15

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. "Краса, - писав В, О. Сухомлинський, - могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса - це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі - вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе".

Двадцяте століття було наповнене соціальними потрясіннями - революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами економічними катаклізмами. Все це призводило до руйнування краси навколишнього світу і краси людського духу насамперед. Наміри будувати вільне демократичне суспільство можуть бути реальними лише за умов морально-духовної довершеності кожної особистості, де чільне місце має посісти духовна краса людини. І коли Ф.М. Достоєвський писав, що краса врятує світ, то мав на увазі найперше красу моральну. Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини добра і краси є передумовою ефективного естетичного виховання.

Естетичне виховання тісно пов'язане з культурою народу. З одного боку, воно відображає надбання культури, а з другого - стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і приязні, товариськості та дружби.

Треба об'єктивно визнати, що впродовж десятиліть естетичне виховання перебувало в занепаді. Завдання пробудження в кожній дитині відчуття прекрасного, озброєння її вміннями творити красу у житті замінювалися загальними заходами, святами, конкурсами, якими була охоплена незначна частина вихованців. У школах на предмети естетичного циклу відводилась мізерна кількість годин. Сім'я самостійно не могла забезпечити умови для естетичного виховання своїх дітей, бо батьки самі не були підготовлені до цієї роботи. І як наслідок - згрубіле, жорстоке суспільство, позбавлене зовнішньої краси виробництво, низька конкурентоспроможність товарів на зовнішньому і внутрішньому ринку, естетична бідність житла, побуту взагалі.

Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичної культури, є недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатством вона не прагнула компенсувати цей недолік.

Естетичне виховання як неперервний процес має здійснюватися передусім у діяльності, в різнобічній соціальній творчості. Необхідно не лише навчити кожну людину естетично-почуттєво реагувати на оточуючий світ, але й збудити потребу його перетворення без нанесення йому екологічної шкоди, згідно з естетичними нормами й ідеалами; постійно прагнути до високої професійної майстерності, органічно поєднувати духовну і фізичну досконалість.

1. Теоретичний розділ: "Реалізація естетичного виховання шляхом використання методу стимулювання та корекції поведінки"

1.1 Особливості естетичного виховання учнів

Гармонійний, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичної вихованості.

Естетичне виховання - педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура - сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності.

Її рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, яка є художньо емоційним освоєнням дійсності через естетичне сприйняття, почуття, смаки, ідеали і виражається в естетичних почуттях та мистецькій творчості.

Структуру естетичної свідомості складають:

Естетичні сприйняття. Виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого.

Естетичне сприйняття сприяє якнайкраще розвитку естетичних почуттів:

1. Естетичні почуття. Почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва.

2. Естетичні судження. Передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища. У педагогічній практиці недопустиме нав'язування учням вчителем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявляти самостійність при з'ясуванні естетичної вартості предметів.

3. Естетичні смаки. Постають як емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного. Мають вибірковий, суб'єктивний характер.

4. Естетичний ідеал. Це своєрідний зразок, з позиції якого особистість оцінює явища, предмети дійсності. Відображає уявлення про красу, її критерії.

5. Естетична діяльність. Важливий компонент естетичної культури. Відрізняють багато видів такої діяльності: естетична організація середовища, в якому живе, працю, вчиться, відпочиває людина; конкретна творча діяльність в галузі мистецтва, літератури та інше; пропаганда мистецтва, естетичних ідеалів; естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності; вияви естетичної культури у взаєминах з людьми.

Найважливішим завданням естетичного виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття.

Зміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів, у роботі студій, під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо.

Джерелами естетичного виховання є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями й учителями та інше.

В естетичному вихованні учнів величезне значення має особистість педагога. Показники естетичної вихованості учнів - це і їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо.

Процес естетичного виховання триває впродовж всього життя людини і напрямки цієї роботи багатогранні. Виділимо найбільш суттєві з них.

1. Життя і діяльність дитини в сім'ї. Тут формуються основи естетичних смаків, почуттів, на що впливають організація побуту в оселі, одяг, взаємини в сім'ї, оцінювання старшими краси предметів, явищ, безпосередня участь в естетичній діяльності тощо.

2. Виховна діяльність дошкільних закладів. Здійснюється через естетику побуту, систему спеціальних занять.

3. Навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів. Передбачає залучення учнів до оволодіння змістом навчальних дисциплін, позакласної виховної роботи.

4. Навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів. Діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей дітей, залучення їх до активної естетичної діяльності.

5. Діяльність професійно-виховних закладів. Навчаючись у них, майбутні фахівці отримують естетичні знання, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності.

6. Вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементи багатьох видів мистецтва. Проте засилля в них "масової культури" ускладнює процес формування здорових естетичних смаків, потребує копіткої роботи вихователів, батьків, випереджуючого формування високих естетичних потреб, смаків не сприйняття потворного.

7. Певне місце у системі естетичного виховання має займати самоосвіта. Але для цього необхідне педагогічне керівництво та матеріальне забезпечення.

1.2 Стимулювання та корекція поведінки як ефективний метод в процесі естетичного виховання

1. Ознайомлення дітей із живописом, як з одним із джерел естетичного виховання.

2. Формування естетичної культури учнів.

3. Розвиток творчих нахилів та здібностей учнів, як важливий крок естетичного виховання.

Форма проведення: творча гра.

Засоби: образотворче мистецтво.

Хід заходу

На підготовчому етапі вчитель або класний керівник попереджає дітей про проведення заходу, що допомагає апробувати її модель на сприйнятті дітей, залучає їх до обговорення плану. Готується аудиторія для проведення виховного заходу.

План:

1. Вступна промова вчителя.

2. Розділення учнів на команди.

3. Власне гра.

4. Підбиття підсумків гри.

СЦЕНАРІЙ

ВЧИТЕЛЬ: Сьогодні ми з вами познайомимося із живописом. Термін "живопис" з'явився від старого російського вислову "писати з живця", тобто з натури. Художник переносить на полотна риси людини або навколишньої природи. Все, що ні є, може стати предметом зображення. У зв'язку з тематичним різнобарв'ям картин прийнято використовувати термін "жанр". Тобто коли йдеться про живопис, ми відокремлюємо жанри по предмету зображення.

Якщо живописець надає перевагу картинам природи, ми називаємо його роботу словом "пейзаж". Якщо він малює людину, ми говоримо "портрет". Композиція з різних предметів називається "натюрморт". Якщо художник зображає події з життя, це сюжетно-тематична картина. Такі картини, в свою чергу, поділяються на історичні, батальні, анімалістичні тощо.

Сьогодні ми зупинимося на натюрморті, пейзажі, портреті, та історичному жанрі.

Отже, чим відрізняються натюрморт, пейзаж, портрет та історичний жанр? (Учні відповідають як за бажанням, так і за вимогою.) Далі група ділиться на чотири команди "художників". Учні першої команди будуть знавцями з натюрморту, учні другої - з пейзажу, учні третьої - з портрету та четвертої - з історичного жанру.

Вчитель демонструє репродукції або слайди картин, а учні вирішують "чиї" це картини: першої, другої, третьої чи четвертої команди.

Картини, які демонструються: В.О. Сіров "Жовтень", О.К. Саврасов "Грачі прилетіли", П.П. Кончаловський "Сирень у кошику", В.М. Васнєцов "Богатирі", К.С. Петров-Водкін "Ранковий натюрморт", І.І. Машков "Снідь московська. Хліби", І.І. Шишкін "Корабельна лощина", І.І. Шишкін, "Рож", І.І. Левітан, "Весна. Велика вода", А.І. Куїнджі, "Місячна ніч на Дніпрі", І.К. Айвазовський "Пушкін у моря: Прощавай свободна стихія!", "Морські хвилі"; М.К. Еріх "Заморські гості", В.І. Суриков "Перехід Суворова через Альпи в 1799 році" тощо.

Команда, котра не вгадала "свою" картину, втрачає бал, який розігрується між іншими командами таким самим чинним, як і досі.

Після того, як всі картини будуть розглянуті, підбиваються підсумки гри та рахуються бали. Команда, яка набрала найбільше балів, виграла. Учні діляться враженням від гри.

Висновки