Формування уміння вчитися як ключової компетентності засобами предметів гуманітарного циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Формування уміння вчитися як ключової компетентності засобами предметів гуманітарного циклу

Не життя повинно вчити тих,

хто вступає в життя, а школа має

навчити науки мистецтву життя.

Борис Бім-Бад

Сучасні соціально-економічні, політичні та культурні процеси, які відбуваються у соціумі, вимагають від особистості особливої якості - життєвої компетентності. Успішність життєдіяльності особистості вже визначається, і, в майбутньому, буде ще більшою мірою визначатися здатністю особистості самостійно і творчо вирішувати свої життєві завдання, самостійно розвивати та реалізовувати свої здібності, свідомо і творчо будувати власне життя.

Закономірно, що чим раніше і повно цінніше людина оволодіє життєвою компетентністю, життєтворчістю, тим успішною буде її життєдіяльність.

У Концепції загальної середньої освіти наголошено, що школа - це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу слід вибудовувати так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника свого життя. Школа - це ідеальний простір розвитку життєвої компетенції особистості.

Що ж таке життєва компетентність особистості?

Поняття «компетентність» (походить від латинського слова «competo» - досягаю, відповідаю) визначається словником двояко: по-перше, як право на здійснення певних вчинків; по-друге, як сукупні знання та досвід у певній галузі пізнання і практики. Отже, компетентність - це здатність людини вирішувати життєві проблеми, що ґрунтуються на знаннях, досвіді, цінностях. Життєва компетентність - це здатність, готовність особистості до успішного розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Життєва компетентність передбачає свідоме і відповідальне ставлення до виконання особистістю її життєвих та соціальних ролей.

Структурною одиницею життєвої компетентності є здатність і компетенція.

Здатність - це система поєднання когнітивних, операційних та аксіологічних можливостей особистості, яка дозволяє їй конструктивно розв'язувати нестандартні, творчі життєві завдання.

Структура здатності особистості.

Рівень	Зміст	компетентна поведінка
Когнітивний	Інтелект та знання. Знання про певну діяльність, знання як інструмент розв'язання життєвих проблем
Операційний	Життєві навички. Функціональна грамотність. Вміння успішно виконувати певну діяльність, в т.ч. творчого характеру
Аксіологічний	Життєві цінності, принципи, норми. Смисложиттєві вибори. Уявлення про місце цінностей, ціннісних орієнтацій у структурі життєтворчості.

Головною ознакою здатності є спроможність та готовність: свідомо переносити актуальні знання та навички певної діяльності за межі ситуації, в яких вони були сформовані та використовувались, в нове проблемне поле; інтегрування знань та навичок для конструювання (проектування) дій, які відповідають викликам цього проблемного поля.

Крім здатностей складовими життєвої компетентності є ряд компетенцій, які являють собою систему здатностей, що забезпечують особистості можливість успішно вирішувати різноманітні життєві завдання. Найвищим рівнем розвитку компетенцій а отже і життєвої компетентності є ставлення особистості до свого життя як до проекту, який розробляється і втілюється нею.

І.Г. Єрмаков сформулював таку класифікацію компетенції, якими має володіти випускник навчального закладу:

Соціальна компетенція - це здатність і готовність особистості до соціальної дії, соціальної активності та мобільності, набуття і виконання пов'язаних з ними соціальних ролей.

Комунікативна компетенція включає сукупність здатностей, пов'язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами; знання, вміння та навички, пов'язані із застосуванням засобів комунікації; наявність вмінь, пов'язаних з розумінням психологічних особливостей спілкування, здатність та готовність до реалізації навичок уникнення та розв'язання конфліктів, володіння навичками самопрезентації.

Інформаційна компетенція - це сукупність здатностей, які визначають успішність участі особистості в різноманітних інформаційних процесах, які відбуваються в суспільстві. Вказана компетенція визначає спроможність особистості шукати, опрацьовувати, зберігати та передавати різноманітну інформацію. Окремими проявами даної компетенції є вміння володіти комп'ютерною технікою, мережею Інтернет, бібліотеками, архівами; для учні вміння вести конспекти уроків та книг, писати реферати, отримувати довідникову інформацію.

Політична компетенція - це сукупність здатностей, які визначають рівень політичної та правової культури особистості, її правову освіченість, міру її політичної активності, відповідальність її життєдіяльності правовим принципам, встановленим державою.

Трудова компетенція - це здатність і готовність особистості виконувати продуктивну трудову діяльність, пов'язану з побутом, господарюванням, професійними обов'язками, оволодівання новими та суміжними напрямками діяльності.

Полі культурні компетенції - це здатність жити разом, готовність до порозуміння з представниками інших культур, готовність до між культурного діалогу, здатність жити і співпрацювати з представниками інших мов, культур, релігій.

Найважливішими проявами (функціями) життєвої компетентності є життєстійкість, життєздатність і життєтворчість.

Життєстійкість - це загальна здатність особистості до збереження та відтворення власної життєдіяльності в умовах перманентних зовнішніх та внутрішніх впливі, які, більшою або меншою мірою загрожують її існуванню та розвитку. Таким чином, життєстійкість - це здатність підтримувати, зберігати належний рівень власних фізичних, психічних, психологічних та духовних якостей.

До основних ознак життєстійкості можна віднести:

фізичну та нервово-психологічну витривалість, навички здорового способу життя;

стресостійкість, володіння методиками аутотренінгу, релаксації;

моральну стійкість;

стійкий пізнавальний інтерес, навички рефлексії, аналізу та узагальнення;

володіння комунікативними навичками;

навички роботи із суперечливою інформацією;

навички побутової, господарської та трудової діяльності.

Життєздатність - це загальна здатність особистості до розвитку власної життєдіяльності, продукування її більш досконалих моделей, володіння новими сферами прояву життєвих сил та способами діяльності. Якби особистість була лише життєстійкою, то її розвиток став би неможливим. Життєздатність дозволяє особистості виходити за межі наявної актуальної життєдіяльності, досягати нових можливостей.

Основними ознаками життєздатності особистості можна вважати наступні:

незалежність від авторитетів, неупередженість, критичність та самостійність мислення;

схильність до конструктивної соціальної дії, соціальної активності;

здатність до самонавчання та самовиховання, цілеспрямованого здобування нового досвіду;

відповідальне ставлення до власної поведінки та поведінки інших людей;

спрямованість у майбутнє;

гармонійний психологічний розвиток;

мотивація досягнення.

Навчання і виховання життєздатної особистості є необхідним кроком до становлення найвищого прояву життєвої компетентності а саме - життєтворчості. Без життєздатності особистість не можна вважатися життєво компетентною, оскільки її компетентність зводиться або до протистояння умовам середовища, або до адаптації до них.

Якщо життєздатність має спонтанний характер, то життєтворчість спрямована на значний проміжок життєвої перспективи і є загальною здатністю особистості прогнозувати, визначати та свідомо і творчо здійснювати своє життя згідно із життєвим проектом (ідеальним образом бажаного життя). Життєтворча компетенція - це здатність і готовність творити власне життя, продуктивно вирішувати ці вузлові життєві проблеми. Змістом життєтворчості є творення свого «Я», побудова власного життя, виходячи із потенціалу особистості, її духовного світу, світогляду, смислу життя.

Ознаками набуття особистістю життєтворчої компетенції, реалізації нею життєтворчої функції є:

- рефлексії, спрямовані на майбутню життєдіяльність;

- реалізації механізмів самопізнання, самоаналізу, самонавчання, самовиховання, саморозвитку;

- розробка та реалізація індивідуально-особистісного життєвого проекту;

- оформлена життєва стратегія;

- оволодіння та застосування в життєздійсненні індивідуально-особистісних технологій життєтворчості.

Технологія життєтворчості - це різновид соціальних технологій, який забезпечує розвиток і реалізацію здатності особистості самостійно здійснювати власне життя через перетворення і регулювання процесу власної соціалізації. До технологій життєтворчості можна віднести соціально-педагогічні та індивідуально-особистісну технологію.

Соціально-педагогічні технології - це технології, які забезпечують розкриття, розвиток і реалізацію життєтворчого потенціалу людини.

Індивідуально-особистісна технологія - це становлення власної життєвої концепції, життєвої стратегії та системи життєвих цілей, які оформлюються у життєвий проект особистості. В складі індивідуально-особистісної технології виділяють наступні технології нижчого рівня: 1) технологія само мотивація; 2) технологія самопізнання; 3) технологія саморозвитку; 4) технологія життєвого проектування; 5) технологія життєздійснення; 6) технологія аналізу і корекції життєвого проекту.

Розвиток життєвих компетенцій може спиратися на наступний логічний ланцюжок:

Здобуття особистістю базового життєвого досвіду, знань, умінь і навичок, формування відповідних життєвих принципів. На цьому рівні особистість оволодіває базою певної діяльності і не дозволяє «викинути» себе з неї. Однак особистість володіє лише необхідним мінімумом здатності, поза засвоєним відчуває себе непевно. Основна проблема цього рівня - прагнення зупинитися на досягнутому, не ризикувати в розвитку.

Здатність імпровізувати, продукувати нове, власне у вирішенні типових життєвих проблем, пов'язаних з відповідною сферою життя. Цей рівень пов'язаний із збагаченням життєвого досвіду. Швидкість переходу до цього рівня залежить від таких чинників, як здібності та мотивація. Якщо певна сфера життя і пов'язана з нею конкретна діяльність особистості відповідає її задаткам тав здібностям, актуалізує їх; якщо особистість сильно мотивована на цю діяльність то перехід до цього ріня може бути дуже швидкім.

Застосування певної діяльності як засобу творення себе, свого життя, своєї особистості

Розвиток життєвої компетентності учня 12-річної школи передбачає визначення методів діагностики її наявності/відсутності та методів, за допомогою яких можливий розвиток життєвої компетентності педагогічними засобами.

Методи діагностики та розвитку життєвої компетентності учнів

Компетенція	Параметри компетенції	Методи діагностики	Методи розвитку
ж и т т є здатна	1.Активне самовираження згідно до норм суспільства. Здоровий спосіб життя, підтримання оптимальних відносин з оточуючими, активна модель життя, спрямована на збереження власних цінностей та принципів, збереження та примноження фізичного, психічного та соціального здоров'я. 2. вміння та навички дотримання здорового способу життя, вміння долати стреси та керувати емоціями, підтримання конструктивної взаємодії з ближніми. 3. цінності, пов'язані з індивідуальним життям та життям публічним, поведінкові норми.	Спостереження	1.Цільові творчі програми. 2. Життєве проектування. 3. Психолого-педагогічні технології.
ж и т т є творча	1. Активна життєва позиція. 2. Володіння навичками життєвого проектування, індивідуально-особистісними технологіями життєтворчості, навички прийняття рішень та вирішення проблем. 3.Ґрунтовна життєва концепція, стійке життєве кредо (система життєвих принципів та цінностей) та життєва позиція (сукупність моральних, соціальних, політичних, економічних виборів).	1.Педагогічний, соціо логічний соціально-психологічний моні-торинг. 2.Аналіз життєвого шляху, уроків життя, проектів. 3.Біологічний метод. 4. Аналіз творчих продуктів.	1. Психолого-педагогічні технології життєтворчості. 2. Життєве проектування. 3. Тренінги. 4. Імітаційні ігри. 5. Цільові творчі програми життєтворчості: «Я - лю-дина», «Вічні цінності очима учнів», «Мій життєвий проект», «Я і культура», «Я і природа», «Я і економіка» тощо. 6.Аналіз життєвих ситу-ацій. 7. Введення рефлексійних щоденників
Соціальна	1. Активна участь у функціонуванні соціальних інститутів. Участь у прийнятті рішень. Соціальна відповідальність. Здатність захищати та дбати про права та інтереси інших. 2. Вміння та навички, пов'язані з виконанням соціальних ролей.	1. Аналіз соціальної дії. 2. Моніторинг. 3. Спостереження. 4. Аналіз результатів участі в соціальних проектах.	1. Реалізація соціальних проектів. 2. Тренінги. 3. Соціальний супровід. 4. Моделювання ситуацій. 5. Ігрові заняття.
Політична	1.Осмислена політична активність. 2. Вміння та навички, пов'язані із захистом та реалізацією власних прав та дотримання обов'язків. 3. Знання прав людини. Знання головних нормативно-правових актів, правових процедур. Розуміння політичного життя держави.	1. Аналіз участі у соціальних проектах. 2. Аналіз поведінки учнів.	1. Життєве проектування. 2. Створення клубного простору. 3. Аналіз життєвих ситуацій. 4. Імітаційні ігри. 5. Політичні дебати. 6.Реалізація моделей громадянської освіти. Цільові програми «Я- учень», «Я - громадянин».
Комунікативна	1. Здатність та готовність до спілкування. Успішна самопрезентація. Володіння іноземними мовами. 2. Вміння та навички пов'язані з активним слухання, публічними виступами, володіння само менеджментом. 3. Знання головних принципів та технік ораторського мистецтва.	1.Тести. 2. Спостереження. 3. Творчі завдання. 4. Аналіз участі у комунікативній діяльності.	1. ІТН. 2.Тренінги. 3. Само презентація. 4. Імітаційні ігри. 5. Ділові ігри. 6. Учнівські конференції. 7. Цільові твори. 8. Клубний простір.
Інформаційна	1.Успішне створення, передача, пошук, опрацювання, збереження та використання інформації у власному житті. 2. Володіння комп'ютерною технікою. 3. Навички критичного та креативного мислення. Навички читання та письма, роботи в Інтернеті. Навички роботи з суперечливою інформацією. 4. Вміння «знешкоджувати» шкідливу інформацію.	1.Тести. 2. Аналіз рівня інформаційної культури учнів.	1. Факультативи. 2. Дистанційна освіта. 3. Участь в інформаційних проектах. 4. Ділові ігри. 5. Дискусії. 6. «Мозковий штурм». 7. Реалізація цільової програми «Моя інформаційна культура».
Трудова	1. Самообслуговування, виконання побутової та господарської роботи, участь роботі економічних та трудових проектах. 2. Наявність вмінь та навичок організації та проведення трудової діяльності, виконання певних видів діяльності. 3. Уявлення про зміст майбутньої професійну діяльність. 4. Ціннісне ставлення до праці.	1. Спостереження за виконанням трудової діяльності. 2. Аналіз результативності допрофесійної підготовки. 3. Тести.	1. Профорієнтація. 2. Реалізація моделей допрофесійної підготовки й профільної школи. 3. Участь у профільних та економічних проектах.
Полікультурні	1. Шанобливе ставлення до власної культури та культури інших народів. 2. Вміння та навички діалогу з представниками інших культур, успішної взаємодії з ними на основі поваги та розуміння їх культур.	1. Соціологічний моніторинг. 2. Участь у проекті «Служіння заради миру»	1. Моделі школи діалогу культур. 2. Створення карти діалогу культур України. 3. Реалізація цільових програм «Я і культура», «Діалог культур, діалог цивілізацій»

Щоб мати змогу знайти своє місце в житті, учень сучасного навчального закладу має володіти певними якостями, вміннями:

швидко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях;

критично мислити;

використовувати набуті знання та вміння в навколишній дійсності;

бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити;

бути комунікабельним, уміти працювати в команді;

вміти запобігати будь-яким ситуаціям і виходити з них;

цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації так і в інтересах суспільства;

уміти добувати, переробляти інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати для розвитку та самовдосконалення;

бережливо ставитись до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності;

вміти планувати стратегію свого життя, орієнтуватися у системі суперечливих та неоднозначних цінностей, визначати своє кредо.

Отже, статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Швидкоплинність соціального прогресу, його динамічність викликає необхідність постійної роботи над собою, розвитку життєвої компетентності , посилення відповідальності кожної особистості за своє майбутнє, за можливість досягнення особистого щастя своїми потенціальними можливостями.

Ці проблеми сьогодні стоять перед освітніми закладами. Робота навчальних закладів щодо формування та розвитку життєвої компетентності особистості поки що недостатньо ефективна. Тому в значної частини нашої молоді, яка закінчує школу, спостерігається:

не сформованість належного рівня національної свідомості, активної громадянської позиції, політичного мислення і політичної культури;

не сформованість відповідного рівня життєвої компетентності ;

низький рівень ініціативи, здатності до самостійного розв'язання проблем;

не сформованість уміння вільно використовувати здобуті знання для вирішення практичних завдань;

відсутність віддалених часових перспектив;

наявність хибних сподівань, що успіх прийде сам, без копітких зусиль.

Все це ще раз підтверджує необхідність вдосконалення навчально-виховного процесу.

Суттєві відмінності між школою компетентності та традиційною школою

особистість компетентність навчальний проект

Традиційна загальноосвітня школа	Школа життєвої компетентності
Передача новому поколінню знання і досвіду	Розвиток і саморозвиток учнів як суб'єктів культури, творців і проектувальників свого життя
Підготовка учнів до майбутнього життя	Не підготовка до життя а саме життя дитини. Школа - це простір життя дитини, простір можливостей і реалізації вітальних, духовних потреб й інтересів, культури життя і самовизначення
Пріоритет соціального замовлення	Пріоритет особистості, її замовлення на освіту
Прагнення сформувати слухняного виконавця	Орієнтація на виховання вільної, конкурентно спроможної особистості
Мета навчання - здобуття усталених знань	Оволодіння компетенція ми, соціальними і життєвими ролями, розуміння знання як інструменту розв'язання проблем
У більшості знання відірвані від життя	Орієнтація на розв'язання конкретних проблем
Репродуктивний, пасивно-споглядальний тип навчання	Навчання побудоване на активних методах
Учні приймають мету у готовому вигляді	Постановка, формулювання власних цілей і вибір способів їх досягнення
Орієнтація на середньостатистичного учня	Вихід на індивідуальну життєву траєкторію розвитку і саморозвитку
Авторитарна педагогіка, централізовано-бюрократичний тип управління	Децентралізація і демократизація управління. Утвердження соціального партнерства
Режим функціонування	Режим випереджувального, проектного розвитку
Жорсткість програм	Гнучкі, варіативні, авторські програми
Нововведення має епізодичний характер	Постійний інноваційний процес, який охоплює всі аспекти життя



Сучасна практична діяльність людини, науково-технічний та культурний прогрес у різних сферах суспільного життя неможливо уявити без проектування і проектів. У ХХ ст.. до традиційних різновидів проектування (архітектурно-будівельного машинобудівельного, технологічного) додалися нові напрями - інженерно-психологічне, екологічне, генетичне, проектування трудових процесів, організацій, соціальне проектування. Широко розповсюджуються політичні, мистецькі та освітні проекти.

Проектування - це процес створення проекту - прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану.

Проект (від лат. кинутий вперед) - це задум, план, прообраз певного об'єкта; сукупність документів і розрахунків необхідних для його створення.

У педагогічному процесі багатьох навчальних закладів гідне місце посідає метод проектів. Він є одним із засобів перетворення школи навчання у школу навчання, оволодівання учнями навичками планування своєї діяльності, навичками вибору засобів та шляхів її здійснення, формування та актуалізація життєвого досвіду учнів.

Велике, а іноді вирішальне значення методу проектів для розвитку життєвої компетентності учня, становлення ключових життєвих компетенцій у процесі його навчання в 12-річній школі, зумовлено перевагами, які надає педагогу його застосування, а саме:

метод проектів дозволяє перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання;

проект забезпечує продуктивний зв'язок теорії та практики у процесі навчання;

життєвим результатом проекту є продукт, а умовами, інструментами його досягнення є компетенції учня;

даний метод сприяє набуттю учнем життєвого досвіду;

участь вихованця у проектній діяльності сприяє формуванню вмінь та навичок, становленню життєвих принципів та цінностей, які в подальшому позитивно впливатимуть на його діяльність.

Оптимальний результат реалізації методу проектів у процесі навчання в школі життєвої компетентності можна досягнути лише за виконання наступних умов:

метод проектів повинен розглядатися як одна з провідних технологій у процесі інтерактивного навчання.

необхідно забезпечувати систему проектної діяльності учнів, враховуючи сенситивні періоди їх розвитку.

учнівські проекти повинні виконуватися не лише в школі та вдома; вони мають стати системоутворювальною складовою соціальної практики учнів.

інтегровані проекти, в яких беруть участь групи учнів, мають, як правило, між предметний характер, тому повинні супроводжуватися не одним вчителем, а командою вчителів, які викладають відповідні предмети. До складу команди слід залучати соціального педагога, фахівця з соціальної роботи.

Особливе місце в проектній діяльності учня повинно займати життєве проектування - технологія розробки, ціннісного та ресурсного забезпечення та здійснення життєвого проекту, змістом якого є процес свідомого і творчого визначення та здійснення особистістю власного життя.

Життєвий проект - цілісна система життєвих цілей особистості, яка визначає вірогідний прообраз (модель) її подальшого розвитку, життєдіяльності в певний період життя.

Існують наступні різновиди навчальних проектів:

творчі проекти - пов'язані з проектуванням та втіленням інноваційних ідей.

Ігрові проекти - це навчальні проекти, пов'язані з організацією та розвитком ігрової діяльності школярів

Пізнавальні проекти - проекти, пов'язані з пізнанням певних природних та соціальних процесів та явищ, які передбачене змістом освіти, в польових умовах.

Дослідницькі проекти - спрямовані на формування в учнів вмінь та навичок науково-дослідницької діяльності, навчальну імітацію елементів дослідницької діяльності вчених у процесі навчання.

Культурологічні проекти - пов'язані з вивченням та відродженням звичаїв та традиції української культури, дослідженням її історії; вивчення культур інших народів.

Інформаційні проекти - покликані сформувати інформаційну культуру учнів, сприяти практичному застосуванні та перевірці навичок роботи з інформаційною технікою, інформаційною мережею Інтернет. Окремими різновидами інформаційних проектів можуть бути проекти, пов'язані з вивченням архівних джерел, роботою з текстами тощо.

Екологічні проекти - спрямовані на вивчення стану довкілля, усунення чинників забруднення навколишнього середовища, формування в учнів дбайливого ставлення до природи.

Економічні проекти - покликані підвищувати економічну культуру учнів, розширити їх уявлення про структуру та функціонування економіки, основні ринкові механізми.

Проекти милосердя - пов'язані з практичними діями щодо надання допомоги соціально незахищеним верствам населення (сиротам «дітям вулиці», інвалідам, самотнім людям, людям похилого віку).

Проекти самоосвіти, самовиховання, зорієнтовані на самостійне оволодіння учнями певними темами, самостійне формування певних навичок.

Соціальні проекти - пов'язані з соціальною практикою, формуванням та конструктивним проявом соціальної активності учнів.

Гуманітарні проекти, учнівські проекти, пов'язані з вивченням людини та суспільства, формуванням здатностей та навичок, пов'язаних з соціальною компетенцією.

Профільні проекти - проекти старшої школи, які спрямовані на вивчення та осмислення специфіки майбутньої професійної діяльності, її моделювання, виконання її елементів у проектній діяльності.

Інтегровані проекти - пов'язані з реалізацією проектних цілей в кількох вищеназваних сферах проектної діяльності.

Життєвий проект - характеризує ступінь оволодіння учнем мистецтвом визначення та свідомого і творчого здійснення власного життя, є інтегрованим показником життєтворчої компетенції.

Проектна діяльність дозволяє розвивати не лише ті здібності та компетенції, на розвиток яких проект безпосередньо спрямований, але й багато інших, наприклад, участь учня у виконанні економічного проекту розвиває не лише трудову компетенцію (якщо проект пов'язаний з виробництвом товарів або послуг), а й соціальну (виконання ролей «керівників», «підлеглих»), інформаційну (пошук та застосування інформації),

Комунікативну (вміння проводити ділове спілкування), політико-правову (правове-забезпечення реалізації проекту).

Участь дитини у проекті дозволяє розвивати в неї важливі життєві навички та компетенції.

Життєві навички, пов'язані із спілкуванням, прийомом/передачею інформації, критичним мисленням.

Життєві навички самоменеджменту.

Життєві навички, пов'язані з вмінням жити разом, роботою в команді.

Життєві навички, які входять до першої групи:

навички спілкування,

активного слухання,

вміння читати друковані матеріали,

володіння іноземними мовами,

навички критичного аналізу ситуації,

оцінювання ситуації, логічного проектування власних дій,

навички прийняття рішень,

навички навчання впродовж всього життя.

Навички само менеджменту:

навички формування та підтримання самоповаги, впевненості у собі,

навички підтримання здорового способу життя,

навички визнання пріоритетів у публічному та приватному житті,

навички планування і управління власним часом,

відповідальність за власні дії,

навички позитивного сприйняття інновацій,

толерантне ставлення.

Навички роботи в команді:

навички осмислення групових цілей,

розуміння цінностей групи, її клімату,

планування і прийняття рішення разом,

навички мобілізації групи для вирішення актуальних проблем,

навички лідерства.

Найголовнішим вмінням, яким оволодіває учень у проектній діяльності, є вміння постійно вчитися, вчитися в процесі реалізації відповідної діяльності.

Значні аналітичні дослідження, які постають у процесі проведення масштабних експериментів із різних аспектів реформування загальноосвітніх закладів народжуються прообрази школи життєвої компетентності, що базується на концептуальних засадах педагогіки життєтворчості особистості. Ідея життєтворчості, плекання дитини як суб'єкта життя стають альфою і омегою нової школи.

Размещено на Allbest.ru