Відомо, що слова - іменники, як ніяка інша частина мови, відповідає психіці школяра. Мова дитини цього віку динамічна, предикативна. У мовленні молодших школярів переважають іменники, що означають назви. Ось тому ці слова найбільш близькі і зрозумілі дітям.

Опрацювання іменника як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання, про синтаксичну роль у мовленні.

Оскільки іменник--одна з найважливіших і найбільш складних частин мови, що характеризується різноманітністю семантики, відтінків лексичних значень, системою різноманітних граматичних форм, то все це дає змогу стверджувати, що опрацювання її вимагає більш детального розгляду усіх аспектів мовознавчої науки у системних взаємозв'язках із граматичним матеріалом.

Усі вправи підручника “Рідна мова” подані в тій послідовності, як вимагає програма. Використання вправ підручника і додаткового матеріалу допоможе вчителеві урізноманітнити уроки рідної мови. Завдання спрямовані на поглиблення та удосконалення в учнів знань, умінь і навичок з рідної мови.

У методиці викладання мови в початкових класах вправи можна класифікувати:

1. За характером розумових операцій:

а) аналітичні вправи (вибрати, підкреслити іменники).

Наприклад: підкресли слова - назви істот.

Ведмедю, меду, хотілося;

на, він, забрався, пасіку;

на, бджоли, налетіли, гість;

Мишко, господарок, відбивався, від, але, не, відходив;

мед, вже, солодкий, дуже.

Такий вид вправи допомагає учням усвідомлювати значеннєву сторону слова, його роль у реченні.

б) синтетичні вправи. (Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов'язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здійснюється контроль за виконанням завдання вправи).

Наприклад: вставити іменники з довідки, підкреслити власні іменники.

Багато віршів для дітей написала...Любов Забашта.

Опери для дітей “Коза-дереза” і “Пан Коцький” створив...Микола Лисенко.

... Павло Попович і Леонід Каденюк з дитинства мріяли про космічні польоти.

Українська.... Ніна Матвієнко задушевно виконує народні пісні.

Слова для довідок: поетеса, композитор, співачка, космонавти.

Дана вправа допомагає учням закріпити знання про написання великої букви в іменниках.

в) аналітико-синтетичні вправи.

Наприклад: підкреслити іменники в однині і множині.

Я лечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з мене чарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги - Сніжинки..

Вправа пропонується учням на закріплення числа іменників; розвивати аналітико-синтетичні вміння учнів.

2. За ступенем самостійності:

а) колективні вправи.

Наприклад: розгляньте ілюстрації птахів, виставлені на дошці. Утворіть множину. Складіть з одним із цих слів речення.

Соловей-солов'ї.

Жайворонок- жайворонки.

Орел- орли.

Стриж- стрижі.

В учнів формується уявлення про граматичну категорію числа, змінювання іменників за числами.

б) індивідуальні вправи.

Наприклад: прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу - назви істот, у другу - назви неістот.

Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр.

Забезпечити розуміння учнями основних відмінностей між іменниками - назвами істот і неістот.

в) групові вправи.

Наприклад: подані іменники випишіть за групами.

Словосполучення, ноти,дует, орнамент, персонаж, роман, драматург, пейзаж, бас, ключ, образи, корінь, поема, діалог, байка, правопис, співачка, аплікація, суфікс, скрипка, апостроф.

1. Мова:

2. Література:

3. Музика:

4. Живопис:

Сформувати поняття предметності на прикладі іменників, що означають опредмечені дії.

г) диференційовані вправи.

Наприклад: письмове завдання дається диференційовано: слабшим учням - записати 4 назви міст в Україні;

а сильнішим - записати 2 назви річок в Україні і скласти речення із придуманими іменниками.

3. За участю аналізаторів:

а) зорові.

Наприклад: списати речення. Підкреслити власні іменники.

Миколка, Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петрові батоги.

Зорові диктанти сприяють розвитку пам'яті учнів.

б) слухові.

Наприклад: вибірковий диктант. Вказати рід іменників.

Снігур, синичка, ворона, дятел, голуб'ятко, шишкар, шпаченя, куріпка, ластів'я.

Слухові диктанти використовуються як навчальна вправа.

в) зорово-слухові вправи.

Наприклад: диктант.

Недалеко від міста Дрогобича розкинулося село Нагуєвичі. У цьому селі в сім'ї коваля Франка народився син Іван.

Іван Фрнко був дуже здібним хлопцем. Він добре учився у школі, потім в університеті в місті Львові.

Ще у шолі Іван Фрнко почав писати вірші. Письменник у своїх книжах описав важке життя робітників і селян, закликав їх до боротьби.

Зорово-слухові диктанти спрямовані на активізацію зорово-слухових відчуттів.

4. За ступенем включення у мовленнєву діяльність:

а) за зразком (учні спостерігають, аналізують, відтворюють і самостійно працюють на основі наслідування зразків).

Наприклад: до іменників, що відповідають на питання хто?, добрати іменники, що відповідають на питання що? за зразком.

Зразок: (хто?) друг -(що?) дружба.

Журналіст, працівник, читач.

б) конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, заміна одних слів іншими тощо).

Наприклад: поставити іменники у потрібному відмінку.

Цікавитись (книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов (до, Україна), доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок), розгляд (малюнок), повага (батько), повага (до, батько).

Конструктивні вправи застосовуються після вивчення теми, з метою закріплення набутих знань на практиці.

в) творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей за опорними словами тощо)

Наприклад: скласти прислів'я, виписати іменники -- назви істот і неістот.

На сонці тепло, як земля людей.

У кого ненька, а дитя матері,

Мати годує дітей, а біля матері добре.

Птах радіє весні, у того сорочка біленька.

Ці вправи можна використовувати на різних етапах навчання, із різною

навчальною метою.

Під час вивчення іменника можна запропонувати учням такі завдання.

Вправи на визначення предметності:

1. Встановіть, яким членом речення (головним чи другорядним) виступає кожен іменник. Випишіть іменники разом з тими словами, від яких вони залежать.

Інколи для встановлення логічних зв'язків між словами доводиться користуватись не лише відмінковими, а й більш природними і звичними смисловими питаннями (найчастіше -- де?, куди?, звідки?). Слід пояснити учням, що за допомогою таких питань не вдасться встановити відмінка. Усвідомити це їм допоможуть вправи:

1. Встановіть відмінок іменників, що вжиті з різними прийменниками, а відповідають на ті самі смислові питання.

2. З'єднайте за смислом слова плавати, ходити, гуляти і озеро, ліс, річки, поле, скориставшись прийменниками по, під, через, біля, із, за. Змінюйте іменник так, як цього вимагає прийменник.

Поряд з аналітичними вправами доцільно практикувати і синтетичні, що спонукали б учнів самостійно утворювати іменникові словосполучення, добирати потрібні прийменники, перебудовувати словосполучення, конструювати речення, наприклад:

1. У сполученнях слів визначте відмінок іменників, поставте питання до іменника з прийменником, змініть словосполучення так, щоб іменник з прийменником відповідав на питання звідки?, встановіть відмінок іменника у новому сполученні.

Забіг у ліс, виліз на дерево, подивився на літак, пішов до школи, заліз під ялинку, поїхала в поле.

2. Замініть словосполучення протилежними за значенням: відійти від будинку, відплисти від берега, добігти до краю, вилізти на дерево, зійти в гори, поїхати в табір.

3. Іменники з прийменниками введіть у складені вами словосполучення: на подвір'ї, під лісом, за селом, через ліс, між горами, до моря, з гаю.

4. З розрізнених слів складіть речення: 1. допомагати, учні, урожай, збирання. 2. Наша,учні, їздити, школа, на, екскурсію,.

5. Виберіть прийменники, що сполучаються з іменником у знахідному відмінку. Доберіть до них відповідні іменники.

Над, під, перед, поперед, поза, на, між:, за, в, понад.

6. Складіть словосполучення. У дужках вкажіть відмінок дібраного вами слова. Пам'ятник (кому?), розмова (з ким?), відвідування (чого?), повідомлення (про що?), нагороджений (чим?), удостоєний (чого?), дякувати (кому?), вибачати (кому?).

7. Наведені словосполучення зробити заперечними. Визначити відмінки іменників. Читаю книжку, бачу сонце, малюю картину, люблю кашу, одягаю пальто, зроблю стілець.

8. Слова, що в дужках, поставте в потрібному відмінку з прийменником чи без нього.

Домовитися (товариш); побачити (мати); побачитися (мати); зустріти (учитель); зустрітися (учитель); покатати (братик); покататися (братик).

Так, іменник у знахідному відмінку, форма якого омонімічна формі називного, сприймається учнями як підмет. Звичний для дітей порядок слів (підмет -- присудок -- другорядний член речення) наштовхує на думку, що перший у реченні іменник є підметом, хоч не завжди так. Нечіткість теоретичних понять не може не позначитись на структурі складених учнями речень.

Переборювати аналогічні помилки допоможуть відповідні вправи, як-от:

1. У реченнях підкресліть підмети.

На зеленому лузі розцвіли запашні квіти. Квіти розцвіли на зеленому лузі. Запашні різнобарвні квіти порозцвітали на зеленому лузі. Зелений луг вкрився квітами. Квітами вкрився зелений луг.

2. Уважно прочитайте речення. Якими членами речення є іменники? Доповніть. Хмара принесла дощ. Сіно намочив дощ. Сіно лежало в покосах. Пригріє сонце і висушить сіно.

3. Встановіть різницю між виділеними словами в кожній парі речень.

1) Олівець лежить на столі. Хлопчик купив кольоровий олівець.

2) Пожовкле листя опадає з дерев. На деревах уже немає пожовклого листя.

4. Зіставте речення. Визначте відмінки іменників. Якими членами речення вони виступають? Встановіть зв'язки між членами речення.

Мама пошила нове плаття. До плаття мама пришила комірець. Олесі сподобалось плаття.

5. Придумайте речення зі словами сестри, поля.

6. Складіть речення зі словами подорож, кущ, ніч у називному і знахідному відмінках однини. Якими членами речення вони виступають?

Вивчаючи відмінювання іменників, учні мають усвідомити, що кожна відмінкова форма нерозривно пов'язана з іншими словами, з усім складом речення, зрозуміти, яку роль і вона відіграє у висловленні думки.

Принагідно вчитель звертає увагу дітей на те, що слова у реченні пов'язуються як закінченнями, так і прийменниками, що вони можуть стояти і безпосередньо перед іменником, і перед залежним від нього словом. Прийменники уточнюють значення відмінкових форм іменника і вказують на часові, просторові, причинні та інші відношення. Вони формують синтаксичні відношення між іменником у непрямому відмінку і дієсловом, об'єднуючи їх в одне смислове словосполучення.

Свідомо добирати відмінкові форми, потрібні для зв'язку слів прийменники, учням теж допоможуть вправи, скажімо, такі:

1. Виділені іменники поставте в іншому відмінку. Що станеться з реченням? Складіть і запишіть речення зі зміненим словом.

На небі засяяло весняне сонце. Книжка лежить на столі. Школярі повернулися з екскурсії. Картина художника знаходиться у шкільному музеї. В актовому залі відбулася зустріч з ветеранами війни..

Припустимо, учні замінять слово сонце іншою відмінковою формою -- сонця. Вони переконаються, що речення розпалося, бо змінене слово опинилося поза зв'язком. Треба добирати вже інші слова, інші їх форми, щоб встановити зв'язок зі словом сонця -- Із-за хмари не видно сонця. Квіти повернули свої голівки до сонця). Доповніть речення словами, які відповідали б на питання, що в дужках.

Школярі допомагають (кому?) збирати врожай. В лісі під час екскурсії діти побачили, (кого?). Брат (з ким?) побував у зоопарку.

3. Доповніть речення словами, що в дужках. Утворіть різні варіанти.

Ми йдемо... (ліс, стежка). Учні ідуть... (автобус, місто). Човен пливе... (річка). Батько повернувся... (машина, село). (Очевидно, учні складуть різні варіанти словосполучень: стежкою через ліс; лісом по стежці; стежкою до лісу та ін.).

4. Поставте іменник у потрібному відмінку.

Цікавитись (книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов (до, Україна), доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок), розгляд (малюнок), повага (батько), повага (до, батько).

З кличною формою іменників учні початкових класів ознайомлюються практично під час опрацювання теми «Звертання». Але для формування потрібних навичок цього замало. Вживаючи речення зі звертанням (а це трапляється досить часто), діти нерідко помиляються, бо не вміють утворювати кличну форму, не знають, яку форму іменників можна використовувати в ролі звертання. Наприклад, у творчих роботах учнів трапляються іменники у формі давального відмінка в ролі звертання (Хлопчик сказав: «Івану Петровичу, візьміть і мене з собою». Миколка попрохав: «Шоферу, будь ласка, підвезіть»). Аналізуючи такі речення, учні здебільшого правильно встановлюють смислові зв'язки, ставлять запитання до слів, які вони вважають звертанням, як до додатка: сказав (кому?) Івану Петровичу, шоферу.

Невміння користуватися кличною формою призводить до того, що діти неспроможні усвідомити і структуру речення з прямою мовою.

Тому вважаємо, що і під час вивчення іменника варто практикувати такі вправи, які допомогли б набути навичок утворення кличної форми, навчили б відрізняти її від інших відмінків. Наприклад:

1. Доповніть речення іменниками, які вказували б, до кого звернені поради або побажання.

.... щоденно виконуй домашні завдання...., не ображай нікого..., допоможи бабусі перейти через дорогу...., купи мені, будь ласка, новий альбом для малювання.....не забудь подякувати за послугу.

2. Подані іменники введіть у речення так, щоб вони виконували роль звертання. Маруся, братик, сестричка, тато, Оленка, Марія, Остап, Сергій, Петро Іванович, Олена Петрівна.

3. Слова, що в дужках, поставте в потрібній формі.

(Галя, Дмитро), будьте уважними на уроках.. (Друг), я тобі готовий допомогти в усьому. (Товариш), скажіть, будь ласка, котра година. (Галинка), ти теж побувала в Києві?

На уроках, присвячених вивченню іменника, як і на будь-яких інших, треба систематично працювати над структурою речення в цілому, допомагати дітям осмислювати його будову, помічати допущені помилки. Для цього, крім наведених, пропонуємо й такі завдання:

1. З кожної групи слів, не змінюючи їх форми, складіть по два речення.

1) Хлопчики., Володя, пір, до тих,і, жодної, грались, вишеньки, не, у садку, зірвав.

2) Багато, він, років, часто, минуло, згадував, маленького, з того часу, Володю.

2. Уважно прочитайте речення, виправте помилку, поясніть їх. Речення для редагування беремо з учнівських творів, наприклад:

· Учень звернувся до вчителя: «Івану Петровичу, я піду відповідати».

· Відважний льотчик знищив три ворожих літаків.

· Хлопчик жив березі річки;

· Берізка засмучено дивилась на інших дерев.

· Олег подякував товариша за допомогу.

Систематично працюючи, учні усвідомлять, що іменник у зв'язку з іншими словами може бути і головним, і другорядним членом речення, відповідати на різні відмінкові і смислові питання. Суть зв'язку, синтаксична роль іменника визначає і його граматичну форму. Розуміння нього сприятиме виробленню навичок диференціювання омонімічних відмінкових закінчень. Разом з тим діти навчаться конструювати словосполучення і речення з використанням усіх відмінкових форм іменників, помічатимуть недоліки в їх побудові. Набуті знання і навички позитивно позначаться на розвиткові зв'язного мовлення школярів.

2.2 Зміст та організація експериментального дослідження та перевірка його ефективності

Як зазначають психологи, особлива цінність експериментальних досліджень, що проводиться в природних умовах (на уроці, під час бесіди, гри, виконання домашніх завдань тощо) полягає у тому, що вони включають виникнення тої напруги, яка виникає у випробовуваних тоді, коли вони знають, що над ними експериментують [61; с.60]

Одним із завдань експериментального дослідження було визначити рівень засвоєння граматичних категорій іменника учнями початкових класів і його залежність від рівня розвитку пізнавального інтересу.

Експериментальне дослідження було проведене у 3-А і 3- Б класах СЗОШ І-ІІІст.№2 м.Броди, А - експериментальний клас, Б- контрольний.

В експериментальному класі було 30 учнів і стільки ж у контрольному. Рівень мовної підготовки учнів в обох класах практично однаковий. Принципу розподілу необхідно дотримуватися для того, щоб униикнути неточності у результатах дослідження. Неприпустимо, щоб у одному класі були більш сильні учні,, а в другому - слабші...

З цією метою у початкових класах протягом навчального року проводився формувальний експеримент, в процесі якого проводилась цілеспрямована робота. Вона полягала у виборі та використанні ефективних методів, засобів, прийомів, способів заохочення учнів до навчальної діяльності, які б сприяли удосконаленню знань про іменник.

У процесі вивчення “Іменник” робота вчителя будувалася таким чином: з учнями контрольного класу займались за традиційною методикою, учням експериментального класу окрім завдань підручника пропонувались вправи, спрямовані на стимулювання пізнавального інтересу учнів. Це передусім нестандартні вправи, вправи-ігри, мовні кросворди, цікаві завдання, прислів'я, ігри, загадки, все те, що може підвищити зацікавленість учнів матеріалом, що вивчається, а також самостійна робота учнів, виконання творчих завдань тощо.

На основі спостережень за активністю учнів у процесі навчання ми одержали переконливий матеріал про становлення і характерні особливості пізнавального інтересу школярів при вивченні іменника. Показниками прояву пізнавального інтересу були запитання дитини, з якими вона зверталася до вчителя, їх зміст, кількість, інтонаційна виразність мовлення, характер активності учнів на уроці.

Як показало дослідження, на перших етапах нашої роботи запитань у школярів майже не було. Включення ж проблемних елементів в різні за складністю навчальні завдання, використання схем та інших прийомів спонукало учнів ставити запитання до учителя. Проте спочатку це були запитання чисто репродуктивного характеру, які вимагали дублювання запитань підручника. Цілеспрямована робота учителя по формуванню у школярів інтересу до вивчення іменника призвела до того, що вже на другий тиждень було зафіксовано значно більше запитань, самостійних міркувань, що супроводжувалися позитивними емоціями від пізнання нового, невідомого.

У контрольних класах сама функція запитання була іншою -- тільки за вимогою вчителя. Тут провідним мотивом була необхідність ("Учитель викликав -- треба відповідати").

Щоб перевірити рівень засвоєння учнями граматичних категорій іменника, було проведено констатувальний експеримент, в якому учням 3 класу було запропоновано такі завдання:

1.Визнач і запиши іменники.

Соломія Крушельницька. Перед мистецтвом цієї української співачки, перед красою її душі схилялися люди всього світу. Великій артистці присвячували свої твори композитори, письменники. А виросла дівчина у селі Біла під Тернополем. Завдяки Соломії все село стало широковідомим.

2. Випиши іменники в однині і множині.

Я лечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з мене чарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги--Сніжинки.

3. Прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу - назви істот, у другу - назви неістот.

Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр.

4. Зі слів склади речення. Запиши. Підкресли слова - назви істот.

Ведмедю, меду, хотілося;

на, він, забрався, пасіку;

на, бджоли, налетіли, гість;

Мишко, господарок, відбивався, від, але, не, відходив;

мед, вже, солодкий, дуже.

5. Запиши речення. Назви власні та загальні іменники.

Миколка, Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петрові батоги.

6.Запиши іменники у три стовпчики:

1 - чоловічого, 2 - жіночого, 3 - середнього роду.

Пісня, абрикос, колосся, гомін, місто, люстра, опудало, горлиця, батько, гречка, зоря, кажан, ласунець, коло, коромисло, полотно, ліжко.

7.Подані іменники записати у давальному і місцевому відмінках.

Книга, стежка, бджілка.

Якісний і кількісний аналіз виконання учнями запропонованих завдань представлений у таблиці 1.

Зведені результати в експериментальному і контрольному класах

Таблиця 1

№ №№ п/п	Характеристика відповідей	Кількість учнів класу	Відсоток учнів у класах
		Експериментальний	Контрольний	Експериментальний	Контрольний
1.	Повна правильна	8	5	26, 7	16,7
2.	Неповна правильна	7	6	23,3	20
3	Частково правильна	13	14	43,3	46, 6
4.	Неправильна	2	3	6,7	10
5	Відсутня	0	2	0	6,7

Дані таблиці яскраво показують відмінність між рівнем засвоєння граматичних категорій іменника учнями експериментального класу, з одного боку, і учнями контрольного класу -- з іншого.

Результати свідчать про те, що більшість молодших школярів справились із запропонованими завданнями (93,3 відсотка учнів експериментального і 83,3 відсотка контрольного класів). Учні експериментального класу в процесі роботи використовували схеми-опори, таблиці; вони краще володіють прийомами аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, у них багатше і емоційніше мовлення, словниковий запас, більш сформоване вміння висловлювати і обґрунтовувати власне міркування, знайти іменник, визначити число, рід, відмінок, ніж в учнів звичайного класу. Як виявилося, учням контрольного класу важко визначити взаємозв'язок слів у реченні, іменники, які вжиті в однині і множині, з групи іменників вилучити "зайве". У той час, як значна частина учнів експериментального класу (53,3 відсотка) добре справилась з цими завданнями. Бесіди, проведені з учнями контрольного класу, дають підстави стверджувати, що допущені помилки зумовлені не стільки недосконалим знанням мовних правил, скільки одноманітністю навчальних вправ, поданих у підручнику, які мають швидше тренувальне значення, однаковими видами навчальної діяльності, відсутністю знань про практичне використання матеріалу, що вивчається. В результаті дітям нецікаво вивчати іменник. Тому і кількість правильних відповідей у них нижча. Наочне уявлення цього дають нам графіки (мал.1).

В - Відсутня відповідь;

Н - неправильна відповідь;

ЧП - частково правильна;

НП - неповна правильна;

ПП - повна правильна.

Як бачимо, одержані результати в експериментальному і контрольному класах відмінні: якщо в експериментальному класі кількість правильних відповідей більша, а відсутніх відповідей немає, то у контрольному класі проходять різкі коливання відповідей при загальній тенденції до пониження. Таким чином кількість повних відповідей є меншою на 10 відсотків, ніж в експериментальному класі.

З метою визначення пізнавального інтересу в системі мотивації вивчення теми "Іменник" на кінцевому етапі роботи дітям було запропоновано скласти коротеньку розповідь на будь-яку з таких тем: "Що я знаю про іменник", "Казка про Іменник", “Чим цікавий іменник?”. Діти придумали досить цікаві і змістовні розповіді. Аналізували їх в залежності від вибраної теми. В результаті можна сказати, що 50 відсотків учнів експериментального класу вибрали тему "Казка про іменник", 33,3 відсотка - ”Чим цікавий іменник?”, 16,7 відсотка - "Що я знаю про іменник".

У контрольному класі результати дослідження такі: 43,3 відсотка--тема "Казка про Іменник"; 30 відсотків -- "Що я знаю про іменник"; 26,7 відсотка -- "Чим цікавий іменник?".

Зведені результати у експериментальному і контрольному класах представлені на діаграмі (мал. 2)

Рівні розвитку пізнавального інтересу характеризуються такими ознаками:

* Високий:

а) висока самодовільна пізнавальна активність;

б) інтерес до сутності явищ: до їх суттєвих взаємозв'язків і закономірностей. Прагнення розібратися у важких питаннях;

в) інтенсивний і захоплюючий процес самостійної роботи на уроці;

г) прагнення до подолання труднощів у складних завданнях;

д) кореляція інтересів і нахилів (вільний час присвячується предмету свого інтересу).

* Середній:

а) пізнавальна активність вимагає спонукання вчителя;

б) інтерес до накопичення інформації, в основі якої лежать факти, опис явищ; розуміння сутності явищ тільки з допомогою вчителя;

в) залежність самостійної роботи від ситуації. Вимагається спонукання ззовні;

г) труднощі долаються при допомозі вчителя;

д) неповна кореляція інтересу і нахилу. Епізодичні заняття предметом інтересу.

* Низький:

а) пізнавальна інертність;

б) епізодичний інтерес до ефектних і цікавих сторін явищ при повній відсутності інтересу до їх суті;

в) уявна самостійність (списування з дошки, підглядання у підручник), часті відволікання;

г) відсутність бажання долати перешкоди, повна бездіяльність при виникненні труднощів;

д) відсутність нахилу до будь-якого виду пізнавальної діяльності.

В результаті проведеного експериментального дослідження встановлено, що результативність роботи на уроках, рівень засвоєння граматичних категорій іменника у значній мірі обумовлюється рівнем сформованості пізнавального інтересу учнів.

Формувати пізнавальні інтереси молодших школярів необхідно спеціальними вправами і завданнями. Розробляючи такі завдання, вчителі повинні мати на меті створити такі вправи, які б у першу чергу були цікавими для учнів, адже зацікавленість є одним з найсильніших стимулів виникнення пізнавального інтересу.

Стимулюванню пізнавальних інтересів сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель, що прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методику проведення уроку щось нове і використовувати кілька різних форм роботи.

Доцільно використовувати на уроках нову інформацію (“цікавинки”), адже невідоме - завжди є привабливим у пізнавальному плані.

Виникненню інтересу до навчання сприяє правильне поєднання вивченого раніше і нового матеріалу. Тут, головне уникнути як “топтання на місці”, так і “відкриттів”. Раніше вивчене повинно стати грунтом для нового матеріалу.

Важлива роль у формуванні пізнавальних інтересів належить самостійній роботі. Звичайно, учні контрольного класу ще не можуть повністю обійтися без допомоги вчителя, але ця допомога повинна носити лише спрямовуючий характер і враховувати рівень розвитку школярів. Проте учні повинні вчитись розраховувати на власні сили.

Таким чином, пізнавальний інтерес є найціннішим і найефективнішим мотивом навчальної діяльності учнів на уроці рідної мови. Тому зведені результати свідчать про пряму залежність засвоєння граматичних категорій іменника від його рівня розвитку у молодших школярів.

Висновки

В процесі виконання дипломної роботи встановлено, що проблема методики вивчення іменника як частини мови у початковій школі є актуальною для вчителів початкових класів. Адже знання, засвоєні у початковій школі,стають основою для наступних етапів засвоєння знань, вмінь і навичок в старших класах, а також важливу роль відіграють у професійній діяльності.

Рідна мова є провідним предметом у початковій школі. Саме на її уроках при правильній організації і керівництві вчителя відбувається не просто засвоєння учнями знань, але й розвиток їх мовлення, мислення. Вміння вчителя будувати викладання програмового матеріалу так, щоб викликати пізнавальний інтерес учнів. Зацікавлення молодших школярів змістом навчального матеріалу з української мови потребує систематичної інтелектуальної роботи. При цьому вчитель має дозувати емоційну насиченість матеріалу і наперед прогнозувати, який емоційний відгук він викличе в учнів.

Вивчення стану проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі, проведене експериментальне дослідження дають підставу зробити такі висновки:

1. Методика вивчення іменника диктується їх лінгвістичними особливостями.

2. Іменник - граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.

3. Вивчення ознак іменника поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, сприяє розвитку абстрактного мислення. Системна робота над правилами літературної вимови і написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.

4. Застосування запропонованих методичних рекомендацій до проведення уроків рідної мови при вивченні розділу "Іменник", з врахуванням індивідуальних можливостей учнів, передбачає успішну, цілеспрямовану і творчу побудову навчального процесу у початковій школі.

5. Використання граматичних таблиць і алгоритмів сприяють стимулюванню пізнавального інтересу молодших школярів, а відтак кращому засвоєнню передбаченого програмою матеріалу, дають вчителю можливість розвивати логічне мислення учнів шляхом дослідження структури явищ, підвищувати граматико-орфографічну грамотність учня.

6. Відбір дидактичного матеріалу забезпечує зміст поетапного вивчення іменника.

7. Результати проведеного дослідження показали, що рівень засвоєння програмного матеріалу є ефективнішим у експериментальній групі,оскільки завдання формулювалися з урахуванням їх проблемно-пізнавальної спрямованості. Проведене дослідження підтвердило важливість пізнавального інтересу учнів молодших класів як провідного мотиву їх пізнавальної діяльності, шляхом надання їм більшої самостійності. Зведені результати експериментального дослідження свідчать про пряму залежність рівня засвоєння граматичних категорій іменника від рівня розвитку пізнавального інтересу у молодших школярів.

Отже, завдання дослідження психолого-дидактичних основ вивчення іменника в початкових класах реалізовані. Гіпотеза, яка припускає, що ефективне вивчення іменника тісно пов'язане з наявністю у школярів навчально-пізнавальних мотивів, знайшла своє підтвердження.

Використання нових підходів до вивчення іменника є важливим на сучасному етапі навчання дітей у початкових класах. Саме шляхом використання змістовних, цікавих форм роботи можна прищеплювати любов до вивчення рідної мови.

Однак розглянуті питання не вичерпують повноти досліджуваної проблеми. Залишається актуальним питання зв'язку іменника з іншими частинами мови, вивчення граматичних категорій іменника з врахуванням принципів наступності й перспективності на основі методу випереджуючого навчання та прийомів розбір - міркування, розбір - судження.

Щоб забезпечити високий рівень розвитку дітей, вчитель повинен працювати не лише в урочний час, а й у позаурочний, залучаючи дітей до активного засвоєння рідної мови.

Список використаної літератури

1.Алексеєва М.І. Мотиви навчання учнів: Навчальний посібник. - К.: Радянська школа, 1974.- 116 с.

2.Ангелова О. Посуд. Урок української мови 1-й клас // Початкова освіта. - 2006. -№38. - С. 6-7.

3.Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. -- М.:Знание, 1981. - 64 с.

4.Базарницька І. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистого зростання // Початкова школа. - 2007. -№4. -С. 18-21.

5.Білецька М.А. Уроки української мови в 1 класі: Посібник для вчителя.-К.: Рад.шк..,1978.-159 с.

6.Білецька М.А. Урок української мови в 2-му класі: Посібник для вчителя.-К.: Рад. шк..,1981.-166 с.

7.Білецька М. А., Вашуленко М. С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. -К.: Освіта, 2003. -108 с.

8. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте (Психологическое исследование). - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

9. Божович Л. И. Отношение школьников к учению как психологическая проблема / Известия АПН РСФСР, вып.73. - М., 1951.

10.Божович Л. И., Славина Л. С. Психологическое развитие школьника и его воспитание. - М.:Просвещение, 1979. -248 с.

11.Бондаренко С. М. Урок - творчество учителя. - М.: Знание, 1974, - 64 с.

12.Будна Н., Головко З. Довідник: Українська мова в схемах і таблицях. Посібник для учнів 1-4 класів.-Тернопіль, 1999,-64 с.

13.Бурдейна А., Городівський В. Уроки української мови у 3-му класі: Посібник для вчителя.-К.: Рад. шк.., 1979,-142 с.

14.Вашуленко М. С., Вашуленко В. Ф. Супутник Букваря (посібник). ТОВ КІМО,2004. -141 c.

15.Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар (підручник). -К.: Освіта, 2007. -158 с.

16.Вашуленко М. С., Мельничайко О. І. Рідна мова: Підручник для 3 кл. -К.: Освіта, 2003. -108 с.

17.Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. Посіб. -К.: Освіта, 2006. -268 с.

18.Вашуленко М. С. Методичні рекомендації до роботи за підручником Рідна мова // Початкова школа. -2003. -№8. -С.16-21.

19.Вивчення української мови в 2--3 класах. Збірник статей / За ред. Хорошковської О.Н. -- К.: Радянська школа, 1984. - 89 с.

20.Воскресенська І. О. Використання проблемно-пізнавальних завдань на уроках рідної мови: Збірник статей. -- К., 1984. - С. 44-49.

21.Гайова Л. Буду я навчатись мови золотої…Українська мова. Післябукварний період //Початкова школа. -2008. -№1. -С.17-18.

22.Галатович А. Вивчення частин мови 4(3)клас. - Тернопіль, 1999.-64с.

23.Горбунцова Т. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у початкових класах.- К.: Рад. шк..,1966.- 119 с.

24.Городівський В. Вивчення української мови в 3-му класі: Посібник для вчителя.- К,: Рад. шк.., 1977, -119 с.

25.Готра Н. Пізнавальна активність учнів на уроках української мови // Рідна мова.- 2000. -№2.- С. 25-26.

26.Грабал В. Некоторые проблемы мотивации учебной деятельности учащихся // Вопросы психологии. - 1987. № 1. - С. 56-59.

27.Давыдов В. В. Разновиды обобщения в обучении. - М.: Педагогика, 1992. - 174 с.

28.Данилко О., Боднарчук О. Збірник рівневих завдань з української мови 2 кл..- Тернопіль: Підручники і посібники, 2003 -С. 50-59.

29.Дівакова І., Березіцька Н. Уроки української мови в 3 класах. - Тернопіль: Підручники і посібники,2004.-296 с.

30.Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ століття” //Освіта, 1993. -№ 45.

31.Дорошенко М. Робота над словом при вивченні іменника і прикметника.- К., 1968, - 64 с.

32.Дорошенко С., Вашуленко М., Мельничайко О. та.ін. Методика викладання української мови: Навчальний посібник.- К., 1989, - 450 с.

33.Диктанти в початкових класах / Уклад. Я. Морська.- Тернопіль: Обласний інститут післядипломної освіти, 1988. - 28с.

34.Друзь Б. Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів у процесі навчання. -- К.:Радянська школа 1978. -- 126 с.

35.Дубовик С. Вивчення категорій відмінка іменників у єдності значення. Форми і функції // Початкова школа. -1998. -№5. -С.12-16.

36.Заяць Я. М., Онишків О. П. Уроки рідної мови у 4 класі. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 320 с.

37.Інтегрований урок української мови і логіки // Початкова освіта. -2007.-№48. -С. 18-21.

38.Качан Л.В.Короткий огляд деяких навчальних книг для першокласників // Нові техн. навч.: Наук. метод. зб.- К., 1997. -Вип.19. - - 169 с.

39.Киричук О. В. Навчальні інтереси молодших школярів. -- К.: Радянська школа, 1982. -128 с.

40.Коба Л. Різнорівневі домашні завдання з української мови для

3 класу // Початкова школа. -2008. -№1. -С.17-18

41.Кобевка А. Іменник. Цикл уроків для 3 класу // Початкова освіта. -

2008. -№1. -с. 1-13.

42.Кулагина И. Ю. Возрастная психология. Развитие от рождения до 17 лет. Учебное пособие. - М.: Изд-во РОУ, 1996. -180 с.

43.Кулич В. Познавательная регуляция в процессе учения // Вопросы психологии. -- 1985. --№3. --С. 171-172.

44.Кулько В. А. Взаимосвязь умения учиться с мотивами учебных действий школьников // Советская педагогика. - 1980. -№11. -С. 66-70.

45.Кучеренко Н. Дидактичний матеріал з морфології української мови.-К., 1985.

46.Лернер И. Я. Проблемное обучение. -- М.: Знание, 1974. - 64 с.

47.Липкина И. А. Самооценка школьника. - М.: Знание, 1976. - 64 с.

48.Лобчук О. Вимоги до уроку з рідної мови // Початкова школа. - 2005. -№ 6. -С. 16-19.

49.Логачевська С. П. Дійти до кожного учня. К., 1990, - 46с.

50.Луцик Д. В., Проїдь М. М., Савшак А. С. Буквар (підручник). - К.: Світ, 1998. - 84 с.

51.Люблінська Г. О. Дитяча психологія. -- К.: Вища школа, 1974. -- 386 с.

52.Львов М. В.,Рамзаева Т. Г., Светловская Н. Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. -- М., 1987, - 203 с.

53.Маркова А. К. Проблема формирования мотивации учебной деятельности // Советская педагогика. -- 1979. --№ 11. -С. 63-71.

54.Матюхина М. В. Особенности мотивации учения младших школьников // Вопросы психологии. -- 1985. --№ 1. -- С.43-49.

55.Мельничайко В., Рожило П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови.- К., Рад. шк., 1982.- 216 с.

56. Мельничайко О. І. Уроки рідної мови в 3 класах. -Тернопіль: Підручники і посібники. 2004, -296 с.

57.Методика вивчення української мови в школі: Посібник для вчителів / О. М.Беляев та ін. - К.: Радянська школа, 1987. -- 133 с.

58.Методика викладання української мови: Навчальний посібник / За ред. С. І. Дорошенка, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. -К.:Вища школа, 1992. -398 с.

59.Наумчук М. М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання). -Тернопіль: ”Видавництво Астон”, 2005. -352 с.

60.Обучение и развитие: Експериментально-педагогическое иследование / Под ред. Л. В. Занкова. - М.: Педагогика, 1975. -146 с.

61.Общая психология / Под ред. А. Петровського. - М., 1086. -464 с.

62.Олійник І., Іваненко В., Рожило Л., Скорик О. Методика викладання української мови в середній школі: Навчальний посібник / за ред. І. Олійника. -К., Вища школа.1989.-439с.

63.Онищук В. О. Шлях до глибоких знань. -- К.:Знання, 1969. - 264 с.

64.Перелік програм та підручників // Початкова школа. -1999. -№8. -С.28-33.

65.Підвищення ефективності навчально-виховного процесу на уроках української мови. Збірник статей /За ред. Г. Передрій.- К.: Рад. шк..,1983.- 263 с.

66.Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. -М.; 1956. С.32.

67.Прищепа К., Вашуленко В. Збірник диктантів з української мови для 1-3 класів: Посібник для вчителів.- К., Рад. шк..,1984. -192 с.

68.Прищепа К. С., Колесниченко В. И. Буквар (піручник). -К.:”Форум”, 2000. -158 с.

69.Програма для середньої загальноосвітньої школи 1--4класи. -К.: Початкова школа, 2006. - 432с.

70.Психология / Под ред. А. Г. Ковалёва и др. -- М.: Просвещение, 1966. - 494 с.

71.Руднева Р. Розвиток інтересу до вивчення української мови // Початкова школа. -- 1988. --№10. --С.21.

72.Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. - К., 1997, - 72 с.

73.Савченко О. Я. Порівняння у навчанні учнів початкових класів.-К.: Радянська школа, 1977. --151с.

74.Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителяти. -К.: Магістр S, 1997. -256 с.

75. Сапун Г. Збірник диктантів і завдань для тематичного опитування з української мови у початкових класах. - Тернопіль:Підручники і посібники, 2005. -175 с.

76.Скрипченко Н. Ф., Вашуленко М. С. Буквар (підручник). --К.: Освіта, 1996. --96 с.

77.Смолянець В. В. Нові підручники для 1--4 класів // Початкова школа. -1990. -№5. -С.73-77.

78.Сухомлинський В. О. Серце віддаю вбрані твори. у 5-ти т. --К.: Радянська школа, 1977. -- Т.З. -- 279 с.

79.Сучасній школі -- сучасні програми // Початкова школа. -1999. -№8. -С.64.

80.Ушинский К. Д. Избранные педагогические произведения. -- М.: Просвещение, 1968. --234 с.

81.Хорошковська О. Н. У світі чарівних букв (підручник). -- К.: Освіта, 1997. -- 100 с.

82.Хрущ К. І. Вивчення української мови в 1 класі. Посібник для вчителів. -- К.: Радянська школа, 1976. --106 с.

83.Чорна М. М., Грабар Д. І. Буквар (підручник). -- К.: Світ, 1995.-94с.

84.Чуйко Г. А. та ін. Методика викладання української мови в початкових класах. -- К.: Вища школа, 1975. -186 с.

85.Шкільник М. М. Проблемний підхід до вивчення частин мови. Посібник для вчителів. -- К.: Радянська школа, 1986. -- 136 с.

86.Шпак М. Змістове забезпечення емоційності навчання учнів // Початкова школа. - 2000. - №5. С. 6- 10.

87.Юркевич В. С. Развитие начальных уровней познавательной потребности у школьников // Вопросы психологии. - 1980. -№2. - С.83-92.

88.Ющук І. Психологічний аспект у методиці викладання рідної мови // Дивослово. -- 1999. --№7. -- С.42-44.

89.Явдошенко І. Інтерактивні методи навчання на уроках української мови // Початкова школа. -2008. -№2. С.7.

Додаток А

2 клас

Тема. Іменники. Слова - назви предметів

Мета. Закріпити і розширити знання учнів про слова -- назви предметів (іменники); розвивати творчу уяву, зв'язне мовлення учнів, вміння узагальнювати; виховувати охайність під час письма.

Обладнання. Предметні малюнки, індивідуальні картки з завданням, таблиця, перфокарти, сигнальні картки.

Хід уроку

1. Організація класу до роботи.

І1. 1. Каліграфічна хвилинка.

Урок почнемо без зупинки

З каліграфічної хвилинки.

Заєць

(Сильні учні самі складають слово, а для інших вчитель читає загадку).

Він із казки, він із пісні,

В нього зубки, як залізні.

Капустину він гризе,

Зветься звір на букву „зе”.

Т. Коломієць

2. А тепер, діти, давайте запишемо слово у свої орфографічні словнички.

(Запис слова в індивідуальний орфографічний словник).

3. Пояснення походження слова “заєць” та його лексичного значення.

а) Слово «заєць» в перекладі з давньої слов'янської мови означає «стрибун».

б) А тепер, діти, давайте звернемося до «Тематичного словника школяра» (авт. К.С Прищепа, В.Г. Лук'яненко).

в) На дошці записані слова, вам необхідно прочитати і виписати слова, згрупувати їх.

1 варіант. Виписати слова- родичі.

2 варіант. Виписати близькі за значенням слова.

Заєць, вухань, зайчик, зайченя, куцохвостик, заєнько, сіренький, зайча, русак (Перевірка виконання завдань).

III. Мотивація навчальної діяльності та повідомлення теми і мети уроку.

Починаємо вивчати

Ми тепер частини мови.

Всіх їх треба добре знати,

Щоб здобути знань основи.

Перша з них -- іменник, друзі.

Цю частину люблять дуже,

Бо усе вона назве,

Дасть імення золоте.

Мама, мир і Україна,

Сонце, небо, світ, людина,

Звуки, букви, слово, мова --

Ось частина ця чудова!

Хто? Сестричка, ненька, батько,

Пташка, білочка, зайчатко...

Що? Земля, ріка, діброва,

Книжка, зошит, ручка, школа...

Вивчим цю частину мови,

Зрозуміймо все на п'ять,

Бо вона така казкова -

Допоможе світ пізнать!

-- Сьогодні до нас на урок завітав поважний гість з Країни Морфології.

-- Іменник.

Все, що нас оточує, це предмети. Предметів дуже багато, і кожен з них має свою назву. А слова, що є назвами предметів, називаються іменниками

Отже, чим більше ми знаємо іменників, тим більше вживаємо їх у своєму мовленні, тим багатша наша мова.

-- На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося зі словами, які є назвами

предметів (іменники), закріпимо, як правильно ставити до них питання.

1. Закріплення умінь ставити питання до слів--назв предметів.

а) На дошці записано вірш.

Зима морозяна надворі,

Замети білі на землі,

Зоріють в небі ясні зорі,

Заснули зайчики малі.

Н. Забіла

Знайдіть у вірші й запишіть «приховані» слова.

Яке з поданих слів «зайве»?

Чому?

-- Випишіть з вірша слова, які відповідають...

І варіант	II варіант
На питання хто?	На питання що?

2. Спостереження за мовним матеріалом. Зробіть висновок:

Що таке іменники?

Які ставимо до них питання?

Звірте з підручником.

Опрацювання правила з підручника.

Осмислення одержаних знань.

-- Чому іменник дістав таку назву? Чи зв'язані за змістом слова: «іменник», «ім'я», «найменування»?

Робота з таблицею підручника.

IV. Фізкультхвилинка.

Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити.

(діти рухаються під музику).

V. Закріплення вивченого матеріалу.

1.Робота з підручником. Вправа 184.

2.Робота з сигнальними картками.

(Вчитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин тощо. У відповідь учні сигналізують картками «Хто? Що?»).

3. Робота з перфокартками, користуючись таблицею.

калина	О
білий .	О
борошно	О
ведмідь	О
працює	О
насіння	О
Прізвище учня	Оцінка

Завдання: зафарбувати кружечок навпроти іменника.

4. Гра «Які слова можна прочитати?»

око, село, сік, ліс, лісок, колесо, сокіл...

- На які питання відповідають слова, які ви придумали?

«Хвилинка поезії».

Деформоване речення.

Зіроньки, на, сяють, місяць, небі.

-- До якого слова належить модель

-- Візьміть альбом, олівці і намалюйте ніч, яку уявили собі, читаючи пісенний рядок.

6. Робота в групах.

Кожній групі роздаються картки. Діти шукають слова -- назви предметів (іменники).

Пожовкло листя на березах. Кожного дня відлітають птахи.

7. Текст.

У зеленім кожушку,

Костяній сорочечці

Я росту собі в ліску --

Всім зірвати хочеться. (Горіх)

Із загадки необхідно виписати іменники.

Білочка зробила це так:

кожушку, сорочечці, ліску.

Зайчик зробив так:

кожушку, сорочечці.

-- Хто з них виконав завдання правильно. і чому?

VI. Підсумок уроку.

Що означають іменники?

Які іменники відповідають на питання хто?, а які -- на питання що?

VII. Домашнє завдання. Вправа 189.

Додаток В

З клас

Тема: Повторення вивченого про іменник як частину мови

Мета. Повторити і поглибити знання учнів про загальне значення та граматичні ознаки іменника. Продовжувати формувати вміння визначати рід, число і відмінок іменників, ставити іменники в початковій формі. Розвивати мовлення і мислення учнів, творчий підхід до виконання завдань. Збагачувати словниковий запас. Виховувати культуру мовлення, вміння вести дискусію. Виховувати інтерес до вивчення рідної мови.

Обладнання. Таблиці, рухомі таблиці, сигнальні картки, картки для індивідуальної роботи, малюнки, пірамідки, кошички зі сніжинками, ребуси.

Хід уроку

I. Організація класу до уроку.

На уроці підсумковім

Треба дружно працювати,

Щоб змогли на всі питання

Повні відповіді дати.

II. Повідомлення теми і мети уроку.

Отже, урок в нас підсумковий. Я тільки хочу доповнити, що підсумок ми проводимо з теми «Іменник». Пригадаємо основні знання, які отримали про цю частину мови.

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитись, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати,

Дружно й плідно працювати.

III. Актуалізація опорних знань.

Що іменують слова-іменники? (Предмети)

Щоб іменники відгукнулися, яке питання задаємо? (Хто? Що?)

Чому до одних іменників ставимо питання хто?, а до інших що? (Бо є істоти і неістоти)

Чому одні іменники пишемо з великої літери, а інші з малої? (Іменники бувають загальними і власними)

IV. Хвилинка каліграфії.

В гостях у нас красуня сніжна, і їй даруємо урок.

(Відкриваю малюнок зими).

У кошичках вона принесла вам сніжинки-бали. Одна правильна відповідь -- ви берете собі бал-сніжинку. За правильно виконані командні завдання берете собі сніжинку з двома балами. В кінці уроку підраховуємо, хто скільки балів набрав.

Завдання.

1.Доберіть спільнокореневі слова (прикметник і дієслово) до іменника зима.

2.Визначіть рід іменника. Зима задоволена.

Молодці.

Це час незвичайний, уважності час.

Цікаві завдання чекають на вас.

V. Контроль, корекція та узагальнення знань.

1. Завдання:

Провідміняй іменники, виділи закінчення.

1 команда - земля

2 команда - мороз

3 команда -розум

4 команда - школа

Питання до таблиці підручника.

Що називаємо змінюванням за відмінками?

Який відмінок називаємо початковою формою?

Скільки знаєте відмінків?

Чому написали в О. в. закінчення -- ею?

Який знак в О. в. з'явився в слові? (Апостроф) Чому?

Самостійна робота.

Робота на картці.

Постав в кружечку з правильною відповіддю «плюсик».

Іменник	істота істот»	Неіст.тата неістоти	власна	загальна	одн.	мн.	ч. р.	ж. р.	с. р.
Київ	*	*	*	*	*	*	*	*	*
Яблуко	.	*	*	*	*	*	*	*	*
Верби	.	*	.	*	*	*	*	*	*

Табличка допоможе пригадати відоме про іменник.

3. Складання тексту:

Зима не баба тут страшна.

Вона мереживна й тендітна.

В сніжинки танець завела.

Красою землю повила.

Поглянь, як навколо красиво,

Змінився і сад наш, і луг...

Летить і летить біле диво,

Все стало чарівним навкруг.

а) добери «зимові» іменники, склади з ними речення, об'єднавши темою;

ДЕРЕВО	ІНІЙ	САМОЦВІТИ
СЕЛО	ЗИМА	МОРОЗ
СНІГ	ВУЛИЦЯ	ХАТА

б) визнач число іменників

Всі слова тексту у конвертах із жовтою позначкою.

Слова на рожевих і блакитних смужках.

Кожна команда складає по два речення. Перше речення «біле», а друге речення «рожеве».

Учні зачитують речення.

Зимовий ранок.

Команда І

Над селом сходить сонце.

Довкола біліє сніг.

Команда II

Дерева, обсипані інеєм, виблискують самоцвітами.

Мороз пензлем розмалював вікна.

Команда III

Над кожною хатою стовпом в'ється дим.

Здається, що село ще спить.

Команда IV

На вулицях немає нікого.

Але в кожній хаті господиня давно готує сніданок.

в) добір заголовка (Яка пора дня?);

г) коментоване письмо;

д) визначення відмінків іменників.

Відшукай іменники, виділи закінчення, визнач відмінок.