Фактор Закарпаття в інформаційній агресії Росії

Підтвердженням даних тез, слугують назви публікацій, наприклад: «...бойцы «Правого сектора» вымогали деньги у бывшего губернатора Закарпатья«, «Долой власть предателей!», «Кровь «Правого сектора» нельзя проливать, а мирного населения -- можно», «Такая у них философия» тощо. У вище перерахованих статтях формується образ «Правого сектора», як незаконно створеної організації, озброєної банди бойовиків, бандитів, рекетирів. Сприятливим фактором для розповсюдження даної інформації слугувала відсутність чітко сформованого бачення ситуації навіть серед представників українських ЗМІ та аналітичних центрів.

Класифікувавши даний конфлікт як боротьбу між кримінальними угрупуваннями, російське медіа продемонструвало міфологізований політико-економічний «хаос» в регіоні, який не здатний контролюватись ні силовими структурами, ні органами державної влади, цим самим дискредитувавши їх діяльність. Доказом цього аргументу є наступні заголовки: «...конфликт с радикальными националистами стал новым испытанием для украинской государственности», «Губернатор Закарпатья не справился с мафией», «Губернатор Закарпатья подал в отставку».

Реалізація поставлених цілей дозволяє сформувати образ «проблемного регіону», що і сталось у випадку із Закарпаттям. Це надало можливість РФ провести паралелі між самопроголошеними ДНР/ЛНР та областю. Ефективності такого порівняння сприяла часткова гіперболізація наслідків події та надмірна фокусація уваги населення РФ та Донбасу на даній проблемі (близько 41% від усіх публікацій щодо Закарпаття).

Такий прояв дестабілізаційних процесів слугує суб'єктом для російських інформаційних атак, які в свою чергу стають сприятливим фоном функціонування інших інструментів «гібридної війни», а саме підтримки сепаратистських рухів. Це підтверджується тим, що в інформаційному середовищі Російської Федерації часто прослідковується симбіоз проблем, які породжують дестабілізаційні прояви з питанням сепаратизму чи автономізації Закарпаття. До них слід віднести наступні:

Проблема мобілізації в регіоні (страйки населення, інформація про які активно розповсюджувалась в російському мас медіа);

Питання «Правого сектору»;

Блокада руху російських вантажівок активістами.

Аналіз виступів лідерів і прихильників сепаратизму в регіоні показав, що вище вказані проблеми виступають в якості вагомих аргументів, а в окремих випадках і каталізатором для актуалізації процесу дезінтеграції у російському інформаційному середовищі.

В сучасних умовах ідея наявності автономістських і навіть сепаратистських настроїв активно розповсюджується російськими мас медіа. Як вже було частково наголошено вище, в її основу покладено не протистояння центру (Києва) та периферії (Закарпаття), як це було наприклад у випадку Донецької та Луганської областей, а етнокультурний фактор. Особливо суттєвим тут є використання русинського питання як своєрідного інструменту розхитування політичного порядку в Закарпатті.

Спираючись на дані контент-аналізу ми можемо побачити, що слова «Закарпаття», «русини», «автономія» вживались дуже часто, тоді як слово «сепаратизм» майже не зустрічалось. Це пояснюється тим що офіційний «рупор» Кремля намагається представити русинський рух не як політичне угруповання, що має на меті відкол Закарпаття від решти України, а як національно-визвольну силу.

Проводячи якісний контент-аналіз інформаційних матеріалів провідних російських ЗМІ можна прийти до висновку, що в абсолютній більшості випадків «русинське питання» намагаються представити в трьох ключових аспектах: інформаційний автономний русинський

1. Ідея автономізації Закарпаття. Сьогодні одним із найпопулярніших гасел русинських організацій, яке втім характерне і для багатьох інших об'єднань та груп, є ідея надання Закарпатській області автономного статусу. Хоча, варто відмітити той факт, що найбільш радикальні представники русинського руху виступають за незалежність так званої «Подкарпатської Русі».

2. «Неврахований» референдум 1991-го року. Даний елемент прямо пов'язаний із попереднім, оскільки русинські організації часто апелюють до результатів референдуму 1991-го року, коли близько 80% висловились за надання Закарпатській області самоврядного (автономного) статусу, хоча і проведення самого плебісциту і підрахунок голосів досі викликають багато суперечностей;

3. Неврахування інтересів та прав русинів при реалізації державної політики в сфері етнонаціональних відносин. Мова йде насамперед про відстоюванні русинськими групами розширення етнічних та культурних прав русинів, припинення їх утисків. Даний інформаційний імпульс активно пропагується російськими ЗМІ для представлення українського уряду, як такого, що «не хоче чути регіони».

Російські пропагандисти намагаються створити вигідний для Кремля образ в очах громадськості, в основу якого покладено своєрідний міф «про неврахування регіональних та етнічних інтересів» закарпатського населення, так би мовити, небажання Києва чути голос Закарпаття. За допомогою правильного висвітлення даного питання Росія виводить її на якісно новий рівень політичного сприйняття, коли регіональними проблеми України вже починають виходити з під контролю Києва.

Отже, в сучасних умовах політична роль «русинського питання» в Україні є надзвичайно важливою. Дана проблема вже давно вийшла за рамки етнополітики і стоїть на порядку денному як інструмент геополітичного протиборства. Це пов'язано з можливістю використовувати русинський рух як засіб розхитування суспільно-політичної ситуації на Закарпатті, що, безумовно, сильно впливає на стан національної безпеки України у цілому. Саме тому вирішення цього питання носить пріоритетний характер у процесі забезпечення сталого розвитку сектору безпеки. «Русинське питання» не є настільки гострим як конфронтація на Сході, однак знаходиться в площині українсько-російського конфлікту, де Кремль використовує будь-які методи загострення ситуації на Україні, за основу звісно ж береться етнонаціональна складова.

Пошук дієвих механізмів для швидкої ліквідації дестабілізуючих процесів окремо взятих регіонів на сьогоднішній день є апріорі актуальним. Їх прояви у Закарпатті є доречним прикладом сприятливих можливостей реалізації інформаційної війни Російської Федерації проти України і розбудови надійного фундаменту для функціонування всього спектру гібридної агресії.

Размещено на Allbest.ru