Запровадження магістерської програми "Педагогіка вищої школи" як передумова до підготовки кваліфікованих викладачів відповідно до вимог Болонського процесу

В сучасних умовах кардинальні зміни цілей та характеру суспільного виробництва вимагають принципово нових моделей, методів і технологій фахівців. Це висуває принципово нові вимоги до науко-педагогічного складу вищої школи, істотно посилює роль його психологічно-педагогічної підготовки. Поряд з високою професійною компетентністю у відповідній галузі, викладач повинен досконально володіти високою педагогічною майстерністю, бути високодуховною і високоморальною людиною.

Як один з провідних навчальних центрів України, Національний технічний університет «ХПІ», визнаючи усю загрозливість ситуації відсутності висококваліфікованих викладачів у майбутньому, розробив магістерську програму «Педагогіка вищої школи та у 2005 році відкрив навчальний процес за цією спеціальністю. Високий статус цієї програми був відмічений державою: із ліцензійного обсягу у 50 осіб, 15 місць на спеціальності фінансуються державним бюджетом України.

НТУ «ХПІ» почав працювати над запровадженням цієї магістерської програми не випадково. По-перше саме в НТУ «ХПІ» було розроблено модель фахівця ХХI століття з творчим та гуманістичним світоглядом. Більш того, університет постійно веде роботу із її вдосконалення. По-друге, саме науковцями університету було запропоновано концепцію формування національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти і саме тут вдалося розпочати підготовку спеціалістів відповідно до її вимог. По-третє, в університеті активно розробляються і широко впроваджуються перспективні інноваційні педагогічні технології, вивчається та моніториться досвід світової освітньої системи, розробляються нові методологічні та методичні підходи до реалізації концепції. Політехнічний університет стає політтехнологічним центром, ядром наукової думки України та її освітнім флагманом. По-четверте, в університеті створено кафедру педагогіки і психології управління соціальними системами - першу і поки що єдину в Україні кафедру такої чіткої цільової діяльності. В НТУ «ХПІ» розгорнуто плідні наукові дослідження у вказаній сфері, регулярно організуються міжнародні наукові конференції з філософії освіти та інноваційних педагогічних технологій, видається щоквартальний журнал «Теорія і практика управління соціальними системами», який визнаний ВАК України фаховим виданням з педагогіки, плідні творчі зв`язки з Академією педагогічних наук України та її інститутами і здійснює спільно з ними наукові дослідження з актуальних проблем навчання та виховання студентів вищої школи. При цьому, результати досліджень не тільки впроваджуються у практику навчально-виховного процесу в університеті, а й використовуються іншими вищими навчальними закладами, наприклад Національною фармацевтичною академією України тощо. Організація всього навчально-виховного процесу з майбутніми фахівцями ґрунтується на підготовці фахівців, здатних успішно здійснювати науково-педагогічну роботу у вищих навчальних закладах різного профілю. З цією метою прийом на спеціальність здійснюється за умови наявності диплома спеціаліста за профілем тієї кафедри, на якій передбачається майбутня викладацька діяльність випускника. Підготовка магістрів здійснюється на засадах практичної її спрямованості на педагогічну діяльність у конкретній науково-технічній сфері з можливістю варіативності фахової підготовки за спеціальностями суміжних кафедр. Загальна кількість годин визначається у відповідності до нормативів. Програмою навчання передбачене проходження цільової педагогічної практики. Світоглядна, психолого-педагогічна і професійно-практична підготовка передбачає поглиблення знань, набутих за бакалаврською програмою, при виконанні дипломного проекту спеціаліста і в процесі практичної виробничої діяльності. Формування професійної компетентності фахівця досягається вивченням педагогічної теорії, педагогічної майстерності, методики викладання загальних та спеціальних дисциплін, сучасних педагогічних технологій, адміністративної діяльності у вищій школі, правових та економічних засад вищої школи, а також іноземної мови. Світоглядну підготовку магістрів забезпечуватиме вивчення спецкурсу філософії освіти. Комплексність підготовки фахівців ґрунтується на поєднанні їх світоглядної і загальнокультурної освіти з поглибленою професійною психолого-педагогічною підготовкою.

Магістр з педагогіки вищої школи готується для роботи у вищих навчальних закладах переважно третього та четвертого рівнів акредитації державної та приватної форми власності, а також і інших навчальних закладах, в органах управління освітою і наукою системи державної влади і місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, виправданим є підхід, згідно з яким спеціалістів з педагогіки вищої школи доцільно готувати саме в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», який є базовим навчальним закладом України у машинобудівній, електроенергетичній, хіміко-технологічній та інформаційній галузях в цілому. Цільове забезпечення кадрами навчальних закладів цих напрямків знань, а також органів державної влади і місцевого самоврядування і буде основним завданням такої підготовки.

2.3 Зміст підготовки спеціаліста за магістерською програмою «Педагогіка вищої школи» у Національному технічному університеті «ХПІ»

Особливу увагу при підготовці спеціалістів з педагогіки вищої школи Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» приділяє комплексному розвитку особистості та професійних якостей та знань. Відповідно до положень реформування освіти згідно із критеріями Болонського процесу, магістерська програма передбачає різні види учбової діяльності.

Зміст підготовки складається з нормативної та варіативної частин [19].

Норматина частина змісту навчання - це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.

Варіативна частина змісту навчання - це, відповідно до роз'яснення Міністерства освіти та науки України, рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих робітниках та у фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.

Нормативна частина містить цикл професійної та практичної підготовки, яку забезпечують курси:

1. Теорія і практика вищої професійної освіти в Україні. В рамках цієї дисципліни розглядаються загальні принципи суспільного поділу праці в Україні, вивчаються питання теорії вищої освіти, державного регулювання освітньої діяльності та відповідні нормативні документи;

2. Педагогічна та професійна психологія. Вивчаються питання загальної психології, діяльності та її структури, а також детально розглядаються питання педагогічної психології;

3. Фізична культура і психофізіологічний тренінг, де вивчаються принципи і методики корекції психічного та психофізіологічного стану людини;

4. Моделювання діяльності фахівця, де вивчаються загальна схема побудови моделі фахівця, особливості його професійної та соціальної діяльності та їх моделювання, зміст освіти фахівця та його освітньо-кваліфікаційна характеристика;

5. Моделювання освітньої та професійної підготовки фахівця, де вивчаються питання змісту навчання та освіти, професійна програма та інформаційна база підготовки фахівця;

6. Системний підхід у вищій освіти, де вивчаються особливості вищого закладу освіти як соціально-педагогічної системи та особливості управління ним;

7. Педагогічний контроль в системі освіти, де вивчаються інструменти педагогічних вимірів, алгоритми складання тестових матеріалів і обробки результатів тестування, а також питання організаційно-технічного забезпечення психодіагностичних вимірів;

8. Дидактичні системи у вищій школі, де вивчаються види та форми навчальних занять у вищій школі, підходи до оцінки ефективності пізнавальної діяльності студента та побудова апріорних і реальних дидактичних систем;

9. Інформаційні технології в освіті, де розглядаються питання інформаційного забезпечення навчального процесу та діагностики його якості;

10. Соціальна та екологічна безпека діяльності, де вивчаються підходи до організаційно-методичного забезпечення зовнішнього захисту людини;

11. Професійна педагогічна практика, де формуються основні професійні риси майбутнього спеціаліста.

Варіативна частина передбачає цикл вибіркових соціо-гуманітарних і професійно-орієнтованих дисциплін за переліком програми:

1. Педагогіка вищої школи, де вивчаються питання загальної теорії освіти, форми і методи навчально-виховного процесу;

2. Філософія освіти, де вивчаються основні світоглядні, методологічні та аксіологічні проблеми феномену освіти та його найбільш загальні закономірності.

Обов'язковою умовою вступу є наявність диплома спеціаліста та проходження іспитів, що визначають професійну придатність до професії викладача. Завдання іспитів складається із тесту з англійської мови та екзаменаційної картки із професійних питань. Зарахування на спеціальність відбувається за умови успішного проходження іспитів.

Навчання відбувається за денною та заочною формами. Тривалість навчального курсу денної форми складає 1 рік, заочної форми - півтора роки. По закінченні курсу навчання студент спеціальності захищає дипломний проект.

Навчальний рік розпочинається 1 вересня. Аудиторні заняття проводяться щоденно, окрім вихідних та тривають до середини грудня. Третій та четвертий тиждень грудня проводиться екзаменаційно-залікова сесія. Перший тиждень січня займають канікули, по закінченні яких заняття поновлюються у виді самостійної роботи, яка триває з другого по четвертий тиждень січня. З початку лютого поновлюються аудиторні заняття, які тривають до середини квітня. Другу половину квітня займає літня екзаменаційно-залікова сесія. Чотири тижні травня студенти проходять практику у вищих навчальних закладах, що дозволяє підняти їм власний рівень педагогічної майстерності. Учбовий процес курсу закінчується підготовкою дипломної роботи у червні та її захистом перед екзаменаційною комісією. У разі успішного захисту дипломної роботи чи проекту, студент здобуває кваліфікацію магістра вищої освіти, викладача вищого навчального закладу. У випадку захисту дипломного проекту з оцінкою «відмінно» та за наявності 75 відсотків оцінок «відмінно» та 25 відсотків - «добре» за результатами екзаменаційно-залікових сесій, студенту видається диплом магістра вищої освіти з відзнакою.

Розклад занять денної та заочної форми навчання за спеціальністю «Педагогіка вищої школи» було розроблено науково-педагогічним колективом університету та повністю враховує найкращі, з точки зору організму людини, години максимального та мінімального навантаження.)Розклад занять ефективно поєднує аудиторну та самостійну роботу, дозволяючи студенту гармонійно розвиватися у контексті майбутньої спеціальності.

Під час розробки програми курсу «Педагогіка вищої школи», науковий колектив Національного технічного університету «Харківский політехнічний інститут» провів масштабне дослідження серед роботодавців на предмет визначення найбільш актуальних предметів та дисциплін, знання з яких є необхідними задля успішної конкурентної боротьби на ринку праці. У результаті дослідження була напрацьована нормативна частина змісту курсу та визначена найбільш адекватна кількість годин, що відводиться на викладання цих дисциплін.

Згідно з дослідженням, найбільшу кількість годин було відведено дисципліні «Інформаційні технології в освіті». Це загальний обсяг у 216 годин, з яких лекційні заняття складають 6 годин, практичні - 30 годин, 180 годин відводиться на самостійну роботу студента. Обсяг у кредитах - 6,0. Реформування системи вищої освіти відповідно до стандартів Болонського процесу потребує підготовку викладачів з високим ступенем володіння інформаційними технологіями, що дає можливість реорганізувати навчальний процес і зробити його більш інтенсивним та насиченим.

Моделювання діяльності фахівця - відносно новий науковий напрям у вітчизняній вищій школі. Якщо раніше вища освіта викладалася у вигляді аксіоми, що не потребує доповнення та корегування, то на сьогоднішній день метою вищої освіти є навчати студента мислити, аналізувати та передбачати свої дії у майбутній професії та мати індивідуальний план із самовдосконалення у процесі отримання знань. Саме тому, моделювання потроху стає однією із провідних дисциплін у системі вищої освіти. Адже моделювати - означає повністю розуміти та творчо підходити до майбутньої професії. Предмет «Моделювання діяльності фахівця» дозволить суттєво знизити суспільний фактор отримання випадкової вищої освіти, коли людина мало усвідомлює чи не усвідомлює взагалі свою майбутню професію, і як результат не працює за нею [16, c.87]. Це дозволить більш ефективно використовувати державне фінансування вищого навчального закладу. Обсяг предмету у кредитах - 3,0. На предмет відводиться 108 годин, з яких 72 години - це аудиторні заняття (12 годин лекційних та 60 годин практичних) та 36 годин - це самостійні заняття студента.

Моделювання освітньої та професійної діяльності фахівця також є однією із провідних дисциплін вищої освіти та, на мою думку, найбільш перспективною. Комплексне моделювання дозволяє роздивитися процес в цілому та зрозуміти походження тих чи інших чинників, що впливають на професійну та освітню підготовку майбутнього фахівця. На жаль, кількість годин, що відводиться на цю навчальну дисципліну, менше ніж то є потрібно, але хочеться сподіватися, що з часом ситуацію зміниться. Загальна кількість годин, що відводиться на предмет : 108, з яких аудиторні заняття складають 72 годин (12 - лекційні, 60 - практичні), 36 годин відводиться на самостійну роботу студентів.

Сучасна освіта потребує жорсткого контролю своєї якості, адже якісна освіта - це основа майбутнього держави та запорука її сталого розвитку [23, c. 27]. Саме тому у курсі «Педагогіка вищої школи» було виділено 216 учбових годин на викладання дисципліни «Педагогічний контроль в системі освіти». Підвищення ролі освіти у світі спонукає вітчизняну систему освіти підвищити якість педагогічного контролю, розробити нові його форми, запровадити інноваційну складову у цей процес. Реформування освіти відповідно до вимог Болонського процесу також вимагає відповідних корегувань у національній системі контролю якості освіти. Предмет розглядає сучасний стан педагогічного контролю та моделює його перспективи.

Враховуючи відповідальність професії викладача, сучасний педагогічний світ робить особливу ставку на вивчення професійної психології [18, c. 3-4]. Колективом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» було розроблено та запроваджено у курсі «Педагогіка вищої школи» професійну дисципліну «Педагогічна та професійна психологія», на яку учбовим планом відводиться 54 години, з них 18 - на аудиторні заняття та 36 - на самостійну роботу студентів. Педагогічна та професійна психологія допомагає викладачеві створити так звану «карту колективу», яка допоможе визначити сильні та слабкі сторони кожного із студентів та застосувати індивідуальний підхід до кожного [24, c.61-62]. Педагогічна та професійна психологія - є основною складовою індивідуального підходу та використовується у процесі навчання у країнах учасницях Болонського процесу.

Предмет «Теорія і практика вищої професійної освіти в Україні» також має 54 години у курсі «Педагогіка вищої школи». Дисципліна розглядає питання організації та роботи національної освітньої системи, її пріоритети та основні напрями діяльності. З 54 годин, 18 годин відводиться на аудиторні заняття, а 36 - на самостійну роботу студента.

В рамках магістерської програми «Педагогіка вищої школи» запроваджено навчальну дисципліну «Дидактичні системи у вищій освіті». Предмет розкриває дидактичні системи, як комплекс внутрішньо узгоджених тверджень, що базуються на єдності цілей, змісту і дидактичних принципів, котрі стосуються способів організації роботи студентів та викладача. Програма учбової дисципліни враховує іноземний та вітчизняний досвід використання різних концепцій навчання та все стороннє аналізує діяльність викладача в освітньому процесі. Загальна кількість годин, що виділені на предмет : 162, з яких 90 годин - це аудиторні заняття, а 72 - самостійна робота магістранта.

Психофізіологічний тренінг та основи фізичної культури займають у навчальному плані курсу 1,5 кредити, або 54 години.

Особливу у роль у підготовці викладача займає предмет «Педагогічна етика». Запровадження його саме у магістерському курсі «Педагогіка вищої школи» сприяє підвищенню духовного та культурного рівня майбутнього спеціаліста, вчить його толерантному ставленню до студентів та формує гармонійний навчальний процес демократичний за формою [15, c.17]. Викладачі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в рамках роботи над створенням курсу «Педагогіка вищої школи» змогли сформулювати певний звід професійної поведінки педагога вищої школи, який було покладено в основу лекційних та практичних занять для студентів-магістрів.

Велику роль програма підготовки магістрів вищої освіти відводить педагогічному спілкуванню та риториці. Адже вміння висловлювати думку - запорука успішної комунікації в цілому, та в процесі роботи зі студентами зокрема [20, c.37-38]. До певного часу вважалося, що вміння говорити та тримати аудиторію взагалі не є ознакою компетентності, на відміну від рівня професійної підготовки. Сьогодні, коли система освіти реформується, здатність проводити заняття у постійній та ефективній комунікації з аудиторією виходить на перший план, як ознака рівня компетентності викладача. Педагогічному спілкуванню та риториці учбовий план курсу відводить 108 годин (3 кредити), 36 з яких - аудиторні заняття. Риторика - особливий предмет. Ним не можна оволодіти миттєво, це процес, який триває все життя. Риторика вимагає самостійної роботи із самовдосконалення. Програма магістерського курсу пропонує 72 години самостійної роботи в цьому напрямі. А це - щоденні вправи вдома, проходження різноманітних тренінгів тощо. Риториці студент не навчається. Він її опановує. Саме тому об'єм самостійної роботи було визначено у такому обсязі.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» - провідний навчальний заклад технічного спрямування в Україні та за кордоном. Інженери, що проходили професійну підготовку в його стінах, працюють у багатьох країнах світу. Університет завжди славився рівнем викладання загально інженерних та спеціальних предметів та тримає цю високу планку й сьогодні. Навчальний заклад ставить собі за мету продовжити почесну традицію якісного викладання і тому в програмі магістерського курсу «Педагогіка вищої школи» передбачено по 3 кредити (108 годин) на такі дисципліни як «Методика викладання загально інженерних дисциплін» та «Методика викладання спеціальних дисциплін» . В режимі аудиторних занять студенти працюють 36 годин, по 72 години надається студентам для освоєння цих дисциплін самостійно.

Соціальна та екологічна безпека діяльності вивчається в рамках однойменного курсу протягом 108 годин (3 кредити), де 18 годин студент працює в режимі лекційних та практичних занять, а 90 годин опановує дисципліну самостійно.

Дуже важливою складовою в сучасній освіті є методика ігрового проектування. Як казав Платон у 7 книзі свого твору «Держава» : «Викладай науки не насильно, а за допомогою гри; тоді ти краще побачиш, хто до чого схильний» [6, c.98]. Але для того щоб створити ефективну, цікаву, а голове корисну гру, потрібно розуміти методу її створення та найкращі для цього способи. «Методика ігрового проектування», що входить до програми магістерського курсу «Педагогіка вищої школи» відводить 36 годин аудиторних занять задля засвоєння основних норм та парадигм ігрової педагогіки та пропонує студенту протягом 72 годин до опанувати та розвити у собі якості педагога, що володіє ігровими формами навчання.

Будь-яка справа для того, аби стати успішною, має носити системний характер. Це стосується й освітньо-виховного процесу. Саме системність крок за кроком підвищує професійні якості спеціаліста та відкриває йому дорогу до компетентності. «Системний підхід у вищій школі» - це навчальна дисципліна, за допомогою якої вдається побудувати відчуття необхідності системної роботи у викладача, який передасть цю здатність своїм студентам. Вивчення дисципліни передбачає 1,5 кредити (54 години), з яких 18 годин студент буде працювати у рамках аудиторних занять, а 36 годин витратить на самостійну роботу.

Формою педагогічного контролю слугує проведення заліково-екзаменаційних сесій.

Після освоєння навчальних дисциплін у повному обсязі програмою курсу «Педагогіка вищої школи» пропонується проходження практичної підготовки та стажування, що складає 4, 5 кредити (162 години). Магістранти проходять практику у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації та у відділах освіти місцевих органів самоврядування.

На підготовку дипломного проекту відводиться 108 годин (3 кредити), після чого дипломний проект подається на захист.

На мою думку, система підготовки майбутніх викладачів у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» має велику кількість переваг і підвищує конкурентоспроможність людини на ринку праці та його професійний рівень. По-перше, це сучасний підхід до організації навчального процесу. По-друге, розроблена у цьому вищому навчальному закладі програма магістерського курсу «Педагогіка вищої школи» повністю відповідає концепції реформування національної системи освіти відповідно до стандартів Болонського процесу. По-третє, програма сформована лише з актуальних предметів, що дозволяє оволодіти у відносно стислі терміни сучасними викладацькими дисциплінами.

На мій погляд, у майбутньому програма курсу може бути доповнена дисциплінами з паблік рілейшнз (основи зв'язків з громадськістю). Ця відносно молода наука вивчає питання формування суспільної думки про товари та послуги, компанії та установи, від якої повністю залежить їх успіх. Інакше кажучи, паблік рілейшнз формує імідж того чи іншого продукту. Якщо проаналізувати взаємозв'язок між цією наукою та освітньою діяльністю побачимо, що вони мають багато спільних рис та завдань:

- освіта потребує формування позитивного іміджу у суспільстві, а паблік рілейшнз потребує освічене суспільство, інакше прийоми не будуть максимально ефективними;

- освіта та паблік рілейшнз мають справу з великою кількістю людей;

- освіта та паблік рілейшнз мають бути переконливими для того, аби стати успішними;

- освіта та паблік рілейшнз однаково гнучко реагують на події та зміни, корегуючи свої прийоми та методи відповідно до змін;

- освіта та паблік рілейшнз мають на меті привертання уваги до змісту свого послання та його метод.

Кожен викладач має бути трохи знавцем цієї науки, адже він має вміти привернути увагу до свого предмету, сформувати позитивний імідж свого предмету та самого себе, шляхом встановлення зв'язків з громадськістю (в даному випадку це студентська аудиторія) побудувати систему заохочень та мотивації.

Висновки до розділу 2

Україна має високорозвинену систему вищої освіти, що представлена понад 900 вищими навчальними закладами. За останні роки ця цифра зросла переважно за рахунок відкриття нових приватних вищих навчальних закладів. Як і будь-яка галузь економіки, освіта потребує висококваліфікованих спеціалістів. За даними досліджень, достатньо велика кількість викладачів - це людини передпенсійного та пенсійного віку. Активно постає питання оновлення кадрів вищих навчальних закладів. Однак вищі навчальні заклади педагогічного спрямування, нажаль, не готують педагогів для системи вищої освіти.

В сучасних умовах кардинальні зміни цілей та характеру суспільного виробництва вимагають принципово нових моделей, методів і технологій фахівців. Це висуває принципово нові вимоги до науко-педагогічного складу вищої школи, істотно посилює роль його психологічно-педагогічної підготовки. Поряд з високою професійною компетентністю у відповідній галузі, викладач повинен досконально володіти високою педагогічною майстерністю, бути високодуховною і високоморальною людиною.

Як один з провідних навчальних центрів України, Національний технічний університет «ХПІ», визнаючи усю загрозливість ситуації відсутності висококваліфікованих викладачів у майбутньому, розробив магістерську програму «Педагогіка вищої школи та у 2005 році відкрив навчальний процес за цією спеціальністю. Створення спеціальності повністю відповідає цілям та завданням реформування освітньої системи країни, відповідно до стандартів Болонського процесу. Мета реформи, активну участь у якій бере Україна, визначена у Болонській декларації, полягає у створенні єдиного „Європейського простору вищої освіти” (European Higher Education Area) і „Європейського простору досліджень” (Eurоpeаn Research Area). Створення цього єдиного простору освіти мислиться перш за все у ліберальний спосіб: а саме, як усунення перешкод для руху. За аналогією чотирьох свобод, фундаментальних для спільного ринку Європейського Союзу, а саме: свободи руху капіталу, робочої сили, товарів і послуг, Болонська реформа наполягає на необхідності «п'ятої свободи», а саме „свободи руху знання”. Ця настанова передбачає усунення перешкод для мобільності студентів, викладачів і дослідників поміж країнами-учасницями. Зняття віртуальних, хоча і відчутних, кордонів між історично різними освітніми системами вимагає введення чіткої і зрозумілої для всіх учасників процесу системи дипломів, прозорість присудження наукових ступенів, еквівалентність кваліфікацій тощо. Особливу увагу при підготовці спеціалістів з педагогіки вищої школи Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» приділяє комплексносному розвитку особистості та професійних якостей та знань. Відповідно до положень реформування освіти згідно із критеріями Болонського процесу, магістерська програма передбачає різні види учбової діяльності. Зміст підготовки складається з нормативної та варіативної частин. Курс містить цикл дисциплін з професійної та практичної підготовки, яку забезпечують предмети: теорія і практика вищої професійної освіти в Україні, педагогічна та професійна психологія, фізична культура і психофізіологічний тренінг, моделювання діяльності фахівця, моделювання освітньої та професійної підготовки фахівця, системний підхід у вищій освіти, педагогічний контроль в системі освіти, дидактичні системи у вищій школі та багато інших.

Висновки

Відповідно до характеру перетворень у національній системі освіти, особливої уваги потребує підготовка висококваліфікованих педагогічних працівників, зокрема для системи вищої освіти. Вища освіта країни - це понад 900 навчальних закладів першого, другого, третього та четвертого рівня акредитації. Це коледжі та технікуми, інститути, університети та академії. Вищі навчальні заклади відіграють провідну роль у підготовці науково-технічної еліти України, впливають на розвиток особистості та формують світогляд молодих громадян. Відповідно до даних статистики, переважна більшість випускників із повною середньою освітою продовжують своє навчання для здобуття вищої освіти, тому підготовка висококваліфікованих сучасних викладачів, що володіють новими навчальними методиками та інформаційними технологіями, здатні побудувати цікавий та змістовний навчальний процес та продемонструвати високий рівень компетентності, є справою національного значення.

Сьогодення приносить нові виклики та вимагає нового рівня освіченості. Нові економічні умови потребують все більше й більше висококваліфікованих спеціалістів у галузі вищої освіти, отже постає питання створення постійно діючої системи їхньої підготовки.

На Харківщині, наприклад, потенційними замовниками фахівців з педагогіки вищої школи є 26 державних вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації та 14 - приватної форми власності. За оцінками, тільки у 9 навчальних закладах інженерного профілю частка науково-педагогічних працівників пенсійного та передпенсійного віку сягає трьох тисяч осіб. Прагнення вищої школи адекватно відповідати на виклики часу зумовлює відкриття нових спеціальностей, підготовка за якими також потребує кваліфікованих кадрів викладачів. Тому перспективна потреба у фахівцях з педагогіки вищої школи складає тільки на найближчі п`ять років кілька тисяч осіб. Крім того, потенційними замовниками фахівців з закладів першого та другого рівня акредитації, а також система підготовки та перепідготовки кадрів великих промислових підприємств.

В той же час у регіоні подібних фахівців не готує жоден вищий навчальний заклад. Підготовка фахівців за напрямом «Освіта», яка здійснюється Національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди у місті Харків, орієнтована на дошкільне і початкове виховання та на середню школу. Українська інженерно-педагогічна академія готує фахівців з професійного навчання за профілем підготовки, а Харківська державна академія культури - фахівців з соціальної педагогіки. Таким чином, в межах цієї номенклатури спеціальностей цільова підготовка фахівців з педагогіки вищої школи не ведеться, хоча потреба в них існує. Запровадження магістерського курсу «Педагогіка вищої школи» відповідає потребам ринку праці та підвищить рівень професійної компетентності в цілому.

В сучасному суспільстві очевидною є розбіжність між матеріальним і духовним вимірами людини. З одного боку, маємо величезні технічні й технологічні досягнення як результат розвитку освіти й науки. Досить лише згадати, що впродовж XX ст. зроблено більше відкриттів і винаходів, аніж за попередні 6 тис. років, що через кожні 5--6 років обсяг знань з усіх галузей науки подвоюється, що понад 80 % учених, які будь-коли жили і працювали на планеті, діють у наш час.

З іншого боку, впадає в око порівняно низький рівень духовності людини. Аналіз історичних подій, асоціальних дій окремих членів суспільства дає підстави говорити про певну моральну й духовну деградацію людства. Прояви жорстокості, злодійства, брехні, підлості, безчестя, безсоромності, підкупу, моральної зради охопили значну частину суспільства. Причин цього багато. По-перше, в розвитку людини перевага надається навчанню. Це підтверджується хоча б тим фактом, що праця педагогів, викладачів ВНЗ оцінюється й оплачується передусім за навчання. Це знижує відповідальність освітньої системи за виховання підростаючих поколінь. Створюється ілюзія, що завдання морального, трудового, фізичного, естетичного виховання розвґязуватимуться автоматично, самі по собі. По-друге, багато дітей позбавлені належного родинного виховання з причин психолого-педагогічної непідготовленості батьків до виховної роботи, низького рівня економічного забезпечення сімґї, зростання кількості неповних і асоціальних сімей. По-третє, утвердження постулатів партійно-класового виховання протягом попередніх десятиріч, замовчування й заборона надбань народних традицій, вилучення з виховної сфери релігійного компонента призвели до збідніння системи виховних впливів на процес формування загальнолюдських і національних соціально-духовних цінностей у дітей та юнацтва. По-четверте, руйнування сільської громади, що слугувала надійним оберегом моральності й духовності, повсюдна урбанізація теж стали однією з причин духовного зубожіння суспільства.

Треба зауважити, що освітня революція також збільшує досить великий і загрозливий розрив між знаннями й вихованістю людей як у нашій країні, так і в усьому світі. А це приховує у собі реальну небезпеку самому існуванню людської спільноти.

Варто звернути увагу ще на один аспект цієї важливої проблеми. Сучасна загальноосвітня і професійна школи зосереджують свої зусилля в основному на засвоєнні вихованцями певної сукупності знань, що здійснюється в рамках пояснювально-репродуктивного навчання. І, як наслідок, учні й студенти витрачають багато зусиль, а результати не відповідають очікуваним. Так, дослідження показують, що й у випускників середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, і в студентів лишається порівняно невелика частина програмних знань. При цьому не розвґязується головне завдання навчання -- забезпечення в належному обсязі інтелектуального розвитку особистості. Подібне становище підштовхнуло науково-педагогічних працівників Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет» до створення принципово нової програми підготовки викладацьких кадрів, в основі якої лежить прагнення виховати фахівця з творчим гуманістичним світоглядом та мотивацією до постійного самовдосконалення. Зміст підготовки складається з нормативної та варіативної частин. Курс містить цикл дисциплін з професійної та практичної підготовки, яку забезпечують предмети: теорія і практика вищої професійної освіти в Україні, педагогічна та професійна психологія, фізична культура і психофізіологічний тренінг, моделювання діяльності фахівця, моделювання освітньої та професійної підготовки фахівця, системний підхід у вищій освіти, педагогічний контроль в системі освіти, дидактичні системи у вищій школі та багато інших.

Список використаних джерел

1. Бездетко В.В. Введение в педагогику. - К.: Веселка, 2001.- 160 с.

2. Бороздина А.И. Высшее образование. - К.: Основи, 2004. - 172 с.

3. Білецький О.В. Становлення освіти. - Донецьк: Гірняк, 2003. - 244 с.

4. Браташ Н.Н. Практический курс по педагогике высшей школы. - М.: Новая школа, 1996. - 320 с.

5. Варенич Ю.О. Болонський процес.- Львів: , 2007.- 92с

6. Вікторова Р.І. Твори з педагогіки.- К.: Євшан-Зілля, 2001.- 257с.

7. Воронов М.К. Болонський процес і освіта. - К.: Барва, 2004.- 158с.

8. Введение в педагогику.- М: Педагогика, 2000.- 139с.

9. Введение в педагогику: Учебник для вузов. В 2-х частях. Ч.1./ Под общ. ред. И.Т. Криль.- М: Политиздат, 2001.- 117с.

10. Введение в педагогику: Учебник для вузов. Авт. Фролов И.Т., Носик В.А., Арефьева Г.С. и др.- М: Научная литература, 1999.- 639с.

11. Переход к Болонскому процесу: Пособие для студентов.- М: Грани, 2006.- 301с

12. Вертух В.І. Вибрані праці з педагогіки.- К.: Наук. думка, 2004.- 310с.

13. Ветров М.А. Болонский процесс и его основные тезисы.- М.: Изд-во научной литературы, 2003.- 264с.

14. Вех Р.М. Внедрение основ Болонского процесса.- М: "Молодая Россия", 2004.- 463с

15. Волинка Г.І. Вступ до педагогіки: основи педагогічної теорії.- К.: Вища школа, 2006.- 424с.

16. Волинка Г.І. Педагогіка вищої школи.- К.: Вища освіта, 2005.- 244с.

17. В'ятко М.М. Основи теорії і практики вищої освіти.- Запорожье: Просвіта, 2006.- 173с.

18. Довгий К.Б. Педагогічні перетворення.- Львів: Думка, 2005.- 191с.

19. Касьянова О.М. та науковий колектив кафедри педагогіки та психології управління соціальними системами НТУ «ХПІ». Обґрунтування запровадження магістерської програми «Педагогіка вищої школи». - Харків, 2005

20. Маковский А.О. Педагогіка вищої школи.- Миколаїв: Наука, 2000.- 201с.

21. Мелехов В.А. Освіта.- К.: Либідь, 2003.- 312с.

22. Мот В.С. Педагогіка та Болонський процес.- К.: Либідь, 2007.- 410с.

23. Малашенко Г.П. Менеджмент в освіті.- К: Либідь, 2006.- 204с.

24. Малышев А.В. Педагогика 21 столетия.- К.: Изд-во ВСЦ "Прометей", 2006.- 110 с.

25. Пастушенко М.М. Педагогіка управління. - К.: Гравіс, 2005. - 112 с.

26. Рядова С.Т. Болонська система. - Львів, 2005. - 77 с.

27. Юрков С.М. Педагогіка в вищій освіті. - 2006. - 132 с.

28. Юшкевичус М.А. Освіта. - 2002. - 199 с.

29. Ярошенко Г.В. Освітні технології. - 1999. - 136 с.

30. Ярка В.М. Освіта і реформи. - 2004. - 144 с.

31. Ярка В.М. Освіта і Болонський процес. - 2006. - 178 с.

Размещено на Allbest.ru