Вплив стилю педагогічного спілкування вчителя на процес формування пізнавальної активності старшокласників на уроках загальної біології

Хтось із вас знає, що таке бродіння?

Бродіння - це анаеробний процес розпаду молекул (найчастіше глюкози) на простіші продукти. Шляхом бродіння енергію отримують більшість мікроорганізмів, які існують у без кисневому середовищі. Врезультаті бродіння виділяється значно менше енергії, ніж при диханні, і при цьому також утворюється рад побічних продуктів бродіння (наприклад, етиловий спирт).

Є організми, які можуть жити тільки за наявності в атмосфері вільного кисню, який вони використовують як окисник. Їх називають аеробами.

Проте є на Землі й такі організми, які одержують енергію за відсутності в атмосфері вільного кисню шляхом прискореного, але не повного розщеплення поживних речовин (деякі прокаріоти, найпростіші, гельмінти). Їм для життя кисень не потрібний і тому їх називають анаеробами.

Проте, кисень може виявитися і шкідливим для живого організму, якщо він є окисником ДНК та інших життєво важливих компонентів клітини. Тому в клітин виробився механізм захисту від його шкідливої дії.

Вода також є дуже важливим та необхідним компонентом живих організмів (на дарма ж перше життя на землі зародилося саме у воді, і вміст води в різних організмів коливається в межах 70-99 %).

Які ж функції води в живих організмах?

1. Метаболічна ф-я - вода є полярним розчинником, середовищем для біохімічних реакцій, кінцевим продуктом багатьох хім. реакцій;

2. Транспортна - вода забезпечує перенесення молекул всередині клітини, з однієї клітини до іншої.

3. Терморегуляторна - забезпечує рівномірний розподіл тепла всередині організму, а під час потовиділення у тварин і транспірації у рослин охолоджує організм;

4. Вода як реагент. Вода може вступати як реагент, тобто вступати безпосередньо у хімічні реакції. Вода наприклад є джерелом водню в процесі фотосинтезу.

5. Механічна функція. Вода практично не стискається, що є дуже важливим для надання форм соковитим органам і тканинам. У рослин вода зумовлює тургор клітин, а в деяких тварин (круглих і кільчастих червів та голкошкірих) виконує опорні функції як гідростатичний скелет.

VІ. Вторинне вивчення та закріплення нових знань

(У друкованих зошитах учні виконують завдання на розрахунок вмісту води у власному організмі)

Визначення вмісту води у власному організмі

Мета: навчитися розраховувати орієнтовний вміст води у власному організмі

Обладнання і матеріали: довідкова таблиця

І.Теоретична частина. Для виконання практичних розрахунків учні ознайомлюються із даними довідкової таблиці

Вкові періоди розвитку людини

Вміст води, % від загальної маси тіла

Внутрішні органи людини

Вміст води, % від загальної маси органа

Ембріон

92

нирки

82,7

Новонароджений

72

легені

79

Підліток

75

кістки скелета

22

Доросла людина

65

головний мозок

75

Літня людина

55

печінка

68

серце

79,2

м'язи

75,6

шкіра

72

ІІ. Практичні дослідження

1. Розрахуйте вміст води у власному організмі

2. Вільна вода складає 95 % від загальної кількості води в клітинах, а структурована (зв'язана) - до 5 %. Розрахуйте орієнтовно вміст вільної та структурованої води у власному організмі.

3. Розрахуйте орієнтовно вміст води у головному мозку (який складає 2,2 % від маси тіла)

Зробити висновок щодо того, скільки води міститься загалом у організмі, скільки вільної і зв'язаної води. Із чим пов'язана різна кількість води у різних органах тіла. Як змінюється вміст води в організмі з віком т з чим це пов'язано.

VIІ.Узагальнення і систематизація нових знань

1. Перелічіть основні функції води.

2. Чим саме зумовлений шкідливий вплив кисню на організм.

VIІІ. Підведення підсумків уроку

Роль води в життєдіяльності організмів визначається її унікальними хімічними та фізичними властивостями, пов'язаними передусім із полярністю молекул, високою теплоємністю, теплопровідністю, здатністю устоювати водневі зв'язки.

Кисень - головний окисник поживних речовин у процесі дихання аеробних організмів, в процесі якого виділяється енергія, необхідна для життєдіяльності організмів

ІХ. Д/З Прочитати параграф 1. Дати відповідь на запитання в кінці параграфа. Підготуватися до контрольної роботи з теми неорганічні речовини.

До побачення.

Тема записана на дошці

Індивідуальне

опитування учнів

Обговорення питань

Постановка проблемної ситуації

Розповідь учителя з елементами бесіди

Запитання до учнів

Фронтальна бесіда.

Запис у зошит

Виконання

роботи в друкованих зошитах

Опитування учнів

Заключне слово вчителя або когось із учнів

Д/з записане на дошці

Аналізуючи проведений нами урок, можемо сказати, що загалом урок пройшов вдало. Цьому сприяло те, що с структурі уроку активно проводилося спрямування змісту уроку до думок учнів шляхом створення проблемної ситуації на початку уроку, шляхом бесід з учнями в процесі вивчення нового матеріалу. Також добре пройшла практична робота учнів, чому сприяло попереднє пояснення цілей та завдань уроку, попереднє коментування ходу виконання роботи.

Далі ми проводили уроки також із максимальним залученням учнів впродовж уроку в обговорення матеріалу уроку, зі створенням на уроці активної робочої атмосфери, поясненням матеріалу із використанням цікавих фактів що існують в природі. Це досить добре активізувало пізнавальну активність учнів на уроці. Додатковим засобом активізації слугувало виконання та спостереження за лабораторним дослідом.

Наведемо розробку наступного уроку

Урок з теми «Різноманітність та функції ліпідів»

Мета та завдання: сформувати в учнів поняття про структуру, властивості, різноманітність та біологічну роль ліпідів; розвивати вміння спостерігати, аналізувати, робити висновки; виховувати науково-матеріалістичний світогляд.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Вид уроку: лабораторний

Базові поняття і терміни: ліпіди, жири, фосфоліпіди, стероїди

Хід уроку

І. Оголошення теми, постановка завдань уроку Ми продовжуємо з вами вивчати органічні сполуки і сьогодні вивчимо такий клас органічних речовин, як ліпіди, вивчимо їх будову, різноманіття, властивості та біологічну роль ІІ. Актуалізація опорних знань Обговорення питань «Яка речовина міститься в насінні соняшника та яке її значення для рослини». «Яка речовина запасається в горбах верблюда і чому він її запасає» ІІІ. Мотивація нових знань Отже, як бачите, жири (а точніше скажемо ліпіди) - це також дуже важливі складові живих організмів. Насправді ліпідів значно більше і виконують вони в організмі найрізноманітніші дуже важливі біологічні функції. А які ж саме - це ми і з'ясуємо протягом уроку. На уроці ми також виконаємо лабораторну, на якій визначимо деякі властивості органічних речовин, які вже нам відомі ІV. Первинне сприйняття, осмислення і засвоєння нових знань. Під терміном ліпіди хіміки об'єднують жири і жироподібні речовини. Головний критерій, за яким ці речовини об'єднали в одну групу є те, що вони не розчиняються в полярних розчинниках, але добре розчиняються в неполярних розчинниках: ефірі, бензині, хлороформі, спирті і в інших. Ця властивість споріднює всі ліпіди. А за своєю структурою вони доволі істотно відрізняються між собою. Таким чином ліпіди - це органічні сполуки з різною структурою, але спільними властивостями: не розчиняються у воді, але розчиняються в неполярних розчинниках. У живих організмах зустрічаються різні ліпіди, зокрема жири, фосфоліпіди, стероїди. Усі вони виконують важливі біологічні функції. Найпоширеніші і найвідоміші серед ліпідів - жири. Зазвичай вміст жиру в клітині становить близько 10 % (від сухої речовини). Проте, є клітини, у яких міститься близько 90 % жиру. У тварин такі клітини перебувають під шкірою, у грудних залозах, сальнику. Жир міститься у молоці всіх ссавців. У деяких рослин велика кількість жиру зосереджена в насінні і плодах (соняшник, коноплі, волоський горіх). За хімічною структурою жири являють собою складні молекули трьохатомного спирту гліцерину та трьох залишків високомолекулярних жирних кислот. Жирні кислоти - це органічні сполуки, до складу яких входить карбоксильна група (СООН) та довгий вуглеводневий хвіст (R): Н2СОН СООН - R1… Н2СО - СО - R1… Н СОН СООН - R2… Н2СО - СО - R2… Н2СОН СООН - R3… Н СО - СО - R3… гліцерин Високомолекулярні жирні кислоти жир Усі жирні кислоти поділяють на дві групи: насичені, тобто ті, які не містять подвійних зв'язків між атомами карбону, а мають лише одинарні зв'язки між атомами карбону (С-С) у вуглеводневому хвості і ненасичені, тобто ті, які містять подвійні зв'язки (С=С). Залежно від того, які жирні кислоти (насичені чи ненасичені) входять до складу жиру, від їх співвідношення у складі жиру, жири мають різні властивості. Так, рослинні жири, або олії, багаті на ненасичені жирні кислоти, тому зазвичай вони легкоплавкі - рідкі при кімнатній температурі. Тваринні ж жири при кімнатній температурі залишаються твердими, бо містять переважно насичені жирні кислоти. Жири Рослинні (рідкі) Ті, які багаті на ненасичені жирні кислоти Тваринні (тверді) Ті, які багаті на насичені жирні кислоти Калорійність жирів вища, ніж калорійність вуглеводів, тому вони відкладаються в організмі як запасна поживна речовина: Калорійність: жир - 1 г - 38,9 кДж енергії вуглеводи - 1 г - 17,2 кДж білки - 1 г - 17,2 кДж Жир також служить для теплоізоляції і забезпечує плавучість (згадайте великих китів, які можуть жити у холодних водах - в них шар жиру може бути 0,5 м) Один із продуктів окиснення жирів - вода. Саме тому пустельні тварини (деякі, наприклад верблюди) запасають жир, який служить їм як джерело ендогенної води (1 г жиру - 1,1 г води). Особливо важливі жироподібні речовини - фосфоліпіди. Фосфоліпіди - це теж сполуки гліцерину й жирних кислот, але вони містять у своєму складі ще й залишок фосфорної кислоти. Молекула фосфоліпіда має особливу будову - у ній розрізняють «голівку» й два «хвости». Голівка гідрофільна і також добре взаємодіє з іншими голівками фосфоліпідів. Хвости - це залишки жирних кислот, вони гідрофобні і уникають взаємодії з водою і також добре взаємодіють між собою. Фосфоліпіди завдяки своїй будові мають здатність утворювати біліпідний шар, який є основою біологічних мембран. Є ще така група ліпідів, як стероїди Стероїди не містять у своєму складі жирних кислот, а складаються лише із вуглеводневих блоків С5Н8 Вони є важливими компонентами статевих гормонів, вітаміну Д. До ліпідів належать також вітамін А, воски, лецитин, холестерин. V. Вторинне вивчення та закріплення нових знань Отже, ліпіди виконують в організмі дуже багато важливих функцій. Назвіть, будь-ласка їх. Функції ліпідів 1. Структурна 2. Енергетична 3. Запасна 4. Захисна 5. Терморегуляторна 6. Гормональна 7. Джерело ендогенної води VІ.Узагальнення і систематизація нових знань Виконання лабораторної роботи (Лабораторна робота «Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей») VІI. Підведення підсумків уроку Запитання для повторення та обговорення: 1. За яким критерієм ліпіди були об'єднані в одну групу? 2. Назвіть групи ліпідів, які ми з вами вивчили? 3. Завдяки яким властивостям жири виконують терморегуляторну функцію. VІIІ. Д/З Параграф 3, вивчити конспект До побачення.	Вступне слово вчителя Обговорення питань Постановка проблемної ситуації Розповідь вчителя з елементами бесіди Пояснення з таблицею на дошці Схема зарисована на дошці Пояснення з використанням таблиці Учні називають функції та пояснюють їх Проведення досліду на розчинність олії в різних розчинниках Д/З записане на дошці

Аналізуючи проведений урок, можемо сказати, що учні під час уроку працювали досить плідно Були моменти, коли учням були не зрозумілими певні положення, вони наголошували на цьому і ми разом з учнями ще раз розбирали не зрозуміле.

На нашу думку, особливо складною для розуміння учнями була тема «Особливості будови та властивості нуклеїнових кислот». Ми врахували всю складність термінології, яка зустрічається в даній темі і тому особливу увагу надали належному їх поясненню. Наведемо розробку уроку з даної теми

Урок з теми «Особливості будови та властивості нуклеїнових кислот»

Мета та завдання: сформувати в учнів поняття про особливості будови нуклеїнових кислот, їх властивості та біологічну роль; про особливості будови нуклеотидів, про типи нуклеотидів, які входять до складу молекул ДНК та РНК;

розвивати практичні вміння розв'язувати елементарні задачі з реплікації та транскрипції; виховувати науково-матеріалістичний світогляд.

Базові поняття та терміни: нуклеїнові кислоти, нуклеотиди, аденін, тимін, цитозин, гуанін, урацил, ДНК, РНК, реплікація, транскрипція, АТФ,

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання Доброго дня! Перш ніж ми перейдемо до вивчення нової теми, ми перевіримо, як ви засвоїли матеріал минулого уроку: 1. Дайте визначення, що таке ліпіди, які їх властивості 2. Назвіть найголовніші групи ліпідів. 3. Що таке жири, яка їх будова? 4. Назвіть, значення жирів в організмі тварин, рослин. 5. Що таке фосфоліпіди, яке їхнє біологічне значення. ІІ. Оголошення теми уроку Сьогодні ми вивчимо ще один клас органічних речовин - нуклеїнові кислоти, вивчимо особливості їх будови, вивчимо, які є нуклеїнові кислот та з'ясуємо їх роль в організмі. Також з'ясуємо роль в організмі такої речовини, як АТФ. ІІІ. Актуалізація опорних знань 1. Де у клітинах зберігається спадкова інформація? 2. Хто такі еукаріоти і прокаріоти? 3. Які речовини беруть участь у передачі спадкової інформації ІV. Мотивація нових знань Отже молекули нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) забезпечують передачу спадкової інформації від однієї клітини до іншої. Так як же будова нуклеїнових кислот пов'язана із виконанням ними такої важливої біологічної функції. Саме сьогодні на уроці ми з вами вивчимо особливості будови нуклеїнових кислот, їх різноманітність, особливості функціонування і будемо легко розуміти і розв'язувати елементарні задачі із молекулярної біології. V. Первинне сприйняття, осмислення і засвоєння нових знань Всі живі істоти здатні зберігати спадкову інформацію і передавати її нащадкам під час розмноження; спадкова інформація передається також від однієї материнської клітини до двох дочірніх при поділі. Цю функцію передачі спадкової інформації завдяки своїм особливостям будови виконують нуклеїнові кислоти. Нуклеїнові кислоти - це високомолекулярні органічні сполуки, які забезпечують передачу і реалізацію спадкової інформації. Це високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. (Отже нуклеїнові кислоти складаються із нуклеотидів) До складу нуклеотиди входять: 1. Молекула моносахариду - рибоза, або дезоксирибоза 2. Один із чотирьох залишків нітратних основ - аденін (А), гуанін (Г), цитозин (Ц), тимін (Т). 3. Залишок фосфорної кислоти Залежно від того, який моносахарид входить за складу нуклеотидів, розрізняють два типи нуклеїнових кислот: ДНК і РНК. Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК): · До складу її нуклеотидів входить дезоксирибоза; · Молекула ДНК містить чотири типи нуклеотидів: аденіновий, гуаніновий, цитозиновий, тиміновий. · Нуклеотиди в ланцюзі розташовані в певній послідовності і пов'язані міцними ковалентними зв'язками. · Молекула ДНК складається із двох нуклеотидних ланцюгів, які обвивають один одного. Тому молекула ДНК має вигляд подвійної спіралі (праворуч закрученої). · Два ланцюги молекули ДНК з'єднуються між собою за допомогою водневих зв'язків, які виникають між нуклеотидами цих ланцюгів за принципом компліментарності: Залишок аденіну сполучається із залишком тиміну (А=Т) Залишок цитозин сполучається із залишком гуаніну (Ц?Г) Існує чітке кількісне співвідношення нітратних основ у молекулі ДНК. Першим цю особливість виявив американський дослідник Едвін Чаргафф. Тому це співвідношення назване правилом Чаргаффа: · Кількість аденіновий залишків у молекулі ДНК дорівнює кількості тимінових; (А=Т) · Кількість гуаніновий залишків дорівнює кількості цитозинових (Г=Ц); · Сума аденінових і гуанінових залишків дорівнює сумі тимінових і цитозинових (А+Г=Т+Ц) Молекула ДНК має первинну структуру - послідовність нуклеотидів у ланцюзі; вторинну структуру - два спірально закручені ланцюги; третинну структуру - більш компактне упакування спіралі у суперспіраль Основна функція ДНК - зберігання і відтворення спадкової інформації та передача її нащадкам. Здійснюється ця функція завдяки процесам реплікації та транскрипції. У ході реплікації спеціальні білки-ферменти розплітають ДНК на одинарні нитки. Після цього інші ферменти на кожній із ниток добудовують дзеркальну їй копію, розміщуючи Т навпроти А, а Г - навпроти Ц (за принципом компліментарності). Таким чином організм отримує дві однакові копії молекул ДНК, які розділяються між двома дочірніми клітинами після поділу материнської. Процес транскрипції відрізняється тим, що в цьому випадку розплітається лише невелика ділянка подвійної нитки ДНК і копія синтезується лише на одній із ниток молекули ДНК. До того ж у цьому випадку відбувається синтез не ДНК, а РНК. Синтез усіх видів РНК відбувається в ядрі на одній із ниток ДНК - на матриці. Рибонуклеїнова кислота (РНК) До складу її нуклеотидів входить молекула рибози Молекула РНК містить чотири типи нуклеотидів, проте замість ти мінового - урациловий. Молекула РНК складається із одного ланцюга і синтезується на одній їз ниток молекули ДНК. Нуклеотиди молекули РНК вибудовуються відповідно до нуклеотидів молекули ДНК за принципом компліментарності, але в молекулі РНК немає тимінового нуклеотида, натомість в РНК замість тимінового міститься урацилів нуклеотиди. Молукула РНК складається із одного ланцюга. Розрізняють три основні типи РНК 1. інформаційна (іРНК) - вона є копією невеликої ділянки одного ланцюга ДНК. Міститься в ядрі і цитоплазмі. 2. транспортна (тРНК) - міститься в цитоплазмі і переносить амінокислоти від ядра до місця синтезу білків у клітині - у рибосоми. 3. рибосомна (рРНК) - входить до складу рибосом Вони розрізняються між собою розташуванням у клітині, формою, розмірами та функціями Однією із найважливіших органічних молекул є молекула АТФ. АТФ - це нуклеотиди, який відіграє важливу роль в енергетичному обміні клітини. До складу молекули АТФ входять: залишок нітратної основи Аденін, моносахарид рибоза та три залишки фосфорної к-ти.. У хімічних зв'язках між залишками фосфорної кислоти запасається велика кількість енергії. Так, при перетворенні АТФ АДФ АМФ виділяється 84 кДж енергії. Потім АМФ нікуди не зникає, а відбувається зворотній процес приєднання фосфору із затратою енергії. Тому молекула АТФ є універсальним хімічним акумулятором енергії в клітині. VI. Вторинне вивчення і закріплення нових знань. Для закріплення вивченого матеріалу ми з вами зараз розглянемо варіанти рішення задач із молекулярної біології і навчимося розв'язувати їх. Для розв'язання задач нам необхідно знати наступні основоположні значення: 1. послідовність трьох нуклеотидів кодує одну амінокислоту; 2. відстань між двома нуклеотидами 0,34 нм. 3. Відносна молекулярна маса: одного нуклеотиди - 345 а.о.м амінокислоти - 100 а.о.м. Задача Фрагмент одного ланцюга молекули ДНК має такий нуклеотидних склад: -ГГГ-ЦАГ-ААЦ-ГЦТ-. Визначте довжину і масу цієї ділянки. VII. Узагальнення і систематизація нових знань. 1. Як молекула ДНК може сама себе відтворювати. Що таке реплікація? 2. Що таке транскрипція? Чим процес транскрипції відрізняється від відрізняється від процесу реплікації? VIII. Д/З параграф 7, конспект у зошиті. До побачення.	Опитування учнів Розповідь вчителя Запитання до учнів Постановка проблемної ситуації Розповідь з елементами бесіди Запис у зошити Подивитися рисунок 18 на с.34 Пояснення із демонстрацією будови по таблиці, рисунки на дошці, рисунки в підручнику С.35 рис.19 Запис на дошці і у зошити учнів Пояснення із демонстрацією в таблиці Пояснення із показом на таблиці Демонстрація на таблиці, на рисунку в підручнику Пояснення із аналізом таблиці Запис даних на дошці і в зошитах учнів Пояснення принципу розв'язування задачі Опитування учнів Д/з записане на дошці

Обрана нами методика та розроблена система методів та прийомів, яка була реалізована в ході проведення запланованих уроків хоч і не значно, проте все ж таки позитивно вплинула на успішність навчання учнів з біології, що було відмічено в ході проведення педагогічного дослідження. Учні стали більше цікавитися біологічною інформацією, стали краще готуватися до уроків з біології.

В кінці формуючої частини нашого педагогічного дослідження ми провели повторне анкетування учнів з приводу особистої значимості для учнів біології і біологічної інформації в системі шкільних предметів. Наведемо результати повторного анкетування учнів в таблиці 2..

Табл.2

Рейтинг предмету шкільної біології після проведення формуючої частини педагогічного експерименту

Рейтинг предмету	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Кількість учнів	-	5	-	2	4	1	4	4	1	1	1	1	-	-	-

Потрібно зазначити, що все ж таки рейтинг предмету шкільної біології серед учнів класу хоч і не значно, проте все ж таки підвищився

Наведемо зведений графік зміни рейтингу предмета шкільної біології після проведення нами педагогічного експерименту (рис.3):

Рисунок 3 Зведений графік зміни рейтингу предмета шкільної біології після проведення формуючої частини педагогічного експерименту

На основі всього вище вказаного, та результатами педагогічного експерименту, враховуючи дані зведеного графіку (див. рис. 3), ми дійшли до висновків про те, що запропонована нами система роботи вчителя при організації та проведення уроків з біології якісно виражається в успішності навчання та на значущості біологічної інформації для учнів, що підтверджує висунуту нами робочу гіпотезу.

Висновки

Отже, на підставі аналізу психолого-педагогічної, науково-методичної літератури та проведеного нами невеликого педагогічного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Пізнавальна активність учнів - це прагнення вчитися, долаючи труднощі на шляху отримання знань, докладання максимальних вольових зусиль та енергії в розумовій діяльності. Ця якість не природжена і не постійна, вона динамічно розвивається під впливом школи, товаришів, родини та інших соціальних чинників. Під стилем педагогічного спілкування розуміють усталену систему способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії. Залежить він від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації. Найчастіше вживана їх класифікація: авторитарний, демократичний, ліберальний. Асертивне спілкування вчителя передбачає застосування ним доцільних методів, прийомів та засобів, які забезпечують ефективність процесу навчання шляхом встановлення сприятливого психологічного клімату в процесі навчання.

2. Вчитель, як керівник навчального процесу, безпосередньо впливає на рівень пізнавальної активності учнів. В цьому він застосовує систему методів, прийомів, засобів активізації діяльності учнів. Не малу роль становить у цьому стиль спілкування вчителя з учнями. Найбільш доцільним є демократичний стиль педагогічного спілкування, спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю, спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні.

3. Пізнавальна активність учнів залежить певною мірою від особливостей учнів (здібностей, нахилів, вподобань), проте більшою мірою активна пізнавальна діяльність учнів на уроках - це результат вдалого підбору та застосування вчителем методів, прийомів та засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, результат особливостей його спілкування з учнями.

До методів, які активізують процес навчання належать імітаційні неігрові(аналіз конкретних навчальних ситуацій, розв'язування ситуаційних задач, лабораторні та практичні роботи, виконання індивідуальних завдань) та ігрові методи (ділова гра, розігрування ролей, імітація на тренажері) та неімітаційні: проблемна лекція, евристична (пошукова) бесіда, пошукова лабораторна робота, дослідницький метод, самостійна робота з навчальною програмою.

4. Під час проведення уроків із загальної біології у 10 Б класі ми включали елементи асертивного спілкування в методи, прийоми та засоби активізації навчальної діяльності учнів. Врезультаті ми досягли помітного збільшення активності учнів у пізнавальній діяльності, що проявилось перш за все у цікавості до біологічної інформації, у зростанні успішності учнів в процесі навчання.

5. Вчитель, як керівник навчальним процесом, повинен застосовувати стосовно учнів таке спілкування і керівництво навчальним процесом, яке створює сприятливий соціально психологічний клімат, яке перетворює учнів у активних здобувачів знань.

Теоретична і практична значимість дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів у подальших дослідженнях, присвячених аналізу особливостей методики підготовки і проведення уроків із оптимальним підбором методів та прийомів. У рамках викладання загальної біології можуть бути використані розроблені конспекти уроків.

Список використаної літератури

1. Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. - Х.: Вид. група «Основа», 2003.

2. Борисова Н.В., Вербицкий А.А. Методологические рекомендации по проведению деловых игр.- М., 1990.-431 с., с.45.

3. Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстерність викладача: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 336 с. С. 123-124.

4. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие.- М.: Высшая школа, 2001.- 276 с, с. 75.

5. Власова О.І Педаговічна психологія: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2005. - 400 с, с.315

6. Волкова Н. П. Педагогіка Посібник Київ Видавничий центр «Академія» 2001

7. Всесвятский Б.В.Пути повышения творче ской активности учащихся// Творчекая активность учащихся при изучении биологии. Сборник статей. Составитель. Б.В.Всесвятский Издательство «Просвещение» Москва 1965 270с. с.7-29

8. Глазунов А.Т. Педагогические исследования: содержание, организация, обработка результатов. - М.: Издательский центр АПО, 2003. -41с.

9. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник АПН України. - 1993. - № 1. -с. 11 -23.

10. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения.- М., 1981. - 340 с.

11. Канн-Калык В.А. Учителю о педагогическом общении. М., 1987. - 190 с.

12. Карташова І.І. Організація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології (Методичні рекомендації). - Херсон: Персей, 2000. - 36 с.

13. Кожухова Т.В. Основи психолого-педагогічного дослідження. - Харків: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2002. - 240 с.

14. Куйдіна. З.М. Активізація пізнавальної активності на уроках біології. Біологія №9(165)

15. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников.-М., 1986.- 380 с.

16. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч.посібн./Харк.Держ.пед.ун-т ім. Г.С.Сковороди.-2-е вид.,випр..і доповн. - Х.: «ОВС», 2002, - 400 с. с.231.

17. Муртазин Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. - М.: Просвещение, 1989. - 360 с.

18. Низамов Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. ? Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. ?302 с.

19. Онищук В.О.Активізація навчання старшокласників.-К., 1989. - 280 с.

20. Пиндик О.Г. Співвідношення понять “пізнавальна діяльність” та “пізнавальна активність”. // Збірка статей науково-практичної міжвузівської конференції викладачів “Проблеми розвитку регіонального бізнесу та управління”. - Вінниця, 2002.- С. 114 -121

21. Педагогічний словник / за ред. М.Д. Ярмаченка - К.: Пед. думка, 2001.- 516 с.]

22. Реам А.А., Я.Л. Коломинский. Социальная педагогическая психология. Серия «Мастера психологии».- СПб.: Питер Ком, 1999.-416

23. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000.-544 с.

24. Сергієнко Д.Л. Формування дослідницьких умінь і навичок при вивченні біології. К.: Радянська школа, 1969. - 128 с.

25. Тагліна О.В Біологія. Підручник для 10 класу (рівень стандарту, академічний рівень) "Ранок", 2010

26. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М:1982.- 240 с.

27. Щукина Г.И.Роль деятельности в учебном процессе. - М., 1988. -135 с.

Додаток 1

Анкета

1. Розмістіть у порядку особистої значимості нижче перераховані предмети:

§ Українська мова;

§ Українська література;

§ Світова література;

§ Математика;

§ Англійська мова;

§ Російська мова;

§ Фізика;

§ Хімія;

§ Біологія;

§ Фізична культура;

§ Правознавство;

§ Країнознавство;

§ Інформатика;

§ Істрія України;

§ Всесвітня історія

2. Скільки часу ви витрачаєте на виконання домашнього завдання з біології?

3. Які джерела інформації ви використовуєте під час підготовки д/з з біології?

4. Якби ви були директором чи Міністром освіти, як би ви змінили біологію?

Размещено на Allbest.ru