Наприкінці 19 початку 20 століття у дипломах та атестатах оцінки позначалися словами “відмінно”, “вельми добре”, “добре”, “досить добре”, “посередньо”, “слабо”. Поширювалась також п'ятибальна, семибальна, дванадцятибальна шкала оцінок.

У зарубіжній практиці відомі різні системи оцінок, які різняться як у принципах, так і у виборі способів виставлення. Так, у Німеччині поширена шестирівнева шкала оцінок. Кожній із них відповідає визначена сума балів: відмінно (1)= 15-14-13 балів; добре (2)" 12,11,10 балів; задовільно (3) = 9, 8, 7 балів; нижче задовільного (4) = 6 - 5 - 4 бали; слабко (5) = 3 - 2 - 1 бали; незадовільно (0) = 0 балів.

У Данії в молодшій школі оцінки не виставляються. У середній же охоплює оціночні показники від 0 до 13. Так, якісному показнику "відмінно" відповідають такі кількісні: 13 (надзвичайно незалежна і відмінна відповідь чи робота); 11 (незалежна і відмінна); 10 (відмінна, але не завжди незалежна). Якісний показник "середньо" пов'язується із такими кількісними вимірниками: 9 (відповідь чи робота дещо вища за середню); 8 (середня); 7 (посередня). Показник "склав непевно": 6 (відповідь та робота дещо непевні, але в основному задовільні); 5 (непевні та незадовільні); 4 (дуже непевні та незадовільні). Неприйнятність відповіді чи роботи пов'язується з кількісним показником 0.

У Франції, наприклад, знання ліцеїстів під час складання випускних екзаменів оцінюють 20-бальною шкалою (від 0 до 20). До того ж для кожного предмета встановлюють певний ваговий коефіцієнт, за допомогою якого визначається значення цього предмета для обраної учнем спеціальності, профілю або відділення ліцею. Зважаючи на це, оцінки з профілюючих предметів набувають вищої ваги.

Для встановлення об'єктивності оцінювання в європейських країнах паралельно з внутрішнім використовують зовнішнє оцінювання. Воно дає змогу отримати дані щодо якості знань учнів на регіональному або національному рівнях для своєчасного вжиття заходів щодо поліпшення освітньої справи.

В історії вітчизняної освіти в радянський період в оцінюванні знань учнів спостерігалося кілька поворотних моментів. Наприклад, у травні 1918 року були відмінені бальні оцінки знань і поведінки учнів. У вересні 1935 року було встановлено п'ять словесних оцінок: "дуже погано", "погано", "посередньо", "добре", "відмінно". У січні 1944 року словесну систему оцінки і поведінки замінили цифровою п'ятибальною системою, "одиниця" і "двійка" якої в умовах так званої командно-адміністративної системи стали носіями в основному каральної функції.

5.3 Новітні критерії оцінювання досягнень

За останні роки широкого використання здобули тести, як одна із форм перевірки засвоєння учбового матеріалу. Тести - це завдання специфічної форми, які дозволяють оцінити степінь оволодіння учнями навчального матеріалу. Однією з найбільш важливих переваг тестового контролю вважається висока степінь об'єктивності виставлення оцінок, так як надається можливість точного підрахунку правильних і неправильних відповідей. Використання тестів в процесі навчання є одним із раціональних доповнень до методів перевірки знань, умінь та навичок учнів. Тести є також відмінним засобом індивідуалізації навчання, так як враховують психологічні особливості учнів.

Та нажаль у вітчизняних навчальних закладах досить рідко і не систематично використовується тестування для оцінки знань учнів. Хоча за кордоном цей метод педагогічної діагностики використовується як безпосередньо в шкільній практиці, так і для вивчення стану викладання окремих дисциплін та стану викладання в регіонах.

Як бачимо існує багато підходів та пропозицій щодо пошуків найбільш ефективних шляхів вдосконалення системи перевірки та обліку успішності учнів. Кожен з них має свої як позитивні так і негативні сторони. Тож назріла потреба в цілісній розробці цієї проблеми і обґрунтування системи контролю та оцінки знань, умінь та навиків учнів, яка б відповідала сучасним вимогам щодо організації навчального процесу.

6. ЗВ'ЯЗОК ТЕХНІЧНОЇ ЕСТЕТИКИ ТА ЕРГОНОМІКИ З НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ

6.1 Сутність естетики

Технічна естетика - наукова дисципліна, яка вивчає закономірності формування та розвитку гармонійного середовища (предметного), предметних умов діяльності людини у всіх сферах життя. Виникла та розвинулася на стику таких наук, як: соціології, соціальної психології, фізіології людини, ергономіки, економіки, технології виробництва тощо.

Вирішує такі завдання: розробка принципів організації та формоутворення оптимального і гармонійного предметного середовища у відповідності з вимогами та потребами всіх людей і з врахуванням вимог ергономіки й технології виробництва; створення методики художнього конструювання виробів та їх комплексів, які відповідають всім вимогам технічної естетики, соціальній корисливості, функціонального та ергономічного вдосконалення. З'явилася вона порівняно недавно. Технічна естетика - теорія дизайну. Дизайн та технічна естетика повинні формувати гармонійне предметне середовище й сприяти ефективності виробництва, тобто служити тісним зв'язком трудової діяльності і естетики.

Естетика як наука про „досконале” і „прекрасне”, про закони творчого освоєння довкілля, спрямована передовсім на спосіб буття людини, сенс якого полягає у виробничо-практичній діяльності.

В процесі трудової діяльності людини намагалась пристосувати природу до своїх потреб, але процес цей відбувався не стихійно і не лише у відповідності до практичних потреб, а згідно естетичних законів, тобто у відповідності із духовними запитами людини, вищою метою яких була довершеність і краса. Мета естетичної діяльності знаходиться не зовні, а в самій людині, яка завжди творчо підходить до процесу праці і організації свого життєвого середовища. Тому існує діалектичний взаємозв'язок між естетичним і творчим характером людської діяльності. Естетична діяльність є невід'ємним компонентом трудової діяльності, тому естетичний аспект притаманний будь-якому різновиду соціальної практики. Естетичне ставлення людини до оточуючого світу і трудової діяльності визначає основний зміст і призначення промислового мистецтва.

Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнє середовище, преображені згідно ідеї прекрасного, але й сама людська суб'єктивність, яка удосконалюється завдяки творчому досвіду, розвиненому художньому уявленню. Звідси здатність відчувати форму, колір, матеріал, вміння образно мислити, вдаватись до аналогій, асоціацій, прагнення так організувати свою працю, щоб вона приносила насолоду. Естетичне ставлення до праці є найважливішою передумовою промислового мистецтва, як специфічної форми людської діяльності, спрямованої на пошук і створення довершених речей.

6.2 Поняття ергономіки і її зв'язок з естетикою

Ергономіка -- наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина-техніка-середовише» з метою її ефективності, безпеки та комфорту. Ергономіка виникла у зв'язку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяльності людини.

Діапазон об'єктів, у створенні яких бере участь ергономіка, досить широкий. Ергономіка, як похідна наука комплексу досліджень психології, фізіології, гігієни та охорони праці, соціології, інженерної психології, технічної естетики, кібернетики, тощо використовує методи, що сформувалися в цих науках, трансформуючи їх у нові специфічні для ергономіки методичні підходи до вирішення завдань ергономічних досліджень.

Методи досліджень в ергономіці умовно поділяють на три групи: аналітичні (або описові), експериментальні й розрахункові. У більшості досліджень вони тісно переплетені між собою і їх застосовують одночасно, доповнюючи та збагачуючи один одного. Будь яке ергономічне дослідження завжди пов'язане з ергономічним аналізом - це комплексне дослідження змісту, засобів та умов діяльності людини в системі „людина - машина - середовище”, що здійснюється з метою її оцінки та забезпечення безпеки, зручності, надійності діяльності. Ергономічний аналіз сукупності чинників, що мають пряме чи не пряме відношення до досліджуваної ергономічної проблеми, складає підґрунтя та перелік завдань для експериментального дослідження. Використання експериментального методу служить для виявлення таких особливостей організації взаємодії людини з технічними засобами, які не виявляються безпосередньо у процесі аналізу.

Важливим методичним прийомом є ускладнення завдання (постановка додаткових задач, або моделювання аварійної ситуації), що дозволяє виявити переваги одного серед багатьох проектних рішень у порівняльних дослідженнях. Виконання додаткових завдань одночасно з основною діяльністю, що аналізується дає можливість визначити резервний час (зверх мінімального необхідного). Адже інколи робітнику доводиться усувати неполадки , або відхилення регулює мого параметра від норми (чи граничних меж).

До аналітичних методів також належить ергономічна оцінка - кінцева стадія наукового дослідження та експериментальних розробок. Оцінюванню підлягає модель об'єкта в заданих умовах функціонування, включаючи експериментальні ситуації.

Ергономічна оцінка може здійснюватися такими методами:

- експериментальним (за допомогою технічних вимірювальних засобів);

- розрахунковим (базується на розрахунках значень і параметрів, знайдених іншими методами);

експертним (базується на думці експертів, спостереженні та опитуванні).

Тому важливим завданням сучасного науково-технічного поступу є пошуки доцільних форм введення етичної та естетичної складових у функціональні характеристики науково-технічної діяльності.

7. ЗНАЧЕННЯ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДЛЯ СУСПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

7.1 Зміст трудового виховання

Трудове виховання -- процес залучення молоді до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їй виробничого досвіду, розвитку в неї творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Саме в підготовці людини до майбутньої праці вбачав К. Ушинський головне завдання виховання.

Трудове виховання покликане забезпечити вирішення таких завдань:

-- психологічна підготовка особистості до праці (усвідомлення соціальної значущості праці, формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, дбайливо ста витися до результатів праці тощо);

-- практична підготовка до праці (озброєння вихованців необхідними знаннями, вироблення у них умінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури);

-- підготовка до свідомого вибору професії.

Важливим аспектом психологічної підготовки підростаючого покоління до праці на сучасному етапі є формування в нього самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Це сприяє розвитку в характері людини відповідальності, підприємливості, ініціативності, творчого підходу до справи. Коли ці риси, на думку О. Вишневського, «стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту».

Виховання сумлінного ставлення до праці та збереження матеріальних цінностей як фактор морального формування особистості. Функції трудового виховання. Успішне формування особистості в сучасній школі може здійснюватися тільки на основі розумного організованого з'єднання навчально-виховної роботи з практичної трудовою діяльністю. Передові представники філософської і педагогічної думки бачили в праці велику перетворюючу силу, яка забезпечує прогресивний розвиток як суспільства в цілому, так і кожного людини окремо.

7.2 Значення трудового виховання

Праця - основне джерело матеріального і духовного багатства суспільства, головний критерій соціального престижу людини, її священний борг, фундамент особистісного розвитку. Правильно здійснюване трудове виховання, безпосередня участь школярів у суспільно корисній,продуктивній праці, є дійсним чинником громадянського дорослішання, морального та інтелектуального формування особистості, її фізичного розвитку. Як би не склалася подальша доля випускників школи, трудові вміння і загартування потрібні їм у будь-якій сфері діяльності.

У цьому відношенні великий інтерес представляє висловлювання вченого і просвітителя, ректора (1756-1830), який писав «У знаменитих сімействах наших дві вади, деморалізує людей: неробство і відраза до занять і праці, а тому основою доброго виховання має стати працьовитість ».

Ще більшого значення набуває трудове виховання в умовах науково-технічного прогресу та ринкової економіки, коли від людини потрібні висока кваліфікація, широкий технічний кругозір і здатність до швидкого оволодіння досконалішими трудовими вміннями та навичками. Ось чому залучення учнів в тій чи іншій формі до продуктивної праці,організація трудового виховання все більш і більш пробивають собі дорогу в школах більшості країн світу, стають невід'ємною частиною навчально-виховного процесу. Вони здійснюються в США, Англії, Німеччини і інших країнах. З 1987-88 навчального у всіх основних школах (зазвичай 9класів) Баварії введений предмет «Трудове навчання). З учнями проводиться продуктивна практика протягом одного-двох тижнів, під час якої вони займаються продуктивною працею, набувають трудові уміння і навички,знайомляться з робітничими професіями. У той же час власник підприємства, на якому зорганізується практика, сам придивляється до учнів, буває,деяких з них запрошує після закінчення школи до себе на роботу.

Необхідність трудового навчання і виховання в школах зумовила великого значення їх наукового дослідження. Чимало цінних ідей щодо цієї проблемі міститься в працях класиків педагогіки - Я.А. Коменського, Дж. Локка, І.Г. Песталоцці, А. Дістервега, К.Д. Ушинського та ін

Система трудового виховання охоплює навчальну працю, трудове навчання, продуктивну працю, суспільно корисну працю, побутове обслуговування. Усі ці види трудової діяльності взаємопов'язані, але кожен з них відіграє особливу роль у формуванні майбутнього трудівника.

Важливе місце в трудовому вихованні займає навчальна праця учнів. К. Ушинський вважав, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: усвідомлення поставленої мети, осмислення конкретним індивідом власної ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль.

Спираючись на народне розуміння праці, Сковорода обстоював необхідність підготовки дітей до «спорідненої» трудової діяльності. За його переконанням, краще бути талановитим бондарем, ніж бездарним письменником. Природно, що в праці людина з найбільшою повнотою реалізує свої можливості, приносячи найбільшу користь суспільству. Саме через працю, за Г. Сковородою, лежить моральне самовдосконалення людини.

Основною формою діяльності людини є праця. Виховання в особистості працелюбності та трудової активності - неодмінна умова її інтелектуальних, моральних та психологічних рис.

Трудове виховання - це цілеспрямована діяльність по формуванню в учнів свідомого ставлення до праці і навичок загальної трудової культури, виховання бережливого ставлення до суспільної власності, зміцнення дисципліни праці. Результат трудового виховання має бути спрямований на виховання трудолюбивої особистості, що може працювати як в колективі так і поза ним, виконуючи суспільно-корисну працю.

8. ВАЖЛИВІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ПРОФОРІЄНТОЦІЙНОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ.

8.1 Значення профорієнтаційної роботи

Органічною частиною виховної роботи, важливим етапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація.

Професійна орієнтація -- система організації та проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні і психофізіологічні умови правильного вибору професії, формування у них уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.

8.2 Завдання профорієнтації

Профорієнтація покликана вирішувати такі завдання:

-- ознайомлювати учнів з різними видами професій та вимогами до їх носіїв;

-- виховувати в молоді спрямованість на самопізнання і власну активність як основу професійного самовизначення;

-- формувати вміння зіставляти свої здібності з вимогами, необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією;

-- розвивати професійно значущі якості особистості.

Профорієнтаційна робота складається з таких компонентів, як: професійне інформування, професійна діагностика, професійне консультування, професійний відбір, професійна адаптація.

1. Професійне інформування -- психолого-педагогічна система формування обізнаності щодо особливостей про­фесій, потреби суспільства в них, а також профорієнтаційної позиції, зорієнтованості особистості на вільне та свідоме своє професійне самовизначення.

2. Професійна діагностика -- система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно зна­чущих властивостей і якостей.

3. Професійна консультація -- надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів професійного самовизначення.

4. Професійний відбір -- допомога учневі у виборі конкретної професії на основі його загальних і спеціальних здібностей, інтересів, перспективних умов професійної підготовки і працевлаштування.

5. Професійна адаптація -- допомога молодій людині всебічно пізнати майбутнє, його професійне середовище. Актуальна вона на стадії освоєння професії.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціаль­ностей.

9. БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Дотримання вимог щодо безпеки життєдіяльності та охорони праці учасників навчально-виховного процесу є обов'язковим під час уроків з усіх предметів. Особливо актуально це на уроках трудового навчання.

Питання охорони праці в навчальному процесі вирішується на основі законодавчих, нормативно-правових актів про охорону праці, а також галузевих, територіальних цільових програм покращення стану й умов охорони праці, що дає змогу створити базу для подальшого розвитку системи управління цією важливою сферою. Поняття «охорона праці» близьке до поняття «гарантування безпеки життєдіяльності». Головною метою є збереження життя та зміцнення здоров'я учнів, працівників у процесі навчальної діяльності, виховання й організованого відпочинку.

Техніка безпеки - це система заходів і механічних засобів, що запобігають дії на працівників небезпечних виробничих факторів. Значне місце в питаннях створення безпечних і здорових умов праці займає розроблення і впровадження нормативної документації в галузі охорони праці. Це правила з техніки безпеки і норми з санітарії, вимоги вибухобезпеки, пожежобезпеки, електробезпеки і т.д. Ці вимоги є юридично обов'язковими як для адміністрації, так і для робітників і навчаючих. При недотриманні цих правил і норм винуватці юридично відповідальні.

До занять допускаються учні, які пройшли інструктаж з охорони праці, знають про безпечні методи роботи. Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці на уроках трудового навчання.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Велика увага приділяється протипожежній безпеці - як поводитися з вогнегасником, як запобігати пожежам в побуті, як поводити себе у надзвичайних ситуаціях, позакласній роботі з профілактики дитячого травматизму, правил поведінки.

Таким чином, підготовка учнів до безпечного життя та діяльності неможлива без засвоєння знань з техніки безпеки та їх практичного застосування. (Додаток В, Г, Д, Е).

10. ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Дата 3.10.2013

Клас: 7

Тема заняття: Властивості деревини. Вибір матеріалу для виготовлення виробу.

Мета:

Навчальна:

знати: види, властивості та застосування деревини, породи деревини та її будову, сортамент, виготовлення шпону, фанери, ДВП, ДСП та їх призначення;

вміти: називати особливості й прийоми роботи з деревиною, дотримуватися безпечних прийомів при роботі з деревиною, здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.

Виховна: у процесі уроку виховувати в учнів охайність, технологічну дисципліну, кмітливість, естетичний смак, повагу до людей праці, бережливе ставлення до інструментів, здатність до логічних міркувань, зосередженість і точність;

Розвивальна: удосконалювати навички з обробки деревини, розвивати просторове мислення(зорове сприйняття, окомір, увагу, пам'ять, уяву), пам'ять, уявлення, процеси аналізу, порівняння, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, співставлення.

Дидактичні засоби:

1. Плакати:

"Обробка деревини різальними інструментами"(Додаток Г)

2. Роздатковий матеріал:

"Картка №1"(Додаток А)

"Картка №2"(Додаток Б)

3. Презентація: "Властивості деревини"

Матеріально-технічне забезпечення (приладдя кабінету трудового навчання: верстат токарний СТД 120-м, заготовни деревини різних розмірів, напилки, кернери, лінійка, рисувалка, кутник, киянка, молоток, бородок, кернер, напилок, слюсарні ножиці, шліфувальна шкурка, рейсмуси тощо)

Тип уроку формування нових знань, вмінь та навичок.

Хід та зміст заняття

1. Організаційна частина

Мета діяльності: привітання, перевірка присутності учнів в класі за журналом, готовність їх до уроку, правильної організації робочого місця, зосередження уваги на сприйнятті нового матеріалу.

Форма організації: фронтальна.

Методи навчання: за джерелом знань і вмінь - словесні(бесіди).

1.1. Перевірка присутності учнів (за журналом, рапорт старости, письмово чи усно);

Добрий день діти! Староста назвіть відсутніх.

Дякую.

1.2. Призначення чергових (усно, письмово, за графіком чи інакше);

Староста призначте чергових на сьогоднішнє завдання.

1.3. Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярські приладдя і аркуші, зовнішній вигляд учнів тощо).

Діти перевірте наявність речей потрібних для нашого заняття: зошит, ручка, лінійка, олівець.

2. Актуалізація опорних знань

Мета діяльності: перевірка знань учнів з попередньої теми і базу теоретичної готовності з нової теми. Перевірка практичної роботи учнів.

Форма організації: фронтальна, індивідуальна.

Методи навчання: за джерелом знань і вмінь - словесні (бесіди), за рівнем пізнавальної активності - методи формування уявлень.

2.1. Аналіз домашнього завдання чи самостійної роботи, виконаної на попередньому занятті;

2.2. Методом бесіди з'ясувати такі питання:

- З якими ви матеріалами працювали раніше? (картон, тканина, пластилін, глина ).

- Що таке конструкційний матеріал?

- Які ви знаєте конструкційні матеріали?

- Які породи дерев ви знаєте?

- Яким чином, на вашу думку, можна відрізнити одну породу деревини від іншої?

- З якого матеріалу, на вашу думку, найбільш зручно виготовляти ваш виріб?

- Які інструменти використовують для розмічання заготовок?

- Назвіть вади деревини.

- Назвіть інструменти для шліфування деревини.

- Які є види деревини?

3. Мотивація навчальної діяльності.

3.1. Оголошення нової теми заняття;

Отже, відкриваємо зошит і записуємо тему нашого уроку: " Властивості деревини. Вибір матеріалу для виготовлення виробу".

3.2. Пояснення значення нової роботи (операцій, прийомів, дій тощо) для майбутньої діяльності з даного профілю;

На сьогоднішньому занятті ми більш поглиблено ознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості - деревиною. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним але й мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховувати матеріал, з якого він буде виготовлятись.

4. Вступний інструктаж.

4.1. Повідомлення назви, мети і завдання практичної роботи;

Ознайомитися з породами деревини, видами пиломатеріалів, із зразками шпону та фанери. Вибрати матеріал для виготовлення виробу (технологіями колективно-групового обговорення).

4.2. Показ зразків виробів, які будуть виготовляти учні; ознайомлення з їх параметрами, на яких будуть відпрацьовуватись нові прийоми (дії, операції) та формуватися (закріплюватися, поглиблюватися) вміння, навички.

4.3. Розбір креслень, ескізів, схем, технічних умов різних виробів (деталей, робіт і т.п.) з опорою на знання учнів з креслення та інших навчальних предметів (вказати питання до учнів);

4.4. Перелік і зміст нових технологічних, економічних та інших відомостей з розкриттям їх суті, виділенням головного, того, що буде даватися під запис; питаннями і проблемними ситуаціями для учнів з нової теми і обов'язковою вказівкою методів і прийомів навчання (розповіді, бесіди, демонстрації, проблемності, активізації, і т.п.), виховання, розвитку (завдання і задачі) і профорієнтації учнів згідно мети заняття;

Породи деревини, виготовлення фанери, ДВП, ДСП.

Породи дерев поділяються на два види - листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені - це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породи дерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші.

Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожної породи у поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок - текстуру.

Деревина добре обробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, має після обробки гарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробки деревини багато які з її негативних якостей усуваються.

Дерево, що росте складається з трьох частин:

корінь;

стовбур - основна частина;

крона (верховіття).

Стовбури розрізують спеціальними пилками уздовж волокон на пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін.

Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону.

Шпон - це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильних верстатах із розпарених колод. Широкий різак (ніж) зрізує шпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеями і смолами.

5. Практична частина роботи і поточний інструктаж учителя;

5.1. Самостійна робота учнів, вправи.

Завдання 1. Ознайомитися з породами деревини, видами пиломатеріалів, із зразками шпону та фанери.

- вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу;

- звернути увагу учнів на те, що породи деревини можуть визначатися не лише за кольором або текстурою але й за запахом;

- повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породи деревини та записати їх назви до таблиці - роздати карки (Додаток А)

Завдання 2. Вибрати матеріал для виготовлення виробу (технологіями колективно-групового обговорення)

1.Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу - якщо кухонна дошка - не менше 9-10 мм; якщо іграшка - не більше 4 мм.

2.Приблизний розрахунок матеріалу (фанери) в залежності від розмірів виробу.

5.2 Поточний інструктаж.

- звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;

- слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;

відповідно до проведеної роботи скласти таблицю - роздати картки (додаток Б).

5.2.1. Зміст цільових обходів робочих місць:

1-й обхід: перевірка організації робочих місць, початку роботи, особливу увагу звернути на учнів (вказати прізвища);

2-й обхід: перевірка правильності виконання трудових прийомів, дій, рухів і т.п., особливу увагу звернути на учнів (вказати прізвища);

3-й обхід: перевірка правильності виконання самоконтролю, ведення проміжного (міжопераційного) контролю, особливу увагу звернути на учнів (вказати прізвища);

4-й обхід: перевірка правильності дотримання технологічних умов у процесі роботи і т.д.

5.3. Постійна перевірка виконання учнями правил безпеки праці і виробничої санітарії;

5.4. Прийняття та оцінювання робіт учнів, видача додаткових робіт (вказати яких) найбільш встигаючим учням.

5.5. Заключний інструктаж:

5.5.1. Підведення підсумків практичної роботи; аналіз виконаних робіт (помилки і недоліки в роботі);

5.5.2. Повідомлення оцінювання за якість виробів, виконання робіт кожного учня;

5.5.3. Відзначення кращих робіт учнів, їх демонстрація;

5.5.4. Аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів;

5.5.5. Загальна характеристика заняття;

6. Заключна частина уроку.

6.1. Учитель просить кожного учня повідомити:

- Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці?

- Які знання (назвати конкретно - що саме?) отримані на уроці ви зможете використати у подальшій роботі в майстерні?

6.2. Заключна частина.

- мотивація оцінок;

- виставлення оцінок за роботу на уроці.

ВИСНОВКИ

1. Тільки творчий підхід до уроку з урахуванням нових досягнень в галузі педагогіки, психології та передового досвіду забезпечує високий рівень викладання.

2. Аналіз структури педагогічної технології дає можливість говорити, що в ній синтезуються досягнення науки і практики, здобутки минулого досвіду і сучасності, поєднуються традиції і новаторство, класичні альтернативні підходи до розв'язання завдань.

3. Педагогічна технологія - це продумана у всіх деталях модель спільної навчальної і педагогічної діяльності по проектуванню, організації і проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя. Педагогічна технологія забезпечує реалізацію ідеї повної керованості навчальним процесом.

4. Сьогодні школу майбутнього пов'язують із використанням продуктивних освітніх і виховних технологій. На цьому шляху виникають і дискусійні питання. Вони є ознакою актуальності проблеми. Сучасному вчителю надається можливість обирати для роботи з учнями будь-яку технологію в залежності від мети і завдань, умов його роботи.

5. Класифікацію методів навчання на основі джерел інформації становлять такі методи навчання: словесний, практичний і наочний. У класифікації методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності виділяють пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький та проблемний методи навчання. Зазначені методи відрізняються один від одного мірою самостійної пізнавальної діяльності та тими завданнями, які може розвґязати вчитель, користуючись ними.

6. Знання педагогом особливостей використання різноманітних організаційних форм навчання дає змогу йому ефективніше застосовувати різні методи і засоби навчання, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну роботу учнів під час навчальних занять і їх самостійну навчально-пізнавальну діяльність.

7. За умов сучасної техногенної або інформаційної цивілізації спостерігається певна девальвація етичних та естетичних цінностей, оскільки звужуються сфери безпосереднього, живого людського спілкування. Тому важливим завданням сучасного науково-технічного поступу є пошуки доцільних форм введення етичної та естетичної складових у функціональні характеристики науково-технічної діяльності.

8. Основною формою діяльності людини є праця. Виховання в особистості працелюбності та трудової активності - неодмінна умова її інтелектуальних, моральних та психологічних рис.

9. Трудове виховання - це цілеспрямована діяльність по формуванню в учнів свідомого ставлення до праці і навичок загальної трудової культури, виховання бережливого ставлення до суспільної власності, зміцнення дисципліни праці. Результат трудового виховання має бути спрямований на виховання трудолюбивої особистості, що може працювати як в колективі так і поза ним, виконуючи суспільно-корисну працю.

10. Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціальностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баранов О. Наступність трудового навчання і фізики як фактор здійснення р.предметних зв'язків. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001. - №3. - С. 16-19.

2. Білоконь Я. Ю. Трактори та автомобілі : підручник [Текст] / Я. Ю. Білоконь, С. О. Войцехівський. - К. : Вища шк., 2003. - 560 с.

3. Борисова Т. Ергономічна освіта вчителя трудового навчання [Текст] / Т. Борисова // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2006. - №5. - С.23-26.

4. Бовшовский С. З. Автодело. Шасси и кузов автомобилей ЗИЛ-131 и ЗИЛ-433420 [Текст] / С. З. Бовшовский. - М. : Мир, 2003. - 128 с.

5. В.Ф. Кисликов, В.В. Лущик. Будова й експлуатація автомобілів. - К.: Либідь, 2009.

6. В.Ф. Яковлєв . Підручник по будові легкового автомобіля. М. ТРЕТІЙ РИМ 2010.

7. Гетта В.Г., Педорич А.В. Зміст підготовки вчителя трудового навчання // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. / Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. - Київ - Вінниця.: ДОВ Вінниця, 2004. - С. 135-140.

8. Гуревич Р. С. Сучасні інформаційні технології та їхнє використання: навчальний посібник/Р. С. Гуревич, О. В. Шестопалюк, М. Ю. Кадемія. - Київ, 2006. - 631 с. -С.56.

9. Журнал «Трудова підготовка в закладах освіти».

10. Журнал “Професійно-технічна освіта”

11. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения. - Харьков, ЧП Штрих. - 2003.

12. Коберник О. Дидактичні основи сучасного уроку трудового навчання// Трудова підготовка в закладах освіти. - 2003. - №2 - С. 3- 7

13. Коберник О.М. Проектування на уроках трудового навчання / Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001. - №4.

14. Кругликов Г.И. Методика профессионального обучения с практикумом. - М.: Издательский центр «Академия», 2005.

15. Кукушкин В. С. Педагогические технологии [Текст] / В. С. Кукушкин. - Ростов н/Д : Изд. центр «Март», 2002. - 320 с.

16. Навчально-методичний комплекс. “Будова й експлуатація автомобіля”розділ “Загальна будова автомобіля” - К, КНУВС, 2007.

17. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі.- К.: Центр учбової літератури, 2007.- 232 с.

18. Освітні технології: навч.-метод. Посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська, та ін.; за ред. О.М. Пєхоти. - К., Вид-во А.С.К., 2003. - 255 с

19. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті:монографія / С.О. Сисоєва, А.М. Алексюк, П.М. Воловик, О.І. Кульчицька, Л.Є Сігаєва, Я.В. Цехмістер та ін.; за заг. Ред. С.О. Сисоєвої. - К., Віпол, 2001. - 510 с.

20. Сікорський П.І. Принципи моделювання оцінювальних систем / Шлях освіти / П. І. Сікорський, О. О. Біляковська. - 2006. - № 1.

21. Терещук А. Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2006.- №1.- с.19- 23.

22. Трактори та автомобілі : навч. посіб. [Ч. 3 - «Шасі»] ; [Текст] / А. Т. Лебедєв, В. М. Антощенков, М. Ф. Бойко ; [за ред. А. Т. Лебедєва]. - К. : Вища освіта, 2004. - 336 с.

23. Упатова І. П. Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів у процесі контролю знань / Педагогіка та психологія : зб. Наук. р.. - Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2006 / І. П. Упатова. - Вип. 29. - 269 с.

24. Уруський В. Професійна орієнтація учнівської молоді // Директор школи .- 2010.- №38- 39.- С. 3- 44.

25. Чернишов А.П., Педорич А.В. Курсове проектування з технічної експлуатації автомобілів: Навчально-методичний посібник. - Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2005. - 141 с. (Розділи „Організація і планування технічної підготовки автомобілів”, „Охорона праці”).

Інтернет ресурси:

26. http://do.gendocs.ru/docs/index-187716.html

27. http://shkola.ucoz.ua/publ/interaktivnij_urok_trudovogo_navchannja/6-1-0-106

28.http://ito.vspu.net/SAIT/inst_kaf/kafedru/matem_fizuka_tex_osv/WWW/el_ppz/files/Shahina/ORPK_2008/p1.htm

Додатки

Додаток А

Картка 1

№ деталі за мал..	Матеріал	Товщина матеріалу, мм	Ширина матеріалу, мм
1	Фанера	4	40
2	Фанера	5	23

Додаток Б

Картка 2

№ п/п	Назва пиломатеріалів	Порода деревини
1. 2. 3. 4.	Дошка обрізна Брус Обапіл ….......	Береза Береза Сосна

Додаток В

Вимоги з правил дотримання безпеки праці

§ Не можна торкатися брудними руками обличчя, очей, особливо при роботі з клеєм.

§ Працювати дозволено лише з ножицями, що мають тупі (закруглені) кінці.

§ Передавати ножиці слід закритими, кільцями вперед.

§ Ножиці слід утримувати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. У кільця вставляють великий і середній пальці, а вказівним притримують інструмент знизу. Не допускається вставляння вказівного і великого пальців в одне кільце.

§ Не можна класти пальці лівої (для ліворуких -- правої) руки на лінію розрізу. Слід стежити, щоб пальці не потрапили під лезо.

§ Не можна залишати ножиці відкритими.

§ Зберігати ножиці в певному місці (коробці).

§ Ножиці передавати кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза.

§ Завжди користуватись справними інструментами.

§ Різати папір слід над столом, а тканину -- на столі.

§ Якщо папір складено у кілька разів, то ножиці слід нахиляти праворуч (ліворуч -- для ліворуких), заготовку слід тримати за край аркуша.

§ Для видалення надлишків клею слід користуватись спеціальною серветкою.

§ Шматочки невикористаного паперу, картону та інших матеріалів слід складати у спеціальну коробочку.

Додаток Г

Обробка деревини різальними інструментами

Додаток Д

Сучасні електроінструменти

1. Електрична дриль

2. Перфоратор

3. Електричний лобзик

4. Електроножиці по металу



5. Електричний рубанок

Додаток Е

Вимоги щодо електробезпеки на уроках трудового навчання:

У кабінетах трудового навчання чи навчальних майстернях учням заборонено:

§ Вмикати без дозволу та без нагляду вчителя електроприлади, електрообладнання, користуватися ними.

§ Ремонтувати електроприлади, самостійно усувати несправності електромережі та електрообладнання.

§ Вкручувати електролампочки, мити плафони.

§ Вмикати електроосвітлення та працювати за комп'ютером мокрими руками.

§ Використовувати кабелі і проводи з пошкодженою ізоляцією.

§ Користуватися пошкодженими та несправними розетками, вимикачами, світильниками, іншими електроприладами.

§ Переносити ввімкнені прилади, ремонтувати обладнання, яке перебуває під напругою.

§ Залишати без нагляду ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади, обладнання.

§ Користуватися побутовими електронагрівальними приладами (прасками, кип'ятильниками, електрочайниками, калориферами тощо).

§ Використовувати саморобні подовжувачі.

§ Наближатися у разі виявлення пошкодженої електропроводки, обірваного дроту чи іншого пошкодження електрообладнання до місця пошкодження чи торкати його руками.

§ Про всі пошкодження чи аварії електромережі, електроприладів та електрообладнання слід негайно повідомити вчителя.

Додаток Ж

Вимоги щодо пожежної безпеки на уроках трудового навчання:

§ У разі виникнення пожежі учням слід негайно:

-- повідомити про це працівників, адміністрацію навчального закладу;

-- викликати службу порятунку за телефоном 101;

-- організовано під керівництвом учителя покинути приміщення школи згідно з планом евакуації (з використанням запасних виходів та вказівників);

-- дотримуватися дисципліни під час евакуації із закладу, не панікувати, не відлучатися від учителя.

§ У разі травмування учням необхідно терміново повідомити вчителя, класного керівника або медичного працівника.

§ У разі різкого погіршення стану травмованого іншим учням або учителю слід негайно викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103.

Додаток З

Вимоги щодо безпеки на уроках трудового навчання:

1. Заходити і виходити з кабінету можна лише з дозволу вчителя.

2. Чергові учні мають допомагати вчителю підготувати класну кімнату, матеріали до уроку.

3. На робочому столі в учнів мають бути всі необхідні інструменти і матеріали за темою заняття.

4. Індивідуальні інструменти і матеріали учні мають зберігати у спеціальній робочій папці.

5. Учні повинні сумлінно дотримуватися правил поведінки для учнів школи, правил особистої гігієни і санітарних норм на робочому місці.

6. Під час перерв черговий з числа учнів слідкує за поведінкою учнів та дотриманням ними вимог цієї інструкції.

7. Учням заборонено користуватися несправними меблями чи обладнанням.

8. Учням не можна самостійно відривати вікна. Учитель або техпрацівник на 1-му поверсі можуть відчиняти вікна, а на 2-3-му поверхах -- лише фрамуги.

9. Забороняється використовувати електричні нагрівальні прилади для обігріву кабінету.

10. Забороняється використовувати на уроках трудового навчання джерела відкритого вогню.

11. Під час вологого прибирання необхідно вийти з приміщення. Заходити до класної кімнати чи кабінету дозволяється після повного висихання підлоги.

12. Перед початком робот звільнити робоче місце від зайвих предметів і матеріалів.

13. Починати виконувати завдання тільки з дозволу вчителя.

14. Заборонено приносити до класу небезпечні предмети (ріжучі, колючі, вибухові, вогненебезпечні).

15. Виконувати тільки ту роботу, яку доручив учитель.

16. Застосовувати інструмент тільки за його призначенням.

17. Заборонено розміщувати пальці рук проти ріжучої частини інструмента.

18. Передавати інструмент з гострими кінцями ручкою від себе.

19. Заборонено класти інструменти з гострими кінцями на край стола.

20. У разі ушкодження будь-якого шкільного обладнання, меблів негайно припинити користування ними, повідомити про це вчителя чи інших працівників школи.

21. Заборонено змітати рукою сміття, здувати обрізки, стружки з робочого місця. Слід використовувати для прибирання сміття ганчірку або спеціальну щітку.

22. Заборонено пити воду і вживати їжу.

23. Після закінчення роботи навести порядок на робочому місці, прибрати сміття.

24. Вимкнути електроприлади, освітлення.

25. Інструменти і матеріали очистити та розмістити у визначеному для них місці.

Додаток І

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень (учениця) розпізнає деякі об'єкти вивчення (матеріали, моделі, схеми тощо) та називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки при роботі в навчальних майстернях
	2	Учень (учениця) описує деякі технологічні об'єкти; розпізнає інструменти та обладнання для виконання практичних робіт
	3	Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення (обізнаний з деякими технологічними поняттями); може використовувати за призначенням робочі інструменти та обладнання
II.Середній	4	Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються технологічних об'єктів; виконує елементарні прийоми роботи інструментом
	5	Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; може виконувати окремі операції; дотримується послідовності виготовлення виробу; володіє прийомами роботи інструментом
	6	Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу; дотримується технології виготовлення виробу; з допомогою учасників проекту і учителя виконує завдання , що стосуються певних етапів проектної діяльності
III.Достатній	7	Учень (учениця) самостійно і логічно відтворює фактичний і теоретичний матеріал; виконує практичну роботу відповідно до інструкцій вчителя; з допомогою учасників проекту і учителя виконує завдання , що стосуються усіх етапів проектної діяльності
	8	Учень (учениця) виявляє розуміння навчального матеріалу, наводить приклади; може самостійно обирати конструктивні елементи виробу; раціонально організовує робоче місце
	9	Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує набуті знання і уміння у стандартних ситуаціях; може самостійно та обґрунтовано обирати конструктивні елементи виробу
IV.Високий	10	Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями та уміннями і застосовує їх у нестандартних ситуаціях; з допомогою учасників проекту і учителя проектує та виконує всі види запланованих робіт
	11	Учень (учениця) володіє глибокими знаннями і навичками з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, знаходить і аналізує додаткову інформацію; самостійно проектує та виконує всі види запланованих робіт, допускаючи при цьому незначні відхилення у технологічних операціях
	12	Учень (учениця) має системні знання та навички з предмета, свідомо використовує їх, у тому числі, у проблемних ситуаціях; самостійно проектує та виконує, використовуючи відповідні технології, всі види запланованих робіт

Додаток Й

Виготовлення шкільного кутника

Додаток К



Додаток л



Размещено на Allbest.ru