Формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі

Можна привести приклад одного з уроків, після якого вчитель сказав, що весь план уроку зійшов нанівець, але при цьому він сам і всі його учні пішли з уроку натхненними на аналіз мовних явищ й їхніх зв'язків з історією країни, як рідної, так і досліджуваної мови. Усе почалося з простого слова «особняк», яке в англійській мові має французький корінь («mansion»). Учитель пояснив, що синонімом даному слову може бути слово «будинок» («house»), але при цьому необхідно додати - «великий і багатий будинок». Учні заперечили й висловили невдоволення тому, що в мові так багато «зайвих» слів. Учитель доступно пояснив історію цього слова. Нагадавши про норманське завоювання Англії, про те, що французька мова була пануючою мовою правлячих класів протягом декількох сторіч, він показав, як взаємодіяли дві мови. Іноді французьке запозичення повністю витісняло англійське слово, саме тому близько 70% словникового запасу в англійській мові має французьку основу. При цьому з 70% наявних у словниках французьких запозичень лише 20% активно використаються в мові, а інші високою частотністю не володіють.Іноді все було навпаки, але часто обидва слова вживались у мові, зберігаючи свій відтінок значення. Так, англійське слово «house» («будинок») має багато значень і дуже високу частотність вживання, у той час як французьке «mansion» використається в вузькому значенні [24, с. 118].

Відповіді учнів є однозначними - багаті нормани жили в великих і розкішних будинках, звідси й сучасний зміст. Зайнявшись лінгвістичними вишукуваннями, учні попросили привести ще кілька прикладів подібних запозичень.Можна використати прислів', де є приклади назв тварин і м'яса цих тварин. Назва самої тварини має англо-саксонський корінь, а назва м'яса цієї тварини - французький: pig - pork, sheep - mutton і т.д. Бесіда завершилася висновком про те, що в будь-якій сучасній мові можна знайти численні запозичення з інших мов, але контекст їхнього вживання в різних культурах може бути різним[8, с.300].

Спосіб ознайомлення з новою лексикою за допомогою синонімів й антонімів тісно пов'язаний з використанням відомих учням способів словотвору [26, с.121]. Цей спосіб семантизації дозволяє ввести слово в певну парадигму, що сприяє встановленню більш міцних парадигматичних зв'язків даного слова, а так само повторенню вже вивчених слів, які входять у цю категорію:

1) суфіксально-префіксальний спосіб словотвору;

2) словоскладання;

3) конверсія.

Кожний із цих способів має й ряд потенційних складностей для учнів (особливо на початковому етапі навчання) які вчитель, може передбачати й зняти ще до появи помилок[9, с.45].

Можна просто перевести слово, що також цілком виправдано, якщо надалі передбачається активне тренування даного слова в різних контекстах або дане слово не представляє великого інтересу з погляду перерахованих способів семантизації, якщо за допомогою перекладу ми найбільш точно передаємо значення даного слова. Переклад іноді використається на молодшому етапі навчання у школі. Іноді потрібен не просто переклад, а переведення-тлумачення. Це особливо необхідно під час семантизації безеквівалентної лексики, а також лексики з певним фоновим значенням[14, с.12].

Можна не переводити слово самому, а попросити одного або всіх учнів знайти слово в словнику/різних словниках, включаючи одно- і двомовні словники, словники синонімів і т.д., організувавши конкурс на швидкість і правильність перекладу. Такий спосіб особливо гарно застосовується в класі, де учні не знайомі з різними типами словників, ще погано орієнтуються в системі їхньої побудови, не вміють працювати з алфавітом, не розуміють, що слово в англійській мові є багатозначним і перекладається залежно від контексту. За допомогою цього способу ми можемо вирішити кілька найважливіших завдань навчання англійській мові, а головне, при його постійному й спрямованому використанні ми зможемо сформувати навичку самостійної роботи, зробити наших учнів згодом незалежними користувачам змістити акцент із «учити» на «учитися». Але варто бути дуже обережним, контролювати процес[16, с. 128].

Але у свій час ще П. Хекболдт говорив про те, що роль вибору способу семантизації методистами сильно перебільшена. Набагато важливіше те, як це слово буде спрацьовуватися й у які контексти нам вдасться його включити. Саме від характеру тренування залежить сила запам'ятовування слова.

Наприклад, прислів'я й приказки - це матеріал, який дуже часто використовують у навчанні. Важко відшукати курс англійської мови, який би обходився без їхньої допомоги. Відомо, що ще в десятому сторіччі прислів'я використовувалися в Англії як один із засобів навчання латині.

Прислів'я й приказки, як єдине ціле, охоплюють велику частину людського досвіду. Завдяки узагальненому характеру прислів'їв і приказок, їх можна використати у всіх класах, навчаючи мистецтву іносказання, саме ілюструвати свою думку й узагальнювати її в короткій формі [14, с.22].

Використання прислів'їв і приказок у практиці викладача англійської мови, безсумнівно, буде сприяти кращому оволодінню цим предметом, розширюючи знання про мову, лексичний запас й особливості його функціонування. З іншої сторони їхнє вивчення являє собою додаткове джерело країнознавчих знань[17, с.67].

Лексико-граматична насиченість прислів'їв і приказок дозволяє використати їх не тільки при поясненні й активізації багатьох граматичних явищ, але й для збагачення лексичного запасу. Прислів'я й приказки можуть вживатися у вправах на розвиток мови, у яких вони використовуються як стимул. Одне й те ж прислів'я або приказку можна інтерпретувати по-різному. Тому, на основі даного прислів'я або приказки учні вчаться виражати свої власні думки, почуття, переживання, тобто демонструють різні способи їхнього розміщення в мові. Тому, використання прислів'їв і приказок на уроках іноземної мови розвиває творчу ініціативу учнів через підготовлену й непідготовлену мову [17, с. 23].

Знання англійських прислів'їв і приказок збагачує словниковий запас учнів, допомагає їм засвоїти образний лад мови, розвиває пам'ять, прилучає до народної мудрості. У деяких образних реченнях, які містять закінчену думку, зазвичай легше запам'ятовуються нові слова.

Наприклад, можна полегшити роботу із запам'ятовування цифр, що зазвичай викликає труднощі в учнів, викликавши на допомогу прислів'я й приказки, які включають у себе цифри:

Two is company, three is none.- Де двоє є, там третій зайвий.

Rain before seven, fine before eleven.- Сім п'ятниць на тиждень.

Custom is a second nature.- Трясе цап бороду, як звик змолоду.

Two heads are better than one.- Одна голова добре, а дві краще.

Навчання прислів'їв і приказок не тільки розвиває пам'ять учня, але й дозволяє навчитися адекватно відбирати лексичні одиниці й розвиває емоційну виразність мови

Однак найскладнішим для вчителя й найважливішим для практичного оволодіння мовою можна назвати такий спосіб семантизації, як розвиток мовного здогаду через контекст.

Прийоми можуть бути самими різними від дефініції іноземною мовою до складання невеликих образних і зрозумілих ситуацій з використанням нових слів.Як і при використанні наочності, тут, також важливо, щоб контекст вживання слова був «прозорим», тобто однозначним, зрозумілим або легко виведеним. Якщо цього досягти з даними словами не можливо, то треба або відмовитися від цього способу семантизації або спробувати з'єднати його з іншими з перерахованими вище способами[20, с.98].

Комунікативна мета навчання граматиці в початковій школі дозволяє сформулювати основну вимогу до обсягу граматичного матеріалу, що підлягає засвоєнню в середній школі: він повинен бути достатнім для користування мовою як засобом спілкування в заданих програмою межах і реальним для засвоєння його в даних умовах[19, с.32].Як уже згадувалося, граматичні навички є компонентами різних видів мовної діяльності й відрізняються друг від друга настільки, наскільки різні самі ці види мовної комунікації. Тому визначимо спочатку основні види граматичних навичок у говорінні та письмі[21, с.76].

Під граматичною навичкою говоріння розуміється стабільно правильне й автоматизоване, коммуникативно мотивоване використання граматичних явищ в усному мовленні. Таке володіння граматичними засобами мови ґрунтується на мовних динамічних стереотипах форми в єдності з їхнім значенням, "звучання й значення" . Основними якостями граматичної навички говоріння, таким чином, є автоматизованність і цілісність у виконанні граматичних операцій, єдність форми й значень, ситуативна й комунікативна обумовленість його функціонування[24, с.54].

Граматичні навички, що забезпечують правильне й автоматизоване формоутворення й формовикористання слів в усному мовленні даною мовою, можна назвати мовними морфологічними навичками.Особлива роль граматики в курсі вивчення будь-якої іноземної мови, полягає в тому, що граматика є саме тією необхідною базою, без якої неможливо повноцінне використання іноземної мови, уживання його як засобу спілкування. Граматика рідної мови убудована у свідомість носія й усвідомлюється тільки при рефлексії .При навчанні іноземній мові перед педагогом постає надзадача - вивести систему форм і правил вживання іноземної мови на рівень автоматичного вживання, тобто в область несвідомого. [14, с.12]

Граматика, як відомо, являє собою формальну систему, що складається з морфології, синтаксису й словотвору, які можна використовувати із підсистемами граматичної структури мови. Однак знання граматики, тобто знання правил і форм іноземної мови, недостатньо для здійснення комунікації.Тим більше, що учні початкової школи оволодівають граматикою не шляхом вивчення правил, а шляхом імпліцитного засвоєння граматичних структур. Не володіючи фонетикою й лексикою, людина не може реалізувати в мові свої знання граматики. Не володіючи видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорінням, читанням, письмом), вона також не зможе користуватися мовою як засобом спілкування[30, с.23].

У методиці навчання англійської мови вивчення граматики не виділяється в самостійний напрямок роботи. Цей аспект вводиться через ситуативно-тематичну організацію навчального процесу, тобто через практику в мові. Перед учнем на уроці ставиться завдання виразити певну думку або ідею, а граматика стає лише інструментом її здійснення. [19, 75]

Особлива із граматики в курсі вивчення будь-якої іноземної мови, полягає в тому, що граматика є саме тією необхідною базою, без якої неможливо повноцінне використання іноземної мови, вживання його як засобу спілкування. Наприклад, щоб відмовити в проханні з поясненням причини, учень повинен засвоїти певну конструкцію.

Наприклад: - Gіve me a pen. - І have no pen.

Положення про мовну компетенцію учнів ясно показує, яку роль у процесі навчання іноземній мові грає граматика: вона є базою, основою всього процесу навчання. Але головна мета навчання - вільне спілкування мовою. Тому при роботі над граматикою варто розвивати всі види мовної діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. На уроці не більше 30% часу повинне приділятися поясненню й первинному засвоєнню теорії, а 70% - розвитку мовних навичок й умінь[20, с.98].

У сучасній методиці навчання іноземним мовам існують два підходи до подачі граматичного матеріалу: структурний (спочатку формулюється правило, потім ілюструється його реалізація в мові) і функціонально-значеннєвий (з'ясування закономірності й формулювання правила відбуваються в процесі роботи з конкретним мовним матеріалом).

Функціонально-денотаційни підхід представляється найбільш ефективним при виконанні самого актуального в сучасних умовах завдання - навчанні комунікації, і насамперед, усної. [19, с.31]

Традиційне заняття складається із трьох блоків: введення, закріплення й контроль. Введення граматичного матеріалу повинне відбуватися в процесі аналізу фрагмента мови: викладач підводить учнів до формулювання правила за допомогою або таблиці з підручника, або самостійно складеної парадигми. Закріплення граматичного матеріалу містить у собі два етапи: цільовий і комунікативний. При цільовому закріпленні спрацьовується тільки досліджуваний граматичний матеріал на прикладі таких вправ, які вимагають строгого проходження певної моделі. На етапі комунікативного закріплення учнем дається комунікативне завдання, що припускає волю вибору. Поурочний контроль над засвоєнням матеріалу не повинен проходити у початковій школі в явно вираженій формі тесту, тому що це створює стресову ситуацію на занятті[31, с.243].Існує ряд прийомів навчання граматики:

Вправа - найбільш ефективний спосіб цільового закріплення матеріалу, а також контролю над ним.Відтворення тексту може проходити у формі диктанту. Незвичайним прийомом є імітація тексту. Учнем пропонується написати подібний текст, зберігаючи граматичну структуру оригіналу. Трансформація тексту - процес, протилежний імітації: зміна структури тексту при збереженні змісту.Діалог - основа мовного спілкування, і тому він уважається найважливішим прийомом навчання комунікації.

Гра - один із найцікавіших й ефективних дидактичних прийомів. В основі рольової гри лежить "легенда", тобто коротка інформація про ролі, і ігрове завдання, що переслідує комунікативну мету.Сценка представляється найбільш творчим, емоційно пофарбованим видом роботи. [5;с.20]

Вище сказане дозволяє зробити висновок про те, що сучасна методика викладання мов має у своєму розпорядженні багатий арсенал ефективних, цікавих, творчих прийомів, які дозволяють забезпечити учнів основними знаннями й навичками, необхідними для повноцінної комунікації.

Головне завдання будь-якого етапу - це розвиток навичок й умінь на строго обмеженому мовному (граматичному) матеріалі. Тому істотну роль у методиці викладання англійської мови грає поняття граматичного мінімуму.

У початкових навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної англійської мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного і пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок англійською мовою учень має володіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення[17, с.200].

Мета навчання граматичного матеріалу англійської мови, що вивчається, це володіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма (активним граматичним мінімумом) та рецептивними навичками, тобто граматичними навичками аудіювання і читання (активним і пасивним граматичним мінімумом).

Під час ознайомлення з новою граматичною структурою (або явищем) в початковій школі учитель, передусім, повинен звернути увагу на функцію цієї структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з функцією імпліцитно - без використання вербальних правил (описових і правил-інструкцій) [3, с.67].

Граматичні явища в початковій школі вивчаються шляхом сприймання і використання мовленнєвих зразків у комунікативних ситуаціях. Сприймаючи граматичну форму, ми розпізнаємо ті чи інші ознаки, що сигналізують про дану структуру: їх називають граматичними сигналами, а структуру відповідно розглядають як механізм сигналів, що служать для передачі певних значень. Так, наприклад, в англійській мові сигнал -`s передає поняття приналежності (Mary's book), суфікси -er, -est є ознакою вищого і найвищого ступенів порівняння[8, с.42].

Кожна мовленнєва одиниця має свою структуру, яка відбиває певні зв'язки між її компонентами. Розрізняють п'ять рівнів мовленнєвих одиниць:

-рівень словоформи (дане слово в його граматичній формі);

-рівень вільного словосполучення;

-рівень фрази / речення;

-рівень надфразової єдності (відрізок мовлення, який складається з двох або більше речень, синтаксично організований і комунікативно самостійний);

-рівень цілого тексту [8, с.90].

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому що на рівні тексту (усного або письмового) навички мають вже функціонувати, а не формуватися. [31, с.90]

Найефективнішим способом організації одиниць мовлення з метою засвоєння їхньої структури в початковій школі є зразки мовлення. Зразок мовлення (ЗМ) - це типова одиниця мовлення, яка служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, що мають ту саму структуру.

Отже, ми розглянуто методику формування мовних знань та навичок з лексики і граматики на уроках англійської мови в початковій школі. Окремо розглянули роботу над формуванням знань та навичок з лексики, де виділили основні стратегії вивчення лексичних матеріалів, подали способи подання лексичного матеріалу на уроках у молодших класах.Важливе місце ми відвели для прислв'їв і приказок.Вивчаючи методику викладання граматики в початковій школі, ми відмітили, що без граматики неможливо повноцінне використання англійської мови. Виділено два основних підходи до вивчення граматики в початковій школі, подано приклади найефективніших вправ.

Висновки

Державні освітні стандарти з англійської мови чітко визначають мету навчання іноземної мови в навчальному закладі: розвиток здібностей учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, що передбачає взаємопов'язаний, комунікативний і соціокультурний розвиток учнів засобами іноземної мови для підготовки їх для міжкультурного спілкування у різноманітних сферах життєдіяльності.

Формування в учнів умінь та навичок іншомовного спілкування передбачає досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в певних комунікативних сферах з чотирьох видів діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письма.

Основою комунікативної компетенції є комунікативні вміння, сформовані на ґрунті мовних знань і навичок. Мовна компетенція в свою чергу також інтегративна і включає лексичну, граматичну, фонологічну та орфографічну компетенції. Це означає, що учні мають одержати відповідні мовні знання і в них необхідно сформувати конкретні мовленнєві навички. Без оволодіння мовним матеріалом (фонетичним, лексичним, граматичним) неможливе формування мовленнєвих вмінь. Лише самі знання мовного матеріалу не можуть забезпечити реалізацію практичної мети навчання іноземної мови.

Отже, ми розглянули роботу із формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі. Проаналізували методику формування знань та навичок із фонетики, лексики і граматики під час вивчення англійської мови в молодшій школі.

Ми дослідили психолого-педагогічні особливості учнів молодших класів.Вивчили основні характеристики процесів, відбуваються під час навчання.найбільшу увагу звернули на па'ять, мислення, увагу, сприйняття, емоційно-вольову сферу учня.

Ми проаналізували особливості навчання фонетики, лексики і граматики у початковій школі. Дослідили зміст матеріалу з фонетики, лексики і граматики, який подається в початковій школі.Вивчили основні компоненти розділів, які вивчаються.

Ми дослідили роботу над формуванням мовних знань та навичок з фонетики на уроках англійської мови в початковій школі. Ми виділили методику вивчення фонетики в окремий розділ, бо даний розділ англійської мови вивчається найбільш інтенсивно в початковій школі.Наприклад, 1 клас повністю присвячений вивченню фонетики.Ми дослідили найефективніші прийоми і методи вичення фонетики.Подали приклади 2 групи вправ для навчання вимови іншомовних звуків .

Ми розглянули методику формування мовних знань та навичок з лексики і граматики на уроках англійської мови в початковій школі. Окремо розглянули роботу над формуванням знань та навичок з лексики, де виділили основні стратегії вивчення лексичних матеріалів, подали способи подання лексичного матеріалу на уроках у молодших класах.Важливе місце ми відвели для прислв'їв і приказок.Вивчаючи методику викладання граматики в початковій школі, ми відмітили, що без граматики неможливо повноцінне використання англійської мови.Ми виділили два основних підходи до вивчення граматики в початковій школі.Подали приклади найефективніших вправ.

Список використаних джерел

початковий клас англійська мова

1. Амонашвили Ш.А. Психологические особенности усвоения второго языка школьниками. Иностранная литература в школе. М., 1986-№2.-С.26-27.

2. Арбекова Т.И. Власова Н.Н. English for all occasions. M. BW, 1978-200c.

3.Бабенко Т.В. Методика навчання англійської мови в початковій школі.-К.:Знання -Прес, 2005.-235с.

4.Беляев В.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам в школе.- М .: Просвещение, 1965.-227с.

5.Биркун Л.В. Комунікативні методи та матеріали для викладання. Oxford University Press, 1998.-407с.

6.Бімич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи.:Навчальний посібник.-К: Ленвіт, 2006.200с.

7.Борзова Г.В. Тексты для чтения на втором этапе обучения.//Иностранный язык в школе.-М, 1990.- №4.-С.25-26

8.Ватютнев М.Н. Обучение иностранному языку в начальной школе.- М .:АПН РСФР, 1959.-347с.

9.Гальенова Н.Д.Никитенко З.И. Процесс обучения иностранным языкам в начальной школе.- М, 1990 Видавництво-№1-с119-132

10.Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти. Рада з питань співпраці в галузі культури. - К.:Ленвіт. - 2003с.

11.Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе -М.:Просвящение, 1991.-С.126-135.

12.Іноземні мови в школі/Автор-упорядник Л.А.Пономаренко д.т.н.проф. - Київ.:Англійська мова в початковій школі, 2005.50с.

13.Іноземні мови в навчальних закладах/Автор-упорядник Л.А.Пономаренко д.т.н.проф - Київ.:Англійська мова в молодшій школі, 2005.-40с.

14.Казачнер О.С. Сучасні форми і методи навчання англійської мови.-К.: «Основа», 2010, -112с.

15.Карп'юк О.Д. Підручники з англійської мови для початкової школи.-К.: «Основа», 2005, -160с.

16. Морська Л.І.Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Підручник .-К:Ленвіт.1999-32с.

17.Морська Л.І. Інформаційні технології навчання англійської мови. Навчальний посібник. - Тернопіль .:Астон, 2008.- 256с.

18.Несвіт А. Підручник з англійської мови, для початкової школи.-К.: «Основа», , 2008, -180с.

19.Ніколаєва С.Ю. Навчальний посібник/методика викладання іноземних мов в середніх навчальних закладах.-К.:Ленвіт, 2003, -340с.

20.Ніколаєва С.Ю. Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-Практикум з методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах.-Київ.:Ленвіт, 2001.-370с.

21.Ніколаєва С.Ю. Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-Практикум з методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах у структурно-логічних схемах і таблицях. - Київ.:Ленвіт, 2004.-345с.

22.Новітній англійський словник. - Харків.:Промінь, 2008-624с.

23.Островський Б.С. Разговорные темы .-М:., Просвещение, 1992.-452с.

24.Панова Л.С, Андрієнко У.Ф. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх закладах.-К.:В.Ц. Академія, 2010.-328с.

25.Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології.-К.: «Знання», 2009.-780с.

26.Плахотник. Підручник для початкової школи-К.: «Знання», 2005.-160с.

27. Поздеева Е.К. Читаем с удовольствием .М, Просвещение, 1990.-450с.

28.Програма для загальноосвітніх навчальних та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов.-К.:Ірпінь, 2002.-170с.

29.Програма з іноземних мов для середніх загальноосвітніх шкіл 2-12 класи. Міністерство Освіти і Науки України.-К, 2001.-40с.

30.Резько В. Лінгводидактичні засади навчання іноземної мови учнів початкової школи.-К.:Генеза, 2007-136с.

31.Раман С.В. Навчальний посібник /Методика навчання англійської мови у початковій школі.-Київ.:Ленвіт, 2005.-500с.

32.Тернопольський О.Б. Методика навчання іноземної мовнеєвої діяльності у вищому мовному закладі освіти. Навчальний посібник.-К.:Ленвіт, 2006.-200с.

33.ЯрцеваА.В. Англійська мова. Усні теми.-Харків, 1991.-890с.

34.Baker T. Westrup H. The English language. Teacher's handbook. Continium. - London -2000p.

35.Celce Murcia M. Teaching English as a Second or Foreign danguage.-Roston-199p.

36.Engiish as an International Language.-London-1978p.

37.Halliwel S. Teaching English in the primary classroom. Langman, 1998p.

Размещено на Allbest.ru