Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сьогодні всі люди планети незалежно від їх расової чи класової приналежності, політичних поглядів чи ідеологічних уподобань все частіше називають Землю нашою спільною домівкою. Життя у цьому планетарному домі вивчає наука екологія.

Нині, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому в край необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.[6,0]

Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково-технічної революції, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.[5,0]

Екологічна проблема посідає одне з провідних місць, що хвилює людство. Кожного року у світі помирає 49 млн. людей. Усесвітня організація охорони здоров'я повідомляє, що приблизно 75 відсотків від цієї кількості - передчасна смерть, спричинена поганим станом навколишнього середовища. Забруднені вода та їжа, антисанітарні умови призводять до масових захворювань. З'явилися такі негативні явища, як кислотні дощі, виснаження озонового шару, радіоактивне зараження, глобальне потепління. Учені застерігають, якщо не вжити екстрених заходів, то криза, у якій перебуває Земля та її населення, загостриться настільки, що екологічна обстановка буде неконтрольованою.[4,61]

Результати антропогенного впливу на природу поставили людство на грань екологічної кризи і самознищення. Поширення небезпечні за розмірами впливу на природу і людину процеси, що забруднюють акваторію світового океану, лісних водоймищ, повітря, ґрунт, призводять до спустошення раніше родючих земель, катастрофічно знищують лісові масиви й та.ін.

Несприятливі екологічні умови перетворились на постійний елемент життєдіяльності людства, що мають суттєвий вплив на різні сфери людської діяльності: економіку і політику, моральний і психічний стан та здоров'я людини. За даними ВОЗ, понад 80 відсотків усіх захворювань людини пов'язано з тими чи іншими аспектами екологічного порушення в біосфері.

На порозі 3-го тисячоліття глобальна, планетарна екологічна криза характеризується такими ознаками:

- забруднення природного середовища (атмосфери, світового океану, ґрунту, підземних вод) відходами виробництва;

- вичерпання багатьох видів мінеральної сировини, чистої прісної води, органічного палива. Є дані, за якими доступна викопна сировина буде вичерпана до 2100 року, органічне паливо - ще раніше.

- демографічний вибух, який призвів, до перенаселення Землі. За деякими даними, біосфера може витримати кількість населення до 1 мільярда людей, що в 7 разів менше сучасної кількості.

- деградація грантів, опустелювання , засолювання ґрунтів, знищення лісів, зменшення біологічного різноманіття;

- збільшення вмісту СО₂, окисів азоту, сірку, метану в атмосфері й пов'язаний із цим процес зміни клімату на планеті;

- руйнування озонового шару під впливом газів родини фреонів.

Екологічні проблеми виникли й в Україні, територія якої має значні антропогенні трансформації природних систем, що пов'язані з багатовіковою господарською діяльністю. Сьогодні для України характерна висока розорюваність, великі площі промислово-міських агломерацій, численні джерела техногенних забруднень і деструкція природних систем. Особливе місце займає ситуація, що пов'язана з аварією на Чорнобильській АЕС.

Найбільший техногенний вплив на забруднення атмосфери здійснюється в Дніпропетровській і Запорізькій областях. Порушеність земель найбільша в Донбасі. За кількість пестицидів, що вносяться в грунт, виділяється Крим, який має великі площі під виноградниками. Окремо виділяються райони радіаційного забруднення. Найбільш забруднені райони виділені як зони екологічного лиха (район Чорнобильської аварії).

Окремо слід виділити екологічні проблеми, що пов'язані з Чорним морем. Особливо значні проблеми виникли в зоні узбережжя, у басейнах річок, які входять в Азово-Чорноморський басейн. В останні часи погіршилась якість води цих річок, зменшується їх приток. Велику шкоду екологічному стану екосистем моря створює скидання промислових, сільськогосподарських, дренажних і каналізаційних вод. Залежність Чорного моря обмежує водообмін, що є одним з факторів утворення на дні моря сірчано-водневого шару, який починається з глибини 150-300 м. З цих глибин море практично нежиттєздатне. Це обмежує саморегулювання його екосистем, що призводить до зменшення їх здатності до самовідновлення самоочищення від забруднень.[8,140] У наші дні все більше людей беруть участь у діяльності, спрямованій на охорону навколишнього природного середовища, а екологія стає все більш важливою для життя людини та ії існування на планеті. У людства повинно бути майбутнє. "У людства повинно бути майбутнє. І воно може бути світлим. Нерозв'язних проблем немає. Пройти небезпечну ділянку шляху в майбутнє допоможе світло екологічних знань, активність, праця та високий професіоналізм".[7,0]

Незважаючи на достаток, достатнє висвітлення в літературі проблем екологічного виховання початкових класів, що вчаться, використання можливостей гурткової роботи є недостатньо розробленої. Тому ми поставили своєю метою розробку програми роботи екологічного кружка для молодших школярів. Нашою проблемою стало з'ясування педагогічних умов формування екологічної культури молодших школярів у ході роботи кружка "Юний еколог".

Нами була висунута гіпотеза: систематична робота з молодшими школярами по екологічному вихованню в рамках кружка "Юний еколог" сприяє:

-формуванню екологічної й загальної культури початкових класів, що вчаться;

-підвищенню рівня знань молодших школярів;

-поглибленню мотивації й активізації діяльності учнів у природі.

Нами визначені наступні завдання дослідження:

Аналіз наукової й методичної літератури по проблемі.

Проведення педагогічного експерименту.

Розробка програми роботи кружка "Юний еколог" для молодших школярів.

Розробка пакета методичного забезпечення для реалізації плану роботи кружка.

У ході роботи використані наступні методи:

- аналіз наукової, методичної й популярної літератури;

- узагальнення й аналіз досвіду роботи вчителів;

- анкетування;

- статистична обробка даних.

Дослідження проводилося в 2 етапи:

2004-05 навчальний рік. Визначення проблеми, гіпотези, вивчення літератури, розробка й проведення експерименту, що констатує.

2005-06 навчальний рік. Розробка програми роботи кружка "Юний еколог" для молодших школярів в умовах сільської школи, проведення формуючого експерименту.

Дослідження проводилося в Гутянській середній школі Богодухівського району Харківської області.

Глава І. Шляхи до високої екологічної культури

Екологічною культурою повинна оволодіти кожна людина. Щодо вчителя, так екологічна культура має стати складовою частиною його професіоналізму. Екологічну культуру вчителя можна розглядати як набір знань про природу, її взаємозв'язок з людиною й формування на цій підставі готовності узгоджувати взаємовідносини з нею в інтересах людей і суспільства.

До критеріїв екологічної вихованості можна віднести:

- знання про природу, про людство і про себе як єдине ціле;

- знання актуальних проблем екології району, області, України;

- почуття любові до природи, до тварин, птахів;

- готовність жити й діяти за законами гармонії з природою, суспільством;

-уміння зберігати природу, діяти в складних умовах;

-уміння берегти рослинний і тваринний світ;

-уміння вести роботу з екологічного виховання і самовиховання;

-морально-екологічне чуття єдності, залежності між людиною, природою, космосом.[4,62]

Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту.

Головним складовим системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, для яких характерні різні форми й методи, але одна мета: різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів їхнього проживання на основі наукових знань про процеси розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей.

Основною метою екологічної освіти є формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення й свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності. Екологічна освіта, з одного боку, повинна бути самостійним елементом загальної системи освіти, і з іншого боку, виконувати інтегративну роль у всій системі освіти.

Ця мета досягається поетапно шляхом виконання освітніх і виховних завдань та вдосконалення практичної діяльності.

Найголовнішими завданнями екологічної освіти мають бути:

1. Формування екологічної культури всіх верств населення;

2. Підготовка фахівців-екологів для різних галузей народного господарства;

3. Вдосконалення, узгодження і стандартизація термінології в галузі екологічних знань.

Екологічна освіта спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, науковизнань і дотримання норм екологічного права. [3,21,22]

Формування екологічної культури, екологічної свідомості школярів - це життєва потреба сьогодення. Школа повинна зробити все необхідне, щоб природа стала для дітей відкритою книгою, якою б вони уміли користуватися. Тому дуже важливо довести школярам, що причиною екологічних негараздів у наш час є не технічний розвиток людства, а зневага до законів природи, людська байдужість.

Перед педагогами стоїть важливе завдання - наповнити розум дитини, одухотворити ії серце: навчити захоплюватися краплиною роси на троянді й красою березового гаю, солов'їною піснею і музикою квітучого саду, ніжною мелодією струмка. Тільки тоді, коли мова забарвлюватиме уяву, коли дитина по-справжньому замилується побаченим, - можна "висівати" слова, якими вона висловлюватиме почуття і враження.[10,23,24]

Л.П. Пєчко вважає, що екологічна культура включає:

- культуру пізнавальної діяльності учнів по освоєнню досвіду людства у відношенні до природи як до джерела матеріальних цінностей, основ екологічних умов життя, об'єкту емоційних, у тому числі й естетичних, переживань. Успішність цієї діяльності обумовлена розвитком моральних рис особистості стосовно природного середовища на основі формування вмінь приймати альтернативні рішення;

- культуру праці, що формується в процесі трудової діяльності. При цьому враховуються екологічні, естетичні й соціальні критерії при виконанні конкретних справ у різних областях природокористування;

- культуру духовного спілкування із природою. Тут важливо розвивати естетичні емоції, уміння оцінювати естетичні достоїнства як природної, так і перетвореної природної сфери. Екологічна культура, указує Л.Д. Бобилева, включає наступні основні компоненти:

- інтерес до природи;

- знання про природу і її охорону;

- естетичні й моральні почуття до природи;

- позитивна діяльність у природі;

- мотиви, що визначають учинки дітей у природі.

Екологічна культура як якість особистості повинна формуватися в системі безперервного екологічного виховання, основними ланками якої, що роблять істотний вплив на дитину в молодшому шкільному віці, є:

- родина;

- дитячі дошкільні установи;

- школа;

- позашкільні виховні установи;

- засобу масової інформації;

- самовиховання.

Провідну роль у вихованні дитини молодшого шкільного віку грає школа, що організує прогрес формування екологічної культури, що включає в себе дві сторони: навчальну й поза навчальну роботу. Компонентами процесу екологічного виховання є:

Методичні основи формування екологічної культури школярів розроблена в працях академіка Н.Н. Моісєєва. Людина не може рости й розвиватися, не взаємодіючи з навколишньою природною сферою. Його почуття й розум розвиваються відповідно до того, який характер носять його відносини із природою. Саме тому так важливий в екологічному вихованні початковий етап шкільного навчання, коли стихійні знання про культуру взаємин із природним середовищем систематизуються й узагальнюються.

Психологи (А.Н. Леонтьев) відзначають, що в дітей молодшого шкільного віку може бути сформована готовність до правильної взаємодії з навколишньою природою. Вона включає: емоційну сторону - сприйнятливість до миру природи, почуття подиву, захопленості, емоційно-позитивне відношення до її об'єктів, мотивам поводження, ділову готовність - можливість реалізувати свої знання в різноманітних нестандартних навчальних і поза навчальних ситуаціях, бажання брати участь в альтруїстичній діяльності, зачатки "внутрішніх" мотивів поводження як передумови безкорисливості й емпатії (почуття співпереживання, співчуття); інтелектуальну готовність ( певний рівень інформованості дітей про природу, віковий рівень ерудиції й пізнавальних інтересів, усвідомлення себе як носія екологічної культури. Відомо, що в педагогічному процесі взаємодіють три головних компоненти: "знання-ставлення-поводження".

При цьому більше актуальними для молодших школярів є емоційні переживання, пов'язані із процесом спілкування з об'єктом природи, а також різноманітна діяльність у ній.[20,148]

У своїй статті "Екологія особистості" Б. Т. Ліхачов розкриває зміст поняття "Екологія особистості й культури суспільства", що може бути розглянута єдність відповідно розвинених свідомості, емоційно-психічних станів. Ядром такої свідомості особливим образом орієнтована розумова аналітико-синтезуюча здатність людини, що гарантує науково обґрунтоване включення в природу, життя суспільства, мав на увазі збереження їхньої рівноваги. Естетичне виховання забезпечує пізнання природи у всій її природній й естетичній цілісності. Уява виступає як психічний прогрес передбачення наслідків втручання в життя природи й суспільства. Відчування засноване на творчому-несвідомому прагненні єднанню із природою. У зміст екологічної свідомості включається й утилітарно-практичне поводження. Належним чином спрямована воля припускає здатність до рішучої відмови від намічених дій у випадку можливості непередбачених наслідків.

Екологічна культура людини органічно пов'язана з особистістю в цілому, її різними сторонами і якостями, вона виникає як нове психічне утворення. Природно наукова освіченість забезпечує пізнання закономірностей природи, зв'язків між нею й людиною. Філософська - дає можливість осмислити призначення людини. Політична - забезпечує належну рівновагу між господарською діяльністю й природними ресурсами. Правова - утримує в рамках закону регульовані взаємодії. Моральна - одухотворяє ці відносини. Естетична - створює можливість для переживань захвату й насолоди. Культура праці й господарської діяльності направляє зусилля людини в русло природоохоронної доцільності.

Таке широке розуміння культури особистості, продиктоване реаліями кінця ХХ сторіччя, припускає розвиток ряду суміжних наукових напрямків. Серед них Б.Т. Лихачов виділяє такі, як екологічна психологія й педагогіка, екологічна психофізіологічна гігієна. Перша знайде свій специфічний предмет у вивченні становлення й розвитку психічних станів, що забезпечують усвідомлення й відчуття себе частиною природи, формування установки й мотивації на взаємовигоді, взаємно оздоровча взаємодія. Можливо, вона стане основою для екологічно орієнтованої педагогіки як особливої наукової дисципліни, напрямку пошуку, що максимально відповідають принципу природно згідний у його сучасному звучанні. На їхній базі можуть бути розроблені рекомендації з організації способу життя дитини, подоланню кризових явищ, пов'язаних з порушенням екологічної рівноваги (кисневе голодування, затримки в розвитку, спалаху агресивності й жорстокості у відношенні до тварин й один одному й т.п.). Педагоги говорять про необхідність екологічної терапії й розробки шляхів і засобів повернення дитини в біологічно й психологічно сприятливе середовище перебування, запропонувати спеціальні ігрові, творчі, ділові ситуації спілкування й діяльності, що знімають напругу, що відроджують нормальне функціонування психіки й організму в цілому. Академік Б.Т. Лихачов відзначає, що екологічна свідомість вимагає підкріплення почуттям, емоційно цілісним, глибоко моральним відношенням до природи, суспільству, людям. Вся моральна спрямованість дитини повинна бути орієнтована на розвиток таких почуттів і станів, як любов, хвилювання совісті, переживання спілкування із природою й людьми як вище щастя. Природа поза моральна , вона по ту сторону добра й зла. Її велич і спокій допомагають усвідомити своє місце в ній. Необхідно розвити відчування гармонії, здатність захопленого відношення, переживання прекрасного, чудового, піднесеного.[15,20,21]

1.1 Екологічна освіта молодших школярів

На сучасному етапі Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року затверджена система екологічної освіти і виховання. Виховання екологічної культури як складової загальної культури особистості зафіксовано в Державній національній програмі "Освіта. Україна ХХI століття", у Концепції національного виховання.[9,0]

Загальноосвітньому навчальному закладу відводиться провідна й найважливіша роль в екологічній освіті й вихованні учнівської молоді. Це - основна ланка, оскільки не всі її випускники зможуть одержати вищу освіту. Мета загальної середньої освіти - формування особистості з новим, егоцентричним типом мислення й свідомості, високим рівнем екологічної культури.

Завдання цієї освіти - сформувати систему знань, поглядів і переконань учнів, які забезпечуватимуть громадську відповідальність за стан навколишнього середовища як основу існування держави, готовність його поліпшувати шляхом прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення і життя в злагоді з природою. Ця провідна ідея має розвиватися на всіх рівнях загальної освіти.

Ефективним засобом формування екологічної культури є екологізація шкільної освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, що пов`язані з основним матеріалом, до складу практично всіх навчальних дисциплін. В основу процесу екологізації повинні бути покладені дидактичні, психологічні, етичні та методичні принципи.

Пріоритетом загальної середньої екологічної освіти є особистісна орієнтація, що передбачає створення таких умов, за яких природа стає особистісною цінністю для кожного школяра. Такий підхід реалізується на трьох ступенях відповідно до віку дітей, обсягу та рівня їхніх знань і досвіду, психологічних особливостей.

У загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня (1 - 3(4)-ті класи) забезпечуються:

· набуття елементарних знань про природу та взаємозв`язки в ній, взаємодію і взаємовплив людини та природи;

· усвідомлення погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності та особистості причетності до екологічних проблем;

· розвиток ціннісного становлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості;

· формування здорового способу життя на навичок екологічно доцільної поведінки.

Виховання дітей відбувається в процесі бесід, ігрової діяльності, читання художньої літератури: міфів, казок, - перегляду дитячих конкурсів і фестивалів тощо з урахуванням вікових потреб та можливостей. Більш ефективним виховання є за умови безпосереднього перебування в природному середовищі.[3,24]

Реалізація завдань і мети екологічної освіти в сучасній школі будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи, - взаємозв'язку теоретичних знань з практикою діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодією суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми, польові табори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби та ін.); поєднання класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи.

Особлива роль щодо цього відводиться предметам природничого й географічного циклів, які відкривають перед дітьми світ рослин, тварин, усього довкілля. Естетичний цикл предметів розкриває гармонію, неповторну красу природи, вплив її на виховання людини.[1,118]

"Гадаємо, - писав В. Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо."

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. "Дітей, що не вміють ще ходити, - писав Г.Ващенко, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи."[2,281,282]

1.2 Педагогічні основи формування екологічної культури

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати в дітей з раннього дитинства.

Система екологічного виховання передбачає:

- цілеспрямований вибір навчального матеріалу екологічного спрямування;

- гуманістичну спрямованість, врахування екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

- збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

- об`єктивність у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розкривається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

- зв`язок між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.[1,119,]

Педагоги відзначають, що екологічна культура особистості немислима поза її практичним відношенням до дійсності, що формується на основі спільних зусиль учителів і учнів. Мова йде про створення надійної психологічної установки на екологічно обґрунтоване включення в природу, ноосферу, у життя суспільства. Це повинне бути пов'язано з розвитком природи самої дитини, його здатностей, фізичних і інтелектуальних сил, з вихованням працьовитості, дбайливого відношення, заповзятливості й хазяйновитості. Важливе вміння й навички охоронної й захисної, психо і фізіотерапевтичної діяльності (лісівництва, садівництва, огородництва й ін.), в області зоотерапії, аутотренінгу, налагодження оздоровчого спілкування. Природною основою процесу такого виховання є об'єктивно складні в різні вікові періоди відносини дитини з навколишнім середовищем. У дітей дошкільного й молодшого шкільного віку вони реалізуються на несвідомій основі. Малята, не віддаючи собі звіту, не відокремлюються від зовнішнього середовища, відчувають себе природною частиною природи. Між дітьми, тваринами й рослинами встановлюються інтуїтивне взаємопочуття й навіть взаєморозуміння. Дитина відкрита, щоб сприймати й привласнювати екологічні правила цих відносин, перетворювати їх у свої звички. Таким чином, екологічна культура в сучасних умовах є одним із провідних компонентів особистості. Вона може розглядатися як головний системообразуючий фактор, що сприяє утворенню в людині справжньої інтелігентності й цивілізованості.[15,19,20]

И. Д. Звєрєв уважає, що основним завданням екологічного утворення є теоретичне освоєння школярами знань про природу, її особливостях, діяльності в ній людини, про екологічні проблеми й шляхи їхнього рішення у виробництві, побуті, у процесі відпочинку.

Б. Т. Ліхачов методи й форми екологічного утворення й виховання умовно розділяє на кілька груп. Це: шкільні й позашкільні методи формування свідомості й розвитку мислення, вчення вмінням і навичкам практично спрямованої діяльності, розвиток морально-правової відповідальності, естетичних відносин до дійсності, морального самовдосконалення. А.Н. Захлібний уважає, що при розробці екологічної програми особливого значення набуває вивчення школяра як особистості, факторів його навчання й виховання.

Виходячи з мети й керуючись засадами, вихователі ставлять перед собою завдання, основний з яких є подолання в учнів утилітарно-споживчого відношення до природи, у формуванні природного відношення до неї в зв'язку зі сферами свідомості: наукової, ідеологічної, художню, моральної, які становлять основу наукового світогляду. И. Т. Суравергіна, В. М. Сенкевич, Т. В. Кучер уважають, що ціль екологічного утворення досягається в міру рішення наступних завдань у їхній єдності: навчання-формування системи про екологічні проблеми сучасності й шляхах їхнього рішення; розвитку системи інтелектуальних і практичних умінь по вивченню, оцінка стану й поліпшенню навколишнього середовища своєї місцевості; виховання-формування мотивів, потреб і звичок екологічно доцільного поводження й діяльності, здорового способу життя; прагнення до активної діяльності по охороні навколишнього середовища; інтелектуального (здатності до аналізу екологічних ситуацій), емоційного (відношення до природи як універсальної цінності), морального (волі й наполегливості, відповідальності) розвитку особистості. А. Н. Захлібний, І. Т. Суравергіна уважають, що формування відповідального відношення до природного середовища пов'язане з рішенням ряду освітніх і виховних завдань. Останні припускають формування потреби спілкування з живою природою, інтересу до пізнання її законів; формування установок і мотивів діяльності, спрямованих на усвідомлення універсальної цінності природи; формування переконань у необхідності заощадження природи, турботи про збереження свого здоров'я й здоров'я інших людей як суспільної цінності; потреби участі в праці по вивченню й охороні природи, пропаганді екологічних ідей.[18,10,11,12]

1.3 Позакласна робота по формуванню екологічної культури молодших школярів

Зміст екологічного утворення має складний склад, засвоєння якого школярами вимагає не тільки класної, але й великої позакласної роботи.

Позакласна робота визначається педагогами як та діяльність, що виконується в позаурочний час і на основі інтересу й самодіяльності учнів. При визначенні змісту позакласної роботи необхідно виходити з таких принципів, як зв'язок з життям, із проблемами, які вирішує країна, область, район; відповідність змісту позакласної роботи віку учнів, особливостями їхнього розумового розвитку й інтересів.

Краєзнавчий принцип у позакласній роботі з формування екологічної культури молодших школярів є ведучим.

Дослідження школярами реального життя в процесі позакласної роботи, екологічне краєзнавство дає матеріал для обговорення різноманітних життєвих ситуацій у природному середовищі, особливо поводження людей, де результат не відповідає бажаному. Це дозволяє школярам витягати уроки на майбутнє, змінювати мети своєї діяльності, приймати рішення відповідно до переконань. Природньонаукові знання при цьому обґрунтовують оптимальні способи поводження й дій у навколишнім середовищі.

Позакласна робота створює умови для придбання досвіду прийняття екологічних рішень на основі отриманих знань і у відповідності зі сформованими цінностями підходами й орієнтаціями: як і де прокласти тропу, обладнати стоянку; як ходити по лузі, лісу, як ставитися до їхніх живих мешканців; як поводитися в природі, якщо зустрінеться дика тварина.

Велика роль позакласної роботи в прилученні школярів до самостійної роботи, що вони можуть проводити відповідно до тієї швидкості засвоєння, що їм більше властива, що робить більше продуктивним процес становлення особистості. При цьому учень може звернутися до експерименту, короткочасному й довгостроковому спостереженню, дослідженню зв'язків людини із природою в плині тривалого строку з фіксацією на фотоплівці, у малюнках, схемах і інших документах. Усе це робить дослідження природного середовища і її охорони привабливими й цікавими.

Формування екологічної культури молодших школярів можливо тільки за умови взаємозв'язку різних типів і видів позакласної діяльності. Різноманітна діяльність дає можливість школярам опанувати глибокими знаннями про зв'язки людини із природою, побачити екологічні проблеми в реальному житті, навчитися найпростіших умінь по охороні природи.

Різноманітна діяльність учнів реалізується у всіх типах позакласних занять: індивідуальних, групових, масових.

Індивідуальна робота тісно пов'язана із прилученням молодших школярів до читання й обговорення книг і статей у журналах про охорону природи. Групова позакласна робота найбільше успішно протікає в кружках. У них займаються школярі, що проявляють найбільший інтерес до вивчення взаємозв'язків людини з живою природою. У формуванні екологічної культури молодших школярів величезну роль грають масові позакласні заняття: свята, ранки, рольові ігри на екологічні теми.[12,17]

1.4 Еколого-краєзнавча робота з молодшими школярами

Результатом краєзнавчого підходу в екологічному утворенні молодших школярів є усвідомлення дітьми розмаїтості зв'язків між живою й неживою природою, між живими організмами, що живуть у своєму краї, багатопланового значення природи, потреби спілкування з рідною природою, дбайливе відношення до живого.

Комплексний характер взаємодії людини із природою в умовах рідного краю й виникаючих при цьому екологічних проблем визначають об'єкти еколого-краєзнавчої роботи зі школярами. До них належать: природа, господарство, населення, історія, мистецтво краю, розглянуті з погляду взаємодії суспільства й природи. Ці об'єкти можна конкретизувати в такий спосіб: природа - типові й рідкі види організмів, типові природні співтовариства; охоронювані території, пам'ятники природи, природні ресурси краю; господарство - місцеві промислові підприємства, що використають природні ресурси й впливають на навколишнє середовище; підприємства, що роблять сільськогосподарську продукцію, служби благоустрою; населення - особливості екологічної культури місцевого населення, відношення до навколишнього природного середовища школи, що вчиться; мистецтво - твору професійного мистецтва; народні промисли, пов'язані з використанням природних матеріалів: легенди, казки, ігри, танці, пісні місцевого населення із природними сюжетами; історія - походження звичаїв і традицій відносин до природи; походження назв населених пунктів і інших географічних об'єктів; розвиток природоохоронної діяльності дорослих і школярів у краї.

Звичайно, перелік конкретних об'єктів екологічного краєзнавства може бути значно ширше, тут важливо показати їхню розмаїтість, а це, у свою чергу, пожвавить еколого-краєзнавчу роботу з учнями початкової школи, забезпечить комплексний підхід у справі.

Т. А. Бабакова уважає, що шкільне краєзнавство має дві взаємозалежні сторони -- крає впізнання й крає будівництво (останнє, на жаль, часто упускається). При проведенні еколого-краєзнавчої роботи необхідно пам'ятати обидві ці умови, тому що тільки в процесі практичної діяльності по збереженню й поліпшенню навколишнього середовища формується дбайливе відношення, а потім і відповідальне відношення до природи.[12,16]

Глава II. Досвід організації гурткової роботи з молодшими школярами

Для групової екологічної роботи з учнями початкових класів найбільш доцільною є гурткова робота. Програма екологічного кружка повинна відбивати всі аспекти змісту екологічного утворення:

науково-пізнавального;

ціннісного;

нормативного;

практично-діяльнісного.

Науково-пізнавальний аспект змісту, що розвиває інтерес молодших школярів до проблем навколишнього середовища й формуюче подання про наукову картину миру, може бути представлений матеріалом, що розкриває властивості предметів і явищ, їхнє різноманіття, зв'язки між ними.

Важко вичленувати якісь окремі питання, що розвивають науково пізнавальний аспект змісту: для молодших школярів весь комплекс знань про навколишнє середовище пофарбований інтересом, що дуже важливо в справі формування відносини дітей до свого будинку природно-соціальному оточенню.

Ціннісний аспект змісту покликаний розкрити дітям багатогранну значимість досліджуваних об'єктів у житті природи й людини. Дотепер у практиці навчання молодших школярів нерідко переважало трактування цінності з утилітарно-практичних позицій, що збіднювало відношення дітей до навколишнього, знижувало їхню допитливість, естетичну чуйність, милосердя, співчуття, співпереживання

Нормативний аспект змісту екологічного утворення це правила (приписання й заборони) поводження людини і його діяльностей у природному й соціальному оточенні. Проходження загальнолюдським нормам моралі показник загальної культури поводження кожної людини у відносинах між людьми, із природними об'єктами, до свого здоров'я й здоров'я оточуючих людей і т.п. Основи екологічної культури, як і будь-якої іншої, заставляються в дитячому віці. От чому саме в початковій школі необхідно приділяти особливу увагу розкриттю цього аспекту змісту.

Традиційне подання про дитину молодшого шкільного віку, що сліпо повторює поводження дорослої людини, останнім часом перетерплює істотні зміни. Дитина цього віку не тільки об'єкт впливу дорослих, але й діяльний суб'єкт виховання. Тому при розробці нормативного аспекту змісту важливо враховувати, що молодший школяр повинен розуміти, усвідомлювати правила свого поводження у відносинах з навколишнім середовищем, щоб самому визначити необхідність відповідних дій у конкретній ситуації.

У змісті екологічного утворення багатоаспектно повинні бути представлені знання про людину й суспільство і їхні зв'язки з навколишнім середовищем.

Молодших школярів потрібно підвести до висновку, що від стану навколишнього середовища залежить стан здоров'я людини, а тому оберігати естетичні, екологічні, санітарно-гігієнічні якості навколишнього середовища значить піклуватися про здоров'я людини, її нормальну життєдіяльності. На початковому етапі навчання є можливість познайомити дітей із предметами, створеними працею людини, із середовищем населених місць, що дозволить показати роль праці в перетворенні природного оточення, як з позитивної так і з негативної сторін, і на підставі цього намітити шляхи гармонізації (оптимізації) відносин людини із природним і соціальним оточенням.

Практично діяльністний аспект змісту грає не менш важливу роль в екологічному утворенні, чим нормативний аспект. Практична діяльність кінцевий результат формуючих відносин, критерій розвиваючої свідомості й почуттів. У той же час у діяльності формуються й заставляються самі відносини людини з навколишнім світом. Однак молодший школяр у силу обмежених фізичних можливостей мало залучений у діяльність природоохоронного характеру. Досвід показує, що обсяг і зміст практичної участі дітей у захисті й благоустрої навколишнього середовища свого села може бути значно ширше: це збирання шкільного приміщення, догляд за собою, за свійськими тваринами, що живуть у живих куточках школи, практичні справи в природних і штучних співтовариствах (прополка бур'янів, полив рослин, очищення від сміття) і багато інших важливих справ. Варто враховувати, що організація практичної діяльності в молодшому шкільному віці має свої особливості: дітей треба навчити, що і як робити. Наприклад, як екологічно грамотно підгодовувати зимуючих птахів, збирати гриби, ягоди, лікарські рослини, дотримувати правил особистої гігієни при догляді за кішками й собаками.[21,48,49,50,51,52]

2.1 Гурткова робота в системі екологічного виховання молодших школярів

Гурткова робота дозволяє використати велике різноманіття форм і методів роботи. Одним з найважливіших засобів є гра. У грі найбільшою мірою школяр психологічно готується до реальних екологічних ситуацій, учиться розуміти відношення до природи людей, що виконують різні ролі залежно від професії й посади, опановує прийомами спілкування з однолітками. Різноманітні види позакласної роботи в екологічному кружку взаємно доповнюють один одного, збагачуючи процес навчання й виховання молодших школярів.

Для виявлення рівня екологічної культури молодших школярів у Гутянській середній школі Харківської області в 2 класі, нами був проведений експеримент, що констатує.

Дітям були запропоновані питання анкети. При цьому метод анкетування використався в сполученні з методом інтерв'ю.

Анкета

Що таке природа?

Що природа дає людині?

Назвіть охоронювані рослини нашої місцевості.

Які тварини занесені в Червону книгу нашої країни?

Які комахи з'являються навесні першими?

Що таке "фотополювання"?

Назвіть лікарські рослини.

Як ви оцінюєте стан навколишнього середовища у вашій місцевості?

Як людина руйнує природу?

Що можуть зробити діти для охорони природи?

Дані отримані в ході анкетування, представлені у графіках і діаграмах.(Додаток № 1-10)

Відповіді учнів 2 класу на питання "Що таке природа?" Як видно із графіка (додаток № 1), більшість учнів не мають повного подання, про те, що таке природа. Серед компонентів природи учні називали рослини, тварин, ґрунт, людину; у той же час не були названі повітря й вода.

Відповіді учнів 2 класу на питання "Що природа дає людині?". Наведені дані (додаток № 2) свідчать, що більшість учнів на це питання не дали відповіді. Лише деякі називають ліки, одяг, меблі. Однак ніхто не назвав паливо, чисте повітря.

Наступна діаграма ілюструє відповіді учнів на питання "Назвіть охоронювані рослини нашої місцевості". Дані діаграми (додаток № 3) свідчать про недостатню поінформованість учнів про охоронювані рослини своєї місцевості. Серед відповідей учнів слід зазначити значна кількість невірних (наприклад: кульбаба, подорожник і інші).60 % учнів не змогли відповістити на поставлене запитання.

Відповіді учнів 2 класу на питання "Які тварини занесені в Червону книгу нашої країни?". Як видно із графіка (додаток № 4), більшість учнів не мають подання про охоронюваних тварин нашої країни. Були названі охоронювані тварини такі, як бобер, беркут, олень і в той же час багато учнів не дали повних і точних відповідей.

Відповіді учнів на питання "Які комахи з'являються навесні першими?". Як показують результати анкетування (додаток № 5), учні не змогли відповісти на це питання, тому що цілеспрямовані фенологічні спостереження під керівництвом учителя ними не проводяться.

Відповіді учнів 2 класу на питання "Що таке "фотополювання?".Наведені дані (додаток № 6) говорять про те, що більшість учнів не знають, що існує в природі безпечний вид полювання фотополювання.

Відповіді учнів 2 класу на питання: "Як ви оцінюєте стан навколишнього середовища у вашій місцевості?". Як видно із графіка (додаток № 8), більшість учнів оцінюють стан природи як задовільне, однак значна кількість учнів уважають його незадовільним. Це пов'язане з погіршенням екологічної обстановки й з великою інформованістю школярів про екологічні проблеми.

Відповіді учнів 2 класу на питання: "Як людина руйнує природу?" Наведені дані (додаток № 9) свідчать, що учні недостатньо повно усвідомлюють пагубний вплив людини на природу.

Відповіді учнів на питання: "Що можуть зробити діти для охорони природи?" Як видно із графіка (додаток № 10), не всі учні знають, що вони можуть зробити для охорони природи. Більшість школярів відзначають огородження мурашників, посадка дерев, що пов'язане з положенням школи в лісі. Аналіз отриманих даних переконало нас у тім, що рівень екологічної культури молодших школярів, особливо такого його компонента, як екологічні знання дуже низьке. У зв'язку із цим нами було зроблене припущення про те, що цілеспрямована систематична робота з формування екологічної культури школярів може підвищити ефективність формування в школярів дбайливого відношення до природи.

Висновки

Гурткова робота є оптимальною формою роботи з формування екологічної культури молодших школярів.

Система роботи з учнями початкових класів значно розширює й поглиблює їхні знання про природу, формує емоційну сприйнятливість.

Гурткова робота формує практичні вміння по наданню допомоги природі, знайомить із різноманітною діяльністю по наданню допомоги природі.

2.2 Досвід організації кружка "Юний еколог" у Губарівській середній школі Богодухівського району Харківської області

Проаналізувавши теорію й досвід, накопичений в області екологічного утворення, ми розробили й пропонуємо програму екологічного виховання молодших школярів у рамках кружка "Юний еколог". Програма складена з розрахунку один раз у тиждень.

При побудові авторської програми гурткової роботи ми порахували доцільним загострити увагу на чотирьох основних напрямках роботи:

- пізнавальному;

- пізнавально - розважальному;

- практичному;

- дослідницькому.

екологічний освіта гуртковий школяр

Програма кружка "Юний еколог"

строк	пізнавальні заходи	пізнавально-розважальні заходи	практичні заходи	Дослідницькі заходи
1	2	3	4	5
вересень	Дитячий ранок "Мир навколо нас"	Театралізоване подання на екологічну тему: "Нові пригоди Маші й Віті".	Робота над проектом "Моє дерево". Виставка дитячих малюнків на екологічну тему: "Давайте збережемо планету".	Подорож по екологічній стежці (I частина).
жовтень	Бесіда "Перелітні птахи. Їхня охорона".	Свято "Золота чарівниця осінь". Конкурс на кращий осінній букет.	Операція "Більші справи маленьких рук" (Збір корму для птахів).	Екскурсія "Дивне поруч". Фенологічні спостереження "Осінні явища".
листопад	Подорож за крапелькою води. Проблема чистої води й здоров'я людини.	Дитячий ранок "У гостях у жителів підводного царства".	Операція "Малі ріки" (рейд у заплаву ріки Мерло).	Досвід "Чарівниця вода".
грудень	Спектакль "Навіщо взимку сніг".	Ранок "Здраствуй, гостя зима".	Підготовка матеріалів для екологічної стежки. Конкурс малюнків "Сніжні візерунки".	Досвіди "Чому йде сніг?" "Чому сніг буває різним?"
січень	Бесіда "Листяні й хвойні рослини взимку".	Вікторина "Що росте в моєму краї". Робота над проектом "Моє дерево".	Подорож на батьківщину кімнатних рослин. Догляд за кімнатними рослинами.	Досвід "Захисні властивості снігу" (роль снігу на рослини взимку).
лютий	Бесіда "Охоронювані тварини нашої країни".	Усний журнал "Зимуючі птахи. Хто як проводить зиму".	Операція "Синиця" виготовлення й розвішування годівниць, підгодівля птахів.	Екскурсія "Сліди. Фенологічні спостережен-ня."
березень	Дидактична гра "Первоцвіти. Довідайся рослину по листу". Бесіда "Зустріч пернатих друзів".	Свято весни. Конкурс "Пташиний КВВ".	Очищення алеї від сушників. Операція "Шпак"--виготовлення пташиних гніздовій	Досвід зі зрізаними гілками.
квітень	Бесіда "Що ми знаємо про комах і їхню охорону." Читання й обговорення книг і статей у журналах про природу і її охорону.	Екологічна гра "Строкатий мир комах".	Операція "Мураха".	Екскурсія на луг. Фенологічні спостереження.
травень	Турнір-вікторина "Охоронювані рослини".	Гра-подорож "По лісових стежках".	Робота із проекту "Моє дерево". Озеленення шкільного двору.	Подорож по екологічній стежці (II частина). Лікарські рослини.

Пізнавальний напрямок роботи кружка включало цикл пізнавальних заходів (використалися наступні форми: дидактичні ігри, бесіди, подорожі, спектаклі, вікторини), які сприяли більш глибокому розширенню екологічних знань молодших школярів.

Пізнавально-розважальний напрямок роботи ставило метою знайомства початкових класів, що вчаться, з компонентами живої й неживої природи, вплив діяльності людини на ці компоненти в ігровій цікавій формі: це (театралізовані подання на екологічну тему, свята, усні журнали, екологічні ігри, ігри-подорожі).

Вивчення миру рослин і тварин, ґрунтів, водойм, ландшафтів рідного краю, пов'язане із практичними справами (практичний напрямок роботи кружка "Юний еколог") посадкою дерев і чагарників, охороною унікальних і рідких квітів, озелененням класу, охороною мурашників, підгодівлею птахів, сприяло прищеплюванню дбайливого відношення молодших школярів до рідної природи.

Дослідницький напрямок роботи кружка здійснюється в рамках наступних заходів: екскурсій, фенологічних спостережень, досвідів які сприяють розвитку мислення, аналізу отриманих результатів.

Дітям були запропоновані питання анкети (див. гл. II.п.2.1 ) Дані повторного зрізу показали, що після занять помітно виросло кількість повних відповідей і знизилася кількість неправильних відповідей.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Що таке природа?

Як видно із графіка (додаток №1), більшість учнів дали досить точні й повні відповіді на дане питання. Серед компонентів природи школярі найчастіше називали повітря, рослини, воду, тварин, людей.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Що природа дає людині?

Наведені дані свідчать, що більшість учнів дали правильні відповіді на це питання (додаток №2)

Наступна діаграма ілюструє відповіді учнів 2 класу на питання: Назвіть охоронювані рослини нашої місцевості (додаток №3). Отримані відповіді дозволяють робити висновок про те, що заняття по програмі привели до підвищення рівня знань про охоронювані рослини. Зменшилася кількість неточних відповідей, багато рослин, що називалися до занять одним - двома школярами, стали відомі більшості школярів.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Які тварини занесені в Червону книгу нашої країни? Як видно із графіка (додаток №4), більшість учнів назвали охоронюваних тварин.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Які комахи з'являються навесні першими? Як показують результати анкетування (додаток №5), цілеспрямовані систематичні фенологічні спостереження під керівництвом учителя сприяли розширенню знань учнів по даному питанню.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Що таке "фотополювання"? (додаток №6). Наведені дані говорять про те, що багато учнів познайомилися на заняттях кружка з безпечним видом полювання в природі - фотополюванням.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Назвіть лікарські рослини. Як видно із графіка, більшість учнів довідалися про достатнє число видів лікарських рослин (про це свідчать графіки й діаграми - додаток №7).

Відповіді учнів 2 класу на питання: Як ви оцінюєте стан навколишнього середовища у вашій місцевості? Як видно із графіка (додаток №8), у більшості школярів розширилися знання про екологічну обстановку у своїй місцевості.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Як людина руйнує природу? Наведені дані свідчать (додаток №9), що школярі довідалися про численну діяльність людини на природу.

Відповіді учнів 2 класу на питання: Що можуть зробити діти для охорони природи? Як видно із графіка (додаток №10), більшість учнів усвідомлюють свою роль в охороні й відновленні природного середовища.

Наведені дані свідчать про ефективність практичної роботи з учнями у формуванні екологічної культури. За результатами анкетування можна зробити висновок, що робота із програми досягає мети при правильній її реалізації. Зміна відносини школярів до природи виразилося в підвищенні інтересу до проблем її охорони.

Висновки:

Проблеми екологічного виховання молодших школярів є актуальними й досить у науковій і методичній літературі.

Гурткова робота з формування екологічної культури молодших школярів не знаходить широкого застосування в практиці роботи школи.

Рівень екологічної культури молодших школярів недостатньо високий.

Висновки

Сформована екологічна обстановка у світі ставить перед людиною важливе завдання - збереження екологічних умов життя в біосфері. У зв'язку із цим гостро встає питання про екологічну грамотність і екологічну культуру нинішнього й майбутнього поколінь. У нинішнього покоління ці показники перебувають на вкрай низькому рівні. Поліпшити ситуацію можна за рахунок екологічного виховання підростаючого покоління, що повинне проводиться висококваліфікованими, екологічно грамотними педагогами, збройні крім спеціальних знань, рядом ефективних методик, що дозволяють комплексно впливаючи на особистість дитини, розвивати всі компоненти екологічної культури як якості особистості в частині загальної культури людини. Проблема екологічного виховання досить освітлена в роботах відомих учених. Визначено мети, завдання, принципи, засоби, форми й методи, а також зміст екологічного виховання. Однак систематична робота з екологічного виховання молодших школярів не ведеться. Тому метою нашого дослідження стала розробка програми гурткової роботи екологічного виховання молодших школярів, що дозволяє повніше реалізувати можливості екологічного виховання.

Проведена робота привела до наступних висновків:

екологічне виховання школярів - пріоритетний напрямок у роботі школи, що здійснюється з урахуванням віку учнів, що має кінцевою метою формування екологічної культури.

Теоретичні основи екологічного виховання молодших школярів досить розроблені в науковій і методичній літературі.

Незважаючи на пожвавлення роботи з екологічного виховання в школах, її рівень, як правило, залишається досить низьким.

Для систематизації роботи необхідна програма екологічного виховання молодших школярів, що забезпечує організацію пізнавальної, пізнавально-розважальної, практичної й дослідницької діяльності учнів, використання й сполучення інноваційних і традиційних форм, активних методів і прийомів роботи, безперервність і послідовність у викладі матеріалу.

При проведенні експерименту в школярів не тільки підвищився рівень екологічних знань, але й у значній мірі змінилася мотивація вчинків у природі, а також інтереси учнів.

Цілеспрямована систематична робота з екологічного виховання, проведена в рамках спеціально розробленої програми кружка "Юний еколог", сприяє значному підвищенню екологічної культури школярів.

Робота над курсовим дослідженням переконала мене у великій важливості розробки спеціальної програми, спрямованої на підвищення екологічної культури учнів початкових класів.

Література

1. Н.П. Волкова; "Педагогіка" Київ "Академвидав", 2007

2. М.М. Фіцула "Педагогіка" Київ Видавничий центр "Академія", 2000

3. Директор школи №16 (208) квітень, 2002, м.Київ