Главная База знаний "Allbest" Педагогика Методика формування відчуття кольору у процесі малювання натюрморту у початковій школі

Методика формування відчуття кольору у процесі малювання натюрморту у початковій школі

Сутність та основні властивості кольору. Особливості відчуття і сприймання кольору у молодшому шкільному віці. Колір як засіб естетичного виховання школярів. Розвиток відчуття кольору та формування навичок кольоротворення у процесі виконання натюрморту.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 12.11.2009
Размер файла 4,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

У методичній літературі іноді зустрічається твердження про те, що учні початкових класів не можуть відразу сприймати всю форму предмета, а тому повинні починати малюнок не з загальної форми, а з окремих частин. Справді, молодші школярі, якщо їх не навчати, починають малювати деталі, які впадають їм у вічі: чайник - з носика, чашку - з ручки, і ця звичка закріплюється. Після цього важко навчити бачити узагальнену форму (розміри) натюрморту з групи предметів. Такі учні за звичкою малюють спочатку один предмет натюрморту, а потім другий, причому останній з цих часто вже не вміщується на аркуші.

Отже, вже з перших уроків малювання натюрморту з натури треба вчити дітей правильно розміщувати малюнок на аркуші, заздалегідь визначивши його розміри. Щоб зображення не було занадто малим або великим відносно розмірів аркуша, учні повинні бачити в уяві весь предмет на папері, легкими лініями намітити його місце, загальну висоту і ширину, а також відношення розмірів частин предмета або ж окремих предметів 10.

Щоб виявити об'єм предметів світлотінню, теж треба йти від загального до окремого. Спочатку знайти і прокласти світлотіньові відно-шення основних частин (злегка заштрихувати затінену частину, а потім, у процесі уточнення форми, намітити тіні окремих деталей). Моделюючи світлотінню об'ємну форму предмета, важливо витримати правильні співвідношення між світлом і тінню - між бліком, найсвітлішою частиною, півтінню, власною і падаючою тінню.

Процес малювання фарбами також підпорядковується загальним правилам. В основі кольорового зображення об'ємної форми предмета, його матеріалу і розміщення в просторі лежить закон світлотіньових і кольорових відношень, який вимагає пропорційної передачі взаємних відношень предметів за тоном і забарвленням 14.

Так, малюючи натюрморт фарбами, після перевірки лінійного зображення слід насамперед проаналізувати світлотіньові і колірні особли-вості предметів. (Припустимо, що натюрморт складається з вази з осіннім листям і якогось фону). Учитель може поставити учням ряд навідних запитань: "Де в натюрморті найтемніше місце? Якого кольору воно? Якого кольору фон? Порівняйте колір вази з кольором листя і кольором фону. Назвіть локальний колір вази, листя, фону. Порівняйте тон освітленої і затіненої частини вази. Якого кольору затінена частина вази? Чому колір і тон освітленої і затіненої частин неоднакові?" 17.

Тільки після такого аналізу учні починають працювати в кольорі, додержуючись певної послідовності: прокладають колір фону, тіньової частини вази і листя, потім - освітлені ділянки вази і листя; перевіряють світлотіньові і колірні відношення малюнка з світлотіньовими і колірними відношеннями натурної постановки, поступово уточнюють кольором окремі частини натюрморту.

Звичайно, що вчителеві в усіх випадках належить провідна роль - він повинен наочно показувати і усно пояснювати послідовне (поетапне) виконання конкретного навчального завдання. Поетапне виконання роботи демонструють на великих аркушах паперу чи картону. Кількість показуваних етапів послідовного виконання малюнка з натури залежить від характеру форми, конструкції зображуваного предмета і складності навчальних завдань. Не можна нехтувати показом зображення фарбами. Це завдання для вчителя найбільш трудомістке і, щоб полегшити його, він використовує таблиці, що розкривають послідовність виконання малюнка в кольорі. Проте слід відзначити, що така методика роботи, як правило, не дає бажаного результату. Учні краще сприймають послідовність роботи кольором, якщо наочно бачать увесь процес.

Під час самостійної роботи учнів учитель стежить за тим, щоб вони додержувались певної послідовності малювання, нагадує про необхідність весь час порівнювати малюнок з натурою. Знаючи, що більшість помилок в учнівських роботах пояснюється погано засвоєними правилами побудови малюнка, невмінням визначити пропорції моделей, вчитель будує мето-дику навчання так, щоб привчати учнів з самого початку правильно визначати на око розміри основних частин ("Що більше: висота чи ширина? На скільки більше?" і т.д.) 21.

Якщо є необхідність, учитель застерігає учнів від звички починати малюнок з окремих деталей, малювати фарбами спочатку один предмет, а потім інший до повної закінченості. Під час самостійної роботи дітей він повинен уміло поєднувати як колективні методи навчання, так і індивідуальну роботу 4.

Якщо в зображенні натюрморту олівцем основною метою завдання є тонове вирішення групи предметів, то в малюванні фарбами - складне кольорове: передати топове і кольорове підношення всіх елементів натюрморту, виявити форму об'ємних предметів кольором, враховуючи при цьому колір навколишніх предметів та просторове розміщення їх. Уважно аналізуючи натюрморти художників, з'ясовуємо композиційне, тонове і кольорове вирішення натюрморту.

2.2 Методика експериментального дослідження

Отже, на основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом з образотворчого мистецтва у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік багатьох варіантів сучасних навчальних програм і педагогічної практики - недостатня спрямованість на послідовний і динамічний творчий розвиток молодшого школяра, недооцінка та недостатнє використання творів українського народного мистецтва та відсутність розуміння чіткого взаємозв'язку між навчально-пізнавальною і творчою практичною діяльністю учнів.

З метою перевірки стану використання творів українського народного мистецтва в образотворчій діяльності нами здійснено педагогічну діагностику процесу навчання образотворчому мистецтву учнів початкової школи; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність педагогічних умов використання творів українського народного мистецтва.

Дослідження здійснювалося у три взаємопов'язані етапи:

На першому етапі (2006-2007 рр) - проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об'єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.

На другому етапі (2007-2008 рр) - проведено констатуючий експеримент: розробка критеріїв та педагогічна діагностика процесу використання творів українського народного мистецтва, та обґрунтовано педагогічні умови оптимального використання творів українського народного мистецтва в образотворчій діяльності учнів початкових класів. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту.

На третьому етапі (2008 р) - опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику образотворчої діяльності молодших школярів.

Ми враховували, що компонуючи групу предметів для малювання натюрморту акварельними фарбами, спочатку треба брати два-три предмети, які б поєднувались за змістом, були цікаві формою і кольором. Перші натюрморти компонуватися на білому або спокійному кольоровому фоні, щоб на ньому виразно виділялася натура. Важливо було так розмістити предмети в просторі, щоб натюрморт сприймався добре тими, хто малює, а світло падало на предмети ліворуч і чітко виявляло форму та локальний колір їх.

Насамперед учні вивчали натуру: розміщення предметів на предметній площині, їхню форму, колір і освітлення. Тому треба було зробити два-три начерки композиції натюрморту, а на кращому варіанті визначити форму предметів, тонове вирішення їх. Все це допомагало визначити хорошу композицію натюрморту, місце і форму зображуваних предметів без зайвих допоміжних ліній.

Уточнивши пропорції предметів натюрморту, учні намічали спочатку місце малюнка на форматі, потім - місце кожного з предметів натюрморту. Перевіривши за натурою правильність пропорцій предметів, малювали загальну форму їх, намічали за натурою межу освітленої і тіньової частин предметів, полиск та тіні. Починаючи малювати фарбами, передусім з'ясовувалося тонове відношення в натюрморті: яке місце в натюрморті найтемніше, яке - найсвітліше, як сприймається кожний з предметів на фоні, їхні освітлені та тіньові частини, яка з площин фону світліша (горизонтальна чи вертикальна), яка тінь від предметів найчіткіша та ін. Потім з'ясовувався колір натюрморту: локальний колір кожного предмета натюрморту та його фону, відмінність у кольорі на освітленій і затіненій частинах предметів за їхнім відтінком (теплим і холодним) тощо.

Перед малюванням аквареллю весь малюнок учні змочували чистою водою, щоб очистити його. Поки папір підсихав, підбирали локальний колір для фону (вертикальної та горизонтальної площин) і робили перше покриття.

Щоб виявити об'єм кожного з предметів натюрморту, учні підбирали відразу два відтінки кольору: світловий і тіньовий. Спочатку локальним кольором покривали освітлену частину предмета, залишаючи місця полиску, а потім затінену частину (якщо на освітленій частині предмета теплий колір, то в затіненій - холодний або навпаки). Обидва відтінки освітленої і затіненої частин з'єднували і тому діставали плавний перехід від світла до тіні, як у натурі. Звичайно, перше покриття виконувалося кольором не на повну силу, щоб легше було вносити поправки. Малюючи аквареллю, колір підбирали яскравішим, ніж у натурі, бо акварель, висихаючи, світлішає. Водночас слід було пам'ятати, що густо покладений (хоч і яскравий) шар акварельної фарби, висихаючи, втрачає насиченість і прозорість кольору.

Учні усвідомлювали, що якщо потрібно чітко передати форму предмета або виконати малі деталі його, малюють аквареллю "по сухому". Працюючи "по мокрому", легше добитися м'якості контурів, кольорових переходів. Тому виявляти форму предметів, прокладати тіні, півтіні й рефлекси краще "по мокрому", не забуваючи про теплі й холодні відтінки на предметах і фоні.

На рис.1 показано послідовність малювання натюрморту з предметів "перець" і "помідор".

Рис.1. Послідовність виконання натюрморту.

Малювання натюрморту аквареллю виявилося складним завданням, яке потребувало від учнів вміння бачити натуру в цілому і технічно грамотно передавати фарбами форму предметів.

Проаналізуємо особливості уроків образотворчого мистецтва з виконання натюрморту в процесі експериментального дослідження.

Наприклад, для зображення чашки з блюдцем, розрахованого на два уроки, вчитель готував фарфорові чашки з блюдцями, таблицю послідовності виконання малюнка. Основним при зображенні групи предметів було уміння сприймати всю групу в цілому, тобто охопити оком розміри, розташування предметів у просторі. Тільки після цього можна детально розглянути кожну форму, що входить у натюрморт.

Як завжди, починають з розглядання натури, визначення її положення в просторі, учні встановлювали основні пропорції кожного предмета і їх зв'язок між собою. Учитель нагадував учням, що, будуючи призми й конус, треба весь час порівнювати малюнок з натурою. Спочатку намічалося місце малюнка на аркуші, після чого учні промальовували форму кожного предмета. На цьому етапі велику увагу слід було приділити зображенню овалів горловини й дна чашки й блюдця.

Учні вчилися точно визначати скорочення круглих форм - залежно від їхньої віддаленості від горизонту. Малювати дно чашки треба було так, щоб відчувалося, що чашка стоїть на блюдці. Перший урок закінчувався уточненням усіх форм, промальовуванням овалів чашки й блюдця. Другий урок починався з того, що учні перевіряли правильність лінійного малюнка натюрморту. Після цього учні вивчали розподіл світла й тіні на обох предметах; вони самостійно визначали, від чого залежить такий розподіл, показати "світло", "тінь", "рефлекс" та падаючу тінь у натурі. Окремо зверталася увага на рефлекс у нижній частині блюдця (учні не відразу його помічають).

Під час малювання з натури помідора учні вчилися спостерігати і передавати форму та пропорції кулястого предмета і виявляти його об'єм кольором. У бесіді учні, порівнюючи помідори між собою та з кулею, прийшли до висновку, що помідори бувають різні за формою, але нагадують кулю. Після бесіди вчитель показував послідовність роботи над малюнком. На аркуші паперу, що висить на дошці, він спочатку намічав місце зображення, а потім короткими штрихами позначав межі малюнка, промальовував форму й уточнював її. Перед тим, як перейти до роботи фарбами, він нагадував про те, що олівцем треба проводити легенькі лінії.

На палітрі вчитель готував фарбу для передачі кольору помідора і покриває нею малюнок, залишивши незафарбованим блік.

При малюванні з натури натюрморту: глечик, яблуко учні вчилися передавати аквареллю повітряне середовище. Крім того, вони ознайомлювалися з поняттям "колорит" і відтворювали кольорову гаму натюрморту, набували вміння послідовно працювати над складним натюрмортом.

Послідовність роботи над натюрмортом була такою:

аналіз натури: конструкція, пропорції, просторове розміщення об'єктів натюрморту;

показ на класній дошці і на таблицях етапів лінійної побудови малюнка натюрморту;

робота учнів олівцем з широким використанням осьових ліній (ліній симетрії) і допоміжних ліній (горизонтальних, вертикальних, похилих);

порівняння малюнків з натурою;

показ учителем послідовності виконання малюнка у кольорі: покриття локальним кольором фону і предметів (локальний колір - це забарвлення без відтінків), підбір кольору тіньових частин і нанесення його на малюнок; визначення холодних і теплих кольорів (при денному світлі тіні в приміщенні будуть теплими, а освітлені місця - холодними); підготовка на палітрі кольорів напівтонів і нанесення їх на малюнок.

Для проведення уроків малювання натюрморту фарбами вчителеві були потрібні наочні навчальні посібники, щоб мати змогу показувати, як малювати фарбами. Треба було мати такі таблиці:

Основні кольори - червоний, синій, жовтий.

Похідні від змішування основних - фіолетовий, оранжевий, зелений.

Насиченість і світлота кольору.

Взаємно доповнюючі кольори - контрастні, різко протилежні за колірним тоном.

Холодні і теплі кольори, холодні і теплі відтінки кольору.

Колірний круг.

Ці таблиці необхідні при вивченні властивостей кольору, вони допомагали у підбиранні, у визначенні відтінків кольору та допомагали учням краще засвоїти навчальний матеріал. Дуже важливо було розвинути в дітей колірний зір, здатність розрізняти колір, теплі і холодні відтінки його.

Колірний круг допомагав визначити взаємно доповнюючі кольори. Доповнюючі кольори розташовуються на колірному крузі строго один проти одного. Не можна говорити, що червоному доповнюючим буде зелений колір, бо не всякий зелений може бути доповнюючим до будь-якого червоного. На уроках малювання фарбами таблиця колірного круга була потрібна весь час. Круг був великий, щоб його добре було видно з останніх парт.

При підбиранні кольору ми намагалися навчити учнів визначати не тільки колір, але й відтінок його. Відтінок кольору залежить від того, поруч з яким іншим кольором він перебуває: жовтий поруч з синім здаватиметься насиченим, і той самий жовтий поруч з більш насиченим жовтим здаватиметься слабо насиченим, поруч із зеленим - оранжевим, поруч з червоним - зеленуватим. Поруч з більш темним кольором жовтий здається світлішим, з більш світлим - темнішим.

Зміна і світлоти, і кольору предмета називається одночасним контрастом кольорів. Якщо під впливом фону або сусідніх кольорів змінюється світлота кольору, контраст називається світлотним, але якщо змінюється і насиченість кольору, або колірний тон, а іноді те й інше, це буде хроматичний контраст. Є також і крайовий контраст, коли колір змінюється по гранях зіткнення з сусіднім кольором. Хроматичний контраст найбільш сильно проявляється, коли сусідні кольори однакові за світлотою. Чим чіткіші межі світлової плями, тим слабший контрастний вплив фону на колір плями. Якщо фон не дуже насиченого кольору, під його впливом спостерігається більш сильна зміна колірного тону і насиченості плями, що лежить на ньому.

На пофарбованих предметах відбите світло може бути різних відтінків, які залежать від кольору предмета, що дає рефлекс. Якщо до предмета білого кольору піднести екран червоного або синього кольору, на поверхні зараз же побачимо рожевий або блакитний рефлекс. Освітлений червоний предмет відбиватиме червонувате світло. Так само буде і з іншими предметами будь-якого кольору; відбите ними світло матиме відтінок, що відповідає їх кольору. Найяскравіші рефлекси бувають на білих і світло-сірих предметах. На кольорових предметах рефлекси слабші, вони можуть змінювати колір в тіні за колірним тоном і насиченістю.

Ставлячи натуру в класі, вчитель ретельно продумував підбір предметів за кольором; пам'ятати про світлотіні і колірні контрасти, про освітлення і рефлекси. Не зовсім хорошими виявилися для натури блискучі предмети, які дуже відбивали світло, а в тіні мали дуже яскраві рефлекси. Треба було враховувати колірну композицію і мету уроку. В одному випадку це буде натюрморт із контрастних кольорів, в іншому - близькі за кольором предмети (група теплих або холодних кольорів).

У постановці натюрморту ми враховували, що фон і підстилка повинні добре пов'язуватися кольором з предметами і відповідати завданням уроку. Вивчаючи відтінки близького кольору, учні порівнюють предмети між собою і відшукують різницю в кольорі. Наприклад: світло-зелена головка капусти, цибуля зелена, свіжі огірки, корзинка, лимон, яблука жовтого кольору, груша, склянка міцного чаю, булка.

Аналізуючи з учнями колір предметів в натюрморті, ми визначали, як вони відрізняються один від одного ступенем світлоти, насиченістю і відтінком (теплим, холодним), що світліше, що темніше. Наприклад, помідор темніший за цибулину, картоплина темніша за помідора і огірка, огірок темніший за головку капусти, лимон світліший за апельсина і т.д. Щоб краще бачити тональні співвідношення, пропонували учням подивитись на натуру і на свою роботу примруженими очима, тоді буде видно, що треба на малюнку підсилити, що послабити. При малюванні фарбами найчастіше тіньові місця передаються глибоким, соковитим тоном, а в напівтонах і світлих місцях найзручніше малювати більш сухим пензлем. Якщо в роботі переважає соковита прокладка, робота завжди має гарний вигляд, буде "живою", цікавою, але цей спосіб важчий, вимагає технічної навички. Соковитим мазок буде тоді, коли весь пензель наповнений фарбою. Треба весь час стежити, щоб при розфарбовуванні великих площ, як для рівномірного покриття площин, так і при переході від світла до тіні або з одного кольору в інший, пензель був насичений фарбою.

Учні 1-4 класів часто малювали на аркушах дуже малі зображення. Такі малюнки давали малої користі для вправ руки та ока. Ми вчили дітей розміщувати рисунок на весь аркуш, але з таким розрахунком, щоб він був розташований посередині його, не торкаючись країв.

Наступним етапом експериментального дослідження стала перевірка його результатів.

2.3 Результати дослідницько-експериментальної роботи

На підтвердження наведених теоретичних положень ми проводили перевірку ефективності удосконаленої методики формування відчуття кольору у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

Сам процес експериментального навчання за пропонованими нами методичними положеннями відбувався на формуючому та перевірявся на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, де основна увага спрямовувалася на аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з'ясування подальших перспектив розробленої експериментальної методики.

Експериментальне дослідження впливу експериментальної методики на удосконалення процесу формування відчуття кольору на уроках образотворчого мистецтва у 3-х класах ми проводили у школі-садку "Дзвіночок" І-ІІІ ступенів Личаківського району м. Львова. Ним було охоплено 19 учнів експериментального і 20 учнів контрольного класів. Предметом нашого експериментального дослідження стала побудова і впровадження системи завдань, спрямованих на формування навичок формування відчуття кольору та вивчення їх впливу на ефективність образотворчої діяльності молодших школярів.

У процесі проведення дослідження ми враховували, що у початкових класах діти працюють кольоровими олівцями і акварельними фарбами. При цьому порушується послідовність, бо в дитячих садках дітей вчать працювати гуашшю.

Ми повідомляли дітям, що розфарбовування кольоровими олівцями вимагає багаторазового повторення штрихів. Наприклад, щоб передати насичений колір, доводиться покривати предмет штрихами 3-4 рази. Якщо предмет одноколірний і займає весь аркуш, заштрихувати його рівномірно важко: розфарбовування великої площі дуже стомлює руку дитини і здається

нудною. Великий малюнок було зручніше розфарбовувати фарбами, причому працювати гуашшю значно легше, ніш акварельною фарбою.

Учні дізнавалися, що, працюючи аквареллю, треба добре знати свій набір фарб. Тому аквареллю малюють так, щоб просвічувався папір і нижні шари фарби, що дає можливість у багатьох випадках діставати проміжні кольори послідовним накладанням фарб, уникаючи попереднього змішування. У зв'язку з цим учням ми пропонували такі вправи.

Вправа 1. У рівносторонньому трикутнику АВС проводять три медіани-Аа, Вв, Сс. Спочатку замальовують жовтим кольором трикутник АВв. Коли жовта фарба висохне, синім кольором замальовують трикутник АСа, який частково перекриває трикутник жовтого кольору. При накладанні синього кольору на жовтий дістають зелений колір. Коли фарба підсохне, трикутник ВСс покривають червоним кольором. При накладанні червоного кольору на жовтий дістають оранжевий, при накладанні червоного на синій - фіолетовий [36, 175-177].

Для виконання вправи рекомендується брати жовтий крон або кадмій жовтий, кармін і берлінську лазур. Названі кольори фарб мають бути приблизно однакової насиченості. Такі вправи можна виконувати. використовуючи й інші кольори.

Вправа 2. Прямокутник, поділений на кілька рівних смужок, замальовується хроматичним кольором світлого тону, наприклад жовтою вохрою. Коли фарба висохне, відступаючи щоразу на одну смужку, покривають слабким розчином чорного кольору останню частину прямокутника і т.д. Корисно градації приглушення хроматичного кольору виконувати не тільки чорною фарбою, а й додатковим кольором - діаметрально протилежним вибраному.

Накладаючи колір на колір, ми зіткнулися з колірними явищами. Прозору акварельну фарбу можна наносити кілька разів, нашаровуючи один і той же колір. У результаті підвищувалася інтенсивність кольору, його насиченість. Якщо наносити один який-небудь колір на інший, відбудеться змішування кольорів.

Самостійно прокладати фон аквареллю ми дозволяли учням після того, як вони засвоїли заливання поверхні рівним кольором.

Учні дізналися, що часто виконують акварелі на попередньо прокладеному фоні сучасні українські художники-акварелісти. Це акварелі О. Губарєва "Осінь у Карпатах", "Гуцул з люлькою"; Ф. Махоніна "Вечірній порт"; Г. Польового "Блакитна затока"; О. Павловської "Сосни".

Крім згаданих, учні під час роботи акварельними фарбами користувалися прийомами вливання одного кольору в інший і працювати на мокрому папері. Слід показати, що фарби можна змішувати не тільки на тарілочці або накладати один колір на інший, а також, зволоживши водою попередньо папір, можна впускати пензлем який-небудь колір і, сполоснувши пензель, приєднувати до нього інший. Зливаючись на мокрому папері, вони даватимуть різноманітні переходи, місцями залишаючись чистими, місцями даючи проміжні кольори. Можна також дістати м'які переходи, накладаючи фарби поряд, не чекаючи висихання, і вони будуть зливатись у місцях з'єднання.

Якщо говорити про техніку акварелі, то якогось одного рецепту немає. Кожний майстер трактує матеріал по-своєму, відповідно до творчих завдань. Завдяки цьому можливості самої техніки роботи аквареллю безперервно збагачуються та урізноманітнюються.

Один аквареліст чітко виявляє і підкреслює лінійну структуру; інший використовує насичені кольорові плями; третій кладе мазки обережними і твердими дотиками пензля, які лягають на папір рядами, не змішуючись, через них проступає білизна паперу, що передає середовище, пронизане світлом; четвертому подобається прозорість акварелі; п'ятий пише на мокрому аркуші, застосовуючи техніку, у якій багато випадковостей. Та точне знання того, що може статися на папері, допомагає художнику здійснювати накреслене завдання. Плями кольору вільно зливаються, народжуючи вигадливі сполучення.

В початкових класах, де учні тільки починали ознайомлюватись з кольором і фарбами, гуаш давала більш ефективний результат. Через те розфарбовувати малюнки (портфель, шахова дошка, сигнальні прапорці) краще гуашшю - це було посильне цікаве завдання. Працюючи гуашшю, дістаємо насичений колір кліток шахової дошки, портфеля, смуг прапорця і порівняно легко добиваємось точності в передаванні кольору предмета, який малюємо.

При виконанні завдання аквареллю ми підбирали натуру із світлим забарвленням: обкладинка книги, журнал, конверт, зошит, щоб учні могли добитись необхідної яскравості, покривши малюнок один - два рази. Навчаючи дітей малювати фарбами, ми ознайомлювали їх з властивостями фарб і пензлів. Вибираючи пензель, звертали увагу на його якість і насамперед на пружність. Проводячи по пензлеві кілька разів пальцем швидко в одному напрямі, до кінчика пензля, перевіряли, чи чинить пензель опір під пальцем, тобто, чи пружний він. Якщо пензель не розпрямляється, гнеться під пальцем - він поганий. Якщо волосинки не зібрались докупи, то такий пензель також поганий. Якщо волосинки пензля розійдуться, пензель поганий. Найкращі пензлі, зроблені з шерсті білок, так звані конічні, при змочуванні водою в них утворюється кінчик з волосків. Користуються пензлями від 10-го до 14-го номерів. Ми вчили учнів зображати тонкі лінії і точки великим пензлем, не застосовуючи перших номерів пензлів.

Ми повідомляли учням, що якщо підбирання паперу має велике значення, то збереження структури паперу не менш важливе. Малюнок для розфарбовування не можна багато разів і грубо стирати гумкою. Від цього псується шар паперу, і фарба в цих місцях пристає гірше, робиться темнішою, бо папір вбирає вологу.

При навчанні учнів прийомам роботи фарбами був дуже важливий наочний показ цих прийомів всьому класові, повторення показу на кожному уроці з поясненням, як працювати, як тримати пензель, як розводити фарбу.

Застосовувати промокальний папір ми учням заборонили, вони повинні були всю зайву фарбу забирати сухим пензлем. Для передавання бліків не застосовувалася гумка, учні залишали незафарбованим чистий папір. Підбираючи потрібний колір, пробу робили точнісінько на такому самому папері, на якому малювали. Палітрою були залізна кришка коробки від фарб, окрема біла тарілочка або блюдце. Учні дізнавалися, що і палітра, і кришка, і фарба завжди повинні бути чисті.

Для першої роботи ми обмежувалися трьома основними фарбами: синьою - ультрамарин або берлінська лазур, червоною - кармін, жовтою - хром. Для роботи в класі виявилося найкращим користуватись м'якими фарбами в чашечках: вони швидше розчиняються. Фарби в тюбиках незручні в роботі. Не всі фарби однаково легко розчиняються, а через те не всі добре пристають до паперу. Наприклад, ультрамарин, сурик, палена сієна та інші при розфарбовуванні часто дають плями.

Перед малюванням фарбами учні вивчали три основні кольори: червоний, синій і жовтий. Ці три кольори не можна утворити змішуванням фарб інших кольорів; змішуючи ж їх між собою дістаємо нові кольори. Змішуючи червону з синьою, дістаємо фіолетову, жовту з синьою - зелену, жовту з червоною - оранжеву. Ці кольори називаються похідними. Але не всі фарби при змішуванні давали необхідний для роботи колір.

Ми намагалися і наголошували учням, щоб у наборі були фарби таких кольорів і назв:

червоні - кіновар, кармін, краплак, англійська червона.

жовті - кадмій жовтий, вохра, індійська жовта.

сині - ультрамарин, кобальт синій, прусська синя, берлінська лазур.

Щоб одержати колір, близький до спектрального, вибираємо з червоних кармін або краплак, з синіх - прусську синю або берлінську лазур, з жовтих - хром або кадмій. Ці фарби при змішуванні дають чисті тони, тоді як, змішуючи, наприклад, ультрамарин з жовтою, дістаємо бруднуватий відтінок. Змішуючи ж ту саму жовту з прусською синьою фарбою, одержуємо чистий тон, а найбільш насичений колір буде, коли змішати її з берлінською лазур'ю. Цю практичну роботу ми обов'язково проводили в класі. Вона пов'язувалася з малюванням з натури листків, квітів і т. ін.

Щоб довести учням, що один колір може мати різні відтінки, що навіть чорний і білий кольори мають багато відтінків, ми показували учням клаптики тканини: шовку, бархату, шерсті. Учні переконувалися, що тканини, пофарбовані в однаковий колір, мають різні відтінки.

Фарбами, що є в коробці, вчитель робив пробу на папері - сам проводив мазки і пропонував учням ознайомитись із своїми червоними, жовтими і синіми фарбами. Учні переконувалися, що вони відрізняються одна від однієї кольором, як і клаптики тканини (або смужки паперу).

Ознайомивши дітей з основними кольорами, ми переходили до вивчення складових кольорів, вчили їх підбирати потрібні відтінки кольору змішуванням фарб. Готовим кольором користуватись не рекомендувалося, бо це призводило до пасивного підбирання фарб. Всю гаму різних відтінків одного кольору учні повинні були вивчити під час практичної роботи. Поступово в процесі навчання малювання ми ознайомлювали дітей з різними властивостями кольору.

При виконанні завдань з декоративного малювання багато уваги приділялося красивому підбиранню поєднань фарб. Пояснюємо учням, що поєднання можуть бути контрастними іблизькими за кольором і тоном.

Наводимо приклад контрастних поєднань: зелений - червоний; жовтий - фіолетовий; синій - оранжевий. Більш точно контрастні кольори визначаємо на колірному крузі. Контрастні поєднання ніби взаємно підсилюють насиченість кольору. Користуватись ними треба було обережно, бо вони можуть "звучати" грубо, різко.

Зміщування трьох основних кольорів разом дає різні відтінки. Кольори поділяються на теплі і холодні. Теплими є ті, в яких переважають жовті і коричневі кольори, в холодних-сині і фіолетові. Наприклад, червоний, оранжевий, жовтий, червоно-оранжевий, жовто-оранжевий - теплі кольори. Холодні: синій, блакитно-зелений, синьо-фіолетовий. Проте в старших класах вже можна ознайомити учнів з тим, що найтепліший червоний колір може мати холодний відтінок. Наприклад, колір редиски має холодний синій відтінок, колір томату, моркви - теплі відтінки. Будь-який холодний колір може мати теплі відтінки.

Ми пропонували таку систему вправ для послідовного навчання учнів малювання фарбами:

малювання кінчиком пензля: точки, вертикальні, горизонтальні лінії, слід пензля.

рівномірне заливання площини без пропуску.

заливання площини з пропуском.

перехід від темного до світлого і навпаки.

перехід від одного кольору до іншого.

6) вливання одного кольору в інший.

Вправи з роботи кінчиком пензля проводилися без нанесення олівцем попереднього контуру. Починаємо вправу з проведення прямих ліній. Добре змочивши пензель фарбою, ведемо ним від лівого краю зошита до кінця; починаємо з найтоншої лінії і закінчуємо вправу проведенням широких ліній, що дорівнюють ширині або товщині всього пензля (можна і навпаки). Під час проведення горизонтальних ліній ручка пензля нахилена в бік проведення ліній (вправо). Це зберігає волосинки, не псує їх, бо збігаються напрям лінії, яку проводимо, і напрям волосинок.

Пензель лежить нерухомо на середньому і вказівному пальцях і притискується великим пальцем правої руки, а вся рука рухається вперед разом з пензлем. Можна спиратись на мізинець, нахил пензля весь час повинен бути однаковий, бо інакше одна і та сама лінія буде різної ширини. При проведенні тонких ліній кінчик пензля повинен приторкатись до паперу рівномірно - ширина лінії залежить від натискування на папір: чим легше приторкатимемось до паперу пензлем, тим тоншою буде лінія. Пензель легко підкоряється руху руки.

Точки зображають так само, як і лінії: якщо легко приторкнутись пензлем до паперу, точка буде маленька, якщо ж сильніше - велика. Мазок робимо легким доторканням пензля плазом. Мазок зберігає форму і розмір пензля. Під час цих вправ виправляти роботу не можна, приступаючи до роботи, учні повинні бути дуже уважні.

Ці вправи добре розвивають окомір. Знаючи, що мазки робляться одним доторканням пензля, учні розраховували відстань очима. Пензель при нанесенні точки був перпендикулярний до паперу, при нанесенні мазка - під кутом 45°.

Вчитель повідомляв, що працювати фарбами можна по-різному:

при розфарбовуванні маленьких площин змочуємо фарбу водою, набираємо її на пензель і розфарбовуємо малюнок;

при розфарбовуванні великих площин фарбу завжди розводять на блюдечку.

В першому випадку працюємо кінчиком пензля, в другому - всім пензлем.

Ми показували і пояснювали учням, як розводити фарбу. При розфарбовуванні великих площин беруть таку кількість води, щоб її вистачило для розфарбовування всього малюнка.

Взявши маленьку скляну баночку, розводимо в ній фарбу і пояснюємо, що змочуємо фарбу водою і пензлем проводимо лінію в одному напрямі від себе, щоб пензель не втрачав своєї форми. Набираємо на пензель фарбу, опускаємо його в блюдечко, робимо пробу на окремому аркуші паперу. Чим більше братимемо води і менше фарби, тим світліший буде колір і навпаки.

Одержавши потрібний тон, показуємо, як треба розфарбовувати малюнок: пензлем обережно торкаємось до лівого кута малюнка, не відриваю пензля від паперу, в горизонтальному напрямі ведемо пензлем до правого кута. Довівши пензель до кута, відриваємо його і, знов набравши на пензель фарби, починаємо працювати з лівого краю, ведучи пензель у горизонтальному напрямі зліва направо, поступово спускаємось вниз. Пензель завжди повинен бути наповнений фарбою, щоб утворювався "підтік", в нього добавляємо нову фарбу. Якщо пензель буде сухий, не можна буде рівномірно розфарбувати. "Підтік", що утворився в самому низу, видаляємо сухим пензлем. Пензель витираємо ганчірочкою і прикладаємо до "підтоку", зайва фарба вбирається в пензель.

Оволодіння способом рівномірного розфарбовування пов'язувалося як з вивченням кольору, так і з властивостями фарб. Учні дізнались, що колір стає темніший, коли взяти більше фарби і менше води, і світліший, коли більше води і менше фарби. Але є й інший спосіб підсилення кольору - це повторне фарбування площини. Три прямокутники покриваємо фарбою одного кольору, після того, як вони висохнуть, фарбуємо другий і третій прямокутники. Після того, як ці два прямокутники висохнуть, фарбуємо тільки третій прямокутник. Хоч всі три прямокутники розфарбовували однією фарбою, вони відрізнятимуться один від одного. Перший прямокутник, пофарбований один раз, - найсвітліший, третій - найтемніший (його фарбували тричі).

Малювання аквареллю вимагає великої уваги, обережності, бо помилки, припущені при розфарбовуванні, важко, а іноді і зовсім не можливо усунути. Діти дуже люблять малювати фарбами, колір радує їх, але помилки на початку неминучі.

На початку навчання ми стримували учнів від бажання брати темні фарби відразу на повну силу тону. Дуже важливо було прищепити їм навички правильно користуватись фарбами і водою.

Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.

Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики формування навичок відчуття кольору та практичної передачі кольору у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі позитивно вплинули на формування відповідних умінь і навичок образотворчої діяльності в учнів експериментального класу.

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами експериментальної методики формування навичок відчуття та практичної передачі кольору у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних умінь і навичок (див. діаграму). Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

Діаграма. Загальний рівень сформованості навичок відчуття кольору у процесі виконання натюрморту в експериментальному та контрольному класах наприкінці експерименту

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образотворчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток навичок відчуття й практичної передачі кольору як засобу естетичного виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

Висновки

1. Колір - найкращий зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення. Колір є однією з невід'ємних ознак будь-якого предмета. Справжній колір предмета залежно від його просторового положення, сили освітлення та навколишнього середовища змінюється за ясністю, кольоровим тоном та насиченістю. Кольори викликають у людей різні емоції, впливають на настрій та працездатність. В міру віддалення предмета від глядача змінюється не лише видима величина його, а й колір, бо міняється кількісний і якісний характер світлового потоку, що відбивається цим предметом. Зміна тону, ясності і насиченості кольору предметів залежить від кількості і величини частинок вологи й пилу в повітрі, які утруднюють проходження кольорових променів і впливають на зміну кольору. Уміння бачити кольори, розпізнавати їхні відтінки допомагає нам не тільки правильно передавати колір предметів у малюнках, а й створювати прекрасне в житті.

Колір як властивість предметів оточуючої дійсності та одна з характеристик людських відчуттів безпосередньо пов'язаний із зоровими відчуттями і сприйманнями. З поширенням дійових зв'язків дитини з зовнішнім світом її зорові аналізатори вдосконалюються, підвищується їхня здатність розрізняти кольори. Ускладнення продуктивних видів діяльності веде до того, що дитина поступово засвоює все нові кольори і поступово опановує порівняно повний їх набір. У процесі тренування помітно підвищується рівень перцептивного розрізнення форм і кольору об'єктів. Подальше вдосконалення відчуттів відбувається в процесі розвитку зображальної (образотворчої) діяльності.

2. Відображення кольору та процес кольоротворення значно збагачує естетичну сферу людини. Тому емоційний вплив кольору використовується в мистецтві. Фарба, колір у нерозривній єдності із світлотінню і лінією - художні засоби живопису. Колір - основний засіб живопису. Кольором художник передає свої почуття і думки, створює образи на площині, форми і об'єми реальних предметів. Оскільки сприймання кольорів залежить від їх оточення у природі, на картині, то в живопису, порівнюючи один колір з іншим, потрібно добиватися таких же взаємовідношень, як і в натурі. Учнів початкових класів ознайомлюють з шістьма кольорами спектрального круга, трьома основними і трьома похідними. Після ознайомлення дітей з основними кольорами слід перейти до вивчення складових кольорів, вчити їх підбирати потрібні відтінки кольору змішуванням фарб. Готовим кольором користуватися не рекомендується, бо це призводить до пасивного підбирання фарб. Всю гаму різних відтінків одного кольору учні повинні вивчити під час практичної роботи. Поступово в процесі навчання малювання вчитель ознайомлює дітей з різними властивостями кольору.

3. Натюрморт - це жанр образотворчого мистецтва (головним чином станкового живопису), присвячений зображенню оточуючих людину речей, що розміщені в реальному побутовому середовищі і композиційно організовані в єдину групу. Спеціальна організація мотиву (постановка) є одним з основних компонентів образної системи жанру натюрморту. Натюрморт може виступати як один з жанрів станкового живопису, як самостійний твір мистецтва, але може бути і складовою частиною композиції жанрової картини, портрета-картини і виконувати значну роль в розкритті смислового змісту твору. В натюрморті, окрім неживих предметів, можуть переважати об'єкти живої природи, ізольовані від природних зв'язків і тим самим перетворені у предмет. Зображення речей в натюрморті має самостійне художнє значення, хоча в процесі розвитку він нерідко служив вираженню символічного змісту, вирішенню декоративних завдань або точної фіксації наочного світу. Окрім цього, натюрморт може характеризувати не тільки речі, але й соціальний статус і образ життя їх власника.

Натюрморт, виконаний у кольорі, може мати значний вплив на глядача, викликаючи асоціативні уявлення під час сприйняття неживих предметів, за якими бачаться люди певних професій, характерів. Особливість образів натюрмортів, що передають через неживі предмети риси і характери людей, а також певної епохи, часу, є основою композиційної діяльності художника в цьому жанрі. Композиційні завдання при зображенні натюрморту розв'язуються як в роботі над навчальною натурною постановкою (в малюнку і в живописних завданнях), так і в процесі створення творчого натюрморту на основі виникнення задуму і розробки ескізів з використанням натурного матеріалу.

4. Для проведення уроків малювання фарбами вчителеві потрібні наочні навчальні посібники у формі таблиць. Такі таблиці необхідні при вивченні властивостей кольору, вони допоможуть і у підбиранні й визначенні відтінків кольору, допомагатимуть учням краще засвоїти навчальний матеріал. Дуже важливо розвинути в дітей колірний зір, здатність розрізняти колір, теплі і холодні відтінки його. Колірний круг допоможе визначити взаємодоповнюючі кольори, які розташовуються на колірному крузі строго один проти одного. На уроках малювання фарбами таблиця колірного круга потрібна весь час.

При передаванні предметів кольором не слід ускладнювати завдання вимогами передати фактуру предметів. Передавання фактури поверхні предмета - непосильне завдання для учнів початкової школи. Досить, якщо вони зуміють передати колір предмета і відтінки кольору, не збиваючи форми, а також моделювати кольором об'єм. Один і той самий колір має різну силу тону, якої треба дотримувати при малюванні фарбами. Учні часто намагаються правильно підібрати колір фарби, забуваючи, що правильність передавання значно більше залежить від співвідношення тонів, від сили тону, ніж від точності в підбиранні кольору. Приступаючи до роботи кольором, насамперед треба визначити колірні співвідношення. Прокладаємо головні тіні і світло на предметах. Починаємо передавати колір не на повну силу і поступово підсилюємо до потрібного тону. При підбиранні кольору треба навчити учнів визначати не тільки колір, але й відтінок. Відтінок кольору залежить від того, поруч з яким іншим кольором він перебуває. На пофарбованих предметах відбите світло може бути різних відтінків, які залежать від кольору предмета.

5. Починаючи вчити дітей малювати натюрморт з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно розбити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи: композиційне розміщення зображення на аркуші паперу; вияв основної великої форми; уточнення форми, пропорцій, введення допоміжних ліній, які полегшують знаходження пропорційних відношень частин і цілого; детальна характеристика натури; підведення підсумків: перевірка загального стану малюнка, підпорядкування деталей цілому, уточнення малюнка у тоні. Важливо правильно скомпонувати групу предметів і поставити її так, щоб предмети гарно виглядали на даному фоні, мали різну глибину розташування. Перед роботою бажано показати учням кілька натюрмортів, виконаних відомими художниками, і проаналізувати їх. Це підвищить ефективність уроків. При цьому важливо не просто демонструвати ці наочні засоби, а активізувати думку учнів, щоб вони могли самі, розглядаючи твори мистецтва, глибше вивчити конструктивну будову предметів, перспективи, світлотіні, кольорові гармонії, удосконалювати свій естетичний смак.

При малюванні з натури натюрморту учні повинні навчитися передавати аквареллю повітряне середовище. Крім того, вони мають ознайомитися з поняттям "колорит" і відтворити кольорову гаму натюрморту, набути вміння послідовно працювати над складним натюрмортом. При цьому учні орієнтуються на таку послідовність роботи: аналіз натури: конструкція, пропорції, просторове розміщення об'єктів натюрморту; показ на класній дошці і на таблицях етапів лінійної побудови малюнка натюрморту; робота учнів олівцем з широким використанням осьових і допоміжних ліній; порівняння малюнків з натурою; показ учителем послідовності виконання малюнка у кольорі; визначення холодних і теплих кольорів; підготовка на палітрі кольорів напівтонів, нанесення їх на малюнок.

6. На підтвердження наведених теоретичних положень ми проводили дослідження особливостей формування відчуття кольору на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах. Це дослідження мало практичний характер. Навчальна робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Ми отримали результати, які свідчать про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

Отже, проаналізовані методичні особливості розвитку кольоротворення при виконанні натюрморту у випадку їх адекватного використання здатні забезпечити оптимізацію естетичного виховання та ефективність у формуванні навичок образотворчої діяльності у молодших школярів.

Список використаної літератури

Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.

Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. - М.: Педагогика, 1968. - 184 с.

Алексеев С.С. О колорите. - М.: Изобраз. искусство, 1974. - 176 с.

Алексеева В. Что такое искуство? - М.: Сов. художник, 1985. - 260 с.

Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.

Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. - К.: Академія, 2001. - 160 с.

Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М.: Наука, 1979. - 168 с.

Беда Г.В. Живопись. - М.; Просвещение. 1986. - 190 с.

Беличко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

Беседы о живописи в школе. - М.: Искусство, 1966. - 96 с.

Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.

Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: Наука, 1977. - 116 с.

Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.

Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. - 270с.

Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво.1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.

Вожлов В.М. Прекрасное в жизни, в искусстве. - М.: Знание, 1979. - 240 с.

Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.

Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей // Початкова школа. - 1990. - №4. - С.64-66.

Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.

Гайдамака О. Календарне планування до програми “Мистецтво” // Поч. школа. - 2003. - №6. - С.28-31.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995. - 237 с.

Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.

Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Педагогика, 1978. - 186 с.

Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.

Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. - М.: Педагогика, 1986. - 126 с.

Горбенко А.А. Акварельная живопись для архитекторов. - К.: Будівельник, 1991. - 70 с.

Дейнека А.А. Учитесь рисовать. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 224 с.

Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С.62-64.

Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва.1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.

Калініна Е. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №2. - С.37-38.

Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.

Кардовский Д.И. Пособие по рисованию. - М.: Стройиздат, 1978. - 126 с.

Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопр. изобразительного искусства. - М.: Сов. художник, 1954. - С.31-45.

Кириченко М.А. Образотворче мистецтво.3 клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.

Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.

Кириченко М.А. Образотворче мистецтво.3 клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.

Клейменова Н.С. Взаимосвязь художественного слова и рисования // Нач. школа. - 1990. - №8. - С.22.

Конопко О. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. - 2000. - №3. - С.25-28.

Крутецкий П.А. Эстетическое воспитание. - М.: Знание, 1987 - 234с.

Кузин B. C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.

Кузин В.С. Наброски и зарисовки. - М.: Искусство, 1970. - 94 с.

Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. - М.: Искусство, 1977. - 264 с.

Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания. - М.: Педагогика, 1985. - 250с.

Лабунская Г.В., Рожкова Е.Е., Назаревская Г.А. Уроки рисования в начальных классах. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - 166 с.

Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 1983. - 96 с.

Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.

Лихачов Д.Б. Теория эстетического воспитания школьников. - М.: Знание, 1987. - 231 с.

Лунячек Й. Основы изображения с натуры. - К.: Изд-во АН УССР, 1961. - 127 с.

Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 2002. - №9. - С.50-55.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены