Шлях жінки в політику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України

"Київський політехнічний інститут"

Факультет менеджменту та маркетингу

Політологія

Творча робота

"Шлях жінки в політику"

Виконала

студентка групи УЗ-01 ФММ

Козлянська Катерина

Перевірила

Мігауш Анастасія Володимирівна

Київ - 2012

Жінка - сильна, незалежна, цілеспрямована, наполеглива особистість. Якщо ще півстоліття назад жінка-політик була як феномен серед всього свідомого людства, то на сьогоднішній день представниці "слабої" статі руйнують стереотипи, традиційні уявлення про їх слабкість перед обличчям сильної опозиції. Державний секретар, сенатор, прем'єр-міністр, канцлер та навіть президент - посади, які з легкістю замають сучасні жінки. І вже ніхто не сумнівається, що за "кермом" може бути жінка. За версією американського журналу "Forbes" саме жінка-політик є найвпливовішою людиною у світі.

Розглянемо найбільш відомих та найвпливовіших жінок-політиків, їх прихід до влади та лідерські якості, що змусили увесь світ схилити перед ними голови.Яскравими постатями є Ангела Меркель, Ву Ї, Кондоліза Райс, Гілларі Діана Родем Клінтон, Ділма Русеф, Маргарет Тетчер, Індіра Ганді.

Ангела Доротея Меркель

Ангела Меркель (17 липня 1954р.) займає першу позицію в рейтингу, за версією журналу "Forbes", найвпливовіших людей світу за 2011рік. Її авторитет постійно зростає. Володіє власним баченням реалій і перспектив, здатна визначати мету і способи її досягнення, впливати на прихильників. Також вона здатна відгукнутися на актуальні проблеми і насущні вимоги моменту, адекватно реагуючи на них. Вона справила значний вплив на світову громадськість тим, як холоднокровно провела два саміти. Спочатку вона відстояла свіже повітря, переконавши лідерів провідних промислових країн скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу під час саміту кран "великої вісімки". Перемир'я між європейськими країнами щодо конституції ЄС - це теж справа її рук. В Німеччині Меркель має високий коефіцієнт довіри (75%) завдяки низькому рівню безробіття і стабільному щорічному приросту ВВП.

А Меркель зайнялася політикою в кінці 1980-х років. А саме: після падіння Берлінської стіни в 1989р. А. Меркель стала активним учасником демократичного руху, вступивши в партію "Демократичний прорив", а в грудні 1989р. була обрана депутатом першого об'єднаного бундестагу. У 1998р. А.Меркель стала другою особою в партійній ієрархії ХДС, а в 2000р. стає головою цієї партії. 22 листопада 2005р. бундестаг призначив Ангелу Меркель на посаду федерального канцлера Німеччини. Меркель стала одночасно першою жінкою-канцлером і наймолодшим канцлером (на момент обрання їй був 51 рік).

Ву Ї

Ву Ї - віце-прем'єр-міністр Китаю і водночас єдина жінка в політбюро китайської компартії за весь час її існування. Цю жінку люблять і поважають на батьківщині. Народилася вона в 1938 році в глухій і бідній китайській провінції. В суспільстві, яке не поспішало заохочувати кар'єрне просування жінок, вона проявила старанність і силу волі, вступивши в Інститут нафтової промисловості в Пекіні. У 1962 році отримала диплом і подальші 25 років пройшла шлях від інженера до віце-президента нафтопереробного заводу.

Ву Ї прийшла в політику в 1988 році з призначенням на пост виконувача обов'язків мера Пекіна. У 2003 році стала віце-прем'єр-міністром Китайської Народної Республіки. Якось наймогутніша жінка Піднебесної призналася, що ніколи не хотіла стати політиком. Раніше вона мріяла про сім'ю і власний бізнес. Але партійна кар'єра вийшла на перший план.

Кондоліза Райс

Кондоліза Райс - 66-тий Державний секретар США. У серпні 2004 р. посіла перше місце в списку ста найвпливовіших жінок світу за версією журналу " Forbes". В 2006 р. увійшла до списку найвпливовіших людей планети за версією журналу "Тайм".

В усьому світі Кондоліза Райс сприймається як суперечлива особа, але її впливу не можна не визнати. Тим більше, що результати досліджень показують: її рейтинг вищий за президентський. Попри громадське несхвалення Райс продовжує заглиблюватись у відносини між ворожими таборами. Наприклад, намагається виступити посередником між Палестиною та Ізраїлем. Райс відома своєї залізною самодисципліною. Вона показала всьому світові, що її єдина віра - віра в себе.

Стверджують, що 11 вересня 2001 р. саме Райс, першою прийшовши до тями від розгубленості, стала формулювати першочергові завдання. Райс, мислячи концептуально, здатна переробити колосальна кількість інформації, - пряма протилежність своєму босові-президенту, який вважає за краще приймати рішення, керуючись інтуїцією. В результаті Райс виявилася надзвичайно ефективною. Вона досягла успіху в тому, щоб трансформувати імпульси, які виходять від президента, під виразно сформульовану політику. У момент іракської кризи, коли конфлікт між Державним департаментом та міністерством оборони став очевидним, саме Рада національної безпеки, який на той момент очолювала Райс, стала головним центром прийняття зовнішньополітичних рішень. Вона часто каже: щоб рухатися далі, їй доводилося бути "вдвічі краще" всіх: дитинство відточило її впевненість у своїх силах і самоповагу.

Гілларі Діана Родем Клінтон

Гілларі Клінтон (26 жовтня, 1947) -- американський політик, державний секретар США (з 2009), сенатор від штату Нью-Йорк (2001--2009), колишня Перша леді Сполучених Штатів Америки з 1993 до 2001 рр. Працювала довгий час адвокатом, опісля допомагала чоловікові Біллу Клінтону в його політичній кар'єрі: спочатку в штаті Арканзас, коли його двічі було обрано губернатором штату, а потім -- президентом США. На відміну від інших дружин кандидатів в президенти вона приймала активну участь у всіх заходах чоловіка і навіть виголошувала, що голосуючи за Білла виборці отримають "два в одному", натякаючи на свою майбутню активність в президентстві чоловіка. Коли Білла Клінтона було обрано президентом і вона стала Першою Леді США у 1993 році Гілларі багато в чому відрізнялася від попередніх дружин президента: вона не приховувала, що давала поради президенту і що він з нею радився з майже всіх ключових питань, вона також мала свою власну успішну кар'єру. Після двох термінів у Білому Домі, цебто після закінчення президентства її чоловіка, сама пішла в політику. У 2000 році пані Клінтон обрано до сенату США: вона стала першою жінкою - сенатором від штату Нью-Йорк та Першою Леді, яку обрано на громадську посаду. У 2008 році Гілларі Родем Клінтон балотувалася на посаду президента США, однак у підсумку запеклої боротьби в Демократичній партії поступилася номінацією Бараку Обамі, котрий став президентом у 2009 році. У новому кабінеті Обами Клінтон погодилася обійняти посаду держсекретаря і була затверджена на цій посаді 21 січня 2009 р.

Ділма Вана Русеф жінка політик влада лідерський

Ділма Русеф (14 грудня 1947) - бразильський політик, президент Федеративної Республіки Бразилія з 1 січня 2011 року.

Ділма активно зацікавилася політикою після військового перевороту 1964 року, в ході якого був скинутий президент Жуан Гуларт. У 1967 році вона приєдналася до молодіжної організації Соціалістичної партії Бразилії, а потім до її радикальної фракції "Команда національного визволення", відстоювала ідею збройної боротьби проти військової диктатури з допомогою методів "міський герільї". Кілька років Ділма перебувала у складі підпільних збройних організацій, але безпосередньої участі в бойових діях не брала. У 1970 році Ділма була арештована і поміщена у в'язницю, де піддалася тортурам. В кінці 1972 року вона вийшла на свободу і разом зі своїм супутником Карлус Араужу почала відновлювати своє життя. Згодом закінчила Федеральний університет Ріу-Гранді-ду-Сул і зайнялася легальної політичною діяльністю в опозиційних політичних організаціях, у тому числі брала участь у створенні Демократичної робітничої партії. В кінці 1980-х працювала скарбником в мерії Порту-Алегрі, в 1990-і очолювала недержавний Фонд економіки та статистики працювала в міністерстві енергетики штату Ріу-Гранді-ду-Сул.

Ділма довгий час складалася в Демократичній робочої партії, а в кінці 1990-х перейшла в більш радикальну Партію трудящих. Після кризи з подачею електроенергії на півдні Бразилії в кінці президентського терміну Фернанду Енріке Кардозутема енергетичних питань стала актуальною, і Луїс Інасіу Лула да Сілвавоспользовался досвідом Ділми у своїй передвиборчій кампанії. Після обрання да Сілви в січні 2003 року президентом Ділма була призначена міністром енергетики. 21 червня 2005 Ділма очолила Адміністрацію президента Бразилії, а в 2010 році було оголошено про її висунення на пост президента Бразилії на виборах 3 жовтня 2010 року. Луїс Інасіу Лула да Сілва повністю підтримав кандидатуру Ділми. У своїй передвиборчій кампанії Ділма виступала за проведення аграрної та політичної реформ, підтримала расові квоти, свободу віросповідання і гомосексуальні громадянські союзи, виступаючи проти смертної кари та легалізації легких наркотиків. У першому турі президентських виборів, 3 жовтня 2010 року, Ділма набрала більше 47500000 (46,9%) голосів і вийшла у другий тур (відбувся 31 жовтня), де їй протистояв соціал-демократ Жозе Серра. У другому турі Русеф набрала 56% голосів і стала новим президентом Бразилії, першою в історії країни жінкою на цій посаді.

Індіра Ганді

Індіра Ганді (19 листопада 1917 -- 31 жовтня 1984) -- прем'єр-міністр Індії (1966--1977, 1980--1984).

1947 року Індія здобула незалежність і батько Індіри, Джавахарлал Неру, став її першим прем'єр-міністром з усіма офіційними атрибутами влади. Йому потрібно було перебудувати свій спосіб життя і в цьому йому не міг допомогти ніхто, крім доньки. Спершу вона мала лише впорядкувати його резиденцію, але згодом її обов'язки розширились - вона стала його секретарем, помічником і порадником. Але все це поставило під загрозу її сімейне життя.1964 року помер батько Індіри і для неї почалась складна боротьба за владу. Вона уже була помітним політиком, міністром інформації, тож не дивно, що у віці 48 років, струнка, з чарівною усмішкою жінка стала першою особою в державі. Її правління мало як позитивні, так і негативні результати. До позитивних зачисляють розв'язання міжнаціональних та міжрелігійних конфліктів, економічний розвиток, зміцнення міжнародного авторитету держави, до негативних - воєнні конфлікти з Пакистаном, а також програма "планування сім'ї". Індіра Ганді впровадила примусову стерилізацію чоловічого населення, проте неосвіченим людям ніхто не пояснив, що ця процедура не впливає на потенцію, а лише на здатність до зачаття. Тож 1977 року, після 12 років правління, Індіра програла на виборах. На той час народ мав такий лозунг: "Прожени Індіру - збережи чоловічу силу!". Все ж, Індіра Ганді залишається у центрі політичних подій. Вона створює нову партію - Індійський національний конгрес. І робить ще один вирішальний крок: відкриває свій дім для відвідування усіх бажаючих. У країні, де сильні колективістські традиції, це був крок до перемоги. І 1980 році Індіра повернулась до влади.

Маргарет Тетчер

Баронеса (1992) Маргарет Тетчер (13 жовтня 1925) -- прем'єр-міністр Великої Британії (Консервативна партія Великої Британії) у 1979--1990 роках. Перша і поки єдина жінка на цій посаді, відома в політичних колах як "залізна леді".

Залізна Леді була найвпливовішою жінкою в світі протягом десяти років. Маргарет Тетчер була сильною, але чесної, здатної проявити впертість, а й увійти в становище противника, честолюбної, але незворушною і холоднокровною. Тетчер досягла самої вершини влади еліти, орієнтованої на чоловіче перевагу, і досягла цього тільки присвятивши все своє життя цілеспрямованості та боротьбі. Її повільний, дрібними кроками, підйом до вершини влади почався із середовища незаможного класу Англії, це початок здавалося немислимим для досягнення такої високої мети. Вона зробила неможливе: дочка невибагливого власника магазину, яка виховувалася в будинку навіть без внутрішнього водопроводу, мала нерозсудливість вторгнутися в надійно захищену фортецю чоловічої влади і стати прем'єр-міністром Великобританії.

Проникливість і зосередженість на меті допомогли Тетчер піднестися до лідерства в англійській партії Торі (консерватори), а її цілеспрямованість і честолюбство дозволили залишитися при владі довше, ніж будь-якому іншому британському лідеру двадцятого сторіччя. Ставши першою жінкою прем'єр-міністром Британії, Тетчер, як і очікувала, добилася не дуже багато чого, постійно зустрічаючи на своєму шляху блокування і перешкоди, - звичайний набір опору будь-якому жіночому лідеру, проник в бастіон традиційно чоловічої влади. Але як незабаром виявилося, Тетчер, творчо використовуючи законодавство, добилася більшого, ніж три колишніх її попередника разом узяті. Вона обертала штурвал корабля, що тоне, державної економіки швидше і ефективніше, ніж це міг собі уявити будь-який з її прихильників або супротивників. Леді Тетчер (вона була "посвячена в лицарі" в 1993 році) залишила слід в історії своєї країни і вплинула на образ мислення всього британського суспільства, але, можливо, найбільше спадщина вона залишила для цілеспрямованих молодих жінок-лідерів, які бажають слідувати за її стопах.

Маргарет Тетчер прийшла до влади з філософією, заснованої на засудженні уряду, і з жорстко прагматичним ставленням до подій. Цими унікальними якостями вона озброїлася, щоб тягнути на собі нудну і обмежену дрібними поступками машину політичної системи. Більшість здавна призначених бюрократів ненавиділи її, але також і боялися. І на це у них були причини. Тетчер наважилася бути не схожою на інших, бо ще батько вселяв їй кожен день по краплі переконання, що все буде чудово, якщо вона буде "не як усі". Її батько, Альфред Робертс, підприємець, що став проповідником і місцевим політичним діячем, вселяв своїй дочці доктрину незалежності. Він твердив день у день, що "несхожі" керують людьми, а "дармоїди" в усьому їм слідують. Він переконував її "ніколи не слідувати за натовпом, а вести його за собою". Молода Маргарет озброїлася мудрим заповітом батька і стала лідером, якого світ не скоро забуде. Тетчер - чудова модель "жіночого лідера" для всіх молодих жінок, де б вони не знаходилися. Вона зламала ту традиційну основу, яку давно слід було зламати. Ця неприборкана леді завжди керувалася девізом: "Мета і напрямок", і тепер у кожній класній кімнаті будь-якої школи можна буде почути: "Так, Вірджині, звичайно ж, ви можете прагнути до положення прем'єр-міністра (або президента), адже щось подібне вже зробила Маргарет Тетчер! "Приклади прямолінійності Тетчер проглядаються в кожному аспекті її лідерства. З приводу своєї статі вона повідомила "Daily Mirror" (в березні 1980 року): "Я намагаюся не помічати, що я - жінка. Я дивлюся на себе як на прем'єр-міністра." З приводу фемінізму: "Феміністки стали набагато скрипучі і нашкодили у жіночому питанні, чим тільки змогли, перекрикуючи нас, щоб, не дай боже, ми що-небудь не змогли зробити." ("Times", травень 1978). А в 1984 році Тетчер сказала в інтерв'ю "Times": "Люди, які виходять підготовленими, щоб позбавляти життя інших людей, втрачають право на власне життя". З приводу свого ставлення до роботи: "Я ніколи не спала більше ніж чотири або п'ять годин на добу. Так чи інакше, моє життя - це моя робота. Деякі люди працюють, щоб жити. Я живу, щоб працювати" ("Daily Mail" , лютий 1985). У 1993 році вона сказала: "Я часто сплю лише півтори години, вважаючи за краще жертвувати часом сну, щоб мати пристойну зачіску".

Размещено на Allbest.ru