Програма по фізичній культурі з елементами теоретичних знань валеологічного характеру була розроблена на основі традиційного планування змісту уроків фізичної культури, представленій М.Д. Зубалієм, В.В. Деревянно, О.М. Лакізою, В.Ф. Шегімагою (2004 р.) [51]

Дана програма включає розділи, що вивчаються: легка атлетика (10 годин); рухомі ігри (31 година); гімнастика (18 годин), спортивні ігри (16 годин); плавання (16 годин); гімнастика (12 годин).

Біг, стрибки і метання, будучи природними видами рухів, займають одне з головних місць у фізичному вихованні молодших школярів. Застосування цих вправ передбачає вирішення двох завдань. По-перше, їх виконання сприяє освоєнню основ раціональної техніки рухів, необхідних в середніх і старших класах. По-друге, збагачує руховий досвід дитини, за допомогою всіляких варіантів вправ, використаних для цього і умов їх проведення. В результаті освоєння даного розділу програми учні набувають основ умінь бігу на короткі і довгі дистанції, стрибків в довжину і у висоту з місця і з розгону, метань в мету і на дальність.

Легкоатлетичні вправи рекомендується проводити переважно на відкритому повітрі, завдяки чому досягається виражений оздоровчий ефект.

Рухомі ігри в початковій школі є незамінним засобом вирішення комплексу взаємозв'язаних завдань виховання особи молодшого школяра, розвитку його різноманітних рухових здібностей і вдосконалення умінь. У цьому віці ігри направлені на розвиток творчості, уяви, уваги, виховання ініціативності, самостійності дій, вироблення уміння виконувати правила громадського порядку. Досягнення оздоровчих завдань більшою мірою залежить від умілої організації, підбору і дотримання методичних вимог до проведення ігор.

Обов'язковою умовою побудови занять по рухомих іграх (особливо з м'ячами) є чітка організація і розумна дисципліна, заснована на точному дотриманні команд, вказівок і розпоряджень вчителя; забезпечення наступності при освоєнні нових вправ; строге дотримання дидактичних принципів.

Як ефективний засіб підвищення інтересу учнів до процесу освоєння системи теоретичних знань валеологічного характеру рухомі (сюжетні) ігри рекомендується використовувати на кожному уроці.

У програмний матеріал 1-3 класів по розділу гімнастика входять прості види побудов і перестроювань, великий круг загально розвиваючих вправ без предметів і з різноманітними предметами, вправи в лазінні і пере лазінні, в рівновазі, нескладні акробатичні і танцювальні вправи і вправи на гімнастичних снарядах.

Велике значення належить загально розвиваючим вправам без предметів. З їх допомогою можна успішно вирішувати найрізноманітніші завдання і перш за все освітні. Виконуючи ці вправи за завданням вчителя, а потім самостійно, учні отримують уявлення про різноманітний світ рухів. Кількість загально розвиваючих вправ фактично безмежна. При їх виборі для кожного уроку слід йти від простіших, освоєних, до складнішим. В урок слід включати від 3 - 4 до 7-8 таких вправ. Витрачаючи на кожному занятті приблизно 3-6 хвилин на загально розвиваючі вправи без предметів, вже через декілька місяців занять можна значно поліпшити у учнів початкової школи реальні кінестичні сприйняття і уявлення про швидкість, ритм, темп, амплітуду і ступінь м'язових зусиль. На уроці необхідно постійно приділяти увагу правильному (тобто адекватному і точному), а також своєчасному (наприклад, під підрахунок або музичний супровід) виконанню загально розвиваючих вправ. В кожний урок необхідно включати нові загально розвиваючі вправи, так як багатократне повторення одних і тих же вправ не дасть потрібного ефекту, буде не цікаве учням.

Велике значення у фізичному вихованні молодших школярів належить також акробатичним і танцювальним вправам. Це пов'язано з різноманітністю, високою емоційністю, можливістю різносторонньо впливати на організм, мінімальною потребою в спеціальному устаткуванні.

Програмний матеріал передбачає освоєння особливостей пересування в зимовий час: різновиди ходьби і бігу по льоду по глибокому снігу; подолання різних перешкод; пересування на лижах, ковзанах, санках, що сприяє розвитку координаційних якостей, витривалості, швидкості.

Рухомі ігри направлено на навчання школярів основам самостійної організації і проведенню дозвілля з використанням прогулянок, змагань і ігор з предметами.

Окрім цього уроки даного розділу носять оздоровчий характер: надають цілеспрямовану дію на гартування організму і профілактику простудних захворювань у дітей в зимову пору року.

Формування відношення до себе, свого «я» як унікальності, неповторності, яка може виявлятися не тільки на інтелектуальному, але і на фізіологічному є завданням курсу для учнів. Використовуваний методичний прийом на цьому етапі освоєння теоретичних знань - своєрідні «подорожі в різні системи», направлені на ознайомлення з будовою і функціями органів і систем організму. Школярі отримують початкові знання по основах фізичної культури, оволодівають навиками і уміннями самостійних занять фізичними вправами, організації свого режиму дня і виконання правил особистої гігієни.

Валеологічний компонент і домашні завдання містять послідовне ознайомлення молодших школярів з правилами особистої гігієни, впливом фізичної культури на організм і здоров'я людини, будовою і функціями окремих органів, правилами поведінки і взаємин з оточуючими людьми, з основними характеристиками фізичних якостей людини. Домашні завдання направлені на закріплення як теоретичного, так і практичного матеріалу, пройденого на уроках. Система домашніх завдань включає виконання ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультхвилинок, комплексу дихальних вправ, гуртуючих процедур разом з батьками або самостійно, а так само складання режиму дня, оформлення малюнків в робочому зошиті, робота з картинками, словами, прислів'ями і приказками.

Ознайомлення учнів з теоретичним матеріалом засновано на використанні наочності (картинок, фотографій, схем, таблиць) в ході уроку, що сприяє не тільки доступному розумінню навчального матеріалу, але і полегшує організацію уваги у учнів і підвищує їх інтерес.

Протягом наступного етапу учням пропонується освоїти особливості і правила виконання різних рухових дій, набути навичок самостійного використання фізичних вправ. Учні знайомляться з прийомами відновлення працездатності і гартування, способами самоконтролю і саморегуляції. Нові відомості про будову організму полягають в уявленні про людину як сукупність життєво важливих систем і органів їх значенні і функціях. Домашні завдання сприяють засвоєнню матеріалу учнями і включають вправи на розвиток фізичних якостей, письмові і практичні завдання, що фіксуються в робочому зошиті.

Запропонована система залучення законів розвитку людини розроблена з урахуванням вікових психофізіологічних особливостей учнів, на особово-значущому рівні.

Програмою передбачено ознайомлення учнів з поняттям еволюції. Теоретичний компонент направлений на формування грамотного представлення молодших школярів про роль сім'ї в життя кожної людини і суспільства в цілому, про характеристику небезпечних і шкідливих факторів і екстремальних ситуацій, формування знань і умінь при захист здоров'я від наслідків цих ситуацій. Система ЗСЖ дозволяє формувати установки на збереження здоров'я і слідувати їм в повсякденному житті.

В більшості випадків, вивчення теоретичного матеріалу оптимально поєднується з руховими завданнями уроку, коли передача знань валеологічного характеру відбувається в процесі рухової діяльності протягом всього уроку і актуалізується при поясненні правил гри і її проведенні, навчанні руховій дії, підведенні результатів і так далі.

Наприклад, в розділі гімнастика, навчальної програми ставиться завдання закріплення порядку виконання вправ ранкової гігієнічної гімнастики, теоретичний компонент цього уроку включає знання про роль зарядки для здоров'я людини і про правила її виконання.

У разі змістовної розбіжності теоретичного матеріалу з руховими завданнями, відомості даються компактно на початку уроку (5-10 хвилин) і закріплюються виконанням домашнього завдання по вивченій темі. Наступне заняття починається з обговорення домашнього завдання і вивчення нової теми.

Засвоєння даної системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів за допомогою їх актуалізації на уроках фізичної культури дозволяє учням придбати життєво-необхідні знання, що формують навики здорового способу життя, дотримання правил ТБ і етики спілкування.

4.3 Педагогічний експеримент по обґрунтуванню методики формування валеологічних знань в процесі фізкультурної освіти молодших школярів

Виходячи з мети дипломного дослідження, був проведений педагогічний експеримент по обґрунтуванню ефективності методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру на уроках фізичної культури у молодших школярів. У експериментальну групу увійшло 10 учнів 1 класу. Контрольна група складалася з 12 школярів 1 класу. Педагогічний експеримент проводився на базі ЗОШ І-ІІ ступеня. С. Йосипівка Тернопільського району.

Відмінною особливістю нашої вибірки є те, що проведене до початку педагогічного експерименту статистичне порівняння початкового рівня показників у дітей експериментальної і контрольної груп підтвердило відсутність достовірних відмінностей по більшості параметрів. Так, рівень наочної успішності в контрольній групі був декілька вище, ніж в експериментальній. Проте за період педагогічного експерименту у випробовуваних експериментальної групи відбулися істотні позитивні зміни.

4.3.1 Зміни фізкультурно-валеологічних знань в процесі експерименту

Для визначення рівня фізкультурно-валеологічних знань використовувався тест (ТФВЗ), описаний в розділі IІІ. Тестування досліджуваних проводилося на початку і в кінці експерименту на контрольній і експериментальній групах.

Таблиця 4.1. Початкові і кінцеві результати по загальному показнику тесту фізкультурно-валеологічних знань

Порівняння показників фізкультурно-валеологічних знань до початку і після закінчення експерименту в обох групах (табл. 4.1) виявило, що в результаті цілеспрямованої дії рівень середніх величин у експериментальній групі достовірно збільшився.

Рис. 4.3 Зміни показників фізкультурно-валеологічних знань школярів в контрольній (и) і експериментальній групах за період експерименту

Оскільки протягом навчального року відбулися позитивні зміни середніх показників, були проаналізовані значення темпів приросту в контрольній і експериментальній групах (рис 4.3). Очевидно, що в результаті цілеспрямованої педагогічної дії наголошується вищий приріст показників, який перевищує значення на 23,8%.

Таблиця 4.2. Отриманий рівень фізкультурно-валеологічних знань учнів по окремих блоках тесту

При порівнянні середніх значень окремих блоків тесту після закінчення експерименту (табл. 4.2) було виявлено наявність істотної різниці між контрольною і експериментальною групами по всіх блоках тесту.

Окрім цього були проаналізовані значення темпів приросту по всіх параметрах тесту. При порівнянні показників по окремих блоках (рис. 4.4.) в контрольній і експериментальній групах можна відзначити їх більше збільшення, подію під впливом експерименту.

Рис. 4.4. Показники приросту по окремих блоках ТФВЗ

(А. властивості мислення, Б. наочна обізнаність, В. фізкультурно-оздоровча діяльність).

Приріст показників у учнів в процесі експерименту перевищив значення контрольної групи по властивостях мислення на 4,9%, по наочній обізнаності на 4,4% і по фізкультурно-оздоровчій діяльності на 8,4%.

Таблиця 4.3. Зміна середніх показників по властивостях мислення за період експерименту

При аналізі даних по блоку властивостей мислення та класифікації (табл. 4.3) спостерігається перевищення значень в експериментальній групі по більшості показників. При детальнішому аналізі значень по окремих властивостях, можна відзначити, що під впливом експериментальної методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру зростає здатність молодших школярів встановлювати функціональні відносини і наслідкові зв'язки між поняттями, пов'язаними з фізичною культурою.

Таблиця 4.4. Зміна середніх показників по наочній обізнаності за період експерименту

У блоці завдань, що визначають фізкультурно-оздоровчу діяльність молодших школярів (табл. 4.5) в результаті експерименту були виявлені відмінності по завданнях, що виявляють рівень загально соціальних уявлень.

Таблиця 4.5. Зміна показників по фізкультурно-валеологічній активності за період експерименту

Наявність таких показників в блоці фізкультурно-оздоровчої діяльності пояснюється зменшенням деяких показників в контрольній групі при зростанні середніх значень в експериментальній групі за період навчального року. Так, на 1,3% підвищився рівень загально соціальних уявлень.

Використовуючи нормовані показники по тесту фізкультурно-валеологічних знаннях для учнів 1-3 класів, було визначено, що, на відміну від контрольної групи, в експериментальній групі рівень знань у учнів підвищився від «середнього» до «вище середнього» рівня.

На підставі вищевикладеного можна зробити наступний висновок: в результаті експерименту виявлена позитивна дія даної методики на формування фізкультурно-валеологічних знань учнів молодшого шкільного віку. Про це свідчать статистично достовірні відмінності при порівнянні показників початкового і кінцевого рівня в контрольній і експериментальній групах в цілому по тесту і по блоках завдань. Окрім цього зіставлення темпів приросту показників по окремих параметрах указують на наявність істотно великих значень в експериментальній групі.

Добра фізична підготовленість, визначувана рівнем розвитку основних фізичних якостей, є основою високої працездатності у всіх видах навчальної і спортивної діяльності. У молодших школярів основним видом діяльності стає розумова праця, що вимагає постійної концентрації уваги, утримання тіла в тривалому сидячому положенні за столом, необхідних у зв'язку з цим вольових зусиль. Це вимагає достатньо високого розвитку сили і витривалості відповідних груп м'язів. В.І. Лях (1996, 1997, 1999) відзначає, що про здібності людини судять по його досягненнях в процесі навчання або виконання якої-небудь рухової діяльності. Разом з тим здібності не зводяться до рухових умінь і навиків, але про наявність здібностей судять по тому, як швидко людина набуває цих умінь і навиків.

В результаті дослідження змін рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості молодших школярів були отримані наступні дані.

Таблиця 4.6. Рівень фізичного розвитку молодших школярів контрольної і експериментальної груп після експерименту

У таблиці 4.6 зображені середні показники рівня фізичного розвитку дітей експериментальної і контрольної груп, при порівнянні яких по t-критерію Стьюдента ми виявили позитивні статистично достовірні зміни за показниками спірометрії. За останніми показниками достовірних відмінностей не виявлено. Це свідчить про те, що педагогічний експеримент не зробив негативного впливу на рівень фізичного розвитку школярів, а по деяких параметрах навіть поліпшив його.

Таблиця 4.7. Рівень фізичної підготовленості молодших школярів контрольної і експериментальної груп після експерименту

При порівнянні показників фізичної підготовленості в групах після проведеного експерименту (табл. 4.7.) спостерігаються істотні поліпшення підготовленості дітей експериментальної групи по більшості параметрів, при Р=0,05. Учні перевершили своїх однолітків по згинанню і розгинанню рук у висі лежачи, згинанню і розгинанню рук в упорі лежачи від лавки (при Р=0,1), бігу на 1000 м. Достовірність виявлена у всіх випадках, окрім результату за часом проходження дистанції на 1000 м.

Таким чином, слід зазначити: молодші школярі в результаті проведеного експерименту істотно поліпшили рівень фізичної підготовленості в порівнянні з початковими результатами взагалі (додаток №4) і даними контрольної групи зокрема.

Фізкультурно-валеологічних знання школярів мають на увазі не тільки зміну рівня фізичної підготовленості учнів, змісту теоретичних знань, умінь і навиків здорового способу життя, але і зміцнення здоров'я дітей за допомогою вирішення оздоровчих завдань. У зв'язку з цим нами було досліджено зміну рівня захворюваності серед молодших школярів в контрольній і експериментальній групах.

Особливістю експерименту було його проведення в період істотної соціально-економічної кризи в країні, що виразилося в регулярному відключенні опалювання в навчальних установах і житлових будинках. У зв'язку з тим, що показник захворюваності, носить багатофакторний характер, протягом 2007-2008 навчального року відбулося загальне збільшення захворюваності по всіх паралелях класів, що підтверджує порівняльний аналіз показників зареєстрованих на період до початку експерименту (додаток №5) і після його проведення.

Таблиця 4.8. Середні показники параметрів що відображають рівень захворюваності учнів за період експерименту

При детальнішому аналізі показників здоров'я, отриманих після проведення експерименту (табл. 4.8), по окремих параметрах можна відзначити присутність достовірних відмінностей. Середні показники експериментальної групи менші, ніж в контрольній по кількості захворювань в рік, по кількості пропущених днів і по тривалості захворювання

На основі вищевикладеного можна зробити вивід про те, що використання методики формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти у дітей молодшого шкільного віку не є причиною збільшення кількості захворювань в рік, кількості пропущених по хворобі днів і тривалості одного захворювання. Ймовірно, за сприятливих зовнішніх умов і тривалішої педагогічної дії запропонована методика сприятиме зниженню показників що відображають рівень захворюваності дітей.

Висновок

1. Аналіз науково-методичної літератури і власні педагогічні спостереження показали, що сучасний зміст навчального предмету «Фізична культура» для учнів початкової школи має істотний потенціал у вирішенні завдань оздоровлення і валеологічних знань.

Вдосконалення процесу валеологічної освіти в рамці предмету «Фізична культура» базується на визначенні цільової, змістовної і методичної схожості фізичного виховання і основ охорони здоров'я як шкільних навчальних дисциплін і лежить в площині переосмислення і видозміни технологічних підходів до організації і планування освіти молодших школярів, що дозволяє істотно оптимізувати процес фізкультурної освіти.

2. Світогляд молодших школярів носить багатокомпонентну структуру, що відображає різні сторони особового розвитку: інтелектуальну, психологічну, соціальну, фізичну. Структура світогляду учнів залишається стабільною впродовж всього періоду початкового навчання, а зміні піддається лише процентне співвідношення структурних компонентів, яке і дає кожній конкретній групі учнів якісну характеристику світогляду.

Кількісні показники по більшості із запропонованих напрямів демонструють поступове збільшення широти світогляду від 6 до 9 смислових рангів по категорії «здоров'я», від 10 до 13 рангів по завданнях про засоби особистої гігієни і гартування, від 9 до 17 рангів по питаннях про умови росту і розвитку людини, а так само по питаннях про шкідливі і корисні звички.

3. Розроблений тест фізкультурно-валеологічних знань, відносячись до категорії тестів шкільних досягнень, має коефіцієнт кореляції Пірсону між результатами двох перевірок на одній і тій же вибірці 0,74 і дозволяє відстежити не тільки динаміку наочної обізнаності молодших школярів (включаючи валеологічні знання), але і зміну властивостей мислення і рівня фізкультурно-оздоровчої діяльності. Розроблені нормовані показники фізкультурно-валеологічних знань з середнім значенням від 31 до 40 балів дозволяють використовувати ТФВЗ в загальноосвітній практиці для учнів початкових класів.

4. Модель формування системи теоретичних знань валеологічного характеру базується на особистісно-орієнтованому і діяльнісному підході, включає практичний компонент у вигляді оволодіння уміннями і навиками виконання рухових дій, розвитку фізичних якостей і теоретичну систему понять, що має на увазі послідовне освоєння змістоформуючих категорій. Світоглядні категорії, пов'язані із здоров'ям, включають такі поняття як відсутність хвороб; тренування, спорт, ФК; стан людини; радість, успіх, задоволення; цінність. До діяльнісних категорій відносяться правила гігієни, органи людини, профілактика захворювань, фізичні якості, вправи, рухи, працездатність організму, фізичний стан людини, особисті якості, нові відомості про органи і системи, основи правильного харчування, безпека життя, психокорегуючі прийоми. Засвоєння даної системи дозволяє учням придбати життєво-необхідні знання, що формують навики здорового способу життя, дотримання правил ТБ і етики спілкування.

5. Методика формування системи теоретичних знань валеологічного характеру в процесі фізкультурної освіти молодших школярів сприяє розширенню об'єму і систематизації якості знань у сфері фізкультурних і валеологічних знань і базується на використанні методичних підходів: включення теоретичного матеріалу (від 5 до 10 хвилин) в кожен урок; підбір оздоровчих завдань відповідно до змісту окремих розділів навчальної програми по фізичній культурі; виконання навчальних завдань із застосуванням наочності, ігор і системи домашніх завдань, що частково виконуються в робочому зошиті з їх подальшим обговоренням, сприяючих закріпленню валеологічних знань і несучих виражений оздоровчий характер.

6. В результаті педагогічного експерименту були виявлені статистично достовірні відмінності (Р<0,05) при порівнянні загальних показників по тесту фізкультурно-валеологічних знань (що збільшилися на 32,3%), отриманого рівня фізичної підготовленості з початковими результатами взагалі і даними контрольної групи зокрема.

Список використаної літератури

1. Алатон А. Валеологія. 2-3 (4) класи: Підруч. для початкової шк. - 1-е вид. - К.: Алатон, 1996. - 207 с.

2. Артюшенко І.С. Виховання гігієнічних навичок в учнів. - К.: Рад. шк., 1966. - 94 с

3. Артюшкіна Н.Б. План організації роботи з охорони та збереження життя і здоров'я дітей. формування здорового способу життя // Основи здоров'я і фізична культура. - К., 2005. - №8. - С. 23-24.

4. Баймут Н.М., Косенко В.С. Гігієнічне виховання дітей. - К.: Здоров'я, 1978. - 48 с.

5. Баль Л.В., Ветрова В.В. Букварь здоровья: Учебное пособие для детей дошкольного возраста. - М.: ЭКСМО, 1995. - 128 с.

6. Барладин О.Р. Формування мотивації здорового способу життя школярів з метою профілактики деяких захворювань опорно-рухового апарату // Проблеми освіти. - К., 2006. - Вип.49. - С. 58-63

7. Бібік Н., Коваль Н. «Основи здоров'я» в початковій школі: методичний коментар // Початкова школа, 2005. - №10. - С. 42-48.

8. Богданов Г.П. Школьникам здоровый образ жизни (внеурочные занятия с учащимися по физической культуре). - М.: Физкультура и спорт, 1989. -192 с.

9. Боднарчук Г. Фізіологічні основи здоров'я людини // Біологія. Шкільний світ. - К., 2006. - №23-24. - С. 1-64

10. Бойченко Т., Колотій Н. Основи здоров'я: Експерим. посіб. для уч.: І віковий рівень. - К.: УІСД, 2005. - 104 с.

11. Бойченко Т., Колотій Н. Основи здоров'я: Експерим. посіб. для уч.: ІІ віковий рівень. - К.: УІСД, 2005. - 112 с.

12. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. Навчальний посібник. - 2-ге вид. перероб. і доп. - К.: Радянська школа, 1989. - 190 с.

13. Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье. - 2-е изд., доп., перераб. - М.: ФКиС, 1990. - 208 с.

14. Ванханен В.Д., Суханова Г.А. Гигиена: Учебник. - К.: Вища школа, 1986. - 352 с.

15. Віхров К. Ранкова зарядка школяра. // Фізичне виховання в школі, 2005. - №1. - С. 16-17.

16. Годик М.А. Спортивная метрология: Учеб. для ин-тов физ. культ. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 191 с.

17. Дубенчук А. Методичні рекомендації щодо планування навчально - виховного процесу (За програмою «Основи здоров'я і фізична культура») // Фізичне виховання в школі, 2004. - №3. - С. 26-29.

18. Зайцев Г.К. Уроки Айболита: Учеб. пособие: Расти здоровым /Под ред. В.В. Колбанова. - СПБ.: Акцидент, 1997. - 40 с.

19. Зациорский В.М. Спортивная метрология. Педагогический контроль в тренировочном процессе: Учеб. пособие для студентов ин-тов физ. культуры. - М.: Основы теории тестов и оценок. - 1978. - 50 с.

20. Здоровье, развитие, личность. / Под ред. Г.Н. Сердюковской, Д.Н. Крылова, У. Кляйнпетер. - М.: Медицина, 1990. - 331 с.

21. Иващенко Л.Я. Программирование занятий оздоровительной направленности // Физкультура и здоровье. - Киев, 1998. - с. 14-23.

22. Калиниченко І. О. Формування здоров'я школярів в умовах навчально-виховного закладу // Довкілля та здоров'я. - К., 2003. - №3. - С. 59-61.

23. Кальченко Е.И. Гигиеническое обучение и воспитание школьников.: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1984. - 127 с.

24. Каргаполов В.П., Ивачева О.В., Лобанова Л.А., Коршунова А.В. Физическая культура, здоровье и здоровый образ жизни. - Хабаровск: ХГПУ, 1996. - 11 ст.

25. Кириленко С. Здоров'я дітей: інноваційний підхід. // Науковий світ + Атестаційний вісник, 2005. - №7. - С. 26-27.

26. Кобяков Ю.П. Модель здоровья человека как структурная основа теории здоровья. // Теория и практика физической культуры, 2006. - №1. - С. 23-24.

27. Коростелев Н.Б. Воспитание здорового школьника: Пособие для учителя. /Под ред. В.Н. Кондратенко. - М.: Просвеще ние, 1986. - 176 с.

28. Кос В.Р., Безкоста С.В. Фізична культура. Календарне планування. 1-4 класи. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 80 с.

29. Кругляк О.Я., Буклів І.М., Кругляк Н.П. Календарне планування уроків фізичної культури. 1-4 класи. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. - 64 с.

30. Кузнецова Л.В. Гармоническое развитие личности младшего школьника. - М., 1988. - 222 с.

31. Куинджи Н.Н. Валеология: Пути формирования здоровья школьников: Метод. пособ. - М.: Аспекр Пресс, 2001. - 139 с.

32. Леонов О. Щоб бути здоровим. // Початкова школа, 2005. - №1. - С. 59-60.

33. Леськів А.Д., Левковський Д.М., Дзюбановський А.Б. Планування програмового матеріалу з предмету «Фізична культура» дл учнів 1-4-х класів. - Тернопіль: «Астон», 2000. - 176 с

34. Лях В.И. Тесты в физическом воспитании школьников: Пособие для учителя. - М.: 000 «Фирма «Издательство ACT», 1998. - 272 с.

35. Лях. В.И. Оценка успеваемости по физической культуре. // Физ. культура в школе. - 1991. - №11. - с. 3-8.

36. Макаренко С. Формування психічного здоров'я школяра. // Педагогічна думка. - Львів, 2005. - №4. - С. 10-12.

37. Методологические и организационные подходы к проблеме валеологического образования и воспитания./ Под ред. Э.М. Казина, Т.Е. Пашиной, В.П. Казначеева, Г.А. Кураева. - Кемерово, 1997. - 109 с.

38. Навроцька Г.Т. Це треба знати всім: Для серед. та ст. шк. віку. - К.: Веселка, 1987. - 112 с.

39. Науменко Г.С., Загубинога О.О. Дидактичні матеріали з курсу «Основи здоров'я та безпеки життєдіяльності»: Дидактика // Біологія. - Харків, 2006. - №31. - С. 13-21.

40. Никоненко Н.Т. Поради лікаря про режим дня учнів. - К.: Держ. медичне вид-во УРСР, 1957. - 24 с.

41. Огниста К.М. Методика формування фізичної культури учнів початкових класів (форми, засоби, методи). - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - 164 с.

42. Огниста К.М. Основи знань з фізичної культури для учнів 1-4 класів Методичний посібник. - Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001. - 72 с

43. Огнистий А.В. Зошит для практичних занять з методики фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - 24с

44. Огнистий А.В. Теоретико-методичні основи фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку (опорні конспекти лекцій). - Тернопіль: ТДПУ, 2001. - 60 с.

45. Основи здоров'я і фізична культура. // Початкова школа, 2004. - №8. - С. 47-48

46. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація. - Тернопіль: Збруч. - 2000 - 248 с.

47. Патлеев Г.И. Вариант методики валеологической оценки развития школьников // Валеология. - 1996. - №3. - с. 21-29.

48. Питання гігієни, режиму праці і відпочинку учнів / МО УРСР, Укр. наук.-дослід. ін-т педагогіки; Передм. С.Х. Чавдарова. - К.: Рад. шк., 1954. - 362 с

49. Підручник шкільної гігієни: Підручник для мед. вищих учб. закладів: Пер. з рос. / Під ред. А.В. Молькова. - К.: Держ. медичне вид-во УРСР, 1948. - 218 с.

50. Подоляк-Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкільна гігієна: Навч. посібник для студ. пед. ін-тів. - К.: Вища школа, 1981. - 176 с.

51. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров'я і фізична культура» 1-11 класи. - К.: Початкова школа, 2001. - 112 с.

52. Раппопорт Ж.Ж. Биологические и социальные влияния на здоровье детей. - Красноярск, 1989. - 72 с.

53. Ротенберг Р. Расти здоровым: Детская энциклопедия здоровья /Пер. с англ. - М.: Физкультура и спорт, 1993. - 592 с.

54. Слободяник В. Вивчення критеріїв і складових здорового способу життя // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка/ Редкол.: М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк, В. Кравець та ін. - Тернопіль: ТНПУ, 2006. - Вип.9. - С. 140-143.

55. Степанова М.И. Режим дня первоклассника. // Физическая культура в школе, 2005. - №6. - С. 72-74.

56. Тонкова-Ямлольская Р.В., Черток Т.Я. Ради здоровья детей. - М.: Просвещение, 1985. - 128 с.

57. Трача С. Искусство вести здоровый образ жизни. Пер. с чешск. - М.: Медицина, 1984. - 232 с.

58. Уолттс У., Пауэлл Д. Искусство быть здоровым. - СПБ: Пи тер-Пресс, 1996. - 128 с.

59. Чаклин А.В., Милиевская И.Л. Сохранить здоровье смолоду. - М.: Педагогика, 1987. - 144 с.

60. Шиян Б.М., Папуша В.Г., Приступа Є. Н. Теорія фізичного виховання. - Львів: ЛОНМІО, 1996. -220 с.

61. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 272 с.

62. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 248 с

63. Шкільна гігієна: Навч. посібник для студ. пед. вузів / Совєтов С.Є. та ін. - К.: Вища школа, 1971. - 228 с.