Лексика кольору в українській мові

На сучасному етапі розвитку української мови спостерігається різний ступінь усталеності вживання відносних прикметників як кольоропозначень. До найбільш усталених можна віднести прикметники золотий, срібний, рожевий. Саме їх використав у своїй художній творчості українською мовою Т. Шевченко. Чи означає це, що на той час у мові не існувало інших кольоропозначень - відносних прикметників або вони існували, але не були відомі геніальному поетові? Аж ніяк. У російськомовному доробку художника виступають кольори малиновый, кровавый, гранатовый, розовый, золотой, коричневый, изумрудный, сапфирный, мраморный, молочный, серебристый, серебренный, також складні назви темнобронзовый, темно-каштановый, снежно-белый, белоснежный, серовато-млечный, беловато-серебристий. На нашу думку, відгадка криється в тому, що стиль поета ґрунтується на народних, фольклорних традиціях, які віддають перевагу соковитим, насиченим барвам [48, 51]:

І на гору високую

Виходжу, дивлюся,

І згадую Україну,

І згадать боюся.

І там степи, і тут степи.

Та тут не такії,

Руді, руді, аж червоні

А там голубії,

Зеленії, мережані

Нивами, ланами,

Високими могилами,

Темними лугами.

Шлях перетворення відносного прикметника на назву кольору уявляється багатоступінчастим. Від споглядання, коли людина принагідно відзначає, що ворона, галка, гайворон, словом - усяка галич - чорного кольору (чому й можливий фразеологічний зворот біла ворона - про людину, яка виділяється чимось незвичайним, неординарним), через якість кольорового предмета чи масті тварини як еталонного. А це вже підстава для порівнянь, у тому числі сталих, серед яких виділяється група народнопоетичних: «Вона була дуже гарна - біла, як папір, червона, як ягода, очі чорні, як вуглі» (Марко Вовчок).

Сталі порівняння назв кольорів з відповідно забарвленими предметами (неживими і живими) особливо характерні для абстрактних кольоропозначень: червоний - як кров, як маківка, як вишня, як жар, як грань, як буряк, як редька ...; чорний - як смола, як дьоготь, як сажа, як терен, як чобіт, як жук, як циган, як ніч...; білий - як сніг, як молоко, як сметана, як крейда, як стіна, як ріпа, як хустка...; жовтий - як жовток, як вощина, як цитрина, як смерть...; синій - як небо, як море, як бузина...; зелений - як рута; сірий - як сталь; рудий - як собака тощо.

Звичні асоціації, ніби дотики пензля, насичують кольором краєвид: «По обидва боки цілим муром витяглись у струнку височезні палаци: і білі, як сніг, і зелені, як рута, і блакитні, як китайка» (Панас Мирний). Інші барви потрібні для картини в дещо імпресіоністичній манері: «На дорогу мерзлу осідали Голубі сніжинки, ніби Іскри, Щось через дорогу пролітало, Як сніжинка, голубе і бистре» (М. Рильський). Голубі сніжинки... А як же тоді сніжно-білий колір - білий, наче сніг? Виходить, як коли... Вдивіться у присмеркове забарвлення снігу, як це робить поет: «Од вечірнього, од синього снігу здається місто з електричними місяцями голубим і гнідим» (В. Сосюра).

Широка амплітуда порівнянь, серед яких, звичайно ж, належне місце посідають ті, що входять до складу словникових тлумачень прикметників - назв основних кольорів (чорний... кольору сажі, вугілля; сірий... кольору попелу; білий... кольору крейди, молока, снігу; червоний... кольору крові; жовтогарячий... кольору апельсина, моркви; жовтий... кольору золота, яєчного жовтка, соняшникового суцвіття; голубий... кольору ясного неба), свідчить про спроможність цих слів називати найрізноманітніші відтінки кольору. Так, червоний колір порівнюється із забарвленням маку, рожі, півонії, калини, вишні, кавуна, буряка, редьки, помідора, рижика, коралів, вогню, жару, розпеченого заліза, випеченої цегли, вареного рака, ніг гусака або бусла, очей кроля тощо. Нерідко порівняння розгортаються в динамічний образ: «Червоні, як у кров умочені, черешні полум'ям горіли на сонці. Земля під ними була вкрита червоним листом і червоніла, як полита свіжою кров'ю» (М.Коцюбинський).

Та пряме зіставлення кольорів може не задовольнити мовця, і тоді прикметник виступає у формі вищого ступеня порівняння: «В неї коси від темряви ночі темніші, від ягід тернових чорніші» (Леся Українка) або «Чорніше чорної землі блукають люди» (Т. Шевченко). Чорна барва не тільки вживається на позначення кольору, але і може характеризувати темно-сині тернові ягоди або забарвлення ґрунту, яке частіше перед прикметником сірий: «Сірими грудочками впали [жайворонки] на стежину» (М. Стельмах). Чорним може називатися смаглявий колір обличчя: «Пані моя чорна, як жук, а пан ще чорніший, як той циган плашуватий» (І. Нечуй-Левицький) [48, 52].

Цікаво і своєрідно відтворює кольорові відтінки М.Коцюбинський, палітра цього художника слова надзвичайно багата. Митець не обмежується спектром, а подає різнобарвні картини, намагаючись зафіксувати найтонші відтінки кольору, оскільки вважає, що «фарби повинні приходити на допомогу слова». Тому характеризуючи колір, способи його творення, мовні засоби, зокрема словотвірні, які виразно позначають кольорові відтінки, скористаємось контекстами творів М. Коцюбинського.

Відомо, що передача кольорів та їх відтінків досягається різноманітними мовними засобами. Найчастіше колір передається такими частинам мови чи її формами: 1) прикметником: червоний, білий, жовтий і под. (найчастіше); 2) дієприкметником: «зсинілі уста», «зжовклі обличчя», «сиві, злинялі очі», «посинілі лиця»; 3) іменником: «золото сонця», «блакить неба»; 4) прислівником: «хмари червоно тліли», «було тісно, сіро і душно у камері»; 5) дієсловом: «синіло небо», «біліють стіни», «жовтіла глиняна круча» (часто через дієслова, які передають на відміну від прикметників колір у динаміці, позначають перехід від одного колористичного стану до іншого) [4, 141].

Надзвичайно ефективним способом для передачі кольорового різномаїття є спосіб складання із флексійною афіксацією. Яскраво позначається колір через складні прикметники, перша частина яких - колір, а друга - позначуваний предмет: «сіролистий», «чорноокий», «сивовусий», «білогривий».

Відтінки кольорів передаються і складними прикметниками двох видів: 1) прикметники, перша частина яких - слова світло-, блідо-, темно-, яскраво-: «ясно-зелений», «темно-сосновий», «яскраво-жовтий», цими означеннями передається різний ступінь яскравості, інтенсивності кольору; 2) прикметники, що позначають поєднання фарб, тонів; перше слово, що входить до його складу - додатковий колір, а друге - основний: «сизо-блакитний».

Часто колір передають відносні прикметники типу: «крейдяний», «глиняний», «восковий»; їх колірне значення формується на основі забарвлення того предмета, від назви якого вони утворились з допомогою суфіксів (восковий).

Традиційні прикметники у М. Коцюбинського набувають багато нових відтінків через застосування різноманітних суфіксів. Для М. Коцюбинського характерне вживання: 1) зменшувальних форм прикметників: «Он вийшла в поле дрібна біленька цятка» («Інтермецо»), що виражає оцінне ставлення автора до зображуваного; 2) прикметників із суфіксами неповноти: «Навіть душне повітря літньої днини приймало м'які синяві тони, в яких танули й розпливались контури далеких прибережних гір» («На камені»); «Дрібні хвилі зливались докупи і, мов брили зеленкуватого скла, непомітно підкрадались до берега...» («На камені»); 3) прикметників вищого ступеня порівняння, які позначають вищу якість предмета, насиченість кольорів: «І від того - синіше небо, чорніші крила» («Інтермецо»); «І знов перед Семеном чорне, пооране поле з ярами та видолинками, ще чорнішими, ще сумнішими» («Ціпов'яз»); ці означення вжиті, щоб підсилити психологічний стан героя, його настрій [4, 142].

Образне світосприймання здатне поєднати реальне і переносне значення назв кольорів: «Мов доля необорна була її краса, і чорна, мов те горе, була її коса» (Леся Українка).

Звичайно, не кожне з порівнянь стає джерелом назви кольору, вираженої відносним прикметником. Так, у групі червоного кольору стійким порівнянням відповідають прикметники кривавий, маковий, рожевий, калиновий, вишневий, кораловий, карміновий, рубіновий, кумачевий, буряковий. Порівняймо: червоний, як маківка вид - обличчя, як макове - макового тону сукня.

Між групами порівнянь і відносних прикметників спостерігається розходження, що частково пояснюється суб'єктивністю сприйняття кольору або широким кольоровим спектром реальних предметів. Димчастий колір, наприклад, характеризується як попелясто-сірий, тоді як О. Гончар пише про голубі, як дим, очі, а І. Нехода - про руду, як дим, воду Дунаю. Рудими, як тютюн, видаються очі М.Стельмаху, але ж тютюновим називається зелено-коричневий тон; мигдалевою зветься ніжно-рожева барва, а З. Тулуб змальовує молодицю з глибокими чорними очима під довгими віями і білими як мигдаль, зубами.

Вихоплено якусь мить, якийсь скороминучий відтінок з усієї, часом безмежної гами. Що таке небесний? Колір неба блідо-блакитний. Але ж небо таке мінливе! Згадаймо Т. Шевченка: «За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстиляє І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину». У цій картині переважаю гарячі, червоні барви. Оповите хмарами небо видається сірим, а то й чорним: «Місяць, підводячись вгору, мов у чорну воду, пірнає в загустілу хмару» (М. Стельмах); чорна сфера неба і вночі: «А угорі мільйони ран на чорнім тілі небозводу» (В. Сосюра).

Колір стиглих плодів різних сортів сливи не лише сливовий, тобто фіолетовий, а й жовтий, як бурштин; глина може мати різноманітне забарвлення - від білого до червоного, а глинястий - це змішаний сіро-жовтий колір; рожі бувають розмаїті - білі, рожеві, палеві, жовті, червоні, навіть блакитні й чорні, - але лише блідо-червона квітка послужила основою для назви кольору - рожевий (щоправда Г. Квітка-Основ'яненко пише про дівчину, червону, як панська рожа, що у саду цвіте). Дослідники відзначають, що навіть колір стиглої вишні - вишневий - сприймаєте як різні відтінки червоного і фіолетового кольорів, оскільки він залежить від стиглості ягід і сорту вишні [48, 55].

Розбіжність у співвіднесеності кольору знижується в міру закріпленості в мові цієї назви як абстрактного кольоропозначення. Так, рожевий, бузковий, золотий, кремовий кольори сприймаються однозначно, хоча рожі, як уже зазначалося, бувають різного забарвлення, бузок цвіте не лише ліловими, ай білими і фіолетовими квітами, золото зустрічається і з червонуватим відтінком, а забарвлення кремів залежить від їх складників. Під тілесним кольором розуміємо біло-рожевий тон, що відповідає здоровому кольору шкіри людини білої раси, а не будь-якого тіла (не смаглявого, не загорілого, не землистого, не мертвотно-блідого, не жовтого, не чорного тощо). Треба відзначити, що в тлумачних словниках бажано враховувати особливості відносних кольоропозначень і якомога точніше характеризувати їх значення: більша інформативність вигідно відрізняє тлумачення слова крейдяний - «який має колір крейди, білий» від попільний - «який має колір попелу».

Як бачимо, для яскравості, конкретності, виразності зображуваного письменники часто вживають слова із значенням кольору, використовуючи різноманітні мовні засоби творення кольорів.

Розділ ІІ. Використання кольорової лексики у професійній діяльності вчителя

2.1 Характеристика вмінь учнів визначати кольорову лексику

Найкращим варіантом для характеристики вмінь учнів визначати кольорову лексику, на нашу думку, є написання тексту-опису самими дітьми. Тексти-описи бувають діловими, науковими і художніми. Ми скористаємося останнім.

Художній опис - це образний опис. Він має вплив на уяву людини, на світ її почуттів, образних асоціацій. Приступаючи до роботи над текстами-описами, слід провести певні спостереження. Мова текстів-описів багата прикметниками, образами-порівняннями, епітетами. Для цього типу тексту можна поставити загальне питання який? (яка? яке?) [31].

Користуючись твором-описом, діти зможуть легко виявити характерні ознаки побаченого, влучно визначити його особливості, вдало підібрати потрібну лексику та ще й прикрасити її різними відтінками, емоційно забарвленими словами, чарівними порівняннями, епітетами.

Проте, перш ніж запропонувати таку роботу дітям, потрібно провести з ними бесіду за малюнками (малюнки подані у додатках).

- Дітки, що зображено на першому малюнку?

Велетенський айсберг, який плаває у крижаній воді океану.

- Коли уважно придивитися до цієї крижини, то які кольори можна побачити, адже там є не тільки білий колір?

Там є ще світло-фіолетовий, блідо-голубий, рожевий кольори-відтінки.

- А давайте подивимося на небо. Яке воно?

Небо хмарне, по ньому пливуть важкі, сірі хмари. Воно ще має рожеве і фіолетове забарвлення.

- Діти, бачите, справа є також малюнок. Це пейзаж. Придивіться до неба на ньому. Порівняйте його з попереднім малюнком.

Небо тут темно-голубе, подекуди зі світло-сірим відтінком і також хмарне.

- А як ви гадаєте, який настрій викликає небо, коли дивитися на ці малюнки?

На першому малюнку - це сум, печаль, тривога, суворість, а на іншому - задумливість, мрійливість, настороженість.

- Що ще зображене на цьому пейзажі?

Ліс, одиноке дерево, лан пшениці, гори.

- Як би ви описали дерево. Яке воно?

Дерево росте посеред лану пшениці. Воно зелене. Але коли придивитися, то можна побачити різні його відтінки: від світло-зеленого до темно-зеленого і навіть чорного. Крона його широка і розлога. Стовбур чорний і короткий.

- Що підкреслює суворість клімату на першому малюнку і мрійливість на другому?

На першому - це холодна, крижана, океанська вода, її чорні відтінки, її прозорість, яка відбиває сіро-фіолетове небо.

Мрійливість - це лан пшениці, який переливається, який хилиться від вітру. Це ніби хвильки на воді, а жовтий колір пшениці пом'якшує ще і похмуре синє небо.

На двох інших малюнках ми бачимо два різні заходи сонця.

- Давайте порівняємо небо. Якими кольорами воно зображене і про що воно хоче нам розповісти?

На малюнку зліва небо має синій колір. Хмарки, які ховають за собою яскраве сонечко, сірувато-голубуваті. Хмари ще не встигли повністю закрити сонечко і воно ще пускає свої промінчики навкруги. Вони жовтувато-рожевого кольору. А ще сонечко кинуло свій промінчик у воду. Небо хоче розповісти нам, що вже закінчився день і скоро настане тиха, спокійна ніч. Хвильки також починають зменшуватися і все менше і менше добігають до берега. Все стає спокійним і тихим. Пальми насолоджуються такою красою і теж затихають.

На іншому малюнку небо зображене у червоних тонах. Тут є і оранжевий його відтінок, і жовтогарячий, і світло-коричневий. Сонечко пускає свої промінчики на верхівки лісу, на річку, яка протікає недалечко, гори, за якими зовсім скоро заховається прекрасне ясне сонечко.

- Дітки, а як ви думаєте, можна різними кольорами показати один настрій?

Можна, бо коли ми порівнювали перші два малюнки, то настрій був холодний, сповнений відчаю і печалі. На інших двох малюнках автори різними кольорами передали спокій, тишу, радість прожитого дня.

- Молодці, а зараз ви кожен оберете для себе малюнок, який найбільше вам сподобався (Див. додаток А) і опишете його. Можете придумати також назву і скористатись планом на дошці:

План.

1. Що зображено на малюнку, які кольори переважають.

2. Яке небо?

3. Який настрій передає ця картина?

Зразки творів, написаних учнями.

Берег моря

На малюнку зображене морське узбережжя, пальми, які дивляться у воду. Вони темно-зеленого кольору з довгим чорним стовбуром.

Небо рожево-голубе. Є ще фіолетовий його відтінок. Хмари темно-синього кольору. Вони заступають яскраве сонечко, яке ще пускає свої промінчики у воду. По морю пливуть хвильки, які скоро затихнуть і все засне, бо настане довга ніч.

Настрій легкий, спокійний, сповнений радості від прожитого дня.

Захід сонця

На картині я бачу довгу річку. На її берегах розкинувся густий, темно-зелений хвойний ліс. Синьо-коричневі гори скоро закриють сонечко, яке ще кидає промінці навкруги.

Небо жовтогаряче, червоне, коричневе. Воно яскраве і дуже привабливе.

Коли я дивлюся на небо, то трішки сумую, але я знаю, що завтра буде інший день, такий же сонячний, теплий і веселий. І я знову радію.

Розлогий дуб

На малюнку зображений розлогий дуб. Він росте посеред лану жовтої пшениці. За цим велетнем є ще сіро-зелений ліс. Його майже не видно, але він великий і тягнеться далеко до сірих гір. Дуб від світло-зеленого до темно-зеленого і навіть жовтого кольорів. Від нього падає така ж тінь. Це видно на яскравій пшениці.

Небо голубе, синє і навіть сіре. Воно похмуре, але світло, яке відбивається від жовтого лану, робить його веселішим.

Настрій, коли я дивлюся на цю картину, трішки сумний, задумливий, наче дуб, мрійливий.

Велетень

І справді велетень! Це велика сніжна крижина, яка плаває по воді Північного Льодовитого океану. Вона біла, голуба, на вершечку сірого кольору. Ближче до нашого по прозорій воді плаває ще менший кусень льоду. Він, напевно, відірвався від свого татуся велетня.

Небо сіре, фіолетове. Хмари темно-сині, важкі. Здається, що вони ось-ось впадуть на землю.

Ця картина передає сумний, холодний настрій.

Отже, можна сказати, що діти справились зі своїми завданнями. Вони можуть визначати кольорову лексику, оперують потрібними словами і термінами.

Уміння користуватися кольоровою лексикою можна формувати і на уроках читання. У 3 класі (основний етап формування читацької самостійності молодших школярів) вся навчально-виховна робота з дитячою художньою книжкою планується так, щоб кожний учень навчився, а головне, звик вибирати і читати книжки із загальної для всього класу мети і власних читацьких можливостей, які удосконалюють від уроку до уроку. Систематична, спрямована вчителем робота учнів з книжкою і серед книжок, яка бере свій початок на уроках позакласного читання, але неодмінно продовжується в позаурочний і канікулярний час, повинна стати головним стрижнем усіх уроків позакласного читання.

Мета уроків полягає у формуванні в учнів стійкої потреби самостійно, усвідомлено вибирати і систематично читати книжки, застосовуючи при цьому всі знання, уміння і навички, якими вони оволоділи на уроках читання.

У процесі уроків позакласного читання діти оволодівають прийомами самостійної читацької діяльності: орієнтація в книжках одного автора або однотомних книжках різних авторів відповідно до заданої мети; відтворення вибраної і прочитаної книжки за планом; засвоєння закономірних зв'язків: автор - книжки, тема - автори, тема - книжки, жанр - книжки, жанр - автори. Діти вчаться користуватися такими видами бібліотечно-бібліографічної допомоги, як рекомендаційний плакат, каталожна картка [32].

Уроки позакласного читання проводять один раз на два тижні. Вчитель, проводячи бесіду з дітьми за прочитаним матеріалом, оцінює:

- правильність, обґрунтованість і вмотивованість орієнтування учнів у книжці й книжках;

- повноту, точність, емоційність висновків і суджень про прочитане, вміння учнів спертися при відповіді на текст книжки, використати ілюстрації й весь наявний читацький досвід, знання, вміння;

- ставлення учнів до книжок і до самостійного читання, а також громадську користь, яку він приносить як читач (його участь у створенні класної бібліотеки, картотеки, книжкових виставок) [31].

Виходячи із завдань, які ставить перед собою позакласне читання, вчитель легко може це реалізувати на одному з таких уроків. Взагалі знайомляться діти з таким видом навчальної діяльності ще у 2 класі. Тому зараз, а мова йде про 3 клас, діти свідомо самі можуть легко вибрати і прочитати певну книжку чи певне оповідання.

Вчитель, виходячи з поставленої мети про визначення кольорової лексики у творах В. Сухомлинського, може запропонувати її на одному з уроків позакласного читання. Тобто діти повинні самостійно вибрати оповідання або казки В. Сухомлинського, в яких би зустрічалися «кольорові слова» [42].

Діти з легкістю виконують це завдання. Вони вибирають такі оповідання:

Яблуко в осінньому саду

Пізньої осені маленькі близнятка Оля і Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилось пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.

Оля і Ніна аж скрикнули від радості.

- Як воно тут збереглося? - з подивом запитала Оля.

- Зараз ми його зірвемо, - сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.

Олі хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

- Хай тобі буде яблуко, Ніно…

Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:

- Хай тобі буде яблуко, Олю…

Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.

Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість.

Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

В цьому оповіданні є такі «кольорові» словосполучення:

пожовкле листячко, жовтий листочок, рожеве яблуко.

Вчитель з дітьми може за цими словосполученнями провести таку роботу:

- Складіть речення з першими словосполученням.

Пожовкле листячко все більше опадало з молоденької яблуньки.

- А яке ще листячко буває восени? Назвіть ці кольори.

Листячко буває коричневе, багряне, червоне, бордове.

- Дітки, а як ви гадаєте, багряне - це яке?

Це яскраво-червоний колір.

- Саме так, багряний - це чистий червоний колір, або ще кажуть густий червоний колір. До речі, у Стародавньому Римі саме такого кольору одяг носив сам імператор, оскільки фарба ця коштувала надто дорого, її добували з черепашок середземноморських равликів (з 10 тисяч черепашок видобували лише однин грам фарби) [51].

- Давайте складемо речення зі словосполученням «рожеве яблуко».

Оксанка в саду зірвала рожеве яблучко.

На зеленій травичці лежало рожеве яблучко.

- А якого кольору бувають яблучка? Вони ж не тільки рожеві?

Зеленого, жовтого, червоного.

- А які квіти бувають рожевого кольору?

Троянди, гладіолуси, жоржини.

- Порівняйте словосполучення «рожеве листячко» і «жовтий листочок». Яка між ними різниця?

Пожовкле листячко - це листячко, яке ще не зовсім жовте, воно ще має зелений колір, а жовтий листочок має лише жовте забарвлення.

Так вчитель може провести коротку бесіду з дітьми на таку цікаву тему, як «Кольорова лексика», використовуючи підібрані самими дітьми оповідання.

Оповідання В. Сухомлинського «Як дзвенять сніжинки».

Це було темного зимового вечора. Сонце сховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. Замерехкотіли зорі в глибокому небі.

Раптом з півночі насунула чорна хмара. Пливе над снігами.

Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. Тихо лягають на поле, на ліс, на дорогу. Я прислухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок.

Що воно дзвенить? Іду, прислухаюся. Дзвін лише від маленької ялинки, що росте у нас на шкільному подвір'ї. вслухаюся і дивуюся. То дзвенять маленькі сніжинки. Висять на ялинкових гілочках, доторкаються одна до другої, немов срібні дзвіночки. І дзвенять, дзвенять. Аж місяць прислухається.

В цьому оповіданні зустрічаються такі «кольорові» словосполучення, як зарожевів сніговий килим, чорна хмара, кришталева чаша, срібний молоточок, срібні дзвіночки.

- Як ви гадаєте, чому зарожевів сніговий килим?

Тому що в цей час заходило сонце за обрій і його промінчики дотикалися до сніжно-білого килима снігу.

- А які ще кольори можна побачити, коли дивитися на захід сонця взимку?

Сніжинки можуть виблискувати срібним кольором, можна побачити також жовтий та рожевий кольори.

- А давайте опишемо сніжинку. Як ви її уявляєте?

Сніжинка - це маленька біла зірочка. На сонечку вона виблискує різними кольорами. Вона легенька, наче пір'їнка.

- Кришталева чаша. А взагалі якого кольору кришталь? Напевно, прозорого, білого.

Кришталь - це маленькі камінчики, які містяться у кришталевому піску, який просіюють, а потім переробляють у різні кришталеві вироби: вази, стакани. Вони є у кожного з вас. Запитайте батьків, можливо вони знають щось цікаве, і ми обов'язково послухаємо про це на наступному уроці.

Наступне словосполучення «срібні дзвіночки».

- А якого кольору бувають дзвіночки? Це ж ще і квіти.

Є сині, фіолетові, білі дзвіночки. На вигляд вони однакові. У них круглі, світло-зелені листочки, високі тонкі стебла і гарні чашечки, опущені головкою вниз. Відрізняються вони лише кольором.

Вчитель - це і художник, і актор. Це людина від Бога, яка вміє не тільки дотримуватися певних догм, правил, а й частково змінювати якісь нюанси, педагогічно тактовно відшліфувати, відкоригувати, а в нашому випадку - вміло пристосуватися до проведення бесід з дітьми за прочитаними творами. Тобто вчитель може багатьма способами зацікавити дитину, підхопити її думку, розвинути її і вдосконалити.

2.2 Методичні рекомендації щодо використання кольорової лексики на уроках образотворчого мистецтва та української мови

На нашу думку, щоб збагатити лексику дітей чарівними кольоровими прикметниками, потрібно з ними працювати постійно, на різних уроках, не тільки тоді, коли програма вчителя вимагає написати твір-опис чи намалювати малюнок, а й, наприклад, на уроках природознавства. Можна запитувати дітей:

Яке небо? Якого воно кольору? Які листочки у клена? Які коси у стрункої берізки? Що і як змінилося, коли випав перший сніг?

Тобто, коли діти ведуть спостереження на уроці природознавства за змінами у природі і дають відповіді на одні і ті ж питання (Яке небо - хмарне, похмуре чи ясне? Вітряно сьогодні чи ні? Падає дощ чи світить сонце? і т. ін.), можна паралельно запропонувати дітям вести на уроках класного і позакласного читання чи української мови цікаві словнички, де б вони ці спостереження записували відповідно до вищезазначених нестандартних запитань, і назву яким давали б самі. Наприклад, такими назвами можуть бути: «Барвисті слова» «Кольори веселки». І от коли діти будуть називати стан неба на природознавстві, у словничках вони паралельно запишуть, що воно блакитне, синювато-голубувате, сніжно-біле, кришталево-прозоре, фіолетове чи червонясто-рожеве. Так само вони можуть характеризувати листочки клена (чи інших дерев): жовті, жовтогарячі, бронзові, коричневі, багряні, пурпурові, вишневі, фіолетово-червоні, бордові.

Також можна проводити роботу з різними текстами. Діти після ознайомлення з ними знаходять там кольорову лексику і також записують її у свої словнички. На майбутнє для них цей словничок буде досить корисним і може стати підказкою. Вони легко зможуть описати будь-яку пору року, пейзаж чи виконати схоже завдання іншої тематики.

Діти намагатимуться у всьому побачити малопомітні тонкощі і ще й надати їм певного забарвлення. Вони будуть використовувати ці прикметники у розмовному мовленні, що зробить його мелодійнішим і барвистішим. Наприклад, у подружки Марійки уже буде не просто гарна спідничка, а красива жовтогаряча спідничка з вишуканим ніжно-рожевим ремінчиком. Хіба дівчинці не буде приємно, що на її обновку відреагували таким цікавим висловом?!

Також можна при виборі засобів навчання, враховуючи кольорову лексику, підібрати саме такі малюнки, відеозаписи, наочні матеріали, які б розвивали у дітей відчуття кольорових відтінків.

Ще одним видом роботи можна запропонувати дітям показати на папері за допомогою слів, а потім фарб (або навпаки) якийсь незвичний, неприродний колір, наприклад смарагдовий, кришталевий, тілесний і т. ін.

Чи, наприклад, до запропонованого ряду слів дібрати прикметники з кольорової лексики, які асоціюються з поданими словами.

Запропонуємо декілька варіантів проведення уроків з використанням кольорових слів.

Конспект уроку з розвитку зв'язного мовлення у 3 класі

Тема: Написання твору за зоровою опорою та уявою. Кольори осені.

Мета: вчити учнів на основі спостереження та аналізу побаченого створювати твори; збагачувати мовлення школярів; використовувати споріднені слова;

виховувати почуття прекрасного, любові до рідної природи та бажання оберігати її.

Обладнання: тематичні малюнки про осінь, репродукція картини І.Левітана «Золота осінь», грамзапис «Пори року» (осінь - адажіо, Антоніо Вівальді), осіннє листя.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- Доброго ранку.

- Доброго дня.

Говорите ви і говорю вам я.

Хай плескають ручки,

Хай тупають ніжки,

Працюють голівки

І сяють усмішки.

- Листопаде, добрий день!

Зичим радості й пісень.

Вам же, гості, ми бажаєм

Бадьорості на весь день!

На сьогоднішньому уроці ми помандруємо до казкового осіннього лісу. Одного пустотливого дня народився пустотливий вітерець. Повіяв холодом і затанцювали усі листочки. Кілька чарівних листочків жбурнув він нам у клас. Але вони не прості, а із завданнями. Ось перше з них:

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Доберіть до слів кожної групи найбільш вдалі прикметники. З'єднайте пари слів стрілочками:

І варіант

вересень золотий

жовтень сумний

листопад щедрий

ІІ варіант

мряка бурхлива

дощ густа

злива легкий

2. Робота з мовним матеріалом

На галявині виріс дуб

і корою зашкаруб.

Розгорнув крислаті віти,

а на них - дубові діти.

Дуб гойдає їх, гойда,

і на діток погляда:

- Ви, скоріш зростайте, діти,

Рад я вами жолудіти.

Десь на осінь ви, смаглявці,

Сипонете на галявці.

І сказав дубок-сусід:

- Розпочавсь дубовий рід.

- Яке слово вас зацікавило?

(жолудіти)

- Від якого слова воно утворилося?

(жолудь)

- Випишіть з вірша «сімейку» слів.

(дуб, дубові, дубок, дубовий)

- Чим відрізняються слова дуб і дубок?

- Як називаються ці слова?

(споріднені, спільнокореневі)

Дуб (який?) - великий, кремезний, столітній, віковічний, задумливий.

Дубок (який?) - крислатий, високий, розлогий, зелененький, молоденький, кучерявий, міцненький.

3. Хвилинка каліграфії.

Покладемо на свою «Поличку пам'яті» слова: влітку, восени. Складіть речення зі словом восени.

ІІІ. Робота над складанням твору «Кольори осені».

1. Створення мовленнєвої ситуації.

Скільки поетів, композиторів, художників майстерно описували чи словом, чи музикою, чи мовою фарб красу осені. Нікого не залишає байдужою картина І.Левітона «Золота осінь». Розгляньте, яка краса!

А тепер заплющіть очі і послухайте музику А.Вівальді «Пори року».

Найкращі душевні відчуття викликають у людини чарівні осінні пейзажі.

Нещодавно і ми з вами мандрували осіннім парком, милувалися різнокольоровими сукнями дерев, блакитним і ще лагідним небом, не дуже щедрим, але ще яскравим сонечком. Частинку цієї краси ми перенесли в клас (букет).

- Подобаються вам ці листочки?

- Пригадайте, як вони шелестіли?

- Чи приємно було вам ступати по них? Весело чи сумно?

2. Повідомлення теми уроку.

- Сьогодні ми спробуємо створити кольорову осінь засобами мови.

3. Словникова робота.

- Як ще можна назвати осінь, щоб передати її ознаки.

Доберіть прикметники.

(щедра, барвиста, золотокоса, багата, жовтогаряча, чарівна, роботяща)

- Які порівняння підберете, з ким порівнюють осінь:

(осінь-чарівниця, тітонька, художниця, господарка)

- Доберіть синоніми до словосполучення «осінь прийшла».

(завітала, настала, прилинула.

Ходить - мандрує, хазяйнує)

- Де ходить осінь?

(по гаях, лісах, у парках, полях)

- Які стоять дерева?

(задумані, святково вбрані, стиха шепочуть)

- Що сталося з ними?

Розважався в полі вітер,

Колихав пожовклі віти.

Потрусив на землю листя

По-осінньому барвисте.

- В які кольори розфарбувала осінь дерева?

Хвилинка ерудита.

Берізка (яка?): тендітна, жовтокоса, золотиста, струнка, ніжна, білокора, жовті стрічки, жовті хустинки.

Клен (який?): зажурений, золотаво-червоний, вишневий, багряний, пурпуровий, замріяний, брунатний.

Дуб (який?): старий, гіллястий, міцний, кремезний, величавий, мужній, багряний чуб, мідно-бронзові шати.

Ялинки (які?): синьо-зелені, сумні, задумані, горді.

Горобина (яка?): весела, червоніє кетягами, червоні ягоди, наче намисто населене на нитку.

4. Фізкультхвилинка.

«Падає листя»

Падає, падає листя,

Листя в саду мерехтить.

Жовте, яскраво-вогнисте,

Тихо за вітром летить.

В вирій птахи відлітають -

Гуси, граки, журавлі…

Осі і остання вже зграя

Сумно курличе вгорі.

5. Складання плану.

План

1. Невидимка ходить гаєм (Прихід осені)

2. Жовтокоса господиня (Свято осінніх кольорів)

Святкове вбрання дерев.

3. Чудова пора року.

- Пригадайте, з яких частин складається текст?

- Який має бути зачин?

- Основна частина?

- Кінцівка?

6. Відтворення тексту за планом.

Підготовча робота до написання твору:

а) Бесіда (музика)

Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче молода,

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

А зараз ми будемо складати твір «Кольори осені».

Ось і завітала до нас чарівна, барвиста осінь. Мандрує вона по гаях, парках, лісах.

Святково прибрала жовтокоса господиня дерева, кущі. Тендітній, ніжній берізці вплела золоті стрічки. Кремезному старому дубові подарувала коричнево-брунатні шати. Не забула вона і про замріяного молодого клена. Розмалювала його листя у червоні, оранжеві, вишнево-багряні кольори. Лише ялинка стоїть зелена і гордовита. Боїться її, минає осінь.

Кружляють, вальсують листочки над землею. Вітають свою щедру барвисту художницю.

7. Учнівські твори (усні). Редагування.

- Оцінювання.

ІV. Підсумок уроку.

- Що ми вчилися робити на уроці?

- Яким вийшов наш твір? (цікавим, художнім)

Щоб милуватися цією красою з року в рік, ми повинні берегти природу, поважати її красу.

V. Домашнє завдання.

Виконати аплікацію на тему «Чарівна осінь» чи намалювати малюнок і оформити виставку.

Конспект уроку з образотворчого мистецтва у 1 класі

Тема: Сонячні зайчики, краплинки люблять райдужні хатинки.

Мета: Удосконалювати знання про художній образ. Сформувати наочне уявлення про казкових конструкторів природи: Сонячного зайчика, Голубу крапельку, Червону Іскорку. Дати відомості з кольорознавства про основні й похідні кольори. Розвивати спостережливість, уяву, фантазію. Поглиблювати і виховувати емоційно-естетичне сприймання природи через мистецтво.

Обладнання: Альбом, фарби, пензлики на підставці, склянка з водою, поролон.

Хід уроку

І. Організація класу:

До початку уроку чергові під керівництвом вчителя перевіряють наявність на робочих місцях необхідного обладнання.

- Дякую, що ви гарно підготували свої робочі місця! Окреме спасибі черговим!

ІІ. Мотивація конструктивно-художньої діяльності.

Місяць бачив зоряницю,

Що забрав із трав дівицю.

Щодня сонечко вставало,

Зоряницю підіймало. (Зоряниця - це краплинки роси).

Мету-мету - не вимету!

Несу-несу - не винесу!

Пора прийде - сам вистрибне. (Сонячний зайчик, промінь).

Милуйтеся мною та бійтеся мене -

За що я торкнуся, воно спалахне. (Іскорка вогню).

III. Повідомлення теми і мети уроку.

- Дітки, сьогодні ми будемо малювати Сонячні зайчики, краплинки й іскорку вогню. Ще ми відкриємо для себе «секрет» утворення зеленого кольору, закріпимо знання про кольори - основні й похідні, зустрінемося з «Чарівною плямою».

IV. Розвиток конструктивно-художніх умінь.

- Зараз, діти, будьте уважні. Я читатиму кольоровий віршик, а ваше завдання - намалювати кожен колір, який згадується у віршику.

Приготувались?

Кольоровий віршик

Любить пензлик мій до свята

Власний чубчик фарбувати.

Він у райдугу пірнає,

Кожний колір називає:

Це червоний - жар неначе.

Ще - оранжевий, гарячий.

Жовтий - як пшениця в полі,

Мов трава - зелений колір.

А наступний колір - синій.

Синій колір, ніби річка,

Фіолетовий, як нічка.

- Назвіть, будь ласка, кольори, які ви намалювали.

- Як можна одним словом назвати це кольорове різнобарв'я? (Веселка).

- Правильно, це кольори веселки. Пригадайте, які з них теплі, а які холодні.

(Теплі - червоний, оранжевий, жовтий, холодні - зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

- А чому кольори поділяються на теплі і холодні, за якою ознакою? (Ті, що теплі, в них більше сонячного, а сонце асоціюється з теплом. Холодні ж - з ніччю, з прохолодою).

Знаєте, діти, пензлик любить не тільки прихорошуватись до свята, він ще чудовий математик. Ось які «кольорові» приклади вирішив. Давайте прочитаємо їх.

(Учні по черзі читають)

- Крапелька жовта + крапелька синя дорівнює крапельці зеленій, удвічі більшій.

1 ж + 1 с = 2 з

- Велика крапелька зелена мінус крапелька синя дорівнює крапельці жовтій.

2 з - 1 с = 1 ж

- Велика крапелька зелена мінус крапелька жовта дорівнює крапельці
синій.

2 з - 1 ж = 1 с

Придумайте власні «кольорові приклади».

- Сьогодні у нас в класі незвичайний день, до нас завітали високоповажні гості - конструктори природи. Зараз вони вам представляться. У сонечка-мами, як м'ячик, Синочок був - Сонячний зайчик.

- Що ж утворилося з багатьох-багатьох Сонячних Зайчиків? (Сонечко).

- Намалюйте Сонячного Зайчика на основі кружечка.

У синьої мами - Хмаринки Була собі доня - Краплинка.

- Із хмаринки падає краплинка води. Яка в неї форма і колір?

- Намалюйте крапельку на основі трикутника.

Вогонь на червоних долонях Гойдав свою Іскорку-доню.

- Над вогнищем злітають маленькі іскорки. Яка в них форма і колір?

- Що утвориться з багатьох іскорок? (Полум'я)

- Намалюйте іскорку на основі двох трикутників.

- От ми і познайомились з нашими гостями: Сонячним Зайчиком, Синьою Краплинкою і Червоною Іскоркою.

- То ж які основні кольори ви знаєте? (Червоний, синій, жовтий).

- А які кольори називають похідними? (Ті, що походять від основних).

- Є у нас таке кольорове правило, ось послухайте:

Червоний колір іскорки,

Жовтий колір сонячного зайчика,

Синій колір краплинки Називаються основними,

Жовтогарячий, зелений, фіолетовий - похідні кольори,

- Уважно слухаючи, подумайте.

Дослід 1. Сонячний зайчик спіймав крапельку. Який новий колір з'явився? (Зелений).

Дослід 2. Крапелька спіймала іскорку. Який колір з'явився? (Фіолетовий).

Дослід 3. Іскорка спіймала Сонячного зайчика. Який колір з'явився? (Оранжевий).

- Молодці, а тепер історія з життя наших героїв, послухайте.

Зустрілися під небесами

Краплини і зайчика мами.

Допоки вони розмовляли,

Їх діти про дощик співали:

«Сонячний дощику,

Зварю тобі борщику

В зеленому горщику»

Краплини та зайчики спали

І буйною зеленню стали.

- Зараз ми спробуємо з вами відтворити цей момент. Візьміть крапельку жовтого кольору Сонячного зайчика і змішайте його з крапелькою синього кольору краплинки.

- Який колір утворився? (Зелений),

- То з яких кольорів з'явився у нас зелений колір? (Жовтого і синього).

V. Творча робота «Чарівна пляма».

- Що ж, прийшов час познайомити вас з дійсно казковою істотою «Чарівною плямою». Візьміть чистий аркуш паперу, пензлик і фарби. Намалюйте велике уявне коло. Розмістіть краплини фарб по колу. Подуйте на кожну крапельку. Що «намалювали» краплини? Які чарівні істоти ви побачили?

VI. Підсумок

- Молодці, ви сьогодні здійснили подорож Чарівною країною кольорів і, я думаю, багато запам'ятали.

- То які кольори є основними?

- Які кольори називаються похідними?

- Що ще запам'яталось вам сьогодні?

Подібних вправ, завдань, уроків можна придумати ще дуже багато (Див. додаток Б). У цьому вчителю допоможуть його фантазія, наполегливість і бажання урізноманітнити та покращити свою роботу і навчання дітей. Також можна запропонувати самим дітям спробувати розробити такі вправи. Вони будуть раді вам допомогти вчителям, а в процесі пошуку збагатяться і самі.

Висновки

Педагогічними передумовами збагачення словникового запасу молодших школярів слугують насамперед питання інтелектуального розвитку особистості. На нашу думку, однією із таких передумов є використання високо художньої лексики, запозиченої із творів українських і зарубіжних майстрів, а також з витоків фольклору.

Лексика сучасної української літературної мови - один з найважливіших об'єктів стилістики. Теоретичне осмислення й практичне використання слів з властивою їм стилістичною функцією забезпечує високий рівень мовленнєвої культури кожного мовця.

До професійного словника носіїв літературної мови належать не тільки вузькоспеціалізовані терміни, а й ті семантичні варіанти, які властиві окремим з них і виявляються у функціонуванні їх не в одній, а в кількох спеціальних сферах людської діяльності [2].

Обсяг професійно-виробничої лексики швидко збільшується, уточнюється семантично в науковій, навіть у побутовій сфері, через що розгортається стилістично, функціонально. Терміновані професійно-виробничі лексеми нерідко наповнюються певними особистісними емоціями, зрозумілими багатьом учасникам розмови. Цю лексику дедалі ширше використовують в усному виробничому мовленні, у публіцистиці, в художній літературі тощо.

Художня література володіє широким арсеналом мовних засобів, їх світ - багатий та різноманітний. Важливу роль для повного відображення картини світу відіграють засоби, котрі позначають колір, оскільки колір не лише прямо вказує на забарвлення, а здатний набувати переносних значень і навіть символічного звучання.

Назви кольорів з мінімальним семантичним об'ємом - це, в основному, слова, утворені письменниками для більш глибокого і яскравого художнього зображення явищ природи, образів персонажів. Ці назви кольорів збагачують нашу мовну скарбницю

Кольорова лексика у цьому контексті дає широкі можливості для збагачення не лише активного словника учня, але й виховання у нього багатьох естетичних рис.

Необхідно сказати, що чинні підручники для початкової школи дають можливість досить широко використовувати кольорову лексику на уроках. Разом з тим таке використання не має обмежуватись лише одним засобом (в нашому випадку навчальною книгою). Вчителям потрібно частіше звертати увагу на кольорові слова, вчити учнів їх знаходити, пропонуючи додаткові вправи, використовуючи інші засоби навчання.

Процес оволодівання кольоровою лексикою не повинен також обмежуватись певними уроками. Такі слова можна пропонувати учням на уроках української мови, образотворчого мистецтва, предметах творчого напрямку.

Список використаних джерел

1. Авраменко В.І. Розвиток навчальної термінологічної лексики у процесі розбудови української системи освіти / кінець XIX - початок 80-х років XX століття. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. - К., 2003. - 206 с.

2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов - 2-е изд., стереотип. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 576 с.

3. Бабій І. Естетична функція прикметників сірий, сивий, сизий (на матеріалі прози М. Коцюбинського і М. Хвильового / Наукові записки. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ. - 1999. - Випуск 2. - С.210-214).

4. Бабій І. Колір і деякі мовні засоби його творення (на матеріалі малої прози М. Коцюбинського) / Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових читань, присвячених пам'яті професора Івана Ковалика. - Тернопіль, 1993. - С. 140-142.

5. Бандура О. З історії української мови // Дивослово. - 1997. - № 1. - С. 14-17.

6. Бацій І.С. Краса і сила слова. - К.: Рад. шк., 1983. - 97с.

7. Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання // Магістр. - Випуск № 1. - 2005. - С. 95-98.

8. Василевич А.П. Цвет синий или голубой? // Энергия: экономика, техника, экология. - 2005. - № 6. - С. 66-70.

9. Варзацька Л.О. Навчання мови та мовлення на основі тексту: Посібник для вчителів. - К.: Рад. школа, 1986.

10. Виноградов В.В. О языке художественной литературы - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - 653 с.

11. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи - М.: Изд-во АН СССР, 1963. - 255 с.

12. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1976. - С. 64-97.

13. Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-3 класів. - К.: Рад. школа, 1980.

14. Гольдберг А.М. Особливості оволодіння учнями молодших класів лексикою рідної мови. - К.: Рад. школа, 1959.

15. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. - К.: Наук, думка, 1991. - 192 с.

16. Гребенькова Л.О. Матеріали до уроків. Читання. 3 клас. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - 272 с.

17. Грибова Л.О. Цвіте земля кольорами // Українська мова і література в школі. - 1980. - № 1. - С. 66-68.

18. Грушевський М.С. Про українську мову і українську школу / Перед. Я. Гояна. - К.: Веселка, 1991. - 46с.

19. Дятчук В.В., ІІустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. - К.: Наук, думка, 1983. - 156 с.

20. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.: Наукова думка, 1984. - 255 с.

21. Івлєва Г.П. До питання про спеціальну і полі функціональну лексику. - Мовознавство, 1982. - № 3. - С. 50-54.

22. Забєліна В.П. Через порівняння до образу // Культура слова: Міжвід. збірник. - Вип. 25.- 1983. - С. 27-29.

23. Кириченко І.М. Українсько-російський словник. - Т. 6. - К.: Радянська школа, 1971. - 35 с.

24. Коцюбинський М.М. Твори: В 2-х т. - Т. 1. - К.: Наук, думка, 1988.

25. Коцюбинський М.М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К.: Наук, думка, 1988.

26. Крижанівська А., Симоненко Л. Актуальні проблеми упорядкування наукової термінології. - К.: Радянська школа, 1987. - 15с.

27. Крижанська О. Лексико-семантична група назв кольорів в українській мові // Наукові записки ТДПУ ім. Володимира Гнатюка. Серія 8: Мовознавство, № 1. - 1998. - С. 159-162

28. Крижанська О.М. Лексико-семантичне поле назв кольорів у сучасній українській літературній мові / Семантика мови і тексту. Матеріали V міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ, 1996. - С. 98-99.

29. Крижанська О. Назви та позначення жовтого, зеленого, голубого, синього в українській мові // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету . Актуальні проблеми сучасної філології. - Рівне, 2001. Вип. 9. - С. 138-141.

30. Критенко А.П. Семантична структура назв кольорів в українській мові // Славістичний збірник (укр. комітет славістів). - К.: Вид-во АН УРСР, 1963.- С. 97-111.

31. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (методика і технологія навчання). - Тернопіль: Астон, 2005. - 252.

32. Наумчук М., Наумчук В. Книжечка-виручалочка «Я пізнаю світ». 3 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. - 208 с.

33. Одинцова Г., Кодлюк Я. Цікавинки на уроках рідної мови: Посібник для вчителя початкових класів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - 128 с.

34. Орап М.О. Барвисте мовлення: 1 клас: Вправи для розвитку мовлення в період навчання грамоти. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.

35. Покидько О. Лексичні вправи для учнів початкових класів // Початкова освіта. - 2001. - С. 9.

36. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа. - 2006. - 432 с.

37. Пятницкий В.Д. Выражение цвета словом и словосочетанием // Русс. яз. в школе - 1986.- № 1. - С. 74-77.

38. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 класу. - К.: Освіта, 2003. - Ч. І. - 138 с.

39. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 класу. - К.: Освіта, 2003. - Ч. ІІ. - 143 с.

40. Сапун Г., Канчук В., Пачашинська М. Уроки читання у 3 класі. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. - 192 с.

41. Словник української мови: В II т. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

42. Сухомлинський В. Пшеничний колосок. Оповідання та казки. - К.: Веселка, 1985. - 32 с.

43. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ - 3-є видання - К.: Вища школа, 2001. - С. 116-137.

44. Сучасна українська літературна мова / За ред. О. Пономарева. - К.: Либідь, 1997. - С. 38-78.

45. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1973. - С. 198-202, 151-152.

46. Франко З. Образність в українському мовленні // Українське усне літературне мовлення / За ред. І.К. Білодіда, М.А. Жовтобрюха та ін. - К.: Наукова думка, 1967. - 68-76 с.

47. Франко І.Я. Літературна мова і діалекти. - Т. 37. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту. - 1962. - 340 с.

48. Фридрак В.Б. Веселкове різнобарв'я (прикметники-кольороназви) // Укр. мова і літ. в шк. - 1991. - № 10. - С. 51-55.

49. Хвильовий М. Твори: В 2-х т. - Т. 1. - К.: Дніпро, 1991.

50. Хвильовий М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К.: Дніпро, 1991.

51. Хорошковська О.А. Розвиток мовлення молодших школярів: Посібник для вчителя. К.: Рад. школа. - 1985. - 96 с.

52. Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Радянська школа, 1974.

53. Шахова Л.И. Структурно-функциональная характеристика лексико-семантической группы существительных «чувства, переживания» в русском языке. - К.: АКД, 1980.

Размещено на Allbest.ru