Виникнення і становлення філософської думки у Стародавній Греції

Самі античні автори, переймалися питанням про історичне начало філософії, вказували як на її родоначальників на фігури семи мудреців. Один з них, Фалес Мілетський, з часу Аристотеля вважається першим філософом Греції. Він - представник іонійської школи натурфілософії, до якої також належали Анаксімандр, Анаксімен, Ферекід Сіросскій, Діоген Аполлонійскій та інші.

За нею йде Елейська школа, що займалися філософією буття (бл. 580-430 рр.. до н.е.). До неї належали Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, Мелісса. Одночасно з цією школою існувала школа Піфагора, яка займалася дослідженням гармонії, міри, числа, до якої разом з іншими належали Філолай (кін. V ст. до н.е.), лікар Алкмеон (бл. 520 до н.е.), Теоретик музики, філософ і математик Архіт Тарентський (бл. 400-365 до н.е.). Її прихильником був також скульптор Поліклет Старший (кін. V ст. до н.е.).

Великими одинаками є Геракліт, Емпедокл і Анаксагор. Демокріт, з його енциклопедично всеохоплюючим мисленням, разом зі своїм попередником напівлегендарним Левкіппом і демокрітівскою школою, є завершенням досократовскої космології. До них можна віднести і ранніх софістів (Протагор, Горгій, Гіппій, Продік).

Завдяки трьом найвидатнішим представникам грецької філософії - Сократу, Платону і Аристотелю - Афіни приблизно на 1000 років стали центром грецької філософії. Сократ вперше в історії ставить питання про особистості з її рішеннями, що диктуються совістю, і з її цінностями. Платон створює філософію як закінчену світоглядно-політичну та логіко-етичну систему; Аристотель - науку як дослідницько-теоретичне вивчення реального світу.

Прихильники Платона групуються в школу, відому під назвою Академії (стародавня Академія - 348-270 рр. до н.е., середня - 315-215 рр. до н.е., нова - 160 р. до н.е. - 529 р. н.е.); найважливіші представники середньої Академії - Аркесілай і Карнеад; нової - Цицерон і Марк Теренцій Варрон (116-28 рр. до н.е.); за Академією слідує так званий «середній» (на відміну від «нового») платонізм (куди разом з іншими входили Плутарх Херонейскій (бл. 45 - 120 рр. н.е.) і Фрасілл (коментатор Платона і придворний астролог Тиберія).

Прихильники Аристотеля, більшою мірою відомі вчені, які займалися питаннями конкретних наук, називалися перипатетиками; серед більш стародавніх перипатетиків поряд з іншими відомі ботанік і характеролог Теофраст, теоретик музики Арістоксен (бл. 350 р. до н.е.), історик і політик Дікеарх з Мессіни; серед більш пізніх перипатетиків - фізик Стратон, географ і астроном Аристарх Самоський (учень Стратона, бл. 250 р. до н. е.) і Клавдій Птолемей (бл. 150 р. н.е.), лікар Гален, коментатор Аристотеля Андронік Родоський (бл. 70 р. до н. е.).

3. Теоретична філософія в значній мірі була неоригінальна. Вже її форма, дуже часто коментарі до творів філософічних класиків Платона і Аристотеля, показує цю неоригінальність. Може, найвидатнішим філософом пізньої античності був Прокл (410-481 рр.), також видатний математик, новоплатонік. Часи були вже зовсім інші: Прокл навіть потерпів від переслідування з боку християн. Бо за цей час поганська філософія вже виступала проти християнства в обороні політеїзму кесаря Юліана Відступника, який здійснив свою спробу реставрації поганства з платонізмом.

Прокл розробив заново «діалектичну методу» Платона: кожна думка, ідея проходить три стадії: залишається при собі, виходить із себе, до себе повертається. Його діалектика є, з одного боку, метода дослідження (також і математичного), з другого -- шлях, яким ідуть процеси в сфері ідеального буття: тут все породжене відходить від того, що його породило, та знову повертається до нього. Але цей шлях «донизу» вже не такий простий, як у Платона -- в сфері душевного буття повстають численні божественні істоти, боги, демони та духи, що утворюють над природою складний світ духовних істот, що вміщуються в життя світу і дають можливість Проклу розвинути забобонні магічні погляди. Картина світу у Прокла в будь-якому випадку «ієрархічна» -- і ще в більшій мірі, як у Платона. Дивним чином в той час, як Прокл хоче використати свою філософічну працю (він залишив здебільшого складні коментарі до творів Платона) як основу для відновлення античної культури, в першу чергу античної поганської релігійності, його ієрархічний погляд не залишився без впливів на християнську філософію.

Від Прокла залежні і твори впливової християнської містики т. зв. «Араопагіки». Про з'єднання платонізму з християнством можна говорити при ознайомленні з філософією середньовіччя.

Зовнішню межу знайшла антична філософія в закритті філософічних шкіл в Афінах імператором Юстиніаном (529 р.). Філософи помандрували на Схід, до Персії, пізніше повернулися назад. Але школи, що мали чимале значення і для освіти християнських шкіл, зникли назавжди.

4. Таким чином давньогрецька філософія зробила визначальний вплив на всю історію західної і частково навіть світової філософії аж до сьогоднішнього дня. Самим терміном «філософія» ми зобов'язані саме Античності. Розквіт старогрецької філософії припадає на V-IV ст. до н. е., а відгомони її завмирали ще протягом тисячоліття. У Візантії і країнах ісламу панівне вплив грецької філософії зберігалося протягом усього наступного тисячоліття; потім, за часів Ренесансу і гуманізму, і в Європі відбулося відродження грецької філософії, що призвело до творчих новоутворень, починаючи від платонізму і арістотелізму епохи Ренесансу і закінчуючи впливом грецької філософії на весь розвиток європейської філософської думки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Алексеев П.В., Панин А.В. Хрестоматия по философии: Учебноепособие. - М.: «ТЕИС». - 1996 г. - 416 с.

Алешин А.И., Аршинов В.И. Об особенностях методологическогоосмысления развития современного естественнонаучного знания / ВСборнике «Философия, естествознание, социальное развитие» /С.Б.Крымский, Ю.В.Сачков, Я.Б.Зельдович и др. - М.: «Наука». - 1989 г. - 567 с.

Асмус В.Ф. Античная философия. - М.: «Наука». - 1989 г. - 478 с.

Богомолов А.С. Античная философия. - М.: «Политиздат». - 1985 г. - 557 с.

Боннар А. Греческая цивилизация. - Ростов-на-Дону: «Феникс». - 1994г. - 568 с.

Грушевицкая Т.Г., Садохин А.П. Концепции современногоестествознания: Учебное пособие. - М.: «Высшая школа». - 1998 г. - 383 с.

Ильин И.П. Постмодернизм: Словарь терминов. - М.: «ИНИОН РАН-INTRADA. - 2001 г. - 344 с.

История философии в кратком изложении / пер. с чешского И.И .Богута. - М.: «Мысль». - 1991 г. - 590 с.

История философии: Учебное пособие для вузов / А.Н. Волкова, В.С. Горнев и др.; под ред. В.М. Мапельман и Е.М. Пенькова. - М.:«Издательство ПРИОР». - 1997 г. - 464 с.

Кессиди Ф.Х. Сократ. - М. - 1976 г. - 314 с.

Кириленко Г.Г., Шевцов Е.В. Краткий философский словарь. - М.:«Слово, АСТ». - 2002 г. - 480 с.

Краткий философский словарь / Под ред. Розенталя М.и Юдина П. - М.:«Государственное издательство политической литературы». - 1952 г. - 614 с.

Краткий философский словарь / Ред. Алексеев А.П. -- Б.М.: «Проспект». - 2006 г. - Изд. 2-е. - 492 с.

Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. - М.:«Высшая школа». - 1990 г. - 315 с.

Лосев А.Ф. Античная философия / Серия «Из истории мировойкультуры». - М.: «Наука». - 1977 г. - 204 с.

Любимов Л. Искусство Древнего Мира. - М.: «Просвещение». - 1971 г. - 320с.

Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура / Общ. ред. и вступ. ст. М.А. Дынника. - М.:«УчПедГИз». - 1955 г. - 240 с.

Назиров А.Э., Колесников М.А., Коуров В.Г. Философские основыконцепции современного естествознания (Физика и космология). - СПб.: «ШГПИ». - 1997 г. - 312 с.

Немировская Л.З. Философия: Курс лекций. - М. - 1996 г. - 93 с.

Основы современной философии. Издание 2-е дополненное. Серия«Мир культуры, истории и философии». - СПб.: Издательство «Лань». - 1999 г. - 170 с.

Павленков Ф. Сократ, Платон, Аристотель, Сенека / Жизньзамечательных людей, биографическая библиотека. - М.: «Республика». - 1995 г. - 326 с.

Платон. - Собр. соч. - Т. 1. «Государство». - М. - 1971 г. - 415 с.

Пролеев СВ. История античной философии. - М.: «Реф-бук», К.:«Ваклер». - 2001 г. - 376 с.

Рассел Б. История западной философии. - Новосибирск. - 1994 г. - 815 с.

Русская философия: Словарь / Под ред. М.А. Маслина. - М.:«Республика». - 1995 г. - 655 с.

Смирнов И.Н., Титов В.Ф. Философия. - М.: «Аревазун». - 1996 г. - 457с.

Соколов В.В. От философии античности к философии Нового Времени.

Субъект - объектная парадигма. - М.: «Эдиториал УРСС». - 1999 г. - 336 с.

Таранов П.С. Звезды мировой философии. - М.: «Аст». - 2001г. - 477 с.

Философия. Часть 1. История философии: учебное пособие для вузов /Под ред. В.И. Кириллова, СИ. Попова, А.Н. Чумакова. - М.: «Юристъ». - 1996 г. - 304 с.

Философский словарь / Мирошниченко В.Н., Остапенко Л.В., ШаховаЭ.В. - М. - 2004 г. - 560 с.

Философский энциклопедический словарь / Губский Е.Ф., Кораблева Г.В., Лутченко В.А. - М.: «Инфра-М». - 1997 г. - 576 с.

Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичёв, П.Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В.Г. Панов. - М.: «Сов. Энциклопедия». - 1983 г. - 840 с.

Фрагменты ранних греческих философов. - М.: Наука. - 1989 г. - 585 с.

Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: «Высшая школа». - 1991 г. - 208 с.

Чанышев А.Н. Философия Древнего Мира: Учебник для вузов. - М.:«Высшая школа». - 2001г. - 703 с.

Энциклопедический словарь юного историка: (Всеобщая история)/ Сост.Н.С. Елманова, Е.М. Савичева. - М.: «Педагогика-Пресс». - 1993 г. - 448 с.