Використання проблемних ситуацій на уроках "Основи здоров'я" у початковій школі

Психологічна наука розпізнає два види мислення - репродуктивне і продуктивне. В процесі репродуктивного мислення людина виконує завдання, спираючись на відомі правила, формули та інші теоретичні твердження. Це - застосування знань для вивчення хоч і нового питання, але подібного до попередніх. Продуктивне мислення передбачає відкриття факту, раніше невідомого: вивчення правила, обгрунтування закономірності, способу дії. [21, С.5]

Школа поряд з репродуктивним мисленням покликана цілеспрямовано розвивати і продуктивне мислення школярів, бо саме воно забезпечує перехід до творчості. Загальновідома думка вчених, які досліджують процес навчання, що продуктивне мислення найбільш ефективно розвивається і активізується за допомогою проблемного навчання. [21, С.5]

Проблемне навчання - це дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, включає поєднання прийомів і методів викладання та учіння, яким властиві основні риси наукового пошуку.

Творче засвоєння знань і способів діяльності учнями передбачає:

Самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

Бачення нових проблем у знайомих стандартних умовах;

Бачення структури об'єкта, що підлягає вивченню;

Бачення нової функції знайомого об'єкта;

Вміння бачити альтернативу вирішення питання;

Вміння комбінувати раніше відомі способи вирішення у новий спосіб;

Вміння створювати оригінальний спосіб вирішення при відомих інших.

Творчість потребує оригінальності, вміння відмовитися від стереотипів діяльності.

Будь-яка дидактична система має свою специфічну технологію навчання, тобто проектування і впровадження на практиці науково обґрунтованих алгоритмів дій вчителя та учня, особливим чином скомпонованого змісту навчальної інформації, методів і засобів педагогічної взаємодії.

Технологія проблемного навчання - це спеціально створена система специфічних прийомів і методів, які сприяють тому, щоб учні самостійно здобували знання і вчилися самостійно їх застосовувати у вирішенні нових пізнавальних та практичних завдань, а не одержували знання у готовому вигляді чи вирішували задачі за зразком.

Нерідко обговорюється питання про те, чи відноситься проблемне навчання до інноваційної технології? Відповідь тут неоднозначна. З одного боку, якщо уважно придивитися до тих прийомів і методів, які в сукупності характеризують проблемне навчання як таке, то помітно, що вони добре відомі. Педагогам відомо, що учбовий матеріал засвоюється міцніше і глибше, якщо учнів зацікавити темою і протягом усього заняття підтримувати цей пізнавальний інтерес, тобто відома головна ідея проблемного навчання. В цьому розумінні проблемне навчання не є новим педагогічним явищем. Але з іншого боку, усвідомлення цього аспекту навчально-виховного процесу педагогічною спільнотою як єдиної за своїми цілями, методами, формами дидактичної технології, а також закріплення за нею особливої назви - проблемне навчання - відбулося порівняно недавно. До того ж розробка методики і широке впровадження проблемного навчання ще тільки здійснюється. Саме тому, проблемне навчання - нове педагогічне явище.

Необхідно підкреслити, що проблемність є невід'ємною рисою педагогічного процесу. Проте проблемним виступає не всяке заняття. Все залежить від того, який об'єм методів і організаційних форм, властивих проблемному навчанню, використовується на занятті.

Структурними елементами проблемного навчання виступають наступні методичні прийоми:

Актуалізація вивченого матеріалу;

Створення проблемної ситуації;

Постановка навчальної проблеми;

Побудова проблемної задачі;

Розумовий пошук і вирішення проблеми (формулювання гіпотези чи кількох гіпотез, що ґрунтуються на припущеннях і відомих фактах; доведення гіпотез, аналіз можливих помилок, передбачення природних наслідків кожної гіпотези, узагальнення);

Перевірка вирішення проблеми і повторення.

"Проблемна ситуація", "учбова проблема", "проблемне завдання" - основні поняття даної дидактичної технології.

У початковій школі проблемне навчання зводиться до проблемних ситуацій: запитання, ситуації, в яких наявне протиріччя, що не має однозначного вирішення, співставлення умов і обставин, за допомогою яких розвивається пошукова діяльність суб'єкта. Це психологічна модель умов розвитку мислення на основі ситуативно створеної пізнавальної потреби, форма зв'язку суб'єкта з об'єктом пізнання.

Проблемне навчання грунтується на системі проблемних ситуацій. У I-IV класах це - постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Мета створення проблемної ситуації - це засвоєння програмового матеріалу, розвиток розумових здібностей.

Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способи дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини. [18]

Проблемна ситуація - усвідомлене суб'єктом затруднення, шляхи подолання якого потребують пошуку нових знань, нових способів дій. Проблемна ситуація - джерело мислення. Але це не означає, що будь-які психологічні труднощі неодмінно спонукають мислення. Щоб проблемна ситуація стала джерелом мислення, вона повинна бути прийнята суб'єктом для вирішення. А це можливо, якщо у суб'єкта є достатні вихідні дані, які відповідають предметному змісту ситуації. [17]

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації подана у таблиці 1.1

Проблемна ситуація - це стан пізнавальних труднощів, які залучають учнів до самостійного пізнання елементів нової теми. Проблемна ситуація, яка виникає в учбовій діяльності, може викликати стан емоційного піднесення, активності учня, інтересу до навчання, адекватної оцінки учнем своїх інтелектуальних можливостей, а також стан незадоволеності, напруги, труднощів, негативного відношення до виконання навчального завдання, неадекватну самооцінку, що в кінцевому результаті може бути однією з причин невстигання учня. Властивістю проблемної ситуації є здатність викликати зацікавленість у прийнятті і вирішенні проблем. Якщо проблемна ситуація привертає увагу учнів, викликає зацікавленість, значить проблему прийнято, учень зацікавлений у ній і готовий до її вирішення. [11, С.4]

У дидактиці проблеми класифікують за галуззю і місцем виникнення, за роллю в пізнавальному процесі, за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

1) предметні - виникають в межах одного предмета і розв'язується засобами і методами цього предмета;

2) міжпредметні - виникають у навчальному процесі в результаті міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям; вирішуються методами різних предметів;

3) урочні - умовно їх можна назвати навчальними, виникають безпосередньо під час уроку; вирішуються колективно або індивідуально під керівництвом учителя;

4) позаурочні - виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішуються переважно індивідуально, в окремих випадках - у класі, в колективі.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1) основні - на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку. Нерідко це єдина проблема, розв'язання якої забезпечує успішне вивчення всієї теми;

2) допоміжні - основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні проблеми. Це дає змогу не лише поетапно вирішувати проблему, а й формує самостійність.

Щодо способів розв'язання виділяють такі проблеми:

1) фронтальні - проблеми, які ставлять перед усім класом і вирішують зусиллями всіх учнів;

2) групові - вирішуються окремою групою учнів. Групи можуть розв'язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему;

3) індивідуальні - проблеми, які ставить сам учень або вчитель, але, як правило, вирішує учень самостійно [27, с.214-219].

Проблемна ситуація може відігравати й суперечливу роль у навчанні. Так, у випадку забезпечення внутрішніх (стимулююча функція) і зовнішніх (регулююча функція) умов і засобів для вирішення проблемної ситуації вона виступає як позитивний фактор, але перетворюється в негативний у випадку відсутності таких умов і засобів (стимулююча і дезорганізуюча функції).

Таблиця 1.1

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації

Проблемна ситуація діє негативно на слабо підготовленого в теоретичному плані учня, вона більше пригнічує, дезорганізує (якщо рішення цієї ситуації виходить за межі його зони найближчого розвитку і вчитель не надає йому своєчасної допомоги), в той час як добре

розвинутого учня вона навпаки стимулює до пошуку, активізує в роботі, що відповідає його бажанню й прагненню постійно застосовувати свої знання й уміння.

Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують активізацію пізнавальної діяльності, виділяють такі:

а) орієнтування розв'язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;

б) значущість розв'язання проблемної ситуації для учня;

в) динамічність проблемної ситуації

Враховуючи це, вчитель використовує на уроках ситуацію суперечності між наявними знаннями дитини і тими, які необхідні для розв'язання даної проблеми; ситуацію суперечності між наявними знаннями та вміннями і новими практичними умовами їх використання для розв'язування даної проблеми або між теоретичною можливістю розв'язати дану проблему і практичною нездійсненністю такого розв'язання в даних конкретних умовах.

У навчанні проблемна ситуація має цінність, коли учень відчуває, що проблема для нього посильна.

Постановка проблемної ситуації, створення умов для її переходу у навчальну проблему, конструювання проблемної задачі - це лише початковий момент у проблемному навчанні. Надалі учні під спрямовуючим впливом вчителя повинні самостійно виконати наступні творчі мислительні операції:

висунути можливі варіанти вирішення пізнавальної проблеми, висловити гіпотези;

теоретично чи практично перевірити гіпотези;

сформулювати пізнавальний висновок.

Розвитку мислення учнів найбільше сприяє застосування проблемного методу навчання. Проблемне навчання - організований викладачем спосіб активної взаємодії суб'єкта з проблемним викладом змісту навчання, під час якого він залучається до об'єктивних протиріч наукового знання і способів їх вирішення, вчиться мислити, творчо здобувати знання.

Дидактичні цілі використання проблемних ситуацій:

1. Привернути увагу учня до питання, навчального матеріалу, пробудити у нього пізнавальний інтерес та інші мотиви;

2. Поставити учня перед таким посильним забрудненням, подолання якого активізувало б мисленнєву діяльність;

3. Виявити перед учнем суперечність між пізнавальною потребою, що виникла в нього і неможливістю її задоволення за допомогою наявних знань;

4. Допомогти визначити у пізнавальній задачі основну проблему, спонукати учня до активної пошукової діяльності;

5. Допомогти визначити межі раніше засвоєних знань і вказати напрям пошуку найбільш раціонального шляху виходу із ситуації труднощів.

Проблемна побудова навчального процесу дає глибокі, стійкі, а найголовніше - системні й цілісні знання, оскільки учні здобувають знання самостійно, активізуючи всі когнітивні й афективні процеси.

В науці виділяють наступні умови створення проблемних ситуацій:

1. Проблемна ситуація виникає при умові, коли учні не знають способу вирішення поставленого завдання, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому факту у випадку усвідомлення недостатності попередніх знань для розуміння нового; в цьому випадку проблемна ситуація переростає у навчальну проблему.

2. Проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використати раніше засвоєні знання у нових практичних умовах. Як правило, викладачі організовують ці умови не лише для того, щоб учні зуміли застосувати свої знання на практиці, але й зіткнулися з фактом їх недостатності. Усвідомлення цього збуджує пізнавальні інтереси учнів і стимулює пошук нових знань.

3. Проблемна ситуація легко виникає у тому випадку, якщо є протиріччя між теоретичним шляхом розв'язання задачі і практичною нездійсненністю вибраного способу.

4. До виникнення проблемної ситуації ведуть протиріччя між практично досягнутими результатами виконання завдань і відсутністю в

Для створення проблемної ситуації перед учнями повинно бути поставлене таке практичне і теоретичне завдання, при виконанні якого учень повинен відкрити нові знання чи дії, які підлягають засвоєнню. При цьому потрібно дотримуватися таких умов:

Завдання основане на тих знаннях і навичках, якими володіє учень

Невідоме, яке потрібно відкрити, складає загальну закономірність, що підлягає засвоєнню, загальний спосіб дій чи деякі загальні умови виконання дій;

Виконання проблемного завдання повинне викликати в учнів потребу у засвоєнні знань;

Запропоноване учневі проблемне завдання повинно відповідати його інтелектуальним можливостям. Проблемне завдання повинно передувати поясненню учбового матеріалу, який підлягає засвоєнню.

В якості проблемних завдань можуть бути:

Учбові задачі;

Питання;

Практичні завдання.

Але не можна змішувати проблемне завдання й проблемну ситуацію. Проблемне завдання саме по собі не є проблемною ситуацією, воно може викликати проблемну ситуацію лише за певних умов. Одна і та ж проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.

Проблемну ситуацію, яка виникла, повинен сформулювати вчитель шляхом указівки учневі на причини невиконання ним поставленого учбового завдання чи неможливості пояснити ним ті чи інші продемонстровані факти.

Проблемні ситуації можна створювати, змінивши структуру завдання:

Завдання з недостатніми даними. Через брак якихось даних не можна дати однозначної відповіді на поставлене запитання. Учні мають проаналізувати завдання і пояснити відсутні умови.

Завдання з надлишковими вихідними даними. Зайві дані роблять завдання громіздким. Учні мають виявити необхідні для розв'язування дані і відкинути зайві.

Завдання з багатьма варіантами розв'язання. Кожен варіант оцінюється учнями з погляду його ощадливості та раціональності.

Завдання з несформульованою метою. Мета логічно випливає з вихідних даних. Учні мають виявити логіку вихідних даних, сформулювати мету завдання.

Видозмінене завдання. Уже відомий учням тип завдання перетворюється в такий спосіб на цілком новий.

Тобто учні мають проаналізувати проблемну ситуацію з інших точок зору, відмовитись від шаблонного мислення.

Є такі способи створення проблемних ситуацій:

Формою реалізації того чи іншого способу є такі дидактичні прийоми як постановка проблемного запитання, завдання, проблемної задачі, застосування поєднання слова і наочності. Виділяють такі основні способи створення проблемних задач:

1. Спонукання до теоретичного пояснення явищ, фактів, зовнішньої невідповідності між ними;

2. Використання навчальних і життєвих ситуацій, які виникають при виконанні практичних завдань у вузі, вдома чи на виробництві, в ході спостережень за природою. Проблемні ситуації в цьому випадку виникають при спробі учнів самостійно досягнути поставленої практичної мети.

3. Постановка навчальних проблемних завдань на пояснення явища чи пошук шляхів його практичного застосування. Прикладом може бути будь-яка дослідницька робота у лабораторії, на ділянках.

4. Спонукання учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, що породжує суперечність між життєвими уявленнями і науковими поняттями.

5. Висунення гіпотез, формулювання висновків і їх перевірка.

6. Спонукання учнів до порівняння, співставлення і протиставлення фактів, явищ, дій, в результаті чого виникає проблемна ситуація.

7. Спонукання до попереднього узагальнення нових даних. Учні отримують завдання розглянути деякі факти, явища, що містяться у новому для них матеріалі, порівняти з відомими і зробити самостійне узагальнення.

8. Ознайомлення з фактами, що мають ніби нез'ясований характер і є такими, що привели до постановки наукової проблеми.

9. Організація міжпредметних зв'язків.

10. Варіювання задачі, переформулювання завдань.

Отже, проблемна ситуація задається різними шляхами, але, що найголовніше - вона має знаходитися в зоні найближчого розвитку учнів. Тобто складність проблеми має бути такою, щоб учні за певним напрямком, спираючись на допомогу педагога, змогли б вирішити її самостійно.

Критерієм розуміння матеріалу, індикатором готовності дітей мислити будуть запитання, які учні ставлять учителеві. Він має уважно вислуховувати будь-яке запитання, заохочувати учнів, втягувати у дискусію всю групу. Однак щоб вільна дискусія досягла своєї мети - вирішення проблеми, педагог повинен вміло провести учнів через усі етапи вирішення проблемної ситуації.

Досвід вирішення проблемних ситуацій формує установки та здібності до творчого освоєння навколишнього світу. Природно, метод проблемного навчання - не єдиний метод навчання, але його постійне використання допомагає поступово підвищувати рівень вимог до розумової діяльності учнів.

У таблиці 1.2 порівнюються традиційний і проблемний підхід.

Таблиця 1.2. Порівняння навчального процесу з використанням традиційного і проблемного підходів

Тому вчителеві можна порадити під час репродуктивного викладу матеріалу використовувати такі елементи проблемності, як діалог із самим собою та відповіді на запитання, які все-таки існують, хоча учні їх і не ставлять.

Метод проблемного навчання дає змогу не лише навчити молодших учнів вирішувати проблеми, але, що найбільш важливо, знаходити проблемні ситуації і ставити їх перед собою.

Т.В. Кудрявцев називає наступні види проблемного навчання:

Проблемний виклад матеріалу власне вчителем;

Створення вчителем проблемної ситуації:

а. її вирішення проходить під керівництвом педагога;

б. її вирішення здійснюється самостійно;

Формування проблеми самими учнями. [39, С.57]

В педагогічній практиці початкової школи розрізняють такі механізми створення проблемних ситуацій, які характеризуються своїми системами дій вчителя і учня: проблемне викладення учбового матеріалу, частково-пошуковий, дослідницький.

Суть проблемного викладу навчальної інформації полягає в тому, що, створивши проблемну ситуацію, вчитель не просто повідомляє кінцеві висновки науки, а показує „ембріологію істини” (А.І. Герцен), тобто відтворює в якійсь мірі шлях до відкриття, розкриває внутрішні протиріччя, демонструє сам шлях наукового пошуку.

Технологія взаємодії вчителя і учнів при проблемному викладі матеріалу представлена на таблиці 1.3

Частково-пошуковий: передбачає, що учні під керівництвом вчителя частково здійснюють самостійні вирішення учбових проблем.

Дослідницький - це коли учні, усвідомивши проблему, самостійно намічають план пошуку, будують припущення, обдумують спосіб їх перевірки, проводять спостереження, досліди, фіксують факти, порівнюють, класифікують, узагальнюють, доводять, роблять висновки.

Таблиця 1.3

Взаємодія вчителя і учня при проблемному викладі учбового матеріалу

Ефективність застосування проблемних ситуацій у процесі проблемно-пошукової діяльності учнів початкових класів. Проблемна задача має відповідати рівневі розвитку розумової діяльності школярів необхідно поступово ускладнювати пізнавальні завдання і ступінь самостійності у їх розв'язанні.

Таким чином, узагальнюючи сказане про роль проблемного навчання у засвоєнні матеріалу, слід зробити висновки, що воно за своїм характером наближається до реальних умов життя і готує дітей до творчої участі в ньому, сприяє пробудженню в учнів прагнення до нових знань, активізує їхній пізнавальний інтерес, формує прийоми і вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності. [8, С.7]

Створення проблемно-пошукових ситуацій дає змогу працювати весь урок зацікавлено, активно. Діти переживають радість творчості, відчуття перемоги. [8, С.7]

1.2 Можливість використання проблемних ситуацій в курсі “Основи здоров'я" в початковій школі

Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України.

Найважливішим завданням сучасної шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров'я. Саме це завдання вирішує новий курс „Основи здоров'я". Основи здоров'я - інтегрований предмет, що за змістом об'єднує питання здоров'я та безпеки життєдіяльності на основі діяльнісного підходу. [10, С.8]

Його мета - формування здорового способу життя всіх учасників освітнього процесу, виховання нового покоління громадян України, для якого потреба вести здоровий і безпечний спосіб життя буде невід'ємною складовою загальнолюдської культури. [5, С.42]

Основними завданнями даного курсу є:

Формування в учнів активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я. Вдосконалення і творення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров'я

Формування уявлень і понять про фізичний розвиток людини, взаємозв'язки людського організму з природним і соціальним оточенням

Формування уявлень і понять про духовну і психічну складову здоров'я та їх вияви через загальнолюдські цінності (співчуття, милосердя, взаємодопомога)

Оволодіння уміннями і навичками морально-етичної поведінки

Засвоєння учнями знань, вмінь і навичок особистої гігієни

Профілактика захворювань і травматизму в класі. вдома, на вулиці та в інших місцях

Запобігання порушенню постави, плоскостопості та розладів органів чуття

Формування знань, вмінь та навичок безпеки життєдіяльності в школі, вдома, на вулиці, в транспорті та в громадських місцях

Ознайомлення із впливом рухової активності, загартування організму, раціонального харчування та режиму дня на здоров'я та розвиток дитини. [5, С.42]

Важливо, що введення нового предмета „Основи здоров'я" зумовлено не лише суттєвим погіршенням стану здоров'я дітей і молоді в Україні, але й усвідомленням того, що здорові діти є більш успішними в навчанні та інших сферах життя. Сучасні умови життя підвищують вимоги до якості освіти. До вмінь молодих людей гнучко реагувати на зміни і вирішувати проблеми. Саме тому життєві навички, здобуті ними на уроках основ здоров'я та безпеки життєдіяльності, допоможуть досягти успіху як навчанні, так і у житті. [9, С.5]

В сучасному підході до програми та підручників поняття „здоров'я" ототожнюється із загальним благополуччям і розглядається цілісно. Воно формується із фізичного, емоційного, інтелектуального, духовного та соціального благополуччя людини [5, С.42].

Навчання „Основ здоров'я спрямовується на розвиток соціально-психологічних компетентностей дітей. змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя, безпека життя. [5, С.42]

Педагогічна практика довела,що найбільш придатними для оволодіння необхідними знаннями з цього предмета були пояснювально-ілюстративні та інформаційні способи навчання. У них було закладено вироблені практикою такі прийоми роботи вчителя і учнів, при застосуванні яких основну роль відігравав учитель, що передавав знання учням. Останні мали сприймати і запам'ятовувати готову інформацію, не докладаючи ніяких зусиль для самостійного здобуття знань на уроці. Це породжувало пасивні шаблонні форми занять і не сприяло розвитку інтересу до навчання, не збуджувало творчої можливості учнів [38, С.28].

У зв'язку з цим у педагогічній теорії і шкільній практиці розробляються різні способи активізації педагогічного процесу, розширення самостійності учнів у навчальній і трудовій діяльності, посилюються пошуки дослідницького підходу до вивчення курсу „Основи здоров'я". [38, С.28]

Щоб досягнути мети даного предмету, тобто: сформувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров'я, оволодіти навичками здорового способу життя та безпечної для здоров'я поведінки, можливо потрібно, щоб під час навчання основне місце посідала проблема розвитку мислення. Доведено, що розвиток творчого мислення лише за допомогою проблемного навчання. Але з питань проблемного навчання досі точаться гострі суперечки: одні автори розглядають його як новий тип навчання (М.М. Скаткін, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов), другі - як метод навчання (В. Оконь), треті відносять проблемне навчання до категорії принципу (Т.В. Кудрявцев), інші класифікують проблемне навчання як дидактичний підхід (Г.А. Понуров), який враховує психологічні закономірності самостійного творчого мислення. [38, С.29]

Незважаючи на різні точки зору на проблемне навчання, спільним для всіх дослідників є таке положення: основними елементами проблемного навчання є створення проблемних ситуацій і розв'язання проблем.

Психологами доведено (Л.В. Вигодський, С.Л. Рубінштейн), що мислення виникає у проблемній ситуації і спрямоване на її розв'язання. [38, С.29]

Використання проблемних ситуацій на уроках „Основи здоров'я" забезпечать розв'язання таких завдань: формування уявлення про те, що здоров'я розглядають як єдине ціле, понять про взаємозв'язки людського організму з природнім і соціальним оточенням, знань вмінь і навичок безпечної поведінки, здатності передбачати наслідки своїх вчинків, вміння надавати само - і взаємодопомогу; розвиток вміння керувати собою, контактувати з людьми в соціумі, протистояти негативному впливу оточення, вміння самостійно приймати правильні рішення; виховання потреби в здоров'ї як важливій життєвій цінності. [5, С.42]

Ефективність проблемного навчання проявляється в тому, що активізується мислення учня. З одного боку є проблема яку слід розв'язати а з іншого - є знання, вміння навички учня. Ці дві сторони перебувають у постійній суперечності, стимулюють активність процесів мислення, які здійснюються підчас пошуку шляхом розв'язання проблем. [38, С.30]

У розв'язанні проблеми учнями можна визначити такі етапи:

1. Створення вчителем проблемної ситуації.

2. Сприйняття проблеми учнями.

3. Здійснення пошукового вирішення завдання.

4. Реалізація і перевірка правильного вирішення завдання. [38, С.30]

Серед поставлених на уроках „Основи здоров'я" проблем можуть бути такі, що пояснюють значення здоров'я для людини, цінність і неповторність життя, чи такі, які вкажуть на причини виникнення пожеж, небезпечних ситуацій та інші.

У початкових класах на уроках “Основи здоров'я" найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності є:

а) зіткнення учнів із суперечливими фактами. (На світлофорі горить зелене світло, а регулювальник забороняє перехід. Як ви вчинили у цій ситуації? Чому?)

б) показ помилок, до яких призводить незнання певної теми. (Виникає трудність кому й куди потрібно телефонувати при виникненні певних небезпечних ситуацій: в міліцію, швидку медичну допомогу, аварійну службу газу, пожежну охорону чи рятувальну службу)

в) постановка перед молодшими школярами дослідницьких завдань (Простежте, чи є у школі план евакуації, розгляньте його і зробіть висновок: як правильно покинути приміщення школи в разі небезпеки)

г) спонукання учнів до узагальнення фактів. (Які звички людини можна назвати шкідливими, а які корисними? Сформулюйте які належать до корисних, які до шкідливих. Чому?)

д) створення проблемних ситуацій, коли учні переконані в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових, щоб відповісти на поставлене питання. (Як треба поводитись під час аварій, щоб не піддатись паніці?)

е) постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії;

є) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду [21, С.6]

Створенню проблемної ситуації передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв'язання проблеми. Якщо учні в змозі самостійно розв'язати проблему, учитель вдається до навідних запитань. [21, С.6]

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв'язує пізнавальну задачу, діти запам'ятовують хід її розв'язання. Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв'язанні проблемних ситуацій [21, С.6].

Таким чином, реалізація проблемного підходу створює умови для активізації творчого мислення, оскільки учні здобувають нові знання в ході самостійної продуктивної діяльності. [38, С.30]

Отже, в організації навчально-виховного процесу на уроках „Основи здоров'я" в початковій школі використання проблемних ситуацій сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу - „знання лише тоді знання, коли воно набуте силами своєї думки, а не пам'яті" (Л.М. Толстой)

Висновки до розділу І