Інтерактивні методи навчання

Використання знань на практиці може мати різноманітне спрямування в залежності від дидактичної мети: репродуктивна діяльність, продуктивна діяльність (конструктивна, реконструктивна, дослідницька, творча), репродуктивно-продуктивно для застосування теоретичних знань може бути стандартною та нестандартною, простою (один аспект діяльності - напрямок застосування знань) та складною (різноаспектна), наочною (матеріальною) та уявною (модельною, гіпотетичною), теоретичною та операційною тощо.

Прикладами такої діяльності може бути відпрацювання умінь розв'язувати задачі, робити виміри, здійснювати логічні мисленнєві операції, працювати з мапою, складати конспекти, плани, цитувати, складати реферати, доповіді, проектувати, моделювати, аналізувати літературу, складати її список, робити досліди, здійснювати кількісну обробку даних розробляти технологічні картки певного виробничого процесу, оволодівати навичками професійної діяльності, виконувати певні ролі під час інтеракцій тощо.

Практикум відбувається у колективній формі, парній, груповій, ланковій, одноосібній.

Структуру практикуму складають:

1. Вступ (організаційна частина).

2. Актуалізація. Активізація суб'єктного досвіду.

3. Постановка завдань.

4 . інструктаж, консультування.

5. Практичне виконання завдань.

6. Корекція.

7. Перевірка.

8. Підсумки. Рефлексія.

Техніка слухання

Слухання -- важливий етап, умова та засіб спілкування. Ефективність слухання забезпечує дотримання правил:

1. Під час слухання не допускайте ніяких сторонніх думок. Вслуховуйтесь.

2. Швидкість мислення у 4 рази більша за швидкість мовлення. Використовуйте це для критичного аналізу інформації.

3. Поки слухаєте, не продумуйте відповіді на наступні питання або контраргументи.

4. Намагайтеся виділити головне у сказаному, визначити основні проблеми.

5. Сконцентруйтеся на визначеній темі, логіці п розкриття.

Під час слухання найчастіше припускаються таких помилок:

1. Пасивність ("лінощі") мислення.

2. Зосередження уваги не на суттєвому, основному, а на окремих деталях, незначущих фактах.

3. Дегресія (віддалення від предмету обговорення).

4. Приділення уваги так званим "слабким місцям" у мовленні або манері поведінки виступаючого: повторенням, словам - "паразитам", неправильному наголосу у словах або надмірному вияву емоцій, дратуючим жестам тощо.

Загальні рекомендації щодо техніки діалогу

1. Формулюйте ясні, стиснуті, змістовні фрази.

2. Звертайтесь до учасників на ім'я.

3. Не дозволяйте собі коментарії, проміжні оцінки щодо висловлювання учасників.

4. Виявляйте повагу та увагу. Дякуйте за запитання, висловлення думки за ініціативу.

5. Говоріть компліменти. Заохочуйте.

6. Систематично стимулюйте до діяльнісної участі.

7. Звертайтеся до учасників інтеракції за порадою.

8. Використовуйте під час спілкування "Ви-підхід":

Вилучіть Використовуйте

Я б хотів - Ви хочете...

Мені видається - Ваша думка (проблема, пропозиція)

цікавим - цікава (корисна) присутнім

Я дійшов висновку… - Вам буде цікаво дізнатись...

Хоча вам невідомо... - Як ви знаєте,... (Ви, напевно, вже

чули..., Безумовно, Вам відомо...).

8. Ідея вправи "Навчаючи вчуся" у тому, щоб кожний з учасників тренінгу отримав якомога більше інформації та обмінявся нею з іншими. Повторюючи інформацію та пояснюючи її неодноразово, учасники краще її запам'ятовують та усвідомлюють. Використовувати для обміну інформацією можна вправи "Броуновський рух" або "Інформаційне коло". Перша вправа передбачає вільний рух учасників в аудиторії та передачу інформації "випадковим" зустрічним. Друга вправа дозволяє обмінюватися інформацією учасникам (від одного до іншого) по колу (у двох-трьох) колах. Кожний має передати інформацію іншому та прийняти від нього інформацію.

9 Для вивчення та засвоєння нового матеріалу використовуються рольові та ділові ігри. Гра, як вже зазначалося, репетиція певних норм спілкування, майбутньої діяльності. Вона дає можливість відтворити моделі життєвих ситуацій та "програти" їх, краще зрозуміти людську психологію. При цьому гра ще надає можливість оцінити той чи інший варіант розв'язання певної ситуації. Гра - навчання через дію - один із самих ефективних способів набуття досвіду миследіяльності та поведінки. Технологію ігор нами вже розглянуто вище (див. "Технологія ділової гри").

10 Ресурсні вправи та рухливі ігри дають змогу учасникам віднайти сили (ресурси) для виконання складних педагогічних та психологічних завдань. Ці вправи направлені на відпочинок, відтворення енергії (релаксація), на авто оптимізацію (самоустановка, аутогенне тренування), виклик позитивних емоцій, підвищення самооцінки, відчуття взаємної підтримки тощо.

11 Під час тренінгу можуть використовуватись міні-лекції (10-20 хвилин). Матеріал, що пропонується під час лекції, - потрібна для подальшої практичної роботи інформація. Ця інформація вміщує теоретичні положення, наукові факти, аналіз справ з проблеми, тлумачення понять тощо. Її викладають логічно, стисло, виразно, аргументуючи основні положення, ілюструючи їх прикладами, використовуючи різноманітну наочність, демонструючи відео сюжети тощо. Після викладу інформації рекомендується відповісти на питання для з'ясування ступеня усвідомлення та запам'ятовування інформації, організувати обговорення. Наприкінці тренер узагальнює інформацію. Бажано, щоб після лекції її головні тези у друкованому вигляді роздавалися учням.

Інформаційні технології в контексті інтеракції

Розкриття закономірностей навчання, розуміння взаємозв'язків між навчанням та розвитком особистості, бурхливий прогрес в галузі розвитку комп'ютерної техніки та очевидні перспективи її використання у педагогічному процесі та в управлінні ним - все це вплинуло на впровадження комп'ютерних технологій в освіті. Переваги комп'ютерного навчання виявляються у тому, що комп'ютер, оснащений спеціальними програмами, можна пристосувати для розв'язання майже всіх дидактичних задач:

- пред'явлення інформації;

- управління процесом навчання;

- виконання тренувальних вправ;

- контролю та корекції результатів;

- організації самоосвітньої роботи;

- пошуку та обробки потрібної для дослідження інформації (збір, аналіз, структурування, узагальнення інформації);

- набуття навичок алгоритмізованої діяльності;

- вивчення процесів та явищ у мікро - та макросвіті, всередині складних фізичних, хімічних, біологічних систем - за допомогою комп'ютерної графіки та моделювання;

- вивчення у зручному для вивчення масштабі часу різноманітних біологічних, хімічних, геологічних, соціальних процесів, що реально відбуваються з великою, або, навпаки, з малою швидкістю;

- малювання, креслення, моделювання, конструювання за допомогою засобів комп'ютерної графіки;

- здійснення індивідуального підходу до учня тощо.

Використання комп'ютерних технологій також відіграє позитивну роль у розвитку психіки учнів. Вони впливають на:

- розвиток пам'яті, уяви, уваги, спостережливості, продуктивного мислення;

- формування абстрактних образів та понять;

- розвиток відчуттів та почуттів;

- усунення психологічних перешкод.

У виховному плані інформатизація освітнього процесу сприяє:

- соціалізації особистості (комп'ютерна грамотність);

- формуванню навичок самонавчання та самовиховання;

- формуванню інформаційної культури;

- формуванню комунікаційної культури;

- вихованню якостей лідера;

- формуванню навичок швидкого реагування на нетривіальні складні ситуації та оперативного прийняття рішень у них.

Інформаційні технології надають можливості для позаурочної та позакласної діяльності: заочні екскурсії, дослідження, ігри на швидкість та увагу, вправляння на тренажерах (наприклад, вивчення правил дорожнього руху, правильне вимовляння іноземних слів), перегляд художніх фільмів, слухання музики тощо.

Комп'ютер також уможливлює здійснення довготривалого моніторингу якості освіти (фіксація результатів, аналіз даних, виявлення тенденцій тощо).

У розвинутих країнах, де використовується багато різноманітних навчальних програм, визначились напрямки ефективного використання ЕОМ: підвищення рівня навчальних досягнень по цілому ряду предметів (мова, математика, природничі науки, географія тощо) та розвиток когнітивних здібностей, оволодіння комунікативними навичками. Підвищилась ефективність практичних та лабораторних занять якнайменше на ЗО %, об'єктивність контролю знань - на 25 %, швидкість накопичення словникового запасу при вивченні іноземних мов збільшилася у 2-3 рази.

Освітні інформаційні технології (ІТ) використовуються у світовому шкільництві вже протягом кількох десятиліть. Дослідники виділяють декілька етапів розвитку ІТ як засобів навчання: розробка та реалізація спеціалізованих пакетів навчальних програм - автоматизованих навчаючих систем (АНС), розробка та реалізація продукуючих АНС, розвиток інструментальних засобів АНС, розвиток мультимедія, гіпермедіа, інтермедія та мережевих технологій.

Мультимедіа-технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднуються текстова, графічна, аудіо - та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер у повноцінного співрозмовника, дозволила учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, дому, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію.

Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості "читати", аналізувати "живі" озвучені сторінки, тобто

Можливості бачити, чути, читати. Мультимедійні програми створили нові, досконалі умови для учіння:

- діалог між учнями і технічною системою здійснюється за нерегламентованим сценарієм, який кожного разу будується учнем по-новому та на його розсуд;

- раціоналізація класичної (традиційної) системи навчання та самонавчання;

- забезпечується принцип індивідуалізація навчання: кожний учень виконує завдання певного рівня, у певному темпі, певними методами, зручними для засвоєння знань конкретним учнем;

- використання ігрових прийомів;

- перетворення учня у суб'єкт пізнавальної діяльності, який обирає для засвоєння інформацію (послідовність, обсяг, рівень розгалуження, міра допомоги тощо), що є важливою, значимою для нього; який самостійно вирішує питання про перехід до виконання завдань більш складного рівня.

- використання імітаційних інтерактивних моделей для демонстрації функцій об'єкта, що вивчається;

- виконання операцій за допомогою програмних засобів типу діяльнісного предметно-орієнтованого середовища.

Провідними видами комп'ютерних програм є такі:

Комп'ютерний підручник - комплексне програмове забезпечення навчального процесу, що об'єднує якості підручника, довідника, методичних рекомендацій, лабораторного практикуму, задачника;

контролюючі засоби - призначені для контролю, оцінювання, корекції знань учнів;

тренажери - служать для формування та закріплення навчально-пізнавальних навичок;

ігри - програми, що забезпечують найефективніше спілкування та взаємодію гравця з об'єктами ігрового середовища, здійснюють реальний вплив на формування світогляду гравців, особливо підліткового віку;

предметно-орієнтовані середовища - програми, які моделюють мікро - та макросвіти та дозволяють учням оперувати об'єктами, проводити самостійні дослідження, вивчаючи об'єкти у динаміці.

Гіпермедіа - технології надають можливість для роботи з текстами: аналізувати тексти великого обсягу, виділяти в них ключові об'єкти, організовувати перехресні посилання між ними.

Мереживі технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Internet.

Формами мережевої комунікації є:

електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

телеконференція - дозволяє викладачу та учням, що знаходяться на значній відстані один від одного, організовувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального і часу.

Отже, враховуючи вищезазначене, доходимо висновку, що інформаційні технології - це інноваційний підхід до організації інтеракції між комп'ютером та учнями, яка відбувається в діалоговому режимі та у якій ефективно реалізуються інтегровані цілі освітнього процесу: (психологічні, педагогічні, соціологічні) та комплексні педагогічні цілі (дидактичні, виховні, розвиткові).

інтерактивне навчання тренінг

Загальні висновки

1. Акцентуація уваги на інтеракцію як методу організації освітнього процесу - не данина сучасним модним тенденціям в освіті, що є мінливими, як сама мода. Вона обумовлена ефектом, який спричиняє інтеракція на поліпшення якості освіти, підвищення рівня навчальних досягнень учнів та їх психосоціальне зростання. Позитивний результат застосування інтеракцій підтверджують численні психолого-педагогічні дослідження.

2 Інтеракція- взаємодія та спілкування партнерів в процесі розв'язання різноманітних навчально-виховних проблем. Тому цей інноваційний діалогічний метод організації освітнього процесу є альтернативним традиційному монологічному. Принцип діалогічності реалізується у відповідних формах (видах) інтеракції: тренінг, дискусія, психо- і соціодрама, мозкова атака, сюжетно-рольові та ділові ігри, проблемний семінар, евристична бесіда, практикум тощо.

3. Основне призначення інтеракцій - стимуляція суб'єктної активності учнів: розумової, емоційної, соціальної, фізичної.

4. Ефективність використання інтеракцій залежить від усвідомлення педагогами їх значимості та перспективності для підвищення якості освіти, від рівня засвоєння ними теоретичних засад і технологій їх проведення, а також від адаптованості учнів до нових форм організації

5. Застосування у педагогічному процесі сучасних розвивальних педагогічних технологій модульно-розвивального, осмислювально-концентрованого, проблемно-діалогічного навчання, організації навчання за технологією Ельконіна - Давидова - Репкіна, технології "школи діалогу культур", програми "Крок за кроком", "Рівний - рівному" є умовою для теоретичного та практичного засвоєння вчителями інтерактивних методів навчання та адаптації учнів до участі у інтеракціях, оскільки ці методи є провідними у інноваційному навчальному процесі.

6. При всій зовнішній імпровізації, творчому сценарюванні та режисурі інтеракцій, вони мають відповідати комплексу вимог - загально педагогічних, дидактичних, психологічних, виховних, технологічних, організаційно-технічних, гігієнічних.

7 З-поміж різноманітних підходів до вирішення проблем підвищення ефективності освітнього процесу особливо перспективним видається інформаційно-технологічний. Інформаційні технології забезпечують комунікацію (інформаційний обмін) як на рівні "людина (суб'єкт пізнання та діяльності) - комп'ютер" (носій потрібної інформації), так і на рівні "людина - людина" (комп'ютер на цьому рівні - одночасно засіб зв'язку та носій інформації). Провідними інформаційними технологіями в плані комплексного розв'язання дидактичних, психологічних, виховних задач педагогічного процесу є мультимедіа-, гіпермедіа- та мережеві технології. Використання їх в освітньому процесі, як показує досвід, сприяє не тільки інтелектуальному розвитку особистості, а й формуванню.

Список рекомендованої літератури:

1. Анисимов О.С. Учебная и педагогическая деятельность в активных формах обучения. - М., - 1989.

2. Банаев А.А. Активные методы обучения. - М: Профиздат, - 1986.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры.- М.: Прогресс- 1988.

4.Гузеев В.В. Педагогическая техника в контексте образовательной технологии. - М.: Народное образование. - 2001.

5. Гузеев В.В. Теория и практика интегральной образовательной технологии. - М.: Народное образование. - 2001.

6. Дашковская О. Урок- это большая игра // Педагогический калейдоскоп. -1995,-№16.

7. Джуринский А.Н. Реформы зарубежной школы. Надежды и действительность. - М.: Знание. - 1989.

8. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. -К.: ІЗМН.-1997.

9. Зазуліна Л.В. Діалогізація дидактичного процесу: гуманістична перспектива.- К.: Правда Ярославичів.- 1998.

10. Інтерактивне навчання: Досвід впровадження/ За ред. В.Д. Шарко-Херсон: Олді-Плюс,- 2000.

11.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. Посібник.-К.-2002.

12. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (Анализ зарубежного опыта). - Рига: НПЦ «Эксперимент». - 1995.

13. Леонтьев Д.А. Совместная деятельность, общение, взаимодействие (К обоснованию «Педагогики сотрудничества») // Вестник высшей школы. -1989.-№11.

14. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений. - М. -1994.

15. Маствилискер ЭИ. Индивидуальный стиль общения в совместной игровой и предметной деятельности // Вопросы психологии . 1989. № 3.

16.Матюшкин А.М. Проблемные методы обучения. - М.: Педагогика.- 1972.

17. Матюшкин А.М., Петросян А.Г. Психологические предпосылки групповых форм проблемного обучения. -- М.- 1981.

18. Мицич Предраг. Как проводить деловые беседы.- М.: Єкономика. - 1987.

19. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. - Суми: РВВ СДПУ, 1999.

20. Фурман А.В. Проблемні ситуації в навчанні.- К.- 1991.

21. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри. Навчальний посібник.- К.: Вища школа.-1993.

22. Янтовская Ю.В. Взаимосвязь коммуникативной и познавательной деятельности. - Ульяновск.-1985.

23. Левин В.А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию. -М.: Смысл.- 2001.

Размещено на allbest.ru