Трансформаторна підстанція ТП-2

Опір розтікання вертикальних заземлювачів уточнюємо з урахуванням уточнюючого опору горизонтального заземлювача за формулою:

(4.10)

де - опір заземлення за ПУЕ;

- опір розтікання заземлювачів з урахуванням опору горизонтального заземлювача;

підстанція електричний трансформатор потужність

Визначаємо уточнюючу кількість вертикальних заземлювачів за формулою:

(4.11)

де - опір розтікання вертикального заземлювача,

- коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів, що залежить від кількості заземлювачів та відстані між ними; приймаємо за;

- уточнюючий опір розтікання заземлювачів з урахуванням опору горизонтального заземлювача,

Остаточно приймаємо 4 вертикальних заземлювача.

4.2 Техніка безпеки при оглядах та ремонтах електроустаткування підстанції

4.2.1 Оперативне обслуговування та виконання робіт

Особи, що зайняті на обслуговуванні дійсних електроустановок, повинні бути психічно здоровими та не мати ушкоджень або хвороб, які можуть перешкоджати фізичній праці. В залежності від робіт, що виконуються при обслуговуванні електроустановок, встановлено п'ять кваліфікаційних груп по електробезпеці персоналу.

Знання правил технічної експлуатації електроустановок та правил техніки безпеки при обслуговуванні електроустановок перевіряють щороку у персоналу електролабораторій або персоналу, який безпосередньо обслуговує діючі електроустановки або виконує на них налагоджувальні, електромонтажні та ремонтні роботи або профілактичні випробування, а також у осіб, які організовують ці роботи або оформлюють наряди на них.

Оперативне обслуговування електроустановок може здійснюватися місцевим оперативним або оперативно-ремонтним персоналом, за яким закріплена дана установка, та виїзним, за яким закріплена група електроустановок.

До оперативного обслуговування допускаються люди, які знають оперативні схеми, посадові та експлуатаційні інструкції, особливості даного електрообладнання та які пройшли навчання та перевірку знань відповідно до дійсних Правил.

Оперативний персонал повинен проводити обходи та огляди обладнання та виробничих приміщень на закріпленій дільниці.

Можуть виконувати одноосібно огляд електроустановок: співробітник адміністративно-технічного персоналу з групою по електробезпеці V в установках напругою вище 1000 В та з групою ЙV в установках напругою до 1000 В; електрик з оперативного персоналу, який обслуговує дану електроустановку, з групою по електробезпеці не нижче ЙЙЙ.

Співробітникам оперативного персоналу, що обслуговує виробниче обладнання, дозволяється відкривати одноосібно для огляду дверцята щитів, пультів керування, пускових пристроїв та ін.

Забороняється при огляді електроустановок вище 1000 В одноосібно проникати за огородження, входити до камери РУ, виконувати які-небудь роботи.

Огляд камер закритих розподільних пристроїв з входом за огородження при необхідності дозволяється робити тільки співробітнику з групою по електробезпеці не нижче ЙV при умові, що в проходах відстань від підлоги до нижніх фланців ізоляторів апаратів, трансформаторів не менше 2 м, а до неогороджених струмопровідних частин не менше 2,75 м при напрузі до 35 кВ та не менше 3,5 м при напрузі 110 кВ та не менше 4,2м при напрузі 150…220 кВ. Якщо ж ці відстані менше зазначених, тоді вхід за огородження дозволяється тільки в присутності другої особи із кваліфікаційною групою не нижче ІІІ. Присутність другої особи необхідно для спостереження за діями людини, яка увійшла в камеру РУ, попередження його про небезпечне наближення до струмопровідних частин, а також для надання йому при необхідності першої медичної допомоги.

Робота у діючих установках проводиться за нарядом, розпорядженням, у порядку текучої експлуатації.

За нарядом проводяться роботи, що виконуються:

- зі зняттям напруги;

- без зняття напруги на струмопровідних частинах та поблизу їх;

- без зняття напруги подалі від струмопровідних частин, що знаходяться під напругою.

За розпорядженням можуть проводитися:

- роботи без зняття напруги подалі від струмопровідних частин, що знаходяться під напругою, тривалістю не більше однієї зміни;

- позапланові роботи, що викликані виробничою необхідністю, тривалістю до однієї години;

- роботи зі зняттям напруги з електроустановок напругою до 1000 В тривалістю не більше однієї зміни.

Впродовж поточної експлуатації можуть проводитись:

- роботи без зняття напруги подалі від струмопровідних частин, що знаходяться під напругою;

- роботи зі зняттям напруги в електроустановках напругою до 1000 В.

На місті виконання робіт зі зняттям напруги в електроустановках вище 1000В повинні бути відключені:

- струмопровідні частини, на яких будуть виконуватись роботи;

- неогороджені струмопровідні частини, до яких можливе наближення людей, що використовують ремонтну оснастку та інструмент на відстані менше 0,6 м. Якщо вказані струмопровідні частини не можуть бути відключені, то вони повинні бути огороджені. Відстань від тимчасових огороджень до струмопровідних частин повинна бути не менш ніж 0,35 м.

При здійснені робіт без зняття напруги на струмопровідних частинах, що знаходяться під напругою, та поблизу них повинні бути виконані наступні засоби, які перешкоджатимуть наближенню осіб, які працюють, до цих струмопровідних частин на відстань менше допустимої:

- безпечне розташування осіб, що працюють, по відношенню до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою;

- організація безперервного нагляду за працівниками;

- застосування основних та допоміжних ізольованих захисних засобів.

В електроустановках забороняється працювати у зігнутому положенні, якщо при випрямленні працівника відстань до струмопровідних частин буде менше допустимої. При здійснені робот навколо загороджених струмопровідних частин забороняється розташовуватись так, щоб ці частини знаходились позаду або з обох боків.

Усі роботи та оперативні перемикання в електроустановках повинні здійснюватися з застосуванням засобів захисту та приладів, при цьому необхідно:

- тримати частини засобів захисту, що ізолюють, за рукоятки до обмежуючої пальця;

- розташовувати частини засобів захисту, що ізолюють, так, щоб не виникла небезпека перекривання по поверхні ізоляції між струмопровідними частинами двох фаз або замикання на землю;

- користуватися тільки сухими та чистими частинами засобів захисту, що ізолюють, з непошкодженим лаковим покриттям.

Усі працівники, що знаходяться у приміщеннях з діючим електрообладнанням, електростанцій та підстанцій (за винятком щитів керування, релейних або подібних приміщень) в ЗРУ, ОРУ, в колодязях, тунелях та траншеях, а також при роботах на ВЛ повинні користуватися захисними касками.

До початку ремонтних робіт виконуються технічні й організаційні заходи, що забезпечують безпеку працюючих. Такими заходами є:

1) відключення електроустаткування, що ремонтується, та застосування мір проти помилкового його включення або самовключення;

2) установка тимчасових огороджень не відключених струмопровідних частин та вивішування попереджувальних плакатів "Не включати - працюють люди" та інші;

3) приєднання переносного заземлення до заземлювальної шини та перевірка відсутності напруги струмопровідних частин, які з метою безпеки провадження робіт підлягають замиканню накоротко та заземленню;

4) накладення переносних заземлень на відключені струмопровідні частини електроустановки відразу після перевірки відсутності напруги або включення заземлюючих ножів, наявних на кожному приєднанні електроустановки;

5) огородження робочого місця та вивішування на ньому плакату, що дозволяє, " Працювати тут".

Ці технічні заходи виконують особи з дозволу особи, яка віддала розпорядження на провадження робіт.

4.2.2 Технічні засоби попередження травматизму

У процесі експлуатації електроустановок нерідко виникають умови, при яких навіть найдосконаліше зроблене конструктивне виконання установки не забезпечує безпеку працівника, і тому потрібне застосування спеціальних захисних засобів - переносних приладів і пристосувань, що використовують для захисту персоналу від поразки електричним струмом, впливу електричної дуги, продуктів горіння та ін. Ці засоби не є конструктивними частинами самої електроустановки; вони мало доповнюють стаціонарні захисні пристрої, огородження, блокування, сигналізацію, заземлення, занулення та інше.

Технічні міри захисту розділяються на групи. До них відносять:

1) застосування малих напруг. Номінальну напругу не вище 42 В застосовують із метою зменшення небезпеки поразки електричним струмом;

2) розподіл електромережі на окремі електрично не зв'язані між собою ділянки за допомогою розподільчого трансформатора;

3) контроль, профілактика ізоляції, виявлення її ушкоджень. Для цього застосовують пристрої контролю ізоляції, які здійснюють захист людини від поразки шляхом ведення безперервного виміру опору ізоляції з метою підтримування його значення на рівні, при якому при дотику людини до струмопровідних частин струм через тіло не перевищує безпечного значення.

4.3 Протипожежна безпека

Пожежі на виробництві несуть у собі велику небезпеку для робітників та спричиняють великі збитки. Тому протипожежному захисту підприємств, цехів та дільниць повинно приділятися належна увага.

Приміщення комплектних трансформаторних підстанцій, а також трансформаторних підстанцій за пожежною безпекою мають категорію виробництва В, відповідно ступінь вогнестійкості будівель П.

ЗРУ повинно забезпечувати пожежну безпеку. Будівельні конструкції ЗРУ повинні відповідати вимогам СН та П, а також Правилам пожежної охорони (ППО). Будівля РУ будується з вогнестійкого матеріалу. При проектуванні ЗРУ передбачуються заходи щодо обмеження поширення аварії, що виникла. Для цього обладнання окремих елементів РУ встановлюється у приміщеннях-камерах, які обмежені зі всіх боків стінами, мурами та ін. Якщо частина стін із сітки, то така камера називається відкритою. У такій камері встановлюються роз'єднувачі, безмасляні та маломасляні вимикачі та бакові вимикачі з кількістю масла (більш ніж 60кг), передбачають закриті камери з виходом назовні, що значно ускладнює будівельну частину.

4.3.1 Основні причини пожеж і вибухів

В електроустановках причини пожеж і вибухів можуть бути електричного та неелектричного характеру.

Причинами електричного характеру є:

1) іскріння в електричних апаратах і машинах, а також іскріння в результаті електростатичних розрядів та ударів блискавок;

2) струми короткого замикання та струмові перевантаження провідників, що викликають їхній перегрів до високих температур, що може призвести до запалення їхніх ізоляцій;

3) незадовільні контакти в місцях з'єднання проводів, коли внаслідок великого перехідного опору при протіканні електричного струму виділяється значна кількість тепла та різко підвищується температура контактів;

4) електрична дуга, що виникає між контактами комутаційних апаратів, часто як наслідок неправильних операцій з ними;

5) аварії з апаратами, що наповнені маслом (вимикачі, трансформатори та ін.), коли відбувається викид в атмосферу та запалення продуктів розкладання мінерального масла та суміші їх з повітрям;

6) перевантаження та несправність обмоток електричних машин і трансформаторів при відсутності надійного захисту.

До причин пожеж і вибухів неелектричного характеру можна віднести:

1) необережне поводження з вогнем при здійсненні газозварювальних робіт;

2) неправильний обіг з газозварювальною апаратурою, з паяльними лампами та нагрівачами для плавлення кабельних смол і просочувальних сполук;

3) несправність котелень, виробничих печей і порушення режимів їхньої роботи;

4) несправність виробничого устаткування (перегрів підшипників тощо), порушення виробничого технологічного процесу, у результаті чого можливе виділення горючих газів, пару, пилу у повітряне середовище;

5) паління в пожаронебезпечних і вибухонебезпечних приміщеннях та установках;

6) самозаймання деяких матеріалів.

Для усунення причин пожеж і вибухів на виробництві проводяться різні профілактичні заходи: технічні, експлуатаційні, організаційні та режимні.

Найбільш важливими в попередженні виникнення пожеж є заходи, що спрямовані на контроль за дотриманням правил протипожежної безпеки.

4.3.2 Основні протипожежні заходи

Згідно ПУЕ під трансформаторами відкритих підстанцій або реакторами,що заповнені маслом, з кількістю масла більше 100 кг в одиниці та бакових масляних вимикачах на напругу 110 кВ і вище повинен бути покладений чистий гравій або гранітний щебінь. Гравійне підсипання повинно виконуватися над поверхнею планування не менш ніж на 0,25 м. Цей шар повинен виступати за межі устаткування не менш, ніж на 0,6 м при кількості масла від 1000 до 2000 кг та 1 м при кількості масла більше 2000 кг. Гравійне підсипання повинне бути обмежене бортовими огородженнями щоб уникнути розтікання масла у випадку витікання його з баку. У закритих підстанціях у камерах трансформаторів з масляним охолодженням з метою обмежень пожежі у випадку загоряння масла під трансформатором обладнується спеціальною маслоприймальною ямою, що покрита решіткою, поверх якої посипають гравій. При загорянні масла в трансформаторі масло з баку через нижній спускний кран зливають крізь гравій у яму.

Виходи з розподільних пристроїв повинні виконуватися у відповідності з наступними правилами:

- при довжині розподільного пристрою до 7 м допускається один вихід;

- при довжині розподільного пристрою більше 7 м і до 60 м повинні бути передбачені додаткові два виходи по його кінцях;

- при довжині розподільного пристрою більше 60 м крім виходів по його кінцях, повинні бути передбачені додаткові виходи з таким розрахунком, щоб від будь-якої точки коридору обслуговування до виходу було не менше 30 м. Ця міра необхідна для швидкої евакуації людей на випадок пожежі або іншої великої аварії, що загрожує здоров'ю та життю обслуговуючого персоналу.

Дверцята камер, що містять устаткування, що наповнене маслом, необхідно виконати важкогорючими з межею вогнестійкості не менше 0,75 ч.

Бакові масляні вимикачі з кількістю масла більше 60 кг повинні встановлюватися в окремих вибухових камерах з виходом назовні або у вибуховий коридор.

У всіх приміщеннях, у яких встановлені апарати, що наповнені маслом, (вимикачі, трансформатори) необхідно мати засоби пожежогасіння (ящики із сухим піском, сухі вогнегасники та інше).

Кабелі, що прокладені відкрито, не повинні мати зовнішньої оплетки, що охороняє броню від корозій. Замість знятої оплетки броня офарблюється вогнестійкою фарбою.

Кабельні спорудження та конструкції, на яких закріплюються кабелі, повинні виконуватися з матеріалів, що не горять.

Місця проведення зварювальних робіт визначаються письмовим дозволом відповідальної особи за пожежну безпеку об'єкта. Ці місця повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння.

На підстанції повинне бути відведене місце для зберігання основних елементів протипожежного устаткування: вогнегасника, ящика із сухим піском, листовий азбест і лопати.

При експлуатації вогнегасників необхідно систематично стежити за їхньою справністю: перевіряти один раз у три місяці ваговий заряд вуглекислоти, що знаходиться у вогнегасниках, оберігати їх від нагрівання сонцем або іншими джерелами теплоти, а також від ударів. Доступ до засобів гасіння пожежі повинен бути вільний.

Для гасіння пожежі необхідно знеструмити установку. Якщо всю установку вимкнути неможливо - перерубати дроти з дотриманням засобів застереження. Для гасіння пожежі застосовувати неелектропровідні вогнегасники, сухий пісок та інші непровідні струм та негорючі речовини.

Після гасіння пожежі, перед пуском установки в хід необхідно її ретельно перевірити, просушити та впевнитися в справному стані.

Найбільш поширеним засобом для гасіння пожежі є вода, яка подається до осередок горіння у вигляді компактної струмені або у розпорошеному вигляді.

Ефективність гасіння водою пояснюється її великою теплоємкістю та теплотою пароутворення, що особливо важливо при гасінні мазуту та трансформаторного масла. Найліпший ефект дає гасіння розпорошеною водою. Добрий результат при гасінні пожежі дає хімічна піна.

Також для гасіння пожежі використовується вуглекислота, вона може бути використана для гасіння пожежі у закритих приміщеннях.

Засобами оповіщення служби пожежної охорони про виникнення пожежі служить електрична пожежна сигналізація. Система електричної пожежної сигналізації складається з датчиків-оповіщувачів, що встановлені у приміщеннях, що захищають, приймальній станції, що розташована в приміщенні пожежної команди, джерел живлення та електричної мережі, що зв'язує оповіщувача з приймальною станцією.

Первинний протипожежний інструктаж проходять всі знов прийняті на роботу працівники електрогосподарства. Вторинний інструктаж проводиться на робочих місцях працівником, відповідальним за пожежну безпеку цеху, виробничої ділянки.

Під час первинного інструктажу працівників електроустановки знайомлять із діючими на підприємстві протипожежними правилами, з можливими причинами пожежі та практичних дій, у випадку його виникнення.

При вторинному інструктажі даються відомості про виробничі установки з підвищеною пожежною небезпекою, мірах запобігання загоряння, вказуються місця для паління, розташування засобів первинного пожежогасіння, пояснюються правила поведінки у випадку виникнення пожежі.

4.3.3 Охорона навколишнього середовища

Основним завданням охорони навколишнього середовища є контроль за дотриманням норм і правил експлуатації електроустаткування підстанцій, оскільки все устаткування силової частини підстанції перебуває на відкритому повітрі й не має перешкод від негативної дії шкідливих факторів на навколишнє середовище.

Одним з найважливіших заходів щодо охорони навколишнього середовища є дотримання правил пожежної безпеки. На підстанції необхідний регулярний догляд за засобами пожежогасіння та їхня своєчасна перевірка та заміна у випадку виявлення порушення цілісності захисних корпусів. Це необхідно, щоб уникнути виділення шкідливих хімічних речовин, що перебувають у складі вогнегасників.

Не менш важливим є догляд і спостереження за станом електроустаткування, що містить пально-мастильні матеріали (трансформатори, вимикачі та інше). Необхідно регулярно стежити за рівнем масла та вчасно усувати течі у випадку їхньої появи, тому що мінеральне масло шкідливо впливає на навколишнє середовище.

Для охорони навколишнього середовища також необхідно регулярно проводити роботу з прибирання територій підстанцій і стежити за станом ґрунту.

У результаті роботи, понижуюча підстанція одержує електромагнітні хвилі, які утворять електромагнітні поля. Електромагнітне поле є негативним чинником, що діє на навколишнє середовище.

Для зменшення дії електромагнітного поля на персонал, що перебуває в зоні дії електромагнітної хвилі, потрібно виконати ряд захисних заходів. Ще на стадії проектування повинне бути забезпечене таке взаємне розташування вивчаючих об'єктів, що зводило б до мінімуму інтенсивність випромінювання. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити можливість проникнення людей у цю зону високої інтенсивності електромагнітного поля, скоротити час знаходження під випромінюванням. Потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально затребуваною.

Винятково важливе значення має інженерно-технічні методи й засоби захисту: колективний, локальний та індивідуальний.

Колективний захист ґрунтується на розрахунку поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно вигідно використати природні екрани, складки місцевості, лісопосадки, нежилі спорудження.

Локальний захист дуже ефективний та використовується частіше. Він заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання в матеріалі та відбиття від його поверхні.

Для екранування шляхом відбиття використовують добре проведені металеві листки та сітки.

До інженерно-технічних способів захисту також відносяться:

- конструктивна можливість працювати на зниженій потужності в процесі налагодження, регулювання та профілактики;

- дистанційне керування.

Матеріали, що радіопоглинають, можуть використовуватись для захисту навколишнього середовища від електромагнітного поля, що генерується джерелом, що перебуває в екранованому об'єкті.

5. ПІДСУМКОВА ЧАСТИНА

Техніко-економічні показники проекту зведемо до таблиці 5.1

Таблиця 5.1 - Техніко-економічні показники проекту

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Монтік П.М. Електротехніка та електромеханіка: Навч. посібник.-Львів:"Новий світ-2000", 2007.

2. Шестеренко В.Є. Системи електроспоживання та електропостачання промислових підприємств. Підручник.-Вінниця:Нова Книга, 2004.

3. Толубко В.Б. та ін. Електропостачання і електрообладнання військових обґєктів: Підручник: В 2 ч.- Харків: ХВУ, 1998.

4. Липкин Б.Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок.-Москва: Высшая школа, 1990г.

5. Рожкова Л.Д. , Козулин В.С. «Электрооборудование станций и подстанций» - Москва: Энергия, 1980г.

6. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий под общей редакцией Федорова А.А., Сербиновского Г.В., Т1 и Т2 ,Москва:Энергия, 1973г.

7. Липкин Б.Ю. Электроснабжение промышленных предприятий и установок.-Москва: Высшая школа, 1981г.

8. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий. Проектирование и расчет /Овчаренко Л.С. и др./- Киев: Техника, 1985.

9. Рудницький В.Г. Внутрішньозаводське електропостачання. Курсове проектування: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006.

Размещено на Allbest.ru