Сучасні інститути соціалізації учнівської молоді

Наступним завданням було допомогти підліткам розвинуті якості лідера, сформувати вміння працювати в команді, одночасно з іншими людьми. Такий досвід підвищує згуртованість колективу, формує зону спільних інтересів, підтримку, продуктивну форму соціальної поведінки та вміння слухати лідера. Ігри, націлені на прояв внутрішньої свободи дитини, креативності та спонтанності, допомагають усувати психоемоційні затискачі, психофізичні комплекси, сприяють поліпшенню комунікативного навику, трансформації аутоагресивного і агресивного комплексів, самооцінки і самосвідомості.

Комплексні ігри, такі як, вибори президента, парламента або органів самоврядування, допоможуть підліткам виробити в собі такі якості:

· Виявлення лідерства і формування соціального інституту лідерів загонів;

· Розвиток навички самостійного прийняття рішення і відповідальності;

· Формування соціально продуктивних форм діяльності;

· Вміння організувати самостійну діяльність.

Головною і основною вимогою при проведенні різних ігор є регулярна рефлексія. Емпіричне пізнання відбувається, коли підліток повертається до проробленої вправи, аналізує, що він відчував, що відбувалося в групі, як цей досвід може бути пов'язаний з іншими аспектами його життя і, нарешті, як результат впливає на те, що він буде робити в майбутньому інакше.

Як вже було сказано, діти, що за підсумками анкетування виявилися більш схильниму до лідерства, приймали актівнішу участь в таких іграх як "Стилі лідерства" (Додаток 2), "Тільки одна хвилина" (Додаток 3) та "Презентація світу" (Додаток 4), які спрямовані саме на виділення лідера, на розвинення ораторських якостей та на експресивне сприйняття реальності.

У кожному з класів було по двоє-троє дітей, які виявляли інтерес, пропонували мені свою допомогу в організації свого класу. Такі учні завжди привертають увагу, адже вони активні, жваві, зацікавлені в досягненні не тільки своєї конкретної мети, але й на благо спільної мети. З ними легко знайти спільну мову, адже воги відкриті новим людям та спілкуванню.

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Таблиця 4.

Висновки

Життя кожної людини - це дещо індивідуальне, особисте. Але є деякі спільні речі, які притаманні безсумнівно кожній людині. Наше життя складається з етапів, що є рушійними для нашого подальшого існування. Народження, дитинство, юність, зрілість - кожен через це пройшов чи ще пройде. Із самого початку нашого життя нас хтось супроводжує. Спочатку це батьки, потім - дитячий садок, школа, університет, після цього - робота та держава. І ніхто з нас навіть не замислювався над тим, що все це має спеціальні назви - інститути соціалізації.

Поняття "інститут соціалізації" запозичене соціологією з юридичної науки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини (інститут наслідування, шлюбу та ін.) і використовується достатньо широко, хоча найчастіше і поза точним визначенням. Наприклад, симпатики функціоналізму розглядають інститути як спрямовані на задоволення "потреб" індивідів або суспільства, тоді як прихильники феноменології цікавляться тим, яким чином люди створюють і видозмінюють різні інститути, а не просто реагують на їх існування. Нерідко термін "інститут" використовують для позначення конкретних форм комплексів функцій, які виконуються деякими членами групи від імені всієї групи, а іноді цим терміном іменують соціальні ролі, особливо важливі для групи або суспільства (інститут материнства). Згідно зі структурно-функціональним підходом, соціальний інститут розглядається як сталий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, установок, які регулюють різні сфери людської діяльності і організовують їх в систему ролей, статусів, що й утворює соціальну цілісність. В цьому контексті інститут соціалізації виступає узагальненим показником (в порівнянні з роллю) в соціальній структурі суспільства, бо він складається з багатьох ролевих позицій та їх компонентів.

Не дивлячись на цю багатоманітність теорій соціальних інститутів, можна виділити певні загальні елементи, які характеризують будь-який інститут соціалізації.

По-перше, у всіх групах, які мають зачатки інституціоналізації, існують певні способи дії від імені членів групи як цілого; ці способи дії повинні виконуватися незалежно від особистих інтересів включених в даний інститут індивідів.

По-друге, будь-який інститутсоціалізації має функції, які можуть носити різний характер. Серед них:

· ті, що регулюють поведінку членів суспільства, соціальних груп;

· ті, що забезпечують стабільність суспільного життя;

· ті, що створюють можливість задоволення різного роду потреб;

· ті, що здійснюють інтеграцію прагнень, дій і відносин індивідів і забезпечують внутрішню згуртованість спільності.

По-третє, в рамках окремих інститутів соціалізації виділяється система соціальних ролей.Інститути, таким чином, є символами порядку і організованості в суспільстві[20].

Система інститутів має декілька основних галузей, якими йде розвиток цієї науки. Основними сферами прийнято вважати:

· Економічну - відносини в процесі виробництва (виробництво, розподіл, споживання матеріальних благ).Інститути, які відносяться до економічної сфері: приватна власність, ринок і ринкова конкуренція.

· Соціальну - відносини між різними соціальними та віковими групами; діяльність щодо забезпечення соціальної гарантії. Інститути, пов'язані з соціальній сфері: комунальні служби, освіта, система охорони здоров'я, система соціального забезпечення, підприємства зв'язку, підприємства дозвілля.

· Політичну - відносини між громадянським суспільством і державою, між державою і політичними партіями. Інститути, пов'язані з політичною сфері: держава, парламент, уряд, судова система, політичні партії, ЗМІ.

· Духовна - охоплює моральність, культуру, релігію, мистецтво, установи культури, релігійні організації, установи освіти, відповідну діяльність людей.

Кожен етап ставить перед індивідом унікальну задачу, сконцентровану навколо якогось кризового, або поворотного, моменту в житті індивіда, що характеризується підвищеною вразливістю і життєвим потенціалом індивіда. Отже, взаємодія, що має місце між індивідом і суспільством на кожному етапі може змінити хід розвитку особистості в позитивному або негативному напрямі. Здійснюючи переходи з одного етапу на інший, кожен індивід набуває нові сили і формує автентичну особистість.

Більшою мірою духовна криза відбивається на дітях, які в умовах переоцінки цінностей виявилися у своєрідному моральному вакуумі, негативно впливає на особистісне становлення підростаючого покоління. Говорячи про ці негативні тенденції, фактично необхідно мати на увазі негативні фактори соціалізації, під якою дослідники розуміють процес розвитку особистості під впливом і у взаємодії із соціальним середовищем. Соціалізація має дві сторони. Перша характеризується процесами адаптації особистості до суспільних умов, засвоєнням людиною соціального досвіду. Друга сторона має на увазі самореалізацію особистістю своїх потенцій, творчих сил у соціумі та передбачає певний результат діяльності людини, що виражається в об'єктивно значимому культурному елементі.Відзначається зростаюча у молоді західна орієнтація в сфері культури, способу життя, мистецтва, чому немало сприяють засоби масової інформації, по всіх каналах впроваджують у свідомість зростаючого людини нові і аж ніяк не бездоганні зразки поведінки. Саме цим і займається школа.Виховання не є пристосування дітей, підлітків, юнацтва до готівкових форм соціального буття, не підгонка під певний стандарт. Урезультаті привласнення суспільно вироблених форм і способів діяльності відбувається подальший розвиток формування орієнтації дітей на певні цінності, самостійності у вирішенні складних моральних проблем. Умова ефективності виховання - самостійний вибір або усвідомлене прийняття дітьми змісту і цілей діяльності.Але соціалізація особистості не являє собою пасивного відображення суспільних відносин. Виступаючи і суб'єктом, і результатом суспільних відносин, особистість формується через її активні суспільні дії, свідомо перетворюючи і навколишнє середовище, і саму себе в процесі цілеспрямованої діяльності. Саме в процесі цілеспрямовано організує діяльності формується в людині найважливіша, що визначає його як розвинену особистість потреба в щасті іншого.

Природно, що крім школи цей же досвід дитина може отримати і в інших інститутах соціалізації - вулиці, будинки, молодіжних гуртках, секціях. Але це вже буде інша форма, трансформована цими інститутами, форма соціалізації, при якій соціалізація відбуватиметься вже при відносному напрямку цих самих інститутів. До того ж часовий відрізок, який проводять діти в школі, і, наприклад, в секції, відрізняється, та й обсяг інформації, і види діяльності дитини більш різноманітний. Менталітетом нашого народу сформована точка зору, спрямована на те, що школа - основа допрофесійної, або, якщо так можна висловитися передстартової підготовки людини у доросле життя. І її вимоги, її підвалини сприймаються як найбільш правильні, нехай навіть і в сучасному спотворення.

У процесі стихійної соціалізації школа, як будь-яка соціально-психологічна спільність, впливає на вхідних в неї людей в ході реальної практики взаємодії її членів, яка за своїм змістом, стилем та характеромне ідентична, а часом суттєво розходиться з декларованими устремліннями вихователів. Знання та досвід реального життя, які при цьому стихійно отримують воспитуемого у великій своїй частині виявляються "непрактичними" для взаємодії у виховній організації з точки зору її основної функції - виховання, але допомагають адаптуватися в житті суспільства.

У відносно соціально контрольованої соціалізації школа відіграє провідну роль, бо саме в них людей більшою чи меншою мірою набуває інституціалізованих знання, норми, досвід, тобто саме в них здійснюється соціальне виховання.

Поставлені цілі і завдання на початку роботи вважаю виконаними: розглянуто поняття соціалізація, інститути соціалізації; дано теоретичний аналіз сучасного впливу освітнього закладу на соціалізацію дитини; показано вплив школи, як одного з провідних факторів на розвинення лідерських якостей; запропоновано матеріал для дослідження ролі підлітка в його прямому середовищі.

Список використаної літератури

1. Андрушенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціологія молоді.- К.: Генеза, 2007.-368 с.

2. Якуба О.О. Соціологія. - Харків.: Константа,2006.-192 с.

3. Закон України "Про освіту". Розділ 1, ст.6 "Основні принципи освіти" від 04.06.91

4. Андреев Ю. П., Коржевская Н. М., Костина Н. Б. Социальные институты: содержание, функции, структура. -- Свердловск: Изд-во Урал.ун-та.-4-е изд.-2006.-83 с.

5. Подольська, Є. А. Соціологія : 100 питань -- 100 відповідей : навчальний посібник / Є. А. Подольська, Т. В. Подольська. -- К., 2009.-352 с.

6. Мертон Р. К. Социальная теория и социальная структура // Социологические исследования. -- М.: Хранитель, 2006. -- 873 с.

7. Дюркгайм Е. Правила соціологічного методу.-1896.-Сочинение

8. Ивин, А. А. Основы социальной философии: Учеб. пособие для вузов/ А. А. Ивин.-М.: Высш. шк., 2005.-440 с.

9. Марцинковская Т.Д. Психология развития. 3-е изд. - М.: Академия, 2007.-528 с.

10. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. Гл.6. -- М.: Прогресс, 3-е изд.-2006.- 242 с.

11. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения. М., 3-е изд.-2000.-706 с.

12. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. -- М., 2-е изд.-2003.-323 с.

13. Парсонс Т. Пролегомены к теории социальных институтов // Человек и общество. -- К., 3-е изд.-2004.-197 с.

14. Кон И.С. Социологическая концепция Герберта Спенсера // История буржуазной социологии XIX -- начала XX века / Под ред. И. С. Кона. Утверждено к печати Институтом социологических исследований АН СССР. -- М.: Наука, 5-е изд.-2008.-403 с.

15. Харчев А.Г. Брак и семья в СССР. Опыт социологического исследования. 1-е изд.: М.,2-е изд.-2000.-196 с.

16. Попова М.А. Фрейдизм и религия. - М., 3-е изд.-2001.-320 с.

17. Е.Дюркгейм. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії. -- Київ: Юніверс, 2002. -- 423 с.

18. Еріксон Е. Дитинство та суспільство.- Вид.2-е,опрацьоване та доповнене/Пер. Алексеєва А.О.-Спб.: Речь.-2002 р.-451 с.

19. Дьюи Дж., Дьюи Ев. Школы будущего. - Народное образование.- 2000. - №8.

20. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск. СМ. Червонной. -- М.: Логос, 2005. -- 664 с.

Додаток 1

Анкетування для виявлення рівню лідерських якостей

1. Що для вас важливіше у грі ?

А) Перемога

Б) Розвага

2 . Що ви віддаєте перевагу в загальній розмові ?

А) Проявляти ініціативу, пропонувати що-небудь

Б) Слухати і критикувати те, що пропонують інші

3 . Чи здатні ви витримувати критику, не вплутуватися в приватні суперечки, не виправдовуватися ?

А) Так.

Б) Ні.

4 . Чи подобається вам, коли вас хвалять привселюдно?

А) Так.

Б) Ні.

5 . Чи відстоюєте ви свою думку, якщо обставини (думка більшості) проти вас?

А) Так.

Б) Ні.

6 . У компанії, у спільній справі ви завжди виступаєте заводієм, придумуєте щось таке, що цікаво іншим?

А) Так.

Б ) Ні

7 . Вмієте ви приховувати свій настрій від оточуючих ?

А) Так.

Б) Ні.

8 . Чи завжди ви негайно і покірно робите те, що вам говорять старші ?

А) Ні.

Б) Так.

9 . Чи вдається вам у розмові, дискусії, переконати, залучити на свій бік тих, хто раніше був з вами не згоден ?

А) Так.

В) Ні.

10 . Чи подобається вам вчити ( повчати , виховувати , навчати , давати поради ) інших ?

А) Так.

Б) Ні.

Обробка та інтерпретація результатів тесту:

Підрахувати загальну кількість "А" і "Б" відповідей.

Високий рівень лідерства - А = 7-10 балів.

Середній рівень лідерства - А = 4-6 балів.

Низький рівень лідерства - А = 1-3 бали.

Переважання відповідей "B" свідчить про дуже низький або деструктивному лідерстві.

Додаток 2. Гра " Стилі лідерства"

Мета : навчання підлітків різним стилям управління колективом та аналізу практики організатора колективу, аналізу власної позиції в структурі взаємин.

Зміст гри: прожити три стилі управління: демократичний, авторитарний, ліберальний(анархічний). Будь-який з цих стилів носить яскравий тип відносин : демократичний - колегіальність прийняття рішень , співвіднесення власної точки зору і колективної, пошук компромісу ; авторитарний - одноосібне ухвалення рішень , ігнорування інших точок зору; ліберальний - формальне керівництво, відсутність контролю .

Гру можна проводити в двох варіантах:

1 варіант: Підліткам пропонується програти ці стилі лідерства. Група ділиться на три команди (три стилі управління). Кожній команді дається завдання підготувати захід певним способом. Завдання повинні бути рівноцінними (справа може бути тільки одна, основна увага приділяється саме відносинам). Перед грою вибирають групу експертів, яка дає характеристику кожному стилю, стежить за слідуванням лідера в грі. Може бути обрана і група аналітиків, мета якої зібрати думки дітей. У процесі аналізу гри важливо звернути увагу на позитивні і негативні сторони певного стилю лідерства, відзначити ситуації, де ці стилі мають місце.

2 варіант: діти не в курсі про початок гри . Всі три стилі лідерства демонструють педагоги - організатори , або існуючі лідери групи. Гра повинна проводитися невеликою групою в певний проміжок часу (наприклад, 3хвилини) . Після закінчення цього терміну учням пропонується проаналізувати, що їм сподобалося, хто з лідерів враховував їх думку, в якому випадку був досягнутий найкращий результат.

Додаток 3. "Тільки одна хвилина "

Ця гра тренує жвавість розуму і багатої уяви .

Кожен з учасників повинен за хвилину виголосити промову на задану провідним тему. Теми можуть бути самими різними: від серйозних , типу "Проблеми глобального потепління ", до веселих, наприклад: " Чому дівчатка бояться дощових черв'яків ? " Гравцям дозволено нести цілковиту нісенітницю, головне - щоб вони не відхилялися від теми, не роздумували довго і не повторювалися .

Правила гри:

Для проведення гри можна скористатися "домашніми заготовками " , тобто картками , на яких вже заздалегідь написані теми виступів або ж , що безсумнівно веселіше і цікавіше - учасники самі придумують теми , назви яких вони пишуть на листочках паперу , які потім перемішуються і витягуються ними . Тема виступу може представляти собою лише одне слово: "Небо " , "Бегемот" , " Яблуко" і ін..

Після кожного імпровізованого виступу іншим учасникам можна запропонувати прокоментувати його: відзначити сильні сторони: цікаві приклади , багатофакторний підхід до змісту виступу, постійний візуальний контакт з усіма слухачами і т.п, а так само і слабкі - наприклад, велика кількість слів-паразитів, "закритих" жестів, монотонність голосу і т.д.

Переможцем стає той , хто скаже , на думку ведучого або журі, кращу промову.

Додаток 4. "Презентація світу"

Дана гра розвиває творче мислення, навички публічних виступів, вміння підносити яку інформацію, а так само вчить бачити позитивне і прекрасне там, де зазвичай люди цього не помічають.

Правила гри:

Кожен з учасників гри пише на картці назву якої речі : "гітара", "стілець", "олівець", "двері" та ін, тобто що-небудь з того, що оточує їх у повсякденному житті. Потім, всі картки згортаються і складаються в який-небудь пакет або коробку, де ретельно перемішуються. Після чого всі учасники по черзі витягають по одній картці і протягом 5-10 хвилин готують презентацію тієї речі, яка вказана, причому, при підготовці усних повідомлень-презентацій необхідно виходити з опису речі не з позицій її звичного, повсякденного, побутового застосування, а так званих романтично-поетичних позицій. Наприклад, про олівець слід говорити не як про предмет, яким можна малювати, а як про предмет, за допомогою якого можна відображати самі прекрасні грані цього світу (коханих людей, найкрасивіші місця і речі) : ".... талановиті люди можуть за допомогою цього предмета робити навколишній світ ще більш прекрасним".

При цьому необхідно зробити з повідомлення загадку, тобто розповісти про предмет так, щоб важко було відразу визначити, про що говориться і, лише переключившись на позиції романтично-поетичні, можливо було б здогадатися про те, що це за предмет.

Додаток 5. "Соціальні ролі"

Учасники гри пишуть на картках будь-яку з відомих їм соціальних (бажано сімейних) ролей: " дружина ", "бабуся", "син", "батько" та ін. Потім всі картки згортаються, складаються в коробку або пакет і ретельно перемішуються, після чого кожен учасник витягає по одній картці. Організатор гри за допомогою счіталочек розбиває учасників по парах (якщо кількість учасників непарна, то учасник, що залишився, може приєднатися до будь-якої парі).

Тепер ведучий пропонує всім учасникам ознайомитися з соціальними ролями, написаними на витягнутих ними картках. У результаті виходять різні пари соціальних ролей, наприклад, "батько і син", "бабуся і дружина " і т.п.

Учасникам необхідно протягом 10-15 хвилин придумати який-небудь сценічний сюжет з цими ролями, після чого всі "мініатюри" показуються.

Після показу кожної "мініатюри" глядачами визначається те, які соціальні ролі були їм представлені і те, наскільки показане відповідає повсякденної дійсності.

Размещено на Allbest.ru