Особливості поєднання інтерактивних методів навчання з традиційними на уроках у початковій школі

«Кобзо ж моя, дружина вірная,

Бандуро ж моя мальованая!»

-- Діти, прислухайтеся до голосу цього інструмента.

? Про що проспіває і вам кобза?

(Звучить запис пісні Я.С. Степового «Думи мої» на слова Т.Г. Шевченка. Діти діляться своїми враженнями.)

? Особливо популярними були кобзарі на Запорізькій Січі. Багато їх супроводжували запорожців у походах, думами й піснями підносили бойовий дух війська, уславлюючи народних борців проти поневолення та гніту. Яку пісню про козацькі часи ми вивчили на одному з уроків? (Українську народну пісню «їхав козак на вітоньку») Заспіваймо її!

Діти виконують українську народну пісню «Їхав козак на війноньку». (Українська народна пісня)

Їхав козак на війноньку,

Сказав: «Прощай, дівчинонько,

Прощай, дівчино, чорнобровонько,

їду в чужу сторононьку.

Дай же, дівчино, хустину,

Може, я в бою загину,

Темної ночі накриють очі, --

Легше в могилі спочину».

Дала дівчина хустину,

Козак у бою загинув,

Темної ночі накрили очі, --

Легше в могилі спочинув.

Добрії люди насилу

Взяли хорошу дівчину.

Ген серед поля гнеться тополя

Та на козацьку могилу.

? Славне кобзарське мистецтво здолало всі життєві негаразди, воно пережило віки, і народ зберіг його до наших днів. Про це свідчать репродукції картин художників.

(Учитель демонструє репродукції, наприклад, таких картин: Д. Безперечний «Бандуристи», О. Сластіон «Гайдамаки слухають кобзаря», М. Божій «Думи мої, думи мої...», І. Їжакевич «Перебендя», К. Трутовський «Сліпий бандурист» тощо.)

V. Виконання з пластиліну композиції «Кобзар»

1. Пояснення вчителя щодо послідовності трудових дій

? Поділіть пластилін на 5 частин.

* Із першої частини зліпіть тулуб, нижню частину його розріжте стекою і утворіть ноги. Пальцями перетисніть місце, де повинні бути чоботи.

* Із другої частини зліпіть голову і з'єднайте з тулубом.

* Із третьої частини зліпіть бандуру.

* Четверту частину використайте як підставку під фігуру

* П'яту -- поділіть на дві рівні частини, зліпіть руки кобзаря. Окремо зліпіть чуб, вуса і приєднайте до голови. За допомогою стеки зробіть очі, пальці рук, струни.

* Готову фігуру кобзаря можна розфарбувати гуашовими фарбами, додаючи до них клей ПВА і борошно.

2. Повторення правил безпеки та культури праці. Практична діяльність учнів. Робота в парах

(Учитель дає поради під час створення композиції кобзаря. Контролює дотримання учнями правил безпеки та культури праці.)

3. Складання виставки «Кобзар у нашому класі»

(На виставці демонструють усі композиції.)

4. Аналіз і оцінювання учнівських робіт

(Учитель пропонує дітям обрати оригінальні та естетично виготовлені композиції. Школярі з'ясовують, у чому їх оригінальність та естетичність. Учитель виставляє відповідні оцінки, враховуючи й думку дітей.)

VI. Підсумок уроку

? Чи зацікавив вас урок? Чи запам'ятаєте ви його? Музикантів, які грали на кобзі (бандурі), називають кобзарями. Т. Г. Шевченко випустив у світ збірку своїх творів -- «Кобзар». Пантелеймон Куліш назвав «кобзою» українську літературу, звернувшись до неї такими словами:

Кобзо, ти наша відрада єдина,

Поки прокинеться сонна країна,

Поки діждеться своєї весни --

Ти нам по хатах убогих дзвени!

Стиха дзвени...

Давні пригоди ти нам спом'яни.

Хай братнє серце до серця озветься,

Як на бандурі струна до струни.

(Діти разом з учителями виконують українську народну пісню «Взяв би я бандуру».)

Взяв би я бандуру (Українська народна пісня)

Взяв би я бандуру та й заграв, що знав;

Через ту бандуру бандуристом став. (Двічі)

А все через очі, коли б я їх мав,

За ті карі очі душу б я віддав. (Двічі)

Марусино, серце, пожалій мене,

Візьми моє серце, дай мені своє. (Двічі)

Де Крим за горами, де сонечко сяє,

Там моя голубка з жалю завмирає. (Двічі)

Взяв би я бандуру та й заграв, що знав;

Через ту бандуру бандуристом став. (Двічі)

VII. Повідомлення домашнього завдання

? Підготувати повідомлення про кобзарів минулого або сучасного. Подумати, чому Т.Г. Шевченка називають Кобзарем?

VIII. Прибирання робочих місць

(Чергові контролюють прибирання учнями робочих місць. Матеріали та інструменти загального користування складають у шафу.

Учні виходять із класу під музику. Звучить запис української народної пісні «Од Києва до Лубен».)

Додаток до уроку

Звучання старосвітських бандури, кобзи, ліри -- це ніби послання наших предків, які створили неперевершену спільноту кобзарства, а через багато років зазвучали голосами нинішніх кобзарів.

Починалося все з сокири й вербового стовбура, якому надавали потрібних форм і звучання. Цими древніми технологіями й нині володіють сучасні харківські митці, що входять до кобзарського цеху. Один із його лідерів, Кость Черемиський, переконує, що на створення справжньої бандури, якщо працювати щодня, потрібно витратити місяць, а то й два.

Століття тому Харківщина була одним із найбільших центрів традиційного кобзарства. Саме в Харкові відбувся XII археологічний з'їзд, після якого почали говорити про кобзарство як про духовний національний феномен. До того поліцмейстери, які вважали кобзарів за жебраків, не дозволяли їм навіть ходити центральними вулицями, а ремісники, які селилися на окраїнах, вважали кобзарів і лірників ледарями. Після з'їзду кобзарі, хоча й несміливо, почали з'являтися на центральних вулицях Харкова. Загалом, на початку XX століття кількість кобзарів, лірників, стихирників (виконували духовні й світські твори без музичного супроводу) на Слобожанщині перевищувала 150 осіб. Саме на основі гри, запозиченої від харківських кобзарів, Гнат Хоткевич створив академічний напрямок професійного бандурного виконавства, названий «харківською школою», і відкрив у Харківській консерваторії клас бандури.

Як духовний і мистецький стан кобзарство зникло в тридцяті роки після з'їзду, що мав зазначити шляхи розвитку кобзарства. Натомість, його учасники зазнали репресій.

Переосмислюючи кобзарську спадщину, опановуючи старосвітські інструменти, новітні аматори кобзарства знаходять нові цікаві форми втілення його набутку в сучасному житті.

Размещено на Allbest.ru