Параметри біполярного транзистора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Основні параметри біполярного транзистора

Біполярний транзистор - напівпровідниковий елемент електронних схем, із трьома електродами, один з яких служить для керування струмом між двома іншими. Термін «біполярний» підкреслює той факт, що принцип роботи приладу полягає у взаємодії з електричним полем частинок, що мають як позитивний, так і негативний електричний заряд.

Виводи біполярного транзистора називаються емітером, базою і колектором. В залежності від типу носіїв заряду, які використовуються в транзисторі, біполярні транзистори поділяються на транзистори NPN та PNP типу. В транзисторі NPN типу емітер і колектор легуються донорами, а база - акцепторами. В транзисторі PNP типу - навпаки.

Будова:

Колектором служить напівпровідник n-типу, легований донорами до невисокої концентрації 10¹³-10¹⁵ см^-3. Перед створенням бази напівпровідник покривають фоторезистом і за допомогою літографії звільняють вікно для легування акцепторами. Атоми акцептора дифундують в глибину напівпровідника, створюючи область із доволі високою концентрацією - 10¹⁷-10¹⁸ см^-3. На третьому етапі знову створюється вікно для легування донорами й утворюють емітер із ще вищою концентрацією домішок, необхідною для того, щоб спочатку компенсувати акцептори, а потім створити напівпровідник n-типу. Відношення домішок у емітері й у базі повинно бути якомога більшим для забезпечення гарних характеристик транзистора.

Ще кращих характеристик можна досягти, якщо перехід між базою й емітером зробити гетеропереходом, у якому емітер має набагато більшу ширину забороненої зони, хоча це і збільшує собівартість транзистора. В такому випадку на поверхню бази через вікно напилюється інша речовина.

Принцип дії:

Дія біполярного транзистора базується на використанні двох p-n переходів між базою та емітером і базою та колектором. В області p-n переходів виникають шари просторового заряду, між якими лежить тонка нейтральна база. Якщо між базою й емітером створити напругу в прямому напрямку, то носії заряду інжектуються в базу й дифундують до колектора. Оскільки вони є неосновними носіями в базі, то легко проникають через p-n перехід між базою й колектором. База виготовляється достатньо тонкою, щоб носії заряду не встигли прорекомбінувати, створивши значний струм бази. Якщо між базою й емітером прикласти запірну напругу, то струм через ділянку колектор-емітер не протікатиме.

Режими роботи транзистора:

В залежності від того, в яких станах знаходяться переходи транзистора, розрізняють режими його роботи. Оскільки в транзисторі є 2 переходи (емітерний та колекторний), і кожен із них може знаходитись в двох станах (відкритому та закритому), розрізняють чотири режими роботи транзистора. Основним є активний режим, при якому емітерний перехід знаходиться у відкритому стані, а колекторний - в закритому. Транзистори, які працюють в активному режимі, використовуються в схемах підсилення. Окрім активного виділяють інверсний режим, при якому емітерний перехід закритий, а колекторний - відкритий, режим насичення, при якому обидва переходи відкриті, та режим відсічки, при якому переходи закриті.

Активний режим

Активному режиму роботи транзистора відповідає відкритий стан емітерного переходу і закритий колекторний перехід. В цьому режимі переходи транзистора мають різну ширину: закритий колекторний перехід значно ширший ніж відкритий емітерний перехід. Окрім наскрізного потоку електронів, в структурі в активному режимі протікає інший потік, а саме, зустрічний потік дірок, що рухаються із бази в емітер. Два зустрічних потоки (дірок та електронів) відображають ефект рекомбінації в базі. Електронний потік створюється електронами, які рухаються із емітера, однак не доходять до колекторного переходу (як електрони, що створюють наскрізний потік), а рекомбінують із дірками в базі. Дірковий потік створюється дірками, що надходять із зовнішнього кола в базу для компенсації втрати дірок внаслідок рекомбінації з електронами. Вказані потоки створюють в зовнішніх колах емітера і бази додаткові складові струмів. На рисунку також показані потоки неосновних носіїв заряду, що створюють власний тепловий струм колекторного переходу (потік електронів, що рухаються із бази в колектор, та потік дірок з колектора в базу).

Наскрізний потік є єдиним корисним потоком носіїв в транзисторі, оскільки визначає можливість підсилення електричних сигналів. Всі інші потоки не беруть участі в підсиленні сигналу, і тому є побічними. Для того щоб транзистор мав високий коефіцієнт підсилення, необхідно щоб побічні потоки були якомога слабші в порівнянні з корисним наскрізним потоком.

Інверсний режим

Інверсний режим (інверсний активний режим) роботи біполярного транзистора аналогічний активному режиму з відмінністю лише в тому, що в цьому режимі у відкритому стані знаходиться колекторний перехід, а в закритому - емітерний.

Режим насичення

В режимі насичення обидва переходи транзистора знаходяться у відкритому стані. В цьому режимі електрони і з емітера, і з колектора рухаються в базу, внаслідок чого в структурі протікають два зустрічних наскрізних потоки електронів (нормальний та інверсний). Від співвідношення цих потоків залежить напрям струмів, що протікають в колах емітера та колектора. Внаслідок подвійного насичення бази, в ній накопичуються надлишкові електрони, внаслідок чого посилюється їх рекомбінація з дірками і рекомбінований струм бази є набагато вищим, ніж в активному чи інверсному режимах. У зв'язку із насиченням бази транзистора і його переходів, надлишковими носіями зарядів, опір останніх стає дуже маленьким. Тому електричні кола, що містять транзистор в режимі насичення можна вважати короткозамкненими.

Режим відсічки

В режимі відсічки обидва переходи транзистора знаходяться у закритому стані. Наскрізні потоки електронів в цьому режимі відсутні. Через переходи транзистора протікають потоки неосновних носіїв заряду, що створюють малі некеровані теплові струми переходів. База і переходи транзистора в режимі відсічки збіднені рухомими носіями заряду, внаслідок чого їх опір є дуже високим. Тому вважають, що транзистор в режимі відсічки розриває електричне коло. Режим насичення та відсічки використовуються при роботі транзистора в імпульсних схемах.

2. Схема радіозв`язку та її основні елементи, розповсюдження електромагнітних хвиль у вільному просторі

біполярний радіозв`язок транзистор електромагнітний

Радіозв'язок - вид зв'язку, що здійснюється з використанням радіохвиль, тобто це обмін інформацією між двома і більше абонентами за допомогою електричних сигналів, які переносяться електромагнітними коливаннями.

В основі радіозв'язку, як відомо, лежить формування у радіопередавачі високочастотних коливань, один із параметрів яких модулюється переданим (інформаційним) сигналом, поширення цих коливань (радіохвиль) у просторі й зворотне перетворення (детектування) у приймачі електромагнітних коливань у низькочастотну напругу, що відповідає переданому повідомленню.

У залежності від форми повідомлень, розрізняють телефонний, телеграфний або телевізійний радіозв'язок.

Нагадаємо стисло шлях проходження сигналів, наприклад, у системі телефонного радіозв'язку.

Мікрофон (електроакустичний перетворювач) перетворює звукові коливання в електричні коливання низької (звукової) частоти. Посилені коливання низької частоти впливають у модуляторі на один із параметрів (амплітуду, частоту або фазу) високочастотних коливань генератора високої частоти. Потім промодульовані високочастотні коливання посилюються, через фідерну лінію (коаксіальний кабель, хвилевід) подаються в антену і випромінюються в простір.

Конструкція і спеціальні форми антени, що передає, дозволяють направити радіохвилі у бік радіоприймального пристрою.

У радіоприймальному пристрої електромагнітні коливання приймаються приймальною антеною і посилюються підсилювачем радіочастоти, що настроюється на частоту випромінюваних електромагнітних коливань. Потім цей радіосигнал детектується, тобто перетворюється в низькочастотну напругу, що відповідає переданому повідомленню. Отримана після детектування напруга низької (звукової) частоти посилюється і подається на динамік (або навушники), що перетворює його в звукові коливання.

Це приклад одностороннього радіозв'язку, тобто в одній точці абонент здійснює тільки передачу повідомлення, а в інший (або в інших, якщо їх декілька) - тільки прийом інформації. При двосторонньому радіозв'язку в кожній точці абонент повинен мати радіостанцію (передавач і приймач), тобто для здійснення двостороннього зв'язку потрібний подвійний комплект апаратури.

Двосторонній зв'язок, коли кожний абонент веде передачу або прийом тільки по черзі, називається симплексним. При цьому виді зв'язку передавач на час прийому інформації виключається. Кожна радіостанція працює на загальну антену, що переключається при передачі і прийомі відповідно на вхід передавача або приймача. Симплексний зв'язок застосовується при невеликих потоках інформації. Цей вид зв'язку застосовується в пожежній охороні.

При значних потоках інформації застосовують дуплексний радіозв'язок, при якому прийом і передача інформації ведуться одночасно. У цьому випадку кожний радіопередавач і радіоприймач мають свої антени і працюють на різних частотах. На вході радіоприймача, як правило, установлюють спеціальні фільтри, що не пропускають коливання радіочастоти власного передавача.

Дуплексний радіозв'язок характеризується великою оперативністю і високою пропускною спроможністю.

У цілому радіозв'язок перед дротяним зв`язком має ряд переваг:

швидке розгортання практично на будь-якій місцевості й у будь-яких умовах;

можливість передачі різноманітних повідомлень практично будь-якій кількості абонентів;

можливість зв'язку з рухливими об'єктами;

висока оперативність і живучість.

Розповсюдження електромагнітних хвиль у вільному просторі

Передача сигналів у системах радіозв'язку здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль, що, як відзначалося вище, випромінюються спеціальною направляючою системою - антеною.

Відомо, що зміна в часі і просторі електромагнітного поля описується рівняннями Максвелла.

У цих рівняннях змінними є електричне поле Е та магнітне поле Н. Ці поля взаємозалежні, а параметри Е та Н, що характеризуються не тільки абсолютною величиною, але і напрямком у просторі, є векторами.

Фізичний зміст першого рівняння Максвелла: якщо в деякій точці простору змінюється в часі електричне поле Е, тобто змінюється за величиною довжина вектора Е, то в тій же точці у площині, перпендикулярній вектору Е, виникає вихрове магнітне поле Н.

Іншими словами, магнітне поле створюється або електричними зарядами, що рухаються, або змінним електричним полем, або їхньою спільною дією.

Фізичний зміст другого рівняння полягає в тому, що джерелом електричного поля є не тільки електричні заряди, але і змінне у часі магнітне поле.

Знак «мінус» у рівнянні показує, що магнітний потік крізь поверхню, обмежену замкнутим контуром, перешкоджає зміні магнітного потоку, викликаного появою індукційного струму. Це випливає з правил Ленца.

Напруженість електричного поля Е вимірюється у вольтах на метр (В/м), а напруженість магнітного поля Н - в амперах на метр (А/м).

Оскільки зміна електричного поля викликає таку ж зміну магнітного поля і навпаки, то при синусоїдальному сигналі поля Е та Н також будуть змінюватися за синусоїдальним законом, але у взаємно перпендикулярних площинах.

Максимальна потужність, що випромінюється антеною, може бути досягнута за умови рівності частоти генератора високої частоти і частоти власних коливань антени (відкритого контуру).

Інтервал між двома максимумами або мінімумами поля Е або Н залежить від частоти коливання f. Тому електромагнітні хвилі характеризуються частотою коливань f або довжиною хвилі . Електромагнітні хвилі поширюються в просторі зі швидкістю світла с=310⁸ м/с.

Довжиною хвилі називається відстань, що проходить електромагнітне поле за один період коливань струму в антені. Довжина хвилі визначається за формулою:

с,

де с - швидкість поширення електромагнітних хвиль (швидкість світла);

f - частота коливань струму в антені.

Як очевидно з формули (3.5), довжина хвилі і частота коливань обернено пропорційні величини, тобто чим більше частота, тим менше довжина хвилі і навпаки. Частота коливань виражається в герцах (Гц), кіло - (кГц), мега - (МГц) та гигагерцах (ГГц).

При поширенні радіохвиль від передавача до приймача необхідно враховувати наявність земної або водяної поверхонь, а також наявність іоносфери, що змінює свої параметри під дією сонячних і космічних променів. Радіохвилі заломлюються і поглинаються в іоносфері тим більше, чим вище ступінь її іонізації і чим більше довжина хвилі.

Зміна параметрів іоносфери впливає, по-перше, на добові і сезонні зміни умов поширення радіохвиль і, по-друге, на умови поширення радіохвиль різних діапазонів.

Радіохвилі можуть поширюватися двома шляхами:

безпосередньо над земною (водяною) поверхнею (земні або просторові хвилі);

відбиваючись від іоносфери (відбиті або просторові хвилі).

Фактично ж радіохвилі не відбиваються від іоносфери, а заломлюються в ній. Це явище одержало назву рефракції.

Понаддовгі (ПДХ) і довгі (ДХ) хвилі поширюються як земною (поверхневою), так і просторовою (відбитою) хвилею. У діапазонах ПДХ і ДХ хвилі мають велику довжину, вони добре огинають земну поверхню і перешкоди до неї.

У залежності від потужності і довжини хвилі (частоти) передавача, поверхнева хвиля, починаючи з деяких відстаней, поглинається і далі поширюється тільки просторова хвиля. Для забезпечення радіозв'язку на великі відстані необхідно використовувати потужні радіопередавачі і громіздкі антени, у яких розміри повинні бути відповідними до довжини хвилі.

Понаддовгі і довгі хвилі характеризуються незначною залежністю від стана іоносфери, часу доби і року. Проте вночі і взимку ПДХ і ДХ поширюються краще, ніж вдень і влітку.

Основними джерелами перешкод у цих діапазонах є грозові розряди і промислові перешкоди.

Середні хвилі (СХ) сильніше, ніж довгі і понаддовгі, поглинаються земною поверхнею та іоносферою. Відбита хвиля вдень і, особливо, влітку поглинається щільними шарами атмосфери, що лежать високо над поверхнею землі, тому радіозв'язок на середніх хвилях у цей час забезпечується поверхневою хвилею. Чим менше довжина хвилі, тим менше дальність радіозв'язку. Вона значно менше, ніж на ДХ і ПДХ, причому над водною поверхнею, де провідність поверхні більше, вона більше, ніж над земною.

Вночі і взимку радіозв'язок можна проводити також із використанням просторової хвилі.

У діапазоні середніх хвиль спостерігаються ненавмисні перешкоди, викликані великою кількістю працюючих у цьому діапазоні радіостанцій. Крім цього, в діапазоні СХ на якість роботи радіоліній впливають промислові й атмосферні перешкоди.

У діапазоні коротких хвиль (КХ) радіозв'язок забезпечується, в основному, просторовою хвилею (за рахунок рефракції в іоносфері).

Поверхневі хвилі в цьому діапазоні гірше огинають перешкоди і великою мірою поглинаються земною поверхнею. Дальність поширення поверхневих коротких хвиль не перевищує ста кілометрів (зона дії поверхневих хвиль). Ширина зони мовчання, що залежить від довжини хвилі і потужності передавача, часу року і доби, може досягати декількох сотен кілометрів. Далі знаходиться зона дії просторових хвиль.

Підвищення ефективності використання просторових хвиль досягається за рахунок того, що робоча частота повинна бути, по-перше, менше деякої граничної частоти відбитка від іоносфери і, по-друге, дещо вище граничної частоти поглинання в іоносфері.

У діапазоні КХ, у залежності від часу доби і року, а також циклів сонячної активності, існують оптимальні значення довжин хвиль. Так, удень це хвиля довжиною 10…25 м, а вночі - 30…70 м. Взимку звичайно використовуються хвилі дещо більш довгі, ніж влітку.

Короткі хвилі дозволяють забезпечити радіозв'язок на значні відстані навіть при невеликій потужності передавачів. Багаторазово відбиваючись від іоносфери і земної поверхні, короткі хвилі можуть обігнути земну кулю.

У діапазоні КХ працює велика кількість радіостанцій, у тому числі і для забезпечення радіозв'язку в пожежній охороні. Основним видом перешкод у цьому діапазоні є ненавмисні, що створюються великою кількістю передавачів, що одночасно працюють у короткохвильовому діапазоні.

Ультракороткі хвилі (УКХ) практично не відбиваються від іоносфери, а надійний зв'язок у цьому діапазоні можливий лише на відстані прямої видимості.

Дальність радіозв'язку істотно залежить від висоти антен:

,

де D - максимальна відстань між антенами, км;

h₁, h₂ - висота антени передавача та приймача відповідно, м.

З урахуванням нормальної рефракції ця відстань дещо зростає і визначається за формулою:

При висоті антен h₁ = h₂ = 12 м максимальна дальність радіозв'язку дорівнює D = 32 км.

Ультракороткі хвилі сильно поглинаються земною поверхнею і місцевими предметами, оскільки практично не огинають перешкод.

Поширення хвиль в УКХ діапазоні слабко залежить від часу року і доби. Основними перешкодами тут є власні шуми радіоприймального пристрою.

В УКХ діапазоні достатньо нескладно здійснити направлене випромінювання електромагнітної енергії, а це дає можливість вести радіозв'язок за допомогою малопотужних радіопередавачів. У пожежній охороні широко застосовуються радіостанції УКХ діапазонів.

Відкриття явища розсіювання УКХ від неоднорідностей тропосфери й іоносфери дозволило збільшити дальність передачі радіохвиль у десятки разів. Дальність зв'язку залежить від висоти, на якій відбувається розсіювання ультракоротких хвиль. У тропосфері розсіювання радіохвиль відбувається на висотах 10…12 км, і це дозволяє забезпечити зв'язок на відстані до 600… 900 км. Цей вид зв'язку називається тропосферним зв'язком. На неоднорідностях іоносфери радіохвилі розсіюються на висоті 80… 120 км, а дальність іоносферного радіозв'язку збільшується до 2000… 2200 км.

У дециметровому, сантиметровому і міліметровому діапазонах поширення радіохвиль здійснюється в межах прямої видимості і дальність радіозв'язку визначається за допомогою формул.

Застосовуються ці хвилі в радіолокації, у радіорелейному і супутниковому зв'язку, а також для інших спеціальних цілей.



Структурна схема радіозв`язку

3. Організація технічної експлуатації засобів зв'язку та обчислювальної техніки

Загальні положення

Експлуатація ЗЗ та ОТ це комплекс організаційно-технічних заходів, що забезпечують функціонування ЗЗ та обчислювальної техніки.

Технічна експлуатація засобів зв'язку та ОТ включає поточне використання ЗЗ та ОТ за прямим призначенням. Використання засобів передбачає:

підготовку до роботи у заданому режимі;

встановлення зв'язку;

передачу інформації;

контроль за станом зв'язку та режимом роботи апаратури й обладнання;

оперативні переключення;

ведення технічної документації.

Технічна експлуатація включає:

Увід ЗЗ та ОТ до технічної експлуатації;

технічне обслуговування, ремонт та облік ЗЗ та ОТ;

збереження;

контроль за технічним станом;

статистичний облік та аналіз відмов;

матеріально-технічне забезпечення;

категорування та списання.

Основними умовами, що забезпечують якісну технічну експлуатацію ЗЗ та ОТ, є:

- дотримання всіма посадовими особами, які використовують ЗЗ, ОТ у повсякденній діяльності своїх підрозділів, вимог даної Настанови й планів-графіків виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту засобів зв'язку і ОТ;

- вчасне планування, чітка організація та якісне виконання заходів з технічної експлуатації;

- закріплення ЗЗ та ОТ за підрозділами і відповідальними особами:

- виховання у особового складу почуття відповідальності за утримання довірених засобів зв'язку та ОТ у постійній готовності до використання;

- тверде знання особовим складом принципів роботи ЗЗ та ОТ, правил їх експлуатації та заходів безпеки;

- здійснення постійного контролю з боку посадових осіб за технічним станом ЗЗ та ОТ, організацією технічної експлуатації та своєчасним усуненням виявлених недоліків.

ЗЗ та ОТ повинні утримуватися у справному стані, постійній готовності до роботи і використовуватися тільки за прямим призначенням з дотриманням встановлених правил експлуатації.

За організацію технічної експлуатації ЗЗ і ОТ та забезпечення їх постійної готовності до роботи несуть відповідальність начальники Відділів зв'язку, оповіщення та АСУ, та начальники підрозділів за якими вони закріплені.

Відповідальність за збереження і ведення формулярів на всі радіостанції, пульти і станції оперативного зв'язку та інше основне обладнання ЗЗ та ОТ, що знаходяться на озброєнні підрозділу МНС України, його технічний стан, проведення позапланових ремонтів і ТО ЗЗ та ОТ покладається безпосередньо на начальника підрозділу.

Контроль за зберіганням і правильністю ведення формуляра покладається на начальника частини (майстерні) зв'язку.

Формуляри у підрозділах повинні зберігатися на ЦЗПРП, ПЗЧ. Рух основного обладнання ЗЗ та ОТ без формулярів категорично забороняється.

При проведенні ремонтних робіт та ТО формуляри заповнюються безпосередньо в частині зв'язку (при виїзді АПРЗЗ - у підрозділі).

ЗЗ і ОТ вважаються справними, якщо вони укомплектовані та забезпечують роботу на всіх передбачених режимах, а параметри обладнання відповідають встановленим нормам, зазначеним у їх формулярах (паспортах).

Особи, винні у використанні ЗЗ та ОТ не за прямим призначенням, розукомплектуванні, втраті та у виводі з ладу апаратури, притягаються до відповідальності у встановленому порядку.

Увід ЗЗ та ОТ в експлуатацію. Порядок прийому, видачі і закріплення ЗЗ та ОТ

Для прийому до експлуатації ЗЗ та ОТ, що надходять у підрозділи, начальником ГУ(У) МНС, затверджується постійно діюча комісія. Комісія створюється з представників служби зв» язку, оповіщення та АСУ, а також підрозділів, куди передаються ЗЗтаОТ.

Протягом 20 діб з часу надходження ЗЗтаОТ комісія зобов'язана перевірити комплектність, технічний стан, провести вимір вхідних і вихідних параметрів ЗЗ та ОТ на відповідність ТУ, без розпечатування пломбованих вузлів апаратури та визначити категорію.

Наслідки роботи комісії оформлюються актом у формулярі. Одночасно з актом прийняття затверджується закріплення ЗЗ та ОТ за підрозділом.

Некомплектні та несправні ЗЗ та ОТ видачі не підлягають.

Засоби зв'язку та ОТ, що не вимагають проведенням монтажних і налагоджувальних робіт, вважаються введеними в експлуатацію з моменту затвердження акта про прийняття в експлуатацію.

Введенні в експлуатацію ЗЗ та ОТ закріплюють за відповідальними особами під підпис у формулярі.

Особи, за якими закріплені ЗЗ та ОТ, несуть повну відповідальність за зберігання, комплектність, технічний стан і готовність до роботи.

До самостійної експлуатації засобів зв'язку допускається особовий склад підрозділів, який має спеціальну підготовку, тверді знання з матеріальної частини, правил експлуатації і безпеки праці, а також ті, що мають практичні навички роботи на засобах зв'язку та їх обслуговування.

Перевірка знань, практичних навичок і визначення можливості допуску особового складу підрозділів МНС до самостійної експлуатації засобів зв'язку та ОТ проводиться щорічно кваліфікаційною комісією ГУ(У) МНС, до складу якої входить представник служби зв'язку, оповіщення та АСУ.

Наслідки перевірки оформлюються актом, що затверджуються начальником ГУ(У) МНС.

Перевірка знань особовим складом правил експлуатації та правил безпеки праці проводиться один раз на рік або за рішенням начальника ГУ(У) МНС, під час порушень правил експлуатації та безпеки праці.

Технічне обслуговування ЗЗ та ОТ

Технічне обслуговування - це комплекс робіт який здійснюється для підтримання справності, працездатності апаратури зв'язку та ОТ під час підготовки й використання за призначенням, при збереженні і транспортуванні. Головною метою ТО апаратури є підтримання технічних і експлуатаційних характеристик у встановлених межах тактико-технічних характеристик, що забезпечують використання цієї апаратури із заданою ефективністю.

Системою ТО передбачається проведення допоміжних операцій, контрольно-перевірочних, регулювально-налагоджувальних, профілактичних і ремонтних робіт.

Допоміжні операції призначені для підготовки контрольно-вимірювальних приладів, апаратури, інструменту і робочого місця до проведення основних заходів. До них належать: включення та прогрівання апаратури, її розгортання, підключення і перевірка КВП, підготовка апаратури до вихідного стану після проведення контрольних профілактичних чи ремонтних заходів та ін.

Контрольно - перевірочні роботи полягають у вимірюванні та контролі технічних параметрів апаратури і режимів її роботи для визначення готовності до експлуатації, а також у визначенні необхідності її настроювання, регулювання або ремонту. При цьому виявляються ті несправності, які не можуть бути знайдені в процесі роботи апаратури, а саме часткові відмови або відмови за важко-контрольованими параметрами.

Для оцінки якості експлуатації апаратури зв'язку в підрозділах періодично проводяться технічні огляди і перевірки.

Регулюючі та налагоджувальні роботи складаються з операцій, при яких параметри вузла (блока, приладу в системі чи комплексі) доводять до значень, встановлених технічними вимогами. Регулюючі роботи, що проводяться без змін елементів схеми і конструкції, називають настроюванням апаратури.

Профілактичні роботи підвищують рівень безвідмовної роботи апаратури протягом заданого терміну.

Ремонтні роботи проводяться для ліквідування виявлених і потенціальних відмов апаратури.

Технічне обслуговування апаратури проводиться циклічно. Цикл технічного обслуговування - це найменший повторювальний період експлуатації, протягом якого здійснюються у визначеній послідовності встановлені види технічного обслуговування, передбачені нормативною документацією.

Обсяги і періодичність виконання заходів з технічного обслуговування визначаються спеціальними інструкціями з технічного обслуговування (експлуатаційна та ремонтна документація).

ТО техніки зв'язку проводиться, як правило, планово-попереджувальним методом, який передбачає щоденне (ТО №1), щонедільне (ТО №2), щомісячне (ТО №3), щоквартальне (ТО №4), піврічне (ТО №5), річне (ТО №6) технічне обслуговування.

ТО №1 проводиться техніці зв'язку, що працює безперервно або з перервами не більше однієї доби. ТО №1 виконується особовим складом, що користується даним засобом зв'язку (наприклад, автомобільна радіостанція) або технічним персоналом, що забезпечує цілодобове технічне обслуговування даного засобу зв'язку (наприклад АТС) і виконується у визначений для цього час.

ТО №1 передбачає виконання таких основних робіт, як зовнішній огляд, чищення апаратури без її розкриття, перевірка надійності механічних кріплень і роз'ємних з'єднань, робочого стану апаратури і обладнання у заданому режимі.

ТО №2 проводиться згідно з вимогами експлуатаційної документації (технологічних карт на обслуговування) на безперервно працюючих засобах зв'язку. ТО №2 виконується персоналом, що експлуатує чи забезпечує обслуговування засобів зв'язку. ТО №2 передбачає виконання таких основних робіт, як проведення робіт за обсягом ТО №1, а також перевірку робочого стану окремих вузлів за вбудованими пристроями з необхідним настроюванням та регулюванням, вимір окремих параметрів і приведення у відповідність з технічними умовами, чистка окремих вузлів, з'єднань та контактів.

ТО №3 проводиться згідно з вимогами експлуатаційної документації (технологічних карт на обслуговування) на безперервно або періодично працюючій техніці зв'язку. ТО №3 виконується технічним персоналом, що забезпечує обслуговування техніки зв'язку.

ТО №3 передбачає виконання робіт за обсягом ТО №2, а також проведення щомісячних робіт (перевірок робочого стану та параметрів і відповідних їм настроювань і т.д.) в об'ємі, передбаченому експлуатаційною документацією (технологічними картами) на обслуговування обладнання, заміну несправних елементів.

ТО №4 проводиться згідно з вимогами експлуатаційної документації (технологічних карт на обслуговування) на безперервно або періодично працюючій, законсервованій і тій, що зберігається на складах, техніці зв'язку. ТО №4 виконується технічним персоналом, що забезпечує обслуговування техніки зв'язку.

ТО №4 передбачає виконання робіт за обсягом ТО №3, а також проведення квартальних робіт (перевірок робочого стану та параметрів і відповідних їм настроювань і т.д.) в обсязі, передбаченому експлуатаційною документацією (технологічними картами на обслуговування), заміну несправних елементів, перевірку і поповнення ЗЧ і ВМ працюючими елементами, блоками, згідно з описом, заповнення формуляра.

ТО №5 проводиться згідно до вимог експлуатаційної документації (технологічних карт на обслуговування) на безперервно або періодично працюючій, законсервованій і тій, що зберігається на складах, техніці зв'язку. ТО №5 виконується технічним персоналом, що забезпечує обслуговування техніки зв'язку.

ТО №5 передбачає виконання робіт за обсягом ТО №4, а також проведення піврічних робіт (перевірок робочого стану та параметрів і відповідних їм настроювань і т.д.) в обсязі, передбаченому експлуатаційною документацією (технологічними картами на обслуговування), заміну несправних елементів, перевірку і поповнення ЗЧіВМ працюючими елементами, блоками згідно з описом, заповнення формуляра.

ТО №6 проводиться згідно з вимогами експлуатаційної документації (технологічних карт на обслуговування) на безперервно або періодично працюючій, законсервованій і тій, що зберігається на складах, техніці зв'язку. ТО №6 виконується технічним персоналом, що забезпечує обслуговування техніки зв'язку.

ТО №6 передбачає виконання робіт за обсягом ТО №5, а також проведення річних робіт (перевірок робочого стану та параметрів і відповідних їм настроювань і т.д.) в обсязі, передбаченому експлуатаційною документацією (технологічними картами на обслуговування), заміну несправних елементів, перевірку і поповнення ЗЧ і ВМ працюючими елементами, блоками згідно з описом, заповнення формуляра.

Розрахунок витрат матеріалів на експлуатаційне утримання та ремонт здійснюється згідно з додатками 3,4.

Контроль за своєчасним виконанням технічного обслуговування та ремонтних робіт ЗЗ та ОТ покладається на начальника служби зв'язку, оповіщення та АСУ.

Відповідальність за утримання ЗЗ та ОТ покладається на начальників підрозділів.

Ремонт засобів зв'язку та обчислювальної техніки

Ремонт - це комплекс робіт з відновлення справності чи працездатності апаратури зв'язку та ОТ. Ремонт апаратури забезпечує подовження ресурсу експлуатації шляхом усунення несправностей і відмов, що виникли внаслідок зношення або раптової втрати працездатності окремих деталей, вузлів і приладів.

Залежно від ступеня зношення і старіння, характеру несправності, складності та обсягу робіт, необхідних для відновлення працездатності апаратури зв'язку, ремонт поділяється на поточний і відновлювальний. Відновлювальний, у свою чергу, може бути середнім і капітальним.

Поточний ремонт - ремонт, що здійснюється для забезпечення працездатності апаратури і складається із заміни (або) відновлення її окремих частин та їх регулювання. Поточний ремонт проводиться силами ремонтного персоналу частини зв'язку (майстерні), як правило, на місці експлуатації.

Середній ремонт - ремонт, що виконується для відновлення справності і часткового відновлення ресурсу засобів зв'язку із заміною або відновленням складових частин обмеженої номенклатури і контролем технічного стану частин, що здійснюється за обсягом, установленим у нормативній документації.

Капітальний ремонт - ремонт, що здійснюється з метою відновлення справності і повного або близького до повного, відновлення ресурсу апаратури зв'язку із заміною або відновленням будь-яких її частин, включаючи базові, і їх регулювання. Цей вид ремонту є плановим і виконується в умовах частини зв'язку гарнізону.

Виключення апаратури зв'язку з роботи в період проведення ТО і ремонту погоджується з начальником, в інтересах якого організований зв'язок. При цьому вживаються всі заходи для забезпечення обхідних і дублюючих каналів зв'язку.

Гарантійний ремонт проводиться для всіх засобів зв'язку та ОТ, що вийшли із ладу в період гарантійного строку, силами і засобами постачальника.

Категорично забороняється здійснювати ремонт у період дії гарантій на засоби зв'язку, ОТ і контрольно-вимірювальні прилади робітниками зв'язку ГУ(У) МНС.

Після закінчення ТО чи ремонту у формулярі апаратури робляться відмітки про виконані роботи.

Одночасно із заповненням формуляра роблять запис у журналі обліку ремонту і технічного обслуговування засобів зв'язку.

Частини зв'язку (майстерні) складають зведену відомість про відмови і несправності засобів зв'язку та ОТ, що надходять на ремонт.

Планування та облік технічного обслуговування, ремонту, експлуатації ЗЗ та ОТ

Планування технічного обслуговування і ремонту ЗЗ та ОТ здійснюється начальником служби зв'язку, оповіщення та АСУ і відображається у річному плані та затверджується начальником ГУ(У) МНС.

До плану включаються всі засоби зв'язку та ОТ. Витяг з плану доводиться до кожного підрозділу МНС України і є обов'язковим для виконання.

Під час планування проведення середніх і капітальних ремонтів засобів зв'язку розглядається їх технічний стан і необхідність проведення ремонтів.

Засоби зв'язку, що відмовили у процесі експлуатації, і не виробили встановленого часу до проведення ТО, підлягають відновлювальному ремонту з обов'язковим проведенням робіт в обсязі ТО №2.

Необхідною умовою проведення середнього і капітального ремонтів є акт технічного стану ЗЗ, що визначає економічну доцільність його проведення.

Перед відправкою засобів зв'язку в ремонт і на технічне обслуговування відправник зобов'язаний провести чищення ЗЗ та укомплектувати ЗЗ майном, відповідно до формуляру.

ЗЗ, доставлені до частини (майстерні) зв'язку гарнізону, повинні бути прийняті для проведення відповідних робіт. Під час прийому ЗЗ у ремонт необхідно перевірити укомплектованість ЗЗ та ОТ, а також у присутності особи, яка їх доставила, спеціаліст вхідного контролю здійснює розкриття і огляд ЗЗ та ОТ з метою виявлення механічних чи інших пошкоджень, що виникли з вини підрозділів МНС України, які використовували ЗЗ та ОТ.

За наявності пошкоджень ЗЗ та ОТ з вини підрозділів начальники ГУ(У) МНС зобов'язані назначити службове розслідування з метою виявлення і покарання винних.

Видача відремонтованих ЗЗ та ОТ разом із експлуатаційною документацією здійснюється під підпис в журналі обліку ремонту і технічного обслуговування ЗЗ та ОТ.

У формулярах ЗЗ та ОТ, що пройшли ремонт або технічне обслуговування, повинен бути зроблений відповідний запис про виконану роботу та здійснений частиною зв'язку (майстернею) вихідний контроль.

При ремонті засобів зв'язку всі вмонтовані та додаткові вимірювальні прилади проходять перевірку незалежно від їх стану і часу проведення останньої обов'язкової перевірки.

Планування технічного обслуговування та ремонту ЗЗ і ОТ включають:

технічне обслуговування;

ремонт ЗЗ та ОТ;

контроль за технічним станом;

збереження ЗЗ та ОТ;

матеріальне забезпечення ЗЗ та ОТ.

Основним документом з технічної експлуатації ЗЗ та ОТ є

план-графік виконання технічного обслуговування ЗЗ та ОТ на рік.

Планування робіт ЗЗ за об'ємом ТО №3 і ТО №6 проводиться окремо за всією номенклатурою апаратури із зазначенням строків виконання робіт і відповідальних виконавців;

Головними документами з обліку технічного обслуговування та ремонту ЗЗ і ОТ є журнал обліку ремонтів та технічного обслуговування ЗЗ, а також ОТ (додаток 5) і формуляр.

У журналі обліку ремонтів і технічного обслуговування засобів зв'язку та ОТ записуються результати проведення ремонту, технічного обслуговування, помічені недоліки під час прийому виконаних робіт та здійснюються відмітки про їх усунення.

У формулярі проводиться запис про використання, технічний стан, ремонт і переміщення засобів зв'язку та ОТ. Формуляр входить до складу експлуатаційної документації.

Зберігання засобів зв'язку та обчислювальної техніки

Правильна організація зберігання ЗЗ та ОТ на складах і в підрозділах МНС України, якісне їх технічне обслуговування з встановленою періодичністю є основними умовами постійної технічної готовності ЗЗ та ОТ до експлуатації.

Залежно від технічних умов з режиму зберігання засоби зв'язку можуть зберігатися в опалюваних і неопалюваних сховищах (приміщеннях) та на відкритих майданчиках.

В опалюваних сховищах (приміщеннях) повинні зберігатися радіостанції, радіопередавачі і радіоприймачі, радіорелейні станції, телеграфна, телефонна, факсимільна, телевізійна апаратура, апаратура високочастотного телефонування і тонального телеграфування, спеціальна апаратура зв'язку, апаратура звукозапису і гучномовного зв'язку, телеуправління і телесигналізації, вимірювальна апаратура, електровакуумні і напівпровідникові прилади, зарядні і випрямні устаткування, акумулятори і акумуляторні батареї, залиті електролітом і заряджені, силові і високочастотні кабелі у гумовій ізоляції, а також ЗІП до перерахованих засобів зв'язку.

В опалюваних сховищах (приміщеннях) можуть зберігатися електростанції, агрегати живлення, трансформатори, монтажні, обмотані проводи і кабелі, акумулятори кислотні та лужні сухі і сухозаряджені, ізоляційні матеріали, гумотехнічні вироби, лакофарбові матеріали та їх розчинники, кислоти, луги і хімікати.

Під навісами і на відкритих майданчиках можуть зберігатися кабелі для підземних ліній зв'язку, лінійне майно для будівництва постійних повітряних і підземних ліній зв'язку. При цьому металеві вироби, що не захищені фарбою, повинні бути вкриті антикорозійним мастилом.

Правила та порядок збереження засобів зв'язку визначаються технічними умовами на них.

Основними заходами, що забезпечують збереження засобів зв'язку під час зберігання, є:

- правильне упорядкування обладнання, утримання і використання складських приміщень;

- створення нормальних умов зберігання для кожного виду засобів зв'язку;

постійний контроль за технічним станом засобів зв'язку;

- належна охорона складів та дотримання правил пожежної безпеки.

Тривале зберігання засобів зв'язку, ОТ та їх технічне обслуговування

Засоби зв'язку та ОТ, що зараховані до резерву чи в запас строком більш ніж 6 місяців, ставляться на тривале зберігання.

На тривале зберігання закладаються ЗЗ та ОТ тільки першої чи другої категорій, повністю укомплектовані.

ЗЗ та ОТ, що знаходяться на тривалому зберіганні, повинні утримуватись в справному стані.

Справність ЗЗ та ОТ забезпечується створенням необхідних умов зберігання, своєчасним і якісним технічним обслуговуванням, проведенням періодичних перевірок їх стану та умов зберігання.

Всі ЗЗ та ОТ, що знаходяться на тривалому зберіганні, повинні бути законсервовані. Консервація - це комплекс заходів щодо тимчасового захисту ЗЗ та ОТ від впливу зовнішнього середовища.

Залежно від типу ЗЗ та ОТ і умов зберігання їх консервація здійснюється методами:

герметизації із застосуванням вологопоглиначів (силікагель);

- герметизації із застосуванням вологопоглиначів та універсальних летючих інгібіторів;

- змащення (тільки металічних деталей та виробів, що зазнають корозії).

На кожний законсервований ЗЗ та ОТ складається картка консервації (додаток 6), які зберігаються у поліетиленовому конверті, закріпленому на виробі поза загерметизованим обсягом.

ЗЗ та ОТ перед закладанням на тривале зберігання, і під час розконсервації (переконсервації) підлягають технічному обслуговуванню.

Основними видами технічного обслуговування засобів зв'язку під час закладання на тривале зберігання є:

технічне обслуговування в обсязі ТО №6;

перевірка технічного стану;

перевірка стану упакування і показників індикатора вологості.

Перевірка технічного стану включає:

- зовнішній огляд;

- контроль працездатності апаратури;

- вимір параметрів в обсязі ТО №6;

- контроль комплектності;

- перегляд і оформлення експлуатаційної документації.

Перевірці стану упаковки і показників індикатора вологості повітря піддаються ЗЗ та ОТ першої категорії, що надійшли у підрозділи МНС України від поставників для постановки на тривале зберігання.

Перевірка стану упакування і показників індикатора вологості включає:

- контроль зовнішнього стану упаковки без порушень пломб і печаток;

- контроль стану ущільнюючих матеріалів, чохлів, липкої стрічки, ущільнюючих стрічок і т.ін.;

- контроль вологості повітря всередині загерметизованого обсягу за індикатором вологості;

У разі виявлення підвищеної вологості повітря всередині загерметизованого обсягу проводиться переконсервація виробу і перевірка його технічного стану.

Засоби зв'язку перед закладанням на тривале зберігання повинні пройти контрольне напрацювання годин. Номенклатура цих засобів зв'язку і кількість годин обов'язкового напрацювання визначаються інструкціями з експлуатації.

Технічне обслуговування ЗЗ та ОТ, законсервованих методом герметизації, здійснюється в процесі проведення планової, а також позапланової переконсервації.

Періодичність проведення планової переконсервації ЗЗ та ОТ визначається інструкціями з експлуатації, але не пізніше чим через 4 роки.

При плановій переконсервації проводиться:

розконсервація ЗЗ та ОТ;

контрольне напрацювання;

ТО №6 у повному обсязі;

перевірка вимірювальних приладів;

консервація ЗЗ та ОТ;

документальне оформлення переконсервації.

Позапланова переконсервація ЗЗ та ОТ проводиться не пізніше ніж через місяць після виявлення підвищеної вологості. При цьому обсяг роботи залежить від часу останньої планової переконсервації і визначається інструкціями з експлуатації.

Контроль за технічним станом ЗЗ та ОТ

Начальник ГУ(У) МНС, керівники підрозділів МНС України і спеціалісти служби оперативного зв'язку та інформатизації повинні здійснювати постійний контроль за технічним станом і організацією технічної експлуатації засобів зв'язку та ОТ.

Основними формами контролю є:

перевірка технічного стану і організація технічної експлуатації ЗЗ та ОТ під час інспектування підрозділів МНС України;

перевірка технічного стану ЗЗ та ОТ під час проведення технічного обслуговування;

- перевірка технічного стану засобів зв'язку та ОТ посадовими особами.

Перевірка засобів зв'язку та обчислювальної техніки посадовими особами

Посадові особи, у віданні яких перебувають ЗЗ та ОТ, періодично перевіряють:

- зовнішній стан ЗЗ та ОТ;

- укомплектованість і правильність ведення технічної документації;

- своєчасність і якість виконання технічного обслуговування;

- працездатність ЗЗ та ОТ.

Перевірка зовнішнього стану ЗЗ та ОТ включає:

- розшукування пошкоджень покрить, вм'ятин, тріщин, поломок;

- оцінку якості кріплення, стану амортизації;

- визначення справності перемикача, вимикача, кнопок, запобіжників та ін.

Перевірка укомплектованості і правильності ведення експлуатаційної документації включає:

- визначення повноти комплектації за описом комплекту;

- визначення наявності експлуатаційної документації і правильності її заповнення (ведення);

- звірення відповідності номерів на апаратурі, блоках, вузлах із тими, що зазначені у формулярі;

- контроль додержання строків обов'язкової перевірки вимірювальних приладів.

Аналіз своєчасності і якості проведення технічного обслуговування включає:

- перевірку записів про виконання, прийом і оцінку якості проведення обслуговування у формулярі;

- перевірку фактичного стану ЗЗ та ОТ;

- перевірку знань особового складу правила проведення технічного обслуговування ЗЗ та ОТ.

Визначення працездатності ЗЗ та ОТ включає:

- перевірку працездатності всього комплексу обладнання у всіх режимах;

- перевірку справності і працездатності окремих вузлів, блоків у вбудованих і додаткових вимірювальних приладах:

- перевірку справності антенно - щоглових улаштувань, з'єднувальних кабелів, допоміжного майна і ЗІП.

Перевірка ЗЗ та ОТ, що знаходяться на тривалому зберіганні, включає:

- контроль зовнішнього стану виробу і якості його консервації без порушень цілісності і печаток;

- контроль показників індикатора вологості повітря всередині загерметизованого обсягу;

- контроль правильності ведення документації на складах;

- контроль стану сховищ і майданчиків зберігання.

Завідуючі складами не рідше одного разу на місяць заносять наслідки перевірок показників індикатора вологості повітря до спеціального графіка. Графік показників індикатора вологості повітря ведеться на кожному складі.

Наслідки перевірок технічного стану засобів зв'язку з зазначенням виявлених недоліків і строків їх усунення записуються:

- для ЗЗ та ОТ поточного забезпечення - у журналі обліку несправностей ЗЗ та ОТ;

для засобів зв'язку, що знаходяться на тривалому зберіганні- у книгу оглядів і випробувань майна.

Перевірка засобів зв'язку комісіями проводиться за планами начальників ГУ(У) МНС, і служб оперативного зв'язку та інформатизації, а також при інспектуванні, проведенні річних оглядів техніки, підсумкових і вибіркових перевірках підрозділів МНС Украйни.

Комісія повинна складатися з технічно підготовлених спеціалістів, які грунтовно знають керівні документи з технічної експлуатації засобів зв'язку та обчислювальної техніки, що перевіряються, вимірювальну апаратуру та методику вимірів.

Комісія перевіряє технічний стан, догляд і збереження (утримання) ЗЗ та ОТ. Одночасно з цим перевіряються:

планування і організація технічної експлуатації;

стан зберігання, списання, обліку і звітності;

організація роботи частини (майстерні) зв'язку;

стан вимірювальних приладів, своєчасність їх періодичної перевірки;

дотримання плану-графіка проведення технічного обслуговування ЗЗ та ОТ;

дотримання правил безпеки праці;

знання і виконання особовим складом вимог цієї Настанови, наказів та інструкцій з технічної експлуатації ЗЗ та ОТ;

- підготовленість особового складу до самостійної роботи із ЗЗ та ОТ.

Перевірка технічного стану ЗЗ та ОТ включає:

визначення наявності робочого комплекту;

контроль працездатності ЗЗ та ОТ за всіма передбаченими режимами;

вимірювання параметрів в обсязі ТО №2.

Під час перевірки догляду і зберігання (утримання) ЗЗ контролюються:

зовнішній стан;

комплектність;

стан акумуляторів;

стан засобів пожежогасіння;

наявність пломб і печаток на вузлах та агрегатах;

наявність і правильність ведення експлуатаційної документації.

Наслідки роботи комісії оформлюються актом і затверджуються начальником, який призначив комісію.

Облік і аналіз відмов ЗЗ та ОТ

Реєстрування звітів про роботу, обслуговування, відмови і ремонт ЗЗ та ОТ проводиться у формулярах на ЗЗ та ОТ.

У формулярах повинні також відбиватися:

акт прийняття в експлуатацію;

відомості про рух і закріплення ЗЗ та ОТ під час експлуатації;

облік несправностей у процесі експлуатації з зазначенням несправних елементів;

- облік технічних обслуговувань (ТО №3, ТО №6) і виявлених при цьому несправностей;

дані вимірів основних технічних характеристик під час експлуатації і зберігання;

відомості про зміни в конструкції виробу та його основних частин під час експлуатації і ремонту;

відомості про встановлення категорій;

акт списання ЗЗ та ОТ;

Усі записи у формулярі на ЗЗ та ОТ повинні робитися чорнилом, чисто і розбірливо. Підчистки, помарки і незавірені виправлення не допускаються. Посада і прізвище осіб, які роблять запис у формулярі, повинні бути записані розбірливо.

Формуляри ведуться на основні засоби оперативного телефонного, радіозв'язку та ОТ (пульти, радіостанції, АТС, міні АТС, ПЕОМ).

Формуляри повинні ретельно зберігатися; заміна їх неприпустима. У разі втрати формуляра дублікат заводиться за вказівкою начальника СОЗІ після розслідування причин втрати.

При заповненні всіх сторінок формуляра в нього вкладають додаткові сторінки.

Паспортні дані і склад комплекту до формуляра записуються виробником, підписуються його представниками та завіряються печатками.

У разі, коли виробником обладнання формуляр не поставляється, формуляр заводиться та заповнюється згідно з додатком 7;

В описі перераховуються всі предмети, що входять до комплекту, та їх кількість. Проводити зміни і виправлення в описі комплекту забороняється.

Під час передачі ЗЗ та ОТ відповідальними особами у формулярі робляться відмітки про справність і комплектність майна. Якщо майно несправне чи некомплектне, складається акт, що додається до формуляра.

Матеріально-технічне забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення полягає у своєчасному задоволенні потреб підрозділів МНС України у встановленому порядку:

експлуатаційно-витратними матеріалами;

ремонтними комплектами і ЗІП;

контрольно-вимірювальною апаратурою;

обладнанням і допоміжним майном.

Основним завданням матеріально-технічного забезпечення є:

- чітке планування і правильна організація постачання підрозділів матеріальними засобами;

- правильне збереження, облік, раціональне використання матеріальних засобів і контроль за їх витрачанням;

- утримання необхідних запасів матеріальних засобів і раціональне їх використання;

- постійний контроль за матеріальним забезпеченням підрозділів.

Забезпечення підрозділів матеріальними засобами проводиться у межах діючих норм і табелів належності (додатком 8).

Річні заявки на матеріальні засоби складаються на основі норм річної експлуатації засобів зв'язку, норм витрат матеріальних засобів і наявності залишку матеріальних засобів на початок року, що планується.

Начальник ГУ(У) МНС несе відповідальність за правильність і обґрунтованість заявок і своєчасне їх подання до органу постачання, а також за організацію обліку і раціональне використання матеріальних засобів.

Облік експлуатаційно-витратних матеріалів і ЗІП здійснюється відповідно з діючими нормативно-правовими актами МНС України з обліку матеріальних засобів у підрозділах.

Експлуатаційно-витратні матеріали списуються з обліку підрозділів у встановленому порядку.

Зазначені матеріали списуються з обліку по мірі їх витрати на основі актів, що затверджуються начальником ГУ(У) МНС.

Категорування і списання ЗЗ та ОТ

ЗЗ та ОТ залежно від строку експлуатації, ступеня витрат ресурсу і потреби у його відновленні поділяються на категорії (додатком 9):

- перша - нові, ще не були в експлуатації, що знаходяться в експлуатації в період гарантійного строку і відповідають всім вимогам технічних умов;