Самостійна робота молодших школярів з основ здоров'я

Отже, слід потурбуватися про те, щоб самостійна робота сприяла розвитку розумової активності учнів, спиралася на їхні знання, вміння, навички, життєвий досвід. Вона має бути посильною, різноманітною за формою та змістом, вносити у процес засвоєння знань елемент новизни, заохочувати до різностороннього вивчення предметів, використання ними різних форм порівняння, аналізу, узагальнень, конструювання та переконструювання матеріалу. Дітей слід учити переходу від оперування теоретичними положеннями до практичного їх використання, обґрунтовувати свої дії, критично оцінювати зроблене.

Для того, щоб виявити рівень розвитку самостійності у молодших школярів, учителю потрібно шукати шляхи активізації їхньої розумової та практичної діяльності, спрямовувати увагу на розкриття суттєвих ознак різних понять, на визначення зв'язків і залежностей між ними [50, 21].

Форму вияву самостійної активності вихованців доцільно вивчати на різних етапах виконання навчальних завдань: на орієнтувальному, коли школяр прагне конкретизувати мету завдання, робить прогноз майбутнього результату, намагається програмувати свої дії; під час виконання роботи, коли необхідно усвідомити трудність, подолати її, виявити творчу ініціативу й незалежність від зовнішньої допомоги; на заключному етапі, коли результат уже досягнутий і треба самому дати розгорнуту, об'єктивну, критичну його оцінку, порівняти свою роботу з тією, яку зробив товариш [28, 103].

У визначенні рівня розвитку самостійності молодшого школяра особливого значення набувають міра й форми допомоги вчителя вихованцеві, вважає О.Савченко. Головною умовою розвитку такої якості в учнів є правильний розподіл функцій між дорослим і дитиною. З огляду на це допомога вчителя під час виконання дітьми самостійної роботи має набути форми сприяння, співучасті, а не підміни зусиль виконавця вміннями дорослого. Педагогу повинен керуватися тим, наскільки його допомога об'єктивно й суб'єктивно потрібна: її зміст і форма залежать, з одного боку, від того, наскільки школяр відчуває потребу в ній у конкретній ситуації та, з іншого, -- в якій мірі втручання вчителя в цілому відповідає досвіду його спілкування з дорослими, спрямованості на самостійну чи залежну поведінку [62].

Отже, організація самостійної роботи учнів вимагає від учителя знання й урахування їхніх індивідуальних психологічних і вікових особливостей: сприймання, пам'яті, мислення, уваги та ін.

1.3 Стан організації самостійної роботи на уроках курсу «Основи здоров'я » у практиці початкової школи

В останні роки опубліковано ряд посібників, які містять завдання для використання самостійних робіт на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я». Ці посібники до певної міри надають учителям можливість частіше використовувати на уроці самостійні роботи. Проте, ці посібники не містять методичних рекомендацій щодо ефективного використання самостійних робіт як засобу формування знань, умінь і навичок з основ здоров'я.

Залишаються нез'ясованими і такі моменти: на якому етапі уроку найдоцільніше організовувати самостійну роботу, у якій формі (фронтальній, індивідуальній, груповій) подавати те чи інше завдання, які методи роботи слід застосовувати, як надавати допомогу учням, що працюють самостійно, як їх перевіряти і оцінювати та ін.

Відсутність обґрунтованих методичних рекомендацій щодо використання самостійних робіт на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я», на нашу думку, пояснює той факт, що завдання для самостійного опрацювання багатьма вчителями використовуються епізодично або використовуються з порушенням методики.

Вивчаючи це питання, ми провели констатуючий експеримент у загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів № 7 м. Львова. Шляхом спостереження, анкетування, бесід з учителями ми намагалися з'ясувати стан використання самостійних робіт на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я» в початковій школі, дослідити можливості впливу їх на розвиток учнів, з'ясувати питання готовності вчителів і учнів працювати з цими завданнями та причини, що цьому заважають.

Нас цікавили такі питання:

1. Як часто вчителі використовують на уроках самостійні роботи?

2. Які саме завдання вони застосовують і в якій мірі використовують можливості підручника для організації самостійної роботи на уроці?

3. Чи відчувають труднощі у виконанні і поясненні учням завдань для самостійного опрацювання?

4. В якій формі (індивідуальній, фронтальній, груповій) організовують самостійну роботу ?

5. Чи надають на уроці допомогу учням, які знаходяться на низькому ступені розвитку навчальної самостійності? Чи оцінюють їхню роботу?

6. На яких етапах уроку організовують самостійну роботу?

7. Чи пропонують учням «цікаві завдання» для самостійних робіт?

В анкетуванні взяли участь 8 учителів початкових класів. Результати анкетування показали, що фактично всі вчителі початкових класів в тій чи іншій мірі використовують самостійні роботи на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я ». 80% вчителів застосовує їх і в позакласній, і домашній роботі учнів. Разом з тим ми побачили, що цілеспрямовано використовує самостійні роботи у повсякденній практиці незначна кількість учителів (40%). Усі учителі орієнтуються на завдання, подані у підручнику, а додаткові завдання для самостійних робіт використовують епізодично і безсистемно.

Спостерігаючи за роботою класоводів, ми виявили, що стаж і педагогічний досвід не є основною причиною відмінностей між учителями. Відповіді анкет показали, що вчителів іноді ігнорують самостійні роботи через брак часу на уроці, через великий процент слабких учнів у класі, через відсутність чітких методичних вказівок щодо опрацювання самостійних робіт, нарешті, через неволодіння методикою подачі і адекватної перевірки самостійних робіт самим учителем.

Виявилося, що у практичній роботі вчителі початкової школи нерідко вкладають різний зміст у поняття «самостійність». Оперуючи ним, педагоги мають на увазі то бажання школяра виконати завдання своїми силами, не звертаючись по допомогу; то вміння учня долати труднощі на шляху до кінцевої мети, не підміняючи її проміжною; то схильність дитини виявляти ініціативу, творчо ставитися до навколишнього; то прагнення вихованця діяти автономно, окремо від інших; то його здатність давати критичну оцінку зробленому.

Визначаючи матеріал для навчальної самостійної роботи, лише деякі вчителі виходять з того, що діти добре засвоїли попередній матеріал, на якому тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового.

Лише близько половини учителів у процесі виконання самостійної роботи пропонують дітям усі рекомендовані методикою пізнавальні завдання: для сортування навчального матеріалу за певними критеріями; для порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознак предметів, що вивчаються; для підготовки висновків за аналогією; для класифікації; виділення головного; встановлення причинно-наслідкових зв'язків; доведення істинності суджень.

Також виявилося, що найпоширенішим видом самостійних робіт, які використовують учителі у процесі вивчення навчального курсу «Основи здоров'я», є репродуктивні. Це, з одного боку, добре, оскільки у процесі цієї роботи учні нагромаджують знання, необхідні для виявлення нових властивостей природних об'єктів, що розглядаються, розкриття взаємозв'язків між ними. Проте, з іншого боку, недооцінено значення пошукових самостійних робіт, а також творчих.

Отже, важливо систематично залучати учнів молодших класів до пошукових завдань. Зміст самостійної роботи репродуктивного характеру потрібно ускладнювати завданнями пошукового змісту. Самостійні роботи, подані в процесі вивчення нового матеріалу, потрібно в міру розширення знань і оволодіння прийомами навчальної діяльності ускладнювати, а обсяг їх - збільшувати.

Що стосується форми подачі завдань для самостійної роботи, то вчителі використовують переважно завдання, орієнтовані на зорову пам'ять і сприймання. А відтак форму самостійних завдань слід урізноманітнювати, щоб працювали різні види сприймання і пам'яті: зорова, слухова, моторна. Не варто перевантажувати якийсь один вид сприймання.

Виявилося, що найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони опановують новий вид роботи.

Лише третина учителів, плануючи завдання для самостійної роботи, враховують можливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Зокрема, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, вони використовують підручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку до сприймання нового матеріалу -- в пригоді їм стають розповідь-бесіда, вправи з дошки.

Особливої уваги передових учителів заслуговує аналіз поведінки молодшого школяра під час його зіткнення з труднощами. У них постають питання: «Як здебільшого поводиться той чи інший учень? Робить спроби продовжити самостійний пошук? Звертається до дорослого за допомогою? Залишає роботу незакінченою? Переключається на інше заняття?». Знають відповіді на ці питання незначна кількість педагогів, усвідомлюючи, що самостійна дитина, як правило, вимагає допомоги або користується нею лише в разі крайньої потреби.

Вчителі не завжди звертають увагу на наявність у дитини намагання спростити кінцеву мету діяльності, підмінити її проміжною, або ж іншою. Самостійний школяр завжди виявляє цілеспрямованість, докладає зусиль для того, щоб точно виконати завдання учителя. Учень із недостатнім рівнем розвитку цієї якості часто схильний задовольнитися тим, що в нього вийшло, відповідно спрощуючи кінцеву мету діяльності. Деколи ці діти користуються обхідними шляхами, хитрують, вдаються до недозволених прийомів. Важливим показником самостійності молодшого школяра є форми вияву його творчої ініціативи. Чим самостійнішою є дитина, тим менше вона задовольняється роллю виконавця чужого задуму.

Вивчення публікацій передового педагогічного досвіду вчителів щодо проблеми організації самостійної роботи в початковій школі показало, що останнім часом відбулися позитивні зрушення в методиці самостійної роботи, зокрема в розширенні видів самостійних завдань на користь таких з них, які не тільки тренують уміння й налички, а й розвивають пізнавальну активність. Значно урізноманітнилися способи постановки самостійних завдань. Дедалі частіше вчителі почали вдаватися також і до диференціації самостійної роботи. Водночас, спостереження за навчально-виховним процесом свідчать, що обмеженість безпосереднього спілкування вчителя з учнями подекуди призводить до тою, що самостійна робота молодших школярів стає некерованою, втрачає чітке спрямування.

Висновки з розділу 1

Вивчення наукової літератури з проблеми дослідження показало, що самостійність учнів у навчанні є найважливішою передумовою повноцінного оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Пошуки теоретиків і практиків спрямовуються на створення оптимальних умов навчання, формування у дітей інтересу до активної мислительної і практичної діяльності, самостійності у здобуванні знань. Широке коло проблем, що їх визначили методисти, стали програмою для досліджень, які поглибили розуміння сутності самостійної роботи і уточнили можливості її ефективного застосування в школі.

Самостійна робота учнів, яка входить у навчальний процес, --це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких учні самостійно закріплюють та поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички і вміння, а також оволодівають новими. Самостійна робота учнів має певну структуру. Вона містить три етапи: підготовчий (орієнтувальний), виконавчий та перевірний. У структуру самостійної роботи входить: аналіз завдання, пошук способів розв'язання завдання, планування роботи, виконання завдання, перевірка й оцінка виконаної роботи.

Види самостійних завдань відображають специфіку формування основних умінь і навичок саме з конкретного предмета. У дидактиці проводять класифікацію самостійних робіт за різними критеріями. На кожному уроці можуть використовуватися самостійні роботи різного призначення (підготовчі, навчальні, перевірні). Про стійкість вияву самостійності варто робити висновок на підставі, наскільки притаманна кожному з них тенденція до незалежності, ініціативи і критичності в одному виді діяльності, але за різних умов її організації.

У практиці роботи практично усі вчителі початкових класів використовують самостійні роботи на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я». Проте лише близько половини учителів у процесі виконання самостійної роботи пропонують дітям усі рекомендовані методикою пізнавальні завдання.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРАГаНІЗАЦІЇ самостійної роботи молодших школярів на уроках «Основи здоров'я » у 3 класі

2.1. Аналіз навчальної програми і підручника з курсу «Основи здоров'я » (3 клас)

Зміна цілей і цінностей сучасної освіти, яка відбулася останніми роками, засвідчує потребу у новому розумінні педагогами ролі здоров'я в організації навчально-виховного процесу, оцінці його результатів. Це знайшло відображення в низці основоположних документів, які визначають зараз діяльність школи.

Галузь «Фізична культура і основи здоров'я» у початковій школі може бути реалізована двома шляхами: суцільним інтегрованим курсом «Основи здоров'я і фізична культура» (3 год.) або інтегрованим курсом, який складається з двох частин: курс "Основи здоров'я" (1 год.) і предмет «Фізична культура» (2 год.).

Програма інтегрованого навчального курсу «Основи здоров'я» [58] для 3 класу розроблена відповідно до чинного Державного стандарту освітньої галузі «Фізична культура і основи здоров'я » на основі науково-педагогічної концепції поетапного формування самосвідомості молодших школярів та містить значні можливості для організації самостійної навчальної діяльності учнів початкових класів.

Мета курсу -- « формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я, оволодіння життєвими навичками здорового способу життя та безпечної для здоров'я поведінки » [58, 187].

Аналіз програми показав, що інтегрований навчальний предмет «Основи здоров'я» охоплює два компоненти -- валеологічний і безпеку життєдіяльності учнів. Вони мають єдину кінцеву мету -- збереження життя і зміцнення здоров'я, але різними засобами, тому цілком природною є їх інтеграція в єдиний курс.

Завданнями предмета «Основи здоров'я» в 3 класі є:

Ш формувати в учнів знання (уявлення і поняття) про:

— фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров'я, про їх взаємозв'язок;

безпеку життєдіяльності учнів в природному і соціальному оточенні;

залежність здоров'я людини від стану навколишнього природного середовища, про вплив соціального середовища на здоров'я людини;

передумови для формування в учнів мотивації щодо засвоєння змісту предмета;

Ш продовжувати виховувати в учнів:

-- потребу в здоров'ї як важливій життєвій необхідності;

свідоме прагнення до ведення здорового способу життя;

відповідальне ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності;

Ш продовжувати формувати в учнів уміння і навички:

морально-етичної поведінки через загальнолюдські цінності (милосердя, співчуття, взаємодопомога, вибір між добром і злом, прекрасним і бридким);

надання само- і взаємодопомоги в різних ситуаціях;

безпечної поведінки вдома, в школі, на дорозі, в пасажирському транспорті, під час спілкування з незнайомими людьми, виникнення грізних природних явищ, спілкування з дикими та свійськими тваринами, літнього відпочинку;

Ш забезпечувати необхідні умови для:

формування в учнів умінь прогнозувати можливість виникнення небезпеки в навколишньому природному середовищі, мікросоціумі та уникати їх негативного впливу на життя і здоров'я;

формування в учнів умінь вчитися з мінімальними затратами свого здоров'я та вмінь брати активну участь в його збереженні й зміцненні.

Відповідно до завдань предмета основними структурними компонентами його змісту визначено:

Ш знання (факти, уявлення, поняття): валеологічні та з безпеки життєдіяльності;

Ш способи діяльності (навчально-пізнавальна діяльність учнів щодо оволодіння ними валеологічними знаннями та знаннями з безпеки життєдіяльності; практична діяльність учнів, пов'язана з охороною свого здоров'я та здоров'я інших людей), алгоритми їх виконання;

Ш правила поведінки учнів у різних ситуаціях: приготування корисної їжі; запобігання шлунковим інфекційним хворобам; зміцнення здоров'я за допомогою природних чинників; поведінка на залізничній колії; користування громадським транспортом; спілкування з незнайомими людьми тощо.

У процесі засвоєння правил і виконання алгоритмів навчально-пізнавальної та практичної діяльності в учнів формуються вміння і навички: загальнопізнавальні (аналізувати, порівнювати, узагальнювати тощо), власне предметні (активно відпочивати; піклуватися про своє здоров'я та здоров'я інших людей; спілкуватися з членами родини, друзями, учнями класу; керувати власними емоціями; адекватно діяти в небезпечних ситуаціях тощо).

Відповідно до цих завдань зміст курсу структурується таким чином: 1) людина та її здоров'я; 2) фізична складова здоров'я; 3) соціальна складова здоров'я; 4) психічна та духовна складові здоров'я; 5) безпека життєдіяльності учнів вдома, у школі, на вулиці, в громадських місцях, на відпочинку [58, 188].

Зазначені напрями є наскрізними для всієї початкової школи, але в кожному класі зміст і обсяг пропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються відповідно до зростаючих пізнавальних, психологічних особливостей учнів. Тому послідовність і кількість годин на ці складові курсу можуть змінюватися відповідно до робочого плану школи. Адже у викладанні цього курсу необхідно з упередженням на доступному для цього віку матеріалі реагувати на конкретні умови, в яких відбувається навчальний процес (скажімо, наближення епідемій, стихійне лихо, інфекційні хвороби тощо), враховувати особливості учнівського контингенту саме даного класу. До тематичного змісту складових програм за бажанням педагогічної і батьківської рад можуть входити додаткові теми за рахунок шкільного компонента, що дозволить максимально враховувати статеві, індивідуальні особливості дітей і регіональні умови.

Змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка.

Здоров'я розглядається як цілісний і водночас багатовимірний феномен -- через фізичну, соціальну, психічну і духовну складові. Фізична складова здоров'я -- фізичний (тілесний) стан людини та її фізичний розвиток; здатність людини пристосовуватися до змін навколишнього середовища та ефективно протидіяти хвороботворним чинникам. Соціальна складова здоров'я визначається як узгоджена Взаємодія дитини з природним і соціальним середовищем, Розв'язання нею різних життєвих ситуацій у навколишньому середовищі. Психічна складова здоров'я визначає розвиток основних функцій психіки дитини як особистості, оптимальне

Аналіз програми показав, що у 3 класі на вивчення теми «Людина та її здоров'я» відводиться 2 години, «Фізична складова здоров'я» -- 7 годин, «Соціальна складова здоров'я» -- 19 годин, «Психічна і духовна складові здоров'я» -- 4 годин.

Змістова лінія «Людина та її здоров'я» в програмі і підручниках представлена навчальним матеріалом, що дає змогу учням набути знань про ознаки здоров'я, його значення для людини; хвороби.

Під час вивчення теми «Людина та її здоров'я» в учнів формується уявлення про здоров'я як найважливішу цінність у житті людини; про показники здоров'я (швидкий ріст і розвиток, висока працездатність (розумова і фізична), задоволення від спілкування, чуйне ставлення до оточуючих людей, уміння керувати своїми діями, відповідальне ставлення до дорученої справи, гарний настрій, позитивні емоції, емоційне ставлення до природи); забезпечуються взаємозв'язки між виділеними показниками здоров'я.

Змістове наповнення теми допоможе усвідомити учням цінність здоров'я, переваги здорової людини; сприятиме вихованню потреби в здоров'ї, відповідального ставлення до свого здоров'я і до здоров'я оточуючих. Крім того, третьокласники дізнаються про роль м'язів для людини, з'ясують необхідність їх тренування, оволодіють умінням вимірювати силу м'язів за допомогою силометра.

На уроках з цієї теми розширюються та систематизуються уявлення учнів про здоровий спосіб життя, що найбільше (50%) впливає на здоров'я людини. Розгляд у підручнику малюнків, схем допоможе учням сформулювати правила здорового способу життя.

Зрозуміло, щоб знання, які учні засвоїли на уроці, переросли в уміння і навички, щоб сформувати в них свідоме прагнення до здорового способу життя, -- одного уроку недостатньо. Питання, пов'язані зі здоров'ям дітей, повинні бути органічно вплетені у весь навчальний процес, щоб на кожному уроці вчитель міг формувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров'я. З точки зору педагога, -- як зазначає О.Я.Савченко, -- стан здоров'я сучасної дитини визначається якістю організації навчально-виховного процесу в школі [49].

Особливе значення для реалізації завдань предмета має співпраця з сім'єю. В цьому контексті наводимо розмірковування В.О. Сухомлинського про те, що приблизно у 85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні -- поганий стан здоров'я, яке можна вилікувати тільки спільними зусиллями батьків, лікаря і вчителя [49].

Тема "Людина та її здоров'я", як і наступні теми, закінчується комплексом ранкової зарядки. Комплекс вправ розраховано як на дівчаток, так і на хлопчиків.

Зміст лінії «Фізична складова здоров'я» розширює та систематизує уявлення учнів про здоровий спосіб життя, збереження та зміцнення здоров'я; формує в учнів уявлення про працездатність, активний відпочинок, інфекційні хвороби, природні чинники, що сприяють зміцненню здоров'я.

Тема передбачає виконання спільних завдань дітей і батьків: складання правил активного відпочинку для всієї родини; правил захисту членів родини від грипу; обладнання куточка для активного відпочинку вдома; обговорення страв, які щоденно споживаються в родині; заходів профілактики інфекційних захворювань у родині; обговорення особливостей природи своєї батьківщини; складання меню на тиждень; вивчення маркування харчових продуктів; виконання фізичних вправ, що сприяють зміцненню здоров'я.

Крім того, дана тема передбачає засвоєння учнями правил: зберігання харчової цінності продуктів; приготування корисної для здоров'я їжі; щодо попередження отруєнь; запобігання шлункових інфекційних хвороб; загартовування. Розгляд малюнків у підручнику, актуалізація життєвого досвіду дітей допоможуть їм свідомо засвоїти ці правила та їх дотримуватися.

Змістова лінія «Соціальна складова здоров'я» втілюється через формування в учнів уявлення про особистісні якості кожної людини; про права дитини, які сприяють збереженню і зміцненню її здоров'я. У цій темі розглядається також безпека життєдіяльності -- правила поведінки в школі, безпека вдома, безпека пасажирів у населеному пункті, під час відпочинку, в природному середовищі.

Також продовжуємо виховувати в учнів шанобливе, доброзичливе ставлення до батьків, інших членів родини; бережливе ставлення до свого здоров'я та до здоров'я своїх ближніх.

Крім того, на уроках з цієї теми здійснюється формування в учнів соціальної потреби жити і бути здоровим, розвиваються уявлення про родину, домівку як чинники здоров'я про домівку як середовище існування дитини, в якому вона співживе з іншими членами родини.

Методичний апарат цієї теми націлює учнів на їхню співпрацю з батьками. Спільно обговорюватимуться взаємини дітей у сім'ї; обов'язки дитини в родині; визнаватимуться чинники, що розвивають силу, витривалість, спритність; обговорюватимуться права дитини на здоров'я.

Змістова лінія «Психічна і духовна складові здоров'я» продовжує формувати в учнів: уявлення про ввічливу людину; вміння розпізнавати емоційний стан кожного з членів родини, друзів, однокласників, керувати своїми емоціями й почуттями, вміння адекватно реагувати на вчинки та слова своїх рідних, ровесників, сусідів, чужих людей; відповідальне ставлення як до свого здоров'я і життя, так й інших людей; виховувати особистісні якості людини (чуйність, милосердя та ін.). зміст теми сприяє розвитку і саморозвитку учнів.

На уроках з цієї теми учні набуватимуть досвіду ввічливого поводження з рідними, друзями, однолітками, незнайомими людьми; культурного поводження серед природи, вдома, в громадських місцях тощо.

Впродовж вивчення курсу учні застосовують такі методи пізнання як спостереження і моделювання.

На основі комплексного використання різних форм, методів і прийомів навчання, у тому числі самостійної роботи і пізнавальних завдань, на кінець навчального року учні 3 класу повинні:

Ш мати уявлення про здоровий спосіб життя, працездатність учня, інфекційні хвороби, про сім'ю як чинник здоров'я, шкідливість куріння і вживання алкоголю на здоров'я дитини; безпеку і небезпеку; небезпечні речовини предмети, які створюють безпеку для здоров'я і життя; природні стихійні лиха (землетрус, повінь, буря, ураган, снігопад, ожеледиця); про увагу і пам'ять; правду і кривду.

Ш називати показники здоров'я, групи їжі, -- чинники природи, що впливають на здоров'я; екологічні особливості своєї місцевості; основні права дитини в сім'ї та суспільстві; небезпечні для здоров'я предмети і речовини [].

У плані самостійної організації власної практичної діяльності учні повинні вміти:

Ш порівнювати різні настрої людини;

Ш встановлювати взаємозв'язки між увагою, пам'яттю, творчістю і здоров'ям;

Ш розпізнавати термін придатності харчових продуктів за маркуванням; ознаки застуди; дорожні знаки; різні вияви поведінки близьких, однокласників, друзів;

Ш виконувати правила здорового способу життя; правила активного відпочинку; правила поведінки під час епідемії грипу; обов'язки щодо старших і молодших членів своєї родини, правила безпечного користування електроприладами і протипожежної безпеки, евакуації з приміщення; правила безпечної поведінки вдома, в школі, з незнайомими людьми; правила дорожнього руху (перехід дороги з обмеженою оглядовістю, за несприятливих погодних умов); правила поведінки біля залізничної колії; правила поведінки під час відпочинку; правила спілкування з рідними, однокласниками, друзями.

Ш надавати першу допомогу при укусах собак, комах, порізах, кровотечах з носа;

Ш повідомляти відповідні служби (01, 02,03, 04) про небезпечні ситуації.

Ш оцінювання безпечну поведінку (однолітків та своєї) [58, 195-197].

Навчальний процес у 3 класі здійснюється за підручником «Основи здоров'я» авторів Н. Бібік, Т. Бойченко, Н.Коваль, О. Манюк. Коротко охарактеризуємо зміст і структуру підручника. Книга охоплює всі складові курсу: людина та її здоров'я, здоровий спосіб життя, цінуй життя і здоров'я, настрій і здоров'я; безпека життєдіяльності. У такій послідовності вони представлені у підручнику.

У підручнику із курсу «Основи здоров'я» для 3 класу вміщено основні тексти інформаційного характеру, а також додаткові тексти -- у вигляді віршиків, оповідань. Так, статті «Показники здоров'я », «Завдяки чому людина рухається », «Працездатність і відпочинок», «Бережи здоров'я» мають інформаційний характер [7]. У структурі книги, крім інформаційних текстів, досить широко представлено майже до кожної теми такі блоки: "Поради", виділені синім кольором, і "Правила", виділені червоним кольором. Їх зміст відзначається особистісно зорієнтованим спонукальним стилем, що заохочує дитину до співпраці.

Підручник відкривається і завершується зверненням до дитини. На початку книги звернення -- це, по суті, установка на сприймання майбутнього матеріалу, а на завершення -- автори дають дітям поради, як зміцнювати своє здоров'я на літніх канікулах.

Ілюстрації складають органічну частину підручника. Малюнки виконують інформативно-ілюстративну функції. Керувати сприйманням учнями малюнків, вчитель вестиме школярів до розуміння не лише окремих деталей, а й мети, ідеї зображеного.

Апарат організації засвоєння (запитання і завдання) підручника призначений для активізації пізнавальної самостійності учнів. Їх формулювання відзначається особистісно зорієнтованим спонукальним стилем, що заохочує дитину до співпраці.

Зрозуміло, що підручник складає лише основу організації уроку, на якому вчитель вільно поєднує інші джерела інформації. Навчальна діяльність учнів при цьому має репродуктивний характер; оскільки їм необхідно осмислити, запам'ятати і відтворити побачене, почуте або прочитане на вимогу вчителя. Наприклад, таке завдання: розглянь малюнки і вкажи, що позитивно впливає на здоров'я. Без такої роботи неможливо працювати над завданнями, які вимагають від учнів самостійного пошуку, застосування здобутих знань у нових ситуаціях.

Пошукова навчальна діяльність учнів на уроках полягає в тому, що вони аналізують, які звички є корисними для здоров'я, а які шкідливі, виділяють ознаки здоров'я, встановлюють взаємозв'язки між здоров'ям і способом життя дитини, роблять висновки, доводять правильність висловленої думки тощо. Проілюструємо це таким завданням: поміркуй, чому шкідливий вплив тютюнового диму на здоров'я? Запитання вимагає від учнів установлення причинно-наслідкових зв'язків.

Чимало цікавих завдань підручників спрямовують учнів на порівняння і протиставлення об'єктів, на використання життєвого досвіду дітей, їхніх спостережень. Наприклад, розглянь малюнок і поміркуй, хто з дітей має корисні звички, а хто --шкідливі.

Варіанти практичних завдань: пригадай, порівняй, розкажи, знайди, відгадай та інші. Ми провели кількісний аналіз різноманітних видів самостійних робіт різних видів у підручниках із курсу «Основи здоров'я » для 3 класу. При цьому ми згрупували самостійні роботи на репродуктивні (типу «Які», «Розкажи (за малюнками)», «Пригадай», «Назви»), конструктивні (типу «Чому», «Порівняй», «Перевір», «Поміркуй», «Покажи»), творчі («Обговори», «Розпитай», «Розкажи (про себе)», «Обгрунтуй»). Як показує кількісний аналіз самостійних робіт у підручниках (див. табл. 2.1.), найбільше самостійних робіт у 3 класі виконують репродуктивних.

Таблиця 2.1

Кількісний аналіз самостійних завдань різних видів у підручнику з курсу «Основи здоров'я » для 3 класу

№	Тип завдання	3 клас
1	Репродуктивні	91
2	Конструктивні	63
3	Творчі	52

Аналіз підручника з курсу «Основи здоров'я» для 3 класу [7] показав, що він володіє значними пізнавальними можливостями з точки зору організації самостійних робіт різних видів.

2.2 Комплекс пізнавальних завдань для самостійної роботи учнів з курсу «Основи здоров'я »

Аналіз педагогічних джерел дав нам змогу з'ясувати, що організація самостійної роботи молодших школярів на уроках курсу «Основи здоров'я» потребує дотримання певних методичних вимог:

самостійне засвоєння учнями певної суми знань про здоров'я має бути не самоціллю, а лише засобом для досягнення більш важливої мети --вироблення ціннісного ставлення до нього, а також бажання і вміння берегти і зміцнювати його;

у центрі уваги постійно має бути сама особистість учня, його потреби, інтереси, почуття та інші вияви його сутнісних (людських) характеристик, щоб самостійно засвоюваний навчальний матеріал сприймався ним не відсторонено, як щось зовнішнє і формально-байдуже, а зацікавлено, як те, що має для нього певний позитивний сенс і значення;

зміст курсу в процесі його засвоєння учнями з допомогою самостійних робіт і завдань повинен постійно співвідноситися зі змістом інших шкільних предметів початкової школи (фізичне виховання, ознайомлення з навколишнім, трудове навчання тощо), спиратися на них і пов'язуватися з власним життєвим досвідом дітей;

у процесі вивчення курсу мають використовуватися різні види учнівської діяльності, а не лише розумово-пізнавальна, він повинен мати діяльнісно-практичну спрямованість, що передбачає застосування різних методів, зокрема, зважене поєднання традиційних та інтерактивних методів на основі самостійної роботи і практично-дослідницьких завдань.

Під час організації самостійної роботи важливим є складання пізнавальних завдань. Під «пізнавальними завданнями» ми розумітимемо сукупність проблемних запитань, логічних завдань, виконання яких вимагає від учнів початкових класів різного рівня самостійності.

У своєму дослідженні ми враховували те, що пізнавальні завдання можуть бути запропоновані дітям у різній формі: усно, на таблицях або картках, через діапроектор, запис на дошці тощо. Щоб учні молодших класів могли виконати описані типи пізнавальних завдань, вони повинні мати певний рівень сформованості таких прийомів розумової діяльності, як аналогія, порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо.

Для успішного формування знань потрібна розумова діяльність учнів, тобто аналіз, порівняння, синтез, абстрагування тощо. Тому з метою формування знань в учнів початкових класів з основ здоров'я необхідно здійснювати керівництво процесом виконання самостійних робіт на основі алгоритмів розумової діяльності, що передбачає зростання рівня самостійності та активності учнів.

При конструюванні комплексу завдань для самостійної роботи учнів з теми «Соціальна складова здоров'я. Безпека життєдіяльності» (3 клас) ми керувались такими принциповими вимогами:

Ш комплекс повинен охоплювати різні види роботи учнів (з підручником, дидактичними картками, роздатковим матеріалом тощо);

Ш за формою завдання повинні бути різними, щоб працювали різні види сприймання і пам'яті: зорова, слухова, моторна;

Ш завдання повинні бути посильні для учнів;

Ш у змісті завдань повинні бути відображені різні типи пізнавальної діяльності учнів;

Ш при розробці завдань необхідно враховувати принцип зростання складності;

Ш комплекс повинен сприяти підвищенню рівня самостійності учнів;

Ш для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам пропонувалися завдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними;

Ш завдання для самостійної роботи пропонувалися в системі в межах кожного уроку. Кожне наступне завдання повинно логічно зв'язуватися з попереднім матеріалом, бути спрямованими на досягнення мети уроку.

Наш комплекс включав завдання для різного типу самостійних робіт:

Ш Завдання для підготовчої самостійної роботи. Їх мета - встановити опорні знання і підготувати учнів до сприймання нового матеріалу.

Ш Завдання для навчальної самостійної роботи. Учитель дає учням завдання і показує, як його виконувати.

Ш Завдання для тренувальної самостійної роботи вчать застосовувати знання в різних ситуаціях. Для самостійного розв'язання за зразком.

Ш Завдання пошукової самостійної роботи розв'язуються школярем цілком самостійно.

Ш Завдання контролюючої самостійної роботи даються з метою перевірки і корекції знань.

Ми враховували також і те, що при вивченні теми «Соціальна складова здоров'я» необхідно продовжувати формувати в учнів уміння порівнювати. Зауважимо, що зміст даної теми забезпечує встановлення взаємозв'язків між здоров'ям кожного члена родини і ставленням кожного члена родини один до одного та піклуванням кожного із членів родини один про одного.

Також ця тема передбачає:

Ш розповіді учнів про своїх батьків, свою родину, свої обов'язки перед родиною;

Ш оцінювання власних учинків щодо батьків, старших членів родини, менших братів, сестер;

Ш розв'язування прогностичних завдань.

Крім того, зміст теми спонукає учнів до:

Ш оцінювання своєї поведінки та поведінки однокласників на перерві, в їдальні тощо;

Ш обговорення "секретів" спілкування;

Ш встановлення взаємозв'язків між психічною і фізичною складовими здоров'я;

Ш аналізу своїх звичок (яких треба набути, а яких --позбутися);

Ш порівняння рис ввічливої і здорової людини, встановлення схожості між ввічливою і здоровою людиною;

Ш співпраці з батьками (обговорення шкідливих звичок членів родини та як їх позбутися).

Як зазначає Ю. Павлов, керівництво розумовою діяльністю школярів під час виконання самостійних робіт у процесі формування знань передбачає «здійснення певної сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі певної інформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективне засвоєння знань учнями відповідно до програми або мети навчання» [53, 158].

У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні способи керівництва розумовою діяльністю учнів у процесі формування знань. Найпоширенішими вважаються два напрями: прямий та опосередкований шляхи керівництва.

Під прямим способом керівництва, вказує Л. Ланда, розуміють «...безпосередній вплив на розумові операції учнів за допомогою спеціальних вказівок, правил та інших інструкцій, що апелюють безпосередньо до цих операцій і прямо впливають на їх перебіг» [42, 231]. Тобто керівництво діяльністю учнів має безпосередній характер і проявляється у цілеспрямованому формуванні різних розумових дій.

У дослідженні Н. Коваль [37, 59] встановлено, що організація й контроль за виконанням учнями самостійної роботи здійснюється прямим способом у чотири етапи. На першому етапі учням пояснюють значення прийому, що формується, і з'ясовують, з яких послідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворюють той чи інший прийом, а на третьому його структура закріплюється в процесі виконання подібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійно використо-вують засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності в нових навчальних ситуаціях.

Пряме керівництво розумовою діяльністю учнів початкових класів у процесі навчання передбачає створення в їхній свідомості певного алгоритму міркувань. Як зазначають Е. Страчар [64], О.Я. Савченко [61], М. Казанський і Т. Назарова [32] та інші, алгоритм -- це вказівка, що визначає обов'язкове коло елементарних розумових операцій або їх системи, які необхідно виконати у певній послідовності, щоб розв'язати поставлене завдання. «Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових та практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економно» [64, 24]. Розчленування способу дії на послідовні операції допомагає учням самостійно виконувати завдання.

Сутність опосередкованого шляху керівництва розумовою діяльністю учнів полягає в тому, що «...дітям пропонують різні завдання в такій послідовності, яка б забезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції -- складової того чи іншого прийому розумової діяльності». Звідси випливає, що «непрямий спосіб керівництва діяльністю школярів здійснюється через методи та зміст навчання і спонукає учнів до самостійного виявлення функцій і структури розумових дій у загальному змісті учбової діяльності. Керівництво розумовою діяльністю при цьому здійснюється за допомогою пізнавальних завдань» [37, 19]. Вони поступово ускладнюються, але водночас виконання попереднього полегшує роботу на наступним завданням.

Оскільки керівництво розумовою діяльністю здійснюється через пізнавальні завдання, то необхідною умовою ефективного виконання учнями самостійної роботи є цілеспрямоване використання пізнавальних завдань як засобу формування знань.

Н. Коваль визначає такі типи пізнавальних завдань, які доцільно використовувати на уроках:

1. Сортування навчального матеріалу за завданням учителя.

2. Порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознак предметів і явищ, що вивчаються.

3. Використання аналогії як засобу перенесення способу дії.

4. Класифікація предметів і явищ навколишнього середовища.

5. Виділення головного.

6. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

7. Доведення істинності судження [37].

Аналіз літератури дав нам змогу визначити, що з курсу «Основи здоров'я» доцільно використовувати такі типи пізнавальних завдань.

1. Завдання на сортування навчального матеріалу в початкових класах за своєю складністю повинні варіативно відтворювати знання. На основі прочитаного тексту, розповіді вчителя, розгляду малюнків, власного досвіду учневі потрібно: знайти в тексті відповідь на поставлене запитання; розповісти про об'єкт, що вивчається; виконати завдання за зразком тощо.

Наведемо приклад такого завдання для 3 класу: прочитай статтю «Тимчасове вимкнення електричного світла» (с. 64) і розкажи як уникнути незручностей, коли вимкнули електричне світло. Розглянь малюнок (с. 71) і покажи дорогу, перехрестя і перехід.

Під час вивчення теми «Фізична складова здоров'я» формували в учнів уміння групувати предмети за певними ознаками. Наприклад, групувати їжу з урахуванням її харчової цінності.

2. Завдання на порівняння у формі зіставлення і протиставлення.

Пізнавальна сутність порівняння полягає у відображенні таких зв'язків, відношень об'єктивної дійсності, як подібність і відмінність.

Порівняння здійснюється в двох основних формах -- зіставленні і протиставленні. Під зіставленням розуміють процес, спрямований на виділення істотних ознак, спільних для ряду об'єктів (позитивна абстракція), а протиставлення -- процес, що має протилежну мету, тобто виділення того, від чого необхідно відокремитися при визначенні істотних ознак (негативна абстракція).

Виняткового значення порівнянню надавав К. Ушинський. Він вважав порівняння «основою всякого розуміння і всякого мислення», засобом зв'язку нових і старих знань, матеріалу підручника з власним досвідом учня. Порівняння, на його думку, є необхідним прийомом у навчанні дітей бачити різні відношення між предметами і явищами.

Як дидактичний прийом, що розвиває і зміцнює розум, порівняння зберігає важливе значення і в сучасній початковій школі. Про це свідчать наукові дослідження, творчий досвід учителів, вимоги навчальних програм. Навчальна програма з курсу «Основи здоров'я » для 3 класу передбачає використання порівняння в процесі самостійного здобування знань, узагальнення і систематизації матеріалу тощо. Наприклад, можна запропонувати таке завдання: розглянь малюнки і порівняй, як сидять дівчинка і хлопчик за партою. Чим відрізняється, як сидить дівчинка від того, як сидить хлопчик? Хто з них сидить правильно?

3. Завдання для виділення головного. Самостійне розрізнення другорядного і головного є важливим етапом у пошуковій діяльності. Це зумовлено тим, що об'єктивна аналітико-синтетична діяльність учнів молодшого шкільного віку має тенденцію до змішування істотного і неістотного, виділення яскравих динамічних зв'язків зовнішнього характеру. Водночас без достатнього розвитку вміння виділяти головне неможлива повноцінна самостійна діяльність. Тому пізнавальні завдання па визначення головного повинні широко використовуватись у процесі засвоєння нових понять, узагальнення і систематизації знань, під час підведення підсумків уроку.

Завдання цього типу мають кілька видів: сортування матеріалу за певними ознаками (складністю, значущістю); виділення головної думки прочитаного; виділення істотних подібних і відмінних ознак явищ і предметів [37]. Навчати учнів початкових класів, наприклад, виділяти головне в прочитаному тексті треба поступово, поділяючи це вміння на кілька простіших. Спочатку треба привчити дітей робити загальний аналіз тексту, ставлячи такі запитання: про що тут розповідається?

Відомо, що учні молодших класів з небажанням готують стислий переказ прочитаного. Їм легше дослівно переказати прочитане, ніж виконати складну аналітичну роботу, оскільки для стислого переказування необхідно зв'язати в один ланцюжок головні думки кожної частини твору. Допомагає цьому прийом, який у методиці дістав назву сортування матеріалу. Сутність його полягає в тому, що діти, читаючи текст, виконують певні аналітичні завдання, наприклад: прочитай і визнач, що тобі незрозуміло, про що дізнався вперше, про що знаєш більше, ніж сказано в тексті, які слова у даній частині тексту найважливіші і чому. Отже, відбувається аналітичне читання тексту, тому діти сприймають його не в цілому, а усвідомлюють окремі елементи, а це є необхідною передумовою виділення головних думок і складання плану.

Виконуючи завдання на виділення головного, діти аналізують матеріал. Наведемо приклади завдань для виділення головного.

У статті «Бережи здоров'я » (с. 9 підручника) прочитай перший абзац. Що допоможе тобі зберегти здоров'я?

Розглянь малюнок (с. 9 підручника). Що негативно впливає на здоров'я?

4. Завдання на встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Учні навчаються знаходити і розуміти об'єктивно існуючі між предметами і явищами причинно-наслідкові зв'язки в процесі продуктивної діяльності, коли необхідно пояснювати і доводити певне положення. У початкових класах можуть бути використані пізнавальні завдання на встановлення причинно-наслідкових зв'язків, які передбачають пояснення тих чи інших явищ за допомогою одного або кількох правил. Зокрема, учні повинні навчитися встановлювати взаємозв'язки між продуктивністю праці та активним відпочинком; видами занять та кількістю вживання їжі, між якістю їжі та її зберіганням, способами приготування; якістю продуктів та їх терміном придатності, з'ясовувати причини виникнення втоми людини тощо.

Розглянемо приклади завдань цього типу. Чому не можна вставляти у розетку цвяхи та інші металеві предмети? Чому при переході дороги треба бути уважним коли падає сніг?

5. Завдання на доведення істинності судження.

Уміння доводити -- одна з важливих властивостей розвиненого мислення. У науковому розумінні доведення. -- це логічна дія, у процесі якої істинність якоїсь думки обґрунтовується за допомогою інших думок, істинність яких доведена практикою. Кожне доведення обов'язково повинно складатися з тези, доводу і способів доведення. За способом доведення воно може бути прямим і непрямим [61, 124]. Доведення, у якому доводи прямо обґрунтовують істинність тези, називається прямим доведенням. Доведення, у якому істинність тези обґрунтовується спростуванням істинності суперечного положення, називається непрямим доведенням.

Учням початкових класів під силу пізнавальні завдання на пряме доведення вже сформульованої думки, твердження.

Наведемо приклади таких завдань.

1. Дівчинка, яка перебігає дорогу в небезпечному місці чинить неправильно. Доведи це.

2. Діти, які під час новорічних свят користуються бенгальськими вогнями наражають себе на небезпеку. Доведи це.

Запропоновані типи пізнавальних завдань використовували на етапі ознайомлення з новим матеріалом, узагальнення та систематизації знань. На етапі ознайомлення з новим матеріалом учням спочатку пропонували ті завдання, які сприяють поповненню, усвідомленню, уточненню та осмисленому відтворенню знань. Потім учні виконували завдання, які вимагають від них самостійного пошуку.

На етапі узагальнення і систематизації знань використовували ті завдання, які спонукають учнів до виділення головної думки в прочитаному, доведення правильності висловленого судження тощо.

Важливим засобом самостійного здобуття знань є підручник, що спрямовує пізнавальну активність дітей у потрібне русло: поглиблює і систематизує відомості, здобуті учнями в процесі спілкування з природою. Крім того, матеріал підручника дає можливість ефективніше організовувати самостійну роботу учнів.

Для самостійного вивчення за підручником насамперед пропонували той матеріал, що не спричиняє значних труднощів, або засвоєння якого підготовлене роботою на попередніх уроках. Самостійне вивчення нового матеріалу за підручником закінчувалося узагальнюючою бесідою, у ході якої вчитель перевіряв ступінь розуміння вивченого, дає додаткові пояснення, уточнення, наголошує на істотному. Крім відтворення матеріалу, варто практикували завдання, які спонукають дітей переносити знання з відомих об'єктів на невідомі.

Отже, самостійна робота учнів за матеріалом підручника дає змогу розв'язати ряд важливих навчально-виховних завдань: розвивати пізнавальні можливості учнів, самостійність мислення; підвищувати свідомість і міцність засвоєння знань, формувати в учнів уміння й навички самостійно здобувати знання, а також застосовувати їх у житті.

Назвемо основні прийоми, які використовувалися у самостійній роботі з навчальною книгою:

Ш знаходження в тексті формулювань, висновків;

Ш використання питань для самоконтролю;

Ш виконання завдань учителя після його розповіді (наприклад, знайти в підручнику певні умови, за яких може відбуватися явище, що розглядається);

Ш вивчення наведених у тексті прикладів, придумування власних;

Ш звернення до підручника з метою встановлення зв'язку між новим матеріалом і аналогічним попереднім;

Ш складання схем, таблиць за матеріалом прочитаного;

Ш поєднання аналізу підручника з роботою із зошитом, таблицями;

Ш опис ілюстрацій підручника тощо.

Для звернення уваги молодшим школярам пропонувалися такі завдання, для виконання яких потрібно було поєднати розумові дії з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й навести свої приклади тощо.

Ілюстрації підручників використовувалися для самостійної роботи школярів майже на кожному уроці. До малюнків продумувався ряд запитань та завдань, які допомагали спрямувати увагу дітей на виявлення ознак різних явищ, що зображені на малюнках.

Наведемо приклади комплексу завдань для самостійних робіт з безпеки життєдіяльності.

Тема уроку: Безпека вдома

1. Прочитайте текст статті «Тимчасове вимкнення електричного світла» (с. 54) і знайдіть відповідь на запитання«Як потрібно діяти вдома, коли раптом вимкнуть світло? ».

2. Прочитайте обведені рамкою речення на с. 55 і поміркуйте, чому вам не можна користуватися джерелами відкритого вогню.

3. Розгляньте малюнки на с. 55 і порівняйте поведінку дітей. Хто з дітей наражається на небезпеку і чому?

4. Доведіть, що необхідно користуватися ліхтариком, коли вимкнуть світло.

5. Покладіть голову на руки і заплющте очі. Уявіть свою квартиру. Пригадайте розташування кімнат, де стоїть стіл, шафа та інші речі. Намалюйте те, що уявили.

6. Продовжте речення: Користуватися сірниками, свічками можна лише.......

7. Прочитайте текст статті «Безпечна електрика» (с. 56) і знайдіть відповідь на запитання «До чого може призвести порушення правил користування електричними приладами?»

8. Прочитайте виділені речення на с. 57 і розкажіть, як будете діяти, коли відчуєте запах диму, побачите іскри, полум'я.

9. Розгляньте малюнки на с. 58 і оцініть поведінку дітей.

10. Продовжте правила «Як уникнути ураження електричним струмом»: Не торкатися обірваних проводів,...