Методика розвитку гнучкості у школярів середніх класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

РОЗДІЛ 1. Основні відомості про гнучкість

1.1 Визначення поняття

1.2 Види гнучкості

1.3 Особливості дітей середнього шкільного віку

1.4 Засоби розвитку гнучкості

1.5 Методи розвитку гнучкості

1.6 Контроль за розвитком гнучкості

РОЗДІЛ 2. Методи досліджень

2.1 Методи дослідження

2.2 Характеристика методів дослідження

РОЗДІЛ 3. Результати досліджень

3.1 Засоби, методи і методичні прийоми, методи контролю над ефективністю використання засобів

3.3 Конспекти уроків по фізичній культурі для учнів 6-х класів

Висновок

Актуальність дослідження: Гнучкість - є одним із найважливіших показників здоров'я. Вона служить базою для розвитку iнших фізичних якостей, i є основою успiшного оволодiння будь-якою фiзичною вправою.

Гнучкість - це здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість разом із іншими фізичними якостями має надзвичайно велике значення для повноцінного життя людського організму, але з питань її розвитку мають значні розбіжності в думках як серед учених, так і серед викладачів фізичної культури, фізичного виховання і тренерів.

Пубертаційний період характеризується найбільш активним формуванням гнучкості. Існує думка, що у дітей гнучкісті більш розвинута, ніж у дорослих. Це не завжди так. Але розвинути гнучкість, безпосередньо, у дітей легше, ніж у дорослих.

Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м'язів, зв'язок та сухожиль, удосконаленню рухової координації, ефективному оволодінню фізичними вправами.

Об'єкт дослідження: Розвиток гнучкості у школярів середніх класів

Предмет дослідження: Розвиток гнучкості та методика розвитку гнучкості у школярів середніх класів

Мета дослідження: З'ясувати вікові особливості розвитку гнучкості школярів середніх класів

Структура роботи: Робота викладена на 44 сторінках, складається зі змісту, вступу, 3-х розділів, тематичного плану-графіку і 7-и конспектів уроку, висновків і використаної літератури. Перелік джерел складає 18 найменувань. Включає 4 таблиці

Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань були застосовані такі теоретичні методи дослідження: аналіз, індукція, дедукція, узагальнення.

1. Визначення поняття гнучкості;

3. Визначити засоби і методи контролю за гнучкістю;

4. Розробити тематичний план і план-конспект уроку для 6-х класів.

Опрацювавши ряд літератури я хочу зупинитися на таких джерелах: Худолій О.М «Загальні основи теорії та методики фізичного виховання»; Зациорский В.М. «Физфческие качества спортсмена»; Волков Л.В. «Метод виховання фізичних здібностей учнів»; Дубовис М.С. «Физическая культура школьников»; Матвеева Л.П., Новикова А.Д. «Общие основы теории и методики физического воспитания».

Худолій О.М «Загальні основи теорії та методики фізичного виховання» у своєму посібнику розкрив поняття гнучкості, її види, відзначив вікові і статеві особливості розвитку гнучкості, засоби, методи і контроль над розвитком гнучкості

Зациорский В.М. «Физфческие качества спортсмена» обґрунтував гнучкість як фізичну якість, описав основні методики виховання гнучкості.

Розділ 1. Основні відомості про гнучкість

1.1 Визначення поняття

Під гнучкістю розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, визначаючі ступінь рухливості його кожного звена. Вимірювателем гнучкості - максимальна амплітуда рухів. Її виражають або в кутових, або в лінійних мірах. Еластичні властивості м'язів можуть у значній мірі змінюватися під впливом центрально-нервових факторів. Зі збільшенням гнучкості м'язи, що розтягуються пізніше переходять в стан підвищеного збудження - в кінці більшої амплітуди рухів. При цьому їх активність знижується.

Ступінь розвитку гнучкості залежить від навколишнього середовища і температури : при підвищенні температури гнучкість збільшується. На гнучкість більше, чим на інших фізичних якостях відображається добова періодизація. Так, в ранкові часи гнучкість значно знижена. Зміна її під впливом різних умов(температури, часу дня) треба враховувати при проведенні занять. Погані умови, які ведуть до погіршення гнучкості, можна компенсувати розігріванням за допомогою розминки. [7]

Ступінь розвитку гнучкості залежить від еластичних властивостей м'язів, зв'язок і сухожилок. Для гнучкості має значення і тонус м'язів - їх напруження в спокійному стані. При підвищеному тонусі зв'язки і м'язи завжди декілька укорочені, тобто погано розслаблені , і при спробі до руху розтягуються недостатньо. Чим більше розтягнутий м'яз, тим він сильніше і швидше виконає рух. Гнучкість тісно пов'язана зі швидкісними і силовими якостями[4] Суттєву роль в грані рухливості в суглобах грає збудження розтягуючи м'язів, маючих, охороняючи природу. З ростом гнучкості розтягуючи м'язи починають збуджуватися при великих амплітудах руху; їх активність при цьому знижується. Гнучкість не залежить від особливостей тіла (структури), також від довжини сегментів тіла.

Таблиця 1 - Зміни гнучкості в різних умовах (по Н.Г. Озолину)

гнучкість урок фізична культура

Гнучкість треба розвивати лише до того ступеня, яке забезпечує виконання необхідних рухів. При цьому величина гнучкості повинна декілька перевищувати ту максимальну амплітуду, з якою виконується рух. Найбільше значення має рухливість хребта, в особливості його грудного відділу, тазостегнових і плечових суглобів.[5]

Гнучкість важлива при виконанні багатьох рухливих дій в трудових і воєнних діях, а також в побуті. Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення осанки.

Вправи на гнучкість можно легко і самостійно, регулярно виконувати вдома [8]

Властивості м'язової тканини, що обмежують рухливість суглобів, залежить від:

статі: звичайно жінки більш гнучкі, оскільки їхній м'язово-зв'язковий апарат більш еластичний, чим у чоловіків того ж віку.[17]

Л.К. Семенова, Б.В. Сермеев, відзначають, що людині властиві дві основні форми рухливості у суглобах: рухливість у активних рухах; рухливість у пасивних рухах.

Між активною і пасивною рухливістю прямого кореляційного зв'язку не виявляється: можна володіти високими показниками пасивної рухливості; невисокої активності і навпаки. Активна рухливість у суглобах має найбільш практичне значення, бо вона в значній мірі реалізується у виконанні фізичних вправ. При пасивній рухливості виявляються резервні можливості збільшення активної рухливості у суглобах.

Пасивна рухливість відповідає анатомічній будові суглоба, індивідуальним особливостям його будові. Вона залежить від еластичності і довжині навколишніх м'язів , зв'язок і суглобних сумок: проявляється за рахунок впливу сил , що знаходяться поза тіла. Пасивна гнучкість генетично зумовлена.

Активна рухливість залежить від тих самих факторів, що і пасивна, а також від сили м'язів навколо суглоба, що здійснюють рухи. Активна гнучкість набувається в процесі занять фізичною культурою і спортом. Як відзначає Б.В. Сермеев, у спортивній діяльності анатомічно можлива рухливість використовується лише на 80 - 95 % [17]

Активна гнучкість - це здатність самостійно виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок сили м'язових груп, що оточують відповідний суглоб.

Пасивна - це здатність досягати найвищої рухомості у суглобах під впливом зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної. Їх можна досягти при використанні снарядів, обтяжень, маси тіла партнера тощо. Активна гнучкість реалізується при виконанні різних фізичних вправ і тому вона важливіша, ніж пасивна, яка є відбитком величини резерву для розвитку активної гнучкості.

Розрізняють також анатомічну, гранично можливу рухомість, обмежувачем якої є будова відповідних суглобів. При виконанні звичних рухів людина використовує лише невелику частину гранично можливої рухомості.9

По способу проявлення гнучкість розділяється на динамічну і статичну. Перша проявляється в рухах, друга-в позах. Така класифікація дозволяє визначити, як гнучкість здобута за допомогою статичних вправ, буде проявлятися в динамічних. [8]

Гнучкість суттєво змінюється під впливом втоми, при чому показники активної гнучкості - зменшуються, а пасивної - збільшуються.

Існують думки, що у дітей гнучкість більше ніж у дорослих. Але це не завжди так. Розвинути гнучкість у дітей легше, ніж дорослому віці. Активна гнучкість безпосередньо зв'язана з силою м'язів. Але заняття силовими вправами можуть вести до обмеження рухливості у суглобах. Але цей негативний вплив можна здолати: шляхом раціонального поєднання вправ на гнучкість і на силу можна добитися високого ступеня розвитку обох якостей. [7]

1.3 Особливості дітей середнього шкільного віку

У різні вікові періоди діти розвиваються нерівномірно, при цьому співвідношення зросту, маси тіла, окружності грудей та інших показників фізичного розвитку весь час змінюється. До 12 років у хлопчиків і до 11 років у дівчаток маса тіла відстає від зросту, а після цього тіло інтенсивніше росте у довжину, ніж прибавляється маса. У хлопчиків 12-14 років і дівчаток 11-13 років темпи приросту окружності грудей починають переважати над збільшенням маси тіла. До 14 років хлопчиків і до 13 років у дівчаток тіло росте переважно у довжину, по досягненні цього віку - інтенсивніше збільшується окружність грудей. Проте школярі однієї вікової групи можуть мати істотні індивідуальні відмінності в фізичному розвитку. Так, за даними П.Н. Гойхмана і О.М. Трофімова, різниця в зрості може досягати 30 см, а у масі до 15 кг.

Гнучкість залежить від віку, статі природних особливостей будови опорно-рухового апарата, тренованості форми суглобів, розтяжності зв'язок, еластичності і в'язкості розтягуваних м'язів, зміни вихідного положення, температури навколишнього середовища, часу доби, попередньої діяльності, ступеня втоми.

Найвищі природні темпи розвитку гнучкості спостерігаються у дітей 9-14 років. У цій віковій категорії робота над розвитком гнучкості вдвічі ефективніша, ніж у старшому. Науковці вважають, що гнучкість розвивається ліпше й досягнуті результати зберігаються довше, якщо вона стає предметом цілеспрямованих вправлянь у 10-11 річному віці. Найпізніший вік, коли можна ще починати розвиток рухомості в суглобах це 13-14 років.

Фізіологічні і морфологічні передумови для поліпшення гнучкості в 10-11 річному віці не повинні робити її розвиток самоціллю. Надмірна рухомість в суглобах несприятливо відбивається на формуванні деяких рухових навичок. Рівень гнучкості також залежить від статі[9]

У хлопчиків гнучкість розвивається з 7-10 років, в 11-13 років приріст рухливості хребтового стовпа уповільнюється, з 14 років знов починає більш активний приріст.

У дівчат в період від 7-14 років показники рухливості хребетного стовпа при активних рухах збільшується, однак зростання відбувається нерівномірно. У віці від 7-10 років приріст показників відносно невеликий, а від 10-14 років відзначене значне збільшення. Самі високі показники хребетного стовпа у 14-річних дівчаток.

Безперервне, але нерівномірне зростання рухливості в суглобах плечового поясу у школярів відбувається до 12-13 років. [1]

Максимальні показники в виконанні рухів з великою амплітудою школярі середнього фізичного розвитку досягають в 9 років. Потім цей рівень поступово знижується і до 13 років

Рис. 1 - Розвиток гнучкості у школярів середнього розвитку (по Волкову Л.В.)

З 13-14 років спостерігається приріст, а з 14-15 - зниження.

Найбільш активне формування гнучкості у дівчат середнього фізичного розвитку досягає в пубертативний період, а в післяпубертативном періодах - знижується.

У формуванні гнучкості у хлопців шкільного віку середнього фізичного розвитку два основних періоди активізації - з 9-11 років і з 14-16 років.

По темпам приросту, найбільш ефективними періодами для її вдосконалення є вік : 9-10, 10-11, и 14-15 років. Ефективний розвиток гнучкості у дітей підлітків даного рівня фізичного розвитку можливо як в предпубертативний, так і пубертативном періодах.2

1.4 Засоби розвитку гнучкості

Основні засоби розвитку гнучкості - вправи зі збільшеною амплітудою руху. Вони діляться на три групи: активні, пасивні і змішані. До активних вправ відносяться всі рухи, що виконуються за рахунок скорочування м'язів, які проходять через суглоб (агоністів); до пасивних - вправи, що виконуються за рахунок зовнішніх сил (навантаження, зусиль партнера, власної ваги) або власних зусиль (само захвати). Вправи змішаного типу передбачають рухи, в яких активні зусилля м'язів-агоністів після цього змінюються пасивними (за допомогою партнера чи само захвати) з обов'язковою зміною режиму, переборюю чого на уступаючий. Активні вправи поділяються на силові і махові, вони можуть використовувати як з навантаженням, так і без нього.[17]

Без широкої амплітуди рухів у суглобах неможливе сильне і швидке скорочення мускулатури. Гнучкість треба розвивати в оптимальних співвідношеннях з розвитком м'язових зусиль. [10]

М'язи порівняно малорозтяжні. Якщо намагатися збільшити їх довжину в одному з рухів (наприклад, зробив максимальний нахил вперед), то ефект буде дуже незначний. Але від повторення до повторення вправи сумуються, і, якщо зробити декілька десятків нахилів, то збільшення амплітуди буде помітно. Тому вправи на розтягування виконуються серіями по декілька повторень в кожній. Амплітуду рухів збільшують віз серії до серії. [7]

Вправи слід підбирати в залежності від рівня підготовленості і вимог виду спорту, вони повинні максимально збільшувати амплітуду руху. Гнучкість треба розвивати систематично. Для більш швидкого розвитку гнучкості заняття проводять кожен день (або 2 рази на день), включаючи відповідні вправи в ранкову гімнастику, а також виконуючи їх підчас приготування домашніх завдань фізичній культурі. Не рекомендується працювати над гнучкістю при сильному стомленні. [4]

Ефективність навчально-тренувального процесу, спрямованого на розвиток гнучкості, залежить насамперед від правильного вибору вправ, зважаючи на рівень фізичної підготовленості учнів.

Вправи, що пропонують учням для розвитку гнучкості, включають згинання і розгинання тулуба, нахили і повороти. Вони мають підвищити рухомість в усіх суглобах, незважаючи на специфіку виду рухів. Допоміжні вправи добирають з огляду на рухомість в тих чи інших суглобах для успішного вдосконалення в конкретному виді рухів, що вимагають максимальної рухомості - згинання, розгинання, відведення, приведення, обертання. Спеціальні підготовчі вправи добирають відповідно до основних рухових дій, які пред'являє специфіка змагальної діяльності

Гнучкість не може вдосконалюватися безмежно. Тому основне завдання зводиться до досягнення такого рівня рухомості суглобів, котрий дав би змогу невимушено виконувати потрібні рухи, після цього слід перевершити цей рівень на 10-15%, тобто набути «запас гнучкості» і повсякчас підтримувати його. [9]

1.5 Методи розвитку гнучкості

Вправи на гнучкість виконують повторним методом тривалими серіями. Їх включають у ранкову гімнастику, розминку, між підходами під час занять у заключній частині уроку. Завдання розвитку гнучкості полягає в тому, щоб підтримувати необхідну еластичність зв'язок і м'язів та нейтралізувати закріплюючий вплив силових вправ. [10]

Повторний метод є основним для розвитку гнучкості, але достатньо ефективним способом розвитку гнучкості є стретчінг. У перекладі стретчінг - це «активна розтяжка». Ідея методу в наступному: розтягуючи вправи виконуються шляхом зміни активного напруження з наступною фіксацією частин тіла в крайньому положенні на нетривалий час та поверненням у вихідне положення з обов'язковим розслабленням. [17]

1.6 Контроль за розвитком гнучкості

Проведення тесту. Учасник тестування сидить на підлозі босоніж так, щоб його п'ятки торкалися лінії АБ. Відстань між п'ятками - 20-30 сантиметрів, ступні вертикально до підлоги. Руки на підлозі між колінами долонями донизу. Партнер тримає ноги на рівні колін, щоб уникнути їх згинання. За командою «Можна!» учасник тестування плавно нахиляється вперед, не згинаючи ніг, намагається дотягнутися руками якомога далі. Положення максимального нахилу слід утримувати протягом 2 секунд, фіксуючи пальці на розмітці. Вправу повторюють двічі.

Результат. Результат визначається за позначкою на перпендикулярній розмітці в сантиметрах, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук у кращій з двох спроб.

Загальні вказівки і зауваження. Вправа повинна виконуватися плавно. Якщо учасник згинає ноги в колінах, спроба не зараховується, тестування припиняється.

Тест 2. Міст з положення лежачи (A.M. Шлемин, 1973)

Обладнання. Гімнастичний мат, сантиметрова лінійка.

Проведення тесту. З положення лежачи на спині, ступні підтягнуті до сідниць, руки спираються на рівні плечей біля голови виконати міст.

Результат:

а)руки вертикально, ноги прямі - 10 б;

б)руки незначно нахилені - 9,5 б;

в)руки незначно нахилені, ноги трішки зігнуті - 9 6;

г)руки нахилені, ноги зігнуті - 8 6;

Загальні вказівки і зауваження. Вправа виконується плавно. Положення моста утримується 2 с.

Тест 3.Міст з положення лежачи (X. Бубэ и др., 1966)

Обладнання. Гімнастичний мат, сантиметрова лінійка.

Проведення тесту. З положення лежачи на спині, ступні підтягнуті до сідниць, руки спираються на рівні плечей біля голови, виконати міст.

Результат. Вимірюється відстань між долонями і п'ятами. Результат співвідноситься з висотою діставання, яка вимірюється в стійці руки вверху до долонею (рис. 3):

де, l - відстань між долонями і п'ятами в cm, h - висота діставання в см.

Загальні вказівки і зауваження. Вправа виконується плавно. Положення моста утримується 2 с.

Для вимірювання амплітуди рухів в суглобі використовуються гоніометри. Вони складаються із шкали (на 180° або 360°), що показує значення кута, єдиної осі і двох плечей. Одне плече гоніометра нерухоме. При вимірюванні рухливості вісь гоніометра розташовується у центрі суглоба, а плечі встановлюються вздовж осі відповідних кісток з різних боків суглоба. Значення рухливості суглоба у градусах визначається на шкалі гоніометра. Такі гоніометри можна виготовити самостійно.

Таблиця 2 - Індексна оцінка гнучкості хребетного стовпа (міст з положення лежачи) (за: Х.Бубэ и др., 1966)

Проведення тесту. В.п. - палка хватом зверху попереду-внизу. Учень виконує прямими руками викрут, палиця переноситься через верх назад до торкання тіла, а потім - у в.п. Кількість спроб не обмежується.

Результат. Фіксується найменша відстань між кистями (ширина хвату), результат співвідноситься з шириною плечей (вимірюється тазовим циркулем від акроміона до акроміона) (Рис.4)

де, wl - ширина хвату в cm, w2 - ширина плечей в см.

Загальні вказівки і зауваження. Тест виконується після попередньої розминки. Результат фіксується у спробі виконаній прямими руками. [17]

Таблиця 3 - Індексна оцінка гнучкості в плечових суглобах (викрут з гімнастичною палицею) (за: X. Бубэ и др., 1966)

1. Вимірювання амплітуди рухів правої нижньої кінцівки при русі вбік.

Вихідне положення лежачи на животі. Гоніметр закріплюється на внутрішній частині правої гомілки біля гомілковостопного суглоба. Учень робить мах ногою «назад» до індивідуальних можливостей.

2. Вимірювання рухливості в плечовому суглобі при русі рук вгору - назад.

Вихідне положення лежачи на лівому боці, руки за голову. Гоніометр закріплений на тильній стороні правої гомілки, біля гомілковостопного суглоба. Учень робить мах ногою вгору.

3. Вимірювання рухливості у плечовому суглобі при русі вгору - назад.

Вихідне положення лежачи на животі, підборіддям торкається мата чи лави, на якій лежить учень, руки вгору, в руках гімнастична палиця. Гоніометр закріплений на зовнішньому боці правої руки, біля променево-зап'ясного суглоба. Виконується рух вгору - назад.

Вихідне положення лежачи на животі, підборіддя торкається мата, руки внизу, за спиною гімнастична палиця, стиск на ширині плечей. Гоніометр закріплений на зовнішньому боці лівої руки біля променево-зап'ясного суглоба.

Виконується рух руками з гімнастичною палицею вгору - назад.

При вимірюванні рухливості в суглобах оцінюються активна і пасивна гнучкість.

Для вимірювання гнучкості в лабораторних умовах пропонується гоніометр, застосований за методикою Б.В. Сермієва. [2]

Розділ 2. Методи досліджень

1. Діалектичний метод (принцип історизму, принцип діалектичного протиріччя, принцип розвитку, принцип системності).

2. Загальнонаукові методи (системний підхід, аналіз, синтез, дедукція).

2.2 Характеристика методів дослідження

Застосування методологічного принципу історизму в педагогічних дослідженнях дозволило мені: відібрати педагогічний досвід для вирішення завдань, які постають перед вчителями середніх класів; розробити прогресивні завдання для розвитку гнучкість школярів середніх класів з урахуванням рекомендацій та зауважень, які описані в сучасній теорії та методиці фізичного виховання школярів; доцільно використовувати дані, які були отримані у ході попередніх досліджень щодо розвитку гнучкості з урахування вікових та статевих особливостей школярів середніх класів; визначити найбільш інформативні тести для оцінки гнучкості у школярів.

Методологічний принцип розвитку дозволив мені: вивчити особливості методів та методичних прийомів, які рекомендовані спеціалістами для розвитку гнучкості; виявити найбільш раціональні та доступні вправи (з урахуванням попереднього досвіду) для розвитку гнучкості у школярів середніх класів; об'єктивно оцінювати закономірні зміни у методиках розвитку гнучкості.

Методологічний принцип системності дозволив мені: визначити усі складові елементи, які впливають на розвиток гнучкості у школярів середніх класів.

Синтез - процес пізнання, який дозволив мені поєднати та визначити важливість усіх складових елементів, що впливають на процес розвитку гнучкості у складі цілісної системи.

Аналіз - аналітичний метод, який дозволив мені визначити внутрішні тенденції та можливості об'єкту, зробити якісний аналіз існуючих методів для розвитку гнучкості, визначити оптимальні методи для розвитку гнучкості.

Дедукція - метод дозволив мені зробити дедуктивні ствердження щодо розвитку гнучкості у школярів середніх класів.

Розділ 3. Результати досліджень

3.1 Засоби, методи і методичні прийоми, методи контролю над ефективністю використання засобів

3.2 Тематичний план-графік проходження навчального матеріалу з гімнастики для учнів 6-х класів

3.3 Конспекти уроків по фізичній культурі для учнів 6-х класів

1.Навчити стрибок через козла «зігнувши ноги»

2.Повторити перекид назад

3.Сприяти розвитку рухливості в тазостегнових суглобах

1. Навчити стрибок з настрибуванням в упор присівши і зіскоком вигнувшись та способом «ноги нарізно»

2. Повторити міст

3. Сприяти розвитку рухливості в тазостегнових суглобах

1. Повторити стрибок через козла «зігнувши ноги»

2. Повторити перекид назад

3. Сприяти розвитку рухливості хребта

Дівчата:

1. Повторити стрибок з настрибуванням в упор присівши і зіскоком вигнувшись та способом «ноги нарізно»

2. Повторити перекид назад

3. Сприяти розвитку рухливості хребта

1. Навчити стрибок через козла ноги нарізно

2. Навчити довгий перекид вперед

3. Сприяти розвитку рухливості в плечових суглобах

1. Повторити стрибок з настрибуванням в упор присівши і зіскоком вигнувшись та способом «ноги нарізно»

2. Повторити перекид назад

3. Сприяти розвитку рухливості в плечових суглобах

1. Повторити стрибок через козла ноги нарізно

2. Повторити довгий перекид вперед

3. Сприяти розвитку рухливості в колінному та гомілковостопних суглобах

1. Повторити комбінацію

2. Сприяти розвитку рухливості колінному та гомілковостопних суглобах

1. Повторити довгий перекид вперед

2. Контрольний норматив

3. Сприяти розвитку розтяжок

1. Повторити комбінацію з акробатики

2. Сприяти розвитку розтяжок

1. Повторити комбінацію з акробатики

2. Сприяти розвитку розтягування

1. Повторити комбінацію на колоді

2. Сприяти розвитку розтягування

1. Контрольний норматив з акробатики

2. Сприяти розвитку рухливості хребта

1. Контрольний норматив з рівноваги

2. Сприяти розвитку рухливості хребта

1. Гнучкість - це морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, які визначають амплітуду різноманітних рухів.

2. Середній шкільний характеризується як найбільш складний для розвитку фізичних якостей. Його специфічною особливістю є біологічне (статеве) дозрівання, що визначає не тільки біологічне, але і соціальне становище школярів.

3. Під впливом цілеспрямованих занять фізичними вправами не можна змінити форми суглобів, але можна досягнути позитивних морфологічних змін довжини суглобових поверхонь, що позначається на рухливості суглобів, особливо у дітей та підлітків.

Рівень гнучкості визначають за допомогою контрольних тестів, педагогічного тестування, вимірювання амплітуди рухів у суглобах гоніометром

Список літератури

1. Волков Л.В. «Наукові основи фізичної підготовки підростаючого покоління» Київ: 1978 - 13-15 с.

2. Волков Л.В. «Метод виховання фізичних здібностей учнів».- Київ: 1980. - 142-146 с.

3. Волков Л.В. «Пособие для учителя».- Киев: Физическое воспитание учащихся, 1988.- 90-92 с.

4. Дубовис М.С. «Физическая культура школьников 4-8-х классов».- Киев: 1979.- 117-119 с.

5. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена - М.: (основи теории и методики воспитания) «Фізкультура и спорт», 1966.-4-9 с.

6. Кучеров И.С., Шабатура Н.Н., Давиденко И.М. Физиология человека: Учебное пособие для студентов факультетов физ. воспитания пед. институтов. - Киев:1981.- Яз.укр. 408 с.

7. Матвеева Л.П., Новикова А.Д. Общие основи теории и методики физического воспитания. Том 1, 1976. - 229 с.

8. Науково-методичний журнал Лях В.И. «Физическая культура в школе» 1958.-4-9 с.

9. Науково-методичний журнал «Фізичне виховання в школі» 3/97.

10. Науково-методичний журнал «Фізичне виховання в школі» 4/2000.

11. Науково-методичний журнал «Теорія та методика фізичного виховання» 5(25) /2006.

12. Науково-методичний журнал «Теорія та методика фізичного виховання» 6(26) /2006.

13. Науково-методичний журнал «Теорія та методика фізичного виховання» 5(31) /2007.

14. Пеганов Ю.А., Берзина Л.А. Физкультура для здоровья - М.: Позвоночник гибок-тело молодо, 1991.- 15-16 с.

15. Усищева Ц.Л. Физическое воспитание подростков.- М.: 1966.

16. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания.- М.: «Физкультура и спорт», 1972.- 97-98 с.

17. Худолій О.М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навчальний посібник.- 2-е вид., випр. - Харків: «ОВС», 2008.

18. Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: Навчальний посібник. В 2-х частинах. - 3-е вид., випр. і доп. - Харків:»ОВС», 2004. - Ч.1.- 414 с.

19. Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: Навчальний посібник. В 2-х томах. - 4-е вид., випр. і доп. - Харків:»ОВС», 2008. - Ч.2.- 464 с.