Формування мовленнєвої комунікації молодших школярів на уроках розвитку зв’язного мовлення
Мовленнєвий розвиток молодших школярів. Формування комунікативних умінь в учнів початкових класів. Система завдань для формування мовленнєвих умінь і навичок з розвитку зв’язного мовлення. Методика формування комунікативних умінь на уроках рідної мови.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.11.2009 |
| Размер файла | 124,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Як бачимо, результати підтверджують гіпотезу дослідження про те, що спеціально підібраними вправами і завданнями та системою ілюстративного матеріалу можна впливати на рівень розвитку читацьких інтересів молодших школярів.
Розділ ІІІ. Види творчих робіт на уроках розвитку зв'язного мовлення
3.1 Переказ як ефективний засіб розвитку мислення і мовлення
Переказ як вид письмової роботи є ефективним засобом розвитку логічного та образного мислення, уяви, спостережливості учнів. Він дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості.
Переказ розвиває в учнів логічне мислення, розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, діти вчаться правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне [11; 15]. Дуже важливо вдало дібрати текст переказу, а також методично правильно побудувати урок.
Потрібно привчати школярів додержуватись логічної послідовності у викладі думок, забезпечувати зв'язність, доказовість, зрозумілість переказаного.
Цінність переказу полягає в різноманітності його видів і форм.
Треба подбати, щоб тексти для переказів були змістовними, різноманітними щодо тематичного спрямування і стильових особливостей, доступними і цікавими для дітей, взірцевими щодо мовного оформлення. Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім'ю, пам'ятні події, трудові звершення, про тварин. Текстами для переказів можуть бути твори фольклору (казка, легенда, оповідання, гумореска), тексти із художньої літератури, газет, журналів, кінофільм, діафільм чи телефільм, радіопередача.
Виконанню переказу, як правило, передує складання його плану [9; 42]. І хоч робота над планом переказу для школяра не новина, бо він вчиться складати його, починаючи з першого класу, пускати її на самоплив аж ніяк не можна.
Робота над планом сприяє розвиткові зв'язного мовлення учнів, удосконалює їх мислення. План переказу привчає школярів викладати зміст послідовно, виділяти головне і суттєве, з'ясовувати логічні зв'язки між частинами тексту.
Наше завдання - привчати дітей у процесі зв'язного викладу думок дотримуватися логіко-композиційної послідовності відповідно до плану. Без плану, хоч і найпростішого, робота з розвитку зв'язного мовлення буде малоефективною.
Зв'язне мовлення у своїх розвинених формах потребує підготовки, яка полягає у попередньому продумуванні його змісту, чіткому його плануванні та відповідному словесному оформленні.
Детальні перекази ставлять за мету передавати зміст оповідання, уривку чи епізоду повністю (без пропуску окремих деталей), послідовно (не порушуючи порядку дій) і правильно (точно називаючи імена, факти, окремі назви). Цей вид переказів привчає учнів уважно слухати текст, запам'ятовувати деталі, назви. Виконуючи таку роботу учні набувають навичок аналізувати композицію твору, засвоюють нові й закріплюють вивчені слова, фразеологічні звороти, вчаться викладати свої думки чітко, зрозуміло. Для детальних переказів добирають невеличкі оповідання або окремі епізоди з творів, що мають закінчений характер.
Завдання стислого переказу - навчити учнів висловлювати свої думки та почуття стисло й водночас чітко. Відомо, що передати основу твору, його сюжетний стрижень значно складніше, ніж докладно переказати текст. Стислі перекази вимагають від учнів уміння не тільки послідовно викласти прочитане, а й виокремити із змісту найголовніше, найістотніше. Для школярів це досить складно, тому вони потребують допомоги вчителя.
Перед початком роботи вчитель попереджає учнів, що уривок треба переказувати стисло, тобто спинитися лише на основному, деякі деталі узагальнити, діалоги передати у формі розповіді від третьої особи.
Працюючи над таким переказом, учні аналізують, обмірковують, з'ясовують, що головне в тексті, а що другорядне. Така робота сприяє розвиткові логічного мислення, прищеплює навички стислого виразного мовлення, формує вміння узагальнювати матеріал.
Учні повинні знати, що вчитися стисло викладати зміст - не марна трата часу, а гостра життєва потреба. У народі здавна завжди високо ціниться той, хто вміє сказати коротко і ясно („Стисло та ясно - тому й прекрасно”) і засуджується зайва, пуста балаканина, багатослів'я („Хто багато говорить, той нічого не доводить", „У багатослів'ї не без пустослів'я", „Він набалакає, що на вербі груші ростуть", „Меле язиком, неначе з гарячки”, „Намолов сім. мішків гречаної вовни", „Переливає з пустого в порожнє" і т. ін.
Основна мета вибіркового переказу навчити школярів виокремлювати з тексту найістотніше з тієї чи іншої проблеми. Це складніший вид роботи порівняно з попереднім. Учні мають передати зміст твору не цілісно, а вибірково лише те, що стосується певної особи, події тощо. Працюючи над таким видом переказу, учні спочатку колективно вибирають потрібні фрагменти, а потім вирішують, що слід вносити до переказу, а що залишити поза увагою. Коли школярі навчаться виконувати таку роботу в класі, то подібні завдання можна давати додому.
Для вибіркових переказів найбільш підходять тексти, в яких порівняно легко виділяються сюжетні лінії, тексти, добре знайомі з уроків літератури, позакласного читання.
Серед різних видів переказів, що найближче стоять до творів і розвивають розумову активність учнів, виховують самостійність у виконанні завдань, свідомий підхід до розв'язання їх, чільне місце належить творчим переказам, під час яких у тексті, що переказується, вносяться певні зміни щодо вживання окремих граматичних форм, конструкцій чи викладу змісту. Найчастіше в творчих переказах дають такі завдання:
Переказати текст, змінивши особу. Якщо в тексті розповідь ведеться від першої особи, то пропонується передати її від третьої, беручи за розповідача одну з дійових осіб.
Написати переказ тексту, змінюючи послідовність передачі окремих епізодів (наприклад, поставити на початок найцікавіший епізод).
Поширити текст оповідання, доповнюючи початок його, вводячи новий епізод і додаючи своє закінчення.
Замінити певні слова і словосполучення на синонімічні.
Увести в текст запропоновані порівняння, епітети, прислів'я.
Творчий переказ готує учнів до самостійного викладу змісту тексту. Він стимулює розвиток зв'язного мовлення школярів, допомагає їм глибше збагнути природу тексту, будить інтерес до словесної творчості, викликає позитивні емоції.
Для творчого переказу добираємо текст невеликий, але з широкими потенціальними можливостями для власних домислів дітей, використання свого життєвого досвіду і знань.
Творчі перекази учень складає не тільки на уроці, але й вдома. Тоді він має більше часу на обдумування сюжету. Особливий творчий злет у школяра виникає тоді, коли він складає творчий переказ на близьку й зрозумілу йому тему, що відображає навколишні явища, події, життя школи, вчинки ровесників.
При доборі текстів для переказів необхідно дотримуватися принципу послідовного наростання труднощів. З цією метою варто вводити в роботу більш складний за змістом і мовним оформленням текстовий матеріал, збільшуючи в кожному класі його обсяг, ускладнюючи додатковими лексичними і граматичними завданнями.
Успішному проведенню різного типу переказів значною мірою сприяють вдало дібрані тексти, що повинні відповідати вимогам літературної мови і бути змістовними, різноманітними в плані тематичного спрямування, доступними і цікавими для дітей, зразковими щодо мовного оформлення.
3.2 Твір як одна з головних форм роботи із розвитку зв'язного мовлення
Учні повинні навчатися аналізувати мовні засоби з погляду їх функціонування у мовленні, свідомо відбирати їх і оцінювати не ізольовано, а в контексті створюваного висловлювання з урахуванням комунікативних завдань. Тому робота із збагачення мовлення мовними засобами у великій мірі тяжіє до навчання складати зв'язні висловлювання.
Цьому сприяє проведення різних видів творчих робіт: творів-розповідей, творів описів, творів - роздумів, складання казок, переказів. Розвитку творчих здібностей учнів сприяють також різні види диктантів з елементами творчості і творчі вправи, які допомагають учням зрозуміти силу і багатство рідної мови та розвивають логічне мислення.
Зв'язне мовлення займає особливе місце в курсі української мови: це не автономно існуючий розділ, а ніби друга лінія вивчення мови зі своїм специфічним предметом, зі своєю понятійною основою, із системою комунікативних умінь [12; 109]. Уроки зв'язного мовлення спонукають учнів до активної мовленнєвої діяльності, розвивають чуття мови, інтерес до слова, забезпечують безпосередній зв'язок у вивченні мови і літератури, підвищують загальну культуру мовлення й мислення.
При вивченні багатьох шкільних предметів школярі наводять аргументи, узагальнюють явища і факти, доходять певних висновків, виявляють причинно-наслідкові зв'язки. Уміння міркувати завжди потрібне для навчальної діяльності. Міркування-пояснення є на уроках усіх навчальних предметів, зокрема на уроках мови і літератури. Тематика творів-міркувань дуже різноманітна. У житті не раз виникає потреба щось довести, встановити істину, переконати когось у своїй правоті. Тому завданням словесника є навчити школярів умінню аргументувати свої думки, погляди, відстоювати особисту позицію.
Учні повинні вміти знаходити у творі-роздумі тезу - основну думку, а відтак - докази, висновок. Теза, як правило, міститься на початку висловлювання. Але іноді перед нею ще буває невеликий вступ, і треба поміркувати, де ж все-таки основна думка.
Завдання.
Складіть твір-роздум на тему „Телебачення у моєму житті" із прикладами з вашого життя.
Телебачення у моєму житті.
Часто ввечері я сідаю біля телевізора подивитися щось цікаве, але запитання: „Яку роль відіграє телебачення в моєму житті? ” - не виникало у мене ніколи.
Треба трішки поміркувати: „Звідки ми одержуємо найбільше інформації? ” Звичайно, слухаємо радіо чи дивимося телепередачі. А який концерт у нас викликає більше вражень: той, що слухаємо по радіоприймачу, чи той, що дивимося по телевізору? Всі скажуть, що більше захоплює телевізійний концерт.
Та виникає запитання: „Чи не заважає нам телевізор? ” Мені інколи дуже заважають телепередачі. Ось, наприклад, потрібно зробити уроки, а по телевізору має початися такий фільм, що не можна його не подивитись. І я замість того, щоб робити домашні завдання, сідаю біля телевізора і захоплено стежу за подіями, що відбуваються на телеекрані. Фільм закінчився, та як на зло диктор оголошує: „Дорогі друзі! Через кілька хвилин ви зможете подивитись 1, 2, 3-й і 4-й випуски мультиплікаційного фільму „Ну, постривай! ”. Я починаю вагатися: „Що робити?. Та... подивлюсь і тоді сяду за уроки". Ось, нарешті, закінчилися і мультфільми. Іду вчити уроки та думаю; „Все, досить! Більше так не буду робити. Прийду зі школи і за уроки". Є учні, які цілими днями просиджують біля телевізорів, а ввечері ледве піднімаються з дивана. Тоді вже їм не до уроків. А наступного дня - двійки...
На мою думку, щоб телевізор не заважав нам у навчанні, треба переглядати найпотрібніші телепередачі, гартувати силу волі, щоб не робити те, що заманеться, а те, що потрібно.
Завдання.
Уявіть себе кореспондентом шкільної газети. Учень вашого класу надіслав листа. Дайте йому відповідь, склавши власну замітку-роздум на запропоновану тему.
У нашому класі дуже важко навчатися, тому що немає взаємоповаги, діти грубо звертаються один до одного, часто сваряться. Тільки заходиш у клас, а вже чуєш крик, хлопці б'ються, зачіпають дівчат. Через такий шум ніколи не можна повторити домашнє завдання. Чергові кричать, але їх ніхто не слухає. Навіть учителька наша, Віра Степанівна, нас називає стадом телят. Якось зчинили такий галас, що приходив завуч утихомирювати дітей.
А коли відповідаєш на уроці, ніхто не підкаже. Минулого разу Валько не виконав домашнього завдання з математики, а його викликали до дошки. На першій парті сиділи учні, які правильно розв'язали задачі, але вони замість того, щоб підказати, почали піднімати руки й казати правильну відповідь. А ще друзями називаються! Справжній друг завжди допоможе в біді. Не те, що в нас. Тому наш клас і займає останнє місце по школі з успішності та поведінки.
Твір-роздум удосконалює логічне мислення, вчить обстоювати істину, спростовувати хибні твердження, сприяє формуванню твердих переконань і активної життєвої позиції, розширює кругозір. У процесі роздуму школяр вчиться зв'язно викладати власні думки, ділитися своїми переживаннями.
Разом з тим не слід забувати, що серед усіх творчих робіт твори-роздуми вдаються учням найважче. Щоб діти могли успішно впоратись із цим завданням, вони повинні по-справжньому збагнути суть твору-роздуму, якому властиві свої правила, закони, відповідні композиційно-мовні особливості. Все це вимагає від учителя чіткої і продуманої роботи, побудованої за принципом поступового ускладнення матеріалу.
Твори-описи трудових процесів учні пишуть на основі уявлень про певні операції, які вони виконують, виготовляючи окремі предмети на уроках трудового навчання, спостережень за роботою фахівців на підприємствах, народних умільців, праці в учнівських виробничих бригадах. Школярі вчаться вичленовувати складові частини виду праці, робити деякі узагальнення. У творах значну увагу діти приділяють естетиці трудових процесів.
Пишуть учні і твори на теми праці в побуті, вмотивовуючи життєву потребу кожного у прибиранні кімнати, в якій він живе, у допомозі матері по господарству. Діти виявляють своє ставлення до праці вдома, замислюються над необхідністю людини трудитися взагалі. Основна думка таких творчих робіт: будь-яку роботу - цікаву чи важку або навіть нудну - треба виконувати старанно, на совість. Не всім подобається домашня праця: миття посуду, підлоги, вікон, чищення картоплі і т. ін. Але радість матері, що прийшла з роботи, затишок і чистота у хаті, естетичне задоволення від гарно випрасуваної сукні чи сорочки - все це допомагає долати небажання виконувати одноманітну щоденну домашню роботу. У ній виховується особистість людини, здатної переборювати будь-які труднощі, акуратної, дисциплінованої.
Завдання.
Мабуть, вам доводилося допомагати працювати на городі чи в саду зі своїми батьками, бабусями, дідусями. Розкажіть про це, докладно описуючи процес праці. В якому стилі мовлення слід будувати розповідь?
Для виховання у дітей почуття прекрасного, любові до квітів і багатства рослинного світу нашої землі, розвитку їхніх естетичних смаків доцільно для опису процесу праці у 7-му класі взяти тему „Складання букета".
Нижче подаємо зразок фрагмент уроку із цієї теми.
У вступній бесіді варто розкрити значення квітів у житті людини. Слід підкреслити, що з давніх-давен люди відзначали урочисті події у своєму житті квітами. На їх честь організовували свята.
У Стародавній Греції на святах квітів найбільше шанували гіацинти і лілії, в Англії - незабудки, віоли, у Франції, Болгарії, Ірані - троянди, в Нідерландах - тюльпани, в Японії - сакуру і хризантеми.
Квіти як подарунок є виявом добрих почуттів і побажань, гарного ставлення до того, кому їх дарують. Радісним стає день народження, коли друзі, рідні приносять улюблені квіти. Зі смаком скомпонований букет надає кімнаті святковості і затишку. Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту. Недаремно народ звеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва.
У бесіді слід наголосити на тому, що учні мають оберігати красу квітчаного багатства рідного краю, не зривати рослин, занесених до Червоної книги України, обходитися невеликою кількістю квітів при компонуванні букетів.
Спостерігаються випадки варварського ставлення до квітів лісів, лук, полів, їх зривають, безжалісно нищать корисливі люди, спекулянти. Уже в приміській зоні Києва рідко можна побачити навесні квітування сон-трави. А ще два-три десятки років тому ці квіти милували око в лісі на кожному кроці.
Підготовку до творчої роботи можна провести за планом:
1. Яке значення мають квіти в житті людини?
2. Чи треба для квіткових композицій брати багато квітів, живі гілки, найбільші і найяскравіші квітки?
3. Що слід урахувати при складанні букета, композиції?
4. Коли найкраще зрізувати квіти для букета?
5. У яку воду ставити квіти?
6. Як врятувати зів'ялі квіти?
7. Як розміщувати квіти у вазі?
8. Що ви знаєте про складання букетів у стилі ікебани?
Твір „Складання букета„ найкраще написати після екскурсії на свято квітів, підготовки і проведення його в школі. Як наочність доцільно використовувати поштові листівки із зображенням майстерно складених композицій, слайди, живі квіти. Такий матеріал охоче добирають самі учні.
Невичерпні можливості у вихованні в учнів людяності, шляхетності, доброти, милосердя закладені в роботі над творами на морально-етичні теми.
На розвиток словесної творчості дітей має вплив казка. „Дитяча творчість починається з казки", твердить В.О. Сухомлинський. Він вважає, що казки мають складати не тільки учні молодших класів, а й підлітки. „Казка є тим різцем (її можна зрівняти хіба що тільки з музикою), - пише учитель, - який відточує найтонші риси індивідуального мислення кожної дитини і в той же час розкриває дитячі серця назустріч одне одному, творить тонкі інтелектуальні взаємини дитячого колективу".
Перед тим, як загадати учням 7-х класів скласти тему, потрібно повторити вивчене про цей жанр на уроках літератури. Вони вже знають, що в казках точно не повідомляється, де і коли трапилися пригоди з дійовими особами. Як правило, у них розповідається про таємничі, фантастичні, несподівані події, вчинки злих і добрих людей. У кінці казки добро перемагає зло.
Дійовими особами казок, крім людей, тварин, можуть бути предмети, явища природи, навіть частини мови, які персоніфікуються. У такому разі дійові особи - загальні назви - пишуться з великої літери. Казка, як і оповідання, має зав'язку, розвиток дії, кульмінацію і розв'язку. Велику роль у казках відіграє діалог: він пожвавлює розповідь, увиразнює характери дійових осіб.
При підготовці до творчої роботи доцільно прочитати кілька казок. Дітям перед написанням твору слід запропонувати скласти усно власну казку вдома. Дехто на уроці розповість її, а однокласники оцінять. Казку учні можуть писати і за поданим початком, їм доцільно підказати ідею майбутнього твору, скажімо, - „дерева ламати не можна". Тоді запропонувати початок:
Одного разу Дубок прокинувся вночі і почув, як недалеко від нього голосила Берізка. Вона крізь плач скаржилася, що хлопчики зламали їй верхівку.
Для складання казки можна пропонувати учням не тільки її початок або сюжетну схему, а й плани, в яких особливо наголошується на зачині і кінцівці казкового твору.
Знання багатьох школярів з морфеміки та морфології досить часто не знаходять належного застосування в їх мовленнєвій діяльності: знаючи про існування тих чи інших граматичних категорій, учні не мають уявлення про те, як ці частини слова і мови поводять себе у мовленні, яку допомогу можуть надати у виконанні конкретного мовленнєвого завдання. Це призводить до того, що школярі бувають не в змозі аналізувати, оцінювати та зіставляти відтінки значень, які виражаються за допомогою даних граматичних норм чи конструкцій, не знають про можливості і умови заміни одних форм і конструкцій іншими, синонімічними, про особливості їх використання у мовленні.
Більш глибокий аналіз мовних явищ, що вивчаються у 5 класах, в ході якого були б враховані найбільш важливі значення граматичних форм і категорій, правила їх вживання для передачі певних смислових і стилістичних відтінків, особливості варіантних і співвідносних форм і конструкцій, допомагає збагачувати і розвивати мовлення учнів.
Одним із способів досягнення цієї мети може бути систематична, цілеспрямована робота із лінгвостилістики, можливості якої дозволяють вчителеві зробити аспектом опрацювання будь-якої граматичної теми дані про особливості і умови використання у мовленні морфемних і морфологічних засобів емоційно-експресивного значення.
Таким чином, йдеться про те, щоб робота з розвитку зв'язного мовлення учнів на уроках рідної мови була не просто елементом, який допомагає принагідному вивченню тих чи інших граматичних явищ, але органічно поєднувалась із характером форм і категорій, які вивчаються, тобто була організована із врахуванням особливостей і можливостей матеріалу.
Школярам можна запропонувати скласти оповідання за опорними словами і словосполученнями про певні природні явища, свідками яких вони були. Наприклад, охоче складають учні оповідання з елементами опису про грозу на весні, влітку, восени. Діти часто спостерігали грозу в природі, мають досить яскраві враження від цього грізного явища. Використовуючи дібрані колективно робочі матеріали, спираючись на власний життєвий досвід, учні, як звичайно, змістовно напишуть твір.
Перед написанням твору учнів слід попередити, щоб вони були дуже уважні до використання окремих деталей в описах лісу, поля, степу, луки в різні пори року. Наприклад, деякі учні можуть писати про голосне щебетання пташок, зокрема кування зозулі, спів соловейка, не тільки навесні, а й восени, що не відповідає життєвій правді.
Для того, щоб діти правильно передавали, скажімо, своєрідний характер звуків поля влітку, доцільно записати на дошці та у зошитах вислови: дзвінка пісня жайворонка (ллється згори), сюрчання (цвірчання) трав'яних коників (польових цвіркунів), гул (гудіння) бджіл, дзижчання мух, підпадьомкання перепела, шепіт колосків, дзюрчання струмочка тощо, а потім дібрати до них відповідні звуконаслідувальні слова.
Для економії часу найкраще окремі слова та словосполучення записати заздалегідь на дошці або на великому аркуші паперу, а на уроці учні хай ще доповняють їх своїми епітетами і метафорами.
Твір за картиною. Художнє полотно - це вид образотворчого мистецтва. Споглядання його викликає в школяра певні почуття, враження, хвилює. Завдання вчителя - збудити творчу уяву дитини, заохотити її розповісти про побачене на картині яскраво, небуденними словами, збагнути духовну суть живописного твору. Картина протягом усього уроку має бути твором мистецтва, а не предметом прикладного значення для написання творчої роботи. Потрібно якнайповніше використати естетичний і моральний потенціал художнього полотна для духовного розвитку школярів [37; 124].
Під час споглядання художнього полотна словесник формує у школярів уміння осягати його зміст, виражальні засоби, помічати всі важливі та другорядні деталі, розкривати майстерність художника. Аналіз картини сприяє розвитку образного художнього мислення дітей. Учні повинні набути елементарних умінь аналізу художнього полотна. У творчих роботах вони мають використовувати терміни і поняття, засвоєні на уроках образотворчого мистецтва. Бесіду про картину вчитель веде за наперед складеними запитаннями, що стосуються в основному її автора, змісту, композиції, головних і другорядних деталей, колориту, кольорів, фону, першого (попереднього, близького) і другого (дальнього, заднього) планів тощо.
На уроках зв'язного мовлення потрібно частіше використовувати картини відомих і призабутих українських художників, що сприятиме розширенню знань дітей про наше національне малярство.
На превеликий жаль, учні мало пишуть творчих робіт навіть за картинами та малюнками Т.Г. Шевченка. А це прилучало би дітей до глибшого пізнання у майбутньому його спадщини з образотворчого мистецтва, до духовних надбань нашого талановитого народу, сприяло їх естетичному вихованню.
Можна запропонувати описати зовнішність людини, і цей опис вже розглядається як засіб її характеристики. Навчальна програма радить для твору-опису портрета людини використовувати художню картину.
Під час підготовки до творчої роботи учням варто повідомити, що описи зовнішності людини бувають ділові, наукові, художні. Завдяки точності відтворення портретних рис у ділових описах людину можна впізнати серед багатьох. Такі описи практикують у криміналістиці.
Наукові описи використовуються при характеристиці зовнішності представників різних рас, народів, племен у наукових працях, підручниках, енциклопедіях тощо. Вони мають узагальнений характер.
Художні описи портретів дійових осіб у літературних творах складаються за допомогою тропів. Вони розкривають внутрішній світ людини, тобто створюють її психологічний портрет. Чим майстерніше письменник через опис зовнішності персонажа змальовує його вдачу, тим правдивіше відтворює людське життя.
З допомогою вчителя семикласники мають пригадати відоме їм про портрет літературного героя.
Найчастіше учні описують людей, з якими вони постійно спілкуються, - батьків, дідусів і бабусь, сестер і братів, друзів, сусідів та ін.
Щоб якнайдетальніше описати зовнішність близької людини, виявити вміння помічати її індивідуальні риси, школярі старанно добирають портретну лексику. Це здебільшого означення до слів: постать, постава (статура), зріст, обличчя, очі, вії, брови, погляд, усмішка, ніс, чоло, підборіддя, вуха, щоки,, волосся, руки. Характер людини допомагає розкрити опис жестів, пози, манер, ходи, одягу, взуття тощо. Для опису конкретної людини добирається портретна лексика, яка характеризує її індивідуальність, вдачу.
Можна запропонувати написати твір на тему „Мій однокласник". Не називаючи ні прізвища, ні імені учні описують однокласника.
В описі зовнішності однокласника необхідно відмітити найбільш яскраві, особливі, індивідуальні риси. Це може виявитися в тому, як він ходить, спілкується з іншими, працює, у виразі його обличчя, в посмішці, описати свого однокласника в хвилини радості, смутку або за якою-небудь роботою.
У розвитку творчих здібностей учнів велику роль відіграють творчі вправи, які допомагають школярам усвідомити норми літературної вимови, зрозуміти різноманість наявних у ній засобів висловлення думок і почуттів, влучність, силу та багатство української мови, розвивають логічне мислення, тренують мозок.
Для розвитку творчих здібностей учнів на уроках мови часто використовують вправи на побудову речень. Такі вправи мають на меті навчити учнів правильно вживати інші частини мови, їхні різні форми, граматичні конструкції, які вивчаються. Види цих вправ можуть бути такі:
поширення речень другорядними членами;
складання словосполучень;
вживання у мові прикметників для точного опису ознак предмета й чіткого його зображення;
передача словами цифрових значень;
заміна минулого часу теперішнім і навпаки;
самостійне складання речень різного типу;
різні види вправ із синонімами, омонімами, антонімами;
формулювання відповіді на запитання, що потребують творчої думки й уміння конструювати речення тощо.
Розвитку творчих здібностей учнів сприяють також різні види диктантів з елементами творчості.
Творчі вправи наближають учнів до природних умов спілкування, вдосконалюють вміння орієнтуватися в мовленнєвій ситуації (щоб учні могли чітко уявити співрозмовника, умови і завдання спілкування); ознайомлюють з тими мовними засобами, які дають змогу висловитися ввічливо, делікатно, пам'ятаючи про те, що потому, як говорить людина, можна судити про неї, її риси характеру та рівень культури.
Культура мовлення виступає невід'ємною рисою освіченої людини, конче потрібною умовою її всебічного розвитку. Той, хто серцем відчуває красу слова, вміє ним передати найтонші відтінки людських думок і переживань, той досягає вершин людської культури. І навпаки, низька культура мовлення збіднює духовний світ людини. „Убогість слова це убогість думки, - писав В.О. Сухомлинський, - а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної „товстошкірості".
Завдання школи на новому етапі нашої історії - запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності. І неабияку роль у цьому повинні відігравати вчителі-словесники. На уроках рідної мови, заняттях з розвитку зв'язного мовлення, народознавства вони мають змогу прищеплювати школярам високі моральні якості: чуйність, доброту, повагу до ближнього, почуття людської гідності, обов'язку, справедливості, сумління і чесність, громадянську активність та мужність, працьовитість і жертовність, милосердя і доброчинність, готовність поспішити на допомогу тому, хто її потребує.
Способом формування мовленнєвих умінь можуть бути не лише тренувальні вправи, перекази, твори, диктанти, а й існуючі в реальній мовленнєвій шкільній практиці різноманітні жанри висловлювання. Тому шкільною програмою передбачено такі висловлювання:
розповідь про себе, рідних, друзів;
відповідь на уроці;
доповідь на занятті гуртка;
звіт про виконану роботу;
виступ на зборах;
щоденник життя і спостережень;
привітання.
У процесі роботи над переказами і творами обов'язковим компонентом загальної системи розвитку зв'язного мовлення є попередження мовних помилок та недоліків учнів [32; 17]. Кожна помилка - це порушення певної мовної норми. В усних відповідях учнів та їх творчих роботах часто зустрічаються мовленнєві (лексичні, фразеологічні, стилістичні), граматичні (зумовлені порушенням граматичних норм), морфологічні (неправильно утворені частини мови, невдалі форми слів і т.ін.), синтаксичні (неправильна побудова речень з однорідними, відокремленими членами) помилки. Знання типів помилок дозволяє вчителеві виявити найбільш ефективні шляхи їх попередження. Практикують облік типових мовленнєвих і граматичних огріхів, що допускаються у висловлюваннях (текстах) і на уроках аналізу контрольних диктантів, переказів і творів проводять роботу над ними. Крім того, розробляють систему вправ для попередження помилок, готують картки з індивідуальними завданнями. За таких умов робота над помилками не обмежується їх виправленням, а здійснюється комплексно.
Висока мовленнєва культура школярів визначається не лише писемною грамотністю, а й навичками правильного усного мовлення, виразного читання, багатим запасом слів. Тому в навчанні мови має органічно поєднуватись робота над усним і писемним її різновидами. Реалізуючи принцип випереджаючого розвитку усного мовлення, вчитель повинен сформувати в школярів вміння уважно слухати, помічати ті чи інші помилки в чужому мовленні і правильно пояснювати їх. Необхідно домагатися того, щоб учні уважно слідкували за кожною відповіддю однокласників і могли проаналізувати її не лише за змістом, а й з боку мовленнєвого оформлення: оцінити позитивні якості, вказати на неточності у вживанні слів, форм слів у побудові речень, їх інтонуванні. При цьому важливо звертати увагу дітей на те, як можна усунути той чи той недолік і розглядати допустимі літературні варіанти.
Висновки
Проблема комунікативного аспекту у навчанні рідної мови не нова. Вона тісно пов'язана з практичною спрямованістю, на яку орієнтують концепції мовної освіти, чинні програми з рідної мови. Вважається, що учні можуть засвоювати рідну мову як систему на основі вивчення словникового складу, фонетичної і граматичної систем тощо. Однак автоматично використовувати набуті знання у спілкуванні учні здебільшого не вміють. Навчання рідної мови потребує комунікативного спрямування, при якому, займаючись навчально-мовленнєвою практикою, учні навчилися використовувати ці засоби спілкування для побудови усних і писемних висловлювань у певному стилі із врахуванням обставин мовлення. Цьому підпорядковується і робота над розвитком зв'язного мовлення.
Проаналізувавши особливості формування комунікативності в молодшому шкільному віці можна зробити висновок, що розвиток спілкування відбувається не шляхом накопичення кількісних змін у цій діяльності, а здійснюється як зміна якісно - своєрідних цілісних форм комунікативної діяльності, що характеризується насамперед своїми потребами, а вже потім - переважанням тих чи інших операцій і дій спілкування. Аналіз праць також свідчить про те, що розвиток спілкування відбувається в тісному зв'язку із змінами загальної життєдіяльності, зі зміною у неї провідної діяльності та місця у взаємовідносинах з природним і соціальним оточенням. Спілкування є важливим фактором розвитку психіки дітей.
Комунікативний підхід до вивчення рідної мови з урахуванням міжпредметних зв'язків передбачає враховувати лінгвістичний, психологічний, педагогічний і методичний аспекти.
Вивчення, аналіз і узагальнення педагогічного досвіду засвідчує, що вчителі початкових класів переважно навчають молодших школярів правилам і визначенням з фонетики, лексики, граматики. Вони недостатньо приділяють увагу проблемі спілкування. Спостереження за уроками рідної мови, читання, природознавства та ін. показали, що учні молодшого шкільного віку не вміють застосовувати мовні засоби для спілкування.
З метою розвитку потреби та інтересу до навчання української мови та інших предметів слід особливу увагу звернути на формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів в умовах ситуативного навчання.
Мовленнєві вміння передбачають роботу над темою, метою висловлювання, головною думкою, заголовком, відбором мовних засобів, усуненням помилок у висловлюванні.
Комунікативні завдання включають адресата і слухача, мету спілкування.
Потреба у спілкуванні розкривається в причинах, які орієнтують співрозмовників на те, що повинен мовець передати: інформацію про будь-що, обмін думками, вплинути на будь-кого та спланувати висловлювання на відповідну тему.
У поліпшенні мовної культури і грамотності учнів велике значення має формування в них умінь і навичок усного і писемного зв'язного мовлення. Цьому сприяють підготовка до різних видів творчих робіт, написання і редагування їх, робота над допущеними помилками. Чималу роль у створенні власних висловлювань відіграє засвоєння учнями понять про текст, засоби його організації, функціональні стилі, типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Усі ці поняття покладені в основу єдиної системи зв'язного мовлення у сучасній школі.
Робота над текстом - це складова частина діяльності з розвитку зв'язного мовлення, її теоретична база, тому проводитися вона повинна не епізодично, а систематично, з урахуванням характеру засвоюваного матеріалу та доцільності й ефективності вправ на кожному етапі. Робота над текстом продовжується на уроках підготовки до написання переказів і творів.
Переказ дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості. Він розвиває в учнів логічне мислення, розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, діти вчаться правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне.
Важливим є вибір мовних засобів у залежності від обставин мовлення. Ми визначили критерії, яких слід дотримуватися, спілкуючись на будь-яку тему. Серед цих критеріїв ми виділяємо змістовність, точність, доречність, ясність, чистоту і виразність мовлення.
Нами розроблена система комунікативних завдань, в основі якої лежить становлення й розвиток мовленнєвих умінь молодших школярів на міжпредметній основі (чи по-іншому інтеграція уроків, зокрема української мови та читання).
Запропоновані вправи мають комунікативну спрямованість: в них сформульовані такі завдання, що спонукають дітей висловлюватися, розмовляти з однокласниками, ровесниками в будь-якій ситуації.
Розв'язання мовленнєвих завдань наближено до реальних життєвих ситуацій. Для цього застосовуються різні методи навчання мови, що активізують пізнавально-мовленнєву діяльність учнів 2 класу. Це і проблемно-пошукові завдання, дидактичні ігри, ігрові й навчальні ситуації.
Спостереження за запропонованими нами завданнями показали, що мовленнєва діяльність учнів у навчальному процесі сприяє:
активному одержанню інформації та змістовної основи пізнавальних процесів і форм мовленнєвого викладу думки;
засвоєнню мовних знань і формуванню мовленнєвих умінь і навичок з рідної мови, на тільки на уроках рідної мови, а й читання, природознавства, математики;
формуванню спілкування учнів з ровесниками, вчителями, для обміну думок, впливу на співрозмовника.
Ситуація спілкування учнів з дорослими, з однокласниками спрямована на усвідомлення фонетики, лексики, граматики. Розв'язання завдань з мови стимулює мовленнєву творчість молодших школярів, дає можливість застосовувати мету для спілкування на будь-яку тему.
Отже, пізнання мовних явищ на основі мовленнєвої діяльності дає можливість забезпечити комунікативну спрямованість вивчення не тільки української мови, а й інших предметів.
У роботі доведено, що вивчення рідної мови молодшими школярами є ефективним коли ґрунтується на комунікативному підході з урахуванням міжпредметних зв'язків. Учні молодших класів, займаючись навчально-мовленнєвою практикою, використовують мовні засоби для спілкування, для побудови зв'язних висловлювань різних жанрів і стилів, ураховуючи обставини мовлення.
Комунікативний підхід до вивчення не тільки української мови, а й інших дисциплін у початкових класах найбільш оптимально сприяє формуванню мовної особистості, а відтак і конструюванню змісту неперервної мовної освіти.
Текст, або зв'язне висловлювання в ієрархії мовних одиниць є вищим рангом, що допомагає сформулювати думку, застосувати отримані мовні знання в спілкуванні на будь-яку тему, дотримуючись відповідних обставин, ураховуючи адресата, мету й тему, а також відбір мовних засобів відповідно до стилю мовлення.
Практична значущість засвідчується розробкою системи мовленнєвих умінь, підбором комунікативних завдань. Цей матеріал можна застосовувати в практичній діяльності вчителів початкових класів.
Список використаної літератури
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1990. - C.11-15.
Бадер В. Розвиток зв'язного мовлення школярів // Рідна школа. - 1999. - № 11. - С.60-62.
Бадер В.І., Василина С.В. Редагування як засіб розвитку мовлення // Початкова школа. - 1991. - №8. - С.24-27.
Барити Л.С. Індивідуалізація пізнавальної самостійності молодших школярів // Початкова школа. - 1993. - №7. - С.17-19.
Віденко В. Творча робота школярів на уроках мови, читання, риторики // Початкова школа. - 1997. - №7. - С.48-50.
Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова. Підручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. - К.: Освіта, 1993. - 272 с.
Большакова І. Ситуативна навчально-мовленнєва діяльність школярів на уроках української мови // Початкова школа. - 2002. - № 10. - С.9-11.
Варзацька Л.О. Взаємопов'язане навчання мови й мовлення // Початкова школа. - 1990. - №4. - С.23-28.
Варзацька Л.О. Навчання мови й мовлення на основі тексту. - К.: Рад. Школа. - 1986. - 103с.
Варзацька Л.О. та ін. Методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів. Київ РНМК, 1992. - С.7-12.
Варзацька Л.О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови // Початкова школа. - 1990. - №9. - С.12-15.
Варзацька Л.О. Методика розвитку зв'язного мовлення. Методичні рекомендації. - К., 1991 - 164 с.
Вашуленко М.С. Державний освітній стандарт з української мови // Початкова школа. - 1997. - №2. - С.2-5.
Вашуленко М.С. До вивчення української мови в 3 класі // Початкова школа. -1988. - №6. - С.9-16.
Вашуленко М.С. Завершальний етап початкового курсу української мови // Початкова школа. - 1989. - №5. - С.56-61.
Вашуленко М.С. Комунікативний підхід до засвоєння мови в 2 класі // Початкова школа. - 1991. - № 8. - С. 20-24.
Вашуленко М.С., Дмитренко Л.І. Нетрадиційні уроки мовлення та мислення молодших школярів // Початкова школа. - 1993. - № 11. - С.6-8.
Вашуленко М.С. Особливості вивчення української мови в 2 класі // Початкова школа. - 1987. - № 4. - С.26-31.
Вашуленко М.С. Про перебудову початкового курсу української мови // Початкова школа. - 1986. - № 11. - С.40-43.
Вашуленко М.С. Про співвідношення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів // Початкова школа. - 1995. - № 9. - С.4.
Вашуленко М.С., Мельничайко С.І. Рідна мова. Підручник для 3 класу чотирирічної початкової школи. - К.: Освіта, 1992. - 256 с.
Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4 - річного початкового навчання // Початкова школа. - 2001. - № 1. - С.11-14.
Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. - М., 1956. - С.340-353.
Выготский Л.С. Мышление й речь. - М. - Л., Госуд. соц. - экон. издат., 1934. - 519с.
Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці. - М., 1967. - С.40-48.
Демченко Г.С. Опанування багатства рідної мови // Початкова школа. - 1990. - №8. - С.30-32.
Демченко Г.С. Розвивальні засоби на уроках мови // Початкова школа. - 1987. - 6. - С. 20-23.
Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. - 2001. - № 1.
Дорошенко С.I., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. - К.: Вища школа, 1974. - С.24-44.
Жинкин Н.И. Механизмы речи. - М: Изд-во АПН РСФСР, 1958. - 370с.
Закон України „Про загальну середню освіту” // Початкова школа. - 1999. - №8.
Зимульдінова А.С. Розвиток зв'язного мовлення як об'єкт теоретичного аналізу // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічної діяльності на основі змісту освіти і сучасних педагогічних технологій". - Дрогобич, 2004. - С.15-20.
Зміст, структура, технології проведення практичних занять з методики викладання української мов. (Методичні рекомендації). Укладачі М. Проць, А. Зимульдінова. - Дрогобич: Вимір, 2003. - 4.2 - 63 с.
Концепція загальної середньої освіти // Початкова школа. - 2002. - №3.
Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К.: Либідь, 1991. - С.5-48.
Ладыженская Т.А. Система работы по развитию связной усной речи учащихся. - М.: Педагогика, 1975. - 255 с.
Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы й порождение речевого высказывания. - М.: Наука, 1969. - С.97-135.
Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. - К.: Рад. школа, 1990. - С.10-35.
Луцик Д.В., Проць М.М., Савшак А.С. Буквар: підручник з навчання грамоти для 1-го класу середньої загальноосвітньої школи. - Львів: Світ, 2004. - 141 с.
Мамчур Л. Внесок В. Сухомлинського в теорію і практику навчання рідної мови // Дивослово. - 1998. - № 9. - С.63-64.
Методика викладання української мови в початкових класах / За ред. С.І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - С.83-95.
Навчання і виховання учнів 1 класу / Упор. Савченко О.Я. - К.: Початкова школа, 2002. - 464 с.
Науменко В., Захарійчук М. Формування у дітей уміння говорити майстерно // Початкова школа. - 2002 - № 10. - С.13-16.
Нікоденко Л.Т. Розвиток мовлення молодших школярів // Початкова школа. - 1987. - №7. - С.39-44.
Пономарьоеа К. Увиразнення синонімами мовлення молодших школярів // Початкова школа. - 2001. - № 4. - С.23-26.
Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи. - Київ: Початкова школа, 2001.
Психологія. Підручник для педагогічних вузів / за ред.Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968. - С.300-332.
Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. - 1997. - № 4. - С.10-12.
Рузинська Т.Г. Урок мови й мовлення // Початкова школа. - 1987. - №7. - С.16-19.
Савченко О.Я. Вимоги до якості початкової освіти // Початкова школа. - 1995. - №1. - С.4-7.
Савченко О.Я. Проблеми розробки державних стандартів загальної середньої освіти в Україні // Початкова школа. - 1997. - № 7. - С.1 - 5.
Савченко О.Я. Сучасний урок у початковій школі. - К.: „Магістр", 1997. - С.15-28.
Семчинський С.В. Загальне мовознавство. - К.: Вища школа, 1988. - С.4-18.
Синиця І.О. Психологія усного мовлення. - К., 1974. - С.10-18.
Скрипченко Н.Ф., Зимульдінова А.С. Заняття з розвитку зв'язного мовлення // Початкова школа. - 1984. - №9. - С.49-56.
Словник української мови в 11 т. / За ред.І.К. Білодіда. - К.: Наукова думка. - ТА - 1973. - С.768-780.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. - Т.З. Серце віддаю дітям. - К.: Рад. школа, 1977. - С. 201-209.
Сухомлинський В.О. Моральні заповіді дитинства і юності. - К., 1966. - С.34-38.
Сухомлинсъкий В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. - 1987. - № 7. - С.52-62
Торопцев И.С. Язык й речь. - Воронеж, 1980. - С.16-24.
Ткаченко Л.І. Зв'язок уроків української мови і природознавства як засіб розвитку мовлення учнів // Початкова школа. - 1990. - № 11. - С.11-14.
Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах / За ред. М. Вашуленка. - К., 1991. - С.6-32.
Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. - Т.1. - К.: Рад. школа, 1983. - С.123-127.
Подобные документы
Теорія і практика, психолого-педагогічні та методологічні основи, шляхи формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів. Організація та зміст експериментального дослідження ефективності формування умінь і навичок учнів на уроках рідної мови.
дипломная работа [93,9 K], добавлен 27.09.2009Теоретичні основи комунікативно-мовленнєвої діяльності молодших школярів, її особливості. Комунікативно-мовленнєві уміння і навички на уроках української мови. Ефективність формування комунікативно-мовленнєвих умінь у контексті сучасної методики.
дипломная работа [259,0 K], добавлен 24.09.2009Психолінгвістичні підходи до процесу формування у молодших школярів мовленнєвих умінь і навичок. Джерела збагачення словникового запасу учнів. Організація системи уроків з української мови і розвиток зв'язного мовлення в умовах диференційованого навчання.
дипломная работа [163,2 K], добавлен 02.08.2012Вплив уроків зв’язного мовлення на розвиток дитини. Організація роботи учнів на уроках розвитку зв’язного мовлення. Розвиток мовлення. Систематизація поглядів вчених – мовознавців та психологів на процес розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 08.02.2010Розгляд проблеми розвитку зв’язного мовлення учнів з погляду вчених-лінгвістів, психологів, методистів. Аналізуються досягнення психолінгвістики, без урахування яких неможлива ефективна робота над формуванням комунікативних умінь і навичок школярів.
статья [23,5 K], добавлен 13.11.2017Особливості розвитку комунікативних умінь розумово відсталих школярів. Аналіз сформованості комунікативних умінь і навичок учнів спеціальної школи. Вплив дидактичних ігор географічного змісту на мовленнєвих розвиток учнів з особливими потребами.
курсовая работа [62,3 K], добавлен 10.09.2012Дослідження системи робіт навчально-мовленнєвої діяльності учнів 6-х класів середньої школи на уроках української мови. Вплив мовленнєво-ігрової діяльності на розвиток комунікативних умінь та навичок. Особливості розвитку усного та писемного мовлення.
дипломная работа [117,5 K], добавлен 28.11.2010Формування мовленнєвої комунікації, мотивація спілкування. Обгрунтування дидактичних умов формування комунікативно-мовленнєвих умінь. Організація та проведення інформативних бесід як форма формування комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів.
курсовая работа [61,7 K], добавлен 17.09.2010Психолого-педагогічне трактування сутності поняття "культура мовлення" та основи її формування у молодших школярів. Розвиток усного і писемного мовлення на уроках рідної мови, диференційована система творчих робіт учнів як засобу її формування.
дипломная работа [134,3 K], добавлен 06.11.2009Сутність та розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів. Можливості уроків читання у формуванні мовленнєвих умінь і навичок учнів початкових класів. Перевірка ефективності розвитку мовленнєвої діяльності школярів в експериментальному дослідженні.
дипломная работа [316,0 K], добавлен 24.09.2009
