Особливості становлення людини в пренатальному періоді

Кожна клітина організму володіє індивідуальним морфогенетичним полем, яке несе в собі всю інформацію про весь організм і програми його розвитку. Поля окремих клітин об'єднуються в єдине морфогенетичне поле, яке огортає і пронизує весь організм, перебуває у постійному зв'язку з кожною клітиною і управляє всіма операціями організму в цілому.

При зачатті формується - унікальне ембріональне морфогенетичне поле.

Ембріональні клітини надзвичайно чутливі до польових впливів. Більше того, в їх морфогенетичному полі записується вся, що надходить ззовні, хвильова інформація, перетворена полем матері. Причому ця інформація зберігається в організмі на десятки років і діє як спадкова, а ембріональними властивостями клітини дитини володіють протягом усього внутрішньоутробного періоду.

Це означає, що для немовлятка, яке розвивається в утробі матері, надзвичайно важливо, якого роду поля на нього впливають. вихідний генетичний матеріал можна перетворювати, впливаючи на організм, що розвивається до його появи на світ біополями. Значить, початковий спадковий потенціал майбутньої дитини можна поліпшити, якщо помістити вагітну жінку в полі «прекрасного». І таким могутнім випромінювачем хвиль гармонії і краси є твори мистецтва і пам'ятки культури. Які будуть впливати на настрій матусі не тільки в полі, а й мовою гормонів.

Якщо немає часу для спілкування з малятком потрібно пояснити малюкові, погладжуючи живіт, причину, пообіцяти поспілкуватися в інший раз. Завжди виконуйте обіцянки, дані дитині - пізніше вона відповість тим же. Це навчить вас вже у вагітність пояснювати дитині причину відходу або браку часу. Частіше говоріть, що любите. Пояснюйте, якщо гніваєтеся, на кого і за щось, і що малюк не винен у вашому поганому настрої. Уміння пояснювати свій стан словами допоможе спілкуватися з дитиною та навчить малюка говорити про свої почуття й емоції [34].

Жінки володіють добре розвиненою уявою. Вони можуть успішно використовувати цю якість для формування психіки майбутньої дитини. Якщо уява направлена на розвиток таких чеснот, як любов, доброта, милосердя, то воно здатне творити дива. При цьому не слід зосереджуватися на статі майбутньої дитини.

Усвідомлений вплив на сили підсвідомості слід строго контролювати. Необхідно проявляти велику обережність, щоб уникнути нав'язування якихось прихованих бажань. Діти не повинні бути засобом своєрідної компенсації невдач батьків або реалізацію їх амбіцій. Діти - наші гості та друзі. Вони - вільні істоти, що мають невід'ємне право на власне життя. Головне завдання полягає в тому, щоб закласти в них основу високих якостей загального характеру, які діти зможуть розвинути в подальшому.

Не дивлячись на зайнятість, матері та батьки повинні знаходити час (краще в якусь конкретну годину) для «побачення» зі своєю майбутньою дитиною, розмовляючи з нею в цей час. Саме в такі моменти вони можуть розповісти малюкові з яким нетерпінням вони чекають його появи. Життя віддячить батькам за їх свідомі зусилля. Форма такої подяки може бути самою різною. У вагітної жінки може істотно зменшиться відчуття втоми, неспокою та страху. Вони може зникнути повністю, замінившись відчуттям упевненості, радості та гордощів за своє материнство.

У той час як негативні переживання матері можуть завдати шкоди здоров'ю дитини, позитивні - діють на нього, як найкраще. Стан радості, а також піднесеного захоплення, передаючись дитині, роблять його спокійним, активним у пізнанні та емоційно стійким. Споглядання природи, художніх творів завжди пов'язане з позитивними естетичними переживаннями, які в свою чергу, служать підвищенню настрою. Все, що викликає позитивні переживання вагітної жінки, благотворно впливає на дитину.

Ігри зі своїм малюком під час вагітності, спільне прослуховування музичних творів, читання маляті віршів і казок, інформування про навколишній світ, емоційні реакції на зміни в ньому, сприйняття дитини як самого коханого, потрібного члена вашої родини - все це є спілкуванням і служить передумовами психічної діяльності твого малюка [60].

Якщо хочете, щоб ваша дитина швидше освоювалася в новому оточенні, росла не тривожною, а спокійною і радісною, спілкуйтеся з нею ще до народження. І ще, пам'ятайте, що спілкування з дитиною до народження потрібне як малюку, так і майбутнім батькам. Таким чином, дитина отримує нові стимули для свого розвитку, а головне - тепло, ласку і турботу майбутніх мами і тата. Для цього не обов'язково співати, розповідати вірші. Можна просто думати про малюка, сприймати свою вагітність позитивно.

Отже, у батьків є дев'ять місяців. За цей час ви можете звикнути до свого малюка і навчитися його розуміти. Відчути відповідальність за нього. Зрозуміти і прийняти нові ролі в сім'ї. Жінка може навчитися розуміти своє тіло, що допоможе їй в пологах. Але найголовніше - в цей час ви вчитеся любити вашого малюка, ще не бачивши його, - любити його таким, яким він є, не намагаючись переробити його, а, намагаючись зрозуміти. Ви вчитеся безумовної любові, материнства і батьківства, ви вчитеся спілкуванню. Якщо мама прислухається до свого малюка, вміє його розуміти і приймати - це запорука їх успішного контакту в майбутньому. Мама для малюка зараз - цілий Всесвіт, за допомогою її відчуттів він пізнає світ. Допоможіть йому, і нехай, прийшовши в цей непростий світ, крихітка вже знає, що його чекають і люблять!

На даний момент наука накопичує теоретичні та емпіричні передумови для зародження і активного розвитку нового за сучасними рамкам психотерапевтичного напрямку в психології - пренатального. Цьому, в чималому ступені, сприяє взаємна кооперація фахівців різних наукових напрямків [18].

Людство завжди виявляло велику цікавість до таких категорій як життя і смерть і намагалося осмислити і зрозуміти, які таємниці лежать за їх межею. Так склалося, що практично скрізь загальноприйнятим вважається, що життя людини починається саме з моменту народження. Але останнім часом проводиться все більше досліджень з метою знайти відповідь на запитання: «Який же момент можна вважати дійсним початком людського існування?». Результати даних досліджень все частіше наштовхують учених на перший погляд на неймовірну думку, що цілком раціонально вважати початком життя - момент зачаття дитини. При цьому важливе місце відводиться плануванню сім'ї. Дослідниками наводяться різні аргументи про те, що можливо бажання або не бажання народження дитини може докорінно робити свій вплив на його психологічні особливості в майбутньому. Встановлено, що ще до народження в утробі матері плід вже може бачити, чути, а також висловлювати своє невдоволення з якогось приводу. У зв'язку з цим з'являється широкий ряд морально-етичних питань, особливо пов'язаних з проблемою небажаної вагітності та здійснення абортів. Адже, на жаль, в нашій країні число абортів у два рази перевищує кількість народження дітей.

На сьогодні написано безліч теоретичних робіт і створено велику кількість практичних рекомендацій в області психології, охорони материнства і дитинства, психологічної підготовки майбутніх батьків, психологічного супроводу. Власне філософському дослідженню пренатального періоду і його безпосереднього впливу на розвиток і характер дитини після народження надається менше уваги. Тому розробки досліджень у цій області є актуальними і необхідними [47].

Існує досить багато вчених-психологів, які присвятили свої дослідження вивченням даної теми: С. Гроф - розробив теорію базових пренатальних матриць; Х. Кренц - займається питанням пренатальної психотерапії; Т. Верні - вивчав вплив негативних емоцій матері на плід та перебіг вагітності; A. Бертін - займався питанням можливості внутрішньоутробного виховання дитини; С. Фантом - є родоначальником і засновником напряму мікропсіхоаналіза; О. Ранк - стверджував, що вигнання плоду з материнського лона є «основною травмою» народження [50].

Біля витоків двадцятого сторіччя бере свій бурхливий розвиток така наука як генетика. В ті часи проводилися дослідження котрі дозволили вченим припустити, що та інформація, яка знаходиться у генах, закладає в собі не тільки пам'ять про структуру тіла людини, але також і психологічну структуру попередніх поколінь. Остання третина двадцятого століття стала початком наукових досліджень життя людини до народження, формування тієї галузі знань, яку стали іменувати пренатальною та перинатальною психологією.

Період пренатального розвитку - це період від зачаття до народження. Прийнято вважати, що особливості пренатального періоду зумовлюють характер розвитку на наступних етапах життя дитини і навіть дорослої людини. Дозрівання майбутнього немовляти у пренатальному періоді відбувається в строго контрольованому середовищі - матці і долає кілька послідовних етапів: гермінальний, ембріональний і фетальний. Зовнішнє середовище робить свій вплив на плід практично з самого моменту зачаття, і воно продовжується в материнській утробі. На пренатальний розвиток також впливають фактори укладені всередині сім'ї, яка чекає на народження малюка. До цих факторів можна віднести умови життя і матеріальне становище майбутніх батьків, емоційну атмосферу і почуттєві переживання, стан соматичного здоров'я батька і матері, наявність шкідливих звичок у батьків. Все це зумовлює успішність проходження пренатального періоду.

Коли ми говоримо про психологію вагітної жінки ми завжди маємо пам'ятати про те, що майже все у цьому питанні стосується також її дитини. Вагітність - це період не тільки фізичного розвитку дитині у лоні матері, але й період формування базових психічних функцій і психоемоційних систем людини. Дискусійними, навіть суперечливими в науці залишаються питання характеру взаємодії майбутньої дитини та її матері [67].

Нормальний розвиток організму дитини та зародження її психіки під час пренатального періоду залежать від ряду чинників, як біологічних, так і соціальних. Існують психологічні фактори, що суттєво впливають на зародження психіки дитини у пренатальному періоді:

1) Бажання та готовність майбутніх батьків мати дитину. Сприймання факту зачаття як неочікуваного, а перспективи народження дитини як небажаної, пригнічує психіку вагітної жінки, викликає вагання, які можуть завершитись штучним перериванням вагітності. Збереження почуття небажаності майбутньої дитини впродовж її виношування пригнічує захисні сили плоду і стає загрозою майбутньому особистісному здоров'ю і самоставленню малюка. Наявність сприятливих економічних і психологічних родинних умов, особистісної зрілості майбутніх батьків створює хороші засади для виховання дитини;

2) Психологічний мікроклімат родини - конфліктність чи гармонійність взаємин вагітної жінки з родичами. Якщо майбутня мама постійно перебуває в зоні родинних конфліктів, а найгірше, часто свариться з чоловіком, то це невротизує її й на фізіологічному рівні передається дитині, суттєво ускладнюючи внутрішньоутробні умови розвитку малюка;

3) Психоемоційний стан самої жінки - її стресостійкість та емоційна врівноваженість. Гормональні зміни, що супроводжують вагітність жінки, можуть викликати в неї дратівливість та вразливість, надмірність яких проектується на психіку дитини. Переживання майбутньою мамою сильних і тривалих стресів зазвичай негативно позначається на фізичному та психічному розвитку дитини[26].

Описуючи вплив емоційного стресу матері на плід, вказують, що при негативному переживанні в кров матері виділяються гормони стурбованості, що досягають і плоду. Оскільки у дитини ще не розвинена система нейтралізації цих гормонів, то вони накопичуються в організмі та навколоплідній рідині. Відповідно, плід теж починає переживати стурбованість, стрес. Одночасно дитина переживає ще й дефіцит кисню через звуження кровоносних судин внаслідок дії гормонів стресу, що сприяє накопиченню пренатальних порушень.

4) Рівень страху вагітної жінки перед пологами. Сам по собі страх пологів є природнім, однак якщо він надмірний, то шкодить жінці, і, відповідно, дитині. Зменшення страху можливе через збільшення інформованості жінки щодо пологів та її оптимальної поведінки під час народження дитини.

Оскільки саме жінка виношує дитину, то майбутня мама найшвидше формує емоційну прив'язаність до малюка, поняття материнського інстинкту, тлумачить його як постійну послідовну турботу матері щодо дитини і любов до неї. Вчені визначають наступні чинники формування материнської прив'язаності до дитини:

Дитина, що не набула до народження досвіду взаємодії з матір'ю, не виробляє вихідної довіри до світу. Пренатальний період розвитку дитини ставить перед майбутньою матір'ю завдання - поступово сформувати в своєму суб'єктивному світі місце для власної дитини. Формування материнської прив'язаності та емоційні переживання вагітної жінки, виступають засадами адаптаційних процесів психіки дитини до самостійного життя після народження.

Навіть до свого народження, перебуваючи в утробі матері, дитина може зіштовхнутися з несприятливим впливом зовнішнього середовища, який може спрямувати її розвиток в неправильне русло. Йдеться про тератогени - фактори, що спричинюють відхилення пренатального розвитку дитини. Їх небезпека ускладнюється сферами дії - негативний вплив тератогенів розповсюджується як на організм, так і на психіку дитини [42].

Виокремлюються певні відрізки пренатального розвитку дитини, які є особливо чутливими до тератогенів - так звані критичні періоди, під час яких відбувається інтенсивний поділ клітин та формування органів. Хоча перелік тератогенів весь час поповнюється, однак найбільш типовими вважаються: алкоголь, наркотики, ліки, тютюнопаління, особливості організму матері, фізико-хімічні фактори.

Зупинимось детальніше на питанні впливу тератогенів на психічний розвиток дитини. Зокрема, ліки можуть виступати тератогенами, якщо вагітна жінка вживає їх без припису лікаря, або збільшуючи рекомендоване дозування. Відомі й випадки, коли тератогенна дія певного лікарського препарату зумовлювалась його недостатнім вивченням та обмеженими лабораторними випробуваннями. Серед ряду лікарських препаратів найбільшу небезпеку можуть становити:

знеболюючі, що викликають зниження темпів внутрішньоутробного розвитку дитини і відставання її психічного розвитку після народження;

заспокійливі, снодійні, транквілізатори, які спричинюють блокування роботи нервових центрів плоду, а після народження дитини інертність (млявість, малорухливість) її психічної діяльності, в окремих випадках - явище аутизму дитини (патологічної надмірної замкнутості). Особливу небезпеку становлять вищеозначені препарати хімічного походження, виготовлені з рослин зазвичай не дають таких негативних наслідків;

антибіотики можуть спровокувати порушення сенсорного розвитку дитини - вади зору та слуху;

Алкоголь є тератогеном накопичувальної дії - шкідливе його вживання молодими людьми, як майбутніми батьками, небезпечне їх сп'яніння під час зачаття, особлива загроза від вживання вагітною жінкою спиртного

Кожен з майбутніх батьків, що вживає наркотики, може труїти ними дитину До розповсюджених тератогенів відноситься алкоголь, так як, потрапляючи в організм плоду, порушує темпи та динаміку його розвитку, спричинюючи ряд відхилень. Алкоголь також провокує в постнатальному періоді життя дитини схильність до алкоголізму, нервову розгальмованість, порушення інтелектуального розвитку (в легких випадках - пригнічення інтелектуальних задатків, в складних - вроджену розумову відсталість), порушення моторної координації, схильність до невмотивованої агресії.

Дія наркотиків є ще більш небезпечною, ніж алкоголю. Системне вживання вагітною жінкою наркотичних речовин викликає у дитини вроджену наркотичну залежність, низькі показники життєздатності, які, в свою чергу, можуть спричинити відставання психічного розвитку дитини після її народження. Довгостроковими наслідками отруєння наркотиками організму дитини під час пренатального розвитку є соматичні порушення, розумова відсталість, поведінкові та емоційні розлади, нервова розгальмованість, труднощі соціальної адаптації.

Тютюновий дим стає тератогеном, якщо майбутня мама має шкідливу звичку - куріння чи вдихає дим від інших курців. При надходженні елементів тютюнового диму в кров вагітної жінки, а згодом плода, відбувається звуження плаценти, що обмежує процеси обміну між матір'ю та дитиною. Перспективами такого кисневого та харчового голодування плоду є послаблення темпів його розвитку, в подальшому для дитини ймовірні прояви відставання психічного розвитку, порушення уваги та невротичні симптоми. Несприятливими можуть бути й так звані фізико-хімічні фактори, а саме радіація, важкі метали, нітрати, пестициди [35].

В особливо тяжких випадках народжується дитина з інсультом головного мозку, що загрожує життю малюка і спричинює неповноцінність певних психічних функцій

Зі збільшенням віку матері зростає ризик народження нею дитини з синдромом Дауна. Окремі вчені пояснюють це старінням яйцеклітин жінки токсичні речовини. Такий широкий діапазон шкідливих факторів навколишньої дійсності викликає відповідно розмаїття негативних наслідків, зокрема фігурують порушення сенсорного розвитку, пригнічення інтелекту, емоційно-поведінкові розлади.

В окремих випадках особливості організму матері поза її волею можуть спричинити тератогенний ефект на психіку новонародженої дитини. До так званого «материнського фактору» відносять вік майбутніх батьків. Медиками встановлено, що надто рання або надто пізня вагітність збільшує ризик формування різних відхилень розвитку дитини. У першому випадку проблеми здебільшого виникають через недостатню сформованість жіночого організму, в другому - через розгортання процесів старіння та наслідки перенесених хвороб і шкідливих звичок. Відтак, оптимальною репродуктивною зрілістю дорослих вважається вік від 18 до 35 років.

Також зустрічається явище резус-конфлікту. Резус-конфлікт матері та дитини можливий тільки в одному випадку, якщо мати є носієм негативного резус-фактору, а батько позитивного, і дитина успадкує резус-фактор батька. Тоді організм жінки сприймає плід як «чужинця», і імунна система починає виробляти антитіла на його вигнання. Віддаленими наслідками резус-конфлікту для психіки дитини може бути пригнічення інтелектуальних задатків і психічна інертність.

Зародження психіки майбутньої дитини відбувається доволі рано. Так, до кінця другого місяця пренатального періоду з'являються смакові відчуття, згодом розвиваються нюх, слух, відчуття рівноваги. Зорові відчуття формуються найпізніше. Наприкінці шостого місяця всі органи відчуттів вже функціонують, за їх допомогою плід розрізняє інформацію з навколишнього середовища, визначає його як сприятливе чи несприятливе.

Про інтенсивний розвиток нервової системи дитини свідчить різномаїття її поведінкових реакцій, що мають тенденцію ускладнення впродовж пренатального розвитку [5].

Крім сенсорних та моторних систем починає функціонувати і емоційна сфера дитини. Її джерелом є реакція плоду на емоційні переживання матері. Вже на четвертому місяці пренатального розвитку майбутня дитина виразно реагує рухами на зміну емоційного стану матері. Палець плода нерідко перебуває в його роті, що може бути спричинене тривалим сумом чи тривогою матері. Використання спеціальних відео зйомок дозволило вченим отримати мімічні реакції плода. Якщо мама займається своїми справами, тривалий час відволікаючись від дитини, то обличчя плоду набуває сумного виразу; у вагітної жінки, яка оптимістично сприймає майбутнє материнство, малюк демонструє спокійну та радісну міміку.

Ці дані підтверджують важливість емоційного стану батьків, а особливо матері, на функціонування психіки дитини. Окремі психологи припускають ефективність так званої пренатальної педагогіки - використання засобів виховного впливу на майбутню дитину. До цих засобів відносять позитивні, сповнені турботи думки батьків про майбутнє народження і виховання малюка, їх пестливе та ніжне мовлення до плода, прогладжування живота вагітної жінки в моменти поштовхів дитини. Можливість такого пренатального виховання дитини можлива завдяки ранньому розвитку її сенсорних систем. Найбільше малюк реагує на ставлення до нього оточуючих дорослих, зокрема батьків. Особливо гостро дитина сприймає ставлення матері до навколишнього світу та до неї безпосередньо. Сильні позитивні емоції пожвавлюють малюка, а негативні - породжують стресові реакції і організму, і психіки, що зароджується.

Отже, можна стверджувати, що вагомими чинниками формування здорової психіки новонародженого є збалансований емоційний стан матері та усвідомлене любляче ставлення до дитини. Вагітність змінює світосприймання жінки, роблячи її особливо чутливою до ставлень близьких, вона потребує оновлення стосунків з батьком майбутньої дитини. Тому особливо важливою є роль майбутнього батька, позитивне ставлення якого до вагітності дружини виступає фактором захисту для неї та майбутньої дитини. Активна участь батька у підготовці до пологів зменшує кількість ускладнень під час них, знижує сприйнятливість дитини до стресів. Вже на етапі виношування жінкою дитини можливе перетворення родинної формації з діади «чоловік-дружина» на тріаду «батько-мати-дитина», що є найбільш сприятливим середовищем для малюка.

3.3 Чи народжується дитина людиною?

З якого моменту дитина стає людиною? Чи є в ненародженого свідомість, душа, психіка, пам'ять? Колі це все з'являється? Що відчуває та переживає немовля до того, як народиться? Коли власне починається життя?

Ці запитання цікавлять не лише батьків. Відповіді шукають різні науковці, а також філософи, теологи. З'являється все більше і більше інформації про перші моменти життя малюків, їх розвиток у материнській утробі. Виявилося, що відчуття та вміння немовляти розвиваються набагато раніше, ніж вважалося, формуються найтонші структури мозку. А майбутнім батькам особливо важливо знати, що зв'язок батьків з немовлям закладається ще до народження. Пренатологія - це наука, яка вивчає всі нові знання про перші фази життя немовляти, його розвиток в утробі матері.

Людей здавна цікавить питання: чи має ненароджений плід душу? По-сучасному кажучи: що «переживає» і «відчуває» немовля перед приходом в цей світ? Коли дитя починає жити? Ще не так давно вважалося, що більшу частину часу в утробі матері плід є лише бездушною, примітивно вегетуючою істотою. Ще й сьогодні більшість жінок уявляє собі, що зародок, або ембріон, це тільки грудочка клітин. 3 ародком вчені називають немовля в перші вісім-дванадцять тижнів. Потім вживається термін «плід. В утробі зріле життя заховане і невловиме - навіть сама мати відчуває немовля тільки тоді, коли воно починає ворушитися, після трьох місяців вагітності. Однак виявляється, що значно раніше це «хтось» вже є тонко розвинутою істотою, що має всі неповторні людські властивості [11, с. 226].

Поява нової людини на світ - це велике диво й велика радість. Тому ця подія не може проходити непоміченою. І в культурах різних народів світу з прадавніх часів існують обрядові й святкові дії, якими відзначається ця подія.

Але разом з тим народження дитини для матері-породіллі, як і для самої дитини, - це також біль і страждання. Тому не випадково кажу ть, що людина народжується в муках, народжується з плачем. З точки зору релігії, ці страждання є розплатою людини за її «першородний гріх». Дехто також вважає, що це розплата за насолоду, отриману жінкою під час зачаття. Інші ж стверджують, що у муках народжується все нове: не тільки діти, але й, наприклад, мистецькі шедеври або наукові відкриття і винаходи, які теж супроводжуються «муками творчості» і вимагають чималої мужності та зусиль.

Отже, народження дитини - це одночасно і радість, і страждання. І люди прагнуть робити все можливе, щоб зменшити ці страждання. Наприклад, деякі сучасні батьки бажають бути під час пологів біля своїх дружин, щоб самим відчути всю складність цієї справи, і своїми підтримкою й співпереживанням полегшити їх біль. Але, мабуть, найвищою нагородою для породіллі є пережиння нею високого почуття материнства, яке на все життя зв'язує її великою любов'ю зі своєю дитиною. І для того, щоб відчути це почуття, жінка інколи ризикує навіть власним жиїтям. Про це потрібно пам'ятати, як і про те, що не може бути на світі людини, дорожчої від тої, яка подарувала нам життя.

Разом з тим народження дитини - це надзвичайно важливий і відповідальний момент. Будь-яка помилка, неуважність, недотримання правил безпеки і гігієни під час пологів з боку медичних працівників або інших людей може призвести до захворювання чи - травмування народжуваної дитини, а внаслідок цього - негативно вплинути на її здоров'я і розвиток, зіпсувати чи ускладнити її подальше життя.

Є чимало живих істот, які, щойно з'явившися на світ, уже з першого дня (або навіть з перших хвилин) свого існування здатні виконувати самостійно майже всі життєві функції. Людське дитя не належить до таких істот. Воно народжується абсолютно безпорадним: не вміє ні пересуватися, ні знаходити їжу, ні розмовляти, ні мислити. І потрібно багато часу й зусиль, шоб воно усьому цьому навчилося. Тому новонароджена дитина, як вважають дослідники, - це лише людина в можливості. Тобто у кожному немовляті закладена лише можливість стати людиною. Але чи буде реалізована ця можливість - залежить від багатьох причин. Перш за все - від підтримки інших людей.

Висновки

Таким чином, дослідивши особливості розвитку людини в пренатальному періоді, ми з'ясували, що сьогодні вже немає необхідності сперечатися, що ненароджена дитина - людина з моменту зачаття. Проведене дослідження це спроба «відкрити завісу» над маловивченими на сьогоднішній день механізмами формування та впливу внутрішньоутробної свідомості людини на життя його особистості після народження. Отримані результати ставлять безліч нових питань, на які тільки належить відповісти сучасній науці, яка швидко розвивається в системі наукового знання. Проаналізувавши особливості становлення людини у пренатальному періоді, дослідивши праці стосовно даної проблеми, ми дійшли наступних висновків:

1. Пренатальний період - це період від запліднення до народження. Індивідуальне становлення і розвиток людини протягом усього її життя називається онтогенезом. Становленням людини називають процес формування її організму, психіки, особистості, який триває від зародження людини до досягнення нею зрілості, тобто здатності самостійно і на належному рівні виконувати різні життєво важливі (біологічні, психічні, соціальні та інші) функції. Прослідкувавши наукові дослідження плоду протягом останніх десятиліть у нас є можливість скласти більш адекватне уявлення про життя в утробі матері і розвитку дитини порівняно з тим, яке існувало раніше. Виявлені факти свідчать про те, що ненароджене немовля - чує та відчуває. Це немовля плаче, відчуває біль і уважно прислуховується, знаходячись в матці. Дослідження підтверджують, що в його розвиваючій пам'яті фіксуються як приємні, так і не приємні події, пережиті ним в лоні материнського організму. Близнюки дозволяють нам підглянути соціальні аспекти свого життя, побачити, як вони б'ються, граються, піклуються одне про одного. Немовлята в утробі матері ще до народження накопичують свій власний життєвий досвід. У батьків не повинно бути від них секретів, і рано чи пізно це проявиться в їхньому подальшому житті.

Батьками стають ще до появи дитини на світ, в момент зачаття або навіть раніше, незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні. Тому головне завдання нас батьків і майбутніх батьків з усією серйозністю віднестись до цієї місії, ми повинні виховати свою ненароджену дитину не лише фізично, але і емоційно, розумово та духовно.

2. Дослідивши гуманні стосунки в пренатальному періоді, ми з'ясували, що це відношення та повага до дитини, що знаходиться в утробі, як цінність, котра має право на життя, захист і любов; і відношення до вагітної жінки, в якої знаходиться ця дитина, як цінності, що може подарувати життя і яка також має право на життя, захист і любов. Це підкреслює важливість вражень, отриманих конкретним немовлям від зачаття до народження. Проявляючи турботу про немовлят, батьки повинні постійно пам'ятати про їх вроджену сприйнятливість, духовну індивідуальність і бажання, щоб до їх відносились як до людей. На відміну від раніше існуючих уявлень дитина до народження володіє свідомістю, реагує на умови зовнішнього середовища, висловлює свої почуття, проявляє соціальну поведінку і активно бере участь через батьків в процесі вивчення музики, читання прози, віршів, в іграх і освоєнні звуків рідної мови. Немовлята проявляють людські риси, сприймають як травмуючі, так і радісні ситуації, незалежно від свого віку володіють духовними можливостями. Всі ці факти свідчать про те, що у немовляти дійсно є психіка у прямому значенні цього слова: розум, власне «Я» і душа. Вагітність - важливий етап життя жінки, точка переплетення її життєвих планів. Вагітність сприймається як серйозне випробовування, що змушує поглянути в майбутнє, переоцінити теперішнє, обміркувати багато подій минулого, власну особистість, взаємовідношення з оточуючими людьми. Майбутня дитина набуває «цінність», тобто займає певне місце в структурі смислових утворень жінки. В залежності від того, яке місце в ціннісній структурі її особистості займає «цінність дитини», жінка будує майбутні плани, оцінює зовнішній світ і саму себе. Іншими словами, змінюється соціальна ситуація її розвитку, якісно перетворюється структура особистості. Інтеграція наукових досліджень в області пренатального розвитку людини створили наявність біохімічних зв'язків між матір'ю і внутрішньоутробною дитиною, сенсорних і ментальних типів інформації, що посилаються матір'ю і її оточенням, надають якісний вилив на його нервову центральну систему. Всі ці компоненти будуть складати частину «виховного середовища» для дитини і визначатимуть його життєвий потенціал в майбутньому.

3. Проаналізувавши філософські аспекти пренатального онтогенезу встановлено, що розумна мама, дізнавшись про початок щасливої вагітності має усвідомити найперший принцип пренатального виховання - вона несе найбільшу відповідальність за іншу істоту в цьому світі, за її майбутні щастя та долю. Тому всі негаразди довкілля, соціуму, професійної діяльності мають розбиватися об щит ментального та фізичного захисту матері. Потрібно усвідомити одну просту річ - вона не майбутня мама, вона стала мамою з моменту зачаття. Її спокій, її любов, її піклування, її щомиттєве спілкування з плодом формує для неї найкращого друга в цьому житті, найріднішу людину. Якщо мама в шлюбі, вона повинна в процес пренатального виховання залучити батька дитини. Почуття майбутнього батька до дружини, її вагітності і, звичайно, до очікуваної дитини - один з головних чинників, що формують у дитини відчуття щастя і сили, які передаються їй через упевнену в собі і спокійну матір. Мама та майбутній тато повинні знаходити час для спілкування з дитиною у пренатальній фазі розвитку. Вони мають розмовляти з нею, поборовши умовності та упередження. Вони повинні розповідати плодові-немовляті про те, з яким нетерпінням чекають вони його появи на світ і яким здоровим та сильним вони хочуть його бачити. Життя віддячить батькам за їх свідомі зусилля, і однією з форм цієї подяки буде здоровий та міцний малюк.

Аналізуючи суть пренатального виховання, воно полягає в тому, щоб надати плоду найкращих матеріалів та умов. Це повинно стати частиною природного процесу розвитку всього потенціалу, всіх здібностей, які від початку закладені в яйцеклітині.

Філософія і психологія на сьогоднішній момент практично не можуть запропонувати практиці інтегровану цілісну модель внутрішньоутробного розвитку. Але варто відзначити, що пренатальній фізіології як емпірико-аналітичнії науці більшою мірою належить визнання об'єктивності ембріональної психіки.

Залишається зробити висновок про те, яку цінність приписати ембріону-зародку, який в результаті безперервного автономного процесу, запрограмованого з середини, до моменту народження є новим людським індивідом і розвивається в людську особистість. Висновок, який напрошується в рамках суворої логіки реалістичної і персоналістичної філософії, може бути лише один: зародок має цінність справжньої людської особистості. І у зворотньому сенсі: штучний аборт є злочином проти людського життя або, краще сказати, проти особистості.

Список використаних джерел

1. Аббаньяно Н. Мудрость жизни/ Н. Аббаньяно; [пер. с итал. А.Л. Зорина].СПб.; Алатейя, 1996. - 130 с.

2. Аббаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни / Н. Аббаньяно; [пер. с итал. А.Л. Зорина].СПб.; Алатейя, 1996. - 320 с.

3. Айванхов О.М. Воспитание начинающееся до рождения. М.: Просвета, 2007. - 156 с.

4. Акин А., Стрельцова.Д. «Девять месяцев и вся жизнь. Роды нового тысячелетия» - М.: Генезис, 2007. - 254 с.

5. Алексеев В.П. Становление человечества. - М., 1984. - 86 с.

6. Андреева Н.Г., Соколова Л.В. Этот удивительный и младенец. СПб.: Лань, 1999. - 121 с.

7. Арцишевський Р.А. Віталогія як філософське вчення про життя людини / Р.А. Арцишевський // Науковий вісник ВДУ:Філософські науки. - 1999. - №11.-С. 28-32.

8. Арцишевський Р.А. Жизнь человека как предмет философского освоения / Р.А. Арцишевский // Философский век. Альманах. Вып. 23. Науки о человеке в современном мире: Материалы Международной конференции, 19-21 декабря 2002 г., Санкт-Петербург. Часть 3.-СПб.:Санкт-Петербургский Центр истории идей, 2002.-С. 126-133.

9. Арцишевський Р.А.Філософське вчення про життя людини / Р.А. Арцишевський // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Людина-Світ-Культура».-Київ: Вид-во КДУ, 2004.-С. 925-927.

10. Арцишевський Р.А. На шляху до людини.-Луцьк, 2011. - 348 с.

11. Арцишевський Р.А. Світ і людина: Підручник для 8 - 9 кл. - К., 1996.

12. Арцишевський Р.А., Бондарук С.О., Возняк С.С. та ін. Людина і суспільство: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: «Перун», 2004. - 312 с.

13. Арцишевський Р.А. Філософське вчення про життя людини // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Людина-Світ-Культура». - Київ, 2004. - С. 925 - 927.

14. Арцишевский Р.А. Жизнь человека как предмет философского освоения // Сборник материалов Международной конференции «Науки о человеке в современном мире». - СПб., 2002.-С. 229-231

15. Афанасьев А.Н. Древо жизни._М., 1982. - 195 с.

16. Баллон А. Психологическое развитие ребенка. М.:Просвещение, 1967. - 65 с.

17. Бертин А. Воспитание в утробе матери или рассказ об упущенных возможностях. СПб.: МНПО «Жизнь», 1992. - 314 с.

18. Брусиловский А.И. Жизнь до рождения. М.: Знание, 1991. - 421 с.

19. Брутман В.И., Радионова М.С. Формирование привязанности матери к ребенку в период беременности. // «Вопросы психологии» - 1997. №6. - 312 с.

20. Верни Т. Тайная жизнь ребенка до рождения. М., 1992. - 295 с.

21. Вешлер Т. Желанный ребенок? - СПб: Золотой век, 1996. - 305 с.

22. Винникотт Д.В. Разговор с родителями. М.: «Класс», 1994. - 98 с.

23. Винникотт Д.В. Маленькие дети и их матери. М.: «Класс», 1998. - 173 с.

24. Вознесенська О.Л., Голубєва О.Є. Вступ в перинатальну психологію, та психологію батьківства - методичка для спеціалістів, 2010. - 165 с.

25. Гаррисон С. Счастливый ребенок. М. 2005. - 352 с.

26. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком: как? - М: АСТ, 2008. - 192 с.

27. Гиппенрейтер Ю.Б. «Продолжаем общаться с ребенком. Так? - М: АСТ, 2008. - 185 с.

28. Грей Д. Дети с небес. Искусство позитивного воспитания. - София, 2007. - 138 с.

29. Гройсман Э.Н. Рожденные вопреки всему. - К.: Полиграфкнига, 2002. - 264 с.

30. Гроф С. Путешествие в поисках себя. М.: Изд-во Трансперс. ин-та, 1994. - 251 с.

31. Дженкинс Пеги Джей «Воспитание духовности у детей» - К.: ООО Издательский дом «София», 2004. - 165 с.

32. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: Педагогика, 1988. - 125 с.

33. Корчак Януш. Как любить ребенка. - Книга, 1980. - 226 с.

34. Корчак Януш. Право ребенка на уважение. - Издат.: Студия АРДИС, 2007. - 157 с.

35. Куприянова И.К., Соломкина Н.Ю. Подготовка к беременности. Как родить здорового ребенка. - СПб.: ИГ «Весь», 2005. - 91 с.

36. Кэмпбелл Р. Как по-настоящему любить ребёнка. - СПб.: «Мирт», 1998. - 264 с.

37. Кэмпбелл Р. Как понять своего ребенка. - СПб.: «Мирт», 2002. - 165 с.

38. Ледлофф Жан. Как вырастить ребенка счастливым. Принцип преемственности. М.: Генезис, 2003. - 64 с.

39. Леус Т.В. Материнство - опыт трех поколений. Психологические сопровождение беременной женщины. М.: Изд-во ИП РАН, 2000. - 195 с.

40. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. - 134 с.

41. Монина Г., Лютова Е. Проблемы маленького ребенка. - СПб: Речь, 2007. - 69 с.

42. Наумыч Оксана «Как сделать ребенка счастливым. Руководство для родителей: как зачать, выносить и родить счастливого ребенка». - К.: Варта, 2007. - 182 с.

43. Некрасова З., Некрасова Н. - «Перестаньте детей воспитывать - помогите им расти». - М.: «София», 2006. - 189 с.

44. Осорина М.В. Секретный мир детей в пространстве мира взрослых. - СПб: Речь, 2004. - 94 с.

45. Ошо Р. О детях. - М: София, 2008. - 531 с.

46. Разенкова Ю.А. Мама+папа=Я. Ребенок от рождения до года. - М: Школьная пресса, 2007. - 223 с.

47. Ройз С. Где живет ангел? Путешествие в психологию для детей и взрослых. - - К.: Ника-центр, 2008. - 164 с.

48. Серз У., Серз М. В ожидании малыша. - М: Эксмо, 2007. - 205 с.

49. Скобло Г.В., Дубовик О.Ю. Система «мать - дитя» в раннем возрасте как объект психопрофилактики // Соц. и клин. психиатрия. 1992. №2. С. 75-78.

50. Солоед К.В. Психическое развитие младенцев в условиях материнской депривации: Канд. дис. М., 1998. - 156 с.

51. Философия в современном мире. Философия и наука._М., 1972. - 209 с.

52. Философия и мировоззренческие проблемы современной науки._М., 1981. - 359 с.

53. Философия и ценностные формы сознания._М., 1978. - 268 с.

54. Филиппова Г.Г. Материнство: сравнительно-психологический подход // Психологический журнал. №5. 1999. С. 81 - 88.

55. Филиппова Г.Г. Психология материнства и ранний онтогенез. М.: Жизнь и мысль, 1999. - 245 с.

56. Филиппова Г.Г. Развитие материнского поведения в онтогенезе // Психология сегодня. / Ежегодник Российского Психологического общества. Т. 2. Вып.3. М., 1996. С. 133.

57. Филиппова Г.Г. Эволюция структуры материнского поведения // Психология сегодня / Ежегодник Российского Психологического общества. Т. 2. Вып.3. М., 1996. С. 126 - 127.

58. Флейк-Хобсон К., Робинсон Б.Е., Скин П. Развитие ребенка и его отношений с окружающими. М.: Центр общечел. цен., 1993. - 191 с.

59. Харрисон С. «Счастливый ребенок» - М.: София, 2005. - 270 с.

60. Хоментаускас Г. Семья глазами ребенка. - М: Педагогика, 1989. - 148 с.

61. Цареградская Ж.В. Ребенок от зачатия до года. Первое российское учебное пособие по перинатальному воспитанию. - М.: Астрель: ACT, 2005. - 186 с.

62. Чемберлен Д. Разум вашего новорожденного ребенка. - М: Класс, 2004. - 211 с.

63. Чепмен Г.А. Пять путей к сердцу ребенка. - Библия Для Всех, 2000. - 83 с.

64. Чичерина Н.А. «Воспитание до рождения» Книга о пренатальном воспитании детей и будущих родителей» - М., 2002. - 364 с.

65. Шмурак Ю. Воспитание до рождения. Перинатальная психология. - Перинатальная психология в родовспоможении: сб. материалов конференции. - СПб, 1997. - 809 с.

66. Шпиц Р.А. Первый год жизни ребенка. - М.: ГЕРРУС, 2000. - 182 с.

67. Эда Ле Шан. Когда ваш ребенок сводит вас с ума. - Прайм-Еврознак, 2008. - 199 с.

Размещено на Allbest.ru