Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії

Уміння користуватися підручником виробляється поетапно. Першим і найбільш простим етапом є загальне знайомство з підручником географії. На цьому етапі вчитель знайомить учнів зі змістом підручника, пояснює, для чого в ньому поміщені схеми, ілюстрації, таблиці і як з ними працювати.

На другому етапі здійснюється пояснювальне читання. Учитель читає текст, пояснюючи важкодоступні моменти. Після цього школярі ставлять питання до прочитаного фрагмента з метою осмислення тексту й виділення в ньому головного.

На третьому етапі робота з підручником ускладнюється. Учням пропонується самостійно скласти план переказу. У такий спосіб формується вміння послідовно, на основі попередньої систематизації вивчати матеріал, поміщений у підручнику. Робота зі складання плану полягає в читанні школярами тексту, поділі його на значеннєві відрізки, формулюванні їхніх назв, переказі за складеним планом.

На четвертому етапі здійснюється вибіркове читання. Воно проводиться для того, щоб поглибити вміння учнів самостійно вибирати з підручника необхідні їм відомості. Наприклад, учитель пропонує наступне завдання: „Знайти в підручнику, чим відрізняються верхові болота від низинних“. Рішення подібних навчальних завдань направляє школярів на усвідомлений відбір необхідного навчального матеріалу. У цьому випадку підручник виконує не тільки функцію джерела знань, але й розвиваючу функцію, оскільки розвивається вміння аналізувати й вибирати головне [49].

Робота з підручником не обмежується аналізом тексту. Більшу роль у формуванні вміння самостійно здобувати знання грають і інші його компоненти. Аналіз картографічного матеріалу допомагає осмисленню причинно-наслідкових зв'язків. Ілюстрації підручника сприяють образному сприйняттю тексту за рахунок включення в мислення емоційної сфери учнів. Питання й завдання, вміщені наприкінці параграфів, направляють розумові процеси на вивчення основних, принципових положень теми.

У процесі підготовки до уроку вчителеві потрібно визначити компоненти методичного апарату підручника, а також етапи уроку, на яких ці компоненти будуть використані.

У методиці навчання географії розроблені наступні прийоми роботи з підручником:

ѕ орієнтування в підручнику (знаходження необхідного
параграфа, малюнка, визначення структури підручника);

ѕ робота з текстом (пояснювальне читання, знаходження необхідних даних, розподіл тексту на значеннєві блоки, формулювання понять, складання плану);

ѕ робота з питаннями й завданнями (орієнтування в питаннях і завданнях, самостійна робота з ними, відбір інформації, необхідної для відповіді на питання);

ѕ робота з текстовими картами (читання умовних знаків карти, зіставлення карт, характеристика об'єктів, які на них зображені);

ѕ робота зі статистичними матеріалами (аналіз, порівняння, систематизація, розрахунки);

ѕ робота з малюнками, ілюстраціями, фотографіями (опис, аналіз, порівняння);

ѕ робота із профілем (читання, аналіз);

ѕ робота з декількома компонентами підручника (текст ? текстова карта, текст ? малюнок, текст ? завдання, текст ? статистичні матеріали ? таблиці, профіль ? карта ? завдання й т.п.).

Навчання розглянутим прийомам здійснюється на уроках і припускає певну послідовність [42].

Перший етап ? уведення прийому. Учитель знайомить учнів зі складом прийому, пояснює його значення, Повідомляє інструкцію з виконання прийому. Після цього на конкретному прикладі школярі знайомлять зі зразком виконання прийому. Підсумком роботи на цьому етапі є репродуктивна діяльність учнів. Другий етап ? засвоєння прийому. Школярі під керівництвом учителя виконують комплекс завдань, пов'язаних з використанням прийому. На цьому ж етапі перевіряється, як сформований прийом, і вносяться необхідні корективи.

Третій етап ? самостійне використання прийому з метою набуття нових знань.

Сучасні підручники географії відрізняє високий науковий рівень і педагогічно обґрунтований методичний апарат, побудова якого спрямована на вирішення важливого завдання ? навчити учня вчитися. Підручник географії ? це засіб навчання комплексного характеру. При роботі з ним сполучаються прийоми роботи зі словом (текст підручника), картографічними й статистичними матеріалами, зі схемами, малюнками, фотографіями й т.д.

Успішна організація роботи з підручником можлива лише за умови, якщо вчитель добре знайомий з його змістом, особливостями побудови й володіє прийомами роботи із цим засобом навчання. У підручниках виділяються два структурних „блоки“: навчальний текст і позатекстові компоненти. Кожний з них складається з декількох елементів, що виконують певну функцію [40].

Основу підручника становить текст, органічно пов'язаний із позатекстовими компонентами. Останні в багатьох випадках несуть нову для учнів інформацію.

Тексти підручників географії близькі до тексту наукового пояснення й включають теорію, пояснення, описи, методологію. Теорія представлена формулюваннями наукових понять, законів, принципів, світоглядних ідей, що узагальнюють висновки.

Більшість термінів, що позначають поняття, виділено шрифтом, дані визначення багатьох понять, тобто названі їхні істотні ознаки.

Пояснювальний матеріал покликаний розкрити географічні зв'язки (наприклад, між окремими компонентами усередині природних і територіально-виробничих комплексів), пояснити принципи розміщення галузей виробництва, причини виникнення тих або інших природних явищ або процесів. Нерідко пояснення в тексті носить проблемний характер, що сприяє розвитку творчого мислення школярів, служить засобом активізації їхньої пізнавальної діяльності. Традиційними для географічних текстів залишаються описи й характеристики об'єктів і явищ.

Значне місце займає в тексті розкриття способів отримання наукового знання, знайомство з методами науки. Найбільша увага приділена картографічному методу [33].

Розуміння тексту ? процес складний. Воно залежить, зокрема, від наявності необхідних знань, що вивчаються, від співвідношення кількості знайомих і незнайомих слів, від рівня сформованості навички читання.

Позатекстові компоненти підручника виконують і навчальну й контролюючу функцію. У кожному підручнику поміщено кілька сотень запитань і завдань, спрямованих на засвоєння понять, установлення зв'язків, залежностей, на застосування вмінь. Питання й завдання розташовані в різних місцях підручника. Завдання, що передують параграфу, розраховані на активізацію раніше засвоєних знань з географії й інших предметів. Питання й завдання, вміщені в тексті, допомагають направити розумову діяльність учнів у ході засвоєння нового навчального матеріалу, а ті, що стоять наприкінці параграфів, вимагають застосуванню отриманих знань і вмінь, контролюють засвоєння нового матеріалу. Завдання наприкінці великих розділів і тем носять узагальнюючий характер, сприяють систематизації знань, підведенню школярів до узагальнюючих світоглядних висновків.

Виконання завдань і запитань опирається на різні джерела знань: текст, карти підручника й атласу, графіки й діаграми, статистичні таблиці, малюнки й фотографії, схеми й профілі. Завдання різні за формулюванням й вимагають різноманітної діяльності школярів: визначити по карті, порівняти, навести приклади, дати опис, пояснити, накреслити профіль, записати у зошит, нанести на контурну карту, заповнити таблицю й т.д.

Ілюстративний матеріал має різноманітний вигляд і форму: різні за змістом карти в тексті, на форзаці, діаграми й графіки, схеми й таблиці, малюнки й фотографії, прості й складні профілі, орографічні схеми. Ілюстрації не тільки конкретизують текст, але є й самостійним джерелом знань.

Словник термінів, поміщений наприкінці підручників, дає майже повний перелік наукових понять кожного курсу географії.

Вивчення практики масової школи показує, що більшість учителів правильно розуміє функції підручників географії й широко використовує їх на всіх етапах навчання, особливо при вивченні нового матеріалу. Але все-таки закладені в підручниках можливості реалізуються в навчальному процесі не повністю. У роботі з підручником є типові недоліки: учителі найчастіше звертаються до ілюстративного матеріалу, але мало організовують роботу учнів з текстом. Школярі ж при виконанні домашньої роботи, як правило, обмежуються читанням тексту, не звертаючи уваги на текстові карти, схеми й інші позатекстові компоненти. Учителі мало займаються формуванням в учнів умінь працювати з підручником. У результаті цього багато школярів часто працюють із підручником нераціонально, затрачаючи на підготовку уроків надмірно багато часу [42].

Названі вище особливості побудови підручників географії дають можливість широко використовувати їх у складі різних методів навчання. Наприклад, пояснювально-ілюстративний метод, тобто передача учнем готової інформації, має місце в тих випадках, коли учні читають і переказують текст, роблять описи по малюнках, зчитують дані з текстових карт і т.д. Репродуктивний метод здійснюється за допомогою завдань, спосіб виконання яких учнем відоме, наприклад складання плану тексту, складання схем, систематизація навчального матеріалу в таблиці й т.д. Частково-пошуковий і дослідницький методи застосовуються при аналізі тексту з метою виявлення якої-небудь закономірності, правила для встановлення нових для учнів прямих і зворотних зв'язків. Для організації пошукової діяльності використовуються ілюстрації підручника, особливо умовні ? у вигляді схем, графіків, статистичні додатки. Частина завдань підручника носить характер проблемних питань і завдань, наприклад: „відомо, що в лісах утворюється більше рослинної маси, ніж у степах, однак чорноземні ґрунти набагато родючіші підзолистих. Чим це пояснити?“ (VІІ клас).

Найбільш сприятливі умови для використання дослідницького методу створюють краєзнавчі завдання підручника.

Вони спонукають школярів самостійно вести пошук, збір, обробку й інтерпретацію краєзнавчого матеріалу.

Багато прийомів роботи з текстом є міжпредметними. Наприклад, п'ятикласникам, що приступають до вивчення географії, повинні бути знайомі такі прийоми, як просте відтворення тексту (переказ, правильна побудова відповіді на основі тексту), розподіл тексту на частини, складання короткого й розгорнутого плану, відповіді на питання по тексту, виділення в ньому істотного (головної думки), установлення на основі тексту причинно-наслідкових зв'язків, знаходження в тексті тих положень, які доводить учитель, і т.д. Тому роботу с текстом підручників географії доцільно починати з перевірки прийомів, якими учні повинні вже володіти. При цьому варто враховувати своєрідність географічних текстів, їхній тісний зв'язок з іншими джерелами знань, насамперед з картою [40].

Географічні тексти включають кілька логічних елементів і тому важливо навчити школярів при роботі з текстом їх розрізняти. Із цією метою на початку навчального року варто провести пояснювальне читання декількох нових текстів, указуючи на логічні частини: опису об'єктів і явищ (погодних умов, рослинності, вигляду міст і т.д.), факти (довжина рік, висота гір), пояснення причин явищ і процесів, висновки. Особливо важливо навчити школярів виділяти в тексті теоретичний матеріал: визначення понять, формулювання принципів, ідей, закономірностей.

Одним з ефективних прийомів роботи з підручником є складання розгорнутого плану теми, досліджуваної на уроці. І хоча це добре знайомий учням прийом роботи, все-таки, як показує практика, нерідко вони затрудняються складати плани до географічних текстів. При складанні планів учням необхідно роз'ясняти, як користуватися апаратом орієнтування підручника (підзаголовками, розходженням у шрифтах, розподілом на абзаци).

При роботі з географічними підручниками особливо характерні завдання на одночасне використання тексту й карт, на зіставлення даних карт і тексту, на виділення додаткових до карти відомостей, знайдених у тексті. Доцільно також висновки, отримані на основі аналізу карт та іншого ілюстративного матеріалу підручника, зіставляти з текстом. Так, проаналізувавши кліматичні графіки й діаграми в підручнику VI класу, учні зіставляють свої висновки з описом клімату й погодних умов у тексті або ж, навпаки, підбирають відповідні графіки і діаграми до тексту [33; 40].

Ефективним видом роботи з текстом є складання на його основі малюнків, схем, таблиць, за допомогою яких можуть бути систематизовані географічні факти, вироблені правильні уявлення, розкриті істотні ознаки понять.

За завданням учителя школярі роблять перегрупування тексту зі знаходженням наслідків і причин по наслідках (наприклад, визначити загальні риси в будові рельєфу й історії його розвитку в материків південної півкулі, знайти причини виявлених рис подібності), здійснюють порівняння, знаходять у тексті положення, які доводить учитель. Учитель зобов'язаний ставити завдання як можна конкретніше (наприклад, указувати, скільки доказів необхідно знайти в тексті). Прийоми використання питань і завдань також різноманітні, що залежить від мети й змісту уроку. Підручники включають завдання різної складності, це дозволяє здійснювати з їхньою допомогою індивідуальний підхід до учнів. Корисно запропонувати учням провести самостійно класифікацію питань по джерелах знань або по видах діяльності (установлення фактів, зв'язків, порівняння, визначення поняття, формулювання принципу, закону, креслення схем, таблиць і т.д.).

При організації роботи з текстовими картами необхідно насамперед визначити їхню роль у формуванні знань, вивчити значеннєве навантаження, зв'язок з текстом, виявити види робіт, які можна використати при аналізі. У підручнику для ІХ класу більшість карт-схем супроводжуються запитаннями й завданнями, які вимагають пояснити причини розвитку й розміщення продуктивних сил, установити динаміку явища, знайти риси подібності або розходжень у спеціалізації економічних районів і т.д. Однак в інших підручниках географії текстові карти найчастіше носять характер ілюстрацій основних положень, викладених у тексті, і тому вчителеві доводиться самому конструювати питання для аналізу текстових карт. Наприклад, завдання до карти-схеми „Будова поверхні Передньої Азії“ у підручнику VI класу вчитель може доповнити наступними питаннями: чим відрізняється географічне положення Іранського нагір'я від положення Малоазіатського нагір'я? Що загального в будові рельєфу нагір'їв? Зіставте карту підручника й атласу, назвіть деякі гірські хребти, що оточують нагір'я. Продукти руйнування якого нагір'я заповнюють прогин Месопотамської низовини? Зіставляючи карти підручника й атласу, установіть, які корисні копалини добувають на внутрішніх частинах нагір'їв, які ? в окраїнних горах. Чим відрізняється рослинність окраїнних гір від рослинності внутрішніх частин нагір'їв? І т.д. [33; 40].

В організації роботи з підручником географії доцільно розрізняти кілька етапів. Перший характеризується тим, що робота проводиться під безпосереднім керівництвом учителя; він закріплює в школярів уже відомі їм уміння й навчає новим. На другому етапі вчитель дає лише провідні вказівки до роботи з підручником. Робота школярів носить напівсамостійний характер, до вчителя вони звертаються за допомогою у випадку ускладнення. І нарешті, на третьому етапі учні працюють із підручником по спеціальних завданнях учителя самостійно.

Учитель повинен направляти роботу учнів з підручником і при виконанні домашніх завдань, роз'яснивши школярам, який текст необхідно запам'ятати (визначення понять, принципи, закономірності й т.д.), який можна переказати своїми словами, які завдання підручника необхідно виконати в зошиті для практичних робіт, на які питання підготувати усні відповіді, які схеми або таблиці можна зробити на основі тексту й т.д.

Робота з підручником географії поряд із загальними рисами має ряд відмінностей від класу до класу.

Проблема формування вмінь працювати з підручником особливо актуальна на першому щаблі навчання географії в VІ класі. Тут особливо важливо підготувати школярів до роботи з текстом географічного змісту й навчити користуватися позатекстовими компонентами.

На першому уроці вчитель знайомить школярів зі змістом і оформленням нового для них підручника, розкриває його структуру, називає авторів, пояснює, як користуватися змістом і словником термінів, додатками, ілюстративним матеріалом. Доцільно на цьому ж уроці провести бесіду з метою виявлення підготовленості школярів до роботи з підручником [33; 40].

Найбільш раціональні в VІ класі такі прийоми роботи з підручником, як пояснювальне читання, відповіді на питання по тексту, складання плану тексту, виділення в ньому головної думки, а також додаткового й пояснювального матеріалу. Дуже важливо навчити школярів розрізненню логічних частин (описів, фактів, пояснень, висновків, визначень понять, правил), аналізу цифрового матеріалу, малюнків, карт-схем і т.д. Пояснювального читання в VІ класі вимагає матеріал, викладений важкою для шестикласника мовою, у якому багато незнайомих школяреві слів. Це текст розділів „Вступ“, „Зображення Землі на глобусах і картах“, „Географічна оболонка“, „Висновок“. Необхідно вчити шестиласників виділенню в тексті визначень понять. Якщо визначення в тексті чітко не дано, то для учнів потрібно знайти родове слово, через яке варто визначити поняття і його істотні ознаки, сформулювати визначення, тобто сказати, що називається, наприклад, низовиною, погодою й т.д. При цьому в процесі формування понять використається не тільки текст підручника, але й ілюстративний матеріал. Наприклад, при формуванні понять „ріка“, „вододіл“ і інших застосовується аналіз текстових карт і карт-схем „Басейн ріки Дніпро“, „Вододіл“.

У VIІ класі особлива увага звертається на наступні види роботи з текстом: порівняння, складання по тексту схем, малюнків і таблиць, виписування даних, складання переліку об'єктів, розгорнутого плану до тексту. Увага до цих прийомів пояснюється особливостями змісту курсу географії материків. У цьому класі ведеться цілеспрямована робота з питаннями, завданнями й ілюстративним матеріалом підручника, удосконалюються вміння характеризувати об'єкти і явища, зображені на фотографіях і малюнках. Наприклад, при вивченні особливостей природи й занять жителів північної частини Центральної Азії проводиться аналіз малюнка підручника по завданнях: „Визначите, що зображено на передньому, середньому й задньому плані малюнка“. „Укажіть зразкову абсолютну висоту зображеної на малюнку території“. „Опишіть характер рельєфу“. „Визначите пору року“. Особлива увага в VIІ класі приділяється аналізу схем, що відбивають різні явища в атмосфері, що роз'ясняє причини формування клімату материків, навчанню читанню й зіставленню текстових карт, карт-схем, простих і складних профілів, кліматичних графіків і діаграм. Робота з ілюстративним матеріалом, із системою питань і завдань найчастіше проводиться в комплексі з аналізом тексту підручника [33; 40].

Відзначимо, що в методичному апараті підручника за курсом географії материків поміщено досить багато завдань, що орієнтують учнів на роботу з різними компонентами підручника. Кількість і складність цих завдань зростає від теми до теми, що створює сприятливі умови для цілеспрямованого навчання шестикласників прийомам роботи з підручником.

У VIIІ класі робота з підручником ускладнюється. Великий обсяг інформації, спеціальна термінологія, застосовувана в тексті, велика кількість текстових карт, що несуть інформацію, якої немає в тексті, статистичний матеріал, частина якого винесена в додаток, ? все це вимагає особливої уваги до організації роботи з підручником VIIІ класу. Доцільно практикувати вибіркове пояснювальне читання деяких складних тем (наприклад, „Геосинкліналі й платформи“, „Атмосферні фронти, циклони й антициклони“ і т.п.). Ефективні завдання на складання розгорнутих планів до тексту, креслення схем (наприклад, що відбивають види природних ресурсів або класифікацію об'єктів, по яких проходить державний кордон України), таблиць, що показують різні зв'язки й залежності (наприклад, рельєфоутворюючі процеси й форми рельєфу, що виникають під їхнім впливом, властивості повітряних мас і погодні умови в літній і зимовий період, що складаються під впливом цих повітряних мас, і т.д.), При роботі з підручником VIIІ класу ускладнюється аналіз текстових карт, які несуть додаткову до тексту інформацію про такі компоненти природного комплексу, як рельєф, клімат, внутрішні води. От чому при підготовці до уроків учителеві необхідно планувати спеціальну роботу з аналізу таких карт. Наприклад, при складанні характеристики однієї з великих рік України поряд з текстом використовуються й всі позатекстові компоненти (карти, таблиці, додатки, малюнки). Характеристика складається за планом, що включає не тільки пункти, відомі з курсів VІ і VIІ класів, але й такі відомості, як водність ріки, тип водного режиму, падіння, похил, початок льодоставу й весняного льодоходу, будова річкової долини на різних ділянках ріки, характеристика твердого стоку, зміна рівня води у зв'язку з її господарським освоєнням [33; 40].

Використання підручника в старших класах ґрунтується на вже сформованих уміннях. Однак при переході від вивчення фізичної географії до економічної види робіт з підручником ускладнюються. Текст підручників ІХ і X класів різко відрізняється від тексту підручників з фізичної географії. У ньому багато нових, незвичних для школяра термінів. Часто ці терміни означають економічні поняття. У тексті багато цифрового матеріалу, посилань на статистичні таблиці додатка. Використання тексту в цих підручниках тісно переплітається з аналізом позатекстових компонентів.

Для того щоб учні якнайшвидше освоїли специфіку роботи з підручниками економічної географії, доцільні такі прийоми, як вибіркове читання, установлення причинно-наслідкових зв'язків на основі роботи з текстом. Найчастіше їх можна виразити у вигляді таблиць із колонками: особливості ? причини особливостей або наслідку ? причини.

Для більш швидкого оволодіння прийомами роботи з текстом доцільно давати завдання на складання плану не тільки до всього тексту, але й до характеристики окремих об'єктів. Наприклад, при вивченні паливної промисловості в ІХ класі учнем дається завдання скласти план характеристики вугільної бази; при вивченні чорної металургії ? план характеристики металургійної бази й т.д.

Новими прийомами в роботі з підручниками ІХ і X класів є складання тез і конспектів тексту підручника. Наприклад, до тексту „Загальна характеристика господарства України“, „Енергетика“ і т.п. під керівництвом учителя складаються короткі тези статей підручника. Конспектування тексту підручників економічної географії може виражатися й у складанні по тексту схем, що відбивають основний матеріал теми. Наприклад, зроблена на основі тексту схема видів енергетичних ресурсів допомагає учням краще їх запам'ятати. Іноді конспектування носить форму таблиць, створених учнями самостійно при проробленні тексту. Наприклад, при вивченні будь-якого економічного району можна запропонувати таке завдання по тексту підручника: в одній колонці таблиці відбити галузі спеціалізації району, в іншій ? причини, що обумовили цю спеціалізацію [33; 40].

На завершальному етапі навчання географії в X класі застосовуються всі вже названі види роботи, але особливо поширені прийоми складання тез і конспектування, аналіз статистичних таблиць, текстових карт і різних картограм і діаграм. Робота з підручником часто сполучається з аналізом матеріалів сучасної преси, іноді вимагає звертання до підручників нової й новітньої історії.

Загальні методичні вимоги до роботи з підручником зводяться до наступного: 1. Систематичне використання підручника на всіх етапах процесу навчання: при вивченні нового навчального матеріалу, перевірці, закріпленні й узагальненні знань. 2. Цілеспрямоване навчання школярів умінням працювати з усіма елементами підручника. 3. Поетапне ускладнення видів роботи з підручником. 4. Застосування підручника в сполученні з іншими засобами навчання: картами, навчальними картинами, аудіовізуальними засобами, матеріалами позакласного читання й ін.

Робота з підручником повинна розглядатися як обов'язкова навчальна праця школярів [42].

2.4.4. Використання електронних атласів

Використання інформаційних технологій, електрон-них версій картографічних атласів, комп'ютерних навчальних програм є головною передумовою підготовки учнів, які можуть працювати в інформаційному суспільстві сьогодні і в майбутньому.

Електронний навчальний атлас з географії ? це інтерактивний картографічний твір, зміст якого відповідає навчальним програмам, а засоби зображення та оформлення ? віковим психологічним особливостям учнів, які інтегрують картографічне зображення з різноманітним текстом, фото- й відеоматеріалом, мають також підвищені аналітичні можливості. І головна перевага цих сучасних засобів у тому, що вони дозволяють підняти рівень викладання предмета за рахунок вирішення комплексу питань збільшення інформативності карт з одночасним забезпеченням простоти й легкості сприймання картографічного матеріалу.

Електронний атлас забезпечує педагогічні та методичні можливості картографічного видання, робить його цікавим для сильного та зрозумілим для слабкого учня.

Збільшення аналітичних можливостей навчального картографічного видання на компакт-дисках шляхом комбінування, зіставлення різних видів карт, крім того, створює можливості й для індивідуальної інтерактивної праці на комп'ютері [24].

Один із варіантів використання електронних атласів розглядається на прикладі уроку на тему: „Карти ? джерела географічних знань, їх зміст та призначення“.

Урок у 8-му класі

КАРТИ - ДЖЕРЕЛО ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ, ЇХ ЗМІСТ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ

Мета: сформувати в учнів поняття про карту як ос-новне джерело географічної інформації, про Землю в цілому та про окремі материки, держави, регіони; оз-найомити учнів з різними видами географічних карт, розкрити особливості кожного виду; показати способи зображення географічних об'єктів і явищ на картах; сформувати вміння розпізнавати види карт, їх зміст та призначення; удосконалювати вміння працювати з кар-тами, атласами різного призначення, сприяти розширенню світогляду учнів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: фізичні та політичні карти світу, Ук-раїни, політико-адміністративні та спеціальні карти, атласи географії України, словники, плакати; комп'ю-тер з виведенням зображення на екран телевізора, ком-плект СD-дисків: електронні атласи, педагогічні про-грамні засоби з географії, енциклопедії на СD.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань та вмінь

Бесіда:

? Відгадайте загадку: „Держави без людей, міста без будівель, ліси без дерев, моря без води. Що це?“ (Географічна карта.)

? Яким джерелом географічних знань ви користуєте-ся так само часто, як і книжкою? (Картою, атласом.)

? Навіщо складають географічні карти?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Учитель. Яку роль відіграють карти в географії?

У кожної людини поняття „географія“ тісно пов'я-зане з поняттям „географічна карта“. Як без карти не-має географії, так і без географії немає карти. З її до-помогою географ планує та проводить свої досліджен-ня, на неї наносять одержані результати, які, у свою чергу, стануть першим етапом підготовки до наступної праці.

Видатний географ, океанограф, картограф Юлій Михайлович Шокальський сказав, що „карти є тим дивовижним знаряддям вивчення земної кулі, яке єдине зможе дати людині дар передбачення“.

Географічні карти відкривають відразу всю нашу планету і разом з тим можуть показати детальну карти-ну окремих частин, характеризуючи природу, населен-ня, господарство та культуру.

Немає сумнівів, що вони належать до великих вит-ворів людської думки. Народжені громадською прак-тикою і їй зобов'язані своїм неперервним розвитком географічні карти є прекрасним засобом пізнання об'єк-тивного світу.

Сьогодні на уроці ми згадаємо про значення та види карт, розглянемо засоби зображення об'єктів на кар-тах, а це допоможе нам краще й успішніше читати за-шифровану на картах інформацію.

IV. Вивчення нового матеріалу

План

1. Географічні карти. їхній зміст, засоби їх складання.

2. Види карт.

3. Географічні атласи, електронні карти й атласи.

4. Поняття про картографічну генералізацію, леген-ду, номенклатуру карти.

5. Засоби зображення географічних об'єктів та явиш на картах.

1. Ще в античні часи карти допомагали людям си-стематизувати одержані знання для побудови теорій, сприяли розвитку філософських уявлень про навко-лишнє середовище.

Існують різні способи використання карт у науко-вому пізнанні та практичній діяльності. „Закодована“ в них інформація зберігається століттями.

Створення географічних карт має велику й багату істо-рію. Ще задовго до появи писемності люди вміли складати малюнки, що відображали місцевість ? річки, гори, ліси тощо. У 70-ті роки минулого століття під час археологічних розкопок на Черкащині знайдено одну з найдавніших карт, ще 15 тисяч років тому викарбував на-шими пращурами на бивні мамонта. Однією з найдавніших карт із зображенням частини України є карта узбережжя Чорного моря (від Варни до Керчі) з грецькими написами. Ця карта зображена на щиті римського воїна, який знайдено лід час розкопок у долині р. Євфрат. Зображення України збереглися на старовинних рукописних картах арабського географа Ель-Ідрісі (50-ті XII ст.), іспанського ченця Беатуса (776 р.). У ХІІІ з'явилися перші карти всієї території України, які були подані переписувачами „Географії“ Клавдія Птолемея.

Епоха Великих географічних відкриттів підняла карти на надзвичайну висоту, тому що вони були потрібні купцям і мореплавцям, мандрівникам і вченим. Розвиток судноплавства зумовив появу досконалих для того методів використання карт. Знаменитий учений середньовіччя Герард Меркатор (1512?1594), якого називали „королем картографії“, добре розумів практичне не значення зроблених ним карт, тому доповнював їх детальними вказівками стосовно застосування.

Створення карт відіграло важливу роль у встановленні назви нашої держави ? України. Так, після видання в 1650 р. французьким інженером і військовим картографом Гійомом Левассером де Бопланом книги „Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя та ведення воєн“ ця назва (Україна) стала популярною і визнаною в Західній Європі.

Перші вітчизняні друковані карти були опубліковано в 1661 році в „Патерику Києво-Печерському“ (Київ) ? це карти „Зображення печери преподобного Жадосія“ (1652-1655).

Нині Україна має потужний науковий і практичний картографічний потенціал. У нашій державі знаходиться відомі у світі центри екологічного, сільськогосподарського, ландшафтного, геоморфологічного картографування.

-- Навіщо нам необхідні географічні карти? Як вони і створюються? Де вони використовуються?

Учитель. Термін «карта» походить від грецького ? аркуш із папіруса для письма.

Карта ? це зменшене, побудоване в картографічній проекції, узагальнене й виконане в певній системі умовних позначень зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла чи позаземного простору з розмішеними на них об'єктами реальної дійсності.

Щоб дати наочне уявлення учням про карти, сучасні методи їх складання на екран телевізора проектується вигляд Землі з космосу з дистанції 400 км з поступовим наближенням до поверхні Землі (Європейська частина, Україна, Харківська область). При цьому навігатор електронного атласу синхронно в міру наближення показує віддаль до поверхні Землі.

Перехід відеокамери на вигляд України з космосу (Економічний атлас Харківської області) показує, як виглядає Україна.

Після цього демонструється вигляд земної поверхні, одержаний за допомогою аерофотозйомки, геофізичного методу картографування (Дитяча енциклопедія, розділ „Географія“ на CD). Це допомога учням зрозуміти, як виконується сучасна космічна зйомка.

Бесіда:

? У яких випадках використовуються показані види картографування?

? Які види карт ви знаєте з попередніх курсів?

Із попередніх курсів вам відомо багато видів карт. Давайте пригадаємо наші знання із сучасною картографією карт.

Серед існуючих у картографії географічних карт найбільш широко вживаними є класифікації за:

а) територіальним охопленням ? карти світу і півкуль; суші і Світового океану; материків і океанів; окремих країн, їх частин; морів, проток і заток;

б) за змістом ? загальногеографічні й тематичні;

в) за масштабом ? великомасштабні (1:10000 ? 1:200000), середньомасштабні (1:200000 ? 1: 1000000), дрібномасштабні (1:1000000 ? і дрібніших масштабів);

г) за призначенням ? для національного господарства, освіти, науки, військової справи тощо.

д) За рівнем синтезу змісту ? аналітичні, комплексні і синтетичні.

Учитель: Виходячи з цього, різні групи карт розподіляють за такою ознакою:

1. Охоплення території: карти світу (зображена вся земна куля), півкуль, материків та їх частин, карти незалежних територій.

(Звертається увага учнів на приклади цих видів карт, які знаходяться на стендах географічного кабінету).

2. Зміст: загальногеографічні або тематичні (присвячені одній або двом темам). Так, фізична карта відтворює рельєф і воду, політична ? державні кордони і адміністративно-територіальний устрій, карта промисловості України й економічної ситуації (ці види карт демонструються учнями як приклади).

3. Масштаб: дрібномасштабні (до 1:1000000). середньомасштабні (від 1: 1000000 до 1:200 000), великомасштабні (від 1:200 000).

Задача. Визначити, яка карта має менший масш-таб: 1:250 000 чи 1:25 000.

Масштаб карти тісно пов'язаний з охопленням те-риторії: великі частини території (океани, материки та ін.) як правило зображені у дрібному масштабі, менші ? в середньому або великому.

Задача. Визначити, яка з представлених карт належить до дрібномасштабних, середньомасштабних, великомасштабних?

Учитель. Тематичні карти повніше передають один або декілька елементів, які складають тему карти. Серед тематичних карт виділяють дві основні групи: карти природних явищ (геологічні, рельєфу земної поверхні та дна океанів, ґрунтові, охорони природи, рослинності, тваринного світу) та карти суспільних явищ (населення. економічні, соціальні, .політичні та інші) і карти міжпредметної тематики (наприклад, екологічні, при-родоохоронні).

Як приклад на екран телевізора демонструються із CD атлас світу різні види тематичних карт з аудіосупроводом.

Учитель. Навіщо карти класифікують? Класифікація карт допомагає вибрати саме ту карту, яка потрібна для виконання завдання, тобто сприяє генералізації ? одній із головних географічних проблем. Генералізація (від фр. ? узагальнювальний, головний) ? процес відбору головного без зайвих деталей та його цілеспрямоване уза-гальнення (визначення К. Салішева).

Тому групи карт мають залежно від своєї генералі-зації конкретну особливість ? неоднаковий ступінь де-тальності зображення земної кулі.

Якою б не була генералізація, кожній карті влас-тива велика інформативність, наочність та оглядовість. Завдяки цьому карта є головним засобом наукового пізнання не тільки в географії та інших науках про Землю, а й у суспільних, точних та гума-нітарних науках.

Географічна карта є невід'ємним складником при вирішенні господарських завдань, оскільки відіграє рать прекрасного „наочного посібника“, хоч і „розмовляє“ за допомогою умовних знаків. Ні текст, ні живе слово не зможуть повністю замінити карту, узяти на себе всі її функції.

Часто карти об'єднують у географічні атласи.

Атлас ? це систематизоване, цілісне зібрання карт, які створюються за єдиною програмою. Такими є, на-приклад, комплексні науково-довідкові атласи. Атлас природних умов та природних ресурсів України, навчально-краєзнавчі атласи, у т. ч. Полтавської області та інші (демонструються різні види атласів, що є в кабінеті).

Останнім часом відбулися кардинальні зміни, які дозволили доповнити поліграфічні або мальовані кар-ти комп'ютерними версіями. З'явився навіть особ-ливий термін „геоінформаційні системи“ (ГІС), які оз-начають особливі електронні географічні карти ? ба-гатошарові зображення з текстовим та звуковим суп-роводом. Електронні атласи й карти, які містять значний обсяг різної інформації і дозволяють наочно порівняти її, ? це карти майбутнього, які вже сьо-годні допомагають перебудувати географічну науку. Нині вже створена електронна версія атласу „Погляд на Україну“ (Інститут передових технологій), елект-ронна серія карт „Людський розвиток в Україні“ (Інститут географії НАН України), є також комп'ю-терна версія посібника з фізичної географії України для середньої школи (Дніпропетровський державний університет).

Це також СD-атласи з географії для 6, 7, 8?9, 10?11 класів, довідковий атлас „Україна та її регіони“, розроблені Інститутом передових технологій для се-редньої школи.

(Як приклад демонструються на екран фрагмент з атласу „Географія материків та океанів ІПТ для 7 класу“).

Учитель. Електронні карти й атласи ? це суттєвий крок уперед географічної науки. Ми називаємо їх СD-атласами, тому що вони є електронними версіями поліграфічно-видавничих шкільних та інших атласів. записаних на компакт-дисках (СD).

Робота над їхнім удосконаленням триває. І надалі ми будемо користуватися ними якомога частіше.

ІІІ. Закріплення нових знань та вмінь

ѕ Що таке карта?

ѕ Навіщо класифікують карти?

ѕ Що таке загальногеографічні карти? Тематичні?

ѕ Що таке генералізація?

ѕ Яку роль відіграють карти в нашому житті?

ѕ Чи існує різниця між стінною навчальною картою, картою в атласі та електронною картою, атласом? Яка?

VІ. Підбиття підсумків уроку

Карта є однією з моделей дійсності.

Карти розподіляються на групи за охопленням території, змістом, призначенням, масштабом.

Особливості кожної групи карт зумовлюють ступінь генералізації ? детальність зображення.

Значення карт зумовлене їхньою інформативністю, наочністю.

Електронні версії карт і атласів ? це розширення їх функцій, головна передумова для підготовки учнів, які здатні працювати в інформаційному просторі сучасного суспільства.

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити конспект уроку.

Запропонований урок демонструє ефективність застосування електронних атласів при вивченні географії. Використання електронних атласів підвищує ефективність вивчення географії рідного краю.

Розділ 3

ЗАСТОСУВАННЯ НАОЧНИХ ЗАСОБІВ У ШКІЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ

3.1. Загальна географія. 6-й клас

Наочні засоби навчання є невід'ємною частиною у формуванні знань, вмінь та навичок учнів. Вони є невід'ємною частиною матеріалу, що викладається. Адже завдяки їм в учнів формується комплексне уявлення про те чи інше явище. Так, у 6 кл. використовуються різноманітні види наочності, а саме карти, атласи, колекції, гербарії, моделі та ін.

Розглянемо використання різних видів наочності на прикладі конкретного уроку.

Тема „Способи зображення Землі“ є досить складною для учнів 6 кла-су. Під час її вивчення учні повинні ознайомитися зі способами зображення Землі на глобусі, плані і кар-ті, вивчити умовні знаки, навчи-тися визначати напрямки й вимірювати відстані на плані і карті й т. ін. Матеріал передбачає почат-кове знайомство учнів із математичною основою карт через введен-ня поняття „масштаб“, що створює додаткові труднощі для усвідомлен-ня та засвоєння навчального мате-ріалу.

З точки зору навчання учнів проце-суальних компетенцій, під час ви-вчення цієї теми є можливість роз-почати формування в учнів уміння простого опису (визначення) і прос-того порівняння (протиставлення і зіставлення), а також створення в них первинних уявлень про ха-рактеристику і повне порівняння (на основі рис протиставлення).

З точки зору дидактики та мето-дики необхідно звернути увагу на кілька моментів.

1. Визначаючи обсяг матеріалу для засвоєння, слід урахувати експери-ментальні дані, наведені І.П. Під-ласим, відповідно до яких за 45 хви-лин навчання учень 6 класу може засвоїти від 9 до 13 інформаційно-смислових одиниць інформації.

2. Принцип вікової відповідності передбачає під час організації на-вчально-пізнавальної діяльності учнів урахувати провідні мотиви віку та провідний мотив діяльності. Для учнів 6 класу вони є такими:

* основне новоутворення віку ? почуття психосексуальної адап-тації (за Л. Виготським);

* основний мотив діяльності ? по-треба у визнанні іншими людь-ми (через належність до групи, протиставлення себе дорослим, схильність до парадоксів і проти-річ);

* засобами адаптації виступа-ють фантазування, рольові ігри, об'єднання в групи;

* основний тип мислення ? кон-кретно-образний, а абстрактний і узагальнюючий матеріал інте-ресу для учнів не становить.

3. Щоб активізувати особистий до-свід учнів і залучити їх до обгово-рення, використовується прийом „від знайомого (побутового) до наукового“. Суть прийому полягає в тому, що спочатку наукове понят-тя формується на основі знайомого уявлення з побуту і лише після усвідомлення його суті підноситься на рівень наукового поняття шляхом введення географічних знань.

4. Важливою психологічною вимо-гою до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів є усвідом-лення ними прикладного характе-ру результатів роботи, навіть якщо їх „відкриття“ носять суб'єктивний характер, тобто вже відомі.

Зі сказаного вище випливає, що основною формою роботи має бути робота в групі з акцентом на емпатію (вживання) і рефлексію; аб-страктні поняття мають бути мак-симально конкретизовані та візуалізовані; інтерес до матеріалу підтримується за допомогою про-тиріччя (або парадоксу), можливістю брати участь у роботі групи, здійснювати дії з базовим матеріа-лом (дія запам'ятовується краще, ніж абстрактні знання).

Основне питання теми:

* Які способи зображення Землі існують у географії?

Щоб відповісти на нього, необхідно знати відповіді на такі підпитання:

* Що таке глобус? Що таке масштаб?

* Що таке план місцевості та з до-помогою чого на ньому пере-дається зображення земної по-верхні?

* Що таке карта і як на ній пере-дається зображення земної по-верхні?

* Як на площині зображуються не-рівності земної поверхні?

Організовуючи навчальні занят-тя з теми, важливо дотримуватися певних приписів, а саме:

* очікувані результати уроку мають бути записані на дошці або вели-кому аркуші паперу ще до почат-ку заняття; з них має починати-ся і ними завершуватися кожний урок;

* мотиваційно-організаційні та контрольно-коригувальні ета-пи уроку необхідно проводити фронтально, переважно метода-ми „брейнстормінг“, „асоціації на дошці“ тощо, що дозволяє задіяти особистий досвід більшос-ті учнів класу;

* учні повинні знати, що перевірка їх знань, умінь і навичок протягом вивчення теми проводиться з метою виявлення та виправлен-ня помилок, а не з метою вистав-лення оцінки, що проміжне оці-нювання в бали не переводить-ся і на кінцеву оцінку за тему не впливає; організовуючи роботу в малих і середніх групах, їх фор-мування бажано здійснити або за випадковою ознакою, або за бажанням учнів;

* вкрай важливою вимогою під час вивчення цієї теми є вико-ристання наочності. При цьому слід враховувати таке. По-пер-ше, на мотиваційно-організацій-ному етапі навчального заняття, коли відбувається усвідомлен-ня завдань для роботи груп, ро-зуміння поставленої проблеми, необхідно використовувати на-стінну наочність, тобто таку, яку одночасно бачать усі учні класу. Це можуть бути кодоплівки для графопроектора, картини, фото-графії, малюнки, фрагменти карт і планів місцевості великих роз-мірів. По-друге, під час роботи з планом місцевості або топогра-фічною картою бажано використовувати одну й ту саму карту або один і той же план місцевості. Як свідчить практика, це позбав-ляє учнів необхідності витрача-ти час на загальне ознайомлення з новим джерелом географічної інформації на кожному на-ступному навчальному занятті і дозволяє зосередитися на зміс-ті нового матеріалу. По-третє, для перевірки засвоєних знань, умінь і навичок під час тематич-ної атестації, навпаки, фрагмент карти або плану має бути зміне-ний. По-четверте, слід прагну-ти до співвіднесеності умовно-графічного зображення геогра-фічного об'єкту з його картиною або фотографією, що дозволить учням розвивати «картографіч-не мислення і бачення» (бачити реальний образ за його умовним зображенням), що буде надзви-чайно корисним під час перехо-ду до вміння аналізувати карти, внесе елемент естетики й буде виховувати в учнів любов до рід-ної природи.

Зміст теми містить можливості для реалізації стратегічної мети осві-ти, а саме ? створення сприятли-вих умов для розвитку особистості учня, тобто може бути використа-ний учителем для формування і по-глиблення в учнів компетенцій або їх елементів. З цією метою проведе-ний дещо відмінний від загальноприйнятого розподіл навчального матеріалу за темами уроків і ви-значені компетенції та їх елементи, що формуються на кожному з них.

Розглянемо все це на прикладі конкретного уроку, який нами був проведений під час практики у спеціалізованій школі №29. Зріз знань, проведений після уроку, показав його ефективність [Додаток Ж].

3.2. Географія материків і океанів. 7-й клас

Наочність є невід'ємною частиною навчального процесу, вона використовується як при засвоєнні нових знань, так і при контролі і корекції, або ж у поєднанні. Дану ситуацію можна розглянути на прикладі уроку в 7 класі на тему „Фізико-географічне положення південних материків“.

Під час проведення уроку потрібно враховувати:

ѕ вікові та психологічні особливості учнів;

ѕ рівень знань;

ѕ усвідомленнями учнями необхідності у досягненні певних результатів.

Тема: Фізико-географічне положення південних материків.

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про фізико-географічне положення південних мате-риків; розвивати навички порівнювати, шукати подібні і відмінні риси; використовувати знання, уміння та навички роботи з картою при визначенні ФГП; пере-вірити знання учнів з елементів номенклатури ФГП; розвивати вміння порівнювати відомі факти, знаходи-ти причинно-наслідкові зв'язки, робити узагальнення і висновки; прищеплювати учням культуру розумової праці, збуджувати інтерес до вивчення предмета.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта світу; малюнки і фото органічного світу; слайди тектонічної будови Африки та органічного світу Південної Америки; корали і морсь-ка зірка; атласи за сьомий клас.

На дошці напис:

Чотири „А“, чотири брати,

Нехай жіночі мають імена,

Ось: два трикутники та рване коло із квадратом,

Всі прагнуть уперед,

Бо там південна сторона.

Хід уроку

I. Організаційний момент, повідомлення теми, мети й завдань.

II. Актуалізація знань. Цікавий етап.

Визначити основні елементи ФГП та основні риси природи материків.

1-й конкурс

Топонімічне значення слів Африка, Австралія, Ан-тарктида, Південна Америка.

2-й конкурс. Гра „Географічний бій“

	А	Б	В	Г	Д
1	Д. Лівінгстон	Д. Кук	1820 р.	вікінги	1492 р.
2	Тангань-їка	Тітікака	сельва	анакон-да	Кіліманджаро
3	Анди	ендеміки	планк-тон, кити	броне-носець	Вікторія
4	розломи	Бар'єр-ний риф	1957? 1958 р.	Р. Скотт	1911-1912 р.
5	ваді	кріки		кенгуру	Анхель
6	Лазарев	Беллінсгау-зен	айсберги	Косцюшко	Атакама

3-й конкурс Вікторина

За слайдами

? Поясніть розміщення гір на сході материка й рівнин на заході.

? Кого ми називаємо другим Колумбом і чому?

? Чому в Африці немає довгих та високих гір, а на сході лежать глибокі озера?

За предметами та фотографіями

? Що це таке? Який зв'язок цього предмета з літо-сферою землі?

(Вугілля добувають в осадових породах літосфери).

? Де живуть найбільші тварини світу? Чому вони мешкають лише на одному материку?

(Фото слонів та жирафів. У савані багато корму та великі простори).

? Де мешкають ці організми? Що їх об'єднує? (Корали, молюски, морські зорі, водяться у тропічних морях).

? Чому на всіх південних материках добувають ко-рисні копалини, які схожі за походженням та віком?

(Металічні руди та вугілля мають єдине походження в епоху стародавнього горотворення).

? Що зображено на малюнку? Де це можна зустріти? Чим воно цікаве?

(Риба піранья, водиться в Амазонці).

?Що це за комаха? Як вона називається? Відкіля походить її назва?

(Павук „чорна вдова“. Дуже отруйний. Самка знищує самця після парування).

Контроль знань

Завдання 1. Чому вивчення материка починається з географічного положення?

(Географічне положення формує клімат, ґрунт, рос-линність, природу материка, господарську діяльність).

Завдання 2. Що необхідно знати, щоб визначити географічне положення? (Висновки відповіді подати у вигляді схеми).

1. Положення материка щодо:

* екватора;

* початкового меридіана;

* тропіків;

* полярних кіл;

* інших материків.

2. Координати крайніх точок та їхні назви.

3. Протяжність материка з півночі на південь та із заходу на схід.

4. Океани та моря, що омивають материк.

5. Положення материка стосовно інших материків.

Завдання 3. Використовуючи схему (завдання 2), дайте характеристику географічного положення мате-рика:

1 варіант ? Африка [Додаток З; Рис. З.1].

2 варіант ? Австралія [Додаток З; Рис. З.2].

3 варіант ? Південна Америка [Додаток З; Рис. З.3].

1. Африку майже посередині перетинає... значить, материк розташований у... півкулях.

2. Велика частина материка розташована у... тепло-вому поясі.

3. Початковий меридіан перетинає Африку на... частині, тому вона розташована у... півкулях, однак більша частина материка знаходиться у... півкулі.

4. Крайні точки материка та їхні координати:

а) північна...

б) південна...

в) західна...

г) східна...

5. Довжина материка: