Формування зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку

У дошкільному навчальному закладі дітей навчають таким видам зв'язного мовлення: розповідь, опис, переказ.

У практиці роботи ДНЗ найчастіше використовують заняття, де поєднують три дидактичні цілі: а) повідомлення нових знань; б) закріплення та повторення матеріалу; в) самостійна робота дітей.

Виокремлюють такі заняття з навчання дітей розповіді:

* опис іграшок, предметів, картин, дидактичних картинок;

* опис двох предметів, картинок з контрастними ознаками;

* розповідь з власного досвіду;

* розповідь за опорними словами;

* розповідь за планом вихователя;

* розповідь на тему;

* розповідь про зображене на картині, ілюстрації;

* творчі розповіді;

* переказ.

Дітей старшого дошкільного віку вчать описувати предмети не лише дивлячись на них, але й з пам'яті, самостійно. Для навчання дітей описування використовують зразок або план опису. Слід підтримувати спроби дітей привносити в опис власний досвід.

Розповіді на запропоновану тему, розповіді-міркування належать до творчих розповідей. Вихователь може запропонувати скласти творчу розповідь на тему: «Про що гомонять дерева?», «Що бачать птахи?», «Яку історію розповів тобі золотий листочок?» Можна запропонувати скласти творчу розповідь за змістом дитячих малюнків.

Міркування - зв'язне висловлювання, в якому для доведення якогось твердження використовуються судження, приклади, зіставлення, що приводять до висновків. Для розповіді-міркування можна використати загадку.

Розглядання картини базується на запитаннях. Вихователі часто ставлять до дітей трафаретні, типові запитання, пов'язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановленням найпростіших зв'язків між елементами зображення. Шаблонні запитання за змістом картини роблять хід заняття від початку приреченим на невдачу, адже стає неможливою ініціатива, зайвими виявляються активність та самостійність думки дітей.

Найкраще, якщо вихователь використає проблемні запитання, які спонукають дітей вдивитися в картину, знайти свою власну відповідь, проявивши спостережливість, уважність, вміння мислити.

У розвитку зв'язного мовлення дітей важливе місце належить переказу. Переказ - це творче відтворення літературного твору за допомогою усного мовлення. Традиційно заняття з переказування твору проводиться за такою схемою:

* вступна бесіда;

* читання літературного твору;

* бесіда за змістом твору;

* повторне читання твору;

* переказ твору дітьми.

У залежності від рівня вмінь дітей, складності змісту літературного твору, побудова занять може змінюватися. Якщо літературний твір відомий дітям, то вступна бесіда, повторне читання твору не проводиться. Якщо зміст твору перегукується з подіями життя дітей, то варто після переказу провести коротку бесіду з дітьми на цю тему. В процесі переказу, якщо дитина робить незначні паузи, потрібно дати їй час на обдумування, можливість висловитися до кінця. Не варто проводити детальну бесіду, пригадуючи зміст твору. Педагог повинен пам'ятати, що «розібраний» за допомогою численних дрібних запитань твір зразу ж втрачає всю свою красу та інтерес дітей до нього. [9]

Збагачення знань та розвиток зв'язного мовлення дітей відбувається і при проведенні екскурсій. Щоб максимально активізувати спостереження дітей, екскурсії потрібно організовувати так, щоб діти були не пасивними спостерігачами і слухачами взаємостосунків і взаємодій між людьми, а самі брали участь у спільній діяльності з дорослими, вступали в контакт з ними, запитували, пояснювали, розповідали, висловлювали припущення тощо, вправляючись у мовленнєвій діяльності. Наприклад, в ході екскурсії до музею українського побуту діти з великою цікавістю розглядали інтер'єр справжньої української хати, сідали за стіл, брали рогач, ставили в піч горщик, колихали справжню колиску тощо. Потрібно спрямовувати свої зусилля на те, щоб враження від екскурсій стали особистим життєвим досвідом дитини, викликали позитивні емоції, інтерес до даної теми. Під час екскурсій доцільно створювати та використовувати природні умови, які стимулюватимуть мовленнєвий розвиток дітей. Спостереження в процесі екскурсій можна супроводжувати розповідями, поясненнями, бесідами. В процесі спілкування у дітей виникатимуть запитання і відповіді, що сприятиме засвоєнню пізнавального і мовленнєвого матеріалу. На екскурсіях діти матимуть змогу збагачувати, удосконалювати і закріплювати мовленнєві вміння, користування зв'язним мовленням стане необхідною потребою та умовою спілкування. Дошкільники вправлятимуться у практичному застосуванні словника, веденні діалогу та монологу. Це відбиватиметься в ході знайомства з назвами об'єктів, предметів, їх якостями і діями з ними. Діти матимуть можливість засвоювати не лише окремі слова, а й вправлятись у діалозі, чути цілі фрази, монологи. Наприклад, розповідь про те, як готувати їжу в печі, які колискові співати дітям перед сном тощо. Екскурсії необхідно будувати і проводити так, щоб враження, одержані дітьми, були яскравими та створювали основу для активізації мовленнєвого спілкування. [20]

Мовленнєвий матеріал, запропонований дітям у певній послідовності, з поступовим ускладненням і з неодноразовим повторенням у різних варіантах є джерелом збагачення мовленнєвих вражень і сприяє формуванню зв'язного мовлення дітей. Тільки в умовах цікавого мовленнєвого спілкування та в процесі самої мовленнєвої діяльності зростає потреба в мовленні.

Оволодіти мовленням можна лише через безпосередню мовленнєву практику. Для цього слід включити мовлення дитини в процес цікавої для дітей діяльності, а саме в гру, і таким чином активізувати мовленнєве спілкування дошкільників. Під час ігор діти активно спілкуються між собою, вирішують різні ігрові завдання. Зв'язок наочності зі словом дасть можливість створити передумови для виникнення змістовного спілкування на основі творчого втілення дітьми різноманітних знань, мовленнєвих зразків і особистого досвіду в ігровій діяльності. [5]

Ефективне вирішення завдань з формування зв'язного мовлення дітей забезпечить єдність навчальної та ігрової діяльності. З цією метою необхідно, по-перше, здійснити відбір, систематизацію і конкретизацію того змісту, який пропонується дітям на заняттях і може служити змістовною основою для спільних сюжетно-рольових ігор, по-друге, визначити раціональні способи подачі змісту на використання набутих знань, адекватних грі. Зокрема, слід передбачити використання таких засобів гри, які б враховували різний рівень розвитку зв'язного мовлення дітей, розширювали мовленнєві можливості кожної дитини. Дидактичні ігри слід використовувати, як ефективний педагогічний засіб опосередкованої активізації зв'язного мовлення дітей. (Додаток А)

Слід звернути особливу увагу на мовлення педагога, яке характеризується емоційністю, зрозумілістю, змістовністю, образністю, граматико-синтаксичною правильністю, його місце на роль у дитячому середовищі. Доцільно створити атрибути (предметно-схематичні моделі для складання міні-розповідей), які сприятимуть більш сприятимуть більш тісному контакту між дітьми і викличуть зв'язне монологічне мовлення у вигляді розповідей, суджень, описів тощо; створити належне матеріальне середовище для організації різноманітних ігор. [3]

Дослідження проблеми розвитку зв'язного мовлення і постановка дослідно-експериментальної роботи здійснювалася на базі дошкільного навчального закладу №2 «Дударик» у м. Коломия у старшій групі №5 «Букварик» (список дітей групи див. у додатку Б). Для проведення експерименту були обрані діти 5-6 років життя, так як саме цей період дошкільного віку є сензитивним для розвитку зв'язного мовлення.

На першому етапі роботи проводився констатуючий експеримент. До нього увійшли наступні завдання:

1. Опис іграшки.

Мета: Виявити особливості зв'язкових монологічних висловлювань у дітей старшої групи в ході опису іграшки: структуру, послідовність і зв'язність викладу, характер пропозицій і використовуваних мовних засобів.

2. Опис предмета.

Мета: Вивчити особливості зв'язкових монологічних висловлювань описового типу в дітей старшої групи в ході розповіді про предмет.

3. Розповідь по сюжетній картинці.

Мета: Вивчити особливості зв'язкових монологічних висловлювань послідовного типу у дітей старшої групи в ході розповіді за сюжетною картинкою.

Для з'ясування навичок опису дітям пропонувалося розповісти про іграшку: «Розглянь уважно матрьошку і розкажи про неї все. Яка вона?» У протоколі № 1 (Додаток В) дослівно фіксувалась розповідь кожної дитини зі збереженням особливостей висловлювань. Мова дітей не виправлялася. Обстеження дітей проводилося в індивідуальному порядку для того, щоб виключити вплив висловлювань однієї дитини на якість мови інших дітей.

Для аналізу зв'язних монологічних висловлювань описового типу були використані показники:

1) послідовність викладу, наявність структурних частин в описі.

2) зв'язність викладу.

3) використовувані мовні засоби у вислові: кількість прикметників, іменників, дієслів.

4) характер пропозицій: прості, складносурядні, складнопідрядні, однослівні пропозиції.

5) інформативність висловлювання: кількість слів, використовуваних у викладі.

6) плавність висловлювання: кількість пауз.

На основі методики оцінки дитячих текстів, Т. А. Ладиженський і О.С. Ушакової, а також даних аналізу зв'язних висловлювань були виділені 4 рівні розвитку зв'язного мовлення.

I Високий рівень.

Діти відчувають структурну організацію тексту. В оповіданнях простежується композиційна завершеність, зв'язність частин висловлювання. В описі використовуються різноманітні засоби мови, висока інформативність висловлювання. Розповіді побудовані граматично правильно, присутня велика кількість пропозицій складно підпорядкованої конструкції. Мова плавна, кількість пауз не більше двох.

II Достатній рівень.

Порушена структура і послідовність опису. Поряд з займенникової зв'язком використовують формально-приєднувальну / союзи а, і /. У висловлюванні практично відсутні образні засоби мови, переважають пропозиції простої конструкції, хоча використовують і пропозиції складнопідрядних конструкцій; в мові є паузи. Розповідь складають з допомогою дорослого.

III Середній рівень.

Діти цього рівня просто перераховують ознаки деталей іграшки. У промові переважають іменники та прикметники, відсутні образні засоби мови, інформативність висловлювання низька. Присутня велика кількість пауз. Розповідь складають з допомогою дорослого.

IV Низький рівень.

Діти намагаються скласти розповідь, але обмежуються окремими пропозиціями без початку і кінця. Кількість пауз більше 5.

Дані аналізу протоколу № 1 відображені в діаграмі 1. (Додаток Г)

Зі 100% дітей п'ятого року 8,33% дітей з високим рівнем зв'язкових монологічних висловлювань описового типу; 41,65% дітей, які мають достатній рівень розвитку зв'язного мовлення; 33,32% дітей із середнім рівнем і 16,66% дітей з низьким рівнем розвитку зв'язних висловлювань описового типу.

З метою виявлення у дітей уміння описувати предмети, дошкільнятам було запропоновано завдання: «Розглянь уважно стілець і розкажи про нього все. Який він?»

У протоколі № 2 (Додаток Ґ) фіксувалися розповіді дітей зі збереженням особливостей висловлювань. Мова дітей не виправлялася.

Для аналізу зв'язних висловлювань монологічного типу були використані ті ж показники, що й при списанні іграшки: послідовність і структура висловлювання, зв'язність, мовні засоби, характер використовуваних пропозицій, інформативність і плавність висловлювання.

На основі показників були виділені рівні сформованості зв'язкових монологічних висловлювань описового типу: I - високий, II - достатній, III - середній, IV - низький рівень (їх опис див. вище).

Дані аналізу протоколу №2 відображені в діаграмі 2. (Додаток Д)

Зі 100% дітей старшої групи 16,66% дітей з високим рівнем розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу, 50% дітей мають достатній рівень; 24,99% дітей із середнім рівнем і 8,33% дітей з низьким рівнем розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу.

Аналіз висловлювання дітей показав, що в монологічному мовленні описового типу, дані дошкільнята часто замінюють іменники займенниками, неточно позначають деталі іграшки; пропозиції в основному прості, неповні. Опис іграшки йде без вказівки на об'єкт і часто без висновку; використовується складений зв'язок між пропозиціями за допомогою союзів «і», «так», вказівних займенників «це», «тут», прислівників «тут», «потім».

Висловлювання більшості дітей відрізняються композиційною незавершеністю - перерахуванням окремих частин іграшки. Зазначимо: деякі діти досить послідовно описували іграшку, проте пропускаючи при цьому яку-небудь структурну частину розповіді (початок або кінець).

Нарешті є діти, які, складаючи опис, обмежуються окремими словами і реченнями без початку і кінця, що свідчить про те, що у дітей однієї вікової групи спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності.

Для вивчення у дітей зв'язкових монологічних висловлювань наказового типу дошкільнятам пропонувалося завдання, яке вони виконували індивідуально: розповідь за сюжетною картинкою.

У протоколі № 3 (Додаток Е) дослівно фіксувалась розповідь кожної дитини зі збереженням особливостей зв'язного висловлювання.

Для аналізу зв'язних монологічних висловлювань розповідного типу були використані наступні показники:

1) повнота охоплення фактів, зображених на картинці, вміння встановлювати різноманітні зв'язки між фактами, діючими особами та предметами і т. п.

2) послідовність і зв'язність викладу, наявність структурних частин в оповіданні.

3) здатність тісно формулювати думки і питання і висловлювати їх у пропозиції.

4) характер пропозицій: прості, складносурядні, складнопідрядні, однослівні пропозиції.

Дані аналізу протоколу №3 відображені в діаграмі 3.(Додаток Є)

На основі показників були виділені рівні сформульовані зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу:

I Високий рівень:

Дитина повністю охоплює факти, зображені на картинці, встановлюють різноманітні зв'язки між ними, а також між предметами і дійовими особами. Послідовно і складно викладає побачене на картинці.

В оповіданні дитини присутні всі структурні частини. Дитина точно формулює думки і висловлює їх у пропозиції. У своїй промові використовує як прості, так і складні пропозиції.

II Середній рівень.

Дитина частково охоплює факти, зображені на картинці, частково встановлює різноманітні зв'язки між ними, а також між пропозиціями і діючими особами. В оповіданні пропущені деякі структурні частини. У промові дитини спостерігається наявність простих речень.

III Низький рівень.

Дитина не встановлює зв'язків між предметами, діючими особами, явищами, зображеними на картинці. Розповідь відсутня.

Зі 100% дітей п'ятого року життя 50% дітей з високим рівнем зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу, 49% із середнім рівнем і 1 % дітей з низьким рівнем монологічних висловлювань.

Аналіз оповідних висловлювань дітей старшої групи показав, що вході розповідання за сюжетною картинкою дані дошкільнята використовують в основному прості речення, а також складні з формально-приєднувальним зв'язком (союзи «і», «а»). Діти часто замінюють іменники займенниками. Висловлювання однієї частини дітей відрізняються пропуском структурних частин оповідання, а інший - правильним структурним оформленням розповіді. У своїй розповіді діти намагаються встановити всі суттєві зв'язки між предметами, дійовими особами, явищами, зображеними на картинці. Але повною мірою зробити це вдається не всім.

Дані констатуючого експерименту показали, що мова дітей п'ятого-шостого року життя не достатньо грамотна; спостерігаються неправильна побудова простих і складних пропозицій; часті заміни іменників займенниками, в монологах більшості дітей простежується відсутність чіткої структури побудови зв'язного висловлювання.

Все це свідчить про необхідність проведення навчання з метою розвитку спеціальних умінь для побудови зв'язних монологічних висловлювань.

ІІ.2 Організація навчально-виховного процесу у старшій дошкільній групі

Аналізуючи дані констатуючого експерименту, який ми провели у старшій групі, необхідно організувати діяльність дітей так, щоб розвиток їхнього зв'язного мовлення покращувався. Так, у ДНЗ проводять різні заняття, ігри, бесіди, що стимулюють їхню мовленнєву діяльність.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на розвиток зв'язного мовлення дошкільнят п'ятого-шостого років життя великий вплив мають: робота з розширення словника, а також формування граматичного ладу мовлення. Виходячи з цього і було побудовано експериментальне навчання. Методика включала в себе як спеціальні заняття, так і різноманітні ігри та ігрові ситуації в ході виховно-освітнього процесу в дошкільному закладі.

Застосовувалися такі методичні прийоми: створення ігрових ситуацій з сюрпризних моментами, ігрові вправи; запитання дітям; дидактичні ігри; ігри-драматизації.

У процесі навчання висловлювань описового типу використовувалися фронтальні підгрупові та індивідуальні форми роботи з дітьми.

Під час експериментального навчання використовувалися такі види іграшок:

- дидактичні (матрьошки, башточки);

- сюжетні (образні): ляльки, машини, тварини, посуд;

- набори відповідно до мети заняття (наприклад: стіл, стільці, посуд, лялька, ведмедик, собачка, подарунки).

Робота в ході формуючого експерименту проводилася в кілька етапів.

Завдання першого етапу: вчити дітей при описі предмета бачити і називати його характерні ознаки, якості дії; навчити пов'язувати між собою дві пропозиції, використовуючи різноманітні засоби зв'язку.

В описовому мовленні дитини має бути присутня велика кількість прикметників, тому пропоновані дітям завдання мали на меті в більшості своїй активізувати саме цю частину мови. Наведемо приклади дидактичних ігор (опис ігор див. у додатку Ж).

«Вгадай іграшку».

Мета: Розширити пасивний словник дітей; формувати вміння знаходити предмет, орієнтуючись на його основні ознаки.

«Скажи, який».

Мета: Вчити дітей виділяти ознаки предмета

«Назви що це і скажи який?»

Мета: Вчити дітей називати предмет і його основна ознака, замінюючи у другому реченні іменник займенником.

«Хто більше побачить і назве»

Мета: Вчити дітей словом та дією позначати частини і ознаки зовнішнього вигляду іграшки.

«Що наплутав Буратіно?»

Мета: Вчити дітей знаходити помилки в описі предмета і виправляти їх.

Зауважимо, що досить ефективні і до сьогодні ігри-змагання, запропоновані Є. І. Тихеєвою:

«Хто більше побачить і скаже про ведмедика?»

Мета: Вчити дітей називати іграшку та її основні ознаки зовнішнього вигляду.

«Скажи, що ти знаєш про ляльку Таню?»

Мета: Вчити дітей виділяти ознаки іграшки.

За кожну правильну відповідь дитина отримувала фішку. Бажання відзначитися спонукало дитини до пошуку необхідного слова чи фрази. Це дозволяло підвищувати мовну активність дітей у процесі дидактичних ігор.

Роль дорослого в іграх змінювалася. Так на початку педагог, брав на себе провідну роль і давав зразки опису предметів, а потім дітям надавалася самостійність: дорослий контролював хід гри, стежив за узгодженням іменників і прикметників в роді, числі і відмінку.

Одночасно з роботою по активізації словника на першому етапі проводилася робота щодо формування у дітей граматичного ладу мовлення. Навчання дошкільників побудови складних речень з різними типами зв'язку проводиться на заняттях з розвитку мовлення. Практика показує, що для грамотної побудови складних речень одних занять мало: необхідні додаткові ігри та вправи, робота вихователя з виправлення висловлювань дітей.

З метою формування навичок побудови складних речень, нами були підібрані дидактичні ігри, розроблені В.І. Семіверствовим і адаптовані до теми даного дослідження.

Наведемо приклади дидактичних ігор:

«Чомучка»

Мета: Вчити дітей складати складнопідрядне речення зі зв'язком тому що.

«Тому що ...»

Мета: Вчити дітей правильно користуватися в мові зв'язком тому що.

«Закінч пропозицію"

Мета: Вчити складати складносурядне речення.

«Магазин»

Мета: Вчити дітей складати складносурядне речення.

Рекомендується проводити як елемент підготовчої роботи для сюжетно-рольової гри «Магазин».

«А що, якби»

Мета: Вчити дітей складати складне речення із сполучником якби.

«Склади речення»

Мета: Вчити дітей складати складносурядне речення.

«Хто у кого?»

Мета: Вчити дітей складати складносурядне речення.

Для того, щоб перевірити, як у дітей сформувалися навички відбору лексичного матеріалу відповідно до теми і ситуації, а також навички використання різних синтаксичних конструкцій, ми провели заняття-інсценізацію з іграшками, в якій головні герої виконували ряд дій.

У ході заняття-інсценівки «До Маші прийшли гості». Педагог говорить, що до Маші прийшли гості, і просить назвати їх відмінні ознаки: у що вони вдягнені, як виглядають. Вона уточнює, що робить Маша і гості зараз, а діти відповідають. (Педагог проводить дії з іграшками так, щоб діти, називаючи їх, висловлювалися за допомогою складних речень).

Аналіз мовних висловлювань показав, що у дітей в достатній мірі сформувалися навички відбору лексичного матеріалу, і навички правильної побудови складних речень.

Після цього ми перейшли до другого етапу формуючого експерименту.

Завдання другого етапу: сформувати у дітей елементарні уявлення про те, що всяке висловлювання має початок, середину, і кінець, тобто будується за певною схемою.

Для того, щоб навчити дітей будувати опис іграшки в певній послідовності, нами була проведена серія занять з ознайомлення зі структурою опису. Заняття проводилися в ігровій формі. На першому занятті дітям давали поняття «початок» опису: без початку не може існувати ні літературний твір (казка); ні малюнок, тому і розповідати про іграшку потрібно з початку (зачину). На другому занятті давалося поняття «кінець» опису, як і «початок» на прикладі казок та малюнків. На третьому занятті знайомство з поняттям «середина» опису. Звертаємо увагу на те, що будь-який опис має початок, середину і кінець.

Вчимо дітей описувати іграшки за схемою Т. Ткаченко. При розповіді по іграшці використовуються наступні показники:

1. Колір: червоний, зелений, синій і т. д.

2. Форма: коло, квадрат, трикутник і т. д.

3. Розмір: великий, маленький.

4. Матеріал, з якого зроблена іграшка: пластмаса, метал, дерево і ін.

5. Складові частини іграшки.

6. Як можна діяти з цією іграшкою.

На закріплення навичок опису іграшки за схемою проводилося кілька занять. (Додаток З).

Для того, щоб прищеплювати дітям навички самостійного опису іграшок проводилися сюжетно-рольові ігри. Так як результативність цього виду ігор залежить від зацікавленості і захопленості дітей, то велику увагу було приділено сюжетам і їх організації.

З дітьми проводилися сюжетно-рольові ігри: «Магазин», «День народження», «Виставка», «Екскурсія».

Основна вимога до учасників цих ігор - найбільш повно, точно і послідовно описати іграшку, щоб інші діти могли відгадати її по перерахованих ознаках.

В кінці другого етапу формуючого експерименту було проведено контрольне заняття-драматизація «Теремок». Його основною метою було виявити ступінь розвитку описової мови після закінчення навчання (Додаток И).

Аналіз мовних висловлювань дітей в ході контрольного заняття показав, що реалізація всього наміченого змісту з використанням різноманітних методів і прийомів позитивно вплинула на рівень зв'язного мовлення дітей: збагатився словниковий запас дітей; сформувалися уявлення про структуру тексту; покращилися навички узгодження слів у реченні; у мові дітей збільшилася кількість складносурядних і складнопідрядних речень; а також зменшилася кількість помилок при побудові складних речень.

Через 2 місяці було проведено підсумкове контрольне обстеження дітей.

Мета обстеження: виявити динаміку оволодіння зв'язним мовленням дітьми п'ятого-шостого років життя в результаті дослідного навчання, порівняти результати констатуючого та формуючого експериментів.

Нами було обстежено 15 дітей старшої групи №5 ДНЗ №2 «Дударик». Для обстеження були відібрані ті ж види завдань і засоби наочності, що і при початковому обстеженні.

Завдання 1. Опис іграшки.

Мета: вивчити рівень зв'язкових монологічних висловлювань описового типу дітей в ході опису іграшки.

Завдання 2. Опис предмета.

Мета: вивчити рівень зв'язкових монологічних висловлювань описового типу в ході опису предмета.

Завдання 3. Розповідь за сюжетною картинці.

Мета: вивчити рівень зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу в ході розповіді за картинкою.

У протоколі № 4 (Додаток І) дослівно фіксувалися висловлювання дітей в ході виконання завдання 1. Отримані дані представлені в діаграмі 4 (Додаток Ї).

Зі 100% дітей після навчального експерименту у 24,99% дітей високий рівень розвитку зв'язкових монологічних висловлювань описового типу; у 41,65% дітей достатній рівень; у 33,32% - середній рівень, низький рівень відсутній.

У ході виконання дітьми другого завдання їх висловлювання фіксувалися в протоколі № 5 (Додаток Й). Отримані результати представлені у діаграмі № 5 (Додаток К).

Зі 100% дітей у 33,32% дітей після навчального експерименту високий рівень зв'язкових монологічних висловлювань описового типу; у 50% дітей достатній рівень; у 16,66% - середній рівень. Низький рівень відсутній.

З метою вивчення зв'язкових монологічних висловлювань описового типу дітям пропонувалося скласти розповідь за сюжетною картинкою. У протоколі № 6 (Додаток Л) фіксувалося висловлювання дітей із збереженням особливостей мови. Рівні розвитку оповідних висловлювань представлені у діаграмі № 6 (Додаток М).

Зі 100% дітей у 66,64% дітей після навчального експерименту високий рівень зв'язкових монологічних висловлювань розповідного типу; у 33,32% дітей середній рівень.

Піддаючи аналізу результати навчального експерименту ми прийшли до висновку, що в ході проведеної роботи з формування зв'язного описової мови у дітей 5-6 року життя підвищився рівень опису іграшок та предметів, а також рівень оповідних висловлювань за сюжетною картинкою. Зв'язкова мова дітей стала відрізнятися різноманітністю використовуваних мовних засобів, а також структурністю і послідовністю.

Таким чином, навчально-виховний процес у ДНЗ повинен бути організований так, щоб якомога більше і краще розвивати усі сторони розвитку дитини, а особливо мовлення.

ІІ.3 Спільна робота ДНЗ і сім'ї у плані формування зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

Серед різноманітних напрямів спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї мовленнєва підготовка дітей до школи займає особливе місце.

В.А.Сухомлинський писав: «Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тоншою буде її сприйняття до гри відтінків рідної мови, тим більше підготовлені її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова.»

Для розвитку мовленнєвої культури дошкільника багато може зробити сім'я. З наймолодшого віку в життя дитини включається мова. І природньо, її розвиток завжди хвилює батьків. Їх в загальному цікавить збагачення словника, оволодіння граматикою рідної мови, звуковимовою. [33]

В сім'ї закладається фундамент мовленнєвого розвитку дітей, адже, перші слова дитина вимовляє в оточенні близьких людей, батька, матері, бабці. Як відзначав К.Д.Ушинський, мати, няня, взагалі сім'я - перші наставники дитини в рідному мовленні.

Мовлення виконує в житті людини різні функції - спілкування, передача суспільного досвіду (знань, вмінь, навичок), регуляції дій. Щоб ці функції мови своєчасно появлялись і повноцінно реалізувались, зазначають Будницька І.І., Катаєва А.А., потрібні відповідні умови. Коли дитина тільки починає говорити, їй важко використати своє мовлення для організації спілкування. Передати які-небудь знання чи вміння за допомогою слова, без наочної чи дієвої опори неможливо. [15]

Деякі батьки вважають, зазначає А.М.Богуш,що дитина починає вчитись мові тільки в школі і не звертають достатньої уваги на розвиток мовлення своїх дітей.

Не можна залишатися байдужим до мовленнєвих недоліків дитини. В колі сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе спокійно. Але проходять роки, поступово розширюється мовленнєве спілкування дитини, і недоліки мовлення перешкоджають швидкому встановленню контактів з ровесниками, виникають перші образи, перші прізвиська, перші дитячі гіркі сльози.

В школі недоліки мовлення негативно позначаються на успішності. Недостатньо розвинуте мовлення, бідність словникового запасу, наявність мовленнєвих помилок негативно впливають і на загальний інтелектуальний розвиток дитини. Попередити це зможе своєчасна робота батьків по розвитку мовлення дітей з перших років життя.

Допомогти батькам у вихованні чистого і правильного мовлення дітей - обов'язок вихователя дитячого садка. Великого значення набуває тісний контакт дошкільного закладу з батьками в останній рік перебування в дитячому садку, в період інтенсивної підготовки до школи. [19]

А.М.Богуш зазначає, що словник кожної людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник - це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Особливого значення в дитячому садку набула сюжетно-рольова гра. Вміле керівництво грою полягає в тому, щоб знайти найбільш вдалий педагогічний прийом для розвитку морально цінної сюжетної лінії, корекції негативного сюжету, тактовного розв'язання конфлікту між дітьми під час розподілу ролей та логічного завершення гри. Керівництво сюжетно-рольовою грою -- нелегка справа для педагога, оскільки потребує неабиякого терпіння, спостережливості та педагогічного такту.

Мовленнєву компетентність дошкільника педагоги ДНЗ також можуть розширювати, використовуючи театралізовану діяльність. На основі казок проводяться цікаві ігри-драматизації, лялькові вистави. Значну роль у цьому процесі відіграє музичний керівник, який допомагає в організації, проведенні та музичному супроводі того чи іншого заходу. Корекція зв'язного мовлення здійснюється педагогами під час занять, в ігрових ситуаціях, на прогулянці. Особливе значення має формування зв'язного мовлення в умовах сім'ї, адже тільки закріплюючи вдома набуті на заняттях навички, дитина вчиться правильно розмовляти, оволодіває повноцінним мовленням. Ознайомлення дітей з навколишнім світом, формування трудових та гігієнічних навичок також сприяють розвитку мовлення. Слухання казок, віршів та оповідань, перегляд мультиплікаційних фільмів, їх переказ - головне в роботі над зв'язним мовленням.

Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім'ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім'я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення. [24]

Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.

З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам'ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.

Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов'язок самої матері.

Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.

Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім'я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.

Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.

Сім'я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім'ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення. [25]

Бажано мати в сім'ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.

В сім'ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.

Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання. [37]



ВИСНОВКИ

Зв'язне мовлення відіграє провідну роль у процесі розвитку дитини, має великий вплив на розвиток розумового та естетичного виховання, а також виконує значущу соціальну функцію.

Найважливішим на етапі дошкільного дитинства є розвиток зв'язного мовлення, адже дитина для власного особистісного розвитку та успішної соціалізації мусить спілкуватися з тим, хто поруч, тобто стати зрозумілою, переконливою, а також навчити пізнавати світ за допомогою мови і мовлення, розвинути свідоме, у міру своїх можливостей, ставлення до мовної дійсності.

Зв'язне висловлювання показує, наскільки дитина володіє словниковим багатством рідної мови, його граматичним ладом, нормами мови; вміє вибірково користуватися найбільш доречними для даного монологічного висловлювання засобами.

Розвиток зв'язного монологічного мовлення відбувається поступово разом з розвитком мислення і пов'язано з ускладненням дитячої діяльності і формами спілкування з оточуючими людьми.

Розвиток комунікативного зв'язного мовлення має велике значення для всебічного розвитку дитини. Виховання уміння вільно володіти мовленням -

одне з найважливіших завдань у навчально-виховному процесі дошкільного закладу. Це вміння тісно пов'язане із загальним розумовим розвитком дитини, рівнем сформованості логічного та образного мислення. Розповіді, перекази художніх творів, навіть просто розмови формують у дошкільника творчі здібності, розвивають естетичне сприймання, виховують інтонаційну виразність мовлення.

Аналіз психолінгвістичної, лінгвістичної, психолого-педагогічної, лінгводидактичної літератури засвідчив важливість і необхідність мовленнєвого виховання в дошкільному дитинстві. Саме в цей період проходить активне оволодіння дітьми розмовною мовою, становлення й розвиток усіх сторін мовлення - фонетичної, лексичної, граматичної. Втрачені можливості цього розвитку у подальшому не відновлюються, тому необхідне своєчасне мовленнєве виховання, що включає в себе розвиток інтересу, чуйності й любові до рідного слова. Розвиток мовлення в дошкільному дитинстві - процес, багатоаспектний за своєю природою. Перш за все, цей процес органічно пов'язаний з розумовим розвитком, оскільки мовно-інтелектуальні взаємозв'язки, що відбуваються у процесі оволодіння

рідною мовою, активно впливають на педагогічний процес навчання рідній мові, розвитку й формування зв'язного монологічного мовлення.

Дослідження довело ефективність впроваджених методів та прийомів. Використання їх у практиці роботи з дітьми дошкільного віку для формування їхньої мовленнєвої компетентності є доцільним.

Отже, робота з розвитку зв'язного мовлення дітей потребує значної цілеспрямованої уваги. Вона невід'ємно пов'язана з розвитком словника, формуванням граматичної сторони мовлення, бо в мовленні слово використовується в тій чи іншій словоформі, а словоформи пов'язані між собою за законами граматики. Розвивальна робота повинна бути спрямована як на формування правильного зв'язку слів у реченні (узгодження, керування, прилягання), так і на правильне вживання в них службових слів. Працюючи над словосполученнями, необхідно спрямовувати увагу на те, щоб вони обов'язково включалися в речення. Тільки поєднуючи роботу над усіма мовленнєвими ланками, спираючись як на словесний, так і на ілюстративний матеріал, можна досягти удосконалення мовленнєвих умінь, без яких неможливий гармонійний розвиток дитини та її подальше навчання у школі.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М.М., Яшина В.І. Методика розвитку мови і навчання рідної мови дошкільнят. - М.: Академія, 1998.

2. Алексєєва М.М., Яшина В.І. Мовленнєвий розвиток дошкільнят. - М.: Академія, 1998.

3. Беніамінова М.В. Виховання дітей. - М.: Просвещение, 1991.

4. Білан І. О. «Розвиток зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації». // Дошкільна освіта. - 2003. - №1.

5. Бондаренко А.К. Дидактичні ігри в дитячому садку. - М.: Просвещение, 1991.

6. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник / За ред. А.М. Богуш. Друге видання, доповнене. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 704 с.

7. Богуш А. М. Дошкільна лігводидактика: теорія і методика / А. М. Богуш. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 216 с.

8. Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. - К.: УЗМН, 1997.

9. Богуш. А. М. Речевая підготовка детей к школе. - К., 1984.

10. Бородич А.М. Методика розвитку мовлення дітей. - М.: Просвещение, 1981.

11. Валюмс Н.П., Мурашковская И.Н. Картинка без запинки. - СПб.: Триз-Шанс, 1995.

12. Валеса І. А. Проблеми розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку. / Валеса І. А. // Вісник Житомирського державного університету. - 2009. - №44.

13. Гавриш Н. Навчання розповіді за картиною / Н. Гавриш // Дошкільне виховання. - 2003. - №1.

14. Гвоздьов О.М. Питання вивчення дитячого мовлення. - М.: Просвещение, 1961.

15. Кольцова М. Дитина вчиться говорити. - М.: «Радянська Росія», 1973.

16. Коментар до Базового компонента дошкільної науки в Україні: наук.-метод. посіб./ [наук. ред. О. Л. Кононко]. - К. : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. - №4.

17. Коненко О. На заняттях, у грі та праці формування у старших дошкільників пояснювального зв'язного мовлення / О. Коненко // Дошкільне виховання. - 1987. - №10.

18. Короткова Э.П. Роль картинки в развитии ребенка дошкольного возраста. - Ростов-на-Дону: 1971.

19. Короткова Э. П. Обучение детей дошкольного возраста рассказыванию. - М., 1982.

20. Крутій К. Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика/ К. Л. Крутій. - Запоріжжя: «ЛІПС» ЛТД, 2000.

21. Ладиженська Т.О. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення учнів. - М.: Просвещение, 1975.

22. Лариса Зданевич. «Методика використання творів живопису як засобу розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку». // Дошкільна освіта. - 2008. - № 3.

23. Луцан Н.І. Розвиток мовлення в ігровій діяльності дошкільників // Обрії. Науково-педагогічний журнал. - 2004. №2(19). - С.97-100.

24. Люблінська А.А. Вихователю про розвиток дитини. - М.: Просвещение, 1972.

25. Максаков О.І. Чи правильно говорить ваша дитина. - М.: Просвещение, 1988.

26. Методика развития речи в детском саду / Под ред. А. М. Богуш. - К., 1977.

27. Наумчук М.М. Зошит з розвитку мовлення/ М. М. Наумчук, Н. О. Будна, С. І. Рябова. -Т.: Богдан, 1997.

28. Освітня програма «Дитина в дошкільні роки», наук. кер. проф. Крутій К. Л. (лист МОН про надання грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» від 08.12.2010 N 1/11-11178);

29. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», за наук. ред. Кононко О. Л. (затверджена наказом МОН від 29.01.2009 N 41);

30. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина», наук. кер. Проскура О. В., Кочина Л. П., Кузьменко В.У., Кудикіна Н. В. (лист МОН про надання грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» від 08.12.2010 N 1/11-11177);

31. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», кер. проекту Жебровський Б. М. (схвалена рішенням колегії МОНмолодьспорту від 01.03.2012, N 2/4-2 (Рішення N 2/4-2), затверджена наказом МОНмолодьспорту від 21.05.2012 N 604);

32. Регіональна програма розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», авт.-упор. Білан О. І. (лист МОНмолодьспорту про надання грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України» від 09.12.2011 N 1/11-11601).

33. Розвиток мови дошкільника: Збірник наукових праць АПН СРСР, НДІ дошкільного виховання, під ред. Ушакової О.С., - М.: АПН СРСР, 1990.

34. Тихеева Є. І. Розвиток мовлення дітей (раннього та дошкільного віку): посібник для вихователів дитячого садка під ред. Сохіна Ф.А. - М.: Просвещение. 1981.

35. Ушакова О.С. Зв'язкова мова II Психолого-педагогічні питання розвитку мовлення дітей дошкільного віку. - М.: Просвещение, 1984.

36. Ушакова О.С. Основные направления работы по развитию речи дошкольников. - М.: Просвещение, 1994.

37. Фомичева М. Ф. Воспитание у детей правильного произношения. - М., 1982.



ДОДАТКИ

Додаток А

Орієнтовні дидактичні ігри для розвитку мовлення

1. Дидактичні ігри, спрямовані на формування вмінь описувати, виділяти суттєві ознаки предметів і явищ:

«Відгадай за описом», «Куди я потрапив?», «Кому це потрібно?»

2. Дидактичні ігри на порівняння, пояснення, міркування:

«Що змінилось?», «Що ми робимо - не скажемо…», «Що тут не так?», «Що спочатку, а що потім?», «Буває - не буває», «Що зайве?».

3. Дидактичні ігри, спрямовані на створення діалогу та монологу:

«Чия це розмова?», «Що трапилось, якби…».

4. Дидактичні ігри, спрямовані на розвиток інтонаційної виразності мовлення:

«Відгадай по голосу», «Зіпсований телефон».



Додаток Б

Список дітей групи №5 «Букварик»

1. Андрейкіна Софія.

2. Бойчук Станіслав.

3. Вань Орест.

4. Городчук Діана.

5. Городчук Тамара.

6. Граб Анджеліка.

7. Григорак Роман.

8. Копильців Діана.

9. Лопатнюк Олег.

10. Мицак Анастасія.

11. Пашковська Анастасія.

12. Партатус Анастасія.

13. Сіщук Вероніка.

14. Фесюк Назар.

15. Шевчук Євген.



Додаток В

Протокол № 1. Опис дітьми старшої групи іграшки.

Городчук Діана.

Це матрьошка. Вона дуже красива, тому що у неї ззаду кіска з бантиком і є квіти на хустці. На обличчі в матрьошки намальовані великі очі, ніс, щоки і рот. На голові у неї розмальована хустка. Матрьошка одягнена в червоний сарафан і жовту кофтину з чорним горошком. Попереду у матрьошки красивий фартух, на якому є багато квітів. Є дві синеньких квіточки і фіолетовий бутончик, а одна квіточка ще розкривається.

Андрейкіна Софія.

У матрьошки є хустка. Вона красива. Вона одягнена у плаття червоне і жовту кофту і ше має фартух. Волосся заплетене у кіску і зав'язане бантиком.

На хустці ще намальовані квіти.

Городчук Тамара.

Це дуже гарна матрьошка. Вона одягнена у хустку з квітами, червоний сарафан, жовту кофту і фартух, на якому намальовані дуже гарні і маленькі квіти. Ця матрьошка дуже красива.

Граб Анджеліка.

Вона овальна, добра. У неї є голова, живіт, руки і спина. Вона з квітами і на підставці. У неї волосся завивали (пауза) тільки що. І голова як квіточка. У неї ззаді коса з бантиком, і ще листочки. У неї рукави красиві. Вона красива, а от це рожеве, а ось тут що - то чорне.

Григорак Роман.

Вона різнобарвна з кольоровою хусткою на голові. У неї руки жовті і чорне волосся, а попереду намальовані квіточки. (Пауза) Кіска у неї є. (Пауза) А ще вона червоненька ззаду, а щоки в неї рожеві.

Лопатнюк Олег.

Вона різнобарвна, красива, гарна. (Пауза) Є голова, живіт, квіти, травичка. (Пауза) У матрьошки є хустка. (Пауза) Є сарафанчик, стеблинка, ромашки. Щоки є. (Пауза) Стеблинки. Є бік.

Партатус Анастасія.

Вона напівовальна. Обличчя кругле, розмальоване. На підставці. (Пауза) Одягнена у хустку, є волосся. (Пауза) Ззаду коса. (Пауза). Також руки, рукави і бант.

Сіщук Вероніка.

У матрьошка є очі, рот. (Пауза). Кіска. (Пауза) Квіти. (Пауза) Є руки і крапочки. (Пауза) І ще багато квітів. (Пауза) Є бантик.

Копильців Діана.

У неї бровки є і є очі, носик і рот. (Пауза). Ще у неї є хустинка на голові і волосся, а на тілі квіти. У неї рукави на платті з крапочками, і на хустці є цятки. Ще у неї є коса. (Пауза) А все інше тут червоненьке.

Вань Орест.

Вона красива, різнобарвна. У неї є очі, рот і ніс. У неї є на грудях квіти. У неї є брови й вії. У неї коса з бантиком, а на голові хустка. (Пауза) У неї на рукавах цятки, горошки.

Мицак Анастасія.

Вона красива, добра. У неї є очі, руки, долоньки. (Пауза).

На обличчі в неї намальовані очі, щоки, рот, а на сукні квіти. (Пауза) На ній намальований фартух з квітами, і стоїть вона на червоній підставці.

Бойчук Станіслав.

У неї є обличчя, руки, хустинка. (Пауза) Квіти на голові. І ось тут квіти розцяцьковані. (Пауза) І ось тут коло. Вузол ось тут ось. (Пауза). І ззаду листочки. (Пауза) Ззаді квіточки.

Пашковська Анастасія.

Вона велика, красива. Є волосся, очі, брови. На голові у неї хустка (Пауза). Є кіски, руки, щоки.

Шевчук Євген.

У неї є хустинка. (Пауза) Квіти намальовані. (Пауза) Ще руки. (Пауза). Дуже гарний фартушок. (Пауза) Є листочки на хустинці.

Фесюк Назар.

У цієї матрьошки дуже гарний сарафан. Вона має хустинку з квітами. Є ще у неї руки, очі, ніс, рот і рожеві щічки. Вона дуже гарна. А ще тут є листочки біля квіточок.



Додаток Г

Діаграма 1



Додаток Ґ

Протокол № 2. Опис дітьми старшої групи предмета (стільця)

Городчук Діана.

Це стілець. Він гарний, великий, коричневого кольору, а сидіння зелене. Стілець зроблений з дерева. У стільця є спинка з поличками, ніжки і сидіння м'яке. Мені він подобається, бо на ньому можна сидіти.

Андрейкіна Софія.

Це стільчик. Він коричневий і має зелене сидіння. Має спинку і ніжки. Дерев'яний. На ньому м'ягко і можна сидіти. Він великий і міцний, бо є чорні цвяхи.

Городчук Тамара.

Ось це дуже красивий стільчик. Він коричневий з зеленим сидінням. Має спинку і ніжки, і чорні цвяхи. На ньому можна добре сидіти, бо він м'який.

Граб Анджеліка.

Він дерев'яний, гарний. У стільця є ніжки, спинка, сидіння. А на ньому подушка зелена. (Пауза). А стілець коричневий. А ось тут гвоздики чорні.

Григорак Роман.

Стілець великий. На ньому можна сидіти (пауза), можна ставити під стіл. Є ніжки, спинка і сидіння. Сидіння зелене, а стілець коричневий, бо зроблений з дерева.

Лопатнюк Олег.

Він великий, твердий, а ось тут м'який. Ось це спинка, ніжки і сидіння (пауза) зелене, а він коричневий. (Пауза). На ньому сидять.

Партатус Анастасія.

Він дерев'яний з ніжками і спинкою. А на сидінні можна сидіти (пауза), тому що воно м'яке (пауза) і зелене. А він дерев'яний. Цей стілець великий, а є маленькі.

Сіщук Вероніка.

На стільці можна сидіти (пауза). Він великий, коричневий, а тут зелений. Є сидіння, на ньому сидять (пауза), він великий.

Копильців Діана.

Це стілець. Він великий, твердий, а сидіння м'яке. Він весь коричневий, а сидіння зелене. Спинка, ніжки з дерева, а сидіння з ганчірки. На ньому можна сидіти, а можна рухати.

Вань Орест.

Ну це стільчик, на ньому сидять, а якщо дуже великий можна лежати (пауза). У нього є спинка, ніжки, сидіння. Сидіння м'яке, а сам він твердий, коричневий, а воно зелене.

Мицак Анастасія.

Він коричневий, а сидіння зелене. На ньому можна сидіти, а можна за столом (пауза). У стільця є ніжки, спинка і сидіння, щоб сидіти. Він великий, а в мене є маленький.

Бойчук Станіслав.

На ньому можна сидіти, він для дорослих, тому що великий (пауза). Він коричневий весь і зелений на сидінні. Є ніжки, сидіння і спинка (пауза). Він з дерева.

Пашковська Анастасія.

Він великий. На ньому сидять (пауза). Він коричневий (пауза), а ось тут зелений (пауза). А ще у нього є сидіння, ніжки, спинка.

Шевчук Євген.

Є сидіння, (пауза), полички, гвоздики (пауза). Ось зелене (пауза), коричневе (пауза). А ось тут ось сидять.

Фесюк Назар.

Цей стілець коричневий. Сидіння у нього зелене. На ньому можна сидіти, бо він м'який. І ще можна спертись, бо він має спинку.



Додаток Д

Діаграма 2



Додаток Е

Протокол № 3. Розповіді дітей 5 року життя по картинці.

Городчук Діана.

На картинці намальовані хлопчик і дівчинка. Дівчинка в'яже шарф, а хлопчик щось малює фарбами. Він сидить за столом, а на столі стоїть радіо, напевно, вони слухають музику або казку яку-небудь.