Використання народного фольклору у загальноосвітній школі

Традиційно Покрова в Україні була великим святом. У багатьох селах на її вшанування будували й освячували храми, заводили села.

День Святого Андрія Первозданного припадає на 13 грудня (30 листопада за старим стилем). Хоч Андрій Первозданний - християнський святий, народні звичаї та обряди в день цього святого мають давній дохристиянський характер.

З давніх-давен на Андрія дівчата ворожать, бажаючи дізнатися про свою долю: чи вийдуть заміж, чи доведеться дівувати ще весь рік. Існував звичай випікати в цей день балабухи - невеликі круглі тістечка і годувати ними собак. Чию балабушку першу з'їсть пес, та дівчина першою вийде заміж. Якщо дівчина хотіла дізнатися, як буде зватися її майбутній чоловік, напередодні Андрія виходила на вулицю і питала першого зустрічного чоловіка, як його ім'я, - так і зватиметься наречений.

Гра „Калита”. Калита - це великий корж з білого борошна з маком і медом, який підвішується високо вгорі на стрічці. Хлопці по черзі підстрибують і намагаються вкусити його. Хто засміється, той програв, а того, кому вдасться відкусити калити, називають Андрієм, і він стає почесним гостем у цей вечір. Закінчується гра так: дівчата ділять порівну між усіма учасниками калиту, але за свій шматок хлопці мають заплатити гроші дівчатам, які випікали смачний корж.

Зимові свята.

Перше зимове свято припадає на 19 грудня. Це свято Святого Миколая. Святий отець Миколай здавна в нашому народі наділений великою увагою. Не було в нас ні однієї хати, де б не було ікони святого Миколая. Усе своє життя святий Миколай присвятив творенню милосердя. Його ще за життя називали батьком сиріт, вдів та бідних. Після смерті Бог нагородив його даром творення чудес, і за те він дістав назву великого чудотворця. Його чуда були головною підставою для швидкого та широкого культу.

У численних народних переказах святий Миколай боронить людей від стихійного лиха, найбільш він опікується тими, хто перебуває у плаванні. У давнину святий Миколай - також заступник перед небезпеками у степу.

Святий Миколая допомагає потребуючим, зокрема дівчатам, щоб ті могли вийти заміж. Тепер його вважають опікуном і помічником всіх, хто в небезпеці (особливо дітей).

У нас закріпився звичай, що Святий Миколай приносить у свій день чемним дітям дарунки. Роздавання подарунків повинно мати виховне значення: діти відповідають піснями, декламаціями, сценками.

7 січня в календарі - Різдво Христове, а на передодні - 6 січня - Святий вечір. Свято народження Христа злилося з дохристиянським святом Коляди. Люди вважали цей день найкоротшим днем року та початком відродження сили Сонця. Тому цей день вважався початком Нового року.

Святе Різдво - це винятково багате, веселе, радісне й велике свято, що відрізняється від усіх інших своєю особливою обрядовістю, багатством фольклору, оригінальністю етнографії, найбільшим збереженням стародавньої культури.

Головне завдання кожної родини у різдвяні дні - гідно приготувати себе і свою душу, свою хату і своє господарство до цього визначного свята. Але головне те, що Різдво повинно захоплювати нас проявами любові та пошани до ближніх. Це свято милосердя.

Різдвяні свята багаті різноманітною атрибутикою, яка символізує і утверджує віру людини у всемогутнього Бога, у надприродню силу різних явищ природи та окремих предметів.

Головною обрядовою традиційною їжею Святої вечері по всій Україні є кутя. Це варена пшениця з медом та іншими приправами. Пшениця, її зерно, щороку оживає і тому є символом вічності. А мед сприяє успішному веденню господарства і символізує багатство та здоров'я людини. Кутя є своєрідним символом самих різдвяних свят. Символічним вважається також і різдвяний хліб, який протягом всіх свят стоїть на столі і уособлює і собі сімейний добробут та багатство. Засушений окраєць різдвяного хліба донедавна в Україні зберігали до того дня, коли вперше виходили в поле сіяти.

В Україні широко був поширений звичай ставити на покуті сніп жита або пшениці, який називається Дідухом. Дідухом також називали постелену на Святвечір на долівку солому. Дідух, крім символу нового врожаю, добробуту та багатства, уособлював у собі дух пращурів та бога врожаю.

Разом з Дідухом на Святий вечір вносили до хати і сіно, яке клали на стіл під обрус. Воно символізує місце народження Ісуса Христа. Сіно на столі, за народними віруваннями, символізує також добробут на противагу голому столові, що означає бідність.

Помітну роль в обрядах Святого вечора, як захисний засіб проти усяких злих сил, відігравало залізо (під стіл клали сокири, пили, коси тощо).

Символічною була і сама Свята вечеря, стравами з неї (за звичаєм це 12 святкових страв) ділилися з родичами. За звичаєм до Святої вечері сідали тоді, коли на небі з'являлася перша зірка, яка колись засяяла над віфлеємським вертепом. Приймаючи обрядові різдвяні страви, господарі дякували і, в свою чергу, передавали дари - такі ж страви із свого столу. Таким чином, відбувався обмін ритуальною вечерею, що символізував спорідненість сімей, їхню приязнь та взаємну щирість.

Різдвяні свята чи не найбагатші в річному календарі обрядами з рядженням та маскуванням. В Україні ще з давніх давен збереглися різні обрядові дійства, які акумулюють у собі як язичницький, так і християнський світогляди.

Різдво - чи християнське, чи дохристиянське - це час побажань добробуту і рідним, і друзям, і сусідам. Добрі побажання висловлюються чи в усній формі, чи на різдвяних картках, чи в піснях.

Різдво - це час співання колядок. Їх співають у церкві, у хаті або слухають у записі. Та найважливіше - це ходіння дітей, молоді та дорослих від хати до хати з колядками та побажаннями добра усім людям. Крім колядок, які можуть бути жартівливими чи розповідати про народження Ісуса, колядники приносять у хату і святкові побажання. Ці старовинні цікаві вірші й пісні відображають родинний побут, повсякденне життя та інтереси простих людей.

В наші часи, як і раніше, кожен зустрічає колядників з ввічливістю, та за традицією віддячують їхнім побажанням ласощами або грошима.

В Україні на різдвяні свята колядники-хлопчики ходили з ляльковим вертепом - моделлю різдвяної стаєнки. Вертеп був невеличкий за розмірами і простий за виконанням. Формою він нагадував звичайний ящик без передньої стінки з двома поверхами. Його обклеювали різнокольоровим папером. У середині ящика-стаєнки встановлювали на верхньому поверсі вирізані з картону ляльки-особи, які відтворювали сцену народження Ісуса Христа. На нижньому поверсі на спеціально виготовленій сцені розігрувалися інтермедії побутового змісту. Основними персонажами лялькової вистави були три Царі, Козак, Дівчина, Господар, Господиня, Горшкодрай, Наймит, Чарівниця, Смерть, два Чорти, Жид, Жидівка та Циган. Лялькового вертепу на різдвяні свята найбільше чекали діти, але радо дивилися його і дорослі.

Одне з найпоширеніших дійств з рядженням та маскуванням у нашому краї - це Ходіння з Козою. Цей обряд своїм корінням сягає до християнського періоду. З Козою ходили 10-12 річні хлопці. В його основі - сюжет розважального змісту. Обряд Ходіння з Козою складають такі персонажі як: Коза, Дід, Баба, Жид, Жидівка, Жандарм. Найголовнішим персонажем у виставі була, звичайно, Коза, роль якої завжди виконував кмітливий хлопець. Його обов'язком було розвеселити глядачів. Костюми та маски до цього обряду готували заздалегідь. Зокрема, голову кози вирізували з дерева, оббиваючи її козачою шкірою. Маска, як правило, мала рухому нижню щелепу, що клацала під час вистави, кріпилася на палиці. Костюм Кози складав кожух, під яким ховався виконавець ролі.

Усі інші персонажі маскувалися та рядилися відповідно до своїх ролей.

Цікавий різдвяний обряд - Ходіння з Ведмедем. Це дійство відтворювали хлопці старшого віку. Один із них, найкремезніший, відтворював роль Ведмедя. Його обв'язували довжелезним горохляним перевеслом. Ведмедя, як правило, супроводжував Циган, а поряд з ним і інші персонажі - Жид, Жидівка, Господар, Господиня, Чорт, Смерть та інші.

Найбільш поширена різдвяна вистава останнім часом в Україні - це Ірод. Основний її сюжет - біблійна оповідь про страту Іродом дітей у Вифлеємі. У цій виставі задіяні як реальні, так і фантастичні персонажі: Ірод, три Царі, Пастушки, Воїни, Смерть, Чорт, Ангел тощо.

Дівчата, за існуючою традицією, не брали участі у різдвяному маскуванні, а були лише глядачами.

Незважаючи на минулі ідеологічні заборони, різдвяні обрядові дійства продовжують жити і розвиватися, захоплюючи своїм змістом все нові і нові покоління.

За тиждень після Коляди український християнський люд святкує Новий рік.

На Новий рік з самого ранку, коли ще на дворі темінь, хлопчики ідуть засівати (цей обряд зберігся ще з сивої давнини). Вони набирають в кишені дрібного зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса тощо і ходять від хати до хати, бажаючи щастя, здоров'я, доброго достатку, великого врожаю всім членам сім'ї. Вперше, як правило, засівають вдома. За це батьки нагороджують своїх посівальників грішми або ласощами (горіхами, яблуками, цукерками, печивом тощо). Потім ідуть до сусідів та родичів. Майже у кожній хаті, де є птиця, господині просять посівальників сісти на порозі, - „щоби кури сідали та курчат висиджували”. Зерно після посівання збирають і висипають курям, - „щоби добре неслися”.

Колись, як розповідають старожили, був звичай на Новий рік спалювати сміття біля воріт. І цей вогонь мав чудодійну силу. Через нього стрибали, переводили худобу, - „щоби всяка нечисть на вогні залишилася”.

На Новий рік також був звичай - страшити сокирою дерева, аби краще родили.

За церковним календарем у цей день припадає свято Василя. Всіх Василів вітають із іменинами, зв'язуючи їх перевеслами, - „аби були здоровими”.

Від Різдва та Нового року важко відділити ялинку. Це звичай не український, а скандинавський, але за багато років він прижився і на Україні. Діти із задоволенням прикрашають ялинку, власноруч майструють іграшки, гірлянди та дарують їх один одному, своїм близьким та друзям.

19 січня у церковному календарі - свято Водохрестя. Від найдавніших часів Християнська Церква вважає освячену Йорданську воду за велику святість та приписує їй чудодійну силу. Опівночі на Богоявлення Господнє люди приносять додому освячену воду, і ця вода стоїть цілий рік, не псується, а весь час свіжа.

Цікавим виглядає і сам обряд Водохрестя. Після Святої літургії миряни колядуючи ідуть на став або річку до хрестильниці (до місця освячення води). Тут священик читає молитви на освячення води, благословляє воду хрестом через його занурення у воду при співі тропарів. Після водосвяття священик благословляє людей свяченою водою. На Україні є гарний звичай ставити хрест з льоду на тому місці, де відбувається водосвяття. Йорданська вода - це велика святість. Вона зцілює душу і тіло людини, очищає її від усякої скверни, позбавляє різних хвороб.

У час Йордану співають щедрівки - „щедрують”. Щедрівки дуже подібні до колядок. В них теж співають про біблейські сюжети, про красу та врожай, бажають щедрого добробуту та здоров'я господарям. Щедрувати ходять теж від хати до хати, як і колядувати, тільки на відміну, щедрувати ходили звичайно жінки.

Стрітення (15 лютого) - це завершення церковного різдвяного циклу святкувань. Після нього вже не співають колядок та щедрівок. В народному календарі це вже передбачення недалекої весни. З погоди на Стрітення ворожать, чи скоро прийде весна: „Коли на Стрітення зима з літом стрічається (значить: прийде відлига), то зима ще довго потриває”, або - „Коли на Стрітення півень води нап'ється (з розталого снігу), то влітку віл наїсться (буде добрий врожай)”, і таке подібне.

Зберігання народних традицій Різдва та інших зимових свят розвиває почуття людської спільності, виховує доброзичливе відношення один до одного, вчить шанувати та пам'ятати предків.

1.3. Завдання, методи і прийоми роботи з учнями по засвоєнню народних традиційних свят.

Доступність інформації полягає в тому, що вчитель: спирається на життєвий досвід і знання, набуті учнями; пояснює незнайомі для них поняття і явища; не дає занадто багато інформації за один урок, чергуючи бесіди з музичною діяльністю (співами, слуханням музики).

Художньою розповідь буде в тому випадку, якщо вчитель: збагачує своє мовлення яскравими образними порівняннями, епітетами, метафорами; володіє прийомами педагогічної техніки, зокрема мімікою, жестикуляцією, емоційно виразною мовою; звертає увагу школярів на художні особливості надбань народної творчості, морально-естетичну основу людських взаємин, що в них відбито; вводить елементи інсценування.

Досвід показав, що музичні бесіди справляють на дітей певний виховний і розвивальний вплив. Вони становлять для молодших школярів інтерес хоч би тому, що набуті знання, як правило, є новими для них. Зрозуміло, що в процесі ознайомлення з народними обрядами неминуче повторення деяких основних знань (наприклад про обожнювання давньо-східними слов'янами природи, про віру в магічну силу слова). Через те для активізації інтересу й уваги учнів доцільно використовувати емоційні контрасти, вводити в розповідь елемент діалогу.

Музичні бесіди, побудовані на стародавніх народних звичаях, обрядах і піснях, допоможуть учителю підготувати дітей до сприймання творів хорової, оперної і симфонічної музики.

Ознайомлення школярів із давніми календарними обрядами має неабияке значення у вихованні їхньої духовної культури. Незважаючи на те, що з погляду розуміння природо-наукової картини світу ці обряди були наївними, у художньо-педагогічному плані вони становлять оригінальну і цінну спадщину. У них відбито найкращі риси українського народу, зокрема працьовитість, оптимізм, шанобливе ставлення людей одне до одного. Цілеспрямоване залучення учнів до цієї сфери культури допоможе виховати в них такі соціально значущі моральні якості, як взаємодопомога, доброзичливість.

Особливо треба виділити незвичне для багатьох людей сьогодення дбайливе ставлення давніх слов'ян до природи. Учитель має допомогти дітям зрозуміти і відчути, що в давнину до трав, квітів, дерев ставилися як до живих істот, у чомусь подібних до людей. Віруючи в цілющу силу природи, перед нею вклонялися, захоплювалися її красо, тобто ставлення до природи в ті часи було справді духовним, піднесеним. І якщо вчитель постарається відновити порушену гармонію людини і природи, - а в молодших класах це ще можливо, тим більше, за допомогою такого дієвого засобу, як музика, то цим він зробить суттєвий внесок у реалізацію одного з найважливіших завдань морально-естетичного виховання школярів.

Отже, різні жанри українського фольклору можуть бути широко використані як на уроках музики, так і в процесі позаурочної роботи.

Методика роботи визначається формами, методами і прийомами впливу на учнів, передбаченими народною педагогікою і сучасним рівнем розвитку наукової педагогіки. Організовуючи постійну і активну участь учнів у реалізації народних традицій, звичаїв і обрядів, необхідно брати до уваги методи роботи, способи виконання певної обрядовості та інших дій, які поширені в даному регіоні України. Справжніми підручниками з методики народознавчої роботи стали книги відомого народознавця В. Скуратівського „Берегиня” і „Посвіт” та інші.

Зміст педагогіки народознавства реалізується будь-якими методами і прийомами, які адекватні йому, відповідають конкретним умовам (матеріальній базі, віковим і психологічним особливостям, рівню знань учнів та інше) школи, класу, подобаються вихованцям і гармонійно вписуються у вітчизняні педагогічні, культурно-історичні традиції.

Народознавчі підходи в роботі з учнями звільняють процес виховання від примусовості, абстрактності, від заорганізованості і заформалізованості. При цьому в дію вступають такі емоційно-естетичні фактори, які забезпечують відсутність психологічного тиску на дітей у навчально-виховному процесі. Вони часто не відчувають, що їх виховують старші (батьки, педагоги та інші), оскільки виховання відбувається здебільшого і контексті повсякденного життя, у формах і способах, притаманних народному буттю і максимально наближених до потреб, інтересів учнів.

Завдяки засобам народознавства вихованці дедалі глибше починають відчувати, що знання про рідний народ - це пізнавання себе, свого родоводу, його культури, історії, і тим самим глибоко усвідомлюють нерозривну єдність із попередніми поколіннями, усім народом, його духовним світом. У процесі навчання учні, як правило, переживають високе емоційне піднесення, часто відчувають злет душевних сил, натхнення. Глибоко опанувавши народні творчі традиції, вони починають самі творчо ставитися до праці. Основний смисл і красу свого життя такі учні вбачають у забезпеченні повноти, глибини і цілісності культури рідного народу, у власному внеску в її розвиток. Так створюються сприятливі психолого-педагогічні умови для морального, духовного розвитку кожного учня.

Кожен педагог має широкі можливості для створення власної системи роботи, методичної концепції на основі народознавчих ідей і засобів. Справжня педагогічна творчість неможлива без використання в повсякденній діяльності скарбів народної творчості, її традицій. Без народознавчої основи наукові педагогічні і методичні теорії, концепції, системи і програми роботи втрачають зв'язок із культурно-історичною спадщиною народу і приречені, як правило, на невдачу. Тому необхідно вжити комплексних заходів державного масштабу з метою дальшої розробки проблем народності виховання, створення реальних практичних умов для розвитку національних шкіл, національної системи виховання всіх народів, етнічних груп, які проживають на території нашої країни.

Кожен народ (нація, етнічна група) має свої культурно-освітні традиції, на яких повинна будуватися національна школа. У творах педагогів-класиків К. Д. Ушинського, С. Ф. Русової підкреслюється, що справжнім господарем школи є населення, громадськість, а не державна бюрократія.

Оволодіння в національній школі кожним учнем рідною культурою, основою культури інших народів є запорукою повноцінного громадського життя, продуктивної праці в ім'я підвищення добробуту представників різних національностей.

В умовах „розкріпачення” шкільного життя, вільного вибору педагогічними колективами, вчителями, напрямів, форм і методів роботи з учнями педагогіка народознавства відіграє роль серцевини навчально-виховного процесу. У багатьох школах виникають нові педагогічні явища, малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі та інше. На вищому науковому рівні відроджують свою діяльність історично-краєзнавчі та етнографічні музеї, а також музеї і кімнати народного побуту.

Одним з шляхів викладання народної творчості є впровадження факультативного курсу „Музичне краєзнавство” з метою комплексного вивчення музичної культури краю в єдності аспектів творчості і виконавства, професійного та народного мистецтва. Програмою факультативного курсу передбачено застосовувати такі форми навчання, як лекції, семінари, екскурсії, експедиції, конференції. Спеціально розроблена система завдань по збиранню музичного фольклору сприятиме розвитку вмінь і навичок самостійної роботи пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Реалізація принципів народного виховання має багатоплановий характер і, як правило, здійснюється із застосуванням різноманітних форм музично-естетичного виховання школярів.

Відомі три основні види форм виховання: колективно-масові, які містять в собі конкретні форми - тематичні вечори, лекції-концерти, екскурсії та культпоходи, радіо- та телепередачі, вечори-зустрічі з відомими фольклористами, виконавцями народних пісень та інше; групові - гуртки, студії, секції, факультативи, клуби любителів народної творчості, об'єднання тощо; індивідуальні - що включають самостійне виконання завдань кожним учнем під керівництвом учителя та контролем батьків, які допомагають безпосередньому вивченню фольклорно-пісенного матеріалу, поглибленню теоретичних знань, розширенню музичного світогляду та інтересу школярів.

Таким чином, на практиці застосовуються методи музично-естетичного виховання як найефективніший засіб реалізації форм народного виховання. Загальна класифікація таких методів дає можливість поділити їх на три класи: словесні, наочні та практичні.

До словесних методів музично-естетичного виховання на матеріалі народно-пісенної творчості належать бесіди, дискусії, обговорення концертів та обмін враженнями про них, обговорення екскурсій, статей про пісенну творчість, письмових творів, контрольних робіт, теле- та радіопередач тощо.

До наочних методів школярів належить колективне відвідування концертів, екскурсії до музеїв, знайомство з фольклористами, виконавцями народних пісень, перегляд тематичних теле- та радіопередач, кінофільмів тощо.

Практичні методи музично-естетичного виховання на матеріалі народно-пісенної творчості включають пошукову роботу і збирання та записування народних пісень, створення музеїв, тематичних кімнат, кутків, стендів, організацію оглядів, конкурсів, вечорів-зустрічі з ученими фольклористами та інше.

Доцільно використовувати ігрову методику для вивчення фольклорного матеріалу на уроках музики. У навчальних середовищах моделюється зміст об'єктів шляхом його конструювання самими учнями. Розробка навчально-ігрових середовищ на основі фольклору дозволить значно поліпшити зміст навчального процесу і приведе до зміни традиційних способів вивчення матеріалу. Поєднання емоційної привабливості, яка притаманна грі з графічними, інформаційними та іншими можливостями комп'ютера, несе в собі великий дидактичний потенціал, який може і повинен бути реалізований в шкільній практиці.

Особливо цікаво використовувати таку форму вивчення фольклору на уроках музики під час знайомства з темою „Календарно-обрядовий цикл”, яка передбачає:

§ графічні образи, костюми, побутову атрибутику;

§ вибір персонажів, визначення їх функціональної ролі в конкретних ситуаціях;

§ виділення конфліктів, що визначають динамічні властивості комп'ютерного навчально-ігрового середовища;

§ визначення музичного змісту кожної навчально-ігрової пізнавальної ситуації.

При створення такої навчальної гри за етнографічної тематикою України необхідно залежно від часу й регіону вибрати відповідну побутову атрибутику, одяг, кольорову палітру, музичний матеріал. Це дозволить розв'язати проблему взаємопроникнення різних видів мистецтва, використовуючи народні традиції.

Така форма заглиблення у навчальне середовище незвична для учнів, її можна використовувати як на уроках музики, так і в позакласній роботі. Це дає змогу використанню нових інформаційних технологій у навчальному процесі і дозволяє з нової точки зору побачити проблему музичного розвитку школярів.

Педагогічний зміст, закладений у народній творчості, і реальна можливість розв'язання виховних завдань, які стоять перед школою, шляхом використання фольклору визначають необхідність вести роботу в позаурочний час у таких напрямках:

1) Організація безпосередньої художньої творчості у фольклорних формах, що можливо в рамках колективу художньої самодіяльності, створеного на базі класу, який використовує в своїй роботі традиції фольклору (музично-пісенні, хореографічні, інструментальні та інші).

2) Орієнтація підростаючого покоління на освоєння цінностей народної художньої скарбниці в процесі широкого використання фольклору в позаурочній діяльності не тільки як репертуарного джерела, а й як засобу активізації учасників в організаційно-масових формах культ просвітньої роботи.

3) Здійснення педагогічного впливу на учнів за допомогою благотворного спілкування дітей і членів їхньої сім'ї під час занять у шкільних фольклорних колективах.

Засвоєння народних творчих традицій сприяє формуванню в учнів умінь, навичок реалізовувати свої задуми, створювати власні проекти, конструкції. Так формується творчий потенціал особистості.

З метою успішного формування людини-творця треба відроджувати і розкривати далі національні художні школи (гуцульську, кролевецьку, петриківську, решетилівську, опішнянську та інші). Кожне село, місто необхідно перетворювати в осередок традиційних народних мистецтв, ремесел і промислів, підносити їх на новий творчий рівень.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО - ЕКПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА.

2.1. Констатуючий експеримент.

Мета: виявити рівень знань з народної музичної та пісенної творчості, знання про народні музичні інструменти, обряди, звичаї, традиції.

Для проведення експериментальної роботи виділено експериментальну та контрольну групи дітей в кількості 10 дітей на одну групу. З експериментальною групою працювала я, з контрольною - вчитель музики. Методика роботи складається з трьох завдань.

Завдання перше: бесіда про народну музичну творчість.

1) Які народні пісні ви знаєте?

2) Коли вони виконуються?

3) Які народні свята ви знаєте?

4) Які народні ритуали ви знаєте?

5) Хто виконував ці ритуали?

6) Які народні танці ви знаєте?

7) Що таке календарно-обрядові пісні?

8) Коли їх виконують?

9) Яка головна мета цих пісень?

10) Про що розповідається в народних піснях?

Завдання друге: „Вгадай жанр пісні”.

1) Як називається пісня?

2) Коли вона виконується?

3) Якому святу присвячена пісня?

4) Які народні інструменти потрібні для її виконання?

Завдання третє: інсценування зимових обрядових пісень.

1) Зміст обряду.

2) Головні персонажі.

3) Елементи костюмів.

4) Творчість (виконання різдвяних пісень, колядок і щедрівок).

За результатами експериментального дослідження складено таблицю успішності дітей експериментальні групи:

№ п/п	Імена дітей	1 завдання	2 завдання	3 завдання	Рівень
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	1	2	3	4	1	2	3	4
1	Ярослав З.	+	-	+	+	+	+	-	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	16 - В
2	Роман Ц.	+	-	-	+	-	-	+	+	-	-	-	+	-	-	-	+	-	+	7 - С
3	Артем Р.	-	-	+	-	-	+	-	-	+	-	-	-	-	+	-	+	-	-	5 - Н
4	Ганна М.	+	+	-	-	-	-	-	-	+	+	-	-	+	-	+	-	+	+	8 - С
5	Олександр Б.	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	-	+	+	+	-	+	-	15 - В
6	Віталій С.	+	-	+	-	+	-	+	+	+	+	+	-	-	-	+	-	-	-	9 - С
7	Богдан К.	+	-	-	+	-	-	+	+	-	-	+	+	-	-	-	-	+	+	8 - С
8	Олена Б.	-	-	+	-	-	+	-	+	+	-	+	+	-	+	-	+	+	-	9 - С
9	Ганна Г.	-	-	-	-	+	+	-	+	-	-	-	-	-	+	-	+	-	+	6 - Н
10	Анастасія Р.	+	+	+	+	+	+	+	+	+	-	-	+	-	+	+	-	-	+	13 - В

Діти з високим рівнем знань:

10 чол. - 100%

3 чол. - Х

х = 30 %

Діти з середнім рівнем знань:

10 чол. - 100%

5 чол. - Х

х = 50 %

Діти з низьким рівнем знань:

10 чол. - 100%

2 чол. - Х

х = 20 %

В результаті експериментального дослідження в експериментальній групі виявлено, що рівень знань дітей складає:

високий рівень - 30%;

середній рівень - 50%;

низький рівень - 20%.

За результатами експериментального дослідження складено таблицю успішності дітей контрольної групи:

№ п/п	Імена дітей	1 завдання	2 завдання	3 завдання	Рівень
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	1	2	3	4	1	2	3	4
1	Таїсія Л.	+	+	-	+	-	+	-	-	+	-	-	-	+	-	-	-	+	+	8 - С
2	Іван Р.	+	+	-	-	+	+	-	-	+	+	+	+	-	+	-	-	+	+	11 - В
3	Оксана З.	-	+	+	+	+	+	-	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	16 - В
4	Тетяна П.	+	+	-	-	+	-	-	-	+	-	+	+	+	-	-	-	+	-	8 - С
5	Олександр Л.	-	-	+	+	+	+	-	-	+	-	+	-	-	+	-	-	+	+	9 - С
6	Петро З.	+	+	-	+	-	+	-	+	-	+	-	+	+	-	+	-	+	+	11 - В
7	Оля Б.	+	-	-	+	-	-	+	-	+	-	-	+	-	+	-	+	-	+	8 - С
8	Марта М.	+	-	+	+	+	+	-	+	-	-	-	-	-	+	+	-	-	+	9 - С
9	Марія П.	+	-	+	+	+	+	-	+	+	+	-	+	-	-	-	+	+	+	12 - В
10	Ганна Н.	+	+	-	-	+	-	-	+	-	-	-	-	-	-	-	-	-	+	5 - Н

Діти з високим рівнем знань:

10 чол. - 100%

4 чол. - Х

х = 40 %

Діти з середнім рівнем знань:

10 чол. - 100%

5 чол. - Х

х = 50 %

Діти з низьким рівнем знань:

10 чол. - 100%

1 чол. - Х

х = 10 %

В результаті експериментального дослідження в контрольній групі виявлено, що рівень знань дітей складає:

високий рівень - 40%;

середній рівень - 50%;

низький рівень - 10%.

2.2. Формуючий експеримент

Мета: підвищити рівень знань дітей експериментальної групи з народної музичної творчості, яка є основою для національної свідомості, сприяє засвоєнню знань з народної музичної творчості.

Для проведення даної роботи був зроблений підбір новітніх форм роботи: ігри, естафети, дискусії, концерти, музичні вечори, збір фольклорного матеріалу, індивідуальна робота, створення ансамблю народних інструментів. Інсценування колядок і щедрівок.

№	Вид роботи	Мета	Короткий зміст роботи
1.	Дидактична гра «Впізнай музику»	Вчити розрізняти класичну та авторську музику від народної	Слухання музичних записів: - П. Чайковський (концерт для ф-но з орк. №1, вступ); - українські народні пісні.
2.	Музична естафета	Вчити впізнавати українські народні пісні за їх змістом та назвою	Слухання українських народних пісень. Розподіл класу на дві групи для естафетних змагань.
3.	Музичні вечори на тему: «Фольклор - душа українського народу»	Вивчення укра-їнського фольклору як невід'ємної частини історії українського народу	Розподіл класу на дві групи - «теоретиків» та «прак-тиків». Одна група пред-ставляє теорію, друга - практику.
4.	Конкурс «Кращий фольклорист»	Збір фольклору, вивчення українського народного побуту	Ведення дітьми фольк-лорних записів (українські народні пісні, обрядові дійства, традиції).
5.	Індивідуальна робота	Зацікавити кожну дитину стосовно народної теми	Повідомлення окремими учнями цікавого матеріалу всьому класу або молодшим дітям.
6.	Ансамбль народних інструментів «Барвистий водограй»	Знайомство з українськими народними інструментами, історією їх виникнення та придбання навиків гри на них	Розучування нескладних мелодій на українських народних інструментах. Вивчення українських народних пісень з акомпанементом (відповідно віковим особливостям дітей та репертуару програми).
7.	Інсценування колядок та щедрівок	Ознайомлення з календарно-обрядовими святами зимового циклу. Виконання колядок та щедрівок. Інсценування вертепу за українськими звичаями та обрядами	Розучування колядок та щедрівок, підготовка елементів костюмів, вивчення сценарію та інсценування обрядового вертепу.

2.3. Контрольний експеримент

Мета: порівняння знань дітей експериментальної та контрольної груп після застосування в експериментальній групі новітніх форм роботи у вигляді формуючого експерименту.

Для проведення контрольного експерименту за основу були взяті три завдання, які раніше були запропоновані учням при проведенні констатуючого експерименту.

Завдання перше: бесіда про народну музичну творчість.

1) Які народні пісні ви знаєте?

2) Коли вони виконуються?

3) Які народні свята ви знаєте?

4) Які народні ритуали ви знаєте?

5) Хто виконував ці ритуали?

6) Які народні танці ви знаєте?

7) Що таке календарно-обрядові пісні?

8) Коли їх виконують?

9) Яка головна мета цих пісень?

10) Про що розповідається в народних піснях?

Завдання друге: „Вгадай жанр пісні”.

1) Як називається пісня?

2) Коли вона виконується?

3) Якому святу присвячена пісня?

4) Які народні інструменти потрібні для її виконання?

Завдання третє: інсценування зимових обрядових пісень.

1) Зміст обряду.

2) Головні персонажі.

3) Елементи костюмів.

4) Творчість (виконання різдвяних пісень, колядок і щедрівок).

За результатами контрольного дослідження складено таблицю успішності дітей експериментальні групи:

№ п/п

Імена дітей

1 завдання

2 завдання

3 завдання

Рівень

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

2

3

4

1

2

3

4

1

Ярослав З.

+

+

+

-

+

-

+

+

+

+

+

+

+

-

+

-

-

+

13 - В

2

Роман Ц.

-

+

-

+

-

+

+

+

+

-

-

-

+

-

-

-

-

+

8 - С

3

Артем Р.

+

-

-

+

+

+

+

+

+

-

+

+

+

+

+

+

+

+

15 - В

4

Ганна М.

+

+

+

-

+

-

+

+

+

+

-

-

+

+

+

+

+

-

13 - В

5

Олександр Б.

+

+

+

-

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

16 - В

6

Віталій С.

-

+

-

-

-

+

+

+

+

+

-

-

+

+

+

-

-

+

9 - С

7

Богдан К.

+

+

+

+

+

-

+

+

+

+

+

+

-

+

-

-

+

+

14 - В

8

Олена Б.

+

+

-

+

-

-

+

-

-

-

-

-

+

-

+

-

+

-

7 - С

9

Ганна Г.

+

-

-

-

-

+

+

+

-

-

+

+

-

+

+

+

-

-

9 - С

10

Анастасія Р.

-

-

+

+

-

-

+

+

+

+

-

-

+

+

+

+

-

+

11 - В

Діти з високим рівнем знань:

10 чол. - 100%

6 чол. - Х

х = 60 %

Діти з середнім рівнем знань:

10 чол. - 100%

4 чол. - Х

х = 40 %

В результаті контрольного експерименту в експериментальній групі виявлено, що рівень знань дітей складає:

високий рівень - 60%;

середній рівень - 40%.

За результатами контрольного дослідження складено таблицю успішності дітей контрольної групи:

№ п/п	Імена дітей	1 завдання	2 завдання	3 завдання	Рівень
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	1	2	3	4	1	2	3	4
1	Таїсія Л.	+	+	+	-	-	+	+	-	-	-	-	+	-	-	+	-	+	-	8 - С
2	Іван Р.	+	-	-	+	+	-	+	-	+	+	-	+	-	-	+	+	+	+	11 - В
3	Оксана З.	-	+	+	-	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	16 - В
4	Тетяна П.	-	-	-	+	-	+	-	+	-	+	-	+	-	-	-	+	+	+	8 - С
5	Олександр Л.	-	-	+	+	-	-	+	-	+	+	+	-	+	-	-	-	+	+	9 - С
6	Петро З.	+	-	+	-	+	-	+	-	+	+	+	-	-	+	-	+	+	+	11 - В
7	Оля Б.	-	+	-	+	-	-	-	-	+	+	+	-	-	+	-	+	-	+	8 - С
8	Марта М.	-	+	-	-	+	+	-	+	+	+	-	-	+	+	-	-	+	-	9 - С
9	Марія П.	+	+	-	+	-	+	+	+	+	+	-	+	+	-	-	-	+	+	12 - В
10	Ганна Н.	+	-	-	-	+	-	-	+	+	-	-	+	-	-	-	-	-	-	5 - Н

Діти з високим рівнем знань:

10 чол. - 100%

4 чол. - Х

х = 40 %

Діти з середнім рівнем знань:

10 чол. - 100%

5 чол. - Х

х = 50 %

Діти з низьким рівнем знань:

10 чол. - 100%

1 чол. - Х

х = 10 %

В результаті контрольного дослідження в контрольній групі виявлено, що рівень знань дітей складає:

високий рівень - 40%;

середній рівень - 50%;

низький рівень - 10%.

В результаті контрольного експерименту що проводився в експериментальній та контрольній групах можна скласти порівняльну таблицю знань учнів:

№	Назва групи	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
1.	Експериментальна група	60%	40%	-
2.	Контрольна група	40%	50%	10%

За результатами контрольного експерименту можна скласти загальну діаграму:

Високий рівень -

50 %

Середній рівень -

45 %

Низький рівень -

5 %

Висновки після експерименту:

Отже, за результатами контрольного експерименту, який був проведений в експериментальній та контрольній групах, можна визначити, що завдяки проведенню в експериментальній групі новітніх форм роботи у вигляді формуючого експерименту вдалося значно підвищити рівень знань дітей з українських народних свят, традицій, звичаїв, обрядів. Учні стали виявляти незвичайну зацікавленість до української народної культури, пісенної, обрядової, до народних традиційних свят.

ВИСНОВКИ

Висновком експериментальної роботи можна вважати те, що в шкільній програмі дуже мало часу відведено на вивчення таких питань, як національна свідомість та самовизначення підростаючого покоління.

За результатами експериментів можна стверджувати, що учні мають недостатній рівень знань про народну музичну творчість, народні традицій та звичаї.

На мою думку треба більше приділяти уваги вивченню українського фольклору, як однієї з головних складових історії рідної землі. До шкільної програми треба ввести такий предмет, як народознавство. На протязі цих занять треба проводити теоретичну та практичну роботу. Для запису народних пісень, звичаїв, традицій та обрядів треба завести зошит «Юний фольклорист», у якому учні будуть занотовувати найбільш цікаві моменти з фольклорного життя, та ділитися цікавою інформацією один з одним. Це сприяє тісному співробітництву в шкільному колективі, баченню себе невід'ємною частиною оточення. Публічні виступи та концертне інсценування можна проводити на уроках музики чи в позаурочний час з допомогою вчителя музики. Це сприяє розвитку творчих здібностей, інтелектуальному розвитку та розвитку індивідуальних особливостей і талантів конкретних дітей.

Для підтвердження гіпотези була проведена дослідницько-експериментальна робота. Для проведення експериментальної роботи було виділено дві групи учнів: експериментальна група - 10 дітей та контрольна група - 10 дітей. Була проведена діагностика знань у формі трьох завдань. Перше завдання: бесіда про народну музичну творчість, друге завдання: „Вгадай жанр пісні”, третє завдання: інсценування зимових обрядових пісень.

Констатуючий експеримент показав, що рівень знань учнями українських народних традицій в експериментальній групі складає: високий - 30%, середній - 50%, низький - 20%; в контрольній групі: високий - 40%, середній - 50%, низький - 10%.

В експериментальній групі я провела додаткову роботу у вигляді новітніх форм роботи, таких як дидактична гра, музична естафета, концерт, музичні вечори, конкурс «Кращий фольклорист». Після цього був проведений контрольний експеримент у двох групах і результат показав, що там, де застосовувались новітні форми роботи (в експериментальній групі), знання учнів складали більш високий рівень. Результати контрольного експерименту в експериментальній групі: високий рівень - 60%, середній - 40%; в контрольній групі: високий - 40%, середній - 50%, низький - 10%.

Значення першої та другої частини експериментальної роботи полягає в перевірці знань учнів про народну музичну творчість, народні традиції, звичаї, календарно-обрядові свята як невід'ємної складової культурного, естетичного та музичного розвитку дітей. Виявлення впливу, що сприяє на формування знань про народну музичну творчість та взагалі, на формування національної свідомості школярів.

Використовуючи у ході експерименту новітні форми роботи я дійшла висновку, що вони сприяють більш ефективному засвоєнню знань. Головним компонентом вважаю пробудження в дітей інтересу до свого народу, його культури, історії, до народних традицій, звичаїв та обрядів, календарно-обрядових свят, пробудження патріотизму, відчуття гідності та поваги до рідної землі. Головне те, щоб кожна дитина усвідомила, що фольклор - це дуже важлива частина усієї історії українського народу, він є відродженням душі народу, в ньому народ відображав свій побут, всі радісні та сумні моменти свого життя.

Мета новітніх методів роботи, які я використовувала у ході експерименту, - це інтелектуальний розвиток, розкриття талантів, здібностей, свого «я», самовизначення учнів як важливої частини шкільного колективу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. Навчальний посібник. - Київ: Вища школа, 1994. - 398 с.

2. Іваницький А.І. Українська народна музична творчість. Посібник для вищих та середніх навчальних закладів. - Київ: Музична Україна, 1990. - 336 с.

3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001. - 608 с.

4. Печерська О.П. Уроки музики в початкових класах. Навчальний посібник. - Київ: Либідь, 2001. - 272 с.

5. В.Г. Кузь, Ю.Д. Руденко, З.О. Сергійчук та ін. Основи національного виховання. - Київ: Інформ. вид. центр «Київ», 1993. - 152 с.

6. Етнографія України. Навчальний посібник (за ред. С.А. Макарчука). - Львів: Світ, 1994. - 520 с.

7. В.І. Науменко, Ф.А. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. Культура і побут населення України. Навчальний посібник. - Київ: Либідь, 1993. - 282 с.

8. А. Малько. Виховуємо на традиціях рідного народу // Відкритий урок. - грудень, 2006. - 45 с.

9. С. Стефанюк. Формування творчої особистості засобами етнопедагогіки // Позакласний час. - січень, 2005. - 5 с.

10. О. Будник. Особливості української етнопедагогіки // Шкільна бібліотека, 2005. - 52 с.

11. Виховання української еліти в системі національної освіти України: матеріали науково-практичної конференції (19-20 червня 1997) / Під ред. В. Вовка, І.Б. Ковальчука. - Львів: За вільну Україну, 1997. - 146 с.

12. Вишневський О. Сучасне українське виховання. - Львів, 1996.

13. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. - Тернопіль.: АСТОН, 1998. - 264 с.

14. Гумінська О.О. Уроки музики: [Метод. посіб.] / Гумінська, Оксана Олексіївна; Худож. В.А.Басалига. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 104 с.

15. Державна національна програма "Освіта". - К., 1994.

16. Дроб'язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність. - К.: Видавничий центр "Академія", 1997. - 184 с.

17. Етнонаціональний розвиток України (терміни, визначення, персоналії). За ред. Ю.І. Римаренка, І.Ф. Кураса. - К., 1993.

18. Національне виховання дітей і молоді: Концепція // Рідна школа. - 1995. - №6.

19. Основи національного виховання. - К., 1993.

20. Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: Навч. посіб. для студ. вищих пед. навч. закл. / Гол. ред. В.М.Куценко. - К.: Либідь, 2001. - 271 с.

21. Печерська Є.П. Уроки музики в п/школі. - Київ, "Либідь" 2001.

22. Попович М.В. Національна культура і культура нації. - К., 1991.

23. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в основній школі: Навч.-метод. посіб. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 271 с.

24. Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч.-методич. посіб. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 215 с.

25. Русова С. Вибрані педагогічні твори. - К.: Освіта, 1996. - 304 с.

26. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К., 1985.

27. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1996. - 228 с.

28. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. - К., 1976.

29. Сявавко Е.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. - К., 1974.

30. Традиції української етнопедагогіки і їх використання в навчально-виховній роботі в школі. - К., 1993.

31. Шульгіна В.Д. Музична україніка: Моногр. / Національна музична академія України. - К.: Національна музична академія України, 2000. - 231 с.