднесеність почуттів сприяють гармонійному розвитку особистості.

Чим же вражає й дивує людину краса? І чому зустріч з нею настільки сильно впливає? Питання це можна поставити й ширше: чому одні предмети та явища довколишнього світу викликають у людині радісне почуття милування й захоплення, а інші, навпаки, почуття протесту, заперечення? В обох випадках почуття, яке ми відчуваємо, є естетичне почуття. Які ж якості й особливості реальної дійсності викликають в одному випадку відчуття краси, а в іншому -- відчуття потворного?

"Засоби образотворчого мистецтва дають можливість ознайомлювати учнів з новими для них явищами життя, природи, а також збагачують уявлення про вже відомі явища." [50]

Проте художник не лише показує ті чи інші предмети і явища життя, але дає їм характеристику, змальовуючи їх в яскравих образах. Художнє зображення предметів та явищ викликає в дітей почуття симпатії, радості, смутку. Першою ознакою краси будь-якого предмета чи явища природи давні філософи вважали врівноваженість частин цілого. Врівноваженість, організованість всіх частин цілого, відповідність зовнішнього вигляду предмета його внутрішній суті ми називаємо гармонією. [69]

Гармонія сприймається людиною як найперша умова краси і позитивна властивість життя. Наприклад, листок дерева захоплює людину не тільки своїм тонким візерунком, химерним малюнком, а й зеленим кольором -- ознакою життя. Інше естетичне почуття викликає той самий листок, коли він пожовк, відпав і висох. Це золоте, як його називають, але вже мертве листя. Гармонія як ознака досконалості та життєвої сили предмета, явища має якусь приховану основу. Що ж це за основа?

Основа природної краси -- доцільність, тобто відповідність предметів і явищ своєму життєвому призначенню. Те, що для нас просто гарне в мінералі, рослині чи тварині, для них самих є те, без чого вони не могли б бути даним предметом або явищем, а значить--існувати. Яскраві пелюстки квітки чи крила метелика, які змушують говорити про їхню красу, допо-магають їм пристосуватися до навколишнього середовища, вистояти в боротьбі за існування. Розміри, форма, внутрішня будова, співвідношення цілого та його частин, колір -- все пропорційне та погоджене, впорядковане та взаємопов'язане. Зелений колір листя теж доцільний, оскільки всією своєю будовою, малюнком, кольором і запахом нагадує нам про життя, яке невід-дільне від руху, зростання, цвітіння. Найчастіше ми застосовуємо слово «гарний» або «прекрасний», коли хочемо підкреслити доцільність якогось явища чи речі. [34]

Доцільний, гарний, наприклад, літак, і не тільки зовнішньою формою, яка нагадує силуетом, контуром великого та сильного птаха. Реактивний лайнер вражає нас своєю викінченістю, злитністю частин і цілого, досконалістю у вираженні свого призначення -- літати швидше будь-якого птаха та інших літаків.

Яскраві картини, добре виконані репродукції, малювання, художня творчість розвивають уміння сприймати прекрасне, виховують потяг до всього справді талановитого, творчого. [37]

Картини художників вражають учнів своєю досконалою красою. А краса завжди там, де міри дотримано, де жодна з частин не суперечить цілому, де -- і це найголовніше -- саме пропорційність сприймається як гарне, дарує людині глибоку насолоду.

Отже, відчуття краси викликають ті репродукції картин, яким властиві міра, доцільність і гармонія.

Особливість почуття краси М. Г. Чернишевський визначив таким чином: "Відчуття, яке викликає в дітях прекрасне,-- світла радість. Діти безкорисливо люблять прекрасне, милуються, радіють з нього." [37]

Зустріч з прекрасним викликає у людини саме світлу радість, бо світло протистоїть темряві, пітьмі, створює святковий, веселий або урочистий настрій. Можна сказати: прекрасне світиться життям. Естетична культура, високі художні смаки погляди мають формуватися на найкращих зразках мистецтва. [13]

Дитина повинна побачити глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, червоний захід сонця перед вітряним днем, тремтіння марева над горизонтом, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлину зграю в голубому небі, відображення сонця в міріадах крапель вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий день, фіолетову хмарку на кущі бузку, ніжну стеблину й блакитний дзвоник проліска. [46]

Художня література, живопис, допомагають розвивати і вдосконалювати уяву, фантазію, пробуджувати безмежні творчі можливості учнів.

"Твори живопису вчать учнів бачити і розуміти оточуючий світ, краще розуміти природу. Блиск кристалів, сліпуче сяйво сніжинок на сонці, яскравість оперення багатьох птахів, світлий розум (глибокий, ясний і чіткий), добра усмішка, привітний погляд, який ніби випромінює співчуття, розуміння та підтримку, сміливий і мужній вчинок -- все це нагадує про життя і стверджує життя." [27]

Картини "Зимовий сонячний день" І.Грабаря, "Голуба весна" В. Бакшеєва, "Відлига" Ф. Васильєва, "Граки прилетіли" А. Саврасова, "Золота осінь" І. Левітана - завжди хвилюють, захоплюють, тому що сповнені життям, великим змістом буття. Щоб пережити визначні мистецькі цінності, потрібно їх зрозуміти, глибоко усвідомити. А глибина проникнення в суть твору вимагає зусиль, активної роботи розуму. Зате які творчі сили пробуджує таке мистецтво у дітей.

Важливо, щоб усе прекрасне, що створили генії в мистецтві, торкнулося серця, облагородило його. Засоби образотворчого мистецтва концентрують в собі усі головні особливості естетичного ставлення до світу і покликані насамперед розвивати здібності людини до творчості за «законами краси», формувати й виховувати її смак. [43]

Не буде перебільшенням сказати: мистецтво у повному розумінні цього слова «завідує»красою та естетичним вихованням дітей. Так чи так кожен з нас від раннього дитинства відчуває благотворну, живильну силу мистецтва.

Воно сприяє духовному зростанню, допомагає розібратися у складних питаннях життя, а часто й визначити своє місце у світі. Аби переконатися в цьому і повною мірою використати мистецтво у розвитку своїх творчих здібностей, треба зрозуміти, що таке мистецтво.

Твори образотворчого мистецтва справедливо називають підручниками з життя, тим самим підкреслюючи їх пізнавальне значення. Мистецтво правдиво відображає життя, допомагає учням розібратися в довколишньому світі й усвідомити його складність.

Називаючи мистецтво «підручником життя», М. Г. Чернишевський вкладав у це такий зміст: «Відтворення життя -- загальна характеристична ознака мистецтва, становить його суть; часто твори мистецтва мають і інше значення -- пояснення життя; часто мають вони й значення вироку явищам життя». 3 сивої давнини людина прагне до краси. У творах мистецтва поєднуються реальні риси та фантазія митця бути людиною.

Пізнання дійсності через мистецтво випливає з його призначення: пробудити в людині художника життя, виробити в неї певне моральне та естетичне ставлення до дійсності. [40]

Мистецтво не випадково називають естетичною школою моралі, підкреслюючи тим самим його виховне значення.

Мистецтво відображає життя та його суперечності через зіткнення людських характерів, почуттів, думок. Нерозривний зв'язок мистецтва з мораллю випливає з самого призначення мистецтва бути людинознавством.

Безперечно, зміст твору мистецтва не вичерпується зображеними в ньому моральними проблемами та конфліктами добра зі злом, а суть художнього образу не зводиться до моральних рис позитивного чи негативного героя.

Мистецтво через створені художником характери, типи людської поведінки розкриває психологію, філософію та суспільства. Сила морального впливу мистецтва в тому й полягає, що, звертаючись до найпотаємніших почуттів та бажань, воно змушує думати про сенс життя, розкриває суспільне значення особистого.

Естетично досконалий твір мистецтва може, як кажуть, «перевернути душу» людини, глибоко вплинути на її моральний стан і поведінку.

Як правило, засоби образотворчого мистецтва діють на дитину непомітно. Змушуючи її переживати «чуже» життя, вчинки та почуття так, що на якийсь час вона забуває про себе, про своє життя.

Про здатність людини до естетичного переживання не можна говорити у відриві від її світогляду, моральних рис та поведінки.

Людина і природа, людина і праця, людина і побут, людина в її стосунках з іншими людьми, внутрішній світ особистості -- усе багатство життя стає об'єктом художнього зображення. При цьому мистецтво відображає життя в органічному зв'язку з метою та потребами певної доби і певного суспільства.

Життєве призначення мистецтва полягає у його здатності піднімати важливі суспільні проблеми і тим самим справляти вплив на світогляд і моральні позиції людей. Це робить його могутнім засобом естетичного виховання.

Досі ми говорили про те, яке місце посідає і яку роль відіграє мистецтво у житті суспільства. А яким способом і якими засобами воно виконує свою суспільну місію?

Як відбувається диво перетворення брили граніту чи поєднання слів, барв, звуків на те, що ми називаємо потім твором мистецтва?

Кажуть: мистецтво -- це здібність до ліплення, творення, малювання, зображання. І це правильно, бо в повсякденному розумінні слово «мистецтво» означає майстерність, розвинуту навичками чи навчанням здібність людини. Та чому ж не все, що людина вміло і навіть майстерно виліпила, намалювала, написала, стає твором мистецтва?

"Усе, створюване мистецтвом, живе в образі: зображення великих історичних подій, природи, вираз людських очей і найтонші нюанси настрою." [59]

Художній образ -- це особлива, притаманна мистецтву форма відображення і пізнання дійсності. З допомогою творчого домислу художник створює образ дійсності (предмета, події, людини), де узагальнення виступає в конкретно-чуттєвому, естетично виразному вигляді. Пояснімо це визначення докладніше.

Підкреслюючи, що мистецтво -- це відображення дійсності, ми вказуємо на те джерело, з якого митець черпає теми та ідеї для своїх творів. Усі спостереження та уявлення він бере з довколишнього реального світу. І навіть те, що відбувається у казці, байці чи фантастичному романі,-- усе підказано митцеві життям. Та в тому то й полягає секрет мистецтва, що воно не копіює і не фотографує дійсність, не відображає її буквально. В основі твору мистецтва завжди лежить факт реальний. Реальний факт мусить пройти через почуття, розум та уяву митця, збудити в його душі відгук, схвилювати його і спонукати до творчості. [37]

Глибоке знання та розуміння реальної дійсності -- перша умова творчості митця. Проте щоб правда життя стала правдою самого мистецтва, цього не досить. "Митець повинен не тільки багато бачити довкола себе в світі та бути ознайомленим з його зовнішніми і внутрішніми явищами, а ба-гато що значне має пройти через його власний розум, повинно глибоко проникати і хвилювати його власне серце". [49]

Вихованню любові до рідної природи, до світу тварин і рослин сприяють ілюстрації відомих художників Є. Чарушіна, В. Ватагіна. Казкові образи, що полюбились дітям, відтворено, зокрема, в ілюстраціях В. Лєбєдєва, Є. Рачова, В. Конашевича, Ю. Васнецова. Гумористичний жанр знайшов втілення в малюнках К. Ротова, А. Каневського, В. Суттєва. Останнім часом видається багато перекладної літератури, казок різних народів. В ілюстраціях Є. Рачова, Н. Кочергіна, Н. Басманової зберігаються національний колорит твору, особливості його стилю. Художники передають це через архітектуру, пейзажі, портрети людей. Цікавими є картини Т.Яблонської "Весна", А.Китаєва "Перший раз у перший клас", М. Беляєва "Щасливе дитинство". Картини абстракціоністів становлять поєднання ліній, барв, які несхожі ні на що реальне і здатні викликати подив, нерозуміння навіть у досвідченого глядача. Такі «твори» для глядача виявляються загадкою, яку кожен може розгадувати, як сам захоче. [41]

На відміну від реалізму, натуралістичне і формалістичне мистецтво -- це відрив від життя, втеча від сучасності. Таке «мистецтво», навіть незалежно від намірів його творців, не може об'єднувати почуття, думки та волю людей -- воно їх роз'єднує. [73]

"Мистецтво -- могутній і незамінний засіб духовного збагачення особистості. Воно перетворює життя тим, що, впливаючи на людину, формує її внутрішній світ." [61]

Твір мистецтва здатен пробудити цілу гаму почуттів: радість і печаль, подив і захоплення, сміх і плач.

Доцільно ознайомлювати учнів з навколишньою природою, відображеною в пейзажах таких художників, як І.Левітан, А.Куїджі, К.Юона, Г.Ніського, О.Саврасова.

На уроках вчитель окрім картин, малюнків, ілюстрацій може використовувати й художню фотографію, яка теж дозволяє фіксувати стан природи.

Естетичний вплив мистецтва на дитину -- це здатність художнього твору викликати почуття душевного єднання та співпереживання з тим, що пережив його автор. Говорячи словами Л. М. Толстого, саме це почуття, яке «змушує радіти чужій радості, горювати чужому горю, зливатися душею з іншою людиною, і становить суть мистецтва». [48]

«Обличчя, душа людини, драма життя, враження природи, її життя та сенс, дух історії -- ось наші теми... Фарби наші -- зброя, вони повинні виражати наші думки...».[64] Зображаючи усе бачене, живописець неначе б говорить нам: «Ось що я бачив і що при цьому відчув і зрозумів. І тепер хочу, щоб так само побачили й відчули ви, глядачі». [70]

Особливості живопису можна розкрити на конкретному прикладі -- картині І. Ю. Рєпіна «Не чекали». З першого ж погляду видно, що на картині зображено подію радісну. Це відчуття створюється загальним кольоровим розв'язком: ясний, сонячний день, залита світлом кімната, в якій переважають сірувато-блакитні, бузкові кольори. Коли б цю подію було зображено в похмурий день і сцену було подано в похмурій кольоровій гамі, вся подія викликала б у нас інший настрій -- настороженості, тривоги. Так колір створює перше, найзагальніше враження від картини.

Учні сприймають і засоби виразності ( композиція, форма, колір ).

Колір - головне в живописі. Кольором художник передає якість предметів, їхні властивості, матеріал, з якого їх зроблено. Кольором написано залиту сонячним світлом кімнату, втомлене обличчя чоловіка, хворобливе -- молодої жінки, ніжне личко дівчинки та ін. Колір спрямовує наше сприйняття, допомагає нам зрозуміти зображене. Живописний розв'язок кар-тини -- не просто колір, а складне поєднання кольорів, кольорова гама. Ви-діліть подумки будь-який елемент картини -- обличчя когось із персонажів чи якусь деталь і вам здасться, що колір якийсь неприродний, неживий, а разом з іншими він створює враження життєвої вірогідності.

Єдність, гармонія кольорів у картині називається колоритом. Він справляє сильний емоційний вплив на глядача. Ще не вникнувши в зміст картини, не усвідомивши її сюжету, ми проймаємося настроєм, що його передав художник колоритом. [42]

Світлі й темні барви поєднуються певним чином. У темному -- герой картини, його мати, дружина, хлопчик. Проте поруч з темною плямою -- світла. Коло чоловіка, що повернувся з заслання, розчинені двері на веранді і світло з них, постать хлопчика відтінює світла кофтинка сестри. Усі головні деталі -- рояль, стілець, крісло, скатерка на столі -- написані так само в світлих тонах. Повтор кольорових плям підкреслює й посилює загальне радісне звучання картини.

Кімната пронизана сонячним світлом, що ллється з заскленої веранди та з дверей, через які увійшов чоловік. Обидва майже невідчутні джерела світла непомітно спрямовують наш погляд на того, хто увійшов. Він весь час залишається в центрі нашої уваги, становлячи смисловий та емоційний центр картини. Цього досягнуто за допомогою композиції.

Композиція -- загальний план побудови твору, визначуваний ідейним задумом живописця. Композиція диктує розташування фігур та кольорових плям у картині, їх взаємодію. [66]

Наш погляд ковзає по постаті матері, яка повернена до нас спиною, бо вся спрямована до сина: рух постаті, руки і навіть зігнутої спини -- усе це, посилене лінією крісла, спрямовує наш погляд на того, хто увійшов. До нього спрямована рука покоївки, повернута голова хлопчика, спрямований погляд бабусі з коридору і навіть лінія мостин на підлозі стає зримою деталлю загального композиційного задуму.

Показано лише одну подію з життя родини, але картину побудовано так, що ми можемо домислити, що передувало цьому моментові і що відбудеться далі. Композиційний розв'язок картини дає змогу подолати статичність зображуваного. Пригляньтеся, як по-різному всі реагують на прибульця. Дівчинка налякана, здається, ще мить -- і вона залізе під стіл, а хлопчик -- увесь назустріч батькові. Помітивши важливі деталі, неважко здогадатися, як довго був відсутній батько.

Зображення в живопису дається на площині. Отже, все зображене перебуває на однаковій відстані від нас. Чому ж нам здається, що мати стоїть на передньому плані, а решта -- далі, на різній відстані від нас? Таке враження виникає тому, що художник побудував картину, використавши закони перспективи. [37]

Перспектива -- розташування зображених предметів у просторі щодо ока людини. Залежно від віддаленості предметів змінюється сприйняття їхньої форми, обрисів, розмірів та забарвлення. Ці особливості зорового сприйняття використовують художники, щоб створити відчуття глибини.

У картині художника О. О. Дейнеки «Майбутні пілоти» немає ні докладної характеристики кожного героя, ні розгорнутої дії. Вона побудована зовсім інакше.

На набережній спиною до глядачів сидять три підлітки. Вони спостерігають за літаком, очевидно, обговорюють маневр пілота, захоплюються ним, мріють про подвиги. А перед ними -- увесь світ: синє море з білими бурунами хвиль, катером, гідролітаком, величезне небо, свіжий вітер і неозора даль. Колорит картини побудовано на контрасті теплого з холодним (коричневі спини хлопчаків, біло-рожевий парапет і синє, немов у казці, море).

Колористична гама картини передає відчуття спокійної впевненості, душевної ясності, захопленості -- внутрішнього світу юних мрійників. У цій картині дістали своє втілення важливі риси мистецтва: поєднання життєвої правди з романтикою, оптимістичне сприйняття світу, утвердження краси праці.

У будь-якій картині вибір моменту, миті, яку художник зупинив, композиція, колорит, характеристика персонажів, обстановки передають не тільки зміст зображуваного, а й ставлення до нього художника, його оцінку.

Картина А.П.Пластова «Сінокіс» написана в святково-піднесеному колориті. Серед строкатих польових квітів, високих, трохи не в зріст людини трав ми бачимо постаті чотирьох косарів. Вони йдуть щільно, зімкнуто, біч-о-біч одне коло одного. В одному ряду -- чоловік і жінка, дід і підліток. Барвистий живопис передає силу сонячного блиску, гру світла на білих березах, яскравість квітучих луків, свіжий подих вітру. Картина не тільки відтворює красу природи, а й передає радість праці, відчуття свободи, щастя, повноти життя. Аби зрозуміти емоційну суть «Сінокосу», слід звернути увагу на таку важливу обставину. Косіння -- важка робота, і, як правило, її виконують чоловіки. А на картині лише один «справжній» працівник...

Видатний французький живописець XIX ст. Г. Курбе, немовби відповідаючи на запитання про призначення живопису, писав: «...бути спроможним передавати звичаї, ідеї, суть своєї доби відповідно до своєї оцінки; бути не тільки живописцем, а ще й людиною; одним словом, ство-рювати живе мистецтво -- така моя мета».[64]

Живопис називають іноді «мовчазним мистецтвом». Проте його мовчання досить красномовне. Живописець не лише передає усю розмаїтість і барвистість світу в його зримих і чуттєвих формах. Він створює образ видимого, розкриває його зміст. Полотна І.Ю.Рєпіна, О.О.Дейнеки, А.О. Пластова за жанром належать до тематичних картин.

Тематичними картинами називають живописні твори, написані на тему, що має важливе суспільне значення.

Існують і інші жанри живопису: пейзаж, портрет, натюрморт та ін. Кожен живописний жанр має свої особливості.

" Пейзаж -- це зображення природи, що дає змогу гостріше, зриміше відчути її красу, неповторну чарівність рідного краю чи незнайомих нам куточків землі."

Кожен пейзажист «відкриває» якийсь бік природи, бачить її по-своєму і в кожну епоху по-різному. І.І. Шишкін та І.І. Левітан розкрили красу й чарівність природи. Пейзаж дає художникові змогу висловити свою любов до рідної землі, показати її неповторність.

Портрет -- це зображення конкретної людини. На портреті може бути зображена одна людина, група людей (груповий портрет) чи сам художник (автопортрет).

Робота ця надзвичайно складна, бо з усіх жестів, поворотів голови, виразів обличчя зображуваної людини художник обирає найхарактерніші. У цьому вмінні через зовнішнє, видиме передати внутрішній, прихований від сторонніх очей світ людини -- дар портретиста, яким досконало володіли Х.Р. Рембрандт, Д. Веласкес, Ван-Дейк, О.А. Кіпренський, І.Ю. Рєпін, В.О. Сєров, М.В. Нестеров, П.Д. Корін та багато інших художників.

Художник може написати портрет відомої людини і зберегти таким чином його зовнішній вигляд для наступних поколінь. Так, портрети О. С. Пушкіна, написані О.А. Кіпренським та В.А. Тропініним, донесли до нас живі риси геніального поета.

Художник може написати портрет нічим не видатної людини і зробити створений ним образ безсмертним. «Така сила мистецтва: обличчя, нічим не примітне, дістає через мистецтво загальне значення, для всіх однаково цікаве, і на людину, яка за життя не привертала до себе уваги, дивляться віки з милості художника, що дав йому своїм пензлем нове життя»,-- зазначав В.Г. Бєлінський. [49]

Картина В.Ю. Попкова «Батькова шинель» -- автопортрет художника, де зображено немолодого вже чоловіка в шинелі і на другому плані жіночі постаті. Уже з першого погляду виникає відчуття тривожної напруженості, неспокою, навіяне загальним колористичним розв'язком. [58]

Натюрморт -- зображення плодів, квітів, предметів мистецтва, домашнього вжитку, старовини тощо. Так само як і в інших жанрах живо-пису, в натюрморті художник передає своє сприйняття світу, ставлення до нього, відбиває свій час. Тому одні натюрморти вишукані й витончені, другі -- чіткі, суворі, на третіх показано красу найелементарніших речей: кошиків, глечиків, тарілок, кухлів, тканин. Такі натюрморти немовби кажуть: «Дивись, які чудові найпростіші речі! Помилуйся ними, та іноді задумайся й над тим, як майстерно «зробила» все природа, який майстер сама людина, що створила й виростила на землі всі її багатства».

Усі розглянуті нами твори належать до станкового живопису. Станковими називають твори, що мають самостійне значення, не пов'язані з архітектурою чи якимось практичним призначенням. Назва ця походить від «станка» (мольберта), за яким художник працює.

Одні картини привертають увагу своєю яскравістю й розкриваються швидше, інші -- тільки після тривалого розгляду.

І ми бачимо, яке різне мистецтво різних епох чи в різних художників однієї епохи. У нашому розпорядженні художньо відтворена історія, минуле й сучасне. Ми можемо піти від картини й знову повернутися, порівнювати їх одну з одною. Зупинена на картині миттєвість змушує і нас зупинитися, замислитися. Нині, коли ритм життя вимагає прискорення, можливість зупинитися й подумати, побути на самоті з прекрасним особливо цінна.

Крім станкового існує ще й монументальний живопис. Монументальними називаються твори живопису, пов'язані з архітектурою. Монументальний живопис розрізнюють за технікою виконання. Найпошире-нішими є розпис, фреска, мозаїка, панно, зграфіто, вітраж.

Розпис -- це твір, виконаний безпосередньо на стіні, для якої його призначено, або на полотні, який потім наклеюють на стіну.

Розпис, зроблений прямо на стіні по мокрій штукатурці, називають фрескою. Фресками розписано стелю і стіни Сикстинської капели в Римі. Виконав їх відомий художник доби Відродження Мікеланджело. Чудові в своїй неповторності фрески Софійського собору в Києві, які відтворюють історію давнього Києва. [20]

Мозаїка -- це картина, виконана з шматочків кольорових камінців, емалі, скла та інших твердих матеріалів.

Панно -- живописний твір, вставлений у стіну будинку. На відміну від монументального розпису, панно виконують, як правило, на полотні живописною технікою.

Вітраж -- картина з кольорового скла.

Графіто -- картина, намальована (продряпана спеціальним інструментом) на стіні.

У наш час завдання монументального живопису змінилося: йдеться тепер не про художнє оформлення окремих архітектурних споруд, а про формування усього довколишнього середовища. У такому комплексному розв'язку важливі не тільки всі види монументального, монументально-декоративного живопису та скульптури, а й усі види образотворчого мистецтва. [63]

Більшість наших знань про довколишній світ ми набуваємо завдяки зору. «Краще один раз побачити, ніж сто раз почути»,-- у цьому прислів'ї точно підкреслено значення зорового сприйняття світу. Чи думаємо ми про щось важливе для нас, чи намагаємося пригадати що-небудь з минулого -- в нашій уяві мимоволі постають зорові образи. [17]

У повсякденному житті зір часто притуплюється, ніби звикає до того, що ми бачимо щодня. Око бачить тільки найнеобхідніше, допомагаючи нам орієнтуватися в довколишній обстановці. Звичайно, щоб упізнати знайому людину чи відрізнити яблуко від груші, досить просто мати зір. Проте можна дивитися й мало бачити. Живопис допомагає людині розвинути здатність помічати й вирізняти розмаїтість, барвистість явищ природи довкола нас. Живопис не просто розвиває фізичну зіркість ока, а відточує здатність швидко й точно виділяти головне, оцінювати багатство відтінків та переливів світла й тіні, відчути красу кольорових поєднань. Пляма сонячного світла, бліде мерехтіння похмурого дня, випадковий кольоровий контраст, фактура дерева, відтінки тканини -- усе це, побачене зірким оком живописця, набуває в картині особливого значення, пробуджуючи в нас почуття подиву, радості, захоплення розмаїттям світу, відкриває красу в повсякденному житті.

Живопис допомагає у всьому нашому житті. Навіть в опануванні професії. Не можна стати умільцем і майстром своєї справи без розвинутого зору, гострого й точного ока, обійтись без зорово-образного бачення, просторового мислення, колористичної грамоти. Ткачі не зможуть створювати тканини, не розвинувши уміння розрізняти тонкі кольорові відтінки, поєднання кольорів. Майбутнім поліграфістам важливо опанувати колористичну грамоту, щоб виготовляти добрі книжки. Чуття кольору необхідне будівельникам, особливо малярам: адже від них багато в чому залежить кольоровий клімат будованого чи ремонтованого приміщення. Лекальникам і гравірувальникам необхідне розвинуте просторове мислення.

Більшість з нас уміє бачити й розрізняти тільки найзагальніші кольори та лише деякі відтінки їх. Мистецтво живопису здатне відкрити людині те, чого вона раніше не помічала, не розрізняла. Проте живопис -- це не тільки свято для ока, а й робота для розуму та для душі.

Таким чином, вдалий відбір засобів мистецтва до уроків класного сприяє формуванню естетичних почуттів, допомагає глибше осягнути красу навколишнього світу, виховує тонкість, емоційно робить дитячі серця сприйнятливими до добра.

2.2 Експериментальна перевірка процесу формування естетичних почуттів у молодших школярів на уроках класного читання

Нами був проведений експеримент, з метою перевірки формування естетичних почуттів у молодших школярів на уроках класного читання, за допомогою засобів мистецтва. В ньому брали участь два класи (контрольний і експериментальний) загальною чисельністю 54 учнів (28 і 26 учнів). Експериментальним класом було визначено 3 клас Соколівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бучацького району Тернопільської області, а контрольним класом - 3 клас Ліщанецької ЗОШ І-ІІ ступенів Бучацького району Тернопільської області. На основі проведених бесід та спостережень ми зробили висновок, що рівень естетичної вихованості молодших школярів на уроках класного читання, коливається між середнім і низьким з перевагою останнього. Це, на наш погляд, зумовлюється недостатньою роботою над образністю художньої мови літературного твору, над словом як засобом збагачення особистості, а також ігноруванням творчих методів роботи з використанням засобів мистецтва.

В процесі написання дипломної роботи була сформована гіпотеза: якщо на уроках класного читання систематично використовувати засоби мистецтва, то формування естетичних почуттів, інтелектуальний, творчий і духовний розвиток учнів буде ефективнішим.

Під час дослідження, ми з'ясовували інтерес учнів до мистецтва та перевіряли ефективність уроку класного читання, на якому використовувались засоби образотворчого мистецтва.

В процесі експериментальної роботи нами проаналізовано програму з «Читання»; проаналізовано роботу вчителів; розроблені і підготовлені запитання анкети; підібраний наочний матеріал, до уроків класного читання.

Проаналізувавши програму, можна зробити такі висновки: помітно збільшився об'єм матеріалу, учні вчаться розрізняти твори різних жанрів, їм дається інформація про засоби виразності - епітети, порівняння.

Підвищення рівня складності при читанні, збільшення обсягу матеріалу для читання, уваги до зображувальних засобів - все це, безумовно, має вагоме значення для розвитку учнів. Однак, як показало дослідження, для вирішення завдання загального розвитку учнів, формування естетичних почуттів, важливим є не кількість прочитаного, а висока художня цінність творів, які пропонуються учням для читання.

В основу відбору матеріалів для читання покладені принципи наочності, доступності і розвитку мовлення.

Недостатньо приділяється уваги пізнанню самих художніх творів, а якщо це і відбувається, то лише поверхово.

Важливо правильно підходити до сприймання художнього твору. Потенціальні можливості творів безмежні. В результаті спілкування з творами мистецтва розвиваються естетичні почуття, потреби, смаки, формується моральний і естетичний ідеал особистості.

Відсутність на уроці художнього циклу теоретичного матеріалу про мистецтво, його види, представників, художніх творів є, на наш погляд, головним його недоліком.

Для учнів 3 класу була розроблена система запитань, які були представлені в анкеті (дод. 4):

1.Часто ти відвідуєш театр, музей, художні виставки ?

2. Чи вважаєш ти що цього достатньо для того, щоб бути культурною людиною?

3. Легко тобі вдається описати ту, чи іншу художню картину на уроках читання?

4. Що ти знаєш про мистецтво?

5. Подобаються тобі твори, передачі про мистецтво?

6. Які художники тобі відомі?

7. Хотів ти, щоб у школі був новий урок, на якому розповідали про мистецтво?

Дані анкетування подані у таблиці (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Інтерес до мистецтва учнів контрольного і експериментального класів на початку експерименту

№ п/п	Рівень інтересу до мистецтва	Контрольний клас	Експериментальний клас
1.	Високий	17 %	15 %
2.	Середній	36 %	39 %
3.	Низький	47 %	46 %

Аналіз отриманих даних показав, що багато учнів має низький рівень (47 % і 46 %) інтересу до засобів мистецтва, середній - 36 і 39 %, а високий - 17 і 15 % учнів класу.

З метою виявлення можливостей засобів мистецтва на уроках класного читання, був розроблений урок. На ньому використовувались засоби мистецтва: репродукції картин, малюнки, ілюстрації, художні фотографії.

Учням були показані картини І.Левітана "Золота осінь", Т.Яблонської "Щедра осінь", О.Антонича "Осінь", "Ліс", К.Підгурської "Осінь", О.Гордона "Рання осінь", Ю.Волкова "Жовтень", репродукції картин І.Шишкіна, В.Федорова, А.Задорожного про осінь.

Правильна організація уроку вимагає: чітку постановку мети, завдань уроку, використання засобів, які активізують логічне і образне мислення, самостійну діяльність учнів, а також своєчасну допомогу слабшим учням.

На урок діти принесли вірші про осінь, картинки. Діяльність на уроці була різноманітною: діти слухали музику, розглядали репродукції картин, декламували вірші.

Картина Т.О.Яблонської "Ліс" (дод. 5) розглянута у супроводі музики, справила на дітей неповторне враження. За виразом обличчя, очей, за рухами дітей можна було помітити, що вони ніби й насправді відчувають те, про що говорять.

Вже сама незвичайна форма занять викликала радісний настрій. Музика підказала їм те, чого не міг показати художник: шелест листя від вітерця, що налетів, дзюрчання води, що біжить між повалених дерев, спів птахів.

Цікаві висловлювання дітей: "Мені хочеться довго - довго слухати музику і дивитися на картину" (Сергій); "Повітря чисте, прозоре, все так добре видно, здається, травичку видно" (Оксана).

Розглядаючи картину О.К.Антонича «Осінь» (дод. 6), діти схоплюють найбільш яскраві, предметні ознаки. За своїм характером оцінки дітей розрізнені, дещо поверхові, але дуже емоційні, не вимушені, імпульсивні. Учні користуються мотиваціями, порівняннями, застосовують образні вислови.

Наприклад, Оля Т. (8 років) детально розповідає зміст картини: «Світить яскраве сонечко. Жовтокоса хазяйка прибрала кущі, дерева. Кружляють листочки. До нас завітала осінь».

Учні користуються лаконічними виразами, помічають відмінності ознак і явищ. «Стоїть кремезний, величавий і мужній дуб. А поряд червоніє кетягами горобина. Дерева стоять, мов зачаровані» (Назар); "Лише ялини стоять задумані, синьо - зелені." (Таня); "До нас завітала золота, чарівна, жовтокоса осінь" (Юля).

Тут безперечна спостережливість, учні відчувають красу барв природи, рух ( «пливуть поблизу білі хмарки, а в далеченні - сіруваті»), перспективу, настрій («у картині дуже тихо»). Ці висловлювання - результат цілеспрямованого спостереження під керівництвом вчителя, яке свідчить про певні зрушення в естетичному розвитку.

Важливо, що діти зрозуміли, що художник малює дерева, річку, кущі, тому що побачив у них щось особливе, цікаве і хотів розповісти про це іншим.

Учні уважно розглядали і осмислювали картину, пізнавали задум, настрій художника.

Розглядаючи картини, ми звернулися до художнього слова, яке допомагало дітям краще зрозуміти зміст твору, задум художника, краще уявити художній образ.

У 3 класі учні роблять порівняння, знаходять образні слова: «Відображення дерев, які стоять у воді, видно на воді. Небо дуже гарне, блакитне й трохи зеленувате. Пливуть поблизу білі хмарки, а в далечині -сіруваті. У картині дуже тихо».

Репродукції картин з зображенням осінньої природи справили на дітей неповторне враження. Вони навперебій висловлювали свої враження від осіннього гаю, лісу: "Який він красивий, просто казковий!" (Таня), "Всі дерева одяглися у жовте і червоне вбрання" (Петро). Особливо сподобався їм листопад: "Ой, наче казковий дощ!" (Світлана), "Як красиво кружляє листя в повітрі і падає на землю" (Василь).

Дослідження естетичних висловлювань і суджень дітей показали, що учні можуть послідовно розповісти про свої спостереження і враження, зробити деякі узагальнення: "Осіннє небо блакитне і ще лагідне. Світить не дуже щедре та яскраве сонечко". (Ігор)

Картину І. Левітана "Золота осінь" учні розглядали з цікавістю, пов'язуючи свої безпосередні спостереження з зображеним на картині. Завдяки картині, діти глибше сприймають і розуміють зображене, їх описи збагатилися новими поняттями. Про це можна судити з розмови між дітьми, якою супроводжувався розгляд картини І. Левітана.

"Берізки ошатні, красиві, майже золоті", - сказала Люда. "Вони жовті, а сонце зробило їх золотавими", - погоджується з нею Сашко. "Не всі дерева жовті, лише берізки", - зауважує Павлик. "Отже, ще не зовсім осінь, - зробила висновок Оля. - Це рання осінь". "Річка блакитна, майже синя. У ній відбивається небо", - відповідає Василько. А Сергійко відчув настрій картини: "Тихо на узліссі; здається, що берізки до чогось прислухаються".

Після того, як діти обміняються враженнями про картину, можна почати бесіду про неї з запитання (дод. 8):

- "Що хотів нам показати художник?". ("Художнику сподобалися берізки, тому що вони ошатні, золотаві і ця річка і все навколо красиве", "Йому захотілося розповісти про красу осені, її неповторність".)

Учні зіставляють, порівнюють властивості кольорів і форм, знаходять засоби виразності у словах:

" Кучеряві дерева стоять, мов зачаровані" (Олег); "Білокора береза пишається своїми золотими стрічками" (Леся); "Осінь розфарбовує дерева казковим пензлем" (Віталій); "Кущі одягнулися у святкові шати" (Ліда); "Осінь струсила бурі листочки з осики" (Тарас).

Прочитали вірш А.Костецького "Осінь":

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс навколо аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче молода,

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

Слухаючи вірші, діти дивилися на картину. Поезія допомагала учням краще зрозуміти зміст живописного полотна, його настрій. Потім ознайомили дітей з картиною "Жовтень" Ю. Волкова. Запропонувала порівняти зображення осені в цього художника і в І.Левітана і сказати, чим відрізняються обидва твори. Діти так добре запам'ятали твір І.Левітана, що впевнено назвали всі ознаки: золотаві тони, чисте небо з легкими хмарами, зелень, що збереглася, сонячне освітлення.

Час, який відобразив Ю.Волков на картині, вихованці назвали похмурим -- дерева стоять голі, небо сіре. Вони правильно визначили, що на першій картині - рання осінь, а на другій - пізня.

Вивчення естетичного ставлення учнів до малюнку показує, що це ставлення тісно пов'язане з їхнім уявленням про красиві об'єкти та з засвоєнням естетичних норм і оцінок предметів ("красиве", "некрасиве"). Судження про малюнок більш визначене, тут у мотивації вибору зростає елемент естетичних оцінок. На запитання, що красиве у картині, діти характеризують зображення головним чином з естетичної точки зору.

У своїй роботі з дітьми ми переконалися, що для правильного сприймання картини, розуміння її змісту, для того щоб картина давала естетичну насолоду, слід розвивати вміння бачити і розуміти прекрасне в природі, в навколишньому житті.

Саме емоційні реакції і стан дитини є критерієм рівня формування естетичних почуттів.

Результативність цього уроку - безсумнівна. Використання засобів образотворчого мистецтва на уроках класного читання сприяє формуванню естетичних почуттів, зміст яких представлений у таблицях 2-3.

Таблиця 2

Вираження почуттів після прочитання тексту

Радість	Задоволення	Незадоволення
Смуток	Захоплення	Здивування
Сум	Співчуття	Вдячність
Жаль	Обурення	Розчарування
Гнів	Гордість	Заздрощі
Сором	Ніжність	Зневага
Біль	Тривога	Життєрадісність
Страх	Протест	Віра (в ...)
Повага	Лагідність	Любов (до ...)

Таблиця 3

Формування естетичних почуттів на уроках читання засобами образотворчого мистецтва (3 клас)

№ уроку	Тема уроку	Засоби образотворчого мистецтва	Естетичні почуття
1	2	3	4
1	Сосюра «Любіть Україну»	Репродукції картин, діафільм	Гордість, повага, любов до України
2	А.Малишко	Малюнки про мову,	Лагідність
	«Рідна мова»	ілюстрації
3	Л.Костенко «Усе моє, все зветься Україна»	Картини художників про Україну, пісні, кінофільм «Україна»	Гордість за Україну, любов до неї
4	В.Симоненко «Грудочка землі»	Ілюстрації	Повага, ніжність
5	Ю.Шкруменяк	Репродукції картин, художні фотографії	Захоплення, гордість, радість
	«Ми всі діти
	українські»
6	Л.Глібов «Вовк і Кіт», Л.Глібов «Зозуля і Півень»	Діафільм, ілюстрації до байок	Щирість, обурення
7	Л.Українка «Мамо іде вже зима»,С. Васильченко «Мороз»	Картина «Зима», грампластинка з записом вірша «Мамо іде вже зима»	Життєрадісність, ніжність
8	М.Конончук	Ілюстрації до	Повага,
	«Помічниця»	твору	захоплення
9	В.Сухомлинський «Який слід повинна залишити людина на землі»	Портрет Сухомлинського, малюнки до твору	Повага, захоплення
10	С.Михалков	Картина В.Перова	Жаль, сум,
	«Розмова з	«Тройка», І.Рєпіна	співчуття
	сином»	«Бурлаки на Волзі»
11	М.Коцюбинський	Портрет	Смуток,
	«Хариття»	М.Коцюбинського,	повага
		діафільм, малюнки
12	Панас Мирний	Портрет Панаса	Жаль,
	«За підпасича»	Мирного, ілюстрації	повага
13	Л.Красицький «Гілки Шевченкового роду»	Портрет	Повага,
		Т.Г.Шевченка,	гордість,
		художні фотографії	захоплення
		сім'ї Шевченка
14	О.Паламарчук «Козацький рід»	Репродукції картин, малюнки	Вдячність, захоплення
15	Т. Шевченко	Картини «Садок	Ніжність, радість
	«Вітер з гаєм	вишневий коло
	розмовляє»	хати», «Тарасова
		ніч»
16	І.Франко «У долині село лежить»	Портрет І.Франка, репродукції картин І.Левітана

Подобные документы

• Формування навички швидкого читання у молодших школярів

  Проблеми формування навичок швидкого читання, його критерії, методичні підходи та шляхи успішного формування у молодших школярів. Якісні ознаки читання як основне завдання уроків читання у початковій школі. Мовлення є засобом спілкування між людьми.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 15.09.2009
  

• Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання

  Сутність та розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів. Можливості уроків читання у формуванні мовленнєвих умінь і навичок учнів початкових класів. Перевірка ефективності розвитку мовленнєвої діяльності школярів в експериментальному дослідженні.
  
  дипломная работа [316,0 K], добавлен 24.09.2009
  

• Формування естетичних цінностей молодших школярів засобами мистецтва

  Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті. Основні шляхи та форми естетичного виховання молодших школярів. Формування естетичних цінностей засобами образотворчого мистецтва та літератури, музики та співів, художньої самодіяльності.
  
  дипломная работа [269,6 K], добавлен 27.03.2013
  

• Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

  Теоретичні засади та історія розвитку проблеми патріотичних почуттів, патріотичного виховання у педагогічній науці, їх змістова структура. Діагностика рівня сформованості патріотичних почуттів молодших школярів, форми, методи, засоби їх формування.
  
  магистерская работа [793,7 K], добавлен 20.07.2010
  

• Використання засобів логіко-емоційної виразності у читанні молодших школярів

  Теоретичні основи виразного читання в початковій школі, техніка мовлення як необхідна передумова виразного читання. Перевірка ефективності формування у молодших школярів умінь і навичок виразного читання, використання засобів логіко-емоційної виразності.
  
  дипломная работа [197,0 K], добавлен 29.09.2009
  

• Проблемні аспекти формування навичок читання у молодших школярів

  Дидактична сутність читання як виду мовленнєвої діяльності. Шляхи удосконалення навичок читання на сучасному етапі розвитку початкової школи. Організація експериментального дослідження ефективності проблемних аспектів читацьких навичок молодших школярів.
  
  дипломная работа [671,4 K], добавлен 25.10.2009
  

• Літературні ігри на уроках читання як засіб літературного розвитку молодших школярів

  Характеристика літературного розвитку молодших школярів. Дидактична гра в навчально-виховному процесі. Особливості використання літературних ігор на уроках читання в початковій школі. Проведення заміру читацького кругозору дітей молодшого шкільного віку.
  
  дипломная работа [89,1 K], добавлен 22.10.2013
  

• Твори Джейн Остін на уроках позакласного читання

  Позакласне читання на уроках світової літератури як засіб формування читача. Питання про взаємозв’язок уроків класного та позакласного читання. Загальні відомості про творчість Джейн Остін. План-конспект уроку для 9-го класу з позакласного читання.
  
  курсовая работа [40,7 K], добавлен 21.12.2012
  

• Методичні основи формування навику читання у молодших школярів

  Етапи становлення навику читання. Робота над правильністю, побіжністю та свідомістю читання. Огляд методик читання. Підходи до вибору методу навчання читанню. Дослідження техніки читання і розуміння прочитаного. Комплекс вправ для вдосконалення навиків.
  
  курсовая работа [62,4 K], добавлен 09.04.2011
  

• Види вправ з розвитку мовлення молодших школярів на уроках читання

  Розвиток мовлення - один із основних завдань сучасного уроку читання. Вправи й завдання на формування вмінь уважно й вдумливо слухати, відтворювати та аналізувати почуте. Формування видів мовленнєвої діяльності - говоріння, аудіювання, читання, письма.
  
  реферат [43,5 K], добавлен 27.09.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам