Главная База знаний "Allbest" Педагогика Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів

Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів

Психолінгвістичні підходи до процесу формування у молодших школярів мовленнєвих умінь і навичок. Джерела збагачення словникового запасу учнів. Організація системи уроків з української мови і розвиток зв'язного мовлення в умовах диференційованого навчання.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 02.08.2012
Размер файла 163,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Т.Г.Рамзаєва зазначає, що, оскільки слово одержує свою життєву силу, свій смисл в більш або менш широкому контакті і в мовленні, то дуже важливим засобом з'ясування значення і ролі його є включення слова в словосполучення, речення, а ще краще - в зв'язне висловлювання, в текст, хай то буде усна чи писемна форма мовлення. [56,с.58]

Ці положення є актуальними і для проведення словникової роботи на уроках української мови в школах з російською мовою навчання. Однак у зазначених випадках зростає питома вага роботи, спрямованої на засвоєння нових слів. Тому перед тим, як вводити нове слово в словосполучення, речення, зв'язне висловлювання, важливе значення матиме зразок, показ вчителя. Практичні вправи повинні бути спрямовані як на розширення і активізацію словникового запасу, так і на формування умінь слововживання.

Взаємозв'язок у роботі над словом між уроками читання і мови - важливий засіб збагачення лексичного запасу учнів. Тому найбільш яскраві, образні вислови, нові слова - іменники, прикметники, дієслова, над значенням яких учні працювали на уроках мови. Для цього слова мають бути записані на дошці. Спочатку закріплюється вимова, перевіряється, чи учні запам'ятали їх значення, а після цього можна приступати до виконання граматичних завдань з цими словами: діти вживають їх при складанні речень, розповідей.

Лише комплексний підхід до словникової роботи сприятиме запам'ятовуванню слів, розвитку умінь користуватися словом.

Організовуючи систематичну, цілеспрямовану роботу над поповненням і активізацією словникового запасу учнів необхідно будувати урок так, щоб робота над словом органічно зливалася з тими граматичними темами, які вивчаються, а не була чимось штучним, окремим, нав'язаним дітям. Плануючи урок, визначаючи його мету, рекомендується зазначити, з якими новими словами учні ознайомляться на уроці, як буде побудовано процес їх засвоєння і активізації. Лиши за таких умов словникова робота буде ефективним засобом в оволодінні українським мовленням. [69,с.35]

Робота над словосполученнями та реченнями. Ефективне засвоєння граматичних форм слова відбувається лише на основі вправ, які мають мовленнєву спрямованість. Зокрема, така точка зору є пануючою в методиці навчання мови.

Аналізуючи вправи з граматики, Б.А.Лапідус розділяє їх на два типи [28,с.11]. Перший - чисто тренувальні вправи і другий - мовленнєві вправи. Чисто тренувальні мовні вправи використовуються на етапі початкового засвоєння граматичного матеріалу і становлять першу і невід'ємну частину системи граматичних вправ. Автор підкреслює, що вони корисні саме на початковому етапі засвоєння знань. На етапі ж формування граматичних умінь ефективні тренувальні вправи, які мають мовленнєву спрямованість, тобто такі, в процесі виконання яких активізуватимуться засвоєнні форми слів під час цілеспрямованого усного висловлювання.

Ці види вправ він називає комбінованими, оскільки вони підпорядковані завданням актуалізації теоретичних знань і формуванню вмінь користуватися ними в процесі мовлення, але зауважує, що ця назва умовна. Інші автори називають такі вправи умовно-мовленнєвими або ситуативними. Прикладом цього виду вправ можуть бути завдання, які потребують відповіді на запитання, вживаючи опорні слова у потрібних граматичних формах; висловлення у зв'язку з проханням чи спонуканням вчителя, певною ситуацією.

Якщо проаналізувати вправи з граматики, які найчастіше вміщуються у шкільних підручниках, то можна виділити:

- вправи на списування із зміною граматичної форми слова або дописуванням закінчень іменників, прикметників, дієслів у заданій граматичній формі відповідно до змісту речень та словосполучень;

- вправи на утворення словосполучень за зразками;

- вправи-відповіді на запитання з використанням опорних слів;

- складання речень з поданих слів;

- складання текстів за малюнком, малюнком і опорними словами, малюнком і поданим планом.

Ці вправи, користуючись термінологією Б.А.Лапідуса, можна розділити на дві групи:

1. Безпосередньо мовні тренувальні вправи, спрямовані на активізацію граматичного матеріалу, або вправи першого рівня, оскільки потребують не формального підходу, як, наприклад, завдання змінити іменники за відмінками або дієслова за особами, а вимагають ще й уваги до змісту висловленого.

2. Елементарні комбіновані вправи. До них можна віднести завдання, що вимагають відповіді на поставлені запитання, використовуючи опорні слова - вправи другого рівня; і вправи на складання текстів - вправи третього рівня.

Як ми уже зазначали, для засвоєння граматичних знань і формування умінь найбільш ефективними є комбіновані вправи.

Оскільки граматичні форми слова мають свій вияв лише у зв'язку з іншими словами, вони повинні сприйматися і засвоюватися не на окремих словах, а в словосполученнях і реченнях. Той факт, що, як правило, граматичні форми - відмінкові закінчення іменників, прикметників та більшість особових дієслів мають фонетичний характер, ставить завдання спеціального відпрацювання вимови граматичних форм як однієї з умов успішного оволодіння ними в усному і писемному мовленні.

Робота над зв'язним висловлюванням. Важливе значення має робота над формуванням умінь правильно користуватися опрацьованим на уроках мовним матеріалом у процесі зв'язного мовлення, насамперед усного, оскільки саме воно займає провідне місце в процесі навчання і є основним засобом спілкування людей.

Однак, дослідники зазначають, що на уроках граматики і правопису рідної мови “учителі рідко навчають молодших школярів усного конкретного мовлення, розглядаючи цю роботу лише як підготовку до написання переказів та творів і цим самим зовсім не враховують усного мовлення і ті труднощі, які стоять перед учнем у процесі складання усної розповіді”. [35,с.119]

У чому ж полягають ці труднощі? М.І.Жинкін, досліджуючи це питання, встановив, що вони пов'язані насамперед з бідністю активного словника і з слабо розвиненою пам'яттю, функція якої полягає в тому, щоб під час усного складання речень утримувати в пам'яті сказані слова і попереджати ті, які треба вимовити. [18,с.15]

Саме тому в усних учнівських розповідях так багато повторів, інверсій, не правильно вживаних слів, які досить часто виправляються самим учнем у процесі висловлення.

Дбаючи про розвиток мовлення дітей, необхідно так побудувати навчальний процес на уроках граматики, щоб завжди знаходилось місце для вправлянь у зв'язному мовленні.

К.С.Баринова зазначає, що зв'язне мовлення - це мовлення змістовне, тематично спрямоване, логічно послідовне, оформлене у відповідності з прийнятими в мові нормами, а також метою і умовами мовленнєвої комунікації. Розвивати мовлення, - підкреслює дослідниця, - це значить безперервно удосконалювати уміння користуватися мовними засобами в процесі говоріння, доводити ці уміння до такого рівня, за якого засоби вираження думки використовується тим, хто говорить або пише у повній відповідності з законами мови. [3,с.15]

Г.К.Лідман-Орлова [31,с.9; 69; 27,с.62; 41,с.7] підкреслює, що для успішної роботи з розвитку зв'язного мовлення важливе значення має забезпечення таких умов, як створення відповідного мовного середовища; увага до мовлення дітей з боку вчителя, оцінка мовлення; вправи у зв'язному монологічному висловленні.

2.2 Способи організації системи уроків української мови та розвитку зв'язного мовлення в умовах диференційованого навчання

Одним з найважливіших показників рівня культури людини, її мислення, інтелекту є її мовлення. Вперше виникнувши у ранньому дитинстві у вигляді окремих слів, що не мають ще чіткого граматичного оформлення, мовлення поступово збагачується і ускладнюється. Дитина оволодіває фонетичними і лексичними знаннями, практично засвоює закономірності зміни слів та їх сполучення, логіку і композицію висловлювання, розвивається влучність і виразність її мовлення. Всім цим багатством дитина оволодіває не пасивним, а активним - в процесі своєї мовленнєвої практики.

Добре розвинене мовлення служить одним із найважливіших засобів активної діяльності людини у сучасному суспільстві, а для школяра - засобом успішного навчання в школі. [37,с.229]

Щоб мовлення дитини розвивалося перш за все треба збагачувати її словниковий запас.

Слово - найважливіша одиниця мови. Слова вказують на конкретні предмети і поняття, що виражають почуття і наміри, словами також виражаються емоції. Будь-яке мовленнєве висловлювання складається із слів (і їх словосполучень), що вистроєні у певній послідовності у відповідності із задумом і зв'язаних між собою граматично. Чим більш багатий словник людини, тим у неї ширші можливості вибору і більш точного, більш оригінального і виразного оформлення думки. Тому об'єм словника, його різноманітність, його готовність і рухомість розглядаються у методиці як важлива умова успішного розвитку мовлення. [37,с.232]

Сучасна українська мова має величезний словниковий запас і налічує багато тисяч слів, всіх і не полічиш. Це - загальновживана лексика.

Не можна забувати і про те, що багато слів мають декілька значень (наприклад, свіжа газета і свіжий вітерець), інколи ледь помітний відтінок. Багатозначність слів добавляє ще тисячі значень, тобто по суті нових слів-омонімів, зміст і відтінки яких стають зрозумілими лише в контексті, з урахуванням ситуації.

Крім того, багато слів мають стійку співзвучність з іншими словами, наприклад, пекти раків, вводити в оману. [38,с.57-62]

Багатство словника - наслідок високого розвитку як суспільства в цілому, так і кожної окремої людини. Тому роботі над словником учнів надається в школі дуже велике значення.

Засвоєння величезного лексичного запасу не може проходити стихійно. Одна з найважливіших завдань розвитку мовлення в школі є впорядковані словникові роботи, виділення основних її напрямків і їх обґрунтування, управління процесами збагачення словника школяра.

Особливість словникової роботи в школі полягає в тому, що вона проводиться у процесі всієї навчально-виховної діяльності вчителя. Школярі засвоюють лексику, яка з'єднана з математикою, з вивченням природи, музики з образотворчим мистецтвом, з трудовим навчанням, спортом, іграми. З різних даних, діти з 6-7 років, що приходять в школу, мають у своєму словнику від 3 до 7 тисяч слів, до кінця початкової школи словник учнів складається від 8 до 15 тисяч слів. Це означає, що кожного дня в середньому словник школяра поповнюється 5-8 новими словами. Підраховано, що більше половини нових слів молодший школяр отримує через уроки української мови - читання і граматики. Відповідно, для нормального збагачення словника школярів на кожний урок слід планувати роботу над 3-4 новими словами і значеннями, а також роботу над багатозначністю, над відтінками значень, емоційними відтінками, співзвучністю і особливостями вживання - ще 5-6 слів.

Важливо, щоб засвоєння нових слів проходило не стихійно, а під керівництвом вчителя, який би полегшував навчальний процес і забезпечував би правильність, повноту засвоєння слів. [38,с.57-62]

Методика словникової роботи у школі передбачає такі основні лінії [37, с.245]:

1. Збагачення словника, тобто засвоєння тих нових слів, які школярі раніше не знали зовсім, нових значень слів, які вже були у їхньому словниковому запасі. Щоб успішно оволодіти словниковим багатством рідної мови, учні повинні щоденно прибавляти до свого словника приблизно 8-10 нових словникових одиниць і значень.

2. Уточнення словника, тобто поглиблення розуміння вже відомих слів, вияснення їх відтінків, різниці між синонімами, підбір антонімів, аналіз багатозначності, іншомовних значень.

3. Активізація словника, тобто включення як можна більш широкого кола слів у мовлення кожного учня, введення слів в речення, засвоєння співзвучності слів з другими словами, доцільність їх вживання в тому або іншому тексті. Перенесення як можна більшої кількості слів із словника пасивного в словник активний. Слова вводяться в словосполучення і речення, а також у переказ прочитаного, в бесіду, розповідь, твір.

4. Ліквідація не літературних слів, що інколи вживаються молодшими школярами, виправлення помилкового наголосу, вимови.

Основними джерелами збагачення словника учнів є художні твори, тексти навчальних книг, кінофільмів і телепередач, мовлення вчителя і інших працівників школи і позашкільних закладів, позакласне читання учнів. Підручники відіграють особливо важливу роль. Вони складені так, щоб кожний новий текст, матеріал кожного уроку містив, з однієї сторони, декілька слів, які для більшості учнів можуть бути новими, з іншої сторони, доступну лексику. У шкільних підручниках: читанка і українська мова, вміщені тексти творів відомих українських письменників і поетів-класиків: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Наталі Забіли та інших. Школярі засвоюють рідну мову на високохудожніх зразках.

Але на мовлення учнів впливають і інші, педагогічно не контролюючі джерела, які можуть виявитися правильними з точки зору літературної мови, але можуть бути і неправильними. Так, у мовленні батьків, родичів, друзів і товаришів учнів можуть зустрічатися діалектизми, простонародні слова і форми, жаргонні слова і вирази. Слухаючи мовлення дорослих, діти часто засвоюють слова, зовсім недоречні у побуті і, навіть, у шкільному вжитку.

Завдання школи полягає в тому, щоб взяти у свої руки стихію мовленнєвих впливів, в якій живуть школярі, і управляти нею. Тому дуже важливо вивчати мовленнєве оточення школярів, підтримувати контакт з батьками.

Готуючись до уроку, вчитель відбирає слова, над якими буде проведена робота, і вказує, яка саме: 2-3 слова, які для більшості учнів можуть виявитися незрозумілими, будуть роз'яснені, 3-4 слова або словосполучення заплановані для роботи над уточненням їх відтінків, емоційних забарвлень, співзвучності; всі слова, над якими велась робота, будуть вжиті у переказі або висловленнях самих учнів стосовно питань вчителя.

У практиці застосовуються найрізноманітніші прийоми роботи над значенням нового слова. Це забезпечує інтерес учнів до словникової діяльності, дозволяє вводити нове слово найбільш раціональним для кожного випадку способом.

Найбільш простий спосіб - це показ предмета або дії, явища, що відзначається словом. Дітям показують чучела птахів або тварин, картинки з їхнім зображенням, але краще за все спостерігати за живими на природі під час екскурсій.

Спосіб підстановки синонімів є одним з найбільш універсальних. Підбираючи до нового слова близькі за значенням слова, школярі з'ясовують його значення. Інколи підбирають по декілька синонімів до слова: відважний - сміливий, хоробрий, рішучий. Не можна забувати, однак, що синоніми не тотожні, кожний з них має відмінності як в значенні, так і, особливо, у відтінках.

Деякі нові слова можуть стати зрозумілими, якщо ввести їх у речення. Весь зміст фрази наштовхує учня на розуміння слова. Бажано, щоб такі нові слова вводились у речення самими учнями - тими, хто ці слова розуміє. Цей прийом корисний тим, що привчає дітей розуміти зміст нових слів в контексті. Це вміння стане в пригоді дітям при самостійному читанні художньої літератури.

Інколи для роз'яснення значення слова можна використовувати його антонім, якщо останній дітям уже відомий.

Багато слів можуть бути пояснені через аналіз їх морфологічної структури і словотворення. [38,с.57-62] Цей прийом особливо корисний тим, підготовляє дітей до засвоєння словотворення, його законів і сприяє засвоєнню орфографії.

Активний, тобто такий, що використовується у власному мовленні, словник людини завжди вужчий загального об'єму зрозумілих слів, і різниця між другим і першим становить словник пасивний.

Активізацією у методиці називають переведення слів із пасивного словника у активний, тобто використання нових слів у власній мовленнєвій практиці - у бесіді, у реченнях, що складаємо, в переказі і розповіді, у писемному викладі і творі. Кінцева мета словникової роботи в тому і полягає, щоб активізувати максимальну кількість зрозумілих слів, навчити використовувати їх правильно, до місця, навчити вибирати єдине необхідне слово.

Відомі такі форми активізації словника:

1. Складання словосполучень з потрібними словами.

2. Складання речень із даними словами або з одним даним словом.

3. Близький до тексту переказ прочитаного з використанням найважливішої лексики і фразеології оригіналу.

4. Розповіді за спостереженням, описи картин і інші твори різних типів з використанням опорних слів, тобто заданих для обов'язкового вживання.

Таким чином, система словникової роботи являється в тому, щоб слово було учнем правильно сприйняте в тексті, зрозуміле зі всіма його відтінками і барвами, засвоєно, тобто ввійшло б в його словник і відтворилось у потрібних випадках, щоб воно пройшло через спеціальні вправи, в яких поглиблюється його розуміння, засвоюється його співзвучність, готується його вживання, і, на кінець, щоб воно було вжите школярами самостійно у власних висловлюваннях. [37]

2.3 Методичні рекомендації вчителям щодо використання системи комплексних вправ в контексті проблеми мовленнєвого розвитку учнів 1-4 класів

Розгляд мовних знань у функціонально-комунікативному аспекті відкриває широкі перспективи для конструювання методики розвивального навчання.

Провідні принципи розвивального навчання (Л. Занков) знаходять методичну конкретизацію в розробленій системі комплексних вправ та їх послідовності в навчально-виховному процесі

Розвивальна сутність комплексних вправ полягає в тому, що:

1) будуються вони на основі зв'язних текстів із врахуванням їхніх культурологічних, розвивальних та дидактичних можливостей;

2) способи добору й використання зв'язних текстів (як матеріалу комплексних вправ) зорієнтовані на структуру процесу формування мовних знань у єдності їх засвоєння і застосування та сукупність дидактичних цілей уроку, активізують механізми мовлення;

3) тематична єдність дидактичного текстового матеріалу до уроку рідної мови та інших навчальних предметів є засобом організації міри допомоги:

а) дає змогу поєднати різні види мовленнєвої діяльності (сприймання тексту, відновлення, поширення, переконструювання, редагування, переказування, побудову тексту) з грою, драматизацією, предметно-практичною та дослідницькою діяльністю, спілкуванням з музикою, картиною, природою, завдяки чому підвищується емоційно-естетичний струмінь у пізнанні як необхідний компонент успішної навчальної діяльності та її мотивації;

б) сконструювати систему пізнавальних та проблемних завдань за мірою допомоги, рівнем творчості (з орієнтацією на зону найближчого розвитку), систему алгоритмів, пам'яток, опор; поєднати абстрактне (словесно-графічне й графічне унаочнення) та емоційно-образне, чим досягається гармонізація педагогічних впливів, підвищується результативність навчання, індивідуалізація, розвивальна (креативна) спрямованість;

в) домогтися оптимального співвідношення колективної, групової (парної) та індивідуальної діяльності на різних етапах оволодіння комунікативними, граматичними вміннями й правописними навичками;

4) послідовність комплексних вправ визначається з огляду на опорні вміння - базовий компонент програми.

Розвиток мовлення розглядається як основоположний розділ Програми з навчання грамоти, як провідний принцип опанування грамоти, що пронизує і об'єднує всю мовленнєву діяльність учнів. У Програмі окреслено основні напрямки роботи з розвитку мовлення, у руслі яких має працювати вчитель.

1. Удосконалювати звуковимови і культуру мовлення.

2. Робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника.

3. Удосконалення граматичного ряду.

4. Розвиток зв'язного мовлення.

Обґрунтованість цих завдань та важливість їх розв'язання є безперечною. Підпорядковуючись одній меті - розвитку мовлення, але впливаючи на цей процес з різних боків, захоплюючи різні рівні мови - фонетичний, лексичний, граматичний та зв'язне мовлення, - ці завдання служать оптимальному розвитку мовлення першокласників. Але як показала практика роботи в школі та аналіз педагогічного досвіду, більшість вчителів розв'язує ці завдання ізольовано один від одного, безсистемно. Як наслідок, у дітей не закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.

Всі наведені нижче вправи побудовані відповідно до Програми з розвитку мовлення.

Так, зокрема, розглядаючи урок за темою “Звук [o]”, слід врахувати його мету і завдання, які спрямовані на розвиток мовлення і реалізуються за допомогою комплексу вправ.

Тема уроку: “Звук [o]”, позначення його буквою “о”.

Мета: Ознайомити учнів з буквою О, розвивати звуко-буквені зіставлення, виховувати любов до усної народної творчості.

Завдання:

1) розвиток фонематичного звуку, удосконалення вимови звуку [o];

2) збагачення словника словами зі звуком [o], активізація вже наявних слів;

3) удосконалення граматичного ладу;

4) розвиток зв'язного мовлення.

1.1. Опис правильної артикуляції

Під час вимови звука [o]: губи округлені і висунуті трошки вперед; зуби закриті губами; задня частина язика піднята до піднебіння; потік повітря йде через рот.

1.2. Розгляньте малюнки птахів, назвіть їх. Який птах зайвий? Чому? (Тут і далі добираються малюнки). Соловей, горобець, ворона, папуга, сорока, сова.

1.3. Вивчіть скоромовку

Хитру сороку спіймала морока,

А на сорок сорок - сорок морок.

2.1. Послухайте загадки. Коли відгадаєте, вкажіть малюнок-відгадку.

Довгий, зелений,

Смачний солений,

Смачний і сирий,

- Хто він такий?

(Огірок).

Тоненьке, кругленьке,

Серце чорненьке.

Хто на його слід погляне -

Думку його взнає.

(Олівець).

Я кругленьке і маленьке,

Каре, сизе, голубеньке,

Не ракета, я, проте -

Знайте, дітоньки, про те -

Я всьому наперекір

Шлях долаю вмить до зір.

(Око).

2.2. Серед предметів, зображених на малюнках, знайдіть такі, до яких підходять такі слова:

Зелений - (огірок).

Синє - (око).

Дерев'яний - (олівець).

Впертий - (осел.).

2.3. Назвіть предмети одним словом.

Огірок, помідор, морква, квасоля - це... (овочі).

Пальто, сорочка, костюм, кофта - це... (одяг).

3.1. Змініть слова за зразком.

Полуниця - (полуниці).

Листок - (листки).

Яблуко - (яблука).

Жолудь - (жолуді).

3.2. Закінчіть речення запитаннями.

Сосна росте (де?) (в лісі), а морква (де?) (на городі).

Соловей літає (де?) (у небі), а олень бігає (де ?) (у лісі).

3.3. За малюнками та запитаннями складіть речення.

У яку гру іде грати Олег? (Олег іде грати у шахи).

У яку гру іде грати Олесь? (Олесь іде грати у футбол).

4.1. Пригадайте казку «Колобок», розгляньте малюнки.

Передайте розмову між Колобком та Лисичкою.

4.2. Опишіть Колобка за запитаннями:

- Якої форми Колобок?

- Які в нього очі?

- Який рот?

- А який характер у Колобка?

Тема уроку. Звуки [п], [п'] позначення їх буквою п.

Мета. Ознайомити учнів з буквою п, розкрити її звукове значення, вчити читати склади і слова з новою буквою.

Завдання:

1) удосконалення звуковимови звуків [п], [п'];

2) збагачення словника словами із звуками [п], [п'];

3) удосконалення граматичного ладу;

4) розвиток зв'язного мовлення.

1.1. Опис правильної артикуляції.

Під час вимови звука [п]:

- спочатку губи зімкнуті, а потім відкриваються раптовим видихом повітря; зуби розкриті; потік повітря іде через рот; голосові зв'язки не напружені, голос не утворюється.

12. Послухайте слова і скажіть, що в них спільного: Павло, Петро, Панас, Пилип, Параска, Павлина.

1.3. Вивчіть скоромовку.

Полов Павло поле,

Піймав перепела в полі.

2.1. Послухайте загадку, відгадайте і запишіть слово-відгадку.

Ось дивись, цей хитрунець

Сплів химерний ятірець.

Ятірець легкий, як пух,

Не для рибок, а для мух.

(Павук).

Має зуби залізні,

Гризе дерева різні,

Гризе, ріже з усіх сил,

Аж з-під неї сипле пил.

(Пилка).

Що за птах стоїть в лозі

На оранжевій нозі?

В голубім безхмарнім небі

Майорить червоний гребінь.

Відчайдух і забіяка,

Як же звуть такого птаха?

(Півник).

2.2. Назвіть явище природи, яке описують такі слова.

Іде, мрячить, ллє, накрапає - (дощ).

Дме, свище, завиває - (вітер).

Пливуть, вкривають небо, закривають сонце - (хмари).

3.1. Закінчіть речення.

По хліб кожного дня я ходжу.

Вчора... (ходив).

Завтра, також... (піду).

Кожного дня я граюсь на подвір'ї.

Вчора з Петриком... (грався).

І завтра також... (гратимусь).

3.2. Прочитайте речення. З довідки доберіть і запишіть у клітинки потрібні слова.

Алла (і) Пилип поливали клен, А Іван (та) Поліна плавали. (І, та).

3.3. Переставте слова місцями так, щоб вийшли речення. Запишіть.

Слова, Панас, писав (Панас писав слова).

Пісні, співала, Оксана (Оксана співала пісні).

4.1. Розгляньте малюнки. За малюнками та запитаннями складіть розповідь.

... Коли відбуваються події?

Що робить Петрик?

Що робить півник?

Чи вдалось півнику розбудити Петрика?

Що вирішив зробити півник?

Що зробила корова?

Тема уроку. Буква щ та її звукове значення.

Мета. Ознайомити дітей з буквою щ, дати уявлення про її звукове значення, вчити правильно читати слова з буквою щ.

Завдання:

1) ознайомлення з правильною артикуляцією звука [шч], розвиток фонематичного сприймання та правильної звуковимови;

2) збагачення словника словами з буквою щ;

3) удосконалення граматичного ладу;

4) розвиток зв'язного мовлення.

1.1. Опис правильної артикуляції

Під час вимови звука [шч], який позначається на письмі буквою щ:

- губи висунуто вперед, зуби видно;

- зуби зближені;

- широкий кінчик язика піднятий вверх;

- потік повітря йде через рот посередині язика;

- голосові зв'язки не напружені, голос не утворюється.

1.2. Уважно послухайте слова. Знайдіть зайве слово.

Щиро, щедро, гордо.

Щасливі, блищить, блимає.

Щедрувати, щебетати, співати.

1.3. Вивчіть скоромовку.

Дощ хлющить на зелен плющ,

Під плющем сховався хрущ.

2.1. Запишіть слова - назви малюнків у рядочки відповідно до номерів. У виділеному стовпчику прочитайте слово.

Размещено на http://www.allbest.ru/

2.2. Прочитайте слова, до слів з лівого стовпчика доберіть слова з правого і з'єднайте їх лініями.

Смачний ящірка

Зелений борщ

Сильний кущ

Прудка дощ

2.3. Змініть слова за зразком:

Читання - читати,

спів - (співати),

праця - (працювати),

щедрівка - (щедрувати),

блиск - (блищати).

3.1. Прочитайте вірш, вставте і запишіть пропущені закінчення слів:

Зубат(а) щука і щупах

Щербат(ий) чистили п'ятак

Щіткою щербат(ою)

У щупака за хат(ою).

3.2. Прочитайте речення. Вставте і запишіть пропущені слова

Діти пішли (до) лісу. (У) небі щебетав соловейко. (На) камінцях побачили ящірку. (Під) кущем сидів зайчик.

3.3. За малюнками тварин та схемами складіть і запишіть речення.

Щиглик літає у небі.

Щука плаває у воді.

4.1. Розгляньте малюнок. Передайте розмову між хлопчиками, які в зимовому саду побачили щиглика.

4.2. Послухайте вірш про щиглика і перекажіть його своїми словами.

Щиглик

Підборами поскрипує

мороз-вусач,

а щиглику під липою

хоч сядь та плач,

бо мав зерняток з осені

не жменьку - міх,

а випав сніг, то й досі їх

знайти не зміг.

І де в таку погоду є

смачні стручки?

Аж гульк - вітрець погойдує

годівнички,

не знати ким розвішані

між віт вгорі

на дубі, на горішині,

на яворі.

Засніжено, занесено

зимовий гай,

а щиглику так весело,

що хоч співай.

В. Скомаровський [13; 27].

Висновки

школяр словниковий український мовлення

Підкреслюючи все, що було сказано варто зазначити, що розвиток мовлення молодших школярів посідає одне з головних завдань навчального процесу в цілому.

Провідним завданням у цій роботі є формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення.

Робота над цим завданням, розпочинається вже в першому класі на уроках грамоти. Паралельно з формуванням у першокласників умінь читати і писати, вчитель відповідно до начальної програми, готує дітей до побудови зв'язних висловлювань, а саме: збагачує лексичний запас школярів словами різних тематичних груп, вчить будувати словосполучення і речення, перебудовувати деформовані речення, доповнювати незавершене речення 1-2 словами, складати речення за малюнком, добирати заголовок до тексту, усно переказувати сюжетний текст букварного типу.

Однак, рівень сформованості в молодших школярів умінь створювати зв'язні висловлювання недостатньо великий. Про це свідчать результати перевірки стану проблеми розвитку монологічного мовлення учнів у початковій школі.

Анкетування вчителів проведене з метою з'ясування їхньої готовності до реалізації проблеми розвитку зв'язного мовлення молодших школярів, показало, що 59,3% опитаних педагогів потребують методичної допомоги в підготовленні та проведенні уроків, присвячених написанню переказів та творів, 51,2% учасників анкетування вважають за доцільне доповнити і систематизувати подані в підручниках з рідної мови вправи та завдання спрямовані на розвиток монологічного мовлення учнів початкових класів.

Зважаючи на зазначене, варто зауважити, що проблема розвитку зв'язного мовлення учнів у початкових класах існує і потребує негайного розв'язання.

Необхідною умовою для забезпечення успішної побудови зв'язного мовлення учнями початкових класів зв'язних висловлювань є:

- багатство словникового запасу молодших школярів;

- уміння пов'язувати слова і словосполучення, речення;

- за допомогою речень логічно висловлювати думку;

- застосовувати у висловлюваннях засоби міжфразеологічного зв'язку;

- будувати план майбутнього висловлювання;

- використовувати виражені засоби мови;

- знати і вміло застосовувати правила орфографії і живопису.

Важливою умовою ефективного формування в молодших школярів будувати зв'язні висловлювання є знання і вміле застосовування правил орфоепії (під час усних висловлювань та орфоепії і правопису) під час письмових творчих робіт.

Ці знання та вміння формуються впродовж вивчення всього початкового курсу рідної мови шляхом вивчення правил та виконання вправ. Однак, під час підготовчої роботи до побудови усних висловлювань та написання переказу чи твору вчитель звертає увагу учнів на ті слова, в яких можна припуститися помилок, наголошує на розділових знаках, які доведеться використовувати.

Удосконалення комунікативних вмінь - процес нескінченний. Важливо, щоб воно відбувалося не заради самого процесу, а на благо людини, дитини! Тут кожен педагог може йти своєю стежкою до мети. Мета ця - людина, її вдосконалення і щастя.

Список використаних джерел

1. Бадер В. Розвиток мовлення школярів під час роботи над реченням // Початкова школа. - 2000. - №8. - С. 41-44.

2. Белый Б.И. Особенности зрительной перцепции у детей 8-12 лет // Вопросы психологии. - 1982. - №6. - С. 111-115.

3. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв. - К.: Радянська школа, 1973.

4. Блинникова И.В. Роль зрительного опыта в раннем психологическом развитии детей // Психологический журнал. - 2000. - №3. - С. 49-65.

5. Большакова І. Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність // Початкова школа. - 2002. - №5. - С. 28-31.

6. Бондаренко Н. Навчання діалогічного мовлення // Дивослово. - К. - 2002. - №5. - С. 28-31.

7. Бровко І.О., Кошляк Г.С. Українська мова в цікавих малюнках та порівняннях // Початкова школа. - 1994. -№12. - С. 21-24.

8. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. - 1986. -№11. -С. 23-28.

9. Варзацька Л.О. Навчання мовлення на основі текстів // Початкова школа. - 1986. - №11. - С. 22-28.

10. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1967. - С. 40.

11. Використання картин на уроках розвитку мови в IV - V класах (Методичні вказівки на допомогу вчителям загальноосвітніх шкіл) // За ред. Н.П. Абліцова. - Донецьк, 1989. - 43с.

12. Головко І. Розвиток умінь третьокласників складати тексти міркування // Початкова школа. - 1997.-№6. -С. 18-21.

13. Горбась Н. Діалог як вид роботи з виховання культури спілкування. Методичні рекомендації // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - К. - 2002. - №3. - С. 135-145.

14. Гунява Г. Розвиток усного мовлення на уроках читання // Початкова школа. - 2002. - №4. - С. 16-17.

15. Дмитрук Х.К., Кравчук Д.М. Педагоги і методисти про систему робіт з розвитку зв'язного мовлення учнів // Початкова школа. - 1977. -№5. - С. 49-52.

16. Дмитрук Х.К., Кравчук Д.М. Твір за картиною // Початкова школа. - 1977. - №5. - С. 49-52.

17. Дубовик С. Розвиток діалогічного мовлення школярів на уроках української мови // Початкова школа. - 2002. - №7. - С. 19-21.

18. Ермолаева Р.Н. Особенности воображения детей в процессе восприятия картин. - В кн.: экспериментальная психология и ее история. Сб. трудов (Московский государственный педагогический институт). - М., 1976. - С. 76-86.

19. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1992. - 160с.

20. Зрожевська А. Та ін. Опис - основа зв'язної розповіді // Дошкільне виховання. - 1991. - №2. - С. 4-5.

21. Каніщенко А.П. Уроки розвитку зв'язного мовлення в початкових класах. Посібник для вчителя. - К.: Рута, 2000. - 128с.

22. Кісарчук З.Г. Психологічні аспекти діалогу молодших школярів. - В кн.: Психологія. Вип. 16. Методичний збірник. - К.: Радянська школа, 1977. - С. 138-147.

23. Косторотова Ю. Розвивайте мовленнєву творчість дітей // Обдарована дитина. - 2000. - №3. -С. 27.

24. Красоткіна Н. Мовою віршів малюємо залу // Початкова школа. - 1998. - №1. - С. 54-58.

25. Курганов С.Ю. Идеи Л.С. Выготского о природе внутренней речи и проблемы урока-диалога // Вестник Харьковского университета. - 1988. - №320. - С. 53-57.

26. Кутенко Л., Абрамова Л. Диктант. Матеріал до теми “Текст” // Початкова школа. - 1990. - №1. - С. 16-18.

27. Лабащук М.С. Психологія мовленнєвої діяльності. - Тернопіль, 1995. - 110с.

28. Лобчук О. Усний переказ як засіб розвитку зв'язного мовлення // Початкова школа. - 2002. - №2. - С. 28-31.

29. Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников. Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1985. - 205с.

30. Ляшкевич А. Навчання діалогічного мовлення на уроках української мови // Українська мова і література в школі. - 2002. - №7. - С. 9-12.

31. Мельничайко О.І. Використання серій малюнків для розвитку мовлення // Початкова школа. - 1973. - №7. - С. 27-31.

32. Методика викладання української мови // За ред. С.І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - 295с.

33. Могильовський В. Пейзаж на уроках мови // Українська мова і література в школі. - 1990. - №1. - С. 92.

34. Никифорова О.И. Использование иллюстративного материала в лекциях по психологии // Вопросы психологии. - 1978. - №2. - С. 157-162.

35. Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации. Сборник научных трудов. - М., 1987. - 163с.

36. Омельчук С. Основа мовлення - діалог: розвиток діалогічного мовлення // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - №5. - С. 81-85.

37. Омельчук С. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь: проблема вибору вправ // Дивослово. - 2002. - №12. - С. 26-28.

38. Онищенко О. Робота за ілюстрацією як засіб розвитку зв'язного мовлення першокласників // Початкова школа. - 2002. - №2. - С. 7-9.

39. Павлик О. Специфіка писемного мовлення і засоби його розвитку // Початкова школа. - 2002. №9. - С. 45-48.

40. Палаженко, Гриньова. Вікові особливості мовлення шестиліток // Початкова школа. - 1990. - №9. - С. 41-43.

41. Палихата Е.Я. Деякі особливості навчання діалогічного мовлення при використанні поетичних текстів. Питання філософії. Збірник наукових праць ТДПУ. - Тернопіль, 1997. - Вип. 1. - С. 93-95.

42. Палихата Е.Я. Навчання діалогічного мовлення на ситуативній основі // Початкова школа. - 1991. - №10. - С. 32-35.

43. Палихата Е.Я. Навчання діалогу на текстовій основі // Початкова школа. - 1991. - №11. - С. 21-23.

44. Палихата Е.Я. Формування діалогічного мовлення на фразеологічній основі // Наукові записи ТДПУ. Сер. 3. Педагогіка і психологія. - 1997. - №1. - С. 127-129.

45. Підлісна Г.Г. Збагачення активного словника молодших школярів // Початкова школа. - 1990. - №2. - С. 32-36.

46. Проць М.М. Особливості використання наочності і ТЗН у період навчання грамоти // Початкова школа. - 1982. - №9. - С. 26-33.

47. Психологічна основа мовленнєвої діяльності. Психолінгвістика. Нейролінгвістика. Психологія мовленнєвої діяльності. - Тернопіль, 1995. - С. 29-61.

48. Пянкова Н.В. О некоторых особенностях воображения младших школьников в процессе составления рассказов по опорным словам. В кн.: экспериментальная психология и ее время. Сб. трудов. - М., 1976. - С. 86-97.

49. Рычик М.В. От наглядных образов к научным понятиям. - К.: Радянська школа, 1987.

50. Рузинська Т. Взаємопов'язане навчання мови і мовлення // Початкова школа. - 2002. - №11. - С. 24-26.

51. Рузинська Т. Урок мови і мовлення // Початкова школа. - 1987. - №4. - С. 16-19.

52. Скоропада П.М. З досвіду розвитку мовлення молодших школярів // Початкова школа. - 1973. - №7. - С. 23-27.

53. Смирнова Е.О. Проблема общения ребенка и взрослого в работах Выготского и Лисиной // Вопросы психологии. - 1996. - №6. - С. 76-88.

54. Собко В.О. Навчання складати тексти-описи. // Початкова школа. - 1992. - №2. - С. 17-21.

55. Станкевич Н. Тематичні діалоги для розвитку усного мовлення на початковому етапі навчання української мови // Українська мова і література в школі. - 2001. - №3. - С. 69-71.

56. Старагіна І., Чеснокова О. Особливості мовленнєвого розвитку дитини в системі розвивального навчання в 3 кл. // Початкова школа. - 2002. - №3, 6. - С. 51-54, 24-25.

57. Старагіна І.П. Про мовний розвиток молодших школярів // Педагогіка і психологія. - 2000. - №1. - С. 10-16.

58. Сухомлинський В.О., Сухорукова Г.В. Про розвиток мовленнєвих обдарувань дітей // Обдарована дитина. - 2000. - №3. - С. 41-45.

59. Токмань Г. Розвиток писемного мовлення учнів. Система вправ та методика їх написання // Українська мова і література в школі. - 2002. - №2. - С. 28-31.

60. Уроки розвитку зв'язного мовлення в початкових класах: Посібник для вчителя. - К.: Рута, 2000. - 128с.

61. Ушинський К.Д. Керівництво до викладання за “Рідним словом”. Обов'язки для наставника // Повне зібрання творів: У 6 т. - К., 1954. - Т.2. - С. 456-457.

62. Федик О.С. Розвиток усного мовлення третьокласників // Початкова школа. - 1980. - №6. - С. 22-27.

63. Хорошковська О.Н. Розвиток мовлення молодших школярів: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1985. - 96с.

64. 1. Новиков Л. О. Искусство слова. - Изд. 2-е. - Москва: Педагогика, 1991.

65. 2. Федоров О.И. Образное говорение. - Москва, 1978.

66. 3. Франко 3. Образність в українському мовленні // Українське усне літературне мовлення / За ред. І. К. Білодіда та ін. - К., 1967.

67. Годфруа Ж. Что такое психология. - Том 1. -М.: Мир, 1999.

68. Эйдетизм и школьный возраст / Ред. кол. П.П. Блонский, В.Н. Скосырев; Под. ред. О.Ю. Шурпе. - М.: Бломедгиз, 1935. - 72 с.

69. Основи мовленнєвої діяльності. Автори - А. П. Загнітко, І.Р.Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001. - Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. - 56 с. ISBN 966-7517-14-4.

70. Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. - Л., 1972.

71. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. - К., 1998.

Додаток 1

Вправи на збагачення активного словника школярів

Перед учителем початкових класів стоїть першочергове завдання - формувати в учнів уміння змістовно, стилістично точно та інтонаційно виразно висловлювати думки й почуття усно та письмово.

Важливою умовою мовленнєвого розвитку молодших школярів є робота, спрямована на збагачення активного словника, формування вмінь граматично правильно застосовувати у власному мовленні слова різних лексично-граматичних розрядів для побудови зв'язних висловлювань (розповіді, описів, міркувань).

Робота над словом є одним із засобів організації навчально-пізнавальної діяльності в розвитку мовлення школярів, підвищення їх грамотності. Щоб зацікавити учнів, потрібна систематична, продумана і різноманітна робота. Діти кожного дня повинні дізнаватися щось нове.

Робота з малюнком.

Пояснення значення нового слова за допомогою малюнка: демонстрація малюнка; промовляння нового слова; підбір влучних ознак, які характеризують новий предмет; складання речень з новим словом.

Добір слів на певну тему.

* Добери слова до теми «Школа» -... (учитель, учень, підручник, парта, клас, глобус, вказівка, вправа, задача).

* «Вулиця» - Що ти зустрів, йдучи до школи вулицею? (Дорога, тротуар, стежка, берізка, ялинка, магазин, автобус, будинки, люди, школярі.)

* Добери слова - ознаки до поданих.

Сонце -... (ясне, тепле, привітне, лагідне...).

Струмок -... (дзвінкий, веселий, холодний, чистий...).

Стежка -... (вузька, лісова, звивиста, рідна...).

Словотворчі вправи.

Словотворча робота розкриває дітям взаємозв'язок у лексичному і граматичному значенні слова: зелень - іменник; зелений - прикметник, означає колір; зеленіти - дієслово, вказує на стан рослин.

* Добери споріднені слова до поданих.

Україна -... Продавати -...

* Доповни склади, щоб вийшло слово: шап…кам…. вул…..

* Склади слова зі складів: бу, ци, ля; ди, на, ти; рі, а, ква, ум.

* Із букв даного слова склади інші.

Ведмідь (мед, мідь, дім, дві, дід). Редиска (диск, сир, рис, рак, риска).

Лексичні вправи.

* Запиши іменники, близькі за значенням до слова «будинок».

Земля, небо, житло, хлопець, квартира, оселя, шафа, дім, палац, диван, гніздо, стілець, хата.

* Добери синоніми: плакати -... (ридати, ревіти,рюмсати, голосити, хлипати); робота - :.. (праця, труд, діло, заняття).

* Знайди в кожному ряду синонімів «зайве» слово, поясни, чому ти так вважаєш.

- Замурзаний, брудний, забруднити, заяложений, засмальцьований.

- Гриміти, гуркотіти, гуркіт.

* Запиши синоніми в порядку зростання швидкості руху.

Іти, повзти, плентатись. Летіти, нестись, бігти.

Робота над загадками.

Ці вправи корисні як для розвитку мислення, так і для засвоєння нової лексики.

* Відгадай загадку:

Я блискуча, гостресенька, Маю вічко малесеньке, За собою несу Довгу-довгу косу. (Голка.)

* Як написати трьома літерами «мерзла вода»? (Лід.)

* Відгадки до загадок згрупуй за питаннями хто? що?

За горами, за лісами золотий кружок встає. (Сонце - що?)

Не звір, не птиця, хвіст як спиця. (Комар - хто?)

* Відгадай загадку. До відгадки добери слова, які б вказували на ознаку предмета.

Хто наткав полотна Аж від лісу до вікна? І сміється, задається:

- Ось така ширина! (Зима.) Зима - холодна, морозна, сніжна, студена, чарівна.

Правопис словникових слів запам'ятовується краще через відгадування загадок.

Б'ється, стука молоток, ' Поправляє наш садок. (Дятел.)

Бачиш край, а не дійдеш. (Горизонт.)

Скринька, вертушка, шнур і довге вушко. (Телефон.)

За допомогою загадок діти краще розуміють багатозначність слова.

Мене кораблі і люди мають, їм по-різному служу, та однаково називають. (Ніс.)

Ми на дереві ростемо,

Носять нас всі їжаки.

І для швачок, і для вколів

Що потрібно нам? -... (голки).

* Гра «Відгадай слово».

Не солодкий, не кислий, не солоний -... (гіркий)

Не вологий, не мокрий -... (сухий).

Не високий, не середній -... (низький).

Робота з віршованим рядками

Ця робота активізує пізнавальну діяльність учнів на уроці, сприяє естетичному розвиткові, засвоєнню образної лексики.

* 3 поданих рядків склади вірш.

Нам на втіху (2) Клаптик снігу (4) Під розлогим дубом (1) Заховавсь від сонця (3) - Які слова вжито в переносному значенні?

* Доповни рядки вірша: Ходить... (осінь) по покосах, В золоте фарбує... (ліс)

І горять шовкові... (коси) У зажурених... (беріз). Пада, в'яне лист... (багряний), Золотиться сіножать.... (Клен) в сорочці... (вишиваній)

Вийшов літо... (проводжать).

* 3 поданих слів випиши ті, які стосуються іменника «пташка».

Велика, весела, дзвінкоголоса, маленька, гостра, красива, перелітна, сонячна, колюча, сіра, вузька.

* До слів «берізка», «сонце» добери слова-ознаки, які б допомогли уявити ці предмети.

* Знайди відповідну пару:

Жорстокий хлопець

Лютий. бій

Сердитий мороз

* Знайди межі слів у реченні. Усадочкувхолодочку. Гарнаматимолода. Возитьдонечкуввізочку Возитьзвільнаігойда.

* Які слова римуються?

Лежить

тепле Хитаються

дружить Клепле

долини Стежини

згущаються

Робота з прислів'ями і приказками.

* Пригадай прислів'я, в яких вживаються слово робота і його синоніми. Поясни значення прислів'їв.

Навчання і труд поруч ідуть.

Наука та труд добрі плоди дають.

На чужий труд ласий не будь.

Без труда нема плода.

Діло майстра величає.

Зробив діло - гуляй сміло.

Кінець діло хвалить.

Без діла слабіє сила.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Маленька праця краща за велике безділля.

Без роботи день роком стає.

* Доповни прислів'я прикметниками, що підходять за змістом.

... земля... рук не любить (чорний - білий)

Слова..., та думки... (ласкаві - лукаві)

Краще... правда, ніж... брехня (гірка - солодка)

* Закресли всі літери ф, н, з, у, і. Прочитай і запиши прислів'я. Дзенулефілезканувофі-дизтьсянутаімущані стяф-розудинітьсяф

(Відповідь: «Де лелека водиться, там і щастя родиться».)

* Склади букет для мами. Прочитай прислів'я (див. додаток 1).

(Відповідь: «Перед матір'ю ми завжди в боргу*.)

* Прочитай прислів'я (див. додаток 2.)

(Відповідь: «До мішка грамоти треба віз розум)».)

* Впізнай слова. Д.р.кт.р; кв.т.рк.

* Із поданих слів випиши «музичні», тобто слова, в яких є сполучення букв, що збігаються з назвами нот.

Коридор, предмет, ведмідь; фанера, адреса, неділя, дорога, місто, парасолька, асфальт, абрикос, верблюд, каструля, спасибі, очерет, черемха, хвилина.

* Коли так кажуть? Вбити двох зайців. Заяча душа. Проїхав зайцем. Зіпсований телефон. Вже червоний телефон.

* Які рослини, тварини, птахи заховалися у реченнях?

Мама бере за руку дитину. Піду, бо вже пізно. Продавці просо важили. Чашки стояли на полиці. Човен пливе проти течії. Володя ковзає - цього року краще.

* Знайди для кожного яблука відповідний листочок на гілці (див. додаток 3).

* Які слова можна записати на пелюстках квітки (див. додаток 4а, б)?

Поясни значення дібраних слів.

Наприклад: мідь - м'який метал жовтуватого або червонуватого кольору.

а) сіль, кінь, мідь, лінь, міль;

б) ремінь, липень, повінь, січень, камінь (корінь)

Додаток 2

Як навчати учнів складати діалог

Спілкування - невід'ємна складова людської діяльності, а вміння вести діалог створює позитивні умови для формування особистості та подальшого становлення її в суспільстві.

Через спілкування, діалог людина демонструє свої знання, вміння, досвід, збагачується новою інформацією. Вміло проведений діалог - вияв загальної культури особистості.

Рівень сформованості діалогічного мовлення перевіряється в першому семестрі в 2-4-х класах. Проте роботу над діалогом потрібно починати вже з першого класу і проводити її систематично.

Складання та оцінювання діалогу не потребує багато часу, на уроці достатньо прослуховувати 1-3 діалоги під час розвитку усного мовлення.

Перші уроки з навчання грамоти я присвячую культурі поведінки та спілкування. За допомогою різнопланових малюнків запам'ятовуємо слова ввічливості та форми звертання. Наприклад, демонструючи малюнок кота, я кажу: «Це - наш домашній улюбленець. Скажемо йому: «Привіт!» А тепер покличте котика і привітайтеся з ним. Звертайтеся до нього так, як називаєте котика вдома».

Спробуйте у вигляді гри відтворити найпростіші ситуації, пов'язані з нормами поведінки та спілкування:

- Ти запізнився у клас. Як потрібно зайти і що сказати?

- У тебе зламався олівець. Як ти звернешся по допомогу?

- Ти хочеш гратися м'ячем, але м'яч є лише у товариша. Що ти йому скажеш?

Наступний етап - відтворення діалогів персонажів з відомих учням казок, оповідань, віршів, байок тощо.

Завдання може бути таким.

1. Робота в парах. Інсценувати діалог Івасика-Телесика та його матінки.

2. Обрати варіанти емоційного забарвлення (сум, радість, захоплення, зневага, страх, злість, байдужість, подив) і повторити даний діалог у новому варіанті.

Спочатку я сама пропоную варіанти емоційного забарвлення, потім учні обирають варіанти самостійно.

3. Творча робота.

- Уяви, що ти, як Івасик-Телесик, надумав ловити рибку. До кого б ти звернувся і що б казав? Що б тобі відповіли мама чи тато?

У другому класі роботу над діалогом починаємо з повторення правил спілкування і культури поведінки. Відповіді учнів узагальнюємо і виводимо правила складання діалогу.

1. Коли розмовляєш, вживай слова ввічливості, ввічливі форми звертання.

2. Дотримуйся правил спілкування, не переривай співрозмовника.

3. Коли відповідаєш, обов'язково став запитання.

4. Додержуйся норм літературної мови.

5. Слідкуй за мімікою та жестами.

Наголошую, що третій пункт правила - основний, власне, без нього немає діалогу. Націлюю учнів на те, що впродовж семестру ми вчитимемося складати діалоги, а наприкінці кожен отримає оцінку.

У другому класі учні мають навчитися складати діалог за малюнком. Тому окреслюю коло завдань: навчити учнів оцінювати ситуацію за характером малюнка; визначити дійових осіб діалогу; дотримуватися правил складання діалогу.

На одному з етапів уроку учні отримують картки із сюжетними малюнками для роботи в парах. Пропоную гру «Хто назве більше предметів?». Програє той, хто не може назвати черговий предмет. Наступне завдання полягає в тому, щоб діти визначили або вибрали дійових осіб для діалогу. Далі вони працюють за правилами складання діалогу.

Спочатку, перевіряючи та оцінюючи діалог, я коментую оцінку таким чином: 1-й пункт правила - 2 бали; 2-й пункт правила - 1 бал;

3-й пункт правила - 4 бали; 4-й пункт правила - 4 бали; 5-й пункт правила - 1 бал.

Потім оцінювання в балах записую в дужках біля кожного пункту правила складання діалогу для колективної оцінки та самооцінки цього виду роботи.

У 3-4-х класах у роботі над діалогом коло завдань розширюється:

* навчити учнів розбивати великі теми на дрібніші та конкретніші мікротеми;

* сконцентровувати увагу на цих мікротемах;

* уміти використовувати інформацію з конкретного питання;

* збагачувати словниковий запас.

Наприклад, на уроці йшлося про тварин. Логічно запропонувати кільком парам учнів скласти діалог за темою «Тварини». Пропоную колективну роботу, застосовуючи інтерактивний прийом гронування.

Записую посередині дошки слово «Тварини». Пропоную учням конкретизувати дану тему, тобто розбити її на більш вузькі мікротеми. Усі пропозиції записую на дошці.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены