Вплив народних рухливих ігор на формування фізичних та моральних якостей

Класифікація українських народних рухливих ігор для дітей дошкільного віку. Аналіз діяльності вихователів щодо використання народних рухливих ігор в навчально-виховній роботі. Значення рухливих ігор в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.11.2014
Размер файла 88,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Граючи в народні рухливі ігри, діти загартовуються; відображають накопичений досвід; закріплюють, поглиблюють знання; пізнають світ в процесі діяльності; збагачуються новими відчуттями; уявою, поняттями. У такі грі дитина розвивається. Розширюється кругозір, розвивається спостережливість, кмітливість, уміння аналізувати, узагальнювати. Розвиваються здібності правильно оцінювати просторові, часові характеристики рухів і швидко реагувати на них. Використання різноманітних ролей сприяє розвитку організаторських здібностей.

Народні рухливі ігри - важливий засіб виховання дітей дошкільного віку. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.

Народні рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою народних рухливих ігор у дошкільнят закріплюються різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості як швидкість, спритність, витривалість.

Також цінність народної рухливої гри полягає у тому, що вона викликає позитивні емоції, почуття задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на психічний та фізичний розвиток дошкільника.

Народні ігри відкривають історію свого народу, вчать любити народних героїв, розвивають розумові здібності. Вони є дійовим методом формування таких рис особистості, як дисциплінованість, кмітливість, сміливість, витривалість, винахідливість, спритність, рішучість, наполегливість, організованість, стриманість. Крім того, ігри вчить напружувати зусилля, керувати собою, бути точним, додержуватися правил поведінки, діяти в колективі. Народна гра є також дійовим методом трудового виховання. З одного боку, високий фізичний розвиток створює хороші передумови для повноцінної та активної трудової діяльності, з іншого - в багатьох іграх спостерігається наслідування трудових дій дорослих («Огірочки», «Мак», «Шевчик» та інші). Через багато разове повторення ігрових дій народна мудрість прагне прищепити дітям повагу до праці, звичаїв і традицій рідного народу. За допомогою рухливих ігор діти в ранньому віці опановують перші елементи грамотності, завчають вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри («Класики», «Піжмурки», «Цурка») розвивають навіть математичні здібності. Не випадково, майже половина українських ігор супроводжується піснями, примовками та приказками.

Чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг та майстерність вихователя повинні забезпечити вихований, пізнавальний та оздоровчий ефект, що сприятиме залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності.

За умови оптимального поєднання з іншими засобами фізичного виховання народні рухливі ігри забезпечують різносторонній фізичний розвиток особистості дошкільника і збагачення його духовної культури шляхом пізнання культурної спадщини предків і народних традицій та обрядів, що були характерними для українського народу в давнину, а деякі з яких збереглися й до нинішнього часу.

Список використаної літератури

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: Дошкільне виховання - 2012.

2. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина». - К., 2013.

3. «Впевнений старт» Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку. // Палітра педагога - 2010, № 6.

4. Інформаційно-методичний лист Міністерства освіти і науки України від 20.06.2013 № 1/9-446 «Щодо організації роботи в дошкільних навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році».

5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» (авт. кол. Білан О.І, Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін.);

6. Андрощук Н.В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні дошкільників. - К.: Книга, 2000. - 168 с.

7. Бондаревський І.Я. Фізична культура в ДНЗ // Дошкільна педагогіка. - 1999. - №3. - С. 31.

8. Борисенко А.Ф. Руховий режим дошкільників. - К.: Книга, 2003. - 96 с.

9. Борисова З.Н. Історія дошкільної педагогіки. - К.: Вища школа, 2002. - 143 с.

10. Ващенко Г. Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру. - К.: Авангард, 2003. - 54 с.

11. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання дітей засобами фізичної культури. - К.: Знання, 2003. - 214 с.

12. Вільчковський Е. Заняття з фізичної культури в садку. - К., 2005.-99с.

13. Вільчковський Е. Рухливі ігри в дитячому садку. - К.: Знання, 2001. - 120 с.

14. Вільчковський Е. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Л., 1999. - 167 с.

15. Вільчковський Е. Форми виховання дітей у дошкільному закладі. - К., 2001. - 211 с.

16. Волков Л.В. Методика виховання фізичних здібностей дітей. - К.: Школа, 2000. - 104 с.

17. Воробей Г.В. Фізкультурно-оздоровчі заходи у режимі навчального дня дошкільників. - К.: Книга, 2006. - 24 с.

18. Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Знання, 2005. - 114 с.

19. Гугин А.А. Уроки физической культуры. - М.:Просвещение, 2003.-160с.

20. Демчишин А.П. Рухливі та спортивні ігри в школі. - К.: Освіта, 2002. - 175 с.

21. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітейраннього і дошкільного віку. - К.: Освіта, 2001. - 165 с.

22. Єфімова Н.Г. Методика проведення рухливих ігор. - К.: Знання, 2003. - 104 с.

23. Козленко Н.А. Физическое воспитание учащихся в подготовительних классах. - К.: Освіта, 2003. - 152 с.

24. Курпан Ю.И. Знать й уметь// Физическая культура в школе. - 2004. - № 1. - С. 49.

25. Литвин Я.С. Сюжетні ігри та імітаційні вправи для дітей. - К.: Здоров'я, 2006. - 189 с.

26. Матвеев А.П. Образовательная учебная программа // Физическая культура. - 2006. - № 1. - С. 34-37.

27. Мудрик С.Б. Вплив народних рухливих ігор на розвиток фізичних якостей дітей дошкільного віку// Педагогіка. - 1999. - №6. - С. 19-24.

28. Приступа Є. Українські народні рухливі ігри, розваги та забави: Методологія, теорія, практика / Приступа Є., Слімаковський О., Лук'янченко О. - Дрогобич : Вимір, 1999. - 449 с.

29. Стельмахович М. Теорія і практика українського національного виховання: Посібник для вчителів початкових класів та студентів педагогічних факультетів / Стельмахович М. - Івано-Франківськ, 1996. - 180 с.

30. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К.: Освіта, 2003. - 240 с.

31. Титаренко С. Дитяча розвага. - К.: Знання, 2003. - 128 с.

32. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - К.: Наука, 1999. - 240 с.

33. Цьось А. В. Українські народні ігри та забави : навч. посіб. / А. В. Цьось. - Луцьк : Надстир'я, 1994. - 96 с.

34. Цьось А.В., Бичук О. І., Пономаренко Л. І., Завацький В. І..

35. Козацькі забави : навч. посіб. /- Луцьк : Надстир'я, 1994. - 112 с.

36. Цьось А. В. Фізичне виховання в календарній обрядовості українців: монографія / А. В. Цьось. - Луцьк : Надстир'я, 2000. - 376 с.

Додаток

Українські народні ігри для дітей дошкільного віку Кружок (Царівна)

Хлопці й дівчата, узявшись за руки, стають у кружок, вибирають «царевича» й «царівну». «Царівна» перебуває в крузі, «царевич» - за кругом. Усі співають;

Ой у городочку царівна, 

А за городочком царів син, царів син.

Приступи, царенко, близенько, близенько. 

Поклонись царівні низенько, низенько.

Приступи, царенко, ще ближче, ще ближче, 

Поклонись царівні ще нижче, ще нижче.

Пророби царівні вороточка, вороточка, 

Вивези царівну з городочка, з городочка.

Обведи царівну кругом ряду, кругом ряду. 

Та й постав царівну у ряду, у ряду.

«Царевич» виконує всі обов'язки, які йому приспівують, бере царівну за руку і ставить уряд поруч із собою. Потім вибирають інших «царевича» й «царівну».

Грушка

Діти стають у коло, беруться за руки й співають. Посередині «грушка» - хлопчик або дівчинка.

Як послала мати грушки садити. 

Моя грушка отака, отака, 

Бийте, дівки, гопака, гопака.

ЯК послала мати

Грушки поливати.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, дівки, гопака, гопака.

Як послала мати

Грушки доглядати.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, дівки, гопака, гопака.

Як послала мати грушки трусити. 

Моя грушка отака, отака, 

Бийте дівки, гопака, гопака.

При цьому «грушку» починають трясти, потім піднімають угору.

Редька

Спершу визначають, кому бути «сусiдкою». Всi iншi стають по двоє, потiм присiдають одне навпроти одного на колiна. Пара неподалiк вiд пари, рядками, подiбно до того, як росте редька на грядцi. «Сусiдка» пiдходить до крайньої пари i розпочинає розмову: 

- Бабо, дай редьки! 

- Скопай грядку, то знатимеш, звiдки редька береться. 

«Сусiдка» обходить довкола «редьки», показуючи, як копають грядку. А тодi звертається уже до другої пари: 

- Бабо, дай редьки! 

- Посади собi. 

Знову слiд обiйти довкола «редьки» та показати, як її саджають. З тим же запитанням «сусiдка» пiдступає до iнших пар, а їй вiдповiдають: 

- Полий собi. 

- Посапай собi. 

- Прополи собi. 

«Сусiдка» показує як усе те робиться, аж поки почує: 

- Вирви собi. 

Та пара, яка це каже, мiцно тримається за руки, а «сусiдка» хапає когось одного попiд руки й пробує вiдiрвати вiд того, з ким вiн зчепився руками. Як не вiдiрве, то далi йде зi своїм запитанням. А як вiдiрве, то сяде на те мiсце, а її замiнить той, хто не вдержався. i гра продовжується далi.

Часто зустрiчалися дiвочi чи хлопчачi iгри, участь у яких обмежувалась. Як от:

Дуб

Грати в дуба можна на березi рiчки, на лiсовiй галявинi або в парку - там, де досить простору побiгати i де ростуть (але не дуже густо) дерева. 

Грають здебiльшого дiвчатка. Вони обирають з-помiж себе купувальницю i з вигуками: «Граємо в дуба!» - по однiй пiдбiгають до дерев. Купувальниця пiдходить до котроїсь iз дiвчат, спiльно з нею вибирає одне з вiльних дерев i пропонує: 

- Дiвчино, продай хату! 

- Не продам, дуба дам! - вiдповiдає дiвчина, й вони обидвi бiжать до намiченого дерева. Воно дiстається тiй, котра прибiжить до нього першою, а та, що вiдстала, стає купувальницею i йде купувати iнше дерево.

Мiст

Дiвчата стають по двi в ряд, обличчям одна до одної, й беруться вгорi схрещеними руками. Крайня пара проходить пiд руками iнших пар i стає першою, за нею йде пара, яка була передостанньою, i так далi. У деяких мiсцевостях ця гра називається «Довгою лозою», бо у неї теж немає кiнця. Припиняється вона за бажанням або тодi, коли бiльшiсть гравцiв розiйдеться. 

Нещасний ополоник

Дiвчата стають поряд i беруться за руки. Одна з дiвчат, господарка, починає гру, звертаючись до когось iз дiвчаток праворуч: 

- Здоров, кума! Чи ти ложки мила? 

- Мила. 

- А ополоник? 

- Забула. 

- Так не забувай, кумочко. 

При цьому господарка намагається вдарити дiвчину лозиною, а та повинна втекти попiд руками iнших дiвчат i стати лiворуч. Гра триває, доки всi дiвчата не стануть у тому порядку, що й на початку гри. Тодi господаркою обирають iншу.

Свiчка

Свiчка - це вибитий у поле м'яч або кинутий високо вгору. Спiймати такого м'яча, перш нiж вiн удариться об землю, - значить зловити свiчку. Майданчик для цiєї гри дiлиться на двi частини: меншу - город i бiльшу - поле. Жеребкуванням визначають господаря городу. Господар залишається в городi, а всi iншi гравцi розходяться по полю. Викликаючи з поля одного iз гравцiв, господар пiдкидає м'яча вертикально вгору, а гравець б'є його гилкою якомога вище i далi в поле. Поляни намагаються спiймати м'яча до того, як вiн торкнеться землi. Той, кому пощастить це зробити, iде бити, а той, хто бив, iде на його мiсце в поле. Неспiйманий м'яч подається знову в город, i його знову б'є той, хто бив. Якщо ж господар спiймає поданий з поля м'яч на льоту, то вiн починає бити, а пiдгилює той, хто подавав. Той, хто бив до цього, повертається в поле. У разi промаху той, хто бив, тiкає в поле, а господар б'є його м'ячем. Пiсля цього вiн викликає з поля нового гравця - i все починається спочатку.

Довга лоза

Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi 2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзi. 

Смик

На мiсцi гри проводять лiнiю, яка вiдокремлює город вiд поля. В городi на невеликiй вiдстанi вiд лiнiї у землю встромляють палицю i приставляють до неї «пастуха», якого визначають вимiрюванням на палицi або за допомогою лiчилки. «Пастух» залишається в городi, а решта гравцiв iде в поле. Польовi гравцi намагаються висмикнути палицю. Але тiльки-но хтось iз них перетне лiнiю городу, як «пастух», що стереже її, кидається йому навперейми i намагається поквачити, доторкнувшись рукою. Поквачений починає «пасти», а попереднiй «пастух» iде до гурту гравцiв у полi. Поквачити iншого гравця «пастух» може тiльки в межах городу. Для того, щоб заманити його у город, вiн навмисне вiдходить вiд палицi, а потiм стрiмголов мчить на смiливця. Брати участь у грi може необмежена кiлькiсть гравцiв.

Серед дитячих iгор багато таких, де персонажами є звiрi чи птахи. 

Наприклад:

Сiрий кiт

У цiй грi всi учасники, крiм ведучого, «сiрого кота», - «мишi». Вони стають ланцюжком i, тримаючись один за одного, ходять по майданчику по прямiй, по колу чи по будь-якiй iншiй кривiй лiнiї. Першим у ланцюжку стоїть «сiрий кiт». Пiд час руху вiн запитує:

- А є мишi в копицi? 

- Є! - вiдповiдають «мишi». 

- А не бояться кота? 

- Нi! 

- Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить! 

За цими словами «мишi» кидаються врозтiч, а «сiрий кiт» ловить їх. Спiйманий гравець стає «сiрим котом», а його попередник - «мишею».

Воробей (горобець)

Дiти утворюють коло, всерединi - воробей. Коло швидко рухається, всi спiвають, плескаючи в долонi. 

Киш, киш, воробей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрiбнi, зелененькi,

У вiрчики в'ються,

Самi не беруться,

Братись не даються.

Воробей кидається на дiтей, якi утворили коло, вони розбiгаються. Той, кого воробей зловить, займає його мiсце, i гра починається знову. Якi давнi i якi мудрi дитячi iгри! Вони вчать бути спритними, смiливими, розумними, рiшучими, дружними.

Щітка

Хлопці й дівчата стають один за одним і кдад'уть руки на плечі попереднього. Першим стоїть найменший. Ведучий ходить навколо цього ряду й співає:

- Ой щі-щітка маленька, 

Скажи, скажи, де твоя ненька.

- На морковці сиділа, сиділа. 

Дрібний мачок дзюбала, дзюбала. 

Ой дзюб, дзюб, дзюбанець, 

По три копи гебінець, 

По чотири - щітки, 

Кошелькові дітки.

При цьому ведучий бере останнього за руку і вже вдвох обходять ряд, співаючи. Так повторюється, аж поки залишиться найменший. Тоді всі гуртом підкидають його А ми просо сіяли, сіяли

Дівчата й хлопці розділяються на дві групи порівну. Перша група співає, друга відповідає.

І. А ми просо сіяли, сіяли, Ой, дід, ладо сіяли.

II. А ми просо витопчем, витопчем. Ой, дід, ладо витопчем, витопчем.

І. А чим же вам витоптать, витоптать? Ой, дід, ладо витоптать, витоптати?

II. А ми коней випустим, випустим, Ой, дід, ладо випустим.

І. А ми коней виловим, виловим, Ой, дід, ладо виловим.

II. А чим же вам виловить, виловить? Ой,дід, ладо виловить, виловить?

І. А шовковим поводом, поводом, Ой, дід, ладо поводом, поводом.

II. А ми повід викупим, викупим. Ой, дід, ладо викупим, викупим.

І. А чим же вам викупить, викупить? Ой, дід, ладо викупить, викупить.

II. А нам треба дівчинку, дівчинку, Ой, дід, ладо дівчинку.

І. А яку вам дівчинку, дівчинку? Ой, дід, ладо дівчинку.

II. А нам треба Галочку, Галочку, Ой, дід, ладо Галочку.

І. А в нас Галя дурочка, дурочка, Ой, дід, ладо дурочка.

II. А ми її виучим, виучим, Ой, дід, ладо виучим, виучим.

І. А чим же вам виучить, виучить? Ой, дід, ладо виучить, виучить?

II. А шовковим поводом, поводом, Ой, дід, ладо поводом, поводом.

І. До нашого гурту прибуло, прибуло Ой, дід, ладо прибуло, прибуло.

II. Від вашого гурту відбуло, відбуло Ой, дід, ладо відбуло, відбуло.

І. А в нашому гурті скачуть, скачуть, Ой, дід, ладо скачуть, скачуть.

II. А в нашому гурті плачуть, плачуть. Ой, дід, ладо плачуть, плачуть.

Горю-дуб

Усі стають по двоє - пара за парою. Один - «горю-дуб» - попереду на віддалі й співає:

Горю, горю, палаю

Кого схочу, спіймаю

Раз, два, три! Біжіть!

Перша пара біжить до «горю дуба» і, розірвавши руки, намагається оббігти його з двох боків і знов з'єднатися. Якщо «горю-дуб» когось спіймає, то стає з ним позад усіх, а хто залишився без пари - стає «горю-дубом».

Куці-баба

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав'язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:

- Бабо, бабо! На чом стоїш?

- На глах-лободах

- А що ти їси?

- У мене каша на полиці.

- А мені ж даси?

- Чорта з'їси!

Тоді ударяють його рукою і всі тікають. Якщо «куці-баба» - когось упіймає - тому зав'язує очі. А якщо ні - продовжується гра.

- А чия-то, бабо, каша на полиці стоїть?

- Моя.

- А я виїм

- А я з києм!

- А я утечу.

- А я дожену.

- А я в ополонку.

- А я за головку.

І знов ударяють і розбігаються. Якщо «куці-баба» нікого не зловить, повертається на своє місце

- Бабо-бабо, чиє то поросятко по смітнику ходить?

- Моє.

- Коли ти його заколеш?

- Завтра.

- А мені ж даси?

- Чорта з'їси.

Якщо і цього разу «куці-баба» нікого не спіймає, завершують гру.

- Ти, бабо, сліпа?

- Сліпа, синочку, сліпа.

- Що ж тобі дать?

- Дай, синочку, борошенця на галушечки.

Хтось насипає «куці-бабі» у жменю піску абощо.

Дуб

Грати в дуба можна на березi рiчки, на лiсовiй галявинi або в парку - там, де досить простору побiгати i де ростуть (але не дуже густо) дерева. 

Грають здебiльшого дiвчатка. Вони обирають з-помiж себе купувальницю i з вигуками: «Граємо в дуба!» - по однiй пiдбiгають до дерев. Купувальниця пiдходить до котроїсь iз дiвчат, спiльно з нею вибирає одне з вiльних дерев i пропонує:

- Дiвчино, продай хату! 

- Не продам, дуба дам! -

вiдповiдає дiвчина, й вони обидвi бiжать до намiченого дерева. Воно дiстається тiй, котра прибiжить до нього першою, а та, що вiдстала, стає купувальницею i йде купувати iнше дерево.

Мiст

Дiвчата стають по двi в ряд, обличчям одна до одної, й беруться вгорi схрещеними руками. Крайня пара проходить пiд руками iнших пар i стає першою, за нею йде пара, яка була передостанньою, i так далi. У деяких мiсцевостях ця гра називається «Довгою лозою», бо у неї теж немає кiнця. Припиняється вона за бажанням або тодi, коли бiльшiсть гравцiв розiйдеться.

ХРЕЩИК

Дівчатка стають попарно, одна пара за другою, а попереду - одна дівчинка, яка говорить:

- Горю, горю, пень!

Остання пара питає:

- Чого ти гориш?

- Красної дівки хочу.

- Якої?

- Тебе, пані, молодої!

При цих словах остання пара розбігається, намагаючись з'єднатися попереду горівшої, а та ловить когось з них. Якщо піймає, то та, що лишилася без пари, починає «горіти», не піймає - продовжує «горіти» та сама.

Довга лоза

Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi 2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзi.

Смик

На мiсцi гри проводять лiнiю, яка вiдокремлює город вiд поля. В городi на невеликiй вiдстанi вiд лiнiї у землю встромляють палицю i приставляють до неї «пастуха», якого визначають вимiрюванням на палицi або за допомогою лiчилки. «Пастух» залишається в городi, а решта гравцiв iде в поле. Польовi гравцi намагаються висмикнути палицю. Але тiльки-но хтось iз них перетне лiнiю городу, як «пастух», що стереже її, кидається йому навперейми i намагається поквачити, доторкнувшись рукою. Поквачений починає «пасти», а попереднiй «пастух» iде до гурту гравцiв у полi. Поквачити iншого гравця «пастух» може тiльки в межах городу. Для того, щоб заманити його у город, вiн навмисне вiдходить вiд палицi, а потiм стрiмголов мчить на смiливця. Брати участь у грi може необмежена кiлькiсть гравцiв. Латки

Діти збираються грати в лакти, хтось говорить:

- Давайте грати в латки.

Відразу ж б'є сусіда по плечу і тікає, примовляючи:

Латка-битка,

Шовкова нитка,

На мені не була,

На тобі ізгнила!

«Полатаний» переслідує втікача, але не промине «полатати» й іншого, хто потрапить під руку. Вдаривши, каже: «Латка».

«Полатаний» намагається передати латку третьому....

Свiчка

Свiчка - це вибитий у поле м'яч або кинутий високо вгору. Спiймати такого м'яча, перш нiж вiн удариться об землю, - значить зловити свiчку. Майданчик для цiєї гри дiлиться на двi частини: меншу - город i бiльшу - поле. Жеребкуванням визначають господаря городу. Господар залишається в городi, а всi iншi гравцi розходяться по полю. Викликаючи з поля одного iз гравцiв, господар пiдкидає м'яча вертикально вгору, а гравець б'є його гилкою якомога вище i далi в поле. Поляни намагаються спiймати м'яча до того, як вiн торкнеться землi. Той, кому пощастить це зробити, iде бити, а той, хто бив, iде на його мiсце в поле. Неспiйманий м'яч подається знову в город, i його знову б'є той, хто бив. Якщо ж господар спiймає поданий з поля м'яч на льоту, то вiн починає бити, а пiдгилює той, хто подавав. Той, хто бив до цього, повертається в поле. У разi промаху той, хто бив, тiкає в поле, а господар б'є його м'ячем. Пiсля цього вiн викликає з поля нового гравця - i все починається спочатку.

БОБЕР

Проказують лічилку:

Попіл, попіл, попільниця... 

А де ж наша зозулиця? 

Понад морем літала, 

Синім оком кивала, 

А ти, кив, не кивай, 

А ти з города тікай!

Останній у цій лічбі стає мисливим, а решта - хортами. Хорти вибирають собі собачі клички: Сірко, Рябко, Крутько, Бровко, Лиско, Лиска, Спївка, Знайда, Жук. Мисливий з бобром відходять далі, щоб хорти не бачили, де сховається бобер. Мисливий сідає, заплющує очі або ховає голову і співає: 

Ой ти, старий бобре, 

Заховайся добре. 

Бо я хорти маю, 

На поле пускаю.

Бобер мусить сховатися, поки мисливий доспіває. Часом бобер просить проспівати тричі або й більше, щоб мати час сховатись. 

Проспівавши, скільки раз було домовлено перед початком гри, мисливий гукає:

«Хорти, з лісу!». 

Хорти біжать і шукають бобра, якщо той встиг сховатись. Знайшовши, ловлять бобра, а він утікає. Коли ж бобер ще не встиг сховатись, то все одно за ним женуться за наказом мисливого. Бобер може і втікаючи ховатись по кілька разів, а хорти мусять його шукати. Мисливий сам не шукає і не ловить, тільки кричить, коли бачить, що хтось лінується: «Шукай, Сірко! Лови, Бровко! Гуджа, хорти, гуджа його!». Якщо хтось втомиться, то мисливий завертає його: «На сюди, Лиско! Не руш, Співко!». Хорти бігаючи гавкають. Коли хорти зловлять бобра, то мис іивий заміряється на нього кийком і кричи і її: «Ба-бах». Бобер падає додолу, А мисливий гукає: «Хорти, в ліс!». Він біжить з хортами геть, залишається бобер і той, хто перший його зловив. Бобер стає мисливим, а той, хто зловив,- бобром. Гра починається спочатку.

Подолянка

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:

Десь там, десь там подолянка була, 

Десь там молоденька була, 

Отут вона впала,

До землі припала.

Устань, устань, подоляночко, 

Промий очки, як скляночки, 

Та візьмися в бочки, 

Та поскачи скочки.

Скачи, скачи понад бродом,

Як рибонька попід льодом.

Візьми собі панну, которую крайню,

Візьми собі паничка, которого крайничка.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.

ГОРОБЕЙКО

Дівчатка беруться за руки і співають:

А в горобейка 

Жінка маленька:

Сидить на кілочку

Пряде на сорочку.

Що виведе нитку -

Гороб'ю на свитку.

Остануться кінці -

Гороб'ю на штанці.

Остануться торочки -

Гороб'ю на сорочки.

Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід ними всіх інших.

ГУСИ

Діти вибирають з-поміж себе двох - матку і вовка. Матка жене всіх останніх учасників, своїх дітей, у поле, а потім, усівшись на певній віддалі, за лінією, яка називається городом, кличе своїх дітей:

- Гуси, додому! 

- Задля чого? 

- Вовк за горою, 

- Що він робить? 

- Гуси скубе. 

- Які? - Сірі! Сірі!

Гуси волохаті,

Тікайте прямо до моєї хати!

Гуси біжать в город, а вовк перебігає їм , дорогу і намагається кого-небудь зловити.

Коли вовк зловить за лінією, то його гуси , б'ють крилами, і пійманого за лінією гусеняти він не бере до себе; пійманих же на шляху ДО городу забирає і садовить їх усіх разом.

КВОЧКА

У цю гру діти люблять грати найбільше - напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив'язують мотузок, до кілочка; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів:

Ходить квочка

Коло кілочка,

Водить діток,

Дрібних квіток. 

Діти - квіти: «Квок»,- ходить кружка. 

Після слів: «Діти-квіти: «Квок» - усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.

Перепілка

Діти беруться за руки і роблять коло, посередині стоїть дівчинка - «перепілка» Всі співають:

А в перепілки да головка болить, 

Тут була, тут була перепілочка, 

Тут була, тут була краснопірочка. 

«Перепілка» держиться за голову.

А в перепілки да очиці болять. 

Тут була, тут була перепілочка, 

Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» береться за очі.

А в перепілки підошви болять, 

Тут була, тут була перепілочка, 

Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» ударяє себе по підошвах.

А в перепілки да животик болить, 

Тут була, тут була перепілочка, 

Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» держиться за живіт.

А в перепілки да ушиці болять. 

Тут була, тут була перепілочка, 

Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» держиться за вухо.

А в перепілки да умер мужичок, 

Тут була, тут була перепілочка, 

Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» плаче

А в перепілки да ожив мужичок. 

Тут була, тут була краснопірочка.

«Перепілка» танцює.

Ти, перепілко, не корись, не корись, 

Старшому, меншому поклонись, поклонись. 

Куди хоч, перескоч, тільки трави не толоч.

«Перепілка» кланяється комусь з кола, i той стає перепілкою.

Сiрий кiт

У цiй грi всi учасники, крiм ведучого, «сiрого кота», - «мишi». Вони стають ланцюжком i, тримаючись один за одного, ходять по майданчику по прямiй, по колу чи по будь-якiй iншiй кривiй лiнiї. Першим у ланцюжку стоїть «сiрий кiт». Пiд час руху вiн запитує:

- А є мишi в копицi? 

- Є! - вiдповiдають «мишi». 

- А не бояться кота? 

- Нi! 

- Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить!

За цими словами «мишi» кидаються врозтiч, а «сiрий кiт» ловить їх. Спiйманий гравець стає «сiрим котом», а його попередник - «мишею».

КОТИ

Діти стають у коло і лічать лічилку, вказуючи пальцем на кожного. На кого випаде в лічилці, той виходить з кола, а хто залишиться останній - той носитиме «коти» (палички).

Коти дають у руки, зав'язують очі і, взявши вдвох попід руки, ведуть й повертають то в один бік, то в другий, щоб втратив орієнтацію, і запитують:

- Крутяться журавлі?

- Крутяться.

- Крутімося й ми.

Крутять знову і ведуть далі:

- Клади два коти.

Кладе і ведуть ще далі, знову крутять і ведуть.

- Клади три коти.

- Клади одного кота.

Так розносять усі шість - вісім. Потім приводять на попереднє місце, розв'язують очі і посилають шукати котів. Тоді вибирають іншого носити коти.

Кіт і миша

Дітлахи беруться за руки й стають у коло («танок»), а двоє: «кіт» (хлопець) і «миша» (дівчина) - усередині. Коли «танок» піднімає руки вгору, «миша» тікає від «кота». А коли «кіт» намагається проскочити за «мишею» - руки опускають.

А до нори, миша, до нори. 

А до золотої комори. 

Мишка у нірку, 

А котик за ніжку. 

- Ходи сюди - 

А що ж то за мишка - 

Не втече:

А що ж то за котик, 

Не дожене. 

Мишка у нірку, 

А котик за ніжку;

- Ходи сюди, ходи сюди.

Якщо «котові» вдається спіймати «мишку», - міняються ролями.

ЩЕНЯТА

Збираються хлопці, десять або й більше, міряються на палку, беручи її кулаком один до одного, і чия рука зверху, тому і пасти.

Тоді забивають кілок, прив'язують до нього мотузку; біля кілка усі кладуть шапки - ото щенята. Пастух береться за мотузку й оберігає щенят, бігаючи, наскільки дістає повода.

Пастух стереже, а всі хлопці крадуть щенят, хватаючи руками або вибиваючи ногою з круга. Як удається пастуху піймати котрогось, то мерщій кричить: «Цура-повода!» А як не зацуравсь, то значить і не піймав.

Як розкрадуть усіх щенят, то вважають, одно літо одпас; тоді міняються.

СІРИЙ ВОВК

Грають тільки діти. Вибирають «вовка», він, згорбившись, сідає, взявшись під щоку, на горбику, і мовчить, а дітки не чіпають його, а рвуть біля нього травку і промовляють: Ірву, ірву горішечки, Не боюсь вовка ні трішечки.

По цім слові діти схоплюються, кидають на вовка нащипану травку і тікають. Вовк собі туриться за ними, хоче вхопити котрогось. Кого вхопить, той стає

ТРАМПИЖА

Гравців парна кількість. Вони діляться на дві групи, кожна зі своєю «маткою». Матки міряються між собою, і чий верх, та матка починає гру. Матка бере палицю, кидає її куди-небудь і кричить: «Трампижа!»

В той час, як матка кидає палицю, обидві групи стають одна проти другої попарно і закривають один одному очі «бецманами» (великими пальцями). Коли ж матка гукне: «Трампижа», тоді всі гравці біжать і шукають палицю. Хто знайде, біжить до своєї матки, а із супротивної групи намагаються відняти палицю. Якщо ж він добіг до своєї матки, то віднімати не можна, і його група виграє. І матка групи починає гру знову.

Грають, звичайно, в полі дорослі, а також діти.

РЕГІТ

Всі стають у ряд по двоє, а спереду один - «регіт». Регіт каже:

Горю, горю, палаю,

Кого люблю, спіймаю!

Раз, два,три!

Остання пара - лети!

Остання пара біжить, регіт ловить. Кого вловив, з тим стає в пару, а той, хто лишився, - буде реготом. Якщо регіт нікого не вловить, ця пара, що тікала, стає попереду, а регіт лишається реготом, аж поки когось не вловить.

ЛИС

Побравшись за руки, всі стають у коло, а один з учасників гри, по вибору, стає за лиса і йде в середину. Коло подається то вправо, то вліво з піснею:

Ха-ха, ха-ха, гі-гі-гі!

Лис зловився в капкані.

Качки, кури, голуб'ята,

Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!

Злодій лис у капкані.

Ой, ой! Вирвавсь - утікайте:

Тепер в його страшна злість, 

Кого зловить, того з'їсть.

Коли проспівають усю пісню до кінця, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає той стає лисом, і гра починається спочатку.

ЛАСТІВКА

Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:

- Печу, печу ластівки!

Інша питає:

- Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!..

Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз'єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з'єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з'єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі - ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша - тікатиме.

Воробей (горобець)

Дiти утворюють коло, всерединi - воробей. Коло швидко рухається, всi спiвають, плескаючи в долонi.

Киш, киш, воробей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрiбнi, зелененькi,

У вiрчики в'ються,

Самi не беруться,

Братись не даються.

Воробей кидається на дiтей, якi утворили коло, вони розбiгаються. Той, кого воробей зловить, займає його мiсце, i гра починається знову.

Заїнько

Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний «заїнько» ховається в кущі, а всі його просять:

Заїнько, заїнько, вийди к нам, 

Сіренький, сіренький, зайди к нам. 

Ой да, кося, зайди к нам.

«Заінька» виходить з кущів і стає серед кола. Тоді діти знову співають:

Заїнько, заїнько, лягай спать. 

Заїнько сіренький, лягай спать.

«Заїиька» лягає Тоді знову приспівують:

Заїнько,вставай, Сіренький, вставай, Ой да, кося, вставай.

«Заїнько» встає Тоді його просять умитись, взутись, причесатись. «Заїнько» робить усе, що йому загадують Діти кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка, 

Сіренький, вдар тропачка. Ой да, кося, вдар тропачка.

«Заїнько» танцює й вибирає іншого на свою роль, а сам стає в коло.

Зайчик

Діти стають у коло, беруться за руки, а між ними - «зайчик» (обов'язково хлопчик). Діти ходять і співають:

Городили зайчика 

Тинком, льонком, 

Та нікуди зайчику 

Та не вискочити. 

Та не виплигнути. 

А в нас ворота 

Позамикані, 

Жовтим піском 

Та нікуди зайчику 

Позасипані!

При цьому «зайчик» починає бігати, щоб де-небудь вискочити, а діти стають щільніше, щоб не пропустити. Коли вже «зайчик» якось вискочить, ТОДІ ВСІ ДІТИ ЙОГО ЛОВЛЯТЬ.

Хто піймає - сам стає «зайчиком». Якщо піймає дівчинка, то заміняють хлопчиком, бо за правилами гри дівчинка не може бути «зайчиком».

ДІД

Запрошується хлопець, що гратиме роль «діда». На відстані 10 м від хатинки «діда» - стоять гравці, які починають його дражнити:

Іде, іде, дід, дід,

Несе, несе міх, міх,

Ось такий дідище,

Ось такий старище,

Ось такий окатий,

Ось такий вусатий,

Такий бородатий,

Ось такий плечистий

Тьху його нечистий!

Після цих слів діти розбігаються, а «дід» повинен догнати кого-небудь. Потім на його роль можна запросити когось іншого, і гра починається спочатку.

КРЕМ'ЯХИ

Це суто дівчача гра. Кожна учасниця її повинна мати по десять камінчиків або круглих черепочків. Один із них має різко відрізнятися з-поміж інших кольором.

Гравець підкидає кремічники догори і в тому місці, де вони мають впасти, наставляє над землею руки. Ті крем'яхи, що впали на кисті, підкидають знову і намагаються зловити їх на льоту. Якщо кількість камінчиків виявиться непарною, гравець відкладає один із них, а решту підкидає знову. Може статися, що він при цьому не зловить жодного. Тоді він передає решту крем'яхів і право грати іншому. Вважається: той, хто грається, стратив і тоді, коли зловить парну кількість або разом з іншими камінцями зловить і міченого.

Коли всі камінці розійдуться по руках, підраховують, кому скільки дісталося. Ту, у якої виявиться їх найбільше, називають першою.

ДЗВІНОЧОК

Із тих, хто бажає гратися, обирається «дзвіночок». Решта гравців, узявшись за руки, стають довкола нього. «Дзвіночок» грудьми з розгону або, налягаючи на руки будь-яких двох сусідніх гравців, вагою власного тіла намагається розірвати «ланцюг», що оточує його. Розірвавши, він тікає, а інші учасники гри ловлять його. Той, хто спіймає, стає «дзвіночком».

Якщо ж гравців набереться лише троє, то двоє з них стають один проти одного і міцно беруться за руки. Третій намагається розчепити їх, налягаючи на руки грудьми. Якщо «замки» не витримують і розриваються, то один із гравців тікає, а «дзвіночок» ловить його. Потім вони беруться за руки, утворюючи нове зчеплення, а гравець, який залишився на місце, намагається розірвати його.

ГРА В КАЛАЧА

Збирається кілька дітей. Гравець лягає ниць, а всі інші присідають навколо нього. Кожен кладе один палець на спину лежачого так, щоб вийшов кружок. Хтось з дітей злегенька торкається перетнем руки кожного і приспівує:

Угадай, Ганно,

Пристойна панно, 

На чиїй руці

На мереженці

Перстень упав.

І запитує лежачого: «На чиїй?» Як не вгадав, то знову торкається по черзі пальців гравців і співає:

Не вгадала Ганна,

Пристойная панна,

На чиїй руці

На мерженці

Перстень упав.

Бух, бух та калач,

Та встань, та не плач.

На слова «Бух, бух!» усі легенько б'ють у спину лежачого, а він намагається піднятися. На його місце лягає той, кому на руку впав перстень. Усі знову сідають навколо нього і співають, як і раніше.

ЧАБАН

Ведучий гри - чабан. Діти зображають овець, а кілька з них - вовки. Чабан зі словами:

Ой у лісі, у лісу Я овечки пасу - вигонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, «пасуться». Чабан стереже їх. Зі словами:

День кінчається, Овечки додому вертаються.

Через ліс біжать, А там вовки сидять жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять овечок і відводять до свого лігва.

Чабан знову жене свою отару пастися.

Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші «вівці», які після трьох-п'яти разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби. Після цього обирається новий чабан і вовки. Гра триває.

ЦУРКА

Для гри потрібно дві палиці: одна-завдовжки 1 м, друга- 20-З0 см. Довга - кий, коротка - цурка. На землі креслять квадрат, у центрі викопується ямка. На неї кладуть цурку. Кий лежить поряд з нею у квадраті. Діти обирають ведучого. Він підходить до квадрата, бере кий і за словами дітей

Лети, лети цурко, Кому вона попаде Той і гру поведе! підкидає києм цурку вгору. Діти намагаються спіймати її, щоб цурка не впала на землю. Хто зловив, одержує 50 очок. Після цього він вкидає цурку у квадрат з того місця, де зловив її. Якщо попав - одержує ще 100 очок і стає ведучим.

Якщо не попав у квадрат, гру продовжує попередній ведучий. Якщо ведучий підкинув цурку і її ніхто не зловив, він одержує 10 очок. Знову повторює свій кидок.

НА БАШТАНІ

Діти-гравці обирають сторожа лічилкою:

Гоп, гоп, кавун.

Малайди-драйди, кавун.

Мацики-брики, не спіши,

Наш баштан стережи!

Сторож ходить по баштану, береже свій урожай, радіє, що багато вродило кавунів та динь. У цей час школярі ховаються неподалік від баштану за кущами, спостерігаючи за дідом. Стомившись, той іде відпочити в холодок. Діти біжать на баштан зі словами:

Крадем, крадем кавуни,

Нема діда вдома,

Поїхав по дрова.

Дрова погоріли,

Діда вовки з'їли!

Вони удають, ніби рвуть кавуни, їдять їх. Сторож помічає дітей, кидається їх ловити. Кого він спіймав - той стає ведучим-сторожем.

Школяри обирають ведучого-кашовара. Він з горщиком та дерев'яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і «варить» кашу, «вимішує» її ложкою. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і речитативом промовляють:

Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику

У новому горщику.

Тобі каша, а нам - борщ.

Щоб густіший ішов дощ.

Учні зупиняються, а кашовар, заплющивши очі, обертається, піднявши руки з горщиком догори. Потім прямує до дітей. Комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром, веде гру далі.

Коли гра набридає, школярі зі словами:

Дощику, дощику, перестань!

Ми. поїдем на баштан,

Та візьмемо диньку,

Усім по шматочку,

А тобі - ціленьку!-

підстрибуючи на одній нозі розбігаються.

Редька

Спершу визначають, кому бути «сусiдкою». Всi iншi стають по двоє, потiм присiдають одне навпроти одного на колiна. Пара неподалiк вiд пари, рядками, подiбно до того, як росте редька на грядцi. «Сусiдка» пiдходить до крайньої пари i розпочинає розмову:

- Бабо, дай редьки! 

- Скопай грядку, то знатимеш, звiдки редька береться.

«Сусiдка» обходить довкола «редьки», показуючи, як копають грядку. А тодi звертається уже до другої пари:

- Бабо, дай редьки! 

- Посади собi.

Знову слiд обiйти довкола «редьки» та показати, як її саджають. З тим же запитанням «сусiдка» пiдступає до iнших пар, а їй вiдповiдають:

- Полий собi. 

- Посапай собi. 

- Прополи собi.

«Сусiдка» показує як усе те робиться, аж поки почує:

- Вирви собi.

Та пара, яка це каже, мiцно тримається за руки, а «сусiдка» хапає когось одного попiд руки й пробує вiдiрвати вiд того, з ким вiн зчепився руками. Як не вiдiрве, то далi йде зi своїм запитанням. А як вiдiрве, то сяде на те мiсце, а її замiнить той, хто не вдержався, i гра продовжується далi.

ОГІРОЧКИ

Діти беруться за руки, витягуються в одну лінію. Передні завертаються до задніх, ніби в'ються. Двоє останніх піднімають вгору руки, а всі проходять попід руками, співаючи:

Ой вийтеся, огірочки,

Та в зелені пуп'яночки, 

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Ходить жучок по жучині, 

А жучина по деревині. 

Грай, жучку, грай, 

Тут тобі край.

Дайте, хлопці, околота*, 

Повезем жучка до болота.

Грай, жучку, грай, 

Тут тобі край. 

Жучок плаче у болоті. 

Дівки скачуть у золоті. 

Грай, жучку, грай, 

Тут тобі край. 

Чи ти, жучку, писка не маєш, 

Що ти, жучку, різко не граєш? 

Грай, жучку, грай, Тут тобі край.

*Околот, околіт - сніп житньої соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту.

Панас

Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав'язують очі, ставлять біля порога і говорять:

Панас, Панас!

Не лови нас.

На тобі коробочку груш

Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а «Панас», розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає «Панасом», і гра продовжується.

Варіант ІІ

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає «Панасом», йому зав'язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:

- Панасе, Панасе! На чому стоїш?

- На камені!

- Що продаєш?

- Квас!

- Лови курей, та не нас.

«Панас» починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає «Панасом»

ПІЖМУРКИ

Насамперед визначають, кому жмуритись, а кому ховатися; а це роблять так:

сідає один із гравців на землю і виставляє коліно, на яке всі гравці кладуть по одному пальцю, і той, що сів, кладе свій палець і говорить:

Котилася торба 

З великого горба, 

А в тій торбі 

Хліб, паляниця, 

Кому доведеться, 

Тому і жмуриться.

На чий палець упаде останнє слово, той і повинен ховатись.

Так проказують ці слова, аж поки не залишиться один гравець, який і повинен жмуритися.

Останній у цій лічбі закриває очі та обличчя руками. Всі ховаються. Той, що жмуриться, запитує - «Чи вже?». Коли ж не почує ні від кого відповіді, встає і починає шукати. Кого першого він знайде, той і жмуриться.

Прихований дзвіночок

Цю гру можна проводити і на вулиці, і в кімнаті. Визначивши того, хто водитиме, всі стають по колу або по прямій лінії. Тримаючи руки за спиною, гравці обережно, так, щоб дзвіночок не задзвенів, передають його один одному, а той, хто водить, старається визначити, у кого знаходиться дзвіночок та вихопити його. Якщо він стоїть далеко від дзвіночка, гравці можуть задзеленчати, щоб подражнити його. Водити починає той, у кого дзвіночок забрали.

Дзвіночок тут

У центр кола виходять троє гравців: двом із них зав'язують очі, а третьому дають дзвіночок. Гравець час од часу дзвонить, а двоє інших намагаються його вихопити. Той, в чиїх руках дзвіночок, може створювати такі ситуації, коли гравці з пов'язками на очах ловлять один одного. Коли хтось із учасників упіймає того, хто носиться з дзвіночком, вони міняються ролями.

Дзвін

У цій грі можуть брати участь 20--30 чоловік.

Перед початком гри один із учасників за жеребкуванням починає водити, його називають «язичком».

Інші учасники гри беруться за руки й утворюють коло, тобто «дзвін», і починають повільно рухатися то в праву, то в ліву сторону. У цей час «язичок» намагається роз'єднати руки гравців, -- розбити «дзвін», і вирватися з кола. Якщо йому це не вдалося з першого разу, він має право на ще дві спроби, віднайшовши найбільш слабкі місця в колі.

Тільки-но «язичкові» вдасться вирватися з кола, він прагне добігти до прапорця, платка або шапки, покладеної від кола на відстані 50 м, а всі, хто стояв у колі, біжать за ним і стараються торкнутися до нього рукою, перед тим, як він ухопить прапорець. Хто це зробить, той і починає водити, тобто стає «язичком» і займає місце в центрі кола.

Якщо ж той, хто водить, добіг до прапорця і ніхто його не впіймав, то він повертається на своє місце, і гра продовжується спочатку.

Хто шепоче?

На середину кола або кімнати виходить один із гравців з пов'язкою на очах. До нього по черзі підходять усі інші та кожен щось шепоче на вухо. Потрібно по голосу дізнатися, хто шепоче, назвати його ім'я, і тільки тоді можна зняти пов'язку та помінятися з ним ролями. Щоб не бути впізнаним, кожний старається змінити голос і манеру розмови, і це дуже ускладнює задачу. Потрібно бути дуже уважним, щоб навіть у зміненому голосі вловлювати знайомі інтонації та визначати, хто шепоче.

Гілочка

У грі можуть одночасно брати участь 15--20 і більше чоловік. Для гри потрібна гілочка верби або іншого дерева.

Учасники гри утворюють погано зімкнене коло. Руки тримають за спиною та передають один одному гілочку. У центрі кола -- той, хто водить. Його задача -- знайти та захопити гілочку. Задача нелегка. Якщо той, хто водить, трішки повернеться спиною до того, у кого гілочка, то останній швидко проводить гілочкою по його спині, відразу ж гілочку забирає назад і передає по колу.

Якщо тому, хто водить, вдається захопити гілочку, він перестає водити та стає в коло.

На його місце стає той гравець, у якого була виявлена гілочка.

Якщо під час передачі гілочки по руках вона впаде на підлогу чи на землю та той, хто водить це помітить, тоді гравець, у якого впала гілочка, замінює того, хто водить.

Рибки

Для цієї гри потрібна «вудочка», тобто довга мотузка. «Вудочку» одним кінцем прив'язують до загорожі, стіни дерева або спеціально вбитої в центрі майданчика палиці.

Один із гравців за жеребкуванням обирається «приманкою».

Узявшись за вільний кінець мотузки, він старається, не випускаючи мотузку з рук, торкнутися когось із гравців, тобто впіймати «рибку».

Інші гравці намагаються «клюнути приманку» -- легенько вдарити того, хто водить, щоб «приманка» його не впіймала. Гравець, упійманий «приманкою», стає до «вудочки» і робиться «приманкою», після чого продовжується гра.

Біла паличка

У цій грі всі учасники діляться на дві команди та вибирають із свого середовища двох капітанів. Це зазвичай найсильніші та найспритніші гравці, які вміють відстояти свою команду. У кожної команди своя паличка. Вона має довжину 40--50 см і товщину 2--3 см. Зовні палички однакові, але кожна має свій розпізнавальний знак, який повинні знати всі члени команди. Суддя, який слідкує за правилами гри, шикує обидві команди з капітаном попереду та подає сигнал.

За першим сигналом капітани міняються своїми паличками. За другим сигналом вони кидають паличку якомога далі. Суддя ж слідкує за тим, щоб ніхто не виходив за лінію і не вибігав раніше.

Після того, як палички кинуті, гравці обох команд біжать уперед, стараючись швидше добігти до своєї палички.

Задача капітанів -- якомога далі закинути палички, щоб гравці команди «суперника» не встигли раніше доставити їх судді.

Команда, яка змогла першою віддала паличку, вважається переможцем. Але передавати її судді може тільки капітан. Тому той, хто перший піднімає паличку, повинен встигнути її передати як естафету капітанові, а той уже біжить із нею до судді.

Бій півнів

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.

Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.

Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.

Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками.

Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.

Лис

Побравшись за руки, всі стають в коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, і йде всередину. Коло подається та вправо, то вліво з піснею:

«Ха-ха-ха, гі-гі-гі!

Зловись Лис у капкані,

Качки, кури, голуб'ята,

Злодій Лис в капкані!

Ой, ой! Вирвавсь - утікайте,

Тепер в нього страшна злість,

Кого зловить, того з'їсть.

Коли проспівають всю пісню, то хутчій розбігаються на всі боки, а Лис ловить, кого піймає, той стає Лисом і гра починається знову.

Маринка

Двоє дівчаток викреслюють невелике коло і за ним втикають дві палички. Стають кожна біля своєї і одна починає:

- Де ти стоїш?

- На ринку

- Що продаєш?

- Маринку

- Що хочеш?

- Сім кіп галушок

Із сливами пиріжок.

При цьому оббігають коло, хто швидше повернеться на своє місце, починає знову.

Жили у бабусі

Діти - «гуси» сидять або стоять у шерензі з одного боку кімнати, серед них «бабуся» -- няня або старша дитина. Посередині кімнати розставлені стільчики спинками до «гусей». Це -- «канавка». На слова:

Жили у бабусі, Білі, білі гуси.

Діти встають і проговорюють: «Га-га-га».

На слова: «Пішли гуси від бабусі» діти йдуть до «канавки», проговорюючи: «Га-га-га». На слова:

Мили гуси лапки

У воді канавки.

Довго вони милися

а туди й спустилися.

Діти -»гуси» присідають навпочіпки і удають, що миють свої «лапки», а потім сідають на килимову доріжку обличчям до сидіння, проговорюючи: «Га-га-га...»

Після слів «Ой кричить бабуся» «бабуся» голосно проговорює:

Де ж це мої гуси?

Ой пропали, ой пропали

Білі мої гуси.

Діти встають.

На слова:

Виходили гуси,

Кланялись бабусі

діти підходять до «бабусі» і роблять глибокий уклін, проговорюючи: «Га-га-га». Бабуся радо зустрічає дітей і танцює з ними.

Гуси

Вибирають за допомогою лічилки вовка, «пастуха» і «матір». «Мати» дома. «Пастух» жене у поле «гусей» пасти. «Вовк» засідає між «матір'ю» і полем, де «гуси». «Мати» кличе:

--Гуси, гуси, додому!

--Чого?

--Вовк за горою!

--Який?

--Сірий, білий, волохатий!

--Тікайте прудко до хати!

«Гуси» тікають,-- «вовк» ловить. Кого впіймає, приводять додому. «Мати» недораховується гуски і до «пастуха»:

--Де гуска?

--Продав.

--Що купив?

--Люльку.-- Або каже: -- Булку.

--Де вона?

--Скурив.-- Або: -- З'їв.

«Мати» поб'є і знов посилає пасти. Так, поки переловить «вовк» усіх «гусей». За останнім «гусаком» «пастух» признається, що «вовк» забрав гусей.

--Гайда, одберем! -- каже мати. Ідуть до вовка.

--Чи ви не бачили наших гусей?

--Ні, не бачив А гуси ґелґотять у вовка.

--А що то ґелґотить?

--Та то борщ кипить. А гуси шиплять.

--А що то шипить?

--Каша біжить.

--Ану, я побачу,-- каже мати,-- може, то наші гуси.

--Ідіть.

«Мати» пізнає «гусей», розтулює їм руки, які вони тримають міцно стуленими. В кого не розтулить, той буде «вовком». Гра починається спочатку.

Кіт і миші

Діти стають в коло, беруться за руки. В колі «кіт» і «миша». Діти йдуть по колу і співають. Після останніх слів «кіт» ловить «мишу», вона втікає. Якщо «кіт» доторкнеться до «миші» рукою, то вона доторкнеться до іншою дитини, а сама стає в коло. Інша дитина стає «мишкою». Гра продовжується.

Мишка в полі

До золотої комори,

А котонько за нею

Скоро мишеньку догонить,

Та й ніженьку зломить.

Нема і нема

Полетіла в поле

Утікай, мишко, до нори,

Бо тебе злапа кіт бурий.

Мишка

Діти обирають поводиря, або «кота», полічивши:

У зеленому садку

Сидить котик в холодку.

Лапкою чеше вус,

Язиком лиже пуз,

Хвостиком круть-верть.

Сіру мишку хап!

«Мишки» стають у ряд. За чотири кроки одна від одної. «Кіт» підходить до першої і каже:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.