Методика викладання математики в системі спеціальних дисциплін

Реферат

Методика викладання математики в системі спеціальних дисциплін

План

1 Завдання навчання математики у допоміжній школі

2 Загальноосвітня мета навчання математики у допоміжній школі

3 Корекційно-розвивальна мета навчання математики у допоміжній школі

4 Зв'язок математики з іншими навчальними дисциплінами

1 Завдання навчання математики у допоміжній школі

Головне завдання допоміжної школи - корекція недоліків пізнавальної сфери, складних відхилень в емоційно-вольовій сфері, розвиток мовлення, фізичне оздоровлення дітей, формування у них уміння брати участь у продуктивній праці, оптимальне включення в соціальне середовище після її закінчення. Школа покликана дати розумово відсталим учням систему знань, умінь і навичок з основних навчальних дисциплін, які допоможуть їм оволодіти трудовою професією і адаптуватись до суспільного середовища, стати по можливості соціально активним і корисним його членом. Але оволодіння будь-якою професією неможливе без наявності системи математичних знань, умінь та навичок. Тому математика як навчальна дисципліна посідає винятково важливе місце в навчально-виховному процесі даного закладу. Не зважаючи на певну складність для засвоєння вона відіграє провідну роль серед інших навчальних дисциплін, які вивчаються в даному закладі.

Процес навчання математики дітей зі стійкими інтелектуальними вадами є одним із найскладніших у корекційній педагогіці, адже система математичних знань базується на достатньому розвитку таких мислиннєвих процесів, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування тощо, які ушкоджені в них найбільшою мірою. Об'єктивно розумово відсталі можуть навчатись, хоч їхні можливості в даному плані не такі, як дітей з нормальним психофізичним розвитком, але вони здатні оволодіти матеріалом приблизно на рівні учнів молодших класів загальноосвітньої школи. Реалізувати ці можливості вони можуть лише в умовах спеціально організованого навчання і при наявності постійного цілеспрямованого впливу з боку педагога. А педагог, в свою чергу, для того, щоб сформувати у них систему математичних знань, повинен знати основні методи, прийоми, форми організації навчального процесу на уроках і в позаурочний час. Їхньою розробкою та обґрунтуванням і займається така наука, як методика математики. Спеціальна методика викладання математики - педагогічна наука, яка визначає мету, зміст, методи, форми і засоби передачі розумово відсталим школярам математичних знань, реалізує виховані і корекційно-розвивальні аспекти навчання в процесі її викладання. Слово "методика" походить від грецького "metodos", що означає шлях або спосіб пізнання. Спеціальна методика математики є педагогічною наукою, яка своєю метою ставить озброєння вчителя допоміжної школи методами і прийомами формування математичних знань у розумово відсталих школярів, визначення основних напрямків його роботи, труднощів, які можуть виникнути на цьому шляху, а педагог, в свою чергу, творчо підходить до їхньої реалізації, враховуючи індивідуальні можливості та здібності кожного учня.

Коло питань, які вирішує методика, достатньо широке. Серед них можна виділити такі, як:

- наукове обґрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних, просторових, часових та інших математичних уявлень в учнів зі стійкими інтелектуальними відхиленнями;

- визначення змісту фактичного матеріалу, необхідного школярам для оволодіння професійними знаннями та вміннями;

- розробку та впровадження в практику ефективних дидактичних засобів, методів та різноманітних форм організації процесу розвитку елементарних математичних уявлень;

- використання процесу навчання математики для підвищення рівня загального розвитку учнів допоміжної школи і корекції недоліків їхньої пізнавальної діяльності та особистісних якостей;

- виховання в них цілеспрямованості, працьовитості, самостійності, почуття взаємодопомоги тощо.

2 Загальноосвітня мета навчання математики у допоміжній школі

Навчання математики дітей з стійкими інтелектуальними відхиленнями потребує вирішення триєдиного завдання: загальноосвітнього, корекційно-розвиваючого та виховного.

Загальноосвітня мета передбачає формування у школярів системи елементарних математичних понять (про натуральне число, кількість, послідовність, натуральний ряд чисел, нуль, геометричні фігури, іменовані числа тощо) і на їхній основі розвиток:

- навичок: просторових вимірювань, креслення геометричних фігур, усних та письмових обчислень;

- вмінь: виконувати чотири арифметичні дії з цілими та дробовими числами, розв'язувати прості та складені (на три-чотири дії) арифметичні задачі, на практиці використовувати знання про метричну систему мір, міри часу, орієнтуватись у навколишньому середовищі на основі розвитку кількісних, часових та просторових уявлень;

- уявлень: про основні величини (довжину, масу, площу, об'єм, час і т.д.), про міри та їх співвіднесення, плоскі й об'ємні геометричні фігури та тіла.

Математичні знання і навички засвоюються в певній послідовності. Системність - характерна особливість математики, оскільки будь-які математичні знання, вміння і навички опираються на попередні і виступають основою для наступних. Принципу системності має бути підпорядковано і методичний розподіл матеріалу: поступовий перехід від простого до складного, від відомого до невідомого, від конкретного до абстрактного. Виконання цих правил допоможе учням запобігти механічному заучуванню навчального матеріалу з математики.

3 Корекційно-розвивальна мета навчання математики у допоміжній школі

У допоміжній школі на уроках математики вирішується і специфічне корекційно-розвивальне завдання, яке обумовлене особливостями психофізичного розвитку дітей, які там навчаються. Його суть полягає у виправленні недоліків їхньої пізнавальної та емоційно-вольової сфери. Навчання математики - це процес, при якому відбувається корекція наявних психофізичних відхилень та всебічний розвиток дитини-олігофрена.

На уроках математики широко використовується наочний матеріал, робота з предметами навколишньої дійсності. Організація роботи по формуванню математичних знань на основі діяльності з предметами вирішує завдання розвитку наочно-дійового, наочно-образного, а потім і словесно-логічного, абстрактного мислення цих дітей.

Для того, щоб розв'язати арифметичну задачу, учень повинен вміти логічно мислити. А оскільки робота з задачами проводиться практично на кожному уроці математики, вони фактично перетворюються на заняття з корекції та розвитку логічного мислення школярів: формується вміння виділяти в арифметичних задачах елементи, розв'язувати їх по частинах і досягати правильної відповіді в цілому. Таким чином відбувається корекція таких процесів мислення, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, формуються умови для розвитку пам'яті, уваги тощо.

На уроках математики розумово відсталі школярі вчаться спостерігати за предметами та відношеннями, порівнювати та співставляти їх між собою. При цьому у них формується вміння помічати, виділяти окремі ознаки, визначати у процесі їхньої характеристики основні і другорядні.

Процес розв'язування задач відіграє значну роль у формуванні уявлень школярів. Працюючи над їхнім змістом діти уявляють відображену предметно-дійову ситуацію, залежності між заданими параметрами і шуканим. Надалі співвідносять умову з запитанням, намічають шляхи розв'язання поставленої проблеми, план послідовного виконання дій. Таким чином, розв'язок задачі виступає як результат спільної діяльності уявлення і мислення. Слід зазначити, що така робота над задачею сприяє як розвитку мислення з одного боку, так і творчої уяви, творчих здібностей - з іншого.

Математика розвиває пам'ять школярів. Не зважаючи на те, що в більшості з них на початку шкільного навчання як логічне, так і механічне запам'ятовування недостатньо розвинені, на цих уроках вони вивчають правила, математичні формули, властивості геометричних фігур, залежності тощо. Оскільки математичний матеріал тісно пов'язаний між собою, вивчення наступного можливе лише на основі запам'ятовування і усвідомлення попереднього. Все це позитивно впливає на розвиток механічного і логічного запам'ятовування, короткочасної і довготривалої пам'яті.

Мислення нерозривно пов'язане з мовленням. На уроках математики учні вчаться вживати математичну термінологію, знайомляться з новими словами, навчаються стисло висловлювати свої думки. Завдяки чіткому дотриманню послідовності викладу матеріалу у них формується вміння давати повну вербальну відповідь про виконану роботу. Крім того, вчитель на уроках математики враховує порушення мовлення школярів і спільно з логопедом працює з метою їх корекції.

Для розумово відсталих учнів характерними є порушення просторової орієнтації і моторики, причому в більшості з них спостерігається недорозвиток дрібної диференційованості рухів руки, що призводить до труднощів оволодіння навичками письма, читання, рахунку. Використання на уроках математики практичних робіт з ліплення геометричних форм, їх обведення, малювання, штрихування тощо сприяє корекції цих недоліків.

Заняття з математики виконують виховну функцію і сприяють розвитку і формуванню особистості розумово відсталих школярів. Вони дозволяють формувати систему соціально ціннісних моральних норм і правил, які є загальноприйнятими в суспільному середовищі, зокрема таких навичок і звичок, як точність, акуратність., працелюбність, уміння долати труднощі тощо. В цьому полягає виховне завдання математики.

Уроки математики покликані реалізувати зв'язок навчання з життям. На них учні вчаться вирішувати життєво-практичні завдання, що будуть постійно зустрічатись після закінчення школи. Тому школа в цілому і уроки математики зокрема, покликані дати якомога більше практичних знань, умінь та навичок, які сприятимуть вирішенню певних проблемних ситуацій у процесі входження до соціального середовища.

4 Зв'язок математики з іншими навчальними дисциплінами

Особливості формування математичних знань через специфіку складу учнів допоміжної школи роблять особливо актуальною проблему широкого, цілеспрямованого використання міжпредметних зв'язків під час навчання.

Міжпредметними називаються зв'язки, за допомогою яких закріплюється нова інформація з тієї чи іншої теми даного навчального предмету. їхня ефективність залежить від ступеня засвоєння учнями навчального матеріалу з інших дисциплін. Залежно від змісту навчального матеріалу і часу вивчення взаємопов'язаних тем і розділів з окремих предметів міжпредметні зв'язки поділяються на попередні, супутні та перспективні.

Попередні зв'язки - це зв'язки навчального матеріалу двох предметів, які проявляються в тому, що матеріал однієї дисципліни виступає основою і складовою частиною базових знань при вивченні подібної теми з іншої дисципліни. Наприклад, знайомство з римською нумерацією чисел у 6-му класі на уроках математики стає основою для засвоєння історичних подій на уроках історії, починаючи з 7-го класу.

Супутні зв'язки - це зв'язки навчального матеріалу з кількох дисциплін, які вивчаються в один і той же проміжок часу. Прикладом таких зв'язків є навчання учнів у пропедевтичний період, під час якого всі предмети (образотворче мистецтво, ручна праця, математика, рідна мова тощо) спрямовані на засвоєння учнями властивостей предметів та явищ, на розвиток у них просторових, кількісних та часових уявлень.

Перспективні зв'язки - це зв'язки навчального матеріалу двох і більше дисциплін, які діють протягом кількох років. Яскравим прикладом перспективних зв'язків є зв'язок математики та трудового навчання: вивчаючи на уроках математики геометричні фігури та їх властивості учні закріплюють відомості про них на уроках трудового навчання, удосконалюють свої знання, вчаться виділяти їх в навколишньому середовищі, практично тренуються у їхньому виготовленні

тощо.

Реалізація основних завдань математики неможлива без її тісного зв'язку з іншими навчальними дисциплінами. При цьому потрібно зазначити, що застосування математичних знань можливе під час вивчення інших предметів так само, як і використання матеріалу з історії, природознавства, української мови, трудового навчання, малювання тощо на уроках математики.

На уроках сільськогосподарської праці без математичних знань учні не зможуть обчислити периметр пришкільної ділянки, визначити її площу і кількість необхідного матеріалу для посадки тієї чи іншої культури, виміряти відстань від дерева до дерева під час закладки саду тощо. В свою чергу, отримані числові дані від вимірювання площі, відстані, об'єму є основою для складання і розв'язування арифметичних задач на уроках математики і тим самим закріплюють знання школярів про ці міри.

Математичні знання широко використовуються на уроках ручної праці. Розумово відстати школярі вирізують геометричні фігури, обводять їх за трафаретами тощо. Під час роботи з папером вчаться правильно визначати середину аркуша, розміщувати на ньому геометричні фігури і тим самим розвивають свої просторові уявлення. Одночасно на уроках математики вже в пропедевтичний період школярі мають можливість познайомитись з такими ознаками, якими постійно будуть користуватися під час трудової діяльності. Дуже тісний зв'язок між математикою і уроками професійно-трудового навчання. Знання, вміння та навички, які отримують розумово відсталі школярі на уроках математики, використовуються ними під час оволодіння своєю професією. Так, серед швейних, картонажних, столярних, слюсарних виробів завжди зустрічаються такі, які в своїй основі мають форму квадрата, прямокутника, трикутника і креслення яких здійснюється шляхом використання косинця, лінійки, циркуля, транспортира. Крім того, в процесі їхнього виготовлення учнями потрібно навчитись обчислювати кількість матеріалу, необхідного для одного виробу і для цілої партії товару, що вимагає знання правил та прийомів усних і письмових обчислень, усвідомлення алгоритму їх виконання. Але розумово відсталі учні, маючи певну суму математичних знань, необхідних для вирішення поставленої проблеми, часто не можуть навчитись самостійно їх застосовувати у проблемних ситуаціях. Це пояснюється тим, "що у них не виникає асоціації між певними математичними поняттями, . закономірностями і тими життєвими явищами, з якими вони зустрічаються в процесі виконання трудових операцій. Отже, завдання вчителя математики і вчителя

трудового навчання - створити такі ситуації, в яких ці асоціативні зв'язки утворились .

Тісно переплітається математика з українською мовою. Оскільки допоміжна школа готує своїх випускників до життя в суспільному середовищі після її закінчення, то знання з української мови і з математики мають суто практичне спрямування. На них вчитель працює над розвитком мовлення школярів, виправленням наявних порушень звуковимови або інших його сторін, збагаченням словникового запасу новими термінами, які будуть використовуватись іншими людьми в процесі спілкування, формуванням чітких, лаконічних, граматично і стилістично правильних висловлювань. Запис відповіді на головне запитання задачі закріплює в учнів знання правил правопису. В свою чергу, на уроках читання і письма формується техніка швидкого, правильного, виразною читання, що сприяє кращому усвідомленню змісту арифметичної задачі, розумінню викладеної в ній ситуації.

Математика тісно пов'язана з образотворчим мистецтвом, і особливо з таким його напрямком, як декоративне малювання. На цих уроках учні вчаться малювати орнаменти з геометричних фігур, оптимально розміщувати малюнок на аркуші, співвідносити певні пропорції тощо, що дозволяє закріплювати також знання назв геометричних фігур, співвідносити з їхнім зображенням.

Широко застосовуються математичні знання на уроках природознавства, географії та історії. Під час вивчення таких тем, як "План", "Масштаб", "Земна куля" тощо учні вимірюють площу класу, шкільної ділянки, що сприяє формуванню креслярських і вимірювальних навичок. Школярі також обчислюють відстані між містами, селищами, закріплюють знання про об'ємні геометричні тіла. На уроках історії вчитель використовує знання учнів з математики під час формування уявлень про час, його відлік, обчислення тривалості тієї чи іншої історичної події. Ці дисципліни дають матеріал для складання і розв'язування арифметичних задач на уроках математики.

Уроки фізкультури мають також важливе значення для формування в учнів математичних понять і залежностей. Саме на них школярі знайомляться з величинами, які не можуть собі уявити абстрактно: довжину в 1 кілометр, швидкість руху людини тощо.

Вміння вчителем математики використовувати міжпредметні зв'язки дозволить ефективніше організувати процес формування у розумово відсталих школярів математичних знань, умінь та навичок, закріпити матеріал, пояснити його практичне значення для життя і трудової діяльності людини. Вони дозволяють педагогу застосовувати такі методи та прийоми, які з урахуванням особливостей розвитку учнів сприяли б ефективнішому подоланню наявних в них психофізичних відхилень.