Педагогічні погляди Тараса Григоровича Шевченка

Дійшовши такого висновку, Т. Г. Шевченко обурювався тим, як було організоване навчання в різних школах, зокрема в професійних навчальних закладах. У щоденникових записах 1857 -- 1858 pp. він зазначає, що немає ніяких підстав чекати чогось путнього від середніх вихованців, коли кращі з них здебільшого безграмотні й п'яниці. Навіть добре знання своєї професійної справи не виправдовує спеціаліста, якщо він нехтує нормами людської моралі. Дуже сумна картина, писав Т. Г. Шевченко, «коли з великим генієм не поєднана велика розумна доброчесність». Тому найкращою оцінкою роботи школи є те, що з її стін виходить «освічена, пряма й сердечна людина, яка добре розуміє і глибоко співчуває всьому сучасному».[9.120]

Школа має виховувати в учнів повагу до людей, любов до своєї Батьківщини. «...Навіть якби й була вітчизна моя найбідніша, малозначуща на землі, і тоді б вона здавалась мені кращою від Швейцарії і всіх Італій».

Таким чином, Т. Г. Шевченко логічно доходить висновку, що зміст роботи школи цілком залежить від того, які запити пред'являє на її вихованців суспільство, як навколишня дійсність узгоджується з гуманною місією розвинути в людині все краще. Не виховання є виною тому, що в суспільстві процвітають людські вади, а насамперед навколишнє середовище, у якому перебуває вихованець.

Висновок

Послідовність у навчанні, глибока усвідомленість виучуваного матеріалу, розширення кругозору учнів, безперервність освіти -- такі основні дидактичні принципи педагогічної системи Т. Г. Шевченка. Великий Кобзар вважав, що початкове навчання не має обмежувати розвиток дитини лише навичками читання, писання та лічби. Вже з перших років навчання необхідно давати дітям доступні їм знання про світ, про держави та народи земної кулі. Саме такими міркуваннями керувався він, запланувавши до видання за свій рахунок «Букварь южнорусский», арифметику, космографію, географію, історію для початкових шкіл. Лише добре засвоївши ці елементарні курси, в майбутньому молода людина легко опанує такі складні предмети, як, наприклад, астрономію чи навігацію.

Відомий шевченкознавець Є. С. Шабліовський слушно зазначав: «Народ, природа, життя для Шевченка -- джерело прекрасного. Відчуття кровної спорідненості з рідною землею -- це не тільки любов до рідних степів і ланів, до Дніпра, не тільки сум за тим місцем на землі, де родився і зріс. Це насамперед відповідальність за долю рідної землі, за долю народу, жагуче прагнення боротьби за майбутнє народу». Поет говорить про народність тодішньої школи, про те, що школа намагається розвивати в людях нахил до «несамосознательности», наслідувальності і що таку школу треба «перешколити». Кращим засобом змінити стару схоластичну школу і є, за Шевченком, введення зразків народної творчості у шкільні підручники. Саме цим він підкреслив велике пізнавальне і виховне значення цієї творчості, визнав потребу повертати народові взяті в нього поетичні цінності, а також висловлювався, що письменність народу, його освіта, сучасна культура не є ворогом народної творчості. Він вважав, що за правильної постановки справи при взаємозв'язку та взаємодопомозі між фольклором і народною школою остання буде не ворогом, а другом, популяризатором народної творчості. Великий Кобзар був упевнений, що навчання і виховання дітей має спиратись на досягнення прогресивної демократичної педагогіки. Висміюючи тодішню шкільну систему, він говорив про необхідність її докорінної перебудови. Особливого значення надавав трудовому вихованню.

Висловлені поетом програмні думки про народну грамотність, суспільне виховання, про роль сім'ї і матері у вихованні дітей, жіночу освіту, професію педагога тощо, увага до недільних шкіл, участь у створенні підручників -- ще один доказ його відданості справі народної освіти, свідчення великої ролі його у збагаченні народної педагогіки.Шевченко мріяв про справжню народну школу, побудову якої пов'язував, передусім, з революційною перебудовою суспільства. Народну школу уявляв як школу, де панує рідна мова. Ставив також питання про необхідність освіти для жінок нарівні з чоловіками.

Великий гуманіст намагається поєднувати просвітницькі ідеали з ідеалами християнства. В Т. Шевченка так чи інакше простежуються певні симпатії до традиційної школи, що існувала в Україні практично з давньоруських часів й пропагувала християнські цінності. Водночас у нього зустрічаємо й звернення до традиційної народної педагогіки, яка певним чином була дистанційована від християнства. Так, зокрема, письменник використовував чужу для християнства ідею єдності етичного й естетичного. Ці ідеї в основному знайшли відображення в “Букваре южнорусском” (1861), поява якого була пов'язана із становленням недільних шкіл. У поглядах Т. Шевченка на освіту найважливіше те, що він виступав за освіту демократичну, для всього народу. В питаннях виховання він виховував з заперечення вродженого нахилу до поганих вчинків і зла, надавав важливого значення середовищу, в якому перебуває дитина, прийомам і методам впливу на неї, особі педагога. Він виділив три фактори формування особистості:

ь задатки, набуті в дитинстві;

ь система виховних впливів учбового закладу;

ь вплив соціального середовища.

Список використаної літератури

1. Брик І. Т. Шевченко і народна освіта // Народна творчість та етнографія. -1996 №4 с. 53-61.

2. Вареніхова О. Всепрощення як домінанта світогляду Т.Г. Шевченка: інтеграційна версія // Вивчаємо українську мову та літературу - 2009 січень (№2) с. 12-15.

3. Гречин Б. О. Барвінський про педагогічні знання життя і творчості Т. Шевченка // Сільська школа 2005 - 17 серпень (№31) с. 6.

4. Життя і творчість Т.Г. Шевченка і народна педагогіка // Народна творчість та етнографія - 1964 №2 с. 85-88.

5. Зубков В. Феномен Т. Шевченка: «знать од Бога і голос той, ті слова». // Українське слово - 2011 2-8 березня (9) с. 1,3.

6. Калиниченко Н.П., Калиниченко А.І. «І будуть люди на землі.» Т.Г.Шевченко про виховання // Відродження - 1994 №3 с. 65-66.

7. Кислий Ф.С. Т.Г. Шевченко і М.І. Костомаров у Кирило-Мефодіївському братстві // Рідна школа 1992 №7-8 с. 87-91.

8. Латинський П. Автор «Букваря Южноруського» // Сільська школа - 2008, 9 липня (№25-26) с. 5.

9. Мазуренко О.Р. Т.Г. Шевченко в творчій спадщині прогресивних українських педагогів // Методика вивчення української мови літератури. Республіканська наука методичний збірник. Випуск 2 - 1996 с. 109-137.

10. Мандрика М.Л. Шевченко і народна педагогіка // Початкова школа - 1991 №3 с. 2-10.

11. Мандрика М.Л. Т.Г. Шевченко про освіту і виховання // Радянська школа 1984 №3 с. 81-83.

12. Моїсеєв І. Повчімось у Шевченка // Слово і час -1990 №9 с. 12-16.

13. Панченко В. Десять заповідей поета // Т.Г. Шевченко - Київ 2002 №3 с. 160-169.

14. Пахаренко Василь. «Жива правда у Господа Бога» Ще раз про Шевченкову теорію // Сучасність - 2007 №7 с. 111-132

15. Сверстюк Є. Осіяний високим небом. Духовний світ Шевченка // Дошкільне виховання - 1997 №3 с. 8-9.

16. Сиротенко В. Маловідомі старі біографії Т. Шевченка// Визвольний шлях 2000 №3 с. 95-99.

17. Скільський Д. проблема освітньо-виховного ідеалу в Шевченковій прозі// Українська література в загальній школі - 2000 №4 с. 15-18.

18. Скворцов Т. Рефлективний кордоцентризм Т. Шевченка // Літературна газета. 2007 - Березень (№3) с. 1,3.

19. Скільський Д.М. Освітньо-виховний ідеал Т.Г. Шевченка // Рідна школа 1997 №3-4 с. 18.

20. Стоянов В. З народного напившись джерела. Т. Шевченко про освіту та сімейне вчення // Рідна школа 1996 №3 с. 25-26.

21. Струманський В.П. «… учітеся, брати мої …» Проблема всебічного розвитку людини в сім'ї педагогічних поглядів Т.Г. Шевченка // Початкова школа - 1995 №3 с. 51-53.

22. Ступак Ю.П. Шевченко Т.Г. і народна педагогіка // Народна творчість та етнографія - 1964 №2 с. 85-88.

23. Федорченко Д.Т. Т.Г. Шевченко і народна педагогіка // Рідна школа - 1993 №3 с. 58-59.

24. Щербань П. Педагогічні погляди Т. Шевченка - цілителя людських дум // Сільська школа 2005 - 17 серпень (№31) с. 11-12.

25. Яременко В. Т. Шевченко про святощі української родини // Народна творчість та етнографія - 1999 №2-3 с. 80-92.

Размещено на Allbest.ru