Методика навчання аудіювання на початковому ступені ЗОШ

Тривалість аудіотексту теж має принципове значення в методиці навчання аудіювання. Тривалість звучання визначається обсягом аудіотексту. Обсяг тексту ? обов'язковий нормативний параметр аудіювання для кожного класу. Труднощі, зумовлені тривалістю звучання, обмежуються таким чином: для початкового ступеня навчання ? 1 хвилина, для середнього ? 2-3 хвилини, для старшого ? 3-5 хвилин. Навчання аудіювання необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання i поступово її збільшувати [15, 127].

Важливим у подоланні труднощів є використання смислових пауз. Їх відсутність в кінці смислової частини повідомлення призводить до поганого запам'ятовування. Це обумовлено тим, що для переведення інформації з оперативної пам'яті в довготривалу потрібен час на узагальнення. Відсутність паузи в кінці смислової частини розповіді негативно впливає на закріплення в оперативній пам'яті уже сприйнятої інформації і гальмує сприйняття наступної. Це пояснюється тим, що оперативна пам'ять слухача ще не звільнилася від переробки сприйнятої інформації і нова інформація не може бути сприйнятою [2, 29]. Для подолання труднощів, пов'язаних з аудіюванням складної інформації у навчальному процесі слід використовувати картини, схеми, діаграми [2, 29].

Отже, у процесі оволодіння аудіюванням іноземною мовою учні зустрічаються з труднощами об'єктивного і суб'єктивного порядку. До об'єктивних відносять лінгвістичні та екстралінгвістичні труднощі. Труднощі лінгвістичного плану - це фонетичні, лексичні та граматичні, а також труднощі, пов'язані із самим текстом, його тематикою, змістом, структурою, обсягом, формою викладення ? монологічною та діалогічною. Екстралінгвістичні труднощі пов'язані з недостатнім знанням предмета мовлення. На успішність аудіювання також впливають умови протікання: темп мовленнєвих повідомлень і кількість пред'явлень аудіотексту в залежності від обсягу.

Суб'єктивні труднощі аудіювання обумовлені індивідуально-психологічними особливостями учнів: рівень розвитку слухової диференційної чутливості, слухової пам'яті, механізму ймовірного прогнозування та рівня концентрації уваги.

Висновки до розділу

Підсумовуючи все вищезазначене, можна зробити такі висновки.

У початковій школі вивчення іноземної мови співпадає з великими фізіологічними та психологічними змінами учнів, що слід враховувати у процесі навчання іноземної мови взагалі та навчанні аудіювання, зокрема. Це насамперед особливості уваги, мислення та пам'яті молодших школярів, що дозволяють сприймати, розуміти і запам'ятовувати конкретний мовний та мовленнєвий матеріал, слухати і розуміти ауідотексти. Враховуючи психолого-вікові особливості молодших школярів, учитель може ефективно моделювати навчальний процес.

Аудіювання - це процес сприйняття мовлення на слух. Воно є перцептивною, мисленнєвої, мнемічною діяльністю. Аудіювання є комплексною мовленнєво-мисленнєвою діяльністю і відіграє важливу роль у досягненні освітньої мети. Воно слугує і метою, і засобом навчання іноземної мови. Аудіювання є основою оволодіння спілкуванням, засвоєння фонетичного, лексичного та граматичного матеріалу.

Аудіювання тісно пов'язане з усіма видами мовленнєвої діяльності: говорінням, читанням, письмом. Виділяють два основних види аудіювання: аудіювання з повним розумінням і аудіювання основного змісту почутого. Оволодіння аудіюванням дає можливість реалізувати виховні, освітні та розвиваючі цілі. Воно дозволяє навчити учнів уважно слухати мовлення, формувати вміння передбачати зміст, і таким чином, виховувати культуру слухання.

У процесі оволодіння аудіюванням іноземною мовою учні зустрічаються з труднощами об'єктивного і суб'єктивного порядку. До об'єктивних відносять лінгвістичні та екстралінгвістичні труднощі. Труднощі лінгвістичного плану - це фонетичні, лексичні та граматичні, а також труднощі, пов'язані із самим текстом, його тематикою, змістом, структурою, обсягом, формою викладення ? монологічною та діалогічною. Екстралінгвістичні труднощі пов'язані з недостатнім знанням предмета мовлення. На успішність аудіювання також впливають умови протікання: темп мовленнєвих повідомлень і кількість пред'явлень аудіотексту в залежності від обсягу. Суб'єктивні труднощі аудіювання обумовлені індивідуально-психологічними особливостями учнів: рівень розвитку слухової диференційної чутливості, слухової пам'яті, механізму ймовірного прогнозування та рівня концентрації уваги.

У розділі 1 були розглянуті теоретичні передумови навчання учнів початкової школи аудіювання: описано психологічні особливості молодших школярів, подано характеристику аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, проаналізовано труднощі аудіювання. Визначенню етапів, розробці системи вправ та наведенню прикладів інтерактивних вправ для навчання аудіювання англійською мовою в початковій школі присвячено розділ 2.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЯ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Етапи навчання аудіювання

В методичному плані навчання аудіювання ? це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Оскільки це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженню, то необхідно поступово навчати окремих дій, які є складовими компонентами аудіювання. Ці дії розглядаються як проміжні цілі навчання аудіювання. Досягнення проміжних цілей відбувається поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази; 2) понадфразової єдності; 3) цілого тексту. 3а допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух [15, 130].

Початковий етап оволодіння аудіюванням на іноземній мові справедливо вважається найважчим для учнів. Справа в тому, що учні, не володіючи необхідним мовним запасом і навичками його використання у мовленні, а також через несформованість мовленнєвих умінь, ще не можуть користуватися мовою як засобом спілкування. Крім того, оволодіння мовою і мовленням у цей період пов'язане з великими труднощами через сильний інтерферуючий вплив рідної мови і відсутність досвіду у мові, що вивчається. Внаслідок цього учень рухається вперед повільно і йому потрібно витрачати багато часу і зусиль на засвоєння мовного матеріалу, що може призвести до зниження інтересу до вивчення предмету. Особливо важливою на цьому етапі є інтенсифікація процесу навчання, що забезпечить швидке досягнення такого рівня володіння мовою, який дозволив би користуватися ним як засобом спілкування. Не менш важливо, щоб навчання на початковому етапі мало і чітку комунікативну спрямованість. У цьому випадку забезпечується достатньо швидке формування мовленнєвих умінь, що сприяє збереженню інтересу до вивчення іноземної мови [6, 15]. Під впливом навчання на початковому етапі словник дитини поступово збагачується новими поняттями [24, 203].

Як відомо, специфіка навчання на початковому мтупені полягає в тому, що саме в цей період закладається перцептивна й артикуляційна база видів іншомовної мовленнєвої діяльності, формуються слухо-вимовні та орфографічні навички, фонематичний слух, встановлюються звуко-буквенні і буквенно-звукові зв'язки, а також накопичується мінімально необхідний запас мовного матеріалу. У цей же час закладається основа розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності, що виражається в формуванні базових навичок та умінь [6, 15].

Етап навчання аудіювання на рівні фрази передбачає дії, спрямовані на:

розуміння повідомлень цього рівня, побудованих на знайомому матеріалі; реакція на почуте ? невербальна;

розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом: реакція на почуте ? вербальна (за допомогою засвоєних мовленнєвих зразків, що відповідають темі чи ситуації);

розпізнавання початку повідомлення i його завершення [15, 130].

Етап навчання аудіювання на понадфразовому рівні передбачає дії, що забезпечують:

розуміння монологічного повідомлення цього рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі, реакція на почуте ? невербальна або коротка вербальна;

розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів шляхом винесення сприйнятого діалогу до одного з відомих учням комунікативних (структурно-функціональних) типів мікродіалогів: діалогу-обміну думками, діалогу-волевиявлення, ритуалізованого діалогу [15, 130-131].

Етап навчання аудіювання на piвні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:

розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок: реакція на почуте ? невербальна (дії, символу i т. i.);

розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте ? невербальна або вербальна як у процесі слухання, так i після нього;

розуміння зв'язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення за його заголовком, придумування іншого заголовку чи вибір із запропонованих „готових” заголовків найбільш релевантного, вибір із даних після тексту речень, тих, які відповідають або не відповідають йoгo змісту i т. п.;

розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик: реакція вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору i т. п.;

розуміння зв'язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення, про значення яких можна здогадатися на підставі співзвучності з рідною мовою (опора на здогадку, мовний досвід); розуміння можна перевірити за допомогою тексту множинного вибору, відповідей на запитання i тощо;

розуміння зв'язного тексту з деякими незнайомими елементами, але здогадка про їх значення здійснюється за формальними ознаками з опорою на знання та асоціативні зв'язки в іноземній мові;

розуміння зв'язного тексту з наявними незнайомими елементами: здогадка про їх значення здійснюється за контекстом, з опорою на смислові зв'язки;

розуміння зв'язного тексту, побудованого переважно на незнайомому матеріалі, але з виділенням спеціальних перешкод з метою подолання їх шляхом перепитувань, прохання уточнити сказане i т. п. [15, 131].

Отже, в методичному плані навчання аудіювання ? це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Оскільки це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженню, то необхідно поступово навчати окремих дій, які є складовими компонентами аудіювання. Ці дії розглядаються як проміжні цілі навчання аудіювання. Досягнення проміжних цілей відбувається поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази; 2) понадфразової єдності; 3) цілого тексту. 3а допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух [15, 130].

Усі ці дії формуються під час виконання цілісної системи вправ, яку буде розглянуто в наступному підрозділі.

2.2 Система вправ для навчання аудіювання

Під системою вправ розуміють організацію взаємопов'язаних дій розташованих в порядку зростання мовленнєвих труднощів, з урахуванням послідовності становлення мовленнєвих умінь і навичок в різних видах мовленнєвої діяльності [14, 234].

Послідовність формування вмінь і навичок сприйняття мови на слух реалізується ієрархічною побудовою вправ, які розділяють на дві підсистеми ? мовні (підготовчі) та мовленнєві, які в свою чергу розділяються на групи ? вправи для зняття лінгвістичних труднощів аудіювання та вправи для позбавлення психологічних труднощів аудіювання, включаючи відповідні типи та види вправ [14, 234-235].

Під час побудови системи вправ для аудіювання слід враховувати наступне: 1) взаємодію аудіювання і говоріння як двох форм усного спілкування; 2)взаємодію підготовчих та мовленнєвих вправ, їх дозування та послідовність виконання залежать від мовної підготовки учнів та їх мовленнєвого досвіду; 3)поступове зростання труднощів, що дозволить гарантувати посильність виконання вправ на різних етапах навчання [14, 235].

Мета підготовчих вправ полягає в тому, щоб заздалегідь (до слухання тексту) зняти труднощі лінгвістичного і психологічного характеру, що дозволить аудитору зосередити свою увагу на сприйнятті змісту [14, 235].

Враховуючи фактори, що впливають на сприйняття мовленнєвих повідомлень, в підготовчих вправах можна виділити дві групи: 1) вправи, спрямовані на зняття труднощів лінгвістичного характеру і 2) вправи, спрямовані на подолання труднощів психологічного характеру. В результаті виконання вправ першої групи формуються наступні вміння:

виділення з мовленнєвих повідомлень незнайомих явищ, їх диференціювання та розуміння; 2) співвіднесеність звукових зразків з семантикою; 3) визначення значення слів (за допомогою словотворчої здогадки); 4) визначення контекстного значення різних лексичних одиниць і граматичних конструкцій; 5)розпізнавання і осмислення синонімічних і антонімічних явищ [14, 235].

Друга група підготовчих вправ сприяє розвитку: 1) прогностичних умінь; 2)обсягу короткочасної і словесно-логічної пам'яті; 3) механізму еквівалентних замін; 4) мовленнєвого слуху; 5) вміння згортати (редукувати) внутрішнє мовлення [14, 235-236].

Мовленнєві вправи сприяють формуванню вмінь сприймати мовленнєві повідомлення в умовах, наближених до природного мовленнєвого спілкування. Вони навчають: а) визначати найбільш інформативні частини повідомлення; б)вилучати прогалини в розумінні за рахунок прогнозування на рівні тексту; в)співвідносити текст із ситуацією повідомлення; г) членувати аудіотекст на смислові куски та визначати основну думку в кожному з них; д) письмово фіксувати основну частину інформації [14, 236].

До першої підсистеми входять некомунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи. Некомунікативні вправи включають вправи на сприйняття, впізнавання або диференціацію звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури; умовно-комунікативні: вправи на аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази [15, 131].

До цієї підсистеми вправ відносяться також вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання (ймовірного прогнозування, уваги та аудитивної пам'яті, осмислення). В цілому вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів, вони є лише першою сходинкою до формування вмінь аудіювання [15, 131].

До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми: 1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання і 2) вправи для розвитку вмінь аудіювання.

До першої підсистеми включаються три групи вправ:

вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху);

вправи для формування лексичних навичок аудіювання;

вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

Перша підсистема вправ. Мета вправ першої підсистеми ? сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Формування слухових навичок передбачає розвиток в учнів фонематичного та інтонаційного слуху [15, 132].

Наведемо приклади вправ першої підсистеми.

I. Вправи, спрямовані на формування фонетичних, лексичних та граматичних навичок аудіювання.

Вправи на диференціацію звукової форми слова та його розуміння. Такі вправи привчають учнів до точності слухання, що полегшує розуміння словоформ у мовленнєвому потоці і навчає диференціації подібних словоформ, які звучать. Для вправ підбираються пари слів, що відрізняються лише одним звуком [15].

Вправа 1. Мета: сформувати навички диференціювання слів, які відрізняються одним голосним звуком.

Завдання: Listen to the pairs of words and repeat them after the speaker:

Law ? low, saw - so, let - lit, rid -red, dead - dad, lug - lag, beg - bag

Вправа 2. Мета: сформувати навички диференціювання слів, що римуються.

Завдання: Listen to the groups of words and find the words that have a rhyme:

sort ? pot ? part ? port (1, 2, 4);

cut - but - put - pat (1, 2, 4);

rye - cry - fly - boy (1, 2, 3);

feet - eat - meet - feel (1, 2, 3).

Вправа 3. Мета: сформувати навички диференціювання речень.

Завдання: Listen to the sentences and put “+” if they are identical or “?” if they are different in meaning:

1. This is a lamp and that is a book. / That is a book and this is a lamp (+).

2. I like this toy. / I like this boy (?).

3. That boy is my brother. / My brother is that boy (+).

4. My friends are here. / My friends are there (?).

5. Call him today. / Call her today (?).

Вправи на диференціацію значень паронімів. Оскільки пароніми подібні за своєю формою, при аудіюванні їх значення легко змішуються, особливо, коли вони виконують однакові синтаксичні функції. Це зумовлює необхідність виконання вправ з парами паронімів, наприклад:

Вправа 4. Мета: сформувати навички диференціації вимови паронімів.

Завдання: Listen to the words and repeat after the speaker:

Coach - couch	saw - so	heart - hard
people - pupil	my - mine	word - world
no - now	pull - pool	low - law

Наступні вправи - це вправи на розуміння фраз із незнайомими лексичними одиницями і багатофункціональними граматичними структурами. Такі вправи навчають розуміти актуальне значення лексичних одиниць і значення окремих граматичних функцій мовного явища на основі контексту.

Вправа 5. Мета: сформувати навички розуміння фраз, що містять незнайомі лексичні одиниці.

Завдання: Listen to the sentences and translate them:

He wanted to be a good football-player.

Every summer we go to the rest camp.

Nick takes a lot of cards.

Jane is not afraid of them.

I shall stay at home tomorrow.

I was at home during my spring holidays.

ІІ. Вправи для навчання ймовірного прогнозування.

Вправа 6. Мета: сформувати навички прогнозування значення слів.

Завдання: Listen to the words that are build by help of known elements and translate them:

beautiful (beauty)	peaceful (peace)	thankful, thankless (thank)
hopeful (hope)	underground (ground)	friendly, friendship (friend)

Вправа 7. Мета: сформувати навички прогнозування змісту тексту.

Завдання: Listen to the titles of the texts and imagine what are these texts about:

A new teacher.	An interesting lesson.
The first September.	A different subjects.

ІІІ. Вправи для розвитку короткочасної пам'яті.

Вправа 8. Мета: сформувати навички запам'ятовування на основі короткочасної пам'яті.

Завдання: Listen to the groups of different words and choose the extra variant:

School, teacher, children, animals, room.

An eye, a face, cheeks, an air, a nose.

A cinema, a theatre, a hospital, a dog, a factory.

A pig, a trolley-bus, a chicken, a cow, a sheep.

A field, a garden, a forest, a hen.

Morning, afternoon, evening, clock.

Dinner, supper, meals, breakfast.

Вправа 9. Мета: формувати навички аудіювання для розвитку короткочасної пам'яті на основі речень, які складаються з більше, ніж десяти слів.

Завдання: Listen to the sentences and repeat them after the speaker:

Everyone agrees that Leonardo da Vinci was one of the greatest painters.

Shakespeare wrote many plays, among the “Othello”, “Hamlet”, “Romeo and Juliet” and many others.

Many years ago there were only silent, black-and-white films.

Early to bed and early to rise makes a man healthy, wealthy and wise.

Kyiv is the capital of Ukraine; it is an industrial and cultural centre of the country.

Вправа 10. Мета: сформувати навички запам'ятовування на основі короткочасної пам'яті.

Завдання: Listen to the sentences and add to each one more sentence that have the same context:

I'm fond of painting. (I like to paint different animals).

People have different hobbies. (My hobby is reading).

I like sport very much. (I go in for swimming).

Usually I get up at 7 o'clock. (I do my morning exercises, brush my teeth and wash).

London is one of the greatest cities in the world. (London is the capital of Great Britain).

Друга підсистема вправ. До другої підсистеми входять дві групи вправ:

вправи, що готують учнів до аудіювання текстів;

вправи у власне аудіюванні текстів [15, 132].

Мета вправ другої підсистеми ? розвинути в учнів уміння аудіювання. До цієї підсистеми входять умовно-комунікативні та комунікативні рецептивні вправи. Умовно-комунікативні вправи включають такі види вправ: аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні; комунікативні: вправи на аудіювання текстів з метою одержання інформації [15, 132-133].

Комунікативні вправи за змістом є керованою мовленнєвою діяльністю. Вони забезпечують практику в аудіюванні на основі комплексного подолання аудитивних труднощів. Виконуючи мовленнєві вправи, учні оволодівають уміннями передбачати зміст, виділяти головне, знаходити другорядні деталі, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зосереджувати увагу на діях і характеристиках персонажів, простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту. При цьому у вправах для навчання аудіювання, особливо на початковому ступені, важливо враховувати взаємозв'язок аудіювання і говоріння як двох сторін усного мовлення, та аудіювання і читання як двох видів рецептивної діяльності. Розглянемо приклади вправ першої групи другої підсистеми [15, 133].

Вправи на передбачення змісту тексту і розвиток уяви.

Вправа 11. Мета: розвивати уяву учнів.

Учні пропонують свої варіанти закінчення розповіді, після чого учитель знайомить їх з авторським варіантом. Визначається, чия розповідь найбільш відповідає авторському варіанту.

Завдання: Listen to the beginning of the story and give your variant of its end:

Ada is a little girl. She is five. She has many little friends. She likes to play with them in the yard. But today she doesn't want to go into the yard. She wants only to drink water all the time. Her face is red.

(She is ill. Then the doctor comes and says “Take medicine and everything will be o'k.” )

Вправи на визначення логічної послідовності подій.

Вправа 12. Мета: формувати вміння визначення логічної послідовності.

Завдання: Listen to the story and reproduce it in a few sentences:

Mike is a little boy. He lives with his family in a big city. There are many green trees and flowers there. He goes to school. His city is always clean and nice. All streets are full of people, cars and buses. He likes his city very much.

Вправи на розуміння тексту без домислювання.

Вправа 13. Мета: формувати вміння розуміння аудіотекстів понадфразового рівня.

Завдання: Listen to the text and clap your hands when you here such sentences: The children are happy. The winter is frosty.

Winter in Kyiv

Kyiv is very beautiful in winter. The winter is frosty. It often snows. The trees, the streets and the houses are white with snow. We can see many children in the parks and squares. They skate, ski, play hockey and snowballs. The children are happy. They like winter very much.

Вправа 14. Мета: формувати вміння детального розуміння аудіотекстів понадфразового рівня.

Завдання: Listen two identical stories and find what is different in them:

1. I am a pupil. I go to school. Our school is big. There are many classrooms in our school. Our classrooms are big, light, and clean. There is a big blackboard in our classroom. There are 20 desks there. The desks are blue. The walls in the classroom are blue too.

2. I am a pupil. I go to school. Our school is big. There are many classrooms in our school. Our classrooms are big, light, and clean. There is a big blackboard in our classroom. There are 20 desks there. The desks are brown. The walls in the classroom are blue.

Вправи на розуміння / точного розуміння основної думки тексту.

Вправа 15. Мета: сформувати навички для розуміння основної думки.

Завдання: Listen to the text and entitle it:

Sunday is a rest-day. That's why I don't get up very early. I wash up, clean my room and go to my friends. In the evening I help my mother to prepare supper. Then I read interesting books and watch TV. At 9 o'clock I go to bed. (A Rest Day).

У процесі навчання аудіювання вчитель має передбачити три етапи роботи:

формулювання інструкції і зняття мовних труднощів;

презентація аудіоматеріалу;

контроль розуміння прослуханого.

Важливу роль відіграють інструкції, що містять конкретні завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації. Такі завдання організують процес мислення учня, його увагу і стимулюють запам'ятовування у процесі слухання. Психологи свідчать, що правильна і точна інструкція може підвищити ефективність сприймання на 25% [15, 134].

Після прослуховування учнями аудіотексту вчитель має перевірити його розуміння. Розуміння ? вирішальний момент аудіювання [15, 134].

Отже, система вправ ? це організація взаємопов'язаних дій, розташованих в порядку зростання мовленнєвих труднощів. Вправи будуються ієрархічно і розділяються на дві підсистеми ? мовні (підготовчі) та мовленнєві, які, в свою чергу, діляються на групи: вправи для зняття лінгвістичних труднощів аудіювання, та вправи для позбавлення психологічних труднощів аудіювання. До першої підсистеми включають три групи вправ: вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху); вправи для формування лексичних навичок аудіювання; вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

До другої підсистеми входять дві групи вправ: вправи, що готують учнів до аудіювання текстів; вправи в аудіюванні текстів.

2.3 Інтерактивні вправи у навчанні аудіювання

Відповідно до глобальної мети навчання іноземної мови сьогодні - підготувати учнів до здійснення міжособистісного міжкультурного спілкування - та вимог нової програми, аудіювання має носити комунікативний характер [Бим; Калініна, 19; Ніколаєва; Пассов; Шатілов; Щукин]. Як зробити процес навчання аудіювання у класі комунікативним, таким який би забезпечував успішне розв'язання головних завдань початкової школи, стимулював пізнавальну мотивацію дітей, розвивав особистість, сприяв соціалізації дитини та її підготовку до діалогу культур. Такий процес повинен біти інтерактивним, забезпечувати постійну взаємодію учня і вчителя. Як зазначалося вище, аудіювання тісно пов'язане з усіма видами мовленнєвої діяльності: говорінням, читанням та письмом. Отже, одним із шляхів зробити його інтерактивним процесом, є його поєднання на уроці з усіма іншими видами мовленнєвої діяльності та залучення різноманітних комунікативних форм та прийомів роботи з концентрацією уваги саме на розвиткові уміння слухати, сприймати усне мовлення.

Зрозуміло, що до школи основне, чого навчилися діти - це слухати взагалі. Вони ще не вміють читати або писати (якщо це перший клас). Отже, учні починають вивчати іноземну мову, сприймаючи її на слух. Слух виступає основним джерелом іншомовного мовного та мовленнєвого матеріалу. Звичайно, що розповідаючи про щось чи опрацьовуючи новий матеріал, учитель використовує різноманітну наочність, міміку, жести, рухи тіла. Проте слід пам'ятати, що при слуханні діти не можуть повернутися до попередньо почутого, як під час читання. Тож необхідно, щоб мовлення учителя було чітким, взірцевим, зрозумілим. Час від часу учителю бажано повторювати те, що він сказав. Так, американські методисти У.А.Скотт та Л.Г. Їтреберг пропонують не просто розповідати про щось, а подавати текст для прослуховування, демонструючи відповідні картинки та розмірковуючи. Наприклад:

“This story starts on a nice, sunny Monday morning. Who's the story about? Who can we see in the picture? Yes, Fred and Sue. It's a nice, sunny Monday morning and Sue and Fred are… Where are they? In the forest. Right. They're in the forest. And what are they doing? They're picking berries. So, it's a nice, sunny Monday morning, and Fred and Sue are in the forest picking berries. What happens next? Well…”[57, 21].

Як зазначає О.М. Вєтохов, для підвищення результативності навчання аудіювання навчальна робота повинна бути спрямованою на формування важливих базових умінь: 1. Визначати тему повідомлення. 2. Виділяти основну його думку. 3. Виділяти в повідомленні смислові частини, відповідні факти. 4. Встановлювати логічні зв'язки між елементами тексту. 5. Відокремлювати головне від другорядного, запам'ятовувати смислові віхи. 6. Сприймати повідомлення до кінця, без пропусків. 7. Сприймати мовлення у нормальному, середньому темпі. 8. Сприймати й утримувати в пам'яті повідомлення з одного пред'явлення [9, 7-9].

На початковому ступені навчання іноземної мови вищезазначені вміння слід формувати, виконуючи відповідні мовні/підготовчі вправи (див. стор. 41). Критерієм сформованості базових умінь аудіювання є здатність повно і точно зрозуміти короткий текст (у відповідності до вимог програми) з новим простим змістом у доступній мовній формі при нормальному природному темпі звучання [9, 8]. Основним шляхом такого формування вмінь аудіювання є постійне, регулярне та цілеспрямоване тренування усіх компонентів цієї діяльності за рахунок виконання великої кількості вправ, які У.А.Скотт та Л.Г. Їтреберг пропонують об'єднати у такі групи: 1) „Послухай і зроби” (“Listen and do” activities); 2)„Послухай, щоб отримати інформацію” (“Listen for information”); 3) „Послухай і повтори” (“Listen and repeat” activities); 4) слухання історій (“Listening to stories”) та 5) власне аудіювання (“Independent listening”) [57, 21-32].

Вправи типу „Послухай і зроби” (“Listen and do” activities) - це вправи на виконання різноманітних інструкцій учителя на уроці. Загальновідомо, чим менші за віком учні, тим більше їм потрібно рухатись, тобто виконувати відповідних руховий режим у класі. Як наслідок, до вправ цього типу автори віднесли різноманітні рухи та пересування учнів у класі: “Moving about”, “Put up your hand”, “Mime stories”, “Drawing”.

Вправи “Moving about” передбачають виконання учнями різноманітних інструкцій учителя. Чим більше учні знають слів англійською мовою, тим більше дій вони можуть виконати, активізуючи виучуваний вокабуляр, перераховуючи предмети, „спелінгуючи” вже відомі слова: Go to the blackboard, Take a piece of chalk, Write down your homework, Spell your name, Touch the picture on the wall, Count the desks in our classroom, Hop on your left leg five times, Count up to ten and then walk to the blackboard and back? Open your book on page 19 and tell the class what you see in the picture on that page. Перевага таких вправ полягає в тому, що вчитель одразу бачить, чи розуміють його учні. Учні виконують інструкції учителя або спостерігають, як роблять це інші учні, і таким чином навчаються один у одного. Чим більше слів вивчили діти, тим скоріше вчитель може запропонувати комусь з учнів роль „інструктора”, який буде віддавати накази.

До цього типу також доречно віднести вправи на виконання зарядки з відповідними рухами, як от:

1. Touch your head, Touch your nose, Touch your cheeks, Touch your toes.	Hands up, Hands down, Hands on hips, Sit down.

При формуванні слухо-вимовних, граматичних або лексичних навичок учитель може звернутися до вправ типу “Put up your hand”. Наприклад, вивчаючи звук [w], учитель вимовляє декілька слів і просить учнів підняти руку або плеснути у долоні (Clap your hands), коли вони почують цей звук.

Виконуючи вправи типу “Mime stories”, учитель розповідає про щось, супроводжуючи свою розповідь відповідними рухами. Учні виконують рухи разом з учителем. Таким чином, учитель бачить, чи розуміють його учні. При цьому діти навчаються аудіювання і дотримуються необхідного рухового режиму. Автори методичного посібника пропонують таке оповідання для виконання пантоміми:

We're sitting in a boat, a small rowing boat. Let's row. We row and row. Now what's that? A bird. A big bird flying over the water. Now it's gone. We keep rowing. Can we see the bird? No, no bird. This is hard work. Row, row. We're tired. We row slowly. There's the shore. Let's go home now. We're so tired. We're dragging our feet. We're tired. We want to go to sleep. We lie down on our beds. We close our eyes, and…shhh…we're asleep [57, 23].

Вправи “Drawing” базуються на дитячому бажанні малювати. Оскільки малювання займає багато часу, учитель повинен пропонувати дітям малювати щось дуже просте або розфарбовувати вже готові картинки. Виконуючи такі вправи, діти слухають інструкції вчителя, а потім розповідають, що вони малюють (I'm drawing a house) або вже намалювали (I have drawn a car, Nancy has drawn a doll), Так активізується володіння англійськими прийменниками, числівниками, ступенями порівняння прикметників, назвами предметів, тварин, кольорів тощо.

Вправи типу „Послухай, щоб отримати інформацію” (“Listen for information”) - це вправи на отримання специфічної інформації, якихось деталей. До цього типу вправ авторами віднесено вправи: „Identifying exercises”, „Listen for the mistake”, „Questionnaires”, „Listen and colour”, „Filling in missing information”.

При виконанні вправ „Identifying exercises” учням пропонується ряд картинок або фотографій і дається завдання розпізнати відповідний малюнок за його описом. Наприклад учитель читає: Has anyone seen this boy? He has dark hair and big ears. He is wearing rubber boots and carrying a football. He has a striped jersey and short trousers. Put a cross by the right picture [57, 24]. Учні уважно слухають і вибирають відповідну картинку, а потім пояснюють, чому вони вибрали саме її. Так опрацьовується вокабуляр до тем „Дім”, „Предмети класного вжитку”, „Тварини”, „Одяг”, „Кольори”, „Пори року” тощо.

Під час виконання вправ типу „Listen for the mistake” учні уважно слухають розповідь (читання) учителя або інших учнів і розпізнають, де були допущені помилки. Учитель також може невірно підібрати картинки до тексту, а учні повинні довести, який саме малюнок відповідає змістові тексту. При цьому також можна вдаватися до вправ типу „Putting things in order”. Учням пропонується прослухати текст і розташувати малюнки до нього у відповідному порядку.

Дуже цікаві учням різного типу вікторини „Questionnaires”. Виконуючі завдання вікторини, діти лише виставляють відповідні номери або пишуть коротенькі відповіді, наприклад: How much television pupils watch.

	Richard	Susan	George	Pamela	Jane
How many evening?	5
How many hours each evening?	2
Total number of hours a week.	10

Діти дуже люблять розфарбовувати картинки. Цю дитячу діяльність можна легко перетворити на аудіювання та розфарбовування „Listen and colour”. Для цього застосовуються будь-які картинки або малюнки з пронумерованими певними частинами. Учням пропонується розфарбувати ці частини за вказівкою учителя „Colour by numbers”, наприклад: „The girl's trousers are brown, and she's wearing a yellow sweater. Her little boy has a white sweater and green trousers. The man reading the newspaper has a grey suit on, a blue tie and a black hat. What color is 6?”

Під час виконання вправи „Filling in missing information” учням пропонується заповнити пропущені слова у віршику, пісні, тексті, розкладі тощо. При цьому учні слухають пісню, віршик або оповідання і заповнюють пропуски на відповідних аркушах паперу з текстами, схемами, табличками, розкладами.

Вправи типу „Послухай і повтори” (“Listen and repeat” activities) - це розважальні вправи, спрямовані на розвиток чуття мови, на вдосконалення слухо-вимовних та інтонаційних навичок англомовного мовлення. До таких вправ віднесено: „Rhymes” та „Songs”.

Ритм і рима допомагають мимовільному запам'ятовуванню будь-якого виучуваного матеріалу, в тому числі й на іноземній мові. Усі діти люблять віршики. Віршики - це маленькі завершені смислові тексти, об'єднані певною інтонацією. Їх можна повторювати багато разів. Діти люблять різні лічилки, римівки та каламбури на рідній мові. Це можна використати при навчанні іноземної мови. Можна запропонувати дітям будь-яку римівку або лічилку, яку вони щойно або недавно вивчили, і попросити при кожному новому повторенні замінювати в них певне слово. Наприклад:

Why do you cry, Willie, Why do you cry? Why, Willie? Why Willie? Why, Willie, why?	Why do you cry, Susan? Why do you cry? Why, Susan? Why, Susan? Why, Susan, why?
Rain, rain, go away, Come again another day. Little Johnny wants to play.	Rain, rain, go away, Come again another day. Little kitten wants to play.
I love coffee. I love tea. I hate dentist and dentist hates me.	I love coffee. I love tea. I hate rain and rain hates me.

Так опрацьовуються різні інтонаційні моделі, виучуваний лексичний та граматичний матеріал. Цьому також сприяє застосування різноманітних пісень.

До інтерактивних вправ У.А.Скотт і Л.Г. Їтреберг відносять слухання історій (“Listening to stories”). Вони вважають за доцільне, щоб під час слухання історій діти почувалися розкутими, сиділи зручно. Як і в дитячому садочку, молодших школярів можна посадити на килим на підлозі так, щоб учитель усіх бачив і мав з кожною дитиною зоровий контакт. Психологи вважають, коли діти розкуті, вони легше навчаються сприймати навіть іноземну мову. Історії бажано час від часу повторювати, як і казки на рідній мові. Пригадаймо нашу „Ріпку”. Скільки ми її чули та переказували самі? Ту ж „Ріпку” („Turnip”) можна розказувати англійською мовою, наприклад: „…So the farmer went and got his daughter? And his daughter held on to his so, and his son held on to his wife, and his wife held on to him, and they all pulled and pulled, and pulled, but the turnip wouldn't move…”

До слухання історій відносять „ Telling stories”, „Creating stories” та „Reading stories” [57, 28-30].

Розповідь історій / казок повинна превалювати перед читанням, оскільки, розказуючи казку, учитель дивиться на дітей, і вони бачать його очі, рухи, міміку. Розповідаючи казку, учитель в певній мірі адаптує її до рівня володіння мовою учнів, може повторювати певні фрази і навіть цілі епізоди, змінюючи жести, вирази обличчя та інтонації. Учитель постійно знаходиться у зоровому контакті з учнями, слідкуючи, чи розуміють його учні. Казки мають великий виховний потенціал.

З лінгвістичної точки зору традиційні казки дуже корисні для пред'явлення дітям. До таких можна віднести „Червоний капелюшок”, „Попелюшку”, „Троє поросят” тощо. Вони мають просту структуру з чітким початком, серединою та кінцем. Вони починаються із змалювання обставин, в яких будуть відбуватися події: коли, де і хто (Once upon a time in a small Dutch kingdom there lived a king)? Казка поділена на окремі епізоди, які відбуваються ланцюжком, один за одним. У казці є добро (goodies) і зло (baddies). Добро, як правило, перемагає.

Казку можна розписати на окремі епізоди з виділенням ключових слів, що потім допоможе її розповідати, наприклад „Червоний капелюшок” („Little red Riding Hood”):

Settings:	In a wood. Her grandmother's cottage.
Episodes:	Little Red Riding Hood makes a lunch basket. She says goodbye to her mother. She skips and sings on the way. She meets a wolf etc.

Казку також можна прочитати („Reading stories”). Проте це не одне й те ж. При читанні учитель нічого не може змінити. Діти люблять, щоб їм перечитували казки по декілька разів. Вони можуть вивчити їх напам'ять і потім переказувати слово в слово. Таке бажання слід лише підтримувати. Те, що діти знають напам'ять, потім легше читається. Бажано було б казку для читання розбити на епізоди і читати її протягом декількох уроків з віддаленим у часі пригадуванням, повторенням та обговоренням тих чи інших епізодів.

„Creating stories” - тип вправи, яка стимулює учнів до створення своєї казки, своєї розповіді. На думку авторів посібника, цю вправу можна застосовувати на достатньо ранньому ступені навчання іноземної мови, якщо учитель володіє цим прийомом роботи, наприклад: „First the setting. “When did the story happen?” `Once upon a time' - учитель погоджується на першу ж пропозицію учнів, не звертаючи увагу на смисл пропозиції. - `Okay. Once upon a time in…?' `Egg.' `Fine. Once upon a time in a country or town called Egg…?' `Town'. `Right. Once upon a time in a town called Egg, there was…?'” Таким чином учитель допомагає учням створювати їхню казку, підказуючи на кожному етапі, про що розповідати далі. Така вправа допомагає не тільки розвивати вміння слухати, а й логічно викладати думки, готує до письмового мовлення.

Усі вищезазначені вправи є інтерактивними, оскільки побудовані на взаємодії учителя й учнів.

Власне аудіювання (“Independent listening”) у комунікативному навчанні передбачає використання технічних навчальних засобів: аудитивних та аудіовізуальних: слухання пісень, поезії, коротких гумористичних оповідань та анекдотів, діалогів, уривків з мультиплікаційних та художніх фільмів. Важливу роль у навчанні аудіювання відіграє рольова гра та драматизація відомих казок та постановка сценок. Чим більше учні слухають і чують, тим краще вони будуть говорити і писати.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що при використанні інтерактивних форм та прийомів роботи у процесі багаторазового підготовленого сприймання іншомовних звуків, слів та фраз послідовно формуються зазначені вище механізми та вміння аудіювання; викарбовуються в пам'яті акустичні образи фраз, зростає здатність до оперативного запам'ятовування, прискорюється діяльність артикуляційного апарату, формується механізм ймовірного прогнозування.

Висновки до розділу

Розглянувши все вищезазначене, можна зробити такі висновки.

Аудіювання - це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Воно не піддається спостереженню і тому необхідно поступово навчати окремих дій, формуючи відповідні навички та вміння аудіювання. Досягнення проміжних цілей відбувається поетапно. На кожному етапі навчання аудіювання формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази; 2)понадфразової єдності; 3) цілого тексту.

Початковий етап оволодіння аудіюванням є найважчим для учнів, оскільки в цей період закладається перцептивна й артикуляційна база іншомовної мовленнєвої діяльності, формуються слухо-вимовні та орфографічні навички, фонематичний слух, встановлюються звуко-буквенні і буквенно-звукові зв'язки, а також накопичується мінімально-необхідний і достатній запас мовного та мовленнєвого матеріалу.

Система вправ - це організація взаємопов'язаних дій, розташованих у порядку зростання можливих труднощів. Послідовність формування навичок і вмінь сприйняття мови на слух реалізується ієрархічною побудовою вправ.

Вправи розділяються на дві підсистеми - підготовчі (мовні) та мовленнєві, які в свою чергу розділяються на групи, включаючи відповідні типи та види вправ.

До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми: 1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання; 2) вправи для розвитку вміння аудіювання. Виконуючи вправи першої підсистеми, учні оволодівають фонетичними, лексичними та граматичними навичками аудіювання. Вправи другої підсистеми сприяють оволодінню учнями вміннями аудіювання, тобто передбачати зміст, виділяти головне, знаходити другорядні деталі, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зосереджувати увагу на діях і характеристиках персонажів, простежувати логічну послідовність подій і дотримуватись її при передачі змісту.

У вправах на початковому ступені важливо враховувати взаємозв'язок аудіювання і говоріння як двох сторін усного мовлення, та аудіювання і читання як двох видів рецептивної мовленнєвої діяльності.

3. Для підвищення результативності слід навчання аудіювання спрямувати на формування важливих базових умінь: 1. Визначати тему повідомлення. 2. Виділяти основну його думку. 3. Виділяти в повідомленні смислові частини, відповідні факти. 4. Встановлювати логічні зв'язки між елементами тексту. 5. Відокремлювати головне від другорядного, запам'ятовувати смислові віхи. 6. Сприймати повідомлення до кінця, без пропусків. 7. Сприймати мовлення у нормальному, середньому темпі. 8. Сприймати й утримувати в пам'яті повідомлення з одного пред'явлення.

На початковому ступені навчання іноземної мови вищезазначені вміння слід формувати, виконуючи відповідні підготовчі вправи. Критерієм сформованості базових умінь аудіювання є здатність повно і точно розуміти короткий текст (у відповідності до вимог програми) з новим змістом у доступній мовній формі при нормальному природному темпі звучання. Основним шляхом такого формування вмінь аудіювання є постійне, регулярне та цілеспрямоване тренування усіх компонентів цієї діяльності за рахунок виконання великої кількості вправ.

Застосування інтерактивних форм та прийомів роботи у процесі навчання аудіювання послідовно й ефективно формує зазначені вище вміння аудіювання: формує в пам'яті акустичні образи фраз, розвиває здатність до оперативного запам'ятовування, прискорює діяльність артикуляційного апарату, формує механізми ймовірного прогнозування.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Нашу дипломну роботу присвячено дослідженню навчання аудіювання на початковому ступені середньої школи.

Виявлено, що аудіювання - це процес сприйняття мовлення на слух, мовленнєво-мисленнєва діяльність, яка будується на установці, що сформувалася в ході індивідуального розвитку людини в певному соціальному контексті і дає їй змогу розуміти інформацію в акустичному коді, проводити її відбір і оцінку згідно з інтересами або поставленими завданнями.

Будучи тісно пов'язаним з такими видами мовленнєвої діяльності як, говоріння, читання та письмо, аудіювання відіграє важливу роль особливо при комунікативно-спрямованому навчанні. Без володіння аудіюванням неможливе спілкування іноземною мовою.

У нашій роботі виділено два основних види аудіювання: аудіювання з повним розумінням, яке є важливим для початкового ступеня навчання, та аудіювання основного змісту почутого. Доведено, що аудіювання не лише реалізує цілі навчання, а також має виховні функції ? формує вміння уважно слухати, розуміти висловлювання рідною мовою, виховує культуру слухання, розвиває пам'ять.

При навчанні аудіювання педагог має розв'язувати такі завдання: навчити сприймати і розуміти на слух одиниці мовлення (фонеми, словосполучення, мікротексти та сформувати аудитивні навички та вміння). Формувати механізми аудіювання необхідно поступово збільшуючи мовленнєві одиниці сприймання - від фонеми до слова, від слова до словосполучення, від словосполучення до фрази (речення).

В роботі зазначено, що форма подачі аудіоматеріалів у звукозапису сприймається досить складно, тому важливо створювати за допомогою спеціально підібраного матеріалу такі умови, які викликали б у дітей позитивні емоції: використання мультфільмів чи фабульних текстів з яскравими ілюстраціями.

Для ефективного навчання аудіювання необхідна чітка послідовність його реалізації: підбір матеріалу, форма подачі, опори, що полегшують процес сприймання, кількість пред'явлень матеріалу, форми контролю.

Аудіювання сприяє узагальненню досвіду і накопиченню того, що є загально визнаним та осмисленим, та вибирає інформацію з акустично сприйнятого тексту, класифікує її, ієрархічно упорядковує та накопичує, сприймає та оцінює суттєву інформацію.

Оволодіння аудіюванням як видом мовленнєвої діяльності дає можливість реалізувати виховні, освітні і розвиваючі цілі, що позитивно відбивається на розвитку пам'яті дитини.

Аудіювання полегшує оволодіння говорінням, аудіюванням і письмом, а отже відіграє велику роль на початковому ступені у досягненні практичних, розвиваючих, освітніх і виховних цілей.

Аудіювання мовних повідомлень пов'язане з діяльністю оперативної і довготривалої пам'яті, що забезпечує утримання інформації та допомагає надходженню інформації.

У процесі оволодіння аудіюванням учні зустрічаються з труднощами лінгвістичного плану: фонетичними, лексичними, граматичними, а також з труднощами, пов'язаними з самим текстом. Успішність подолання цих труднощів залежить від уміння слухача користуватися механізмом ймовірного прогнозування та переносити аудитивні навички та вміння рідної мови на іноземну. Значну роль в цьому відіграють такі індивідуальні особливості учнів як кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усної мовленнєвої комунікації, та вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко розуміти тему повідомлення.

Як зазначено в роботі, успішність аудіювання залежить: від потреби дізнатись щось нове, від наявності інтересу до теми повідомлення, від усвідомлення потреби вчитися. До складних явищ слід віднести граматичну аномалію, особливо у службових словах, а також розуміння паронімів, антонімів і синонімів. Логічний наголос також має велике значення для розуміння тексту, оскільки він несе змістове навантаження. Найбільш складним для сприймання на слух є діалогічне мовлення, що вимагає додаткового виконання аналітично-синтетичних дій.

До факторів, які полегшують аудіювання віднесена ритміка, паузація, мелодика, використання позамовних засобів та опор. Навчання окремих дій, які є складовими компонентами аудіювання розглядаються як проміжні цілі, досягнення яких відбувається поетапно.

На кожному етапі формуються механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: словоформи, вільного словосполучення, фрази; понадфразової єдності та цілого тексту. Найважчим етапом для учнів при оволодінні аудіюванням на іноземній мові вважається початковий етап, оскільки вони не володіють мовним запасом і певними навичками, а також нездатні користуватися мовою як засобом спілкування. Саме в цей період закладається основа розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності, що виражається у формуванні базових навичок та вмінь.

Послідовність формування вмінь і навичок реалізується в ієрархічній побудові вправ. В системі вправ розділяють дві підсистеми: мовні (підготовчі) та мовленнєві, які в свою чергу розподіляються на групи: ( вправи для зняття лінгвістичних труднощів аудіювання та вправи для позбавлення психологічних труднощів), включаючи різні типи та види вправ. Для розробки системи вправ слід враховувати взаємодію аудіювання і говоріння як двох форм усного спілкування, взаємодію (підготовчих) і мовленнєвих вправ та поступове зростання труднощів, що дозволить гарантувати посильність виконання вправ на різних етапах навчання.

У мовних (підготовчих) вправах можна виділити дві групи: вправи, спрямовані на зняття труднощів лінгвістичного характеру і вправи, спрямовані на подолання труднощів психологічного характеру. До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми: вправи для формування мовленнєвих навичок та вправи для розвитку вмінь аудіювання.

У процесі навчання аудіювання вчитель має передбачити три етапи роботи: формування інструкції та зняття мовних труднощів, презентація аудіоматеріалу та контроль і розуміння прослуханого.

Для підвищення результативності навчання аудіювання слід спрямувати на формування: 1. Визначати тему повідомлення. 2. Виділяти основну його думку. 3. Виділяти в повідомленні смислові частини, відповідні факти. 4. Встановлювати логічні зв'язки між елементами тексту. 5. Відокремлювати головне від другорядного, запам'ятовувати смислові віхи. 6. Сприймати повідомлення до кінця, без пропусків. 7. Сприймати мовлення у нормальному, середньому темпі. 8. Сприймати й утримувати в пам'яті повідомлення з одного пред'явлення [9, 7-9].