Організація самостійної роботи на уроках рідної мови як засіб особистісного зростання

1.4 Організація самостійної роботи на уроках рідної мови

Перед кожним учителем початкової школи стоїть триєдина мета: навчити, розвинути і виховати. Отже, слід підготувати учнів до активної трудової і суспільної діяльності, виробити у них навички самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх на практиці.

Першочерговим завданням учителя початкових класів є вироблення в учнів розуміння необхідності та вміння навчатися впродовж усього життя, навчити дитину самостійно здобувати знання і застосовувати їх у різноманітній та цікавій для неї діяльності. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінювальними уміннями й навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності.

Самостійність учнів у навчанні - найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань, формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов'язковість і різноманітність самостійних робіт.

На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. На уроках рідної мови в початкових класах - це здебільшого різноманітні вправи. Їх зміст визначається насамперед метою уроку, характером виучуваного матеріалу і рівнем підготовленості учнів.

Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами),які визначає О.Я. Савченко.[36, с.200], вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення. Дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, їх місце у системі уроків.

У школах самостійні завдання учні виконують на всіх етапах засвоєння матеріалу. Визначаючи зміст завдань, обов'язково варто передбачити, якого ступеня самостійності вимагає від учнів її виконання. Саме цей фактор учитель повинен ураховувати насамперед під час підготовки вправ для кожного уроку і теми в цілому.

Дієвість вправ - у їх системі, у відповідності засвоюваному граматичному матеріалу. Процес засвоєння граматичного матеріалу в початкових класах включає два основних етапи: ознайомлення з новим матеріалом, узагальнення його та застосування набутих знань.

Зміст самостійних завдань звичайно залежить від мети, яку ставить учитель на кожному етапі вивчення матеріалу. В одних випадках самостійною роботою вчитель намагається створити умови для чіткого усвідомлення учнями специфіки у граматичних явищ, в інших - підвести до узагальнення або закріпити певний спосіб дії тощо.

Для успішного засвоєння граматичних понять, важливо, щоб учні усвідомили фонетико-граматичну основу правил, знали попередній матеріал, який здебільшого є основою підготовчих вправ для засвоєння нового матеріалу.

В умовах роботи з класом підготовчі вправи для засвоєння нового матеріалу супроводжуються бесідою, яка спрямовує мислення молодших школярів на виявлення тих ознак граматичних понять, які потрібні для наступної роботи.

Важливою умовою активізації розумової діяльності учнів при вивченні матеріалу є самостійне повторення учнями раніше вивченого, що служить опорою для виучуваного, та зосередження уваги дітей на граматичних фактах, що вивчатимуться. При цьому використовуються такі види самостійної роботи, як повторення певної теми за підручником, підготовка до відповідей на поставлені запитання, граматичний розбір, складання і аналіз схем і таблиць, добирання прикладів, різні диктанти, логічний аналіз тексту, спостереження над мовою тощо.

Ефективними в плані збудження інтересу до уроків мови бесіди про історію, життя, розвиток, знання окремих слів. Тому вже на першому уроці в 4 класі звертаємося до цього прийому.

Активність учнів на уроках української мови може бути високою в тому разі, коли їхня діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, простого відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами мови, їх осмислення й зіставлення, застосування їх знань на практиці; коли учень стає активним учасником пошуку, а не пасивним об'єктом навчання. Тому намагаємося широко практикувати самостійне спостереження учнів над мовою з наступними висновками.

Мовний матеріал для спостереження добираємо так, щоб учні могли самостійно дати оцінку мовним фактам і зробити висновки. Пропонуємо на таблицях або картках. Перед спостереженням чітко формулюємо завдання [26, с.38-39].

Підготовчі вправи здебільшого є навчальними диктантами, різними видами списування, часто з попереднім повторенням відповідного теоретичного матеріалу.

Наведемо деякі види підготовчих вправ:

1. Списування тексту із вставленням пропущених букв або частин слова (закінчення, суфікса, префікса) [21].

2. Списування із словотворенням.

3. Списування із вставленням потрібних пропущених слів (слова даються окремо або добираються учнями самостійно).

4. Складання речень з деформованого тексту.

5. Списування з певним стилістичним завданням (поширити речення, дібрати слова з протилежним значенням до даних, замінити одне слово іншим тощо).

6. Списування з фонетичним завданням (поставити наголос, підкреслити м'які приголосні, ненаголошені голосні тощо).

7. Вибіркове списування (тільки назви рослин, тільки іменники, тільки дієслова тощо).

На уроках української мови, крім завдань підручника, часто використовуються і картки з індивідуальними завданнями. Особливо корисні картки з пошуковими завданнями, в яких учитель визначає для учня послідовність розумових і практичних дій. Нижче наводимо деякі види таких завдань.

Складаючи картки для засвоєння учнями орфографічного матеріалу, учитель має спочатку дібрати матеріал для вироблення в учнів уміння розпізнавати і перевіряти певну орфограму, а далі - сформувати навички правильного застосування правила.

Специфіка роботи над граматичним матеріалом полягає в тому, що залежно від етапу засвоєння матеріалу одні й ті ж види завдань використовуються з різною метою. Тому і на етапах закріплення можливі й доцільні різні види списування та граматичні завдання.

Показниками засвоєння граматичного поняття учнями початкових класів, як відомо, є уміння відрізняти дану категорію від подібної; підводити під загальне правило часткові випадки; користуватися граматичними знаннями в самостійних творчих роботах, в своїй мовній праці [37, с.101].

У методичній літературі підкреслюється, що на практиці учні стихійно усвідомлюють логічну основу і послідовність дій. Однак молодшим учням, самостійно дуже важко знаходити прийоми розумової роботи. Тому вчителеві слід дбати про те, щоб у процесі виконання самостійних тренувальних завдань молодші школярі могли спертися на певні схеми дій за правилом.

Застосовуючи правила в процесі виконання тренувальних вправ, слід обов'язково врахувати поступовість у їх формуванні. Тому методисти радять спочатку давати вправи на неповне самостійне застосування правила (з опорою на зразки, попередній інформаційний аналіз тощо) і лише поступово вводити завдання, які вимагають повної самостійності у застосуванні правила.

Варто підкреслити важливе значення на цьому етапі порівняльних вправ. Сама природа мови і письма змушує вчителя вдаватися до зіставлення за подібністю і відмінністю (вимова і письмо; голосні і приголосні; наголошені і ненаголошені; дзвінкі і глухі; тверді і м'які приголосні і тощо).

Частина учнів 2-3 класів не розуміє смислової різниці між словами, що позначають родові і видові поняття, не вміє дібрати правильної узагальненої назви або дати визначення предмета.

Щоб уникнути таких недоліків, варто частіше проводити різноманітні словниково-логічні вправи на широкому лексичному матеріалі з повторенням логічних прийомів їх виконання. Виконуючи словниково-логічні вправи, діти навчаються класифікувати і узагальнювати подібність і відмінність.

Наведемо види основних словниково-логічних вправ.

1. Визначення ознак предметів за кольором, смаком, розміром, формою, матеріалом.

2. Визначення видового поняття через родове.

а) Береза - це… Лев - це…

б) до слів першого стовпчика дібрати узагальнююче значення з другого стовпчика.

3. Класифікація предметів або явищ по групах за названою ознакою (розміром, смаком, матеріалом, часом, дією, ступенем використання).

На етапі закріплення, узагальнення і систематизації знань корисною самостійною роботою є вправи на класифікацію і узагальнення, підведення видових понять під родові і, навпаки, зіставлення і протиставлення. Важливу роль у розширенні й уточненні словника молодших школярів відіграють словниково-стилістичні вправи. Майже всі види цих вправ учні можуть виконувати самостійно за вказівкою вчителя або за зразком.

Самостійну роботу з метою повторення і перевірки знань можна проводити після вивчення окремих тем і розділів. Ці роботи будуть для учнів до деякої міри заліковими. З них учитель робить висновок про засвоєння розділу програми усім класом і окремими учнями. Таких робіт може бути 3-4 на рік.

Отже, самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництва, визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

«Інтерес до виучуваного поглиблюється впродовж того часу, як істини, якими оволодіває учень, стають його власними переконаннями» (В.А. Сухомлинський) [32, с.140].

Висновки до першого розділу

Самостійна робота школярів є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, але й особистісне й суспільне значення. Вона також є складним і багатогранним явищем, але термінологічно точно не визначена, хоча її зміст однозначно інтерпретується всіма дослідниками і практикантами навчання як цілеспрямована, активна, відносно вільна діяльність школяра. На нашу думку, самостійна робота - це організована самим учнем, залежно від його пізнавальних мотивів, здійснювана у найзручніший для нього час, контрольована ним навчальна діяльність.

Ми вважаємо, по-перше, що самостійна робота школяра є наслідком його точно організованої навчальної діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення й продовження у вільний час. Відповідно, вчитель повинен організовувати навчальну роботу школяра, розробивши програму його самостійної діяльності з оволодіння знаннями, та керувати нею.

По-друге, самостійна робота школяра є більш ширшим поняттям, ніж домашня робота. Вона може включати і позаурочне, задане вчителем школяру завдання. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість учня за виробленою ним самим програмою засвоєння матеріалу.

Самостійна робота значно впливає на глибину і міцність знань учнів з предмету, на розвиток їхніх пізнавальних здібностей, на темп засвоєння нового матеріалу.

Самостійна робота характеризується власною пізнавальною потребою, самоконтролем, власним режимом праці, свободою вибору місця й часу виконання цієї роботи.

Хоча конкретні форми і методика організації самостійної праці школяра ще не розроблена, проте дослідження у цій галузі дозволяють визначити основу розробки підходу до розгляду самостійної роботи як особливого виду навчальної діяльності, що базується на принципах розвиваючого навчання. Таким чином, самостійна робота школярів, поряд із збільшенням їхньої комунікативної компетенції, повинна здійснювати їхнє особистісне формування як суб'єктів цієї діяльності.

Самостійна робота сприяє формуванню світогляду учнів, забезпечує міцне засвоєння знань, озброює їх практичними навичками, навчає творчо застосовувати свої знання; є провідним чинником активізації розумової діяльності.

На нашу думку всі ці чинники сприяють вияву більш високого рівня самостійності, а отже і особистісного зростання. Дослідники, виділяючи самостійність особистості як її цілісну якість, розглядають поняття самостійності особистості багатосторонньою, бачачи її прояви не тільки в пізнавальній, розумовій діяльності, а також у поведінці людини. Таким чином, самостійність мислення займає особливе місце серед інших властивостей, так як є передумовою до їх проявлення і необхідною умовою творчого мислення. самостійний школяр пошуковий мова

Тому, щоб розвивати в учнів самостійне творче мислення, дітям необхідно дати загальноосвітні і спеціальні знання, розвивати у них самостійність мислення, образну та просторову уяву, сформувати навички самостійної дослідницької діяльності.

Отже, пізнавальна самостійність школяра - це результат досконалої системи навчання, виховання і розвитку учнів, спрямованої на формування розумової та практичної самостійності, як якості особистості дитини.

Розвитку самостійності школярів сприяє поступове збільшення обсягу самостійних завдань і їх урізноманітнення, застосування творчих робіт у поєднанні з роботами тренувального характеру.

Важливим засобом розвитку самостійності кожного учня є диференційоване навчання. Воно забезпечує оптимальні умови для учіння кожного школяра, базується на врахуванні можливостей і труднощів, передбачає подачу саме для нього призначеного завдання.

Створення у навчанні умов для розвитку у школярів самостійності є одним з найважливіших засобів особистісного зростання кожного учня.

Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу самостійних робіт як засобу особистісного зростання молодших школярів

2.1 Визначення первинного рівня сформованості самостійності молодших школярів у навчальній діяльності у експериментальному і контрольному класах

Самостійною на уроці вважається така робота, яку учні виконують без участі вчителя, а лише за його завданням у спеціально визначений час. При цьому вони свідомо прагнуть досягти поставленої мети, виявляючи свої зусилля в тих чи інших розумових і фізичних діях.

Самостійність учнів у навчанні є найважливішою передумовою свідомого й міцного оволодіння знаннями. Часто застосовувана самостійна робота розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як особливість мислення і рису характеру дитини.

Як вже було зазначено вище самостійні роботи можуть бути використані як на різних уруках так і на різних етапах навчання. Для отримання продуктивнішого результату ми зупинимося на одному предметі - українській мові.

Під час експерименту ми взяли два паралельних класа - 3А і 3В Харківської гімназії № 55. У продовж експерименту ми спробували підтвердити гіпотезу про те, що використання системи самостійних робіт, буде позитивно впливати на формування пізнавальної самостійності молодших школярів.

На констатувальному етапі дослідження з метою вивчення динаміки використання самостійної роботи як методу навчання у структурі уроку в 3А і 3В кл. початкової школи, нами було проведено систему спостережень за уроками вчителів масової початкової школи та відвідано 20 уроків в 3А і 3В класах Харківської гімназії №55 впродовж 2010 року.

Результати спостережень за використанням різних видів самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності на окремих етапах уроку в початковій школі узагальнені і представлені нами у таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 Використання видів самостійної роботи (за характером пізнавальної діяльності) в структурі уроку початкової школи.

Етапи уроку	Класи	Характер навчального матеріалу за способом діяльності
		Репродуктивні види самостійної роботи	Продуктивні види самостійної роботи
		Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності
		Відтво-рювальні	Реконструктивно-варіативні	Еврестичні	Творчі
Перевірка домашнього завдання	3А	11,1%	14,4%	2,2%	1,1%
	3В	14,4%	12,2%	3.3%	2,2%
Повторення попереднього матеріалу	3А
	3В
Актуалізація опорних занань учнів	3А
	3В
Мотивація навчальної дільності	3А
	3В
Первинне сприйняття нового матеріалу	3А
	3В
Осмислення сприйнятого	3А	4,4%	4,4%	6,6%	3,3%
	3В	4,4%	5,5%	7,7%	4,4%
Закріплення нового матеріалу	3А	11,1%	15,5%	6,6%	5,5%
	3В	11,1%	15,5%	7,7%	6,6%
Повторення і узагальнення отриманих знань	3А	11,1%	11,1%	5,5%	5,5%
	3В	12,2%	13,3%	6,6%	7,7%
Підсумок уроку	3А	4,4%	5,5%	2,2%	2,2%
	3В	6,6%	6,6%	3,3%	4,4%
Завдання додому	3А
	3В

Як бачимо у таблиці результати у 3А і 3В класах майже однакові, це говорить про те, що вчителі традиційно підходять до організіції уроків, не ставлячи за мету

Узагальнюючи результати спостережень уроків вчителів початкових класів мани зроблено висновок про те, що самостійна робота як метод навчання початкової школи найбільш активно використовується на етапах:

перевірка домашнього завдання (59,8%)

закріплення нового матеріалу (74,55%)

повторення і узагальнення раніше сприйнятого (74,1%)

Перевага на цих етапах надається самостійній роботі відтворювального характеру (71,1%) та реконструктивно-варіативного (82%) в той час, як еврестичні (31,9%) та творчі (28,6%) використовуються обмежено. Певний відсоток часу (33%) відтвориться вчителями для самостійної навчальної діяльності учнів на етапі підсумоку уроку, але в силу короткотривалості цього етапу вчитель в основному орієнтується на самостійну роботу учнів, яка буде перевірена лише до наступного уроку, таким чином використати її результати вже на даному уроці неможливо. При цьому вчитель орієнтується на реконструктивно-варітивні завдання та відтворювальні завдання.

Не використовуються самостійні роботи на етапах: пояснення нового матеріалу, повторення попереднього матеріалу.

Результати спостережень свідчать про те, що на етапі закріплення нового матеріалу самостійні роботи використовують більше відтворювальні та реконструктивно-варіативні (48,8%) в той час, як еврестичну і творчу лише (26,4%).

Таким чином ми бачимо, що самостійна робота використовується лише на перших та заключних етапах уроку. А тому доцільно буде провести формуючий експеримент, який слугуватиме підтримці нашої гіпотези.

2.2 Формування досвіду пізнавальної самостійності в процесі виконання самостійних робіт

У більшості досліджень пізнавальна самостійність учня визнається як сформованість прагнення і уміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку. Дослідники розрізняють в даній якості два аспекти: мотиваційний і процесуальний. Мотиваційний зумовлює потребу і прагнення особистості до пізнання. Це виявляється в активному сприйманні, допитливості, пізнавальних інтересах, самостійному ставленню до результатів праці, у потребі в самоконтролі. Проте мотиваційна сторона пізнавальної самостійності не забезпечує і не формує саме по собі технологічної, процесуальної сторони пізнавання, тобто не забезпечує оволодіння засобами і способами пізнавання, тими практичними і інтелектуаотними можливостями особистості, які зумовлюють виконання самого механізму пізнання, інакше кажучи, вміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку.

Обидві сторони пізнавальної самостійності впливають одне на одну і є структурно неподільними. Самостійна дія людини, як зазначають психологи, починається з виникнення потреби, прагнення до діяльності. Отже, найістотніше знання має звязок пізнавальної самостійності з розвитком особистості в цілому, її мотивацією і особливо світоглядом, який є методологічною основою пізнавальної діяльності.

Плануючи формувальний експеримент ми обрали експериментальний і контрольний клас. Експериментальним став 3В, а контрольним - 3А. У Таблиці 1 бачимо, що їх покажчики майже однакові, а тому можемо з впевненістю стверджувати, що вони знаходяться на одному рівні сформованості пізнавальної самостійності.

Так як з поміж багатьох загальноосвітніх предметів була обрана українська мова, то самостійна робота буде представлена у комплексі різноманітних вправ, які цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення на різних етапах уроку.

На цьому етапі дослідження нами була запропонована система завдань, для самостійної роботи учнів різних рівнів пізнавальної самостійності. Визначаючи зміст завдань, ми передбачили, якого ступеня самостійності вимагатимемо від учнів при їх виконанні. Саме цей фактор на нашу думку повинен ураховуватися насамперед під час підготовки вправ для кожного уроку і теми в цілому.

Під час експерименту ми дійшли висновку, що для успішного засвоєння граматичних понять, важливо, щоб учні знали попередній матеріал, який здебільшого є основою підготовчих вправ для засвоєння нового матеріалу (див. додаток А).

В умовах роботи з 3В класом підготовчі вправи для засвоєння нового матеріалу супроводжувалися бесідою, яка спрямовувала мислення молодших школярів на виявлення тих ознак граматичних понять, які потрібні для наступної роботи.

Важливою умовою активізації розумової діяльності учнів при вивченні матеріалу є самостійне повторення учнями раніше вивченого, що служить опорою для виучуваного, та зосереджує уваги дітей на граматичних фактах, що вивчатимуться. При цьому були використані такі види самостійної роботи, як повторення певної теми за підручником, підготовка до відповідей на поставлені запитання, граматичний розбір, складання і аналіз схем і таблиць, добирання прикладів, різні диктанти, логічний аналіз тексту, спостереження над мовою тощо.

Ефективними в плані збудження інтересу до уроків мови бесіди про історію, життя, розвиток, знання окремих слів. Тому вже на першому уроці в 3В класі зверталися до цього прийому.

Учням ставилися запитання, чи задумувалися вони над тим, чому саме так називаються певні предмети, чому, скажімо, приладдя для письма називається олівцем або пером. Учні висловлюють свої припущення. Вчитель розповідала, що слово «олівець» походить від іменника «олово», бо в давнину писали олов'яними паличками; «перо» - від назви покриву птаха, оскільки для письма чорнилом спочатку використовували гусячі пера.

Зацікавлювалися учні й питанням про час появи поширеного в трохи зміненому звучанні в багатьох мовах світу слова «мати», народження якого губиться в далеких від нас століттях, а то й тисячолітніх, та порівняно молодого іменника «колгосп» і зовсім юного, 1970 р. народження, слова «місяцехід».

Активність учнів на уроках української мови може бути високою в тому разі, коли їхня діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, простого відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами мови, їх осмислення й зіставлення, застосування їх знань на практиці; коли учень стає активним учасником пошуку, а не пасивним об'єктом навчання. Тому намагаємося широко практикувати самостійне спостереження учнів над мовою з наступними висновками.

Мовний матеріал для спостереження добираємо так, щоб учні могли самостійно дати оцінку мовним фактам і зробити висновки. Пропонуємо на таблицях або картках. Перед спостереженням чітко формулюємо завдання.

Зразки розроблених завдань-карток подано у додатку Б.

Специфіка роботи над граматичним матеріалом полягає в тому, що залежно від етапу засвоєння матеріалу одні й ті ж види завдань використовуються з різною метою. Тому і на етапах закріплення можливі й доцільні різні види списування та граматичні завдання (див.додаток Б).

Поступово у процес навчання були розроблені і включені реконструктивно-варіативні вправи, або як їх ще називають тренувальні, ці вправи були використані на етапі як первинного сприйняття нового матеріалу, так і на етапі осмислення і узагальнення набутих знань (див. додаток В).

З часом діти звикли до таких видів роботи і поступово були введені евристичні (див. додаток Г) і творчі самостійні роботи (див.додаток Д), що сприяло більшій зацікавленості дітей, активності, постійній готовності працювати, пізнавальній самостійності, бо для виконання деяких творчих завдань потрібна була самостійна пошукова діяльність кожного учня.

Отже організація самостійної роботи в структурі уроку повинна відповідати таким закономірностям, які ми відобразили в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Організація самостійної роботи в структурі уроку

Етапи уроку	Класи	Характер навчального матеріалу за способом діяльності
		Репродуктивні види самостійної роботи	Продуктивні види самостійної роботи
		Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності
		Відтво-рювальні	Реконструктивно-варіативні	Еврестичні	Творчі
Перевірка домашнього завдання	3А	+	+	+!	+!
	3В	+	+	+!	+!
Повторення попереднього матеріалу	3А	+	+	+!	+!
	3В	+	+	+!	+!
Актуалізація опорних занань учнів	3А	±	+	±	±
	3В	±	+	+	±
Мотивація навчальної дільності	3А	±	+	+!	±
	3В	±	+	+!	±
Первинне сприйняття нового матеріалу	3А
	3В
Осмислення сприйнятого	3А	±	+	+!	+!
	3В	+	±	+!	+!
Закріплення нового матеріалу	3А		+	+!	+!
	3В	+	+	+!	+!
Повторення і узагальнення отриманих знань	3А	+	+	+!	+!
	3В	+	+	+!	+!
Підсумок уроку	3А	+	+	+!	+
	3В	+	+	+!	±
Завдання додому	3А
	3В

Умовні позначення:

± - не бажано використовувати;

+ - як правило використовують;

+! - найбільш доцільно використовувати.

Як можемо побачити у таблиці 2 під час експерименту ми окрім підтвердження гіпотези, ще й виявили на яких етапах уроку більш доцільно використовувати ті чи інші самостійні роботи. Більш доцільне використання самостійної роботи призводить до більш ефективної навчальної діяльності а звідси і до пізнавальної самостійності. Як ми можемо побачити самостійна робота взагалі не рекомендується на етапі первинного сприйняття нового матеріалу, бо численні спроби показали, що у дітей не сформовується ціле уявлення про тему чи проблему, якщо самостійну роботу давати на цьому етапі без попереднього пояснення.

2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальному і контрольному класах

По завершенню формувального експеримену проводиться був проведен контрольний експеримент. Дітям 3А і 3В класів було запропоновано виконати низку самостійних робіт різного дидактичного призначення.

Зразок розроблених завдань подано у додатку Е.

Слід зазначити, що експеримент відбувався протягом одного місяця і результат який ми отримали не можна з впевненістю вважати зафіксованим, бо від зміни викладача змінюються і вимоги і не відомо чи продовжиться нами розпочата робота.

Нами були визначені покажчики і критерії вимірювання дослідження. Критерії вимірювання:

повнота знань

глибина знань

самостійність виконня

швидкість і повнота виконання

Показники вимірювання повноти знань:

– повно і правильно розкриває поняття застосовуючи додатковий матеріал - 5 балів;

– повно і правильно розкрити зміст понять, термінів тощо - 4 бали;

– відповідь правильна, але не повна - 3 бали;

– відповідь свідчить про те, що учень має лише окремі уявлення про навчальний матеріал, що потребує засвоєння - 2 бали;

– відсутність знань - 1 бал.

Показники вимірювання глибини знань:

– учень бачить зв'язок між поняттям і матеріалом вивченим набагато раніше, може вільно йго застосувати - 5 балів;

– учень визначає поняття, терміни в їх взаємозвязку і взаємозалежності - 4 бали;

– відповідь характерезується недостатнім рівнем розуміння взаємозвязку засвоєння знань - 3 бали;

– учень не може глибоко визначити сутність поняття, фактів тощо - 2 бали;

– знання грунтуються лише на здатності запамятовувати - 1 бал.

Показники вимірювання самостійності виконання:

– повністю самостійно виконана робота - 5 балів;

– допомога вчителя майже непомітна - 4 бали;

– вчитель допомагає частково - 3 бали;

– половина роботи виконана за допомогою вчителя - 2 бали;

– уся робота виконана з допомогою вчиетеля - 1 бал.

Показники вимірювання швидкості і повноти виконання:

– робота виконана повністю і швидше за відведений час - 5 балів;

– робота виконана повністю і своєчасно - 4 бали;

– не виконане 1-2 завдання у відведений час - 3 бали;

– 3/4 роботи виконано у відведений час - 2 бали;

– більше половини не виконано у відведений час - 1 бал.

Пропонуємо поглянути на таблиці отриманих результатів.

Таблиця 2.3.1 Рівень пізнавальної самостійності учнів 3-В класу (експериментальний)

№ п/п	Прізвище, імя		Кількість балів за завдання	Абсолютний показник	Якісний показник %	Рівень пізнавальної самостійності
		повнота	глибина	самостійність	Швид-кість
1	Борисєнко Р.	4	3	4	4	15	75%	ВC
2	Вавілова А.	4	3	5	4	16	80%	ВС
3	Волохов Д.	3	3	2	2	10	50%	С
4	Гейдаров І.	4	3	4	4	15	75%	ВС
5	Горбач Т.	5	5	5	5	20	100%	В
6	Гордієнко Н.	5	5	4	4	18	90%	В
7	Грипіч Д.	3	3	4	4	14	70%	ВС
8	Гужва А.	5	4	5	5	19	95%	В
9	Гуркіна А	5	4	4	3	16	80%	ВC
10	Дзедзюль О.	3	3	3	3	12	60%	С
11	Журченко С.	5	4	5	4	18	90%	В
12	Косов М.	4	4	3	5	16	80%	ВС
13	Кульчицький І.	3	4	3	5	15	75%	ВC
14	Льогка Н.	3	3	4	3	13	65%	C
15	Махоніна В.	4	5	4	4	17	85%	В
16	Мессакі А.	3	3	3	3	12	60%	С
17	Мінайлов О.	4	4	4	4	16	80%	ВС
18	Мороз Є.	4	3	5	5	17	85%	В
19	Нестеренко М.	4	4	4	4	16	80%	ВC
20	Оніщенко В.	2	2	2	2	8	40%	Н
21	Серга А.	5	4	5	5	19	95%	В
22	Упаков І.	3	3	3	3	12	60%	С
23	Фоменко В.	5	4	3	4	16	80%	ВС
24	Хіміч М.	5	4	5	4	18	90%	В
25	Чичін Є.	4	4	4	4	16	80%	ВС
26	Чуприна Ю.	5	5	5	5	20	100%	В
27	Шабельник Є.	3	2	3	2	10	50%	С
28	Шевченко М.	4	3	5	5	17	85%	В
29	Шевченко Ю.	3	4	4	3	14	70%	C
30	Шенгаут К.	4	4	4	4	16	80%	ВC
	УСЬОГО					461

Рівень пізнавальної самостійності було обчислено за формулою Заціорського:

заг. сума

n сер = мах к - ть (бали) * 100%

1. Високий ( 81-100%)

2. Вище середнього ( 61-80%)

3. Середній (41-60%)

4. Низький (21-40%)

5. Дуже низький (0-20%)

Таблиця 2.3.2 Рівень пізнавальної самостійності учнів 3-А класу (контрольний)

№ п/п	Прізвище, імя		Кількість балів за завдання	Абсолютний показник	Якісний показник %	Рівень пізнавальної самостійності
		повнота	глибина	самостійність	Швид-кість
1	Антіпов А.	3	3	3	4	13	65%	С
2	Базарна М.	3	4	4	3	14	70%	ВС
3	Волкова К.	5	4	3	4	16	80%	ВС
4	Дегтеренко А.	3	2	2	3	10	50%	С
5	Демидчук Є.	4	4	4	5	17	85%	В
6	Заєць Д.	4	4	3	4	15	75%	ВС
7	Замотайлова М.	2	3	3	4	12	60%	С
8	Іншин В.	5	4	4	5	18	90%	В
9	Жевжик М.	2	2	2	2	8	40%	Н
10	Ковалевська С.	3	3	3	3	12	60%	С
11	Коломийцев Д.	2	3	3	3	11	55%	С
12	Собода П.	3	3	3	4	13	65%	ВС
13	Лаврентьєва Ю.	4	4	4	4	16	80%	ВС
14	Максимова К.	3	3	2	2	10	50%	С
15	Мірошник Г.	4	5	4	5	18	90%	В
16	Попова Н.	2	1	3	2	8	40%	Н
17	Рикова О.	4	4	4	4	16	80%	ВС
18	Роденко О.	3	5	4	5	17	85%	В
19	Селіванов М.	4	3	3	4	14	70%	ВС
20	Селіванова О.	5	5	4	5	19	95%	В
21	Сімакін В.	4	3	3	3	13	65%	ВC
22	Тарасенко А.	2	3	2	3	10	50%	С
23	Тарасов А.	3	3	3	3	12	60%	С
24	Тарасова В.	4	4	3	3	14	70%	ВС
25	Хусейнов М.	2	3	2	2	9	45%	С
26	Христіна В.	5	4	4	5	18	90%	В
27	Чекачкова М	5	5	5	5	20	100%	В
28	Шпітальська А.	4	3	2	4	13	65%	ВС
29	Шушва О.	3	2	2	3	10	50%	С
30	Яковенко А.	4	4	4	4	16	80%	ВС
	УСЬОГО					412

З метою порівняння аналізу динаміки пізнавальної самостійності учнів у контрольному та експериментальному класі ми побудували кругову діаграму:

Рівень сформованості пізнавальної самостійності у 3-В класі (експериментальному):

Рівень сформованості пізнавальної самостійності у 3-А класі (контрольному):

Результати контрольного експерименту свідчать про те, що у експериментальному класі значно підвищився рівень пізнавальної самостійності у дітей при виконанні системи самостійних робіт на (14%), більше ніж у контрольному класі.

Таким чином підтверджується гіпотеза нашого дослідження про те, що використання системи самостійних робіт, буде позитивно впливати на формування пізнавальної самостійності молодших школярів.

Висновки до другого розділу

Як висновок, можна зазначити, що самостійна робота - це вища форма навчальної діяльності учня, що є формою самоосвіти.

Пізнавальна самостійність у навчанні - найважливіша передумова активного опанування учнями знань, умінь та навичок, а це у свою чергу призводить до особистісного зростання кожного учня. На її розвиток впливає організація всього навчально-виховного процесу. Не можна розвивати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри в свої сили. Тому до кожного завдання слід готувати, заохочувати, викликати у неї бажання спробувати свої сили на своїй роботі.

Самостійність молодшого учня виховує переважно на уроці і основним шляхом його розвитку є систематично і правильно організована самостійна робота учнів.

Самостійна робота - органічна частина навчального процесу, методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом матеріалу, рівнем підготовленості учнів.

Правильна організація самостійної розумової праці учнів вимагає від вчителя великої майстерності і високої методичної підготовки. Вчитель організує самостійну роботу, враховуючи особливості і конкретні труднощі окремих учнів в ході її виконання, планує хід розумових операцій, забезпечує індивідуально-диференційований підхід до учнів, формує у дітей необхідні прийоми розумової діяльності, прийоми засвоєння знань, прийоми правильного аналізу і синтезу, правильне співвідношення, зіставлення, прийому повноцінних узагальнень, аналогії.

Основними недоліками в практиці організації самостійних робіт є слабке керування цим процесом і репродуктивний характер багатьох завдань (списати, прочитати, вивчити, повторити та ін.). Звичайно подібні завдання необхідні, але обмежувати самостійну роботу тільки наслідувальними діями не можна, бо це гальмує розвиток пізнавальної самостійності учнів.

Доцільно організована самостійна пізнавальна діяльність позитивно впливає на якість знань учнів і виробляє у школярів уміння і навички навчальної праці, виховує у них серйозне ставлення до навчальних знань, занять, позитивно впливає на ставлення учнів до уроку, на дисципліну класу.

В організації самостійної роботи учнів на уроці і вдома, в забезпеченні її взаємозв'язку з позакласною й позашкільною роботою вирішальна роль належить вчителеві. Його методична підготовка, педагогічна майстерність й творча ініціатива вирішують успіх в оволодінні школярами раціональними методами і прийомами навчальної роботи, уміннями і навичками самостійно здобувати знання, використовувати їх на практиці.

Аналіз передового педагогічного досвіду і результатів експерименту дозволяє констатувати, що раціонально організована і систематично проведена вчителем на уроці самостійна робота учнів сприяє оволодінню всіма учнями глибоких і міцних знань, активізації розумових операцій, розвитку пізнавальних здібностей до довготривалої інтелектуальної праці, навчанню учнів раціональних прийомів самостійної роботи.

Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду вчителів в організації самостійної роботи учнів на уроці повинно бути в центрі уваги керівництва школи, методичних об'єднань, науково-педагогічних працівників, відділів народної освіти.

Висновки

Сучасність висуває серйозні проблеми розвитку й вдосконалення освіти. Від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.

Підвищення наукового рівня загальноосвітньої підготовки випускників середньої школи тісно пов'язано зі станом початкової освіти. У молодших класах в учнів формуються основні інтелектуальні уміння, необхідні для успішного оволодіння курсом середньої школи, розвиваються пізнавальні сили і здібності, зміцнюються їх уміння й навички самостійно засвоювати, здобувати та осмислювати навчальний матеріал. Найважливішою умовою виховання цих цінних якостей є підвищення пізнавальної самостійності дітей, розвиток у них пізнавальних інтересів.

У навчальній роботі самостійність виявляється в активності, спрямованій на набування, вдосконалення знань, оволодіння прийомами роботи. Пізнавальна самостійність завжди спрямована на засвоєння нових знань, передбачає готовність учня до пошукової роботи. Вона співвідноситься з творчими здібностями як родове і видове поняття, але формування цієї якості можливе лише в процесі активної інтелектуальної діяльності.

Самостійність - це насамперед свідоме мотивування дій та їх обґрунтованість, не піддавання чужим впливам, прагнення і здатність чинити відповідно до своїх особистих переконань. Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

Велике значення в цьому відношенні має висока майстерність учителя, його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного процесу, створення проблемної ситуації на уроці, правильна і раціональна організація видів самостійної роботи, пов'язаної з подоланням учнями певних труднощів і підведення підсумків виконання і об'єктивна оцінка роботи.

Так вчасно і повноцінно сформовані вміння та навички самостійної праці в початкових класах допомагають класоводові підтримувати інтерес до навчання. Завдяки цьому діти працюють активно, щоразу роблячи для себе невеликі, але важливі відкриття.

Експериментальне дослідження підтвердило, що самостійна робота учнів у процесі навчання є основним засобом виявлення і розвитку в них творчих здібностей, обдарованості, пізнавальної самостійності, підготовки до практичної діяльності. В міру переходу учнів з класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. Навчальний процес розкривається все повніше й глибше. У зв'язка з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються, але треба також пам'ятати, що самостійна робота - не самоціль , а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, пізнавальної самостійності, практичної діяльності. Таким чином, самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання. її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

Так вчасно і повноцінно сформовані вміння та навички самостійної роботи в початкових класах допомагають класоводові підтримувати інтерес до навчання. Завдяки цьому діти працюють активно, щоразу роблячи для себе невеликі, але важливі відкриття.

Отже, для успішного розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів необхідно формувати в учнів пізнавальні проблеми, розвивати бажання й уміння працювати самостійно, наполегливо добиватись результату у виконанні самостійних завдань. Шляхами такого формування є раціональне поєднання репродуктивної і продуктивної діяльності з метою доцільного збільшення питомої ваги частково-пошукових методів: запровадження в зміст початкового навчання спеціальної системи пізнавальних завдань, використання ефективних засобів керування пошуковою діяльністю молодших школярів, на різних етапах навчання.

Список використаної літератури

1. Державна національна програма «Освіта. Україна. XXI століття». - К.:, 1994. - с.9

2. Базелю І.І. Організація групової самостійної роботи учнів на етапі засвоєння нових знань // Педагог.: Республ. наук. метод. зб-к. К.: рад. Шк.., 1988. Вид 5, 117ст.

3. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся. - М.: Просвещение, 1984, 64с.

4. Буряк В.К. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра. // Рідна школа. - 2001. - № 9. - с.49-51

5. Вакуленко Н.Л. Самостійна робота та наукові дослідження школярів // Англійська мова та література. - 2005. - № 17(99) - с.4-5

6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - с.1101

7. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. - Київ: Либідь, 1997. - с.297

8. Горностаева З.Я. Проблема самостоятельной познавательной деятельности // Открыт. школа. - 1998. № 2

9. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. М.: Просвещение, 1983. - 144с.

10. Дидактика средней школы / Под ред. М.А. Данилова, М.Н. Скаткина. М.: Просвещение, 1982. - 319с.

11. Ёсипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Учпедгиз, 1961. - 239с.

12. Жарова Л.В. Организация самообразовательной учебно-познавательной деятельности учащихся. - Ленинград, 1986. - 80с.

13. Жарова Л.В. Управление самостоятельной деятельностью учащихся. - Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1982. - 75с.

14. Жарова Л.В. Учить самостоятельности: книга для учителя. - М.: Просвещение, 1993. - 205с.

15. Ігнатенко Г.В. Умови підвищення розвитку самостійності школярів на уроках трудового навчання // Оновлення змісту форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Наук. зап. - Рівне: РДГУ, 2002. - Вип..39. - с.58-63.

16. Кралевич И.П. Педагогические аспекты овладения обобщёнными способами самостоятельной учебной деятельности. / Мн. - 1989.

17. Крупська Н.К. Педагогічні твори. У 10-ти т., К., 1963, т. 3, с.511.

18. Кучинський М. Підготовча робота до уроків розвитку зв'язного мовлення // Початкова школа. - 2004. - №6. - С.21-22.

19. Линда А.С. Дидактические основы формирования самоконтроля в процессе самостоятельной учебной работы учащихся. - М.: Высшая школа, 1979. - 159с.

20. Лозовая В.И. Познавательная активность школьников. - Харьков: Основа, 1990. - 88с.

21. Методика викладання української мови: Навч. посібник / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко та ін.; За ред. С.І. Дорошенка. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк.., 1992, - с.220-222

22. Народна педагогіка: світовий досвід / Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. - К.: Знання-Прес, 2003. - 134 с.

23. Нильсон О.А. Теория и практика самостоятельной работы учащихся. - К.: Валгус ТАЛЛИН. - 1976. - 280с.

24. Орлов В.Н. Активность и самостоятельность учащихся - 1998.

25. Основи розвивального навчання на уроках мови у початкових класах // Т.І. Сурова; Кам'янець-Подільський. держ. ун-т, 2006. - 115 с.

26. Передрій Г.Р., Перепада А.І. Уроки української мови в 4 класі. - К.: Рад. Школа. 1980. - с.9-22

27. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. - М.: Педагогика, 1980. - 240с.

28. Пидкасистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. - М.: Педагогика, 1972. - 184с.

29. Пидкасистый П.И., Горячев Б.В. Процесс обучения в условиях демократизации и гуманизации школы. - М, 1991.

30. Пидкасистый П.И., Коротяев В.И. Самостоятельная деятельность учащихся в обучении. - Москва, 1978. - 78с.

31. Підвищення ефективності навчально-виховного процесу на уроках укр. мови: Збірник статей/За ред. Г.Р. Передрій. - К.: Радянська школа, 1982.- с.37-52

32. Подласый И.П. Педагогика начальной школы: Учеб. пособие для студ. пед. колледжей. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 400 с.: ил.

33. Полєвікова О. Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення процесу навчання рідної мови // Початкова школа. - 2004. - №3. - с. 15-16.

34. Руководство самообразованием школьников: из опыта работы / Ред. сост. Б.Ф. Райский, М.Н. Скаткин. - М.: Просещение, 1983. - 143с.

35. Савченко А.Я., Суворова Г.Ф. Учебно-воспитательный процесс в малокомплектной школе: Пособие для учителя. - К.: Рад. шк., 1987. - с. 107-114, с.171-181

36. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Ґенеза, 1999. - 368с.

37. Савченко О.Я. Організація навчального процесу в малокомплектній школі. - К.: Рад. школа, 1974. - 176с.

38. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. - К.: Рад. школа, 1982. - 176 с.

39. Савченко О.Я. Урок у початкових класах / Навч.- метод. посібник.-К.: Освіта, 1993. - 224с.

40. Солдатенков М.М. Теорія і практика самостійної пізнавальної діяльності : Монографія. - К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - 198с.

41. Стрезикозин В.П. К новым рубежам. - Начальная школа, 1978, № 3, с.5

42. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Х.: Прапор, 2005. - с.449

Размещено на Allbest.ru