Формування у молодших школярів загальнолюдських моральних цінностей у процесі вивчення курсу "Християнська етика"

Отже, щоб виховати в дитини моральні цінності, досвідчений вихователь добивається того, щоб перед свідомістю вихованців розкривалися одухотворені образи людей з високою моральністю, духовністю, які боролися за утвердження в житті ідеалів добра і справедливості.

Покарання, на думку В.О.Сухомлинського, - не тільки крайня форма примусу, це також одна із форм громадянської і моральної оцінки поведінки людини. Покарання перевиховує лише тоді, коли в чомусь переконує, примушує замислитись над власною поведінкою, над ставленням до людей. Основною формою словесного покарання видатний педагог вважав осуд, який стає впливовим за умови, коли в дитини вихована самоповедінка.

За довгі роки своєї практичної педагогічної діяльності Василь Олександрович переконався, що виховна сила осуду вчителя залежить від його моральних якостей, від його тактовності, авторитету: "Якою б різкою не була оцінка поведінки учня, досвідчений вихователь ніколи не допускає знижувальної оцінки. У розумному осуді завжди є відтінок здивування: "Я ніколи не сподівався від тебе такого вчинку, я вважав і вважаю тебе кращим, ніж ти сам говориш про себе своїм вчинком". Ці слова не вимовляються, але обов'язково "читаються між рядками" - у цьому „полягає мистецтво осуду. А якщо вихователь тонкого розумного осуду "практикує" лайку, ображає гідність учня, - це викликає озлобленість, відчай, злобу, замкнутість, ставлення до вихователя як до ворожої сили. Мистецтво осуду полягає в мудрому поєднанні суворості і доброти: учень повинен відчути в осуді педагога не лише справедливу суворість, а й людську турботу про себе" [47, 10 ].

Одним із ефективних прийомів морального виховання є заборона. Уже в початковій школі заборона за її умілого застосування, якщо за нею стоїть необхідний моральний авторитет того, хто забороняє, запобігає багатьом бідам в отроцтві та юності - "марнуванню" життя, необґрунтованим претензіям юнаків на життєві блага, не заслужені особистою працею тощо. "Бажання дитини, - писав В.О.Сухомлинський, - можна порівняти з пагонами на маленькому плодовому дереві: розпускається на ньому багато паростків, частина з них - "дикі", так звані "вовчки"; садівник їх зрізує, залишаючи на дереві тільки плодоносні пагони. Так і з дитячими бажаннями: учневі хочеться дуже багато, його бажанням немає кінця. Але, якщо дати волю всьому, що зеленіє, плодове дерево здичавіє, багата поросль "вовчків" заб'є плодоносні гілки. Якщо старші намагаються задовольнити всяке бажання дитини, виростає вередлива істота, раб примх і тиран ближніх. Виховання бажань - надзвичайно тонка, філігранна робота "садівника" - вихователя, мудрого і рішучого, чуйного і безжалісного. Він уміло зрізає "вовчки', залишаючи паростки, які дадуть плоди" [47, 11]. В.О.Сухомлинський розумів, що надзвичайно важливу роль у формуванні людських цінностей відіграють роки дитинства, дошкільний і молодший шкільний вік. Тому особливої уваги надавав - любові. Він писав: “Одна із найцінніших якостей вихователя - людяність, глибока любов до дітей, любов, у якій поєднується сердечна лагідність із мудрою суворістю й вимогливістю батька, матері…” [64, 11]. Водночас зазначав, що така любов не легка, а вона потребує напруження душевних сил, постійної віддачі їх.

Адресуючи побажання молодому вчителеві Василь Олександрович писав: “Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними - щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже” [64, 12].

Саме в любові дорослих до дітей В. О. Сухомлинський вбачав ту духовну силу, яка здатна вберегти дитяче серце від огрубіння, озлобленості, жорстокості й байдужості. Водночас зазначав, що зло в дитячому серці породжується тільки грубістю, байдужістю дорослих. “Таким чином, можна стверджувати, - за словами В.Денисенко, - що саме від особистості педагога залежатиме організація та формування у школярів відповідних цінних орієнтацій” [13, 7].

Вчені доводять, що головними якостями вчителя мають бути віра в дитину й любов до неї. "Ось ці два компоненти - віра і любов - і є гарантією того, що вчитель впорається не лише із завданнями навчання, а й із завданнями виховання особистості, особистості духовно-моральної, чистої"[12, 8].

На думку відомого психолога Ш.О.Амонашвілі, вчителі мають бути людьми доброї душі і любити дітей такими, які вони є. Треба однаково любити і шибеника, і слухняного, і кмітливого, і тугодума, і лінивого, і старанного. І ще треба, щоб нашу доброту душі ми ділили порівну між своїми вихованцями, однак у тих формах, які будуть необхідні в кожному конкретному випадку. Доброта і любов до дітей мають бути не лише внутрішнім переживанням, а й головним мотивом, стимулом нашої педагогічної діяльності, спілкування з дитиною чи з усім класом. Доброта і любов до дітей не дозволять нам грубо поводитися з ними, посягати на їх самолюбність і гідність чи порушувати інші правила культури спілкування.

Як відзначає відомий психолог І. Д. Бех, у виховному плані важливо, щоб у дитини було почуття, що її приймають, люблять незалежно від того, високих чи низьких показників вона досягла. Лише за впевненості дитини в любові вихователя й можливе правильне формування психічного світу, виховання духовності. Ставитись до вихованця з любов'ю означає займати найсильнішу позицію зі всіх можливих, виявляти підтримку його добродійній сутності, а це, у свою чергу, підвищує вірогідність пробудження в ньому кращих його якостей [ 46, 2].

Важливою умовою підвищення ефективності морального впливу на учнів є виховання в них почуття гідності, поваги до себе [28, 2]. На нашу думку, не можна ставитися до школярів упереджено, з раз і назавжди виробленим поглядом на них, наприклад, як на важковиховуваних чи з початковим рівнем навчальних досягнень. Якщо учень довгий час перебуває в подібному становищі, воно негативно впливає на формування його характеру, моральних поглядів, переконань. Такі школярі помилково вважають, що в них відсутні будь - які здібності, тому не домагаються вищого статусу в колективі. Одна з особливостей морального виховання - не допустити втрати учнем віри у себе, у своїй духовній можливості.

Навчання моральності у школі має охоплювати цілеспрямоване виділення значущих моральних ситуацій, суджень, понять, оцінок на уроках та позаурочній роботі, уроків християнської етики. Щоб навчити учнів визначати моральні поняття, розкривати їх зміст, слід звернути увагу на моральні якості історичних діячів, ветеранів праці тощо. Вивчаючи літературні твори, потрібно аналізувати моральні, етичні проблеми, що розкриваються авторами. Будь-який урок - чи то математика, чи то читання, малювання чи фізкультура - покликаний виробляти у школярів чесність, відповідальність, щедрість та інші моральні риси.

Для глибшого формування духовних цінностей французький філософ Клод-Адріан Гельвецій радить вивчати “Катехізис моралі”. Він стверджував: “Мораль треба викладати, як і будь-яку іншу науку. Принципи моралі слід зробити наочними і доступними” [69, 463].

Про вартість уроку „Християнської етики” ми вже згадували, та розгляньмо, які ж цінності вивчають школярі під час уроків. Дані наведемо в таблицю 2.

Таблиця 2

Аналіз змісту навчальної програми з курсу „Християнська етика” щодо можливостей формування моральних якостей

Навчальна програма	Тема	Моральні цінності
«Християнська етика. 3 клас»	Життя у взаємній любові	Любов, віру
	Чемність	Лагідність, чемність
	Послух і непослух	Слухняність
	Спішимо творити добро	Милосердя,
	Турбота про бідних і тих, хто страждає	Любов до ближнього
	Довір'я до людей	Віра, надія
	Взаємна допомога	Співчуття, милосердя
	Поняття стриманості і вседозволеності	Відповідальність, справедливість

Звичайно навести всі теми уроків і цінності ми не зможемо, бо кожен урок несе перлину моральності. Та ми намагалися з'ясувати як проводити урок, щоб досягнути бажаної мети. Для цього проаналізуємо декілька уроків з «Християнської етики».

ВВІЧЛИВІСТЬ (3 клас)

Мета:

1. Розкрити зміст поняття «ввічливість».

2. Разом з учнями дослідити формування істинності твердження, вчити обґрунтовувати свою думку.

3. Викликати необхідність усвідомлення змісту поняття, важливості його розуміння і використання набутих знань у повсякденних ситуаціях.

4. Сприяти вихованню ввічливості через усвідомлення необхідності докласти власні зусилля до становлення свого характеру.

Обладнання: табло із зашифрованим словом «Ввічливість»; реквізит до фрагменту інсценізації (фломастери, маленька дитяча футболка, учнівський портфель, елементи декорації дитячої кімнати); картки-завдання для роботи в групах і в парах; слова-картки «ключики ввічливості»; «мікрофони» для гри «Інтерв'ю»; атрибути для роботи груп «Юні науковці», «Мовознавці», «Знавці етикету».

ХІД УРОКУОрганізація класу. Привітання.

Вчити етику прийшла пора, сідайте тихо, дітвора.

Повідомлення завдань уроку. Мотивація навчання.

- Нас оточує безліч звуків. За допомогою звуків ми спілкуємося між собою. Людина, складаючи певні звуки, утворює слова. А слово до слова - зложиться мова.

- Як людина використовує слова?

- Порівняймо це з ножем. Що добре можна зробити ножем?

- А що погане?

- Скажіть, усе це робить ніж чи людина, що користується ножем?

Так само і слова. Вони лише інструмент, яким правильно або неправильно користується людина.

-Яким може бути слово? (Добрим, злим, словом можна образити, розгнівити, принизити, окрилити тощо.)

- Ось як висловив свою думку з цього приводу В. О. Сухомлинський.

Читаємо текст.

Слово

Мудре, добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу, безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і зародити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Але невдале, просто кажучи, нерозумне слово може образити і приголомшити людину.

Робота в групах.

Запитання для обговорення в групах.

1. З якими словами треба бути обережним?

2. Що треба зробити спочатку: подумати чи сказати?

2. Чи не було таких випадків у вашому житті?

3. Які можете пригадати прислів'я на цю тему?

4. Які риси характеру притаманні людині, що вживає у своєму мовленні лише добрі слова?

- Сьогодні ми поговоримо з вами про рису характеру, яка має бути притаманна кожній людині. Що це за риса? Назва її захована у цьому табло. За умови правильної відповіді на запитання відкриватиметься одна літера цього слова.

Але перш ніж відповідати на запитання, переглянемо у нашому «театрі» сценку, яка підкаже загадку.

Сценка

Мама. Артемчику, ти вже встав?

Артем. Доброго ранку, мамо! Так, я вже встав.

Мама. Збирайся, вже треба до школи йти. Артем. Мамо, чомусь портфель не застібається. Допоможи, будь ласка.

Мама (застібаючи). Чекай-но. Сьогодні ж день народження Дмитрика. Твої однокласники будуть його вітати. Ти б теж щось приємне приготував для нього.

Артем. Мамо! У нашому класі щодня в кого-небудь день народження. На всіх подарунків не вистачить.

Мама. Але ж друга потрібно привітати.

Артем (зітхає). Потрібно звичайно. Добре, я йому подарую... Я йому подарую... А ось... фломастери!

Мама. Фломастери? Але ж ти сам скаржився, що вони вже не пишуть. Незручно ж!

Артем. Ой, мамо, незручно?! Якщо поплювати на них, намочити добряче, писатимуть, як нові!

Мама. Артеме! Вигадай щось інше. Ти і Тетянці подарував поламану ручку. Так не можна.

Дзвінок у двері.

Мама. Хтось прийшов!

Відчиняє двері.

Тетянка. Добрий день!

Мама з Артемком. Добрий день, Тетянко!

Тетянка. Я тебе, Артеме, хотіла привітати зі спортивним святом, яке сьогодні буде в школі. Ось тобі подарунок.

Дає подарунок Артему.

Артем. Дякую, Тетянко!

Тетянко. Вибачте, але мені треба вже йти. До побачення!

Артем. Цікаво, що вона подарувала? Яка чемна дівчинка!

Розгортає подарунок і прикладає до себе футболку.

Артем. Це мені?

Мама. Ой, яка гарна!

Артем. Ніби й нічого, але -- замала...

Мама. Нормальна футболка! Ти її намочи добряче, натягни. Нехай на тобі висохне, стане якраз.

Артем. Ти що, мамо, знущаєшся з мене?

Мама. Я з тебе не знущаюся. Ти, так само як і Тетянка, не дотримуєшся

«золотого правила».

Артем. А що не за правило?

Мама. То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви.

- Дякую за допомогу нашим друзям. Сідайте на місця. Всі уважно переглянули сценку, а тепер дайте відповіді на запитання і ми дізнаємося тему.

Робота в парах

1. Якими словами привітався Артем з мамою? Як ще можна привітатись?

2. Як Артем звернувся за допомогою до мами?

3. Яка подія мала відбутися в класі? Про що нагадала мама? 4. Чому Артем вирішив подарувати фломастери?

5. Як би ви вчинили на місці Артема?

6. Чи можна Артема назвати щирим? Чому?

7. Чому Тетянка прийшла в гості до Артема?

8. Чому Артем назвав Тетянку чемною дівчинкою?

9. Які слова, що свідчать про чемність, сказала Тетянка?

10. Чому Тетянка подарувала Артем у футболку?.

11. Як би ви вчинили на місці Тетянки?

Відкривається слово: ввічливість.

- Чи можна назвати Артема і Тетянку ввічливою?

Проблемне питання

- Чому? Адже вони використовували слова ввічливості?

Вивчення нового матеріалу

- Звернімося до тлумачного словника. Послухаймо визначення ввічливої людини.

Ввічлива людина: дотримується хороших манер, виявляє вихованість, люб'язність, уважність у поводженні з іншими людьми, чемна.

Учитель відкриває визначення, записане до уроку на дошці, учні записують його в зошити.

- Розглянемо детальніше визначення ввічливої людини. Людина, яка дотримується хороших манер. Що це за манери?

Відповіді дітей. Мовознавці уточнюють значення слів «гарні манери»: висока внутрішня

культура людини, яка віддзеркалюється у її поведінці; уміння поводитися так, щоб бути приємним для навколишніх.

- Що означає бути вихованим?

- Яку людину називають люб'язною? Від якого слова утворилося слово люб'язний! (Любов.)

- Пригадайте відповідь Ісуса Христа на запитання законника «Учителю, яка заповідь найголовніша в законі?» (Люби свого ближнього, як самого себе.)

- Як виявити уважність до людей?

- Назвіть риси чемної людини. Мудрий Соломон радив: «Відповідай чемно. Навіть якщо хтось дуже гніваються на тебе, спробуй відповісти лагідно. І ти побачиш - станеться диво».

- Яке ж диво може статися?

- Поміркуйте, чи можете назвати себе ввічливою людиною?

Запитання без відповіді

Закріплення знань. Робота в група.

Діти отримують картки із завданням.

- Якою має бути ваша поведінка з позиції ввічливої людини в таких ситуаціях.

Завдання-ситуації для обговорення в групах.

1. Усі прийшли до школи. До початку уроку ще 10 хвилин. Підбігає ваш однокласник і запитує: «Домашнє завдання з математики зробив? Дай списати, бо я не зрозумів, як його робити». Ваші дії.

2. Дуже часто трапляються непорозуміння через дрібниці. Наприклад, хтось скинув з парти ручку чи підручник, наступив на ногу чи штовхнув біля дверей тощо. Як вийти з таких ситуацій?

3. Як ви гадаєте, чому так кажуть: «Ніщо не дається людині так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість».

- Ісус Христос дав для нас золоте правило : «То ж усе, чого тільки бажаєте, щоб вам люди, те саме чиніть їм і ви».

- Що, на вашу думку, можуть означати ці слова?

- Я вважаю, що коли люди будуть добре ставитися один до одного, то й жити стане краще. Ісус Христос також вчинив, що ми повинні благословляти людей, навіть тих, які нам не подобаються. Благословення - «благе слово», тобто добре слово. Ці слова відомі кожному.

Картки зі словами «добрий день», «доброго здоров 'я», «вибачте», «будь ласка», «до побачення» виставляє на дошці.

Ці слова можна назвати ключиками ввічливості.

Читають записи на звороті карток.

1. Коли ми кажемо «Добрий день!», то самі маємо робити цей день добрим для людей навколо нас (у колі, вдома, скрізь).

2. Коли ми кажемо «Доброго здоров'я», то повинні піклуватися про здоров'я людей, які поруч з нами (не сваритися, не битись у школі тощо).

3. «Вибачте» - це не просто вибачення за те, що робив. Це й рішення, що такого більше не робитимеш.

4. «Будь ласка» - це прохання до співрозмовника бути ласкавим до тебе, як і ти до нього.

5. «До побачення» - ти бажаєш нової зустрічі з цією людиною.

- Таких слів - ключиків ввічливості можна найти багато. Варто завжди говорити їх один одному і пам'ятати, яку обіцянку даєш, вимовляючи їх.

Підсумок уроку у формі гри «Інтерв'ю»

1. Що, на вашу думку, було сьогодні для нас головним?

2. Які б прикметники ви дібрали до слова «урок», маючи на увазі саме сьогоднішній урок?

3. Якби ви вивчали цю тему знову, що можна було б змінити?

Отже, як бачимо уроки «Християнської етики» формують загальнолюдські моральні цінності у молодших школярів і методів для досягнення бажаного результату багато.

Яким би методом не користувався вчитель на уроці, не метод вирішуватиме успіх справи, а любов до дітей, творчий пошук, діяння Духа Святого, Ласка Божа.

2.2 Методика експериментального дослідження

Нині в теорії виховання відомий широкий набір методів, прийомів, засобів, за допомогою яких можна вирішити виховні завдання, досягти виховних цілей. Нами досліджувалися інтерактивні методики, які сприяють активізації уроків християнської етики. Ми обрали їх саме тому, що навчання є інтенсивним, коли відбувається в контексті підтримки, заохочення і помочі. Адже, що діти зроблять разом сьогодні, вони зможуть зробити завтра самостійно. Науково-технічний процес за останні роки зробив черговий ривок уперед, діти випереджають нас за швидкістю освоєння нових технологій, мабуть, тому, що ростуть разом з ними. Але, щоб вони стали не «механізованими роботами», а гармонійними особистостями, учителі мусять іти в ногу з часом, використовувати у своїй роботі нові форми і методи, які допоможуть співпрацювати з дитиною, направляти її, а не насаджувати власні думки і переконання.

Згідно досліджень американських та російських вчених особа вчиться завдяки слуханню 5 %, читанню 10%, слуханню і розгляданню 20-30%, обговоренню 50-70%, співпраці з обговоренням та дискусією 70-90%, навчанню інших - 95%. Якщо, наприклад, особа вчиться на курсах водіїв, то для неї замало буде тільки прослухати лекції про правила дорожнього руху чи навіть про будову машини. Звичайно все це потрібно, але без практики тут не обійтися. Так можемо зрозуміти доцільність використання інтерактивних методів у процесі навчання та виховання, ефективність яких у порівнянні з методами інформативно-репродуктивного типу, є високою. В залежності від індивідуальних особливостей вчителя і учня, підготовки методів та їх проведення, результати діяльності можуть бути й низькими, але в загальному закономірності зберігаються.

Коротко про саму назву цих методів. Слово інтерактив походить від англійського «іnteract». «Іntег» - «взаємний», «асt» - діяти. Отже інтерактивність - це здатність взаємодіяти, перебувати в спілкуванні, дискусії чи діалозі. Інтерактивний спосіб навчання - це перш за все наявність діалогу між вчителем і учнем та між самими учнями. Методи активізації - це один із елементів дидактичної праці на різну тематику та з різними віковими категоріями дітей, що змінює структуру заняття, впливає на поведінку вчителя і учня та допомагає осягнути визначену мету. Істоту методів добре виразив стародавній філософ Конфуцій: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу , я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію» [49, 4].

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу й обговорюю, й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром » [22, 11].Як бачимо, ці методи є імпульсом, який впливає на цілу систему дидактичної праці, зокрема на структуру уроку чи заняття, поведінку вчителя та учня на уроці, осягнення мети уроку. Це спосіб пізнання, що базується на активній взаємодії, взаємному впливі, включенні в спілкування, під час якого формуються навики спільної діяльності, структура цінностей та система переконань. Тут сам учень є ініціатором пошуку розв'язків даного питання. Він має більше можливостей говорити, запитувати, взаємодіяти, а навіть і пояснювати. Методи передбачають використання всіх можливих засобів.

Головним нашим завданням під час використання методів активізації було не є переказування готового знання, а організація самостійної праці учнів над запропонованими запитаннями. Учитель повинен керувати самостійною працею учнів, індивідуальною чи груповою, а не «переливати» готове знання в «порожні голови». Методичні пошуки вчитель повинен зосереджувати на тому, що мають робити його учні, а не на тому, що має робити він. Останнє залишається на другому плані.

Ми використовували на заняття таку схему інтерактивних методів:

«Відкриті двері» - декілька думок вчителя про дану тему.

Головне запитання вчителя - стосується найважливішого; фундамент праці в групі, члени якої повинні знати, чого шукають.

Праця в групах - учасники груп шукають відповіді на запитання. Якщо цей етап має кілька кроків, тоді кожен крок робиться по порядку.

Презентація праці - взаємне збагачення. Учні - джерело знань один для одного. Пошанування праці інших.

Підсумок і упорядкування відповідей - має два етапи:

- учасники в колі діляться своїми думками стосовно праці; потрібно вважати, щоб учні тримались даної теми;

- кульмінація - підсумок учителя; те, що найважливіше, вчитель повинен тримати на кінець уроку.

Активізація не є метою самою в собі. Найважливішим є те, щоб її учасники, шукаючи, самі знайшли мету. Вчитель знає, про що йдеться, але запрошує інших до радості відкриття.

Трьома елементами інтерактивних занять, органічно пов'язаними між собою, є вступ, активність та підсумок. Виконання одного елементу відбувається тільки в контексті двох інших.

Вступ - це окрема частина заняття, своєрідний пролог. Він включає в себе перший пункт попередньо поданої схеми, тобто «відкриті двері». Педагог подає учням інформацію, потрібну для подальшої співпраці, створює проблематичну ситуацію, зацікавлює учнів, інформації має бути стільки, скільки потрібно для приготування учнів до активності та самостійних пошуків, але не більше.

Активність це праця учасників над поставленим завданням, скерована на конкретний результат: малюнок, сценку, усну чи письмову відповідь. Вона включає другий, третій і четвертий пункти схеми. На першому етапі педагог творить малі групи та ставить перед ними завдання. Зачитує текст, акцентуючи на слуханні його в контексті завдання. Згодом повторює завдання, щоб закріпити в пам'яті учнів і подає інструкцію для подальшої праці. Кожне наступне завдання подається тільки після виконання попереднього. Після цього провідник визначає орієнтовний час праці та надає необхідні допоміжні матеріали. Найкраще покласти їх посеред залу чи на порожньому столі, звідки їх могли б узяти представники груп. У групах учні зачитують поданий текст. їхня подальша праця скерована на конкретний результат. Після цього наступає презентація праці. Спочатку провідник подає інструкцію щодо способу представлення результатів праці. Після цього кожна група презентує свою роботу.

Підсумок - це виразно виділена думка, що є центральною, провідною для всього заняття. Цією думкою провідник завершує всю працю, враховуючи результати робіт учнів. Підсумок можна поділити на звичайний і несподіванку або кульмінацію. У першому педагог коротко збирає та систематизує напрацювання учнів та впроваджує імпульс до дальших індивідуальних пошуків. У другому - представляє стислу і влучну думку, якої учні не висловили. Ця думка має спонукувати учнів до глибших роздумів над даною темою.

		ВСТУП
А	Організація праці	Активність педагога	Активність учня
		1. Створення груп
К		2. Постановка завдання
Т		3. Читання тексту
И		4. Повторення завдання
В		5. Інструкція щодо завдання
Н		6. Визначення часу
І		7. Допоміжні матеріали
С	Праця в малих групах	8. Активна присутність під час праці в групах	9. Читання тексту в групі
Т			10. Пошук відповіді
Ь	Представлення праці в групах	11. Інструкція щодо представлення праці	12. Презентація результатів праці
		ПІДСУМОК

Інтерактивні методи передбачають використання духовного, емоційного та інтелектуального потенціалу учнів, щоб якнайповніше активізувати їхні можливості, вміння та відчуття.

Дані методи:

Сприяють можливості учнів говорити, питати чи пояснювати;

Сприяють можливості вчителя демонструвати малюнки, речі та фільми так, щоб побачене й почуте стосувалося присутніх на уроці та не було б «відірваним» від життя;

Дають вчителю можливість дозволити учням щось творити, малювати, грати певні ролі, змагатися, спільно виготовляти дидактичний матеріал;

Передбачають слухання мелодій з метою сприяння зосередженості, концентрації уваги на внутрішньому;

Дають можливість учням торкнутися предмету, який вони оглядають. Використання інтерактивних методів сприяє ефективності засвоєння учнями даного матеріалу, а урок стає цікавим, оскільки включає в себе різноманітні форми діяльності та співпраці між учнями.

У пасивних методиках учень виступає у ролі «об'єкта» навчання. Він повинен засвоїти і відтворити матеріал, який йому подано вчителем - джерелом знань, тому називаємо ці методики репродуктивними. Зазвичай, при такій моделі навчання, уроки проходять у формі лекції, пояснення, читання, демонстрації, де представлення вчителем матеріалу займає все заняття. Учні при цьому, як правило, не співпрацюють один з одним, а також і з вчителем та не виконують якихось творчих завдань.

Інтерактивні методи дозволяють учневі бути суб'єктом уроку, вступати в діалог, виконувати творчі завдання. Це сприяє засвоєнню матеріалу. Застосування методів активізації допомагає вчителю «видобути» знання учнів, яке еони мають, І вчинити з цього пункт виходу для продовження дальших пошуків знань. Розв'язуючи запропоновану вчителем проблему, учні стають активними. У них розвивається вміння самостійно здобувати знання. Методика активізації відрізняється від методики односторонньої передачі знань, де роль учня зводиться до пасивного присвоєння поданого змісту.

Проведення уроків із застосуванням методів активізації вимагає створення відповідних умов для учнівської діяльності. Для цього ми наперед дбали про приготування допоміжних матеріалів (папір, ксерокопії, олівці чи фломастери, клей, стрічки...), розрахували відповідний час для проведення даних методів і проведення підсумків праці.

Інтерактивні методи поділяються на декілька груп:

1. Методи дискусійні.

2. Методи творчого мислення.

3. Методи художні.

4. Методи артистичні.

5. Методи інтеграційні.

6. Методи ігрові.

Метою дискусійних методів є пошук відповіді на виразно поставлене запитання. Через ставлення запитань і вираження аргументів потрібно задіяти всіх, хоч група може бути великою. В цьому допоможе дотримання правил кожного етапу праці.

Суттю методів творчого мислення є, по-перше, так поставлене завдання, щоб не було на нього однозначної відповіді; по-друге, такий спосіб праці в групі, який змушує дітей думати. Йдеться про те, щоб поглянути на певну подію чи на біблійний текст з іншої сторони, відкрити в них нове значення, нові можливості.

Застосування художніх методів - це перенесення певного змісту на художню мову. Це вимагає аналізу змісту і знаходження відповідних символів.

Драматичні методи - це театральний спосіб представлення певної події. Метою використання даних методів не є гра, але зрозуміння дійсності та сприяння особистому розвиткові дітей. Учасники виконують ролі, стараючись розв'язати дану проблему та сприяння особистому розвиткові дітей. Учасники виконують ролі, стараються розв'язати дану проблему та переживаючи її завдяки своєму тілу, міміці, жестам, голосу.

Мета інтеграційних та ігрових методів - згуртування учнів як підстава спільної праці.

Інтерактивні методи носять універсальний характер, тобто різні можливості для використання є різних вікових групах дітей. Під час праці з молодшими школярами ці методи потрібно пристосувати до існуючих обмежень, характерних цій віковій категорії. Які можуть бути обмеження? Наприклад: швидка стомлюваність дітей, нездатність довший час виконувати одноманітне заняття, відсутність абстрактного мислення, необхідність заспокоєння потреби руху, початковий рівень навиків читання і писання. Маючи це на увазі, вчителю чи вихователю потрібно вибирати тільки ті елементи методів, які будуть зрозумілими і можливими до виконання молодшого шкільного віку. Це вимагає постійного пошуку і творчого підходу до занять.

Отже, розглянемо детальніше використання цих метод нами на практиці.

1. Методи дискусійні

Дискусія вимагає значного рівня самостійності мислення, чіткого і зрозумілого формулювання думки. Відомо, що дошкільнята ще не вміють вести дискусії. Однак це не є перешкодою для застосування методів дискусійних. Це дасть можливість упорядкувати відповіді дітей. Це має велике значення, оскільки діти хочуть говорити всі зразу. Тому ми обирали такі методи:

«Обери позицію». Ставимо перед учнями дискусійне питання. Наприклад: « У школі я отримав двійку. Вдома мене за це покарають. Не зважаючи на це я скажу правду».

Ознайомлюємо учнів з правилами проведення вправи, обговорюємо їх. Залежно від думки учасників просимо обрати позиції біля відповідного плакату.

Вибираємо кількох учасників і просимо їх обґрунтувати свою позицію. Після викладу різних точок зору, запитуємо, чи не змінив хто - не будь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плакату. Причину переходу варто обґрунтувати.

«Сонечко» - це співставлення однакових поглядів. На дошці прикріплюємо два сонечка. Учням роздаємо промінчики сонечка. Потім зачитуємо оповідання:

«Розповідь однокласниці»

Після Нового року запросила нас до себе однокласниця наша, - розпочала свою розповідь дівчинка Наталка. - Ми зустрілися. Звичайно прихопили подарунки: я серветку вишила, Славко книгу казок узяв, а Юрко - квіти, які сам на підвіконні виростив. Прийшли ми. Зустрічає нас Ніна і замість «Здрастуйте!» кричить: «Ой-ой! Стійте! Негайно черевики знімайте - у нас паркет лакований!»

Ну, зняли ми, стоїмо у передпокої, ждемо, коли до кімнати запросять, а Ніна й каже: «А подарунки де?»

Вручили ми їй подарунки, а вона тільки пхикнула:

- Теж мені - подарунки! Та в мене казок полиця! А серветок - аж двадцять штук, і не саморобні, а справжні китайські! А це що за віник? - то вона про Юркові квіти. - Ой, насмішив. Я ним пилюку з книжок змітатиму! Ну, добре вже, до кімнати. Тільки не мацайте нічого і до стін не туліться - у нас шпалери фінські, ще замурзаєте! І на диван не вмощуйтеся, ще провалите, а він у нас - югославський, знаєте, скільки коштує! Постійте отам, у кутку, я зараз ослінчики з кухні принесу... А втім, чого носити! Ходімо краще на кухню. Тільки щоб не побили посуд чи поличок не зірвали!..

Що й казати! Перезирнулися ми - і ходу!

Ніна гукала нам услід: мовляв, так чинять самі нечеми, а виховані люди так не роблять! Та ми не слухали. Хай уже будемо нечемами, та чомусь лишатися далі в гостях не хотілось...

А ви як гадаєте: справді-таки ми - нечеми?- Поміркуйте, хто поводився нечемно - Ніна чи її гості?

Відповідь діти пишуть на промінчиках. Якщо не чемною вважають Ніну, то прикріплюють свій промінчик до першого сонечка, а якщо гостей - до другого. Аналізуємо одержанні результати.

2. Методи творчого мислення

Завдяки цій методиці ми використовували такі прийоми.

«Ловись, рибко». Створюємо групи по 5-6 дітей. На стіл кладемо паперових рибок. На зворотній стороні кожної є написане прислів'я. Завдання учасників довести правильність даного прислів'я.

Вибираємо із кожної групи по одному учаснику. Вони за допомогою рибальської вудки витягують одну рибку. Це зробити не складно, оскільки, до кожної рибки причіпляємо скріпку, а до вудки магніт. Потім кожна група формулює відповідь і один представник озвучує її на весь клас. І так кожна група.

«Навчаючи - вчуся». Підготовляємо картки з фактами, що стосуються теми уроку («Норми морального життя людини »), по одній для кожного учня. Наприклад:

Роздаємо їх кожному. Пропонуємо учням спочатку ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Після того ознайомлюються з інформацією однокласників, яку одержують від них. Учень повинен одночасно говорити тільки з однією особою. Уважно слухати інформацію інших, запам'ятати якомога більше. Коли всі поділилися тим, що їм відомо, й отримали інформацію, тоді розказують у класі, про дізналися від інших.

3. Методи художні

З огляду на природу цих методів, діти їх дуже люблять. Під час використання методів потрібно звернути увагу дітей на те, що найважливішою є їхня праця, тому кожен повинен склеювати, малювати, складати так, як уміє. Потрібно максимально підготуватись до праці, приготувавши всі необхідні матеріали.

«Колаж», виготовляємо плакат за допомогою різних допоміжних матеріалів (фотографій зі старих газет, шматків матерії чи вовни, тощо). Готовий плакат - це підсумок, вираз основної думки заняття.

Коли вивчаємо тему: «Видимий і невидимий світ», то для кращого засвоєння використовуємо «Книжку - колаж». Роздаємо кожній дитині аркуші білого паперу скріпленні стиплером посередині так, щоб вийшла книжечка. І під розповіді діти у верхній частині кожної сторінки малювали чи ліпили наклейки із зображенням того, що було створено першого дня, другого, і т.д.

«Ребуси» , «Кросворди», «Складанки». Це цікавий, ефективний спосіб для введення дітей в заняття і закріплення вивченого.

По горизонталі:

1. Перше ім'я жінки, яка прийшла до гробниці Ісуса.

6. Річ, що лежала в гробниці.

8. Який був день тижня, коли Марія Магдалина прийшла до гробниці?

9. Що лежало окремо від полотнища?

10. Частина тіла, яка була обгорнена хусткою.

По вертикалі:

2. Пора дня, коли Марія Магдалина прийшла до гробниці.

3. Хто увірував, зайшовши до гробниці?

4. Подвійне ім'я учня, до якого прибігла Марія Магдалина.

5. Місце, де було покладене тіло Ісуса.

7. "Вони ще не знали . . . , за яким мав Він з мертвих воскреснути".

2.Щоб відгадати гасло, перестрибуйте через одну літру, починаючи від літери «Н». «………………………………………., коли даєш милостиню»

3. Бог залишив тобі лист №1 і чекає твоєю відповіді. Напиши її на листку №3. Прочитай цього листа, читаючи від «Д1 1 1» до «С17» і запиши в листок № 2.

- місце для твого імені , впиши його в листи № 1 і №5

- місце для Його імені

4. Мойсей отримав від Господа Бога 10 Заповідей Божих. Допоможи йому знайти єдину стежку з вершини гори Синай.

Під час досліджень ми використовували безліч художніх методів, які допомагали нам у досягненні поставлених цілей.(Див. додаток --------)

4. Методи артистичні

З-посеред цих методів треба вилучити ті, під час яких діти повинні писати: лист, телеграма, газетна стаття. Інші методи можна застосовувати в праці з дошкільнятами. Дані методи допомагають дітям переживати почуття, розвивають активність дітей.

"Скульптура". Даний метод можна проводити в формі забави: відгадай, що я роблю? Потрібно вибрати декілька бажаючих дітей, і так, щоб не чули інші, дати їм завдання, наприклад: відобразити якесь почуття (радості, задоволення). Діти повинні відгадати.

«Уявна подорож». Діти мріють про різні речі. Якщо попросити їх закрити очі і щось уявити, охоче це виконують.

"Театр тіні". Цей метод потрібно представляти в залі з затемненими вікнами та великим білим полотном (екраном). Потрібно наперед приготувати необхідні матеріали (куски матерії, папір, фольга). Після утворення малих груп ведучий дає завдання кожній. Групи представляють пантоміму.

"Кольорова пантомімічна ілюстрація". Читається текст і дітям роздається ролі, пов'язані з цим текстом. Діти повинні отримати також певні символи: стрічки, паперові медалі, які будуть виражати особи, предмети чи явища. Діти утворюють велике коло і слухають текст. Коли дитина "чує свою роль", встає і відображає її у вигляді пантоміми.

5. Методи інтеграційні

Цю форму занять діти дуже люблять. Ігри і танці приносять багато радості. Вони оживляють заняття, виражають почуття дітей. Їх вибирається згідно теми. Наприклад: вивчаючи про Ноя ми співали пісню - руханку:

Раз брат Нойпоказуємо бороду

Збудував ковчегімітуємо працю сокирою

Алилуя!підносимо руки вгору

І до нього жити йдутьмаршируємо на місці

Хто? Кошенята.(Мишенята, телята і т.д.)

І тут: «м'яв, м'яв, і там: м'яв, м'яв.

І тут і там, і всюди: м'яв, м'яв.

6.Методи ігрові

Під час гри діти молодшого шкільного віку почувають себе вільно і комфортно. Причому це стосується всіх учнів, які мають різні психологічні особливості (і здібних, і не дуже, і активних, і пасивних). «У процесі гри, - за словами Шульги Лариси, - навіть інтелектуально пасивна дитина спроможна виконати таке завдання, яке її важко дається у звичайній життєвій ситуації…» [80, 49].

Тому ми у практиці теж використовували ігри. Серед них такі:

«Магазин».На столі кладемо 5-10 різних предметів.( іграшки, книжку, ручку і т.д). Один учень виходить з класу. Зі столу ми забираємо один предмет. Потім кличемо учня назад до класу і пропонуємо йому відгадати який предмет забрано.

Вкінці проводимо підсумок: Виграв, тільки той, хто був дуже уважним. У житті ми теж повинні бути уважними, бо на кожному кроці нас підстерігає небезпека: гріх. Тому маємо молитися, щоб Бог дав нам силу боротися з гріхом.

«Забирай».На стіл кладемо піднос із різними предметами(цукерки, один батончик «Mars», фантики від цукерок, скріпку, олівець, всередині якого є грошова коп'юра). Піднос накриваємо тканиною. Учасники підходять до столу. Пояснюємо правила, що коли забираємо тканину і кажемо : «Забирай», то кожен бере те, що йому подобається.

Підсумок: Кожний старався взяти «Mars» чи цукерки, а в пластиліні захований маленький скарб (показуємо).Ми обирали речі, які гарні зовні. Так само буває, що ми судимо людей за зовнішністю, а Бог дивиться на наші серця.

«Сюрприз». Просимо дітей стати колом. Даємо одному учаснику пакунок із газет. Повідомляємо, що в середині є сюрприз. Коли звучить музика, то діти передають пакунок один одному. Коли ж музика зупинилась, то той в кого пакунок розвертає одну газету і під музику передає далі. Так триває доти, поки сюрприз не отримає один із учасників.

Підсумок: Кожен хотів виграти. Та цей подарок отримав лише Микола. Можливо в когось виникла думку, чому пощастило саме йому. Та ми з вами не повинні заздрити, бо це великий гріх. Згадаймо, про кого ми вивчали на уроці (Каїна і Авеля).Через заздрість брат вбив брата. Тому заздрість веде до великих гріхів.

Для нашого експериментального дослідження ми вибрали учнів 4-го класу. З ними провели 5 експериментальних уроків на такі теми:

Чистота думок і вчинків людини.

Правдомовність.

Закон любові.

Життя в добрі.

Вміння слухати і почути.

Розгляньмо детальніші ці теми і проаналізуймо фрагменти уроків.

Тема: “Чистота думок і вчинків людини”

На цьому уроці ми намагалися заохотити дітей до любові один до одного, а також до вміння прощати іншим.

За девіз до уроку ми взяли цитату із Святого письма: «Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!»(Рим.12, 21).Розпочали урок із оповідання «Луна», яке дало нам можливість показати, що коли робиш щось з любов'ю, то ця любов до тебе повернеться.

«Луна»

Одного разу маленький Сергійко прибіг до мами дуже схвильований.

- Матусю, ми з сестричкою гралися в нашому лісі, бігали, стрибали, а якийсь інший хлопчик насміхався з нас!

- Що ти кажеш, Сергійку? - здивовано запитала мама сина.

- Я сказав: «У-у», - а він гукнув: «У». Я запитав: «Хто ти?», і він сказав: «Хто ти?» Я знову запитав: «Як тебе звуть?» А він відповів: «Тебе звуть». Я йому тоді гукнув: «Покажися, дурнику!» А він половів: «Дурнику!» Тоді я стрибнув у ярок і побіг за ним, але не знайшов його. Опісля я повернувся і крикнув: «Якщо я тебе знайду, то поб'ю!» А він і собі: «Поб'ю!..»

Мати, посміхнувшись, сказала синові...

Створення проблемної ситуації.

- Як ви гадаєте, якою була відповідь мами? Дочитування вчителем оповідання.

- Сергійку, мій любий, повір, якби ти сказав: «Люблю тебе», він відповів би: «Люблю тебе». Якби я сказав йому: «Ти добрий», він би теж сказав: «Ти добрий»... Адже він з тобою розмовляв так, як ти з ним. Пам'ятай, мій хлопчику, слова Ісуса: «Те, що вводить з вуст - із серця виходить».

Не злий хлопчисько гукав до тебе, а луна повторювала твої слова. Луна - це не жива істота, а твій власний голос. І якби в твоєму серці не було злості і суворості, ти чув би тільки ласкаві і веселі слова. Піди до лісу знову, поклич луну, тоді почуєш її і радісною, чистою, і доброю.

- Коли від людини йде добро, воно обов'язково до неї повернеться. На підтвердження цих слів проводимо дослід, якому дали назву «Закон Бумеранга». Діти розтягують резинку і кажуть один одному щось приємне. Після цього відпускають резинку. Вона знову повернеться у звичайне положення.

Звертаємо увагу дітей на те, що найважче це прощати іншим.

- Нам треба вчитися прощати один одного, як би це важко не було. Бо живемо, вчимося, працюємо ми серед людей. А коли люди прощають один

одного, вони розривають хибне коло помсти. Коли людину прощають, вона звільняється від тягаря вини і знову стає впевненою в собі. Коли людина відчуває за собою якусь провину, то не так легко їй живеться і працюється. Тоді, як вона отримує прощення, до неї знову повертаються сили і бажання плідно працювати. Коли ми прощаємо, то стаємо і добросердними і мудрими. Прощаючи інших, ми водночас позбуваємось гніву, почуття образи та бажання помститися. Спробуймо у цьому переконатися на досліді.

Дослід «Зникнення»

Матеріал для досліду: скляний посуд з чистою водою, пляшечки з барвниками, піпетки та рідкий відбілювач.

Інструкція до проведення досліду: читаючи дітям кожне твердження, додаємо у воду по одній краплині барвника, попередньо визначивши, який із барвників означатиме гнів, помсту, незадоволення. Потім, на кожне речення, яке приведе до прощення і яке прийняли діти, додаємо у розчин по краплі відбілювача. Вода знову стане прозорою. Разом з дітьми робимо висновок з приводу проведеного досліду.

Твердження:

Cьогодні Іванко обдурив мене. Я не хочу з ним гратися.

Оленка сказала неправду про мене. Я зроблю те саме і подивлюся, чи буде це їй до вподоби.

Олег викинув моє яблуко. А я кину до смітника його печиво.

Завдання.

Поділіться думками про те, як прощення може допомогти владнати справу? На кожне своє рішення, яке приведе до прощення, додаємо у воду по одній краплі відбілювача.

Що відбілювач зробив з водою?

Висновок:

Так само і в людських стосунках. Гнів, помста, незадоволення, почуття образи заважають добрим стосункам між людьми. А прощення знімає біль, гнів, образу. Тому прощаючи інших людей, ми позбуваємося всього недоброго. Саме це ми побачили і на досліді, коли забруднену барвниками воду змогли очистити підбілювачем.

Проводимо з дітьми групову роботу. Оформляємо стенд цікавих думок:

Прощати - значить:

- не звинувачувати того, хто скривдив вас або зашкодив вам;

- не чекати, що хтось виправить ситуацію і першим прийде миритися;

- не тримати в серці гніву(гнів завжди породжує у відповідь гнів);

- не звинувачувати інших у поганих думках чи вчинках;

- подолати в собі гнів;

- знайти в собі мужність визнати свою помилку;

- отримувати радість від спілкування з людьми.

Також проводимо роботу в парах. Даємо завдання обміркувати якими рисами має бути наділена людина, щоб простити погані вчинки?

Тема: “Правдомовність”

Коли вивчали цю тему, то за мету поставили: формувати почуття сміливості, мужності та правдомовності.

Для досягнення поставленого завдання ми використовуємо плакат із зображенням гір та лісу. Посередині дошки дві умовні дороги: «Правда» і «Неправда» та написи на великому камені: «Вправо підеш - правду знайдеш, вліво підеш неправду знайдеш».

Дітям пропонуємо обрати дорогу. Хто бажає йти дорогою правди прикріплює до дошки червону фішку, а хто хоче йти дорогою неправди - зелену.

Обговорюємо про кожну дорогу. Використовуємо оповідання «Маринка».

Маринка дуже любила малювати. Нікого вдома не було, тому дістала з шафки свої фарби і давай малювати. Та вмить пролунав дзвінок в двері. Маринка спішила відчинити, але розлила фарбу на улюблену, білу скатертину. Щоб ніхто цього не замітив зняла скатертину із стола і заховала.

Ввечері повернулась мама з роботи і запитала:

- Де ж скатертина?

Дівчинка спочатку перелякалась, а потім в усьому призналась:

- Я розлила фарбу.

Тоді мама відповіла:

- Спасибі!

-Діти, за що подякувала мама?

- А як ви оцінюєте вчинок Маринки?

Потім пропонуємо дітям пройти лабіринт, який зображений на плакаті і позбирати розсипані слова. «Бути правдивими нелегко. Бути правдивими непросто».

Розглядаємо дорогу неправди. Аналізуємо оповідання: «Чому заплакав Петрик?»

Мама залишила Петрика вдома, а сама пішла до крамниці по хліб.

Петрик сидів біля відчиненого вікна. На вікні стояла кришталева ваза. Надворі було тепло. Світило сонце, співали пташки.

Великий барвистий метелик сів на кришталеву вазу. Петрикові захотілося впіймати метелика. Він зіп'явся на вікно, простяг руку, ненароком штовхнув вазу. Вона впала і розбилася.

- Що ж тепер буде? Що скаже мама? - засумував хлопчик. Він позбирав скалки, відніс на город, закопав маленькою лопаткою в землю.

Сів біля вікна Петрик і чекає маму. Ледве мама відчинила двері, Петрик підбіг до неї й каже:

- Мамо, то не я розбив кришталеву вазу. Не я скалки відніс на город закопав маленькою лопаткою.

В очах матері Петрик відчув тривогу.

- Хто ж розбив вазу? - запитала мама.

- Метелик, - тихо відповів Петрик. Мама усміхнулась.

- Що метелик розбив вазу, це зрозуміло, - сказала вона. - Але як він ті скалки відніс на город і як закопав - дивно.

Петрик теж здивувався. Настільки здивувався, що аж заплакав.

Звертаємо увагу дітей на те, що Господь Бог дав нам прекрасний дар - мову, якою не можна легковажити. Адже стільки в світі є людей, які не можуть говорити. Для кращого розуміння проводимо гру «Відповідай». Троє учасників виходять за двері. Вибираємо ще одного учня, якому даємо завдання за допомогою рук показати квітку, при цьому не можна говорити.

Інші намагаються розгадати, що він показує.

Ця гра дає можливість зрозуміти учням, як важко в світі без мови. Тому кожен повинен слідкувати за мовою. Адже: «Слово - не горобець, вилетить і не спіймаєш».Дуже часто нашими розмовами ми ображаємо інших, говоримо про них неправду.

Підсумовуючи сказане проводимо дослід. Для цього нам потрібно: склянка води, чайна ложка, сільничка.

- Уявіть, діти, що сільничка - це ви, а сіль - це ваші слова. Склянка з водою - це інша людина, якій адресовані ваші слова. Насипте сіль у воду. Бачите, вона розчиняється. Так і ваші слова розчиняються у другій людині, коли вона їх приймає близько до серця. Може, хтось пригадав, якими негарними словами називав свого друга. Може, тепер би ви і хотіли їх повернути назад, але, як бачите, вони розчинилися, повернути їх неможливо. Вони осіли у серці ображеної вами людини. Тому спершу треба подумати, а вже потім казати. Бо «слово - не горобець, вилетить і не спіймаєш».

Тема: „Життя в добрі”

Для розкриття цієї теми ми використовуємо плакат із зображенням грішної і праведної людини. На плакаті спочатку зображено тільки голова і серце людини, тому що саме з них походять добрі й злі вчинки людини. В голові родяться добрі й злі думки, а в серці ростуть добрі й злі нахили. Коли б ми тільки дивилися на лице цієї особи, ми думали б, що вона праведна; але як поглянемо на серце, то бачимо, які гріхи там криються.(Див. додаток Б )

Під час розповіді ми прикріплюємо відповідні фігури в серце і довкола нього.

Дух Святий у вигляді голуба бажав би ввійти в серце, та туди його не впускають. Любов Святого Духа, що зображена променями, також не може дістатися туди. Злий ворог панує в тому серці за словами Святого Писання: «Хто робить гріх, є дитиною гріха». Надарма відкрите око розуму: грішник не хоче бачити того, що правдиве. Надарма світить зоря віри, грішник не дивиться на неї. Добрий Ангел не залишив ще душі, хоч вся вона в тяжких гріхах; молиться за її навернення, за її покаяння. А грішна душа навіть не думає про небесного Ангела, якому милосердний Отець доручив провадити ту душу дорогою добра; примушуючи його бути свідком, як у її серці панує диявол.

Злий дух не сам перебуває в серці грішної людини. Грішна душа подібна до Вавилону, в якому, за словами св. пророка, перебуває диявол і всі нечисті духи. В серці бачимо їх сім, у вигляді звірів, що символізують сім головних гріхів:

1. Пава асоціюється з гордістю.

2. Жаба символізує скупість.

3. Гадюка - заздрість. У вигляді змії заздрісний диявол показався нашим прародичам і ошукав їх.

4. Нестриманий козел зображає нечистоту.

5. Свиня символізує обжерливість.

6. Лев є образом гніву.

7. Слимак є знаком лінивства.

Та коли людина визнає свої гріхи і щиро кається, то Господь Бог прощає її. Добра сповідь виганяє диявола з серця. Він має в руках залізні кайдани, в яких тримав сковану душу. Кайдани символізують гріхи.(Див.додаток В)

Бачимо також доброго Ангела, який заохочує душу до витривання: "Хто витриває до кінця, той спасеться" (Мт. 10, 22).Душа вже навернулась і покаялась. Її око бачить Бога. Віра й любов, як зоря і вогонь, світять і зігрівають серце. З розважань про Муки Христові вона черпає силу, щоб знищити свої злі нахили й пожадання, за словами св. Апостола: "Я розп'ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос в мені" (Гл. 2, 20); щоб душа зовсім від себе віддалила гордість: "Мене ж не доведи,

Боже, чимось хвалитися, хіба хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я для світа" (Гл. 6, 14).

В серці відкрита книга пригадує слова Давида: "(Гріхи мої) обсіли мене, наче бджоли, палили, мов вогонь з тернини, та іменем Господнім я їх розіб'ю" (Пс. 117, 12).

На образі довкола серця бачимо головні гріхи, вигнані з нього: гордість (пава), пожадливість (жаба), нечистота (козел), заздрість (змія), обжерливість (свиня), гнів (лев), лінивство (слимак),... а їхнє місце в серці зайняли протилежні їм чесноти. Душа частою милостинею перемагає схильність до пожадливості. Частим збудженням правдивого жалю і слізьми покаяння нищить гнів і всі гріхи, які з гніву походять. Проти ненависті бореться молитвою за свого ближнього. Обжерливість, нестриманість перемагає постом (риби); тілесне пожадання, нечистоту перемагає приборканням тіла (бич), лінивство - великою любов'ю до Божого закону.

Через чесноти, а особливо через гарячу любов до Бога і ближнього, душа вже тут, на землі, відчуває небесну радість.

На закінчення уроку ми проводимо гру: «Спіймай собі рибку».

На підлозі розкладаємо кольорові рибки (Див.додаток Г) малюнком до підлоги. Потім діти за допомогою вудки «ловлять» цю рибку. Потім всі разом розглядаємо малюнки на рибках, пояснюємо їх значення.

1. Якщо на рибі малюнок церкви - Ісус хоче, щоб ми не лінувалися ходити до храму.

2. Якщо малюнок серця - Ісус дуже любить кожного з нас і хоче, щоб м Його любили.

3. Якщо на рибі малюнок складених до молитви рук - Ісус дуже любить, коли ми з ним розмовляємо - молимося.

4. Якщо на рибі малюнок усміхненого обличчя - Ісус дуже любить, коли ми усміхаємося.

5. Якщо на рибі малюнок дітей, які обнімають одне одного - Ісус хоче, щоб ми любили одне одного так, як Він любить нас.