Особливості організації фізичної підготовки учнів молодшого шкільного віку

Таким чином, при 3-ох разових заняттях на тиждень лише така його структурна впорядкованість може забезпечити:

заняття із значним, а в окремих випадках і з великим навантаженням, відновлення після яких може тривати біля 2-ох діб;

при 3-ох разових заняттях на тиждень 2-ох разовий розвиваючий вплив на конкретні функціональні системи та одноразовий відновлюючий, або ж підтримуючий.

Тепер визначимо оптимальну послідовність розв'язання тренувальних завдань. Оскільки розподіл занять за тренувальною спрямованістю відбувався за локалізацією втоми, то і послідовність фізичних навантажень в окремому занятті також визначалася за цим критерієм. Як вказують літературні джерела [26, 38, 40], найбільш ефективною є така послідовність: швидкість - сила - витривалість - гнучкість. Така послідовність зумовлена важливістю функціонального стану певних механізмів центральної регуляції для прояву одних якостей і не суттєвим їх значенням для прояву інших. Тому спочатку розвивались ті види прояву фізичних якостей, в основі яких лежить збудливість нервових процесів, далі ті, в основі яких лежить лабільність нервових процесів. При розвитку силової витривалості спочатку використовувався динамічний режим роботи м'язів, оскільки гальмування в нервових центрах, що виникає при статичних напруженнях перешкоджає повноцінній роботі виконавчих органів при розвитку динамічної силової витривалості.

Забезпечивши паралельний розвиток гнучкості на кожному занятті, ми отримали систему тренувальних завдань на окремий тренувальний мікроцикл.

Оптимальна тривалість використання тренувальної програми та її оновлення забезпечувалась оновленням засобів та методів їх використання на етапі невідповідності фізичних навантажень можливостям організму (6 тижнів).

Таким чином, впорядкований нами процес розвитку фізичних якостей носить циклічний характер, де відносно завершена серія занять (три на тиждень) повторюється аж до етапу невідповідності фізичних навантажень можливостям організму школярів.

3.2 Добір фізичних вправ

Засобами для розвитку фізичних якостей послужили вправи, що засвоєні в попередніх класах і передбачені шкільною програмою для повторення та вправи, що були засвоєнні в даному навчальному році; спеціально підібрані вправи з додаткових літературних джерел [33] та змодельовані нами нові вправи.

З метою забезпечення відповідності змісту фізичних вправ поставленим завданням їх добір здійснювався шляхом точного моделювання в рухових діях зовнішніх характеристик тренувальних завдань. Серед них:

тренувальна спрямованість: визначається величиною зовнішнього опору, швидкістю скорочення м'язів та тривалістю роботи;

спрямованість тренувального впливу на усі головні м'язові групи [2];

При доборі вправ ми враховували доступний нам спортивний інвентар. Головними засобами зовнішнього обтяження, що використовувались для розвитку фізичних якостей, були: мішки з піском, розбірні гантелі, резинові джгути, гімнастичні лави, власна маса тіла школярів, а також опір партнера. Широко використовувались рухливі ігри та естафети [33].

В зв'язку з обмеженим часом для тренування усіх головних м'язових груп, виключались по можливості ізольовані (односуглобові) вправи, а широко практикувались базові (багатосуглобові) (див. додаток Б), які залучають до роботи одночасно велику кількість м'язових груп і є, крім того, потужним стимулом обмінних процесів. На кожному окремому занятті використовувалась невелика кількість вправ (1-3 для кожної м'язової групи).

Тренувальні програми формувались з допомогою спеціальної таблиці (табл. 3.1.), де у першій колонці фіксуються дні запланованих занять в тижні, форма занять (урочна або позаурочна), та тренувальна спрямованість заняття. У другій колонці фіксується зміст тренувальних завдань. Третя колонка сформована з метою рівноцінного впливу на всі основні м'язові групи, тому вона поділена на вісім частин, в яких фіксуються згиначі та розгиначі кожної ланки тіла, що залучені до роботи при виконанні тої чи іншої вправи.

Таблиця 3.1

Можливий варіант добору засобів у тижневому мікроциклі для комплексного вирішення навчально-тренувальних завдань у фізичному вихованні учнів 3-го класу

Дні, спрямов.

Фізичні вправи

Стопа

Гомілка

Стегно

Тулуб

Плече

Передпл.

Кисть

з

р

з

р

з

р

з

р

з

р

з

р

з

р

Понеділок, урок (Н-М)

1) стрибки

2) віджимання від опори

3) підтягування з вису

4) присідання

5) підйом в сід з положення лежачи

6) утримання півприсіду

7) вис на зігнутих руках

8) утримання упору лежачи на зігнутих руках

9) біг 400 м

Середа (М-В)

1) біг 400м

2) «підтягування» в висі лежачи в макс. темпі

3) згинання-розгинання рук в макс. темпі

4) підйом в сід в макс. темпі

5) футбол

П'ятниця, урок (Н-В)

1) стрибок у довжину з місця

2) віджимання від опори

3) підтягування з вису

4) присідання

5) підйом в сід з положення лежачи

8) утримання півприсіду

9) вис на зігнутих руках

10) утримання упору лежачи на зігнутих руках

11) футбол

Примітка: з - м'язи згиначі; р - м'язи розниначі; Р - розучування; П - повторення; (Н) - навантаження на удосконалення нервових процесів; (М) - навантаження на розвиток м'язової системи (В) - навантаження на удосконалення вегетативних органів

Кожен тренувальний комплекс використовувався без змін від початку до кінця розучування техніки вправи, передбаченої шкільною програмою. Після реалізації навчальної програми формувався новий тренувальний комплекс. Таким чином, незвичність тренувальних завдань, окрім періодичної зміни комбінацій, забезпечувалась також і оновленням фізичних вправ.

3.3 Дозування фізичних навантажень

У фізичному вихованні та спорті дозування фізичних навантажень відбувається шляхом вибору методів виконання фізичних вправ та методичних прийомів інтенсифікації, регулюванням інтенсивності та обсягу роботи, а також тривалістю інтервалів відпочинку і його характером [12, 20].

При визначенні ефективних методів виконання фізичних вправ ми скористалися роботою Л.В. Мосійчука (2004), (табл. 3.2).

В теорії і практиці фізичного виховання при дозуванні фізичних навантажень широко розповсюджене використання даних про сенситивні (чутливі) періоди біологічного розвитку різних фізичних якостей [10]. Згідно цієї теорії вибірково спрямовані впливи на ті чи інші фізичні якості в періоди, що характеризуються підвищеними темпами їх природного розвитку призводять до найбільших зрушень в розвитку цих якостей. Але у різних дослідників дані про терміни максимальних темпів приросту тих чи інших фізичних якостей [4, 35] значно відрізняються і окреслюють лише приблизні їх межі. Крім того сенситивні періоди суттєво коливаються в залежності від індивідуального темпу фізичного розвитку [18, 35], від особливостей соматичного розвитку (мезоморфний, ектоморфний та ендоморфний соматотипи) та від клімато-георгафічних і екологічних умов. Врахування цих всіх факторів у масовому фізичному вихованні досить проблематичне. Крім того такий підхід до розвитку фізичних якостей є дещо однобоким, оскільки ігнорується вдосконалення усіх інших важливих фізичних якостей.

Ми вважаємо, що більш доцільно дотримуватись положення, згідно з яким процес розвитку фізичних якостей в шкільному віці повинен бути спрямований на те, щоб:

сприяти повному розвитку тих фізичних якостей, для прогресування яких на певних щаблях вікового розвитку створюються найсприятливіші біологічні передумови;

Таблиця 3.2

Зовнішні параметри фізичних вправ та їх дозування для розвитку фізичних якостей

№

Вид прояву фізичних якостей

Зовнішні параметри фізичних вправ

Дозування

Величина зовнішнього обтяження

Тривалість роботи

Режим роботи м'язів

Швидкість руху ланок тіла

Предмет зосередження вольових зусиль

Назва методу

Кількість пов-торень в підході

Кількість під-ходів у серії

Кількість серій

Інтервал відпочинку між підходами вправ

1

Максимальна сила

130-90 %

до 8-12 с

ізометричний, концентричний, ексцентричний, ізокінетичний

відсутня, або незначна

на максимальне напруження м'язів

інтерваль-ний

1-3

2-5

1-2

екстремальний (5-6 хв.,ЧСС до 110-90 уд./хв.)

2

Статична силова витривалість макс. інтенсивн.

90-70 %

від 12 с до 30-45 с

ізометричний

відсутня

на максимальну тривалість вправи

інтерваль-ний

-

2-5

1

відносно повний (1,5-3 хв., ЧСС до 120-110 уд./хв.)

3

Динамічна си-лова витри-валість макс. інтенсивності

90-70 %

від 12 с до 30-45 с

концентричний, ізокінетичний

повільна

на максимальну тривалість вправи

інтерваль-ний та варіативний

8-12

2-5

1

відносно повний

4

Статична силова витривалість субмакс. інтен-сивності

70-30 %

від 30-45 с до 3-5 хв

ізометричний

відсутня

на подолання неприємного відчуття втоми

інтерваль-ний

-

2-5

1

жорсткий (1-2 хв., ЧСС до 130-120 уд./хв.)

5

Динамічна си-лова витрива-лість субмакс. інтенсивності

70-30 %

від 30-45 с до 3-5 хв

концентричний, ізокінетичний

повільна

на подолання неприємного відчуття втоми

інтерваль-ний

12-30

4-10

1

жорсткий

6

Вибухова сила

130-70 %

від 0,3-0,5 до 2 с.

ізометричний, концентричний, пліометричний, ізокінетичний

відсутня, або повільна

на швидкість досягнення максимально-го напруження

інтерваль-ний

2-6

2-6

1-2

екстремальний

7

Швидкісна сила

від 70 до 15-20 %

0,3-0,5 с

концентричний, пліометричний, ізокінетичний

значна

на швидкість досягнення максимально-го напруження

інтерваль-ний: удар-ний,зниженя опору

2-6

2-6

1-2

екстремальний

8

Частота швидкісно-силових рухів

від 70 до 15-20 %

до 10-12 с

концентричний, ізокінетичний

значна

на частоту, або на швидкість долаючої фази

інтерваль-ний

мак-сима-льна

3-4

2-3

екстремальний

9

Швидкісно-силова витрива-лість

від 70 до 15-20 %

від 30-45 с до 3-5 хв

концентричний, ізокінетичний

значна

на частоту, або на швидкість долаючої фази

інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 %

мак-сима-льна

2-5

1

відносно повний

10

Швидкість поодинокого руху

20-0 %

0,3-0,5 с

концентричний, пліометричний

гранична

на максималь-ну швидкість скорочення м'язів

інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 %

5-10

2-4

2-3

екстремальний

11

Частота рухів

20-0 %

до 8-12 с.

концентричний

гранична

на швидкість переключенням'язів-антаго-ністів

інтерваль-ний варіа-тивний: 70-120 %

-

3-4

2-3

екстремальний

12

Швидкісна витривалість макс. інтенсив-ності

20-0 %

від 12 с. до 30-45 с

концентричний

біля-гранична

на максималь-ну тривалість вправи

інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 %

-

2-5

2-3

відносно повний

13

Швидкісна витривалість субмакс. інтенсивності

20-0 %

від 30-45 с. до 3-5 хв.

концентричний

висока: ЧСС до 220 уд./хв

на подолання неприємного відчуття втоми

інтерваль-ний варіа-тивний: 70-100 %

-

2-5

1

жорсткий

14

Аеробна витривалість помірної інтенсивності

30-0 %

від 3-5 хв. до 20-30 хв.

-

значна: ЧСС 160-180 уд./хв

на подолання неприємного відчуття втоми

безперерв-ний стандар-тизований

-

-

-

-

15

Аеробна витривалість малої інтенсивності

15-0 %

більше 30 хв.

-

мала: ЧСС 130-160 уд./хв

на подолання неприємного відчуття втоми

безперерв-ний стандар-тизований

-

1

-

-

нівелювати (не порушуючи біологічних закономірностей) вікові затримки в розвитку окремих фізичних якостей.

При цьому, як вказує ряд фахівців [26, 29], не слід застосовувати інтенсивні навантаження і форсувати розвиток будь-якої рухової функції, поки вона не досягне достатньо високого щаблю свого природного розвитку.

Відповідно до біологічних особливостей розвитку організму молодших школярів ми підвищені вимоги ставили до розвитку силових можливостей, гнучкості, аеробної витривалості та швидкості. Виключались вправи, що можуть здійснювати негативний вплив на формування вигинів хребта.

Відповідно до цього, оптимальна величина фізичних навантажень для розвитку практично усіх видів прояву фізичних якостей (крім швидкості) дітей у таблиці 3.1 позначена мінімальними показниками, що можливо реалізувати в межах уроку.

Слід зауважити, що в залежності від особливостей соматотипу реакція на фізичні навантаження різної тренувальної спрямованості є різною для кожного індивіда, а тому по різному відбувається і фізичне вдосконалення. Проте воно, з точки зору підпорядкованості фізичного вдосконалення біологічним закономірностям розвитку організму, буде оптимальним для кожного підлітка, а, отже, по своєму гармонійним.

Зовнішні параметри фізичних вправ підбирались для кожного індивідуально. Враховуючи відносну самостійність різних сторін рухової активності людини, диференціальний підхід здійснювався в межах кожної фізичної вправи. В залежності від рівня фізичної підготовленості, обиралась власна величина зовнішнього опору, швидкість скорочення м'язів та тривалість роботи.

Слід зауважити, що в залежності від особливостей соматотипу реакція на фізичні навантаження різної тренувальної спрямованості є різною для кожного індивіда, а тому по різному відбувається і фізичне вдосконалення. Проте воно, з точки зору підпорядкованості фізичного вдосконалення біологічним закономірностям розвитку організму, буде оптимальним для кожного підлітка, а, отже, по своєму гармонійним.

Зовнішні параметри фізичних вправ підбирались для кожного індивідуально. Враховуючи відносну самостійність різних сторін рухової активності людини, диференціальний підхід здійснювався в межах кожної фізичної вправи. В залежності від рівня фізичної підготовленості, обиралась власна величина зовнішнього опору, швидкість скорочення м'язів та тривалість роботи]. Серед способів поступового підвищення величини фізичного навантаження в найбільшій мірі застосовувався сходиноподібний, оскільки він повністю відповідає закономірностям розгортання процесів довгострокової адаптації організму підлітків до фізичних навантажень і є найпростішим у плануванні динаміки величини фізичних навантажень. Величина сходинки визначалась для кожного учня індивідуально шляхом виконання відповідних фізичних вправ на максимальний результат.

3.3є. Організація тренувального процесу

З метою усунення односторонньої спрямованості роботи з фізичного виховання молодших школярів ми акцентували увагу на більш доцільному розподілі бюджету часу на кожному занятті.

Загальноприйнята схема уроку, в інтересах підвищення ефективності навчально-тренувальної роботи з дітьми, за рекомендацією провідних фахівців галузі [25, 26], нами була дещо змінена. На кожному уроці фізичного виховання в другій половині основної частини ми передбачили спеціальний час для розвитку фізичних якостей. Час для цього був зекономлений за рахунок оперативного проведення підготовчої і заключної частин.

Економія часу в підготовчій частині була досягнута за рахунок більш чіткої організації роботи. Сюди ввійшли наступні заходи:

оперативне повідомлення завдань уроку;

виключення часу на перевірку відсутніх;

виправдане скорочення комплексів загальнорозвиваючих вправ (по одній вправі на кожну групу м'язів);

Економія часу в заключній частині була досягнута за рахунок оцінювання учнів з рухової підготовки в ході основної частини уроку.

Таким чином нами була удосконалена загальноприйнята структура уроку. Основну частину ми розділили на дві підчастини і тому в уроці стало чотири відносно самостійних частини:

1) підготовча - 6-7 хв.;

2) основна - 36 хв.:

а) технічна підготовка - до 15 хв. (ознайомлення, повторення, закріплення та удосконалення рухових навичок). Тривалість цієї частини обумовлена завданнями уроку, степінню складності завдань, їх загальної кількості в уроці, умов, в яких проводиться заняття і методів організації учнів;

б) загальна фізична підготовка - 20-22 хв. (розвиток фізичних якостей).

3) заключна - 2-3 хв. (дихальні вправи, вправи на розслаблення, повідомлення загальних успіхів та недоліків, повідомлення чи нагадування домашніх завдань).

Висока загальна щільність уроку забезпечувалась оптимізацією умов занять та вибором найбільш раціональних методів організації діяльності учнів (фронтальний, потоковий, груповий, елементи змагального та ігрового методів, які окрім підвищення щільності занять, ще й сприяє позитивному емоційному фону).

Для підвищення моторної щільності процесу розвитку фізичних якостей нами практикувався змінно-груповий метод організації діяльності учнів. Всі учні, в залежності від кількості запланованих фізичних вправ для розвитку того чи іншого виду прояву фізичної якості, поділяються на 3-4 групи по 2-4 учні (хлопці і дівчата окремо) з коловою зміною станцій.

Наприклад, в процесі розвитку динамічної силової витривалості максимальної інтенсивності 1-ша група виконує присідання, 2-га - підтягування на перекладині, 3-тя - віджимання в упорі лежачи, 4-та - підйом колін до підборіддя у висі. Одразу по закінчені виконання вправи учні протягом 20-30 с. виконують вправи на розвиток гнучкості у тій частині опорно-рухового апарату, яка приймала участь у попередній роботі. Далі, без інтервалу для відпочинку за командою вчителя, відбувається зміна станцій за принципом колового тренування [42]. При виконанні короткочасних вправ чи наявності часу коло проходилось два рази.

Передбачалось, що досить малі інтервали відпочинку між вправами висуватимуть підвищені вимоги до серцево-судинної та дихальної систем і цим самим сприятимуть підвищенню величини МСК [26]. Окрім цього, це дало можливість зменшити обсяг вправ на аеробну витривалість.

Така організація діяльності учнів на уроці дозволила реалізувати усі заплановані тренувальні завдання за 20-22 хв. із впливовою величиною фізичних навантажень.

В учнів контрольних класів заняття проводились за традиційною методикою, яка передбачала випереджаючий та одночасний розвиток лише тих фізичних якостей, які необхідні для успішного засвоєння техніки рухових дій;

Проте, моторна щільність занять та їх кількість на тиждень була такою ж, як в експериментальних класах.

Висновки до 3-го розділу

1. Організація фізичної підготовки у процесі фізичного виховання школярів початкових класів включає: 1) формування системи тренувальних завдань; 2) добір відповідних фізичних вправ; 3) визначення оптимального дозування фізичних навантажень; 4) пошук ефективних методів організації заняття.

2. Система тренувальних завдань для комплексного розвитку фізичних якостей формується за такими керівними положеннями: вплив на усі сторони рухової активності школярів; безперервна стимуляція адаптаційних процесів у всіх морфо-функціональних структурах організму; оптимальний вплив на конкретні рухові функції школярів, що забезпечується:

зменшенням кількості тренувальних завдань при збереженні всебічності тренувальних впливів;

невеликою кількістю тренувальних завдань на окремому занятті;

оптимальною послідовністю вирішення завдань;

урахуванням оптимальної дієвості тренувальної програми (4-6 тижнів);

наступне фізичне навантаження у фазу суперкомпенсації від попереднього.

3. Добір засобів для реалізації тренувальної прогнами повинен базуватись на моделюванні параметрів, що лежать в основі характеристики навчальних і тренувальних завдань, та забезпечення спрямованості вправ на розвиток усіх рухових функцій у кожній головній м'язовій групі.

4. При плануванні окремого заняття слід домагатись найвищої загальної та моторної щільності.

Розділ 4. Вплив експериментальної методики на рівень фізичної підготовленості молодших школярів

4.1 Характеристика рівня фізичної підготовленості учнів 3-іх класів до педагогічного експерименту

Аналіз результатів тестування фізичної підготовленості показав, що кожен з обстежених навчальних класів дітей вірогідно не відрізнявся (Р 0,1).

Абсолютні величини результатів тестування за обов'язковим комплексним тестом оцінювались за 12-ти бальною шкалою. Оцінювання 6 вправ комплексного тесту відбувається за сумою балів. За кращий показник учень отримує 2 бали, за гірший--1 бал. Ще нижчий показник не враховується. Таким чином, максимально учень набирає 12 балів. Після виставлення певної кількості балів установлюється рівень компетентності учня (від початкового до високого) у його фізичній підготовленості.

Аналіз результатів тесту “Човниковий біг 49 м” у хлопців показав, що загальний середній результат контрольних класів становить 12,4 0,52 с. У дітей експериментальних класів загальний середній результат дещо кращий. Проте він становить 12,3 0,47 с що оцінюється в один бал, відповідно до пограми для загальноосвітніх навчальних закладів. Достовірної різниці між кількісними характеристиками результатів за даним тестом не виявлено (табл. 4.1.).

Дещо нижчий рівень розвитку спритності у дівчат. Кількісний показник тесту “Човниковий біг 49 м” в учениць експериментальних класів становив 13,3 0,44 с. Цей результат оцінюється у чотири бали, що відповідає середньому рівневі тренувальних досягнень. Дівчата контрольних класів виконали тест на середній результат 13,33 0,6 с. Він оцінюється в один бал. Вірогідної різниці між кількісними результатами даного тесту у експериментальних та контрольних класів також не виявлено (Р 0,1).

Таблиця 4.1.

Порівняльна характеристика результатів тестування вихідного рівня фізичної підготовленості школярів

Статистичні Тестові дані завдання	ЕГ (> = 30; + = 26)	КГ (> = 32; + = 24)	t	Р
	М	у	m	М	у	m
Шкільні тести
1	Човниковий біг 49 м (с)	>	12,4	0,47	0,08	12,3	0,52	0,09	0,83	> 0,1
		+	13,3	0,44	0,08	13,33	0,6	0,12	0,9	> 0,1
2	Біг 30 м (с)	>	6,80	0,43	0,07	6,78	0,55	0,09	1,75	> 0,05
		+	7,3	0,45	0,08	7,2	0,39	0,08	0,79	> 0,1
3	Стрибок у довжину з місця (см)	>	146,8	8,13	1,48	145,5	15,47	2,73	0,38	> 0,1
		+	133,7	12,3	2,42	134,7	15	3,05	1,59	> 0,1
4	Віджимання в упорі лежачи (раз.)	>	20,1	5,1	0,9	21,0	6,8	1,2	0,66	> 0,1
		+	15,0	2,68	0,52	15,2	2,75	0,56	1,04	> 0,1
5	Підтягування (раз.)	>	3,5	2,2	0,4	3,6	2,8	0,5	0,62	> 0,1
		+	7,15	3,27	0,64	7,83	3,13	0,63	0,35	> 0,1
6	Біг 1000 м (с)	>	306,6	31,18	5,69	307,7	45,47	8,09	1,52	> 0,1
		+	351,2	58,8	11,5	353,8	57,8	11,79	0,63	> 0,1
7	Нахил тулуба стоячи (см)	>	7,3	4,9	0,9	7,8	4,8	0,8	0,41	> 0,1
		+	9,15	5,09	1,0	8,75	5,34	1,09	0,27	> 0,1

Результати виконання тесту “Біг 30 м” вказали на невисокий вихідний рівень розвитку частоти рухів нижніх кінцівок як у хлопців, так і у дівчат. Загальний середній результат у хлопців контрольних класів становить 6,78 0,55 с. Його якісна оцінка чотири бали, що відповідає середньому рівневі розвитку швидкості. У дітей експериментальних класів середній результат становить 6,80 0,43 с. Він якісно оцінюється в однин бал. Статистично вірогідної різниці між кількісними характеристиками результатів даного тесту не виявлено також (Р 0,05).

Дівчата експериментальних класів показали результат 7,3 0,45 с, контрольної - 7,2 0,39 с. Оцінка цих кількісних показників по одному балу.

Кількісні характеристики означеного тесту також не мають вірогідних відмінностей (Р 0,1).

Середній результат тесту “Стрибок у довжину з місця” у хлопців контрольної групи становив 146,8 15,5 см. Його якісна оцінка один бал, що. Результат хлопців експериментальної групи - 145,5 8,13 см. Його якісна оцінка також один бал. Відповідно, вірогідної різниці між кількісними характеристиками результатів даного тесту також не виявлено (Р 0,1).

У дівчат на початку експерименту рівень розвитку швидкісної сили ніг також знаходився в межах середнього рівня тренувальних досягнень. Дівчата експериментальних класів виконали тест на середній результат 133,7 12,3 см та оцінку один бал, а дівчата контрольних показали результат 134,0 15 см, що становить п'ять балів. Статистично значимої різниці між обстеженими класами дівчат не виявлено (Р 0,1).

Аналіз результатів тесту “Згинання та розгинання рук в упорі лежачи” у хлопців показав, що середній результат контрольних класів становить 21,0 6,8 разів. Його якісна оцінка один бал, що відповідає середньому рівневі розвитку силової витривалості розгиначів верхніх кінцівок. У дітей експериментальних класів загальний середній результат становив 20,1 5,1 разів. Цей результат також оцінюється у один бал і відповідає середньому рівневі розвитку означеної сторони рухової активності людини. Вірогіної різниці між кількісними характеристиками результатів даного тесту не виявлено (Р 0,1).

Абсолютний показник у дівчат експериментальних класів становив 15,0 2,68, контрольної - 15,2 2,75. Різниця між кількісними характеристиками результатів даного тесту тут також статистично не вірогідна (Р 0,1).

Аналогічна картина спостерігається і в результатах виконання тесту “Підтягування з вису”. Середній результат на високій перекладині у хлопців контрольної групи становив 3,6 2,8 разів. Його якісна оцінка п'ять балів, що відповідає середньому рівневі розвитку силових можливостей згиначів верхніх кінцівок. У дітей експериментальної групи загальний середній результат був 3,5 2,2 разів. Ці результати також оцінються у один бал. Статистично значимої різниці між кількісними характеристиками результатів даного тесту не виявлено (Р 0,1).

Кількісний показник підтягувань на низькій перекладині у дівчат експериментальної групи становив 7,15 3,27 разів, контрольної - 7,83 3,13 разів. Якісна оцінка результатів - один бал. Різниця між кількісними показниками результатів обстежених груп також була не вірогідною (Р 0,1).

Тест “Біг 1000 м” хлопці контрольних класів виконали на загальний середній результат 5,077 хв, с 45,5 с. Результат хлопців експериментальних класів - 5,066 хв, с 31,2 с. Його якісна відповідає двом балам, що свідчить про високий відсоток червоних м'язових волокон в цьому віці. Вірогіної різниці між кількісними характеристиками результатів даного тесту також не виявлено (Р 0,1).

Середній показник експериментальних класів дівчат становив 5,51 хв, с 58,8 с, контрольних - 5,53 хв, с 57,8 с. Якісні показники - по два бали. Різниця між кількісними характеристиками результатів даного тесту тут статистично не значна (Р 0,1).

Високі результати були отримані при виконанні тесту “Нахил тулуба вперед з положення стоячи”. Середній результат у хлопців контрольних класів становив +7,8 4,8 см. У дітей експериментальних класів цей результат становив +7,3 4,9 см. Вірогідної різниці між кількісними характеристиками результатів даного тесту не виявлено (Р 0,1).

Результати у дівчат: 9,15 5,1 см експериментальних класів та 8,75 5,34 см - контрольних, або три та два бали відповідно. Різниця в рівні розвитку даної якості статистично не значна (Р 0,1).

Проте, згідно програми для загальноосвітніх навчальних закладів (1--4 класи) якісна оцінка цього результату також один бал.

Високий рівень розвитку гнучності свідчить про сприятливий віковий віковий період для її удосконалення.

Загальний середній бал, який показали хлопці контрольних та експериментальних класів при виконанні обов'язкового комплексного тесту становив відповідно по шість балів, що відповідає середньому рівневі загальної фізичної підготовленості школярів. У дівчат експериментальних та конрольних класів середній бал також становив 6. Ці показники знаходяться в межах середнього рівня стану фізичної підготовленості.

Аналіз фізичної підготовленості школярів свідчить про однорідність обстежених і дає підстави для висновку, що рандомізовані нами групи були максимально наближені до сприятливих умов проведення педагогічного експерименту.

4.2 Характеристика рівня фізичної підготовленості досліджуваних учнів після експерименту

Після реалізації експериментальної програми нами було проведено повторне визначення рівня розвитку фізичних якостей учасників дослідження. Результати тестування, які наведені в таблиці 4.3 та на рисунку 4.1, свідчать про те, що в усіх групах відбулися зрушення у фізичній підготовленості та соматичному розвитку. При цьому, їх величини та напрямок у різних груп не одинакові. Так, в експериментальній групі всі показники покращились; в контрольній - деякі з них дещо покращились, інші не зазнали значних змін.

Аналіз результатів тесту “Човниковий біг 4?9 м” у хлопців показав, що в контрольних та експериментальних класах відбулись позитивні зрушення у розвитку спритності. Враховуючи, що наша методика не передбачала завдань для цілеспрямованого розвитку цієї комплексної психофізичної якості, значного приросту ми тут не очікували. Проте, експеримент виявив протилежне: не дивлячись на незначний приріст абсолютних та відносних показників - у контрольних класах приріст становив 1,62 %, в експериментальних - 5,6 %.

Таблиця 4.3

Порівняльна характеристика результатів тестування кінцевого рівня фізичної підготовленості школярів

Статистичні Тестові дані завдання	ЕГ (> = 30; + = 26)	КГ (> = 32; + = 24)	t	Р
	М		m	М		m
Шкільні тести
1	Човниковий біг 49 м (с)	>	11,7	0,23	0,04	12,1	0,42	0,07	4,71	< 0,05
		+	12,5	0,5	0,09	12,4	0,63	0,13	0,95	> 0,05
2	Біг 30 м (с)	>	6,1	0,31	0,07	6,5	0,69	0,12	5,54	< 0,05
		+	6,7	0,46	0,09	7,0	0,38	0,07	2,63	< 0,05
3	Стрибок у довжину з місця (см)	>	161,4	7,8	1,4	150,3	16,7	2,9	3,69	< 0,05
		+	144,7	13,6	2,65	143,6	14,8	3,02	1,56	> 0,05
4	Віджимання в упорі лежачи (раз.)	>	26,6	6,01	1,09	21,3	7,3	1,29	3,49	< 0,05
		+	20,1	2,75	0,54	15,8	3,0	0,61	3,06	< 0,05
5	Підтягування (раз.)	>	4,7	2,3	0,4	3,9	3,8	0,6	1,8	<0,05
		+	12,17	3,51	0,68	8,6	3,23	0,65	3,4	< 0,05
6	Біг 1000 м (с)	>	260,0	29,14	5,32	292,4	45,8	8,1	4,4	< 0,05
		+	322,1	42,4	8,32	344,1	53,0	10,8	2,39	< 0,05
7	Нахил тулуба стоячи (см)	>	9,2	4,9	0,9	7,9	4,3	0,7	3,24	< 0,05
		+	11,0	5,49	1,07	8,8	5,09	1,04	2,97	< 0,05

Більш значний кількісний приріст результатів виконання тесту “Човниковий біг 49 м” спостерігається у дівчат: 5,4 % контрольних класів, та 5,9 % - експериментальних. Але у якісному відношенні такий значний приріст ніяк не відобразився на збільшення суми балів згідно вимог сучасної програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Такі зрушення у обстежених класах, як на нашу думку, слід пов'язати з тим, що результат у виконанні тесту “Човниковий біг 49 м” у вирішальній мірі залежить від швидкості бігу, а не від усієї сукупності складних аферентних та центральних механізмів, що відповідають за управління просторовими, часовими і динамічними параметрами рухів та рухових дій. Тому покращення результатів виконання цього тесту тут, очевидно, слід пов'язати із збільшенням максимальної швидкості бігу дітей (тест “Біг 30 м”), а не з удосконаленням провідних психофізичних здібностей.



Рис. 4.1. Показники відносного приросту результатів фізичної підготовленості учнів досліджуваних груп

Примітка: 1 - човниковий біг 4?9 м; 2 - біг 60 м; 3 - стрибок у довжину з місця; 4 - віджимання в упорі лежачи; 5 - підтягування; 6 - біг 1000 м.

Так, зрушення в експериментальних та контрольних класах є вірогідними (Р < 0,05) з причини низького вихідного рівня даних показників, а різниця між кінцевими показниками статистично не значна (Р > 0,05).

Зважаючи та те, що сенситивний період розвитку частоти рухів припадає на молодший шкільний вік [1], результати виконання тесту “Біг 60 м” свідчать про суттєві позитивні зрушення у показниках максимальної швидкості бігу в обстежених класах. Так у хлопців контрольних класів вони становлять 4,3 %, а в експериментальних - 8,95 %. У дівчат покращення результатів відбулось на 1,4 % в контрольних, та 5,5 % в експериментальних. Приріст результатів у цьому тесті слід пов'язувати із збільшенням темпу кроків та із збільшенням їх амплітуди. Вона, в свою чергу, зумовлена збільшенням швидкісної сили ніг (тест “Стрибок у довжину з місця”). Тому ми вважаєм, що вірогідна різниця між кількісними показниками виконання цього тесту після експерименту у контрольних та експериментальних класів (Р < 0,05 у хлопців та Р < 0,05 у дівчат) тісно пов'язана із суттєвою різницею у кількісних показниках швидкісної сили ніг учнів даних груп.

Досить суттєві зрушення відбулися у розвитку швидкісної сили ніг. Про це свідчать результати виконання тесту “Стрибок у довжину з місця”. Для хлопців контрольних класів він становив 9,8 %, для експериментальних - 3,2 %. Кількісні характеристики приросту результатів між експериментальними та контрольними класами мають вірогідну різницю (Р < 0,001), що свідчить про більшу ефективність експериментальної методики.

У дівчат контрольних класів зрушення становило 6,6 %, у експериментальних - 8, 07 %. Абсолютний приріст у порівнянні з хлопцями тут дещо нижчий, що свідчить про те що у цьому віці починає виявлятись статева різниця. Достовірної різниці між кінцевими результатами тут не виявлено (Р < 0,05).

Аналіз результатів тесту “Згинання та розгинання рук в упорі лежачи” у хлопців показав, що в контрольних та експериментальних класах також відбулись позитивні зрушення у розвитку силової витривалості розгиначів рук. При цьому, в експериментальних класах кількісні зрушення більш значні і становлять 31,3 % проти 1,42 % контрольних класів.

Це пов'язано із здатністю до значної тренованості означеної якості дітей даного віку. Приріст результатів в обох групах слід пов'язувати із природнім підвищенням в скелетних м'язах спеціалізованих білих волокон. Кількісні характеристики приросту результатів між експериментальними та контрольними класами мають вірогідну різницю (Р < 0,05).

Помітні зрушення відбулись і у дівчат експериментальних класів - 34,6 %. У контрольних класах спостерігається приріст на 3,94 %. Різниця між абсолютними величинами кінцевих результатів є вірогідною (Р < 0,01).

Виконання хлопцями тесту “Підтягування з вису” свідчать про значні зрушення в абсолютних показниках силової витривалості згиначів рук учнів експериментальних класів - 31,4 %. У дітей контрольних класів - 8,3 %. Великий відсоток зрушення можна пояснити малими абсолютними кількісними показниками цього тесту до експерименту. Значний якісний приріст результатів в дітей експериментальних класів (Р < 0,05) переконує в ефективності експериментальної методики.

У дівчат спостерігалась зовсім інша картина. У контрольних класах приріст становив 69,9 %, у експериментальних - 9,83 %. Статистична вірогідсть різниці між абсолютними величинами приросту результатів у обстежених групах по закінченні експерименту (Р < 0,05) свідчить про доцільність цілеспрямованого вдосконалення силової витривалості молодших школярів.

Результати тесту “Біг 1000 м” у хлопців вказують на те, що в учнів експериментальної групи відбулись значні зрушення як у абсолютних, так і відносних кількісних показниках аеробної витривалості. Вони покращились на 15,1 %. У хлопців контрольних класів дистанція долалась швидше на 4,97 %. Це пов'язано з тим, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом у розвитку аеробної витривалості. Різниця між кількісними характеристиками приросту результатів у обстежених групах тут вірогідна (Р < 0,001).

Дещо менші зрушення в рівні загальної витривалості відбулись в дівчат. Так в учениць контрольних класів результат покращився на 2,74 %. У дівчат же експериментальної групи зрушення становило 8,31 %. Таким чином, даний період у дівчат характеризується підвищеною чутливістю до навантажень аеробної спрямованості. Підтверджує це і середня помилка різності (Р < 0,05).

Виконання хлопцями тесту “Нахил тулуба вперед із положення стоячи” показало в учнів експериментальних класів високі відносні кількісні зрушення в гнучкості кульшових суглобів - 23,3 %. У хлопців контрольних класів показники значно нижчі - 1,28 %. Високий приріст результатів у хлопців експериментальних класів свідчить про позитивний вплив у молодшому шкільному віці пасивних вправ на гнучкість у поєднанні з розвитком інших фізичних якостей. Про це свідчить також статистично вірогідна різниця між абсолютними величинами кінцевих результатів (Р < 0,01).

У дівчат контрольних класів амплітуда нахилу збільшилась на 0,57 %, а в експериментальних - на 19,67 %. Це свідчить про податливість м'язово-зв'язкового апарату дівчат до розтягування. Різниця між величинами приросту результатів досить вірогідна (Р 0,05). Проте, значне середнє квадратичне відхилення результатів вказує на визначальну роль в рівні розвитку гнучкості спадкових факторів.

Середній відносний приріст у загальній фізичній підготовленості у хлопчиків експериментальних класів становив 24 %, конрольних - 5,7 %. У дівчаток 26 % та 6,73 % відповідно.

Таким чином, статистичні параметри, що дають кількісні характеристики двох різних тренувальних методик третьокласників, свідчать про наявність вірогідної різниці між ними. Отже, знайдені характеристики двох методик пояснюються не випадковими, а закономірними чинниками, зокрема педагогічними.

Висновки

Результати проведеного дослідження дають підстави для таких висновків:

1. Аналіз літератури виявив великий інтерес дослідників до пошуку нових шляхів цілеспрямованої реалізації закономірностей довгострокової адаптації до фізичних навантажень як однієї з найголовніших умов задоволення таких людських потреб, як підвищення продуктивності рухової діяльності та збереження і зміцнення здоров'я. Найменш дослідженою є проблема формування програми комплексного розвитку фізичних якостей та добору адекватних засобів її реалізації як обов'язкової умови забезпечення довгострокової адаптації організму дітей до фізичних навантажень.

2. Система тренувальних завдань, спрямованих на всебічний розвиток фізичних якостей, формується за такими керівними положеннями:

відповідність спрямованості фізичних навантажень очікуваному напрямку адаптації, що вимагає впливу на усі (16 фізичних якостей) сторіни рухової активності школярів;

безперервна стимуляція адаптаційних процесів у всіх морфо-функціональних структурах організму;

оптимальний вплив на конкретні рухові функції підлітків, що забезпечується:

зменшенням кількості тренувальних завдань при збереженні всебічності тренувальних впливів;

невеликою кількістю тренувальних завдань на окремому занятті;

оптимальною послідовністю вирішення завдань;

урахуванням оптимальної дієвості тренувальної програми (4-6 тижнів);

реалізація фази суперкомпенсації від попереднього фізичного навантаження.

3. В умовах педагогічного експерименту рівень фізичної підготовленості хлопів і дівчат експериментальних класів порівняно із контрольними значно підвищився (Р < 0,05). Відносний приріст у показниках фізичних якостей в експериментальних класах достовірно перевищив показники контрольної групи у більшості тестових завданнях. Загальний рівень фізичної підготовленості за обов'язковим комплексним тестом після завершення експерименту в хлопців контрольних класів покращився на 5,7 %, а в хлопців експериментальних зріс на 24 %. У дівчат контрольних класів рівень фізичної підготовленості покращився на 6,73 %. В дівчат експериментальних класів оцінка покращилась на 26 %.

4. Підтверджено, що вік 8-9 років для хлопців є сенсетивним періодом для розвитку таких різновидів прояву фізичних якостей, як швидкість, швидкісна сила та силова витривалість в зоні максимальної інтенсивності. Також молодший шкільний вік є сприятливим для розвитку аеробної витривалості.

5. Темпи та величини приростів у розвитку показників сили і витривалості у хлопчиків кращі ніж у дівчаток.

6. Доведено, що цілеспрямований безперервний вплив на усі рухові функції організму хлопців і дівчат 8-9 років сприяє всебічному фізичному розвитку, вдосконаленню чутливих для розвитку у цей вік фізичних якостей.

7. Вищенаведені результати свідчать про більшу ефективність запропонованої нами методики формування програми комплексного розвику фізичних якостей в процесі фізичного виховання дітей 8-9 років.

Список використаних джерел

Азарова И.В. Темпы прироста скоростно-силовых качеств у детей младшего и среднего школьного возраста в связи с критическими периодами развития двигательной функции: Автореф. дис….канд. пед. наук. - Омск, 1983. - 24 с.

Анатомия человека. Учебник для студентов ин-тов физ. культуры. Под ред. В. И. Козлова. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 460 с.

Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1975. - 402 с.

Ареф'єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навч. посібник для студ. навч. закладів II-IV рівнів акредитації. - 2-ге вид. перероб. і доп. - Кам'янець-Подільський: Абетка НОВА, 2002. - 220 с.

Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития (основы негентропийного анализа). - М.: Наука, 1982. - 270 с.

Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: Учеб. пособие. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 223 с.

Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 144 с.

Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 64 с.

Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся. - К.: Радянська школа, 1988. - 184 с.

Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников. - Мн.: Нар. асвета, 1978. - 88 с.

Дьяконов В.В. Развитие выносливости, быстроты и силы у школьников и их воспитание на уроках физической культуры в пятых классах: Автореф. дис….канд. пед. наук. - М., 1982. - 22 с.

Дьячков В.М. Методы совершенствования физической подготовки (доклад на первой Всероссийской методической конференции тренеров по спорту). - М, 1960. - 120 с.

Заикин В.А., Зайцева В.В. Быстрее! Выше! Сильнее! // подпис. науч.-попул. серия «Физкультура и спорт». - М.: Знание, 1991. - № 3. - С. 86-178.

Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 200 с.

Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика особенностей адаптации двигательного аппарата к разным видам деятельности // IV Всесоюз. симпоз. по физиол. пробл. адаптации (Таллин, 1984). - Тарту: Минвуз СССР, 1984. - С. 73-76.

Иващенко Л.Я. Программирование занятий оздоровительной направленности // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 1. - С. 31-34.

Камерцер М.Г. Урок после урока. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 108 с.

Кучеров И.С., Шабатура Н. Н., Давиденко И. М. Физиология людини: навч. посібник для студентів фак-тів фіз. виховання пед. ін-тів. - К.: Вища школа, 1981. - 408 с.

Леонова В.А. Дифференцированный подход к выбору методов совершенствования двигательных качеств школьников: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 - М., Всероссийский научно-исследовательский ин-тут физ. культуры и спорта, 1990. - 18 с.

Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. - Л.: Штабар, 1997. - 207 с.

Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры. - Мн.: Высш. школа, 1980 - 220 с.

Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и пед. уч-щ. - М.: Просвещение, 1991. - 191с.

Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры): Учеб. для ин-тов физ. культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 543 с.

Матвеев Л.П., Меерсон Ф.З. Принципы теории тренировки и современные положения теории адаптации к физическим нагрузкам // Очерки по теории физической культуры: труды ученых соц. Стран / Сост. и общ. ред. Матвеев Л. П. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - С. 224-241.

Мосійчук Л.В. Навчально-тренувальний процес у фізичному вихованні учнів загальноосвітньої школи. - Тернопіль: ТАНГ, 2004. - 128 с.

Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - Київ “Олімпійська література”, 1997. - 583с.

Поляков М.И. О развитии физических качеств // Физическая культура в школе: Научо-методический журнал. - № 1. - 2002. - С. 18.

Присяжнюк С.І. Розвиток фізичних якостей учнів початкових класів загальноосвітньої школи (на прикладі сили і витривалості): Автореф. дис….канд. наук з ФВ і С. - Львів - 2001. - 17с.

Развитие двигательных качеств школьников (развитие быстроты, выносливости, силы и равновесия) / Под ред. З.И. Кузнецовой. М.: 1967. - 204 с.

Разумовский Е.А. Как стать сильным и выносливым // Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Физкультура и спорт». - М.: Знание, 1984. - № 3. - 64 с.

Ратушная Л.И. Для комплексного развития двигательных качеств у юношей старших классов // Физическая культура в школе. - 1985. - № 12. - С. 32-33.

Романенко В.А. Двигательные способности человека. Донецк: “Новый мир”, УКЦентр, 1999. - 336 с.

Современная система спортивной подготовки / Под общ. ред. В.Л. Сыча, А.С. Хоменкова, Б.Н. Шустина. - М.: СААМ, 1994. - 446 с.

Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М.: Медгиз, 1960. - 280 с.

Спортивные и подвижные игры: Учебник для средних спец. учеб. заведений физ. культуры. - изд. 3-е, перераб., доп. / Под. ред. Ю.И. Портных. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 344 с.

Тартаковский М.С. Уроки физической гармонии. - М.: Мол. гвардия, 1983. - 110 с.

Теория и методика физического воспитания: Учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов / Б.А. Ашмарин, Ю.А. Виноградов, З.Н. Вяткина и др. - М.: Просвещение, 1990. - 287 с.

Терешкин А.Ф. Динамика функционального состояния организма детей и подростков при систематическом использовании статических упражнений на занятиях по физической культуре // Сб. науч. трудов «Развитие двигательной и функциональной подготовленности школьников». - Свердловск: Уральский рабочий, 1990. - С. 20-28.

Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 206 с.

Уилмор Дж., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности (перевод с английского). - К.: Олимпийская литература, 1997. - 503 с.

Физиология мышечной деятельности / Под ред. Я.М. Коца. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 447с.

Физическое воспитание: Учебник / Под ред. В.А. Головина, В.А. Маслякова, А.В. Коробкова и др. - М.: Высш. школа, 1983, - 391с.

Физическая активность человека / Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. и др. - К.: Здоров'я, 1987. - 224 с.

Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1974. - 232 с.

Фомин Н.А., Вавилов Ю. Н. Физиологические основы двигательной активности. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 224 с.

Харе Д. Учение о тренировке (пер. с нем.). - М.: Физкультура и спорт, 1971. - 328 с.

Худолій О. М. Теоретичні основи планування навчальної роботи з фізичної культури в школі // Теорія та практика фізичного виховання. - № 1. - 2001. - С. 3-12.

Чудиновских А.В., Воробьев А.Т. Новые подходы к планированию учебной работы по физической культуры в школе // Сб. науч. трудов «Развитие двигательной и функциональной подготовленности школьников”. - Свердловск: Типография из-ва «Уральский рабочий», 1990. - С. 98-104.

Шевченко А.А., Перевощиков Ю.А. Основы физического воспитания. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1984. - 184 с.

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 272 с.

Шолих М. Круговая тренировка (перевод с немецкого). - М.: Физкультура и спорт, 1966. - 174 с.

ДОДАТОК А

Основні вправи для розвитку м'язової маси (силової витривалості в зоні максимальної інтенсивності):

а) для м'язів-згиначів плечового поясу і рук (поверхневі м'язи спини, двоголові м'язи плеча, згиначі передпліччя):

Підтягування з вису на перекладині: широким хватом, хватом зверху, хватом знизу, вузьким хватом.

Підтягування з опорою в підлогу на низькій перекладині.

Підтягування на низькій перекладині з підтримкою партнера за ноги.

Підтягування в положенні нахилу на гімнастичній стінці з опорою ніг на рейку.

Тяга силою мішка з піском до грудей в нахилі вперед.

Тяга гантель в нахилі поперемінно чи почергово.

б) для м'язів-розгиначів плечового поясу і рук (грудні м'язи, дельтовидні, трапецієвидні, триголові м'язи плеча):

Згинання і розгинання рук в упорі лежачи: одночасне та поперемінне.

Згинання і розгинання рук в змішаному упорі лежачи з заді з опорою рук і ніг на жердинах паралельних брусів та в упорі лише на руках.

Жим лежачи партнера, який сидить на руках виконавця з опорою ніг і рук в гімнастичну стінку.

Жим лежачи мішка з піском.

Жим стоячи мішка з піском.

Жим стоячи гімнастичної лави.

в) для м'язів-згиначів та розгиначів тулуба і шиї (м'язи черевного пресу, розгиначі хребетного стовпа, м'язи переднього відділів шиї):

Підйом в сід з положення лежачи на спині: без поворотів тулуба та з поворотами.

Підйом ніг з вису на гімнастичній стінці.

Підйом прямих ніг з положення сидячи в упорі позаду.

Перенос прямих ніг з ліва на право і навпаки під прямим кутом у положенні лежачи тримаючись за гімнастичну лаву.

Підйом прямих ніг з положення лежачи на животі на гімнастичному “козлі”, тримаючись руками за рейку гімнастичної стінки: без обтяження та з гантелею між ногами.

Нахили із обтяженням (мішок з піском) на плечах з положення стоячи.

“Гіперестензії” лежачи на животі та на боку.

Станова тяга стоячи: в ролі зовнішнього обтяження виступає партнер, який лежить на підлозі на спині і під час виконання вправи тіло зберігає випрямленим; виконавець тримає партнера за шию.

Згинання та розгинання голови в положенні борцівського “партера” з опором партнера.

Теж саме лежачи на спині на гімнастичній лаві.

г) для м'язів ніг (згиначі та розгиначі стегна, гомілки, згиначі стопи):

Присідання з партнером на плечах біля гімнастичної стінки з підйомом на носки.

Присідання на одній нозі з підвищення з підйомом на носок.

Поперемінне присідання з мішком з піском на плечах.

Присідання у випад з гантелями в руках.

Присідання з широким розведенням носків ніг з обтяженням на плечах: п'ятки знаходяться на відстані 15-25 см одна від одної, носки сильно розвернуті назовню.

Згинання гомілок лежачи на животі із застосуванням опору партнера.

Для розвитку статичної силової витривалості в зоні максимальної інтенсивності використовувались переважно ті ж вправи, що і для динамічної, але в ізометричному режимі роботи м'язів.

Для розвитку динамічної силової витривалості в зоні субмаксимальної інтенсивності використовувались переважно ті ж вправи, що і для максимальної, але з меншою величиною зовнішнього обтяження та більшою тривалістю роботи.

Для розвитку статичної силової витривалості в зоні субмаксимальної інтенсивності також переважно використовувались ті ж вправи, що і для динамічної, але в ізометричному режимі роботи м'язів.

Основні вправи для розвитку швидкісної сили:

а) для м'язів-згиначів плечового поясу і рук:

Поодиночне підтягування з вису на перекладині на швидкість з поштовхом ніг та без: широким хватом, хватом зверху, хватом знизу, вузьким хватом.

Теж з опорою в підлогу на низькій перекладині.

Теж на низькій перекладині з підтримкою партнера за ноги.

Ривок на швидкість мішка з піском до грудей в нахилі вперед.

Ривок гантель на швидкість в нахилі поперемінно та почергово.