Моральне виховання молодших школярів у процесі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи морального виховання у початкові школі

1.1 Поняття та завдання морального виховання молодших школярів

1.2 Методи і прийоми виховання моральних цінностей у початкові школі

Розділ 2. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування моральних цінностей та якостей у молодших школярів

2.1 Показники та рівні моральної вихованості особистості молодшого школяра

2.2 Методичні рекомендації щодо підвищення моральних знань молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Додаток 1. Бесіда на морально-етичну тему: "Що таке співчуття?"

Додаток 2. Заняття "Знавці природи"

Вступ

Актуальність проблеми. Поступова розбудова демократичної української держави ставить перед сучасною загальноосвітньою школою нове соціальне замовлення у вихованні особистості.

Один із головних напрямків досягнення належного результату полягає у конструюванні такого виховного процесу, складові якого були б спроможні допомогти молодому поколінню успішно інтегрувати, з одного боку, національний досвід і традиції, що передаються їй у спадок від батьків, старшого покоління в цілому, а з іншого, - новітні інформаційні, поведінкові та когнітивні схеми, які надходять від інших етнокультурних та цивілізаційних доменів.

З огляду на це, пріоритетного значення набуває всебічний розвиток людини, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання моральних якостей, формування духовних цінностей як важливих чинників її становлення як особистості.

Проблему цінностей досліджували філософи, історики, соціологи, психологи, педагоги. Питання національних цінностей порушувалися в працях провідників ідеї української державності В. Винниченка, М. Грушевського, Д. Донцова, В. Липинського, І. Франка. До них зверталися автори історичних досліджень, присвячених вивченню ментальності українців В. Антонович, О. Воропай, В. Іванишина, Є. Маланюк, І. Огієнко, Ю. Римаренко, А. Свідзинський та ін.

Філософські основи ціннісної проблематики в середині та наприкінці ХХ ст. розроблялися С. Анісімовим, О. Дробницьким, М. Каганом, М. Лапіним, М. Мамардашвілі, В. Тугаріновим. У галузі філософії освіти ці питання набули висвітлення в науковому доробку Б. Гершунського, В. Лутай, В. Шадрікова; у галузі філософії виховання - у працях В.Корженко, Д. Ліхачова.

У галузі психології її дослідженням займалися В. Анненков, В. Багіров, І. Бех, Л. Божович, А. Здравомислов, Г. Костюк, С. Карпенко, Д. Леонтьєв, С. Рубінштейн.

Педагогічний аспект цінностей досліджувався М. Богуславським, М. Боришевським, О. Вишневським, П. Ігнатенком, Е. Помиткіним, З. Равкіним, О. Сухомлинською, Г. Чижаковою, Ж. Юзвак.

Важливе місце у змісті національного виховання посідає формування духовно-моральних цінностей молодого покоління, тобто, набуття ним знань, суспільного досвіду, осягнення суті явищ і фактів об'єктивної дійсності та свого місця в суспільному часовому просторі, усвідомлення сенсу людського буття.

Особливості використання педагогічного потенціалу народної педагогіки у виховному процесі розкрили Б. Грінченко, О. Духнович, Т. Маковій, Г. Сковорода, М. Стельмахович, В. Сухомлинський.

Виховний потенціал фольклору досліджувався В. Білик, Л. Копаницею, О. Кузьменко, Ю. Ледняком, Н. Малинською, Г. Маковеєм, Л. Семенюк, Л. Яціків.

Однак у практичній діяльності шкіл ці питання потребують свого подальшого вивчення. Відсутнє цілісне використання народної педагогіки, як джерела формування моральних цінностей зростаючої людини; не розкрита технологія виховання й розвитку цього особистісного утворення на рівні початкових класів.

Таким чином, актуальність проблеми зумовлена її високою соціально-педагогічною значущістю й недостатньою розробленістю стосовно учнів початкових класів. Це викликає суперечність між завданнями в галузі національного виховання і відсутністю науково обгрунтованих технологій, спрямованими на забезпечення бажаного результату. Такий стан зумовлює необхідність знайти відповідні рішення висунутих проблем, зокрема винайти оптимальні засоби використання потенціалу народної педагогіки, які забезпечували б набуття учнями позитивного соціального досвіду, сприяли формуванню у них моральних цінностей, розвивали б індивіда як самопоціновану особистість.

Враховуючи актуальність і недостатню теоретичну та практичну розробленість означеної проблеми нами було обрано тему курсової роботи "Моральне виховання молодших школярів у процесі навчання".

Об'єкт дослідження - процес морального виховання дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи формування у молодших школярів моральних цінностей.

Мета дослідження: обґрунтувати та експериментально перевірити модель морального виховання молодших школярів у процесі їхнього навчання та виховання.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що успішне моральне виховання молодших школярів у процесі навчання у сучасній школі буде відбуватися більш ефективно за таких умов:

ь використання комплексу методів, що забезпечать суб'єктну позицію молодшого школяра в моральному вихованні;

ь дотримання особистісно-орієнтованого підходу;

ь орієнтація педагогів та батьків на діалогічний стиль міжособистісної взаємодії з дітьми.

Мета і гіпотеза дослідження стали передумовою для визначення його завдань:

- вивчити стан розв'язання досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці;

- спрогнозувати й обґрунтувати педагогічні засади виховної роботи з формування моральних цінностей молодших школярів;

- експериментально перевірити ефективність методики використання здобутків народної педагогіки у виховній роботі з учнями початкових класів, спрямованої на формування у них морально-духовних цінностей.

Для розв'язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов'язаних методів дослідження. Теоретичні методи (вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду з досліджуваної проблеми, аналіз, синтез, узагальнення й систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування) застосовувалися для визначення мети та завдань дослідження. Емпіричні методи (анкетування, інтерв'ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, створення і розв'язання проблемних ситуацій, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), статистична обробка одержаних результатів) застосовувалися для одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми в практиці та обробки проміжних і кінцевого зрізу після проведення дослідно-експериментальної роботи.

Практичне значення роботи. Матеріали нашого дослідження можуть бути використані в практичній діяльності вчителів початкових класів, організаторів позакласної роботи, соціальних педагогів, вихователів груп продовженого дня.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі початкових класів Гонорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ямпільського району Вінницької області. Всього дослідженням було охоплено 36 учнів початкових класів.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи морального виховання у початкові школі

1.1 Поняття та завдання морального виховання молодших школярів

Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процесі цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси [1, с.17].

Основу морального виховання становить етика (від грец. еіпіка - звичка, звичай) - філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми. Вона досліджує моральні категорії, в яких втілені моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки. Сукупність етичних проблем охоплюють питання про те, як має чинити людина (нормативна етика), а також теоретичні питання про походження і сутність моралі [1, с.22].

Характерною особливістю морального становлення особистості є врахування її менталітету (ментальності) - специфічного світосприймання, світовідчуття, світогляду, бачення світу і себе у світі, національного характеру, вдачі, які виробляються під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно-кліматичних чинників [1, с.33].

Дисциплінованість, організованість - суттєві ознаки моральної вихованості та культури людини. Основою дисципліни є поєднання методів переконання з метою формування свідомості і розумної вимогливості. Це суттєва передумова для опанування вмінням і звичками моральної поведінки. Основні якості моральності формуються в ранньому дитинстві на основі так званого "соціального успадкування". Вирішальною у цьому є роль батьків: їх поведінка, цілеспрямований вплив на особистість дитини.

Особливо важливо задіяти в моральному вихованні можливості усіх соціальних інституцій:

-- сім'ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини;

- педагогічну діяльність дошкільних виховних закладів;

- освітньо-виховну діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій);

- діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів);

- засобів масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газет та ін.);

- діяльність мистецьких закладів (театрів, музеїв, консерваторій, клубів, будинків культури тощо);

- соціально-виробничу діяльність громадян на підприємствах, в організаціях.

У моральному, як і будь-якому іншому, вихованні не можна абсолютизувати або недооцінювати жодного із засобів. Тільки оптимальне їх поєднання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів забезпечить очікуваний результат. Головне - забезпечити цілеспрямованість, єдність й узгодженість дій усіх соціальних інституцій, які мають вплив на особистість. Дотримання моральних норм співжиття потребує самоорганізації, самодисциплінованості особистості. У її формуванні велике значення має навчально-виховний процес у школі. Шкільна дисципліна - це дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке и організоване виконання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо.

Свідома дисципліна виявляється в суворому, неухильному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується на почутті обов'язку та відповідальності.

Обов'язок - усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог[6, с.55].

Відповідальність - якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з суспільними нормами, законами [8, с.73].

У вихованні свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності важливою є спільна робота вчителів і вихователів, спрямована на засвоєння учнями правил поведінки в школі, їх прав та обов'язків, формування в них потреби постійно дотримуватися їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне постійний тактовний контроль за поведінкою учнів, чіткі та безкомпромісні вимоги. Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може робити помилки через брак життєвого досвіду або з інших причин. Тому педагог має вміти прощати помилки, допомагати дітям знаходити оптимальні рішення у складних життєвих ситуаціях.

В процесі морального виховання молодших школярів важливими є розуміння наступних категорій.

Моральна свідомість - одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності школярів. Моральні переконання - пережиті та узагальнені моральні принципи норми[11, с.45].

Моральні почуття - запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку молодших школярів. Моральні звички - корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов. Моральна спрямованість - стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах[11, с.48]

Етика - наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між молодшими школярами в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання [11, с.33].

Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання - керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу молодших школярів.

Основні принципи морального виховання такі:

§ цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання - всебічно розвиненого молодшого школяра.

§ обов'язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати на необхідність молодшого школяра жити у суспільстві;

§ єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка молодшого школяра - це його свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості - складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;

§ виховання в праці. В основі цього принципу - ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від їх діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;

§ комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання;

§ виховання молодшого школяра в колективі. Молодший школяр стає особистістю завдяки спілкуванню і пов'язаному з ним відокремленню. Найкращі умови для спілкування й відокремлення створюються в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. Педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів життєвого досвіду; виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність;

§ поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. У цьому - головний сенс гуманістичної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователів і вихованців. Цей принцип передбачає: єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за їх поведінкою, гуманне ставлення до них, поважання їхньої думки та ін.;

§ індивідуальний підхід до молодших школярів у вихованні. Такий підхід як індивідуальна корекція загальної системи виховання - важлива вимога до організації виховного процесу і одна з умов підвищення його ефективності;

§ принцип системності, послідовності й наступності у вихованні. Виходить з того, що для формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки потрібна система певних послідовних виховних заходів. Такі якості людської особистості не можна сформувати, якщо виховний процес являтиме собою випадковий набір виховних заходів, що матимуть епізодичний, а не системний характер;

§ єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки молодших школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу [21, с.40].

Проблема морального виховання була актуальною завжди. Для різні люди у різні історичні епохи й різні періоди життя першому плані виступають різні цінності й мети. Нині виховання аналізується з погляду те, що все вчинки людини виступають як реальне зміну умов інших людей. Виховання передбачає усвідомлення вихованцем конкретних явищ як цінностей або цінностей, певне його до них ставлення.

1.2 Методи і прийоми виховання моральних цінностей у початкові школі

Процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних методів, прийомів і коштів. Під методами виховання розуміють способи впливу вихователів на вихованців й організацію їх діяльності. Методи морального виховання виступають як шляхи і засоби формування моральної свідомості, розвитку моральних почуттів та вироблення навичок і звичок поведінки.

Прийоми виховання - окреме дію, спрямоване для досягнення мети. Основним прийомом, з якого вчитель спрямовує організовує діяльність дитини, є зазвичай завдання, які ставить перед дитиною. Для їхньої ефективності потрібно, щоб були внутрішньо прийнято дитиною, чого залежить сенс завдання йому. При незабезпеченість мотивації завдань із боку вчителя внутрішнє їхній вміст для дитини може різко розійтися зі своїми об'єктивним змістом потребують і із задумом вчителя, вихователя[13, c.49].

Традиційні методи морального виховання орієнтовані прищеплювання школярам і правил життя. Проте часто діють умов досить сильного зовнішнього контролю (дорослі, думку, загрозу покарання). Важливими показниками сформованості моральних чеснот особистості є внутрішній контроль, дія якої наводить часом до емоційного дискомфорту, невдоволення собою, якщо порушуються перевірені особистим досвідом правила життя. Внутрішній контроль формується завдяки активної діяльності" дитини у інтелектуальній, рухової, емоційної, вольовий сферах. Готовність підкоряти свої спонукання уявленням і знання культуру людського буття підвищує самооцінку особистості, розвиває відчуття власної гідності. Сформовані навички контролю сприяють успішного розвитку моральних чеснот особистості процесі навчання і виховання. Педагогічний сенс роботи з вихованню моральних цінностей молодшого школяра у тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поведінки до вищому рівню, де потрібно самостійність прийняття рішення й моральний вибір. У педагогічної літературі описується безліч методів і прийомів морального виховання. Вочевидь, що де вони однаково спрямовані формування моральних цінностей [22,c.112].

Приміром, методи впливу можна розділити на два класи:

- впливу, створюють моральні установки, мотиви, відносини, формують уявлення, поняття, ідеї,

- впливу, створюють звички, що визначають той чи інший тип поведінки.

Методи першої групи дуже важливі й для успішного проходження наступного важливого етапу виховного процесу - формування почуттів, емоційного переживання необхідного поведінки [14, c.133]. Якщо учні залишаються байдужі до педагогічному впливу, те, як відомо, процес розвивається повільно й рідко сягає поставленої мети. Глибокі почуття народжуються тоді, коли усвідомлена школярами ідея вбирається в яскраві, хвилюючі образи. У навчальних посібниках минулих років методи першої групи називалися коротше й виразнішими - методами переконання. Переконання в виховний процес характеризується використанні різних прийомів і методів: читання і аналіз притч, байок, повчальних оповідань; етичні розмови, роз'яснення, навіювання, диспути, приклад. Кожен із методів має власну специфіку та сферу застосування. Розглянемо найскладніші за змістом й застосування методи словесно-емоційного впливу: розповідь, роз'яснення, етичну розмову і метод наглядно-практичного впливу.

У молодших класах часто використовується розповідь на етичну тему.

Розповідь супроводжується ілюстраціями, якими можуть бути твори живопису, художні фотографії, вироби народних умільців. Підсилює його сприйняття добре підібране музичне супровід. Обстановка має значення до етичного оповідання. Емоційний вплив навколишнього середовища має відповідати рішенню та змісту оповідання [28, c.223].

Діяльність з учнями різних вікових груп широко застосовується етична розмова. У педагогічної літературі вона розглядається як і метод залучення учнів до обговорення, аналізу вчинків і формування моральних оцінок, як і форма роз'яснення школярам принципів моральності й їх осмислення, і як засіб формування системи моральних уявлень, і понять, які у своє чергу виступають підстави формування моральних поглядів й переконань. Докладніше метод етичної розмови описаний у другому параграфі даної глави.

Приклад - виховний метод виняткової сили. Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність [23, с.96]. Коли говорять про прикладі, розуміють, передусім, приклад живих конкретних осіб - батьків, вихователів, друзів. Але велику виховну силу має і героїв книжок, фільмів, історичних діячів, видатних учених. Психологічною основою прикладу служить наслідуваність. Завдяки йому люди опановують соціальним і моральним досвідом. Не завжди наслідуваність має безпосередній характер, часто її спостерігаємо в опосередкованої формі - це механічний процес, не автоматичне перенесення рис, якостей, досвіду певної особистості. Молодші школярі наслідують тих, хто надає ними найсильніше враження. За даними психологів, незмінну симпатію молодших школярів викликають люди сміливі, вольові, спритні, які мають великому фізичному силою, стрункої постаттю, приємною манерою спілкуватися, правильними рисами особи. При виборі моральних прикладів, враховуючи ці закономірності сприйняття особистості, слід домагатися здобуття права носії добрих почав були приємні і симпатичні, а носії пороків викликали ворожість. За відсутності такої відповідності потрібні спеціальні заходи для їх забезпечення.

Життя дає як позитивні, а й негативні приклади. Звертати увагу школярів негативне у житті й поведінці людей, аналізувати наслідки неправильних вчинків, видобувати правильні висновки як бажано, а й необхідно. Вчасно доречно наведений негативний приклад допомагає утримати вихованця від неправильного вчинку, формує поняття про аморальне. Природно, що залежить від власного прикладу вихователя, її поведінки, ставлення до вихованцям, світогляду, ділових якостей, авторитету. Відомо, що з більшості молодших школярів авторитет вчителя абсолютний, і готові наслідувати йому в усьому. Але сила позитивний приклад наставника збільшується, що він своєї особистістю, своїм авторитетом діє систематично і послідовно. З іншого боку, сила позитивного впливу педагога буде і тоді, коли вихованці переконаються, що його словом та кримінальною справою що немає розбіжностей, всім він ставиться до рівно і доброзичливо.

Отже, відзначимо, що у реальних умов педагогічного процесу методи виховання виступають на найскладнішому й найсуперечливішому єдності. Вирішальне значення має тут не логіка окремих "усамітнених" коштів, а гармонійно організована їх система. Зрозуміло, певному етапі виховного процесу той чи інший метод може застосовуватися у більш-менш ізольованому вигляді. Але без відповідного підкріплення іншими методами, без взаємодії із нею вона втрачає своє призначення, уповільнює рух виховного процесу поставленої мети [19, с.94].

Розділ 2. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування моральних цінностей та якостей у молодших школярів

2.1 Показники та рівні моральної вихованості особистості молодшого школяра

Констатуючий експеримент проводився у початкових класах Гонорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ямпільського району Вінницької області.

Так, у процесі бесіди, яка проводилася з учнями 2-го класу, їм було поставлено запитання: "Що ти найбільше цінуєш у людях?". Молодші школярі відзначили доброту (до 28,9,0%), чуйність (14,3%), поступливість (до 15,0%). Поодинокими виявилися вибори таких якостей, як щедрість, уміння товаришувати, чемність, повага інших та ін. Для учнів 2-го класу характерним є більш широкий діапазон якостей, домінуючими серед них виявилися: доброта (60,0%), товариськість, дружба, вміння спілкуватись (до 50,0%), чесність (до 40,0%), дбайливе ставлення до малюків (30,0%) тощо. Називались дітьми й такі важливі людські якості, як хоробрість, сила, повага, вірність, віра в людей, Бога, але кількість цих виборів була незначною (від 5,0 до 10,0%). Поглиблене вивчення показало, що молодші школярі не обрали ці якості тому, що не розуміють їх сутності або ототожнюють з більш звичними для них поняттями (наприклад, співчуття - доброта, тактовність - вміння співчувати іншим, чесність - уміння переживати провину тощо). Таким чином, за результатами ранжування обраних школярами особистісних якості найбільш важливими виявились доброта, товариськість, чесність. Це такі характеристики, які прямо або опосередковано пов'язані із взаєминами між людьми, а саме: це риси та якості людини, що характеризують міжособистісні стосунки. Хвилюють молодших школярів проблеми дружби і товаришування, однак вони пов'язують їх прояв з названими якостями. Це пояснюється віковими особливостями дітей даної вікової групи - підвищеною емоційністю, сенситивністю, пластичністю нервової системи, прагненням наслідувати свій "ідеал" (учителя, рідних, однолітків, інших людей).

Наступне завдання полягало у визначенні молодшими школярами наявності обраних ними якостей у самих себе (самооцінка). З цієї метою їм було запропоновано перелік якостей, серед яких пропонувалося вибрати ті, які вони найбільше поціновують у собі.

Узагальнені результати цієї роботи показали: першокласники у переважній більшості (51,0%) до таких якостей віднесли сердечність, розум, охайність (21,0%), любов до інших людей (14,0%). Учні других класів назвали доброту (53,0%), товариськість (15,0%), охайність (13,7%). Третьокласники також на перше місце поставили доброту (55,0%), потім іде скромність (23,0%), повага до інших (9,0%). Відповіді учнів 4-х класів розподілися таким чином: доброта, чуйність (57,0%), вміння допомагати іншим (30,0%), повага інших людей (25,0%), товариськість (16,0%).

Подальше вивчення цього питання засвідчило, що основною особистісною якістю, яка цінується молодшими школярами, є доброта у різноманітних її проявах: милосердя, людяність, чуйність, доброзичливість тощо. Діти у 2-3 класах здатні критичніше ставитися до своїх власних чеснот, у них починає формуватися самооцінка, яка за відповідних умов є доволі адекватною. Більшість дітей негативно ставляться до заздрості, небажання зрозуміти горе іншого, нечесності, жадібності, несправедливості. При цьому іноді такі якості приписуються (правомірно чи помилково) дітям, які мають яскраво виражені національні чи релігійні відмінності. Значний вплив на формування такої думки мають батьки, які цілеспрямовано або опосередковано навіюють дитині "негативність образу чужого". Як відомо, дітям молодшого шкільного віку значно легше висловити критичні зауваження, дати оцінку іншим, ніж собі самому. У процесі констатуючого експерименту була виявлена несформованість у значної кількості дітей здатність до рефлексії, критичної оцінки власної поведінки. Однією з методик, що спрямовувалася на діагностику означених якостей, була вправа "Мій образ".

Слово вчителя: Уявіть себе на мить якоюсь рослиною, травиною або якимось іншим предметом чи явищем природи. Дозвольте собі подумки зробити те, що хочеться. А тепер спробуйте намалювати свій образ (написати коротеньке оповідання). Навколо, якщо бажаєте, можна зобразити тих, з ким вам приємно завжди бути разом. Аналіз дитячих малюнків (і творів) засвідчив, що, як правило, діти зображають себе у вигляді найулюбленіших тварин, птахів (кішки, собаки, лева, коня, зайчика, метелика тощо), різних казкових персонажів, персонажів з улюблених мультфільмів, кінофільмів.

До 60,0% дітей потребують певного оточення навколо себе (теж у вигляді тварин, істот). Це друзі, рідні, близькі їм люди.

Разом з тим, до 40,0% дітей бажають побути на самоті, але серед них особливої уваги потребують ті, хто займає негативне становище в колективі, з ким не хочуть товаришувати однокласники.

Деякі з цих дітей зобразили себе за допомогою темних (чорних) кольорів, що вказує на їх пригнічений душевний стан. Є діти, які за допомогою малюнка намагаються привернути увагу до себе (як правило, це учні із заниженою самооцінкою). Як уже зазначалося, учні молодшого шкільного віку високо поцінують чуйність, але до закінчення 3-го класу рідко її виявляють, лише під впливом дорослих. Тобто виховання цієї якості потребує спеціальної уваги. Аналіз дитячих суджень про повагу людської гідності, власної гідності та терпимість свідчить про те, що переважна їх більшість погано знає сутність цих понять. Особливо це стосується учнів 1-2 класів. Безумовно, в молодшому шкільному віці терпимість не може бути сформована в повному обсязі, але елементарні її початки можуть бути виховані, інакше виросте агресивна особистість, яка всі свої проблеми розв'язує лише з позиції сили і грубого тиску [22, с.43].

Плануючи цей етап дослідно-експериментальної роботи, всіляко враховували вікові особливості учнів початкових класів. З метою одержання необхідної інформації широко застосовувалися бесіди відповідного змісту, що включали запитання, спрямовані на одержання необхідних відомостей. Результати таких бесід засвідчили, що не всі молодші школярі знають традиції українського народу (близько 10,0% учнів не змогли дати позитивну відповідь щодо традицій українського народу; 51,9% опитаних не знають свого родоводу; близько 12,0% респондентів дали негативну відповідь на запитання про свої уподобання, пов'язані з народними українськими традиціями; 11,9% відповіли, що їм не подобаються свята, які відзначаються їхніми батьками і родичами). Поряд з бесідами використовувалися анкети, які вводилися для здобуття конкретних відповідей на прямі запитання. Так, на запитання: "Чи відомі тобі народні традиції?" 21,6% молодших школярів дали ствердну відповідь, 56,3% - вказали, що знають їх частково, не змогли відповісти - 12,0%. Відповідаючи на друге запитання: "Для чого потрібно знати національні традиції свого народу?", 19,7% учнів зазначили: "Для того, щоб знати історію свого народу", 43,1% опитаних вважають, що це треба для того, "щоб знати, як треба поводитися в різних випадках", 37,2% - не змогли дати відповіді на це запитання. Джерелами, з яких молодші школярі одержують інформацію про народні традиції, є вчителі (36,9%), батьки (31,5%), бабуся, дідусь (17,3%), родичі (14,3%). Отже, найбільш часто до ознайомлення дітей з народними традиціями звертаються вчителі, що, певною мірою, обумовлено змістом деяких навчальних предметів (українознавство, читання), а також тематикою виховних заходів.

Результати констатуючого етапу дослідно-експериментальної роботи показали, що переважна більшість молодших школярів за узагальненням даних діагности належить до середнього рівня сформованності морально-духовних цінностей (64,0%). На високому рівні досліджуваної якості перебувало 14,0% молодших школярів, а на низькому - 22,0%. Дивитися (Таблиця 1):

Таблиця 1. Динаміка рівня сформованості моральних цінностей молодших школярів до початку формуючого етапу експерименту та після його завершення, %

Рівні	Контрольні класи	Експериментальні класи
	до експер.	після експер.	до експер.	після експер.
Високий	14,0	16,0	14,0	32,0
Середній	64,0	68,0	64,0	60,0
Низький	22,0	16,0	22,0	8,0

Як засвідчують дані таблиці 1, вихідний рівень сформованості морально-духовних цінностей у контрольних та експериментальних класах був однаковий. У процесі формуючого етапу в експериментальних класах сталися суттєві зрушення у позитивний бік: підвищилася кількість молодших школярів, яких ми змогли віднести до високого рівня сформованості досліджуваної якості (14,0% до початку експерименту і 32,0% - після його завершення). Низький рівень знизився до 8,0% за рахунок переходу учнів, які перебували на ньому перед початком роботи, до середнього рівня.

У контрольних класах також спостерігалися деякі позитивні зміни, але вони були значно нижчими за ті, що ми одержали в класах, охоплених роботою за розробленою нами методикою.

Таким чином, можна зробити висновок, що запропонована нами методика підвищення ефективності виховання морально-духовних цінностей в учнів початкових класів засобами народної педагогіки довела свою доцільність і відповідність поставленим завданням.

2.2 Методичні рекомендації щодо підвищення моральних знань молодших школярів

Ґрунтуючись на аналізі наукової літератури, а також зважаючи на результати діагностики, було розроблено програму констатуючого та формуючого етапів роботи. Їх зміст передбачав організацію і проведення виховної роботи з молодшими школярами за такими напрямками:

- фольклорне спрямування;

- культурно-масова робота;

- спортивне спрямування;

- морально-етичне спрямування;

- пізнавальна діяльність;

- екологічний напрямок.

При плануванні та реалізації роботи за кожним з названих напрямків намагалися якнайповніше ознайомити учнів з теоретичною інформацію про народні традиції, обряди, звичаї, їх зміст, формувати у них позитивне емоційне ставлення до них, бажання дотримуватися їх у повсякденному житті; залучати до активної діяльності, спрямованої на оволодіння практичним досвідом їх виконання. Тобто, робота відбувалася за схемою: знання - оцінка - дії. Проте, це не означає, що кожна складова досягалася окремо. Всі вони "працювали" у взаємодії, інколи змінювалася і сама послідовність. Наприклад, спочатку відбувалася певна діяльність, а потім на її основі учням повідомлялися відповідні теоретичні знання.

При плані роботи, залученні учнів до конкретних видів діяльності, ґрунтувалися на основних принципах особистісно-орієнтованого підходу, який "забезпечує дитині право на свободу вибору ціннісної позиції, на цінність... життя взагалі, на можливість його дійового здійснення за наявності у неї установки на подолання дисгармонії у досвіді, поведінці, спілкуванні, діяльності" [5, с. 29]. Адже сутність його полягає в утвердженні "людини як найвищої цінності, навколо якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети" [5].

Особистісно-орієнтоване виховання спрямоване на реалізації сутнісної природи суб'єкта, якій відповідають цінності служіння, коли основним життєвим ставленням виявляється любов до інших людей. Це дає людині можливість виходити за межі своїх актуальних, наявних можливостей.

Наведемо опис деяких видів роботи з означених напрямків.

Так, за фольклорним напрямком учні долучалися до підготовки і проведення свята української народно-календарної пісні; з ними проводилися виховні години на теми "Хатні обереги", "Мудрість мого роду - берегині" тощо.

До святкового ранку "Як Україна й сонечко на нами, отак і мама на землі одна" (присвяченого Дню Матері), діти під керівництвом учителя розучували вірші українських поетів та народні пісні про матусю. Учні 2-х класів крім цього одержали завдання дізнатися про родинні традиції українського народу, пов'язані з образом матері (на доступному для дітей цього віку матеріалі).

До свята "Паска красна день вітає" учні одержали завдання дізнатися, чому до Великодніх свят розфарбовують яйця, які є різновиди цього дійства (крашанки, писанки), чим вони відрізняються між собою, що означають.

Наприклад, до виховної години за темою "Рідна природа" була підготовлена інсценізація "Ходить гарбуз по городу". Під час святкового ранку "А я у гай ходила" було показано сценку, в якій "дерева" і "кущі" розповідала про себе, свої властивості, про ту користь, яку вони можуть надати людям.

Вагома увага надавалася розповідям про традиційні ігри українських дітей, ознайомленню з правилами проведення деяких з них ("Дід", "Кривий танець", "Гуси", "Мак", "Двох мало, трьох багато" та ін.).

Робота з морально-етичного виховання включала: "Подорож до країни Добрих і Ввічливих людей" (для першокласників); виховні години "Культура харчування українців", "Як віталися колись і як вітаються тепер", "Не ламай калину" (обговорення поведінки у спілкуванні з природою); свято "Секрети поведінки", під час якого було показано інсценівку казки "Рукавичка"; акція "Подаруймо дітям книгу" (збирання книжок для дітей-сиріт, що виховуються у школі-інтернаті, розташованій поруч) та ін.

Як і в інших напрямах, при проведенні певних заходів намагалися якнайповніше використовувати традиції українського народу. Наприклад, "Подорожі до країни Добрих і Ввічливих людей" передувала бесіда, під час якої учням розповідали про те, як наші предки шанували тих, хто робив добро іншим, поводився ввічливо, додержувався правил культурної поведінки. Під час самої "подорожі" першокласники відвідали хутір Доброти, долали гори Дружби, переправлялися через річку Взаємодопомоги, гостювали у місті Чесності тощо. Кожний з цих пунктів вимагав виконання якихось завдань (пригадати загадки, приказки і прислів'я певного змісту, надати допомогу лисичці, що заблукала в лабіринті, розв'язати проблемну ситуацію, розв'язати кросворд тощо), які безпосередньо були пов'язані з назвою населеного пункту чи природного об'єкту.

Перед початком "подорожі" роз'яснювали, що треба зробити, повідомляли правила, яких слід дотримуватися, у разі потреби приходили дітям на допомогу. Поступово, мірою набуття учнями певних знань, усі завдання вони мали виконувати самостійно. Кожна з команд ішла своїм маршрутом, але обов'язково з відвідуванням усіх пунктів, вказаних на карті країни Добрих і Ввічливих людей.

При оцінюванні враховувалася не лише правильність відповідей, а й те ставлення, яке учні виявляли під час спільної подорож (взаємопідтримки, співпраці, егоїзму, прагнення допомогти або висунутися вперед за рахунок інших, вміння виражати своє ставлення, тощо). До виховної години "Як віталися колись і як вітаються тепер", з метою активізації молодших школярів крім бесіди були підібрані проблемні ситуації, які вимагали знайти правильне розв'язання, використовуючи наявні знання. Серед заходів, що проводилися за пізнавальним напрямком, варто назвати такі, як: виховні години "Спасибі долі, що нам судила у цьому краї пізнати світ", "Мовленнєвий етикет" (вивчення традицій українського народу, встановлення зв'язку минулих часів і сьогодення); свята "Мудрість мого народу", "Спасибі, нене, що ти навчила дзвінкої мови з дитячих літ"; вікторину "Як ми знаємо рідну мову" та ін. [2, с.28].

Орієнтовний план роботи за кожним з охарактеризованих вище напрямів складався на початку дослідно-експериментальної роботи, проте в процесі її реалізації до нього вносилися деякі корективи, зумовлені необхідністю підсилити ту чи іншу діяльність, поглибити теоретичні знання молодших школярів, приділити більше уваги виправленню або формуванню емоційно-позитивного ставлення як до знань, так і до поведінкових актів. Кожне з таких завдань конкретизувалося відповідною розшифровкою (введенням підзавдань).

У межах фольклорного напрямку відбувалися "мандрівки" стежками минулого, які допомагали дітям відкривати перед собою незнаний світ дідусевої хати, бабусиної скрині, зачаровуватися давніми дитячими забавами, іграми, піснями, залучатися до проведення виховних заходів "Заспіваймо колискову", "Побутова та обрядова роль рушника", "Козацькому роду нема переводу" та ін.

Вихованню почуття любові й бережливого ставлення до природи, застосуванню набутих знань у життя сприяла участь молодших школярів в екологічному напрямі. Діти брали участь у конкурсі "Зелена планета", залучалися до природоохоронної роботи. При проведенні формуючого етапу роботи, активно залучали до співробітництва зі школою батьків учнів. З цією метою було проведене свято "Без верби і калини - нема України". За умова свята учасники повинні були вміти пояснити значення символів "верба", "калина"; знати прислів'я та приказки про ці рослини; легенди, казки, оповідання про ці символи (обов'язково у виконанні членів сім'ї); лікарські властивості верби та калини; страви, які можна приготувати з калини; розповісти про застосування верби і калини у побуті. Переможці нагороджувалися солодощами, прикрашеними кетягами калини.

Після завершення констатуючого та формуючого етапів експериментальної роботи було проведено кінцевий зріз, мета якого полягала у виявленні рівня сформованості морально-духовних цінностей у молодших школярів контрольного та експериментального класів. Методи, які застосовувалися у процесі цієї роботи, були ідентичними тим, що мали місце на початку дослідження.

Висновки

Проблема формування моральних цінностей має значну актуальність в умовах сьогодення. Перехідний період, в якому перебуває наша країна, утруднює моральне виховання молодого покоління, прищеплення дітям загально-поціновуваних та національних цінностей.

Моральне виховання молодших школярів є одним із найскладніших завдань вчителя. Аби вирішити це завдання вчителю потрібно лише знання предметів початкових класів та методики їх викладання, а й уміння направити власну діяльність формування морального дітей. Питання морального виховання, вдосконалення дитини хвилювали суспільство ніколи й в усі часи. Особливо нині, коли всі частіше можна зустріти жорстокість та насильство, проблема морального виховання стає дедалі актуальною.

Моральне виховання, орієнтоване виховання моральних цінностей, у педагогіці як найважливішої мети виховання з урахуванням виховання, розвитку, саморозвитку життєвого досвіду та її осмислення зусиллями самого вихованця. У різні історичні періоди розвитку на суспільстві складаються різноманітні моральні цінності, їх єднає те, що звернені до людського початку, засновані на особистісному досвіді, є сукупність загальних принципів, норм поведінки учнів стосовно друг до друга, природі, суспільству в ім'я добра (в інтересах). Сформовані моральні цінності дозволяють визначити ціннісні моральні орієнтири молодших школярів, прагнення до ідеалу, виконують регулюючу функцію в життєдіяльності учнів.

Специфіка виховання моральних цінностей у молодших школярів залежить від вікових особливостях розвитку учнів, закономірності, механізмах і логіці цього процесу.

Логіка формування моральних цінностей включає у собі такі ланки: пошук, оцінка, вибір, і проекція (чи актуалізація цінності у спільній діяльності). На підтвердження теоретичних положень нами було проведено педагогічний експеримент, з урахуванням результатів якого нами зроблено такі висновки. Ефективність виховання моральних цінностей школярів можлива під час створення педагогічних умов: мотиваційного, змістовного, операційного. моральний виховання особистість цінність

Проведені заходи дали динаміку розвитку моральних цінностей дітей молодшого шкільного віку бік збільшення. Виховання моральних цінностей молодших школярів може призвести до підвищення рівня виховної підготовки які у школі, забезпечуючи розвиток моральних чеснот особистості. І наші діти, вихованці стануть високоморальними особистостями: чемними, уважними до інших людей, навчаться бережно ставитися до праці.

Список використаних джерел

1. Бех І. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості / І.Бех // Початкова школа. - 2001. - №12. - С.15-17.

2. Бех І. Виховання особистості: У двох книгах. Книга друга. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади / І.Д Бех - К.: Либідь, 2003. - 340 с.

3. Бех І. Духовні цінності розвитку особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. - С.124.

4. Богуш А. Біблія як засіб сенсибілізації духовного розвитку дитини. / А. Богуш. Наукові записки. Т.ІІ. ч.ІІ. - Остріг, 1999. - 462 с.

5. Бондар Л. Виховання моральних цінностей у школярів / Л. Бондар // Початкова школа. - 2000. - №12. - С.5-7.

6. Гутник І. Козацька педагогіка як складова системи національного виховання молоді / І. Гутник // Початкова школа. - 2003. - №10. - С.51-52.

7. Дашко В. Структура і зміст духовної культури особистості / В. Дашко // Рідна школа. - 2003. - №5. - С.15-17.

8. Демиденко В. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. - К.: ІЗМН, 1995.

9. Караульна Н. Духовність: сфера сутності чи існування людини? / Н. Караульна // Вісник НАН України. - 2002. - №11. - С.47.

10. Коваленко О. Формування інтелектуальних цінностей студентської молоді / О.А. Коваленко. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 34. - Херсон: Вид. ХДУ. - 2003. - 324 с.

11. Лазарук А. Батьківська педагогіка Василя Сухомлинського: аксіологічний ракурс проблеми / А. Лазарук // Початкова школа. - 2004. - №5. - С.31-33.

12. Моральні цінності підростаючого покоління. - Зб.: Цінності освіти і виховання. -К., 1997.

13. Нечуй-Левицький І. Школа повинна бути національна / І. Нечуй-Левицький // Дніпрові хвилі. - 1911. - №15. - С.210.

14. Павленко Л. Абетка з історії українського народу / Л. Павленко // Початкова школа. - 2004. - №10. - С.61-62.

15. Павленчик В. Любов педагога до дітей як важлива умова духовно-морального виховання / В. Павленчик // Початкова школа. - 2004. - №6. - С.44-46.

16. Педагогічний словник / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Педагогічна думка, 2001. - С.325. - 514 с.

17. Побірченко Н. Пора дитинства в етнографічній спадщині громадівців (ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст.). - К., 2000. - 123с.

18. Страшний В. Методика вивчення рівня вихованості на родинних традиціях українського народу / В. Страшний // Початкова школа. - 2004. - №4. - С.13-15.

19. Сухомлинська О. Формування духовності дітей на основі християнських цінностей / О. Сухомлинська // Гуманітарний семінарій. - К., 2003. - №1. - С.91-94.

20. Ушинский К. Избран.произведения: В 2 т. - К., 1993. - Т.1. - С.100-101.

21. Федоренко Д., Федоренко О. Родинне виховання в античній Україні / Д. Федоренко, Федоренко О. // Початкова школа. - 2005. - №3. - С.40-42.

22. Харуддинов М. Народна гра як засіб національного виховання // Початкова школа. - 2003. - №10. - С.41-43.

23. Хоменко З. Розвиток духовний цінностей молодших школярів на засадах гуманістичної психології / З. Хоменко // Початкова школа. - 2002. - №1. - С.15-17.

24. Юзвак Ж. Духовний розвиток: сутність, мета, умови здійснення / Ж. Юзвак // Початкова школа. - 2000. - №4. - С.11-12.

25. Юзвак Ж. Духовність: погляд психолога / Ж. Юзвак // Початкова школа. - 2000. - №3. - С.7-9.

26. Юзвак Ж. Чи вміють діти відчувати прекрасне / Ж. Юзвак // Початкова школа. - 2001. - №3. - С.41-43.

27. Волкова Н. Педагогіка. - К.:Академія, 2002.

28. Нізельська Г. Початкова школа. № 6, 7, 11 - К.,2006.

29. Федорова М.А. Культура поведінки дітей 6 - 7 років життя. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. і. Франка, 2005.

30. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 528 с.

Додаток 1. Бесіда на морально-етичну тему: "Що таке співчуття?"

Мета: ознайомити дітей з емоційними проявами людини; вчити враховувати почуття інших людей, уміти співчувати, співпереживати; розвивати уяву; виховувати повагу до людей.

Матеріал: картини за змістом бесіди.

Хід бесіди

Вихователь. У житті, казках, у кінофільмах люди посміхаються і плачуть, радіють і сумують. Сьогодні ми помандруємо до країни людських почуттів. А ось про яке з почуттів ми будемо говорити, спробуємо з вами зрозуміти, розглянувши цю картину.

Розгляд картини " Добрим будь - пожаліти друга не забудь".

Діти разом з вихователем розглядають її зміст.

Ситуація " Співчуття і доброта" Вихователь пропонує дітям морально - етичну ситуацію. Діти оцінюють персонажів, їхні вчинки.

Вправа " Хто виявив співчуття".

Оцінювання дітьми поведінки песика.

Мене сварили мама з татом,

Що я, мовляв, такий - сякий,

А вірний друг мій. Пес кудлатий,

Прийшов до мене залюбки,

Довірливо у очі глянув -

І не такий я вже поганий!

Вправа " Кому ви біле співчуваєте" (робота з демонстраційним матеріалом).

Вихователь. Діти, сьогодні ми побували в країні людських почуттів, навчилися співчувати людям.

- Діти, а якщо у друга трапиться горе, об ви зробили?

- Як необхідно ставитися одне до одного?

- Ставтеся одне до одного так, як би ви хотіли, щоб друзі ставилися до вас.

Додаток 2. Заняття "Знавці природи"

Мета:отримати уявлення про моральний бік ставлення до природи, отримання знань про навколишній світ.

Дізнайся брата меншого по голосу

Дайте відповідь на запитання, вибравши правильний варіант відповіді з ряду запропонованих.

1. Лисиця-гавкає, співає, виє, пищить, щебече або нявкає?

2. Олень попискує, мукає, скиглить або сурмить?

3. Філін-заливається, охає, або гупає?

Назви письменника, який подарував тобі такого чудового друга

Кот - Базиліо - ... (О. Толстой)

Коник-Горбоконик - (П. Єршов)

Кулька з Простоквашино - ... (Е. Успенський)

Гидке каченя-... (Г.Х. Андерсен)

Назви якомога більше водоплавних птахів.

Варіанти відповіді: чайка, зимородок, бугай, бекас та ін

Зелена аптека

Дайте відповідь на питання:

1. Улюблена трава кішок? Що нею лікують? (Валеріана, хвороби серця і нервової системи)

2. Назвіть рослини, у яких лікарськими вважаються квіти. (Календула, ромашка, липа та ін.)

3. Назвіть рослину, сік якого допомагає позбутися від бородавок (Чистотіл)

Відгадай тварина

1. яка тварина трудиться, не відкриваючи очей і не покладаючи рук?

2. Назвіть найменше рогату тварину (равлик)

3. Назвіть тварин, назви яких складаються всього з двох літер. (Вуж, їжак, Як)

Характер наш і братів наших менших (закінчите фразу)

1. сміливий як... (лев)

2. підступна як... (Змія)

3. Боягузливий як... (заєць)

4. Хитрий як... (лисиця)

5. Злий як... (собака)

6. Голодний як... (вовк)

Запитай, хоч серед ночі!

Гравці шикуються в ряд перед ведучим. Він, вказуючи на них в порядку черговості, вимовити: "Риба, птах, комаха, звір, рослина" У певний момент він несподівано вказує на позачергового гравця і називає слово. Приклад, комаха. Гравець повинен не замислюючись назвати будь-яке комаха (муха, комар і т.д.) Якщо він розмірковує більше трьох секунд, то вибуває з гри.

Размещено на Allbest.ru