Проблема відчуження у філософії К.Маркса і Е.Фромма

Висновки

Отже, відчужену працю Маркс розглядав в таких аспектах.

Робітник використовує матеріали, узяті в природи й одержує в підсумку потрібні для життя предмети, продукти праці. Ні вихідний матеріал, ні продукт йому не належать - вони йому чужі. Чим більше робітник працює, тим більше світ предметів не належить йому. Природа робиться для робітника тільки засобом праці, а предмети, що створюються у виробництві - засобом життя, фізичного існування. Робітник цілком від них залежить.

Процес праці для робітника примусовий. Але така праця - це не задоволення потреби в праці, а тільки засіб для задоволення інших потреб. Тільки поза працею робітник розпоряджається собою - тобто вільний. Праця - форма діяльності для робітника представляється приниженням у собі людини.

Праця підневільна віднімає в людини його "родове" життя. Рід людини живе в природі. Життя людини нерозривно зв'язане з природою. Цей зв'язок - діяльний контакт із природою, в якій головне - праця, виробництво: "...виробниче життя і є родове життя". Але для робітника праця - лише засіб для підтримки власного життя, а не роду. Робітник відноситься до природи і виробництва не як вільна людина, а як робітник, тобто відчужено. Це і означає, що в робітника відібрані і родове життя і людська сутність.

Підневільна праця породжує відчуженість між людьми. Робітники чужі один одному, оскільки вони конкурують за можливість працювати.

Не тільки робітники, але і всі люди є відчуженими. Відносини між людьми теж відчужені і розходження тільки у видах і рівнях відчуженості. Маркс указує на існування первинних і вторинних рівнів відчуженості Чому ж людина стає відчуженою? Відчужена праця рівнозначна існуванню приватної власності. Приватна власність - основа економічного життя. На приватновласницькійй економіці тримається вся історія. Це значить, що економічна історія - ключ до розуміння людського життя. "Релігія, родина, держава, право, мораль, наука, мистецтво... є лише особливі види виробництва і підкоряються його загальному закону". Життя людей в умовах відчуження калічить їх, робить "частковими індивідами" чи нерозвиненими. "Приватна власність зробила нас настільки дурними й однобічними, що який-небудь предет є нашим лише коли ми володіємо ним... коли ми ним безпосередньо володіємо, їмо його, п'ємо - використовуємо... Тому на місце усіх фізичних і духовних почуттів стало просте відчуження всіх цих почуттів - почуття володіння".

Усунення відчуження -процес, зворотний відчуженню, - присвоєння людиною власної справжньої сутності. Маркс зв'язує його із суспільними перетвореннями, зі звільненням яке в основі має знищення відчуження праці. Що буде , якщо людина почне працювати як людина, тобто не підневільно. У цьому випадку праця стане засобом саморозвитку людини, реалізацією людиною своїх кращих сторін.

Характеристика присвоєння людиною власної сутності, чи перетворення праці з примусової в людську розглядається Марксом по тим ж параметрам, що і процес відчуження: 1. по присвоєнню предмета праці і його результату 2. по звільненню самої діяльності 3.присвоювання людиною праці загальної родової сутності 4.гармонізації відносин між людьми.

Тут Маркс створює грандіозну по своєму пафосі картину людини, що живе в єдності з природою. Гармонія із зовнішньою природою здійснюється в діяльності, у якій людина реалізує свої цілі не за законами користі, а за законами краси. Внутрішня природа людини також зміниться. Замість відчуженої недолюдини з'являється людина з великої букви "Л".

Універсально розвита, живуча у єдності і гармонії із зовнішньою і внутрішньою природою людина - такий ідеальний філосовський образ, що пояснюється Марксом як ядро комуністичного ідеалу. Знищення приватної власності необхідно, але недостатньо для присвоєння людьми людської сутності.

У своїй книзі Утеча від свободи Еріх Фромм розвиває основи динамічної психології й аналізує такий стан людської психіки, як стан тривоги. Виявляється, що для більшості людей свобода є психологічною проблемою, що може привести до дуже негативних наслідків. Свобода принесла людині незалежність, але одночасно ізолювала його і розбудила в ньому почуття безсилля і тривоги. Ізоляція породжує почуття самітності, і далі можливі два варіанти розвитку подій: людина біжить від тягаря свободи і шукає підпорядкування в зовнішньої могутньої сили -- наприклад, встає під прапори диктатора -- або людина бере на себе тягар свободи і повною мірою реалізує свій внутрішній потенціал.

Ще один аспект досліджень Еріха Фромма -- це проблема розвитку повноцінної особистості в сучасному суспільстві. Кожному індивідууму приходиться тісно взаємодіяти із суспільством, він є основою для будь-якого соціального процесу. Тому, для того щоб зрозуміти динаміку соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, необхідно зрозуміти суть психологічних механізмів, що рухають окремим індивідуумом. У сучасному суспільстві унікальність і індивідуальність особистості перебувають під загрозою. Існує дуже багато факторів, що придушують сучасну людину психологічно: ми як вогню боїмося суспільної думки; людина почуває себе дрібною і незначною в порівнянні з рядом гігантських промислових підприємств і величезних компаній-монополістів; залишається тривога, безпорадність і непевність у завтрашньому дні. Ще один бич сучасного суспільства, на який мало хто звертає увагу, -- це відсталий розвиток емоцій людини в порівнянні з його інтелектуальним розвитком. Усе вище перераховане і багато інших факторів відносяться до негативних проявів свободи. У результаті, заради того, щоб позбутися занепокоєння і набути впевненості, людина готова встати під прапори якого-небудь чи диктатора, що ще більш характерно для сучасності, стати маленькою деталлю величезної машини, добре одягненим і ситим роботом.

Еріх Фромм намагається розробити конструктивні шляхи для рішення цих проблем, проходження яких дозволить сучасній людині розвити свою індивідуальність, позитивно реалізувати свій внутрішній потенціал і домогтися втраченої гармонії з природою й іншими людьми.

Література

Философский словарь // Под. ред. И.Т. Фролова. М.: Наука, 1991.-- 560 с.

Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів.--К.: Видавничий центр "Академія", 2001.-- 576 с.

Платонов С. После коммунизма. -- М., 1989. ("самиздат").

Отчуждение человека в перспективе глобализации мира. Сб. статей. Выпуск I // Под ред. Маркова Б.В., Солонина Ю.Н., Парцвания В.В. Санкт-Петербург. Издательство «Петрополис». 2001. , 340 с.

Фромм Э. Бегство от свободы: Пер с англ. // Общ. ред. и послесл. П.С. Гуревича. -- М.: Прогресс, 1989. -- 272 с.

Фромм Э. Человек для себя // Пер. с англ. И послесл. Л.А.Чернышевой. - Мн.: "Коллегиум", 1992. - 253 с.

Антология мировой философии: В 4-х т. М., 1969. T. 3-4.

История философии в кратком изложении // Пер. с чеш. И.И. Богута - М.:Мысль, 1991. - 590 с.

Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р.// Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973

Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973

Советский энциклопедический словарь. М.: Сов. Энциклопедия, 1985. 1352 с.