Проблема єдності моралі та політики в українському суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політології та соціології

Есе

з дисципліни «Політологія»

на тему:

«Проблема єдності моралі та політики в українському суспільстві»

Виконала: студентка 1 курсу

спеціальності 6501

1-ї групи

Волкова Аліна

Перевірила: доцент

кафедри політології та соціології

Чубур Наталія Володимирівна

Київ 2012

Чи є політика сумісною з мораллю?

Проблемами взаємодії політики й моралі на різних етапах розвитку суспільства переймалися філософи, історики, політологи, соціологи. В історії політичної думки є три основні підходи до розв'язання питання про взаємозв'язок політики та моралі:

1. Єдність політики і моралі

мораль політика україна

Г. Маблі називав політику суспільною мораллю, а мораль - приватною політикою. Добра політика, згідно з Маблі, не відрізняється від здорової моралі. Ж.-Ж. Руссо закликав до поєднання політики і моралі: хто захоче вивчати окремо політику і мораль, той нічого не зрозуміє ані в тій, ані в іншій, і все, що є моральним злом, є злом і у політиці. На думку Т. Джефферсона, мистецтво управління полягає у мистецтві бути чесним.

2. Політика і мораль є несумісними

Політика і мораль є автономними. За Н. Макіавеллі мораль є сферою вічного, вона регулює індивідуальні стосунки людей за допомогою добровільного дотримання ними певних правил. У політиці ж панує доцільність, у ній виражаються інтереси різних соціальних груп. Іншими словами: у політиці нема моралі, а є лише інтереси.

3. Політика може бути моральною або аморальною залежно від обставин

М. Вебер поєднував мораль і політику шляхом поділу сфер їх дії: до прийняття політичного рішення політик може додержуватися своїх ідейних переконань і моральних принципів, але після він має думати про його наслідки і результати, враховуючи реальні обставини (етика переконань та етика відповідальності).

На мою думку мораль формується під виливом політики, що пронизує весь її зміст, безпосередньо зв'язана з нею і служить політичній меті. Існуючий зв'язок політики і моралі буває тільки тоді, коли політика може знаходити підтримку у народних мас, що відповідає їх моральним переконанням. Підміна політики мораллю неспроможна, як неспроможне і абсолютне протиставлення політики і моралі, тому що єдність прогресивності і моральності об'єктивна. Політика і мораль у взаємодії утворюють деяку цілісність, певну систему, в функціонуванні якої виявляються і якості її складових, специфіка політичного і морального впливу на суспільне життя і ті якості системного порядку, що виникають тільки внаслідок взаємодії компонентів системи.

Для України питання єдності політики і моралі є актуальним, адже на сучасному етапі і в Україні заявила про себе тенденція перекладати всю відповідальність за долю нації на владу, що є свідченням недостатньої політичної, історичної обізнаності її активних носіїв. Хибність такої точки зору пояснюється тим, що державна влада на сьогодні розґїдена корумпованістю, клановістю бюрократії, її зрощенням з тіньовим капіталом і криміналітетом. Ідеал громадянського суспільства став значно віддаленішим. Усі ці проблеми носять етичний характер, породжують зневіру в існуючу владу, ускладнюють реформи.

“Яка брудна справа - політика!” - нарікають пересічні громадяни. “От якби нашій політиці більше моральности!” - зітхають журналісти.

Сьогодні в політичному житті України значне місце посідає утилітаристська концепція моралі, що є протилежною кантівському її розумінню. Люди, що ми їх маємо визнавати за політиків, сприйнявши відоме гасло «політика - це брудна справа» як своє особисте кредо, часто-густо поводяться так, начебто моральний закон писаний узагалі не для них. Політика може бути моральною й аморальною, але вона не може бути безморальною, оскільки завжди відтворює конкретні інтереси людей, має певні оцінні результати, використовує відповідні методи й засоби, здійснюється з різним рівнем професіоналізму. Через значущість свого функціонування і його наслідків політика завжди була, є й буде сферою особливо значущої моральності й особливо небезпечної соціальної аморальності. Без союзу з мораллю політика втрачає свою мету, відповідальність, без яких вона може перетворитися на антигуманний механізм завоювання й збереження влади, на знаряддя поневолення людей, а не їх звільнення та захисту.

Моральне виховання як складова морально-політичного чинника певною мірою впливає на будь-яку сферу соціальної діяльності і спілкування людей, зумовлюючи виникнення необхідної моральної атмосфери в суспільстві, особливого мікроклімату в колективі, що за відомих обставин може значно змінювати характер учинків. Моральне виховання - сукупність цілеспрямованих, планомірних, активних, спеціально організованих впливів на свідомість і поведінку людини, що водночас із самовихованням формують індивідуальну і колективну систему етичних понять, моральних переконань, схильностей, почуттів, рис характеру і моральних звичок поведінки для того, щоб поняття справедливість, рівність, гідність, добро, щастя не залишалися цінностями тільки свідомості, а перетворювалися на імперативи діяльності політиків, державних структур, втілювалися в «оптимально» можливому вигляді в життя.

Політик, який виховується на моральних принципах, ніколи не дозволить собі й оточенню бути байдужим до загальнонаціональних, загальнодержавних, загальнолюдських проблем. Згадаймо слова американського поета Річарда Еберхарта, що стали крилатими: «Не бійся ворогів, у найгіршому разі вони можуть тебе вбити, не бійся друзів - у найгіршому разі вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих - вони не вбивають і не зраджують, але з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрадництво й убивство».

Висновки

По-перше, моральні норми (вимоги, що регулюють поведінку людей через загальні приписи та заборони) прагне зрозуміти й застосувати як теоретична традиційна етика (статично), так і політика (динамічно). В міру усвідомлення суспільством своєї цінності, загострення проблеми виживання людства, проблеми, багато в чому породженої саме зростаючими суперечностями між політикою та мораллю, пошук шляхів синтезу політики та моралі стає дедалі нагальнішим завданням. Незважаючи на реальні перешкоди, домінуючі стереотипи та упередження, суспільство прагне зробити політику моральною, а мораль - практичною, дієвою. Це зовсім не означає розчинення моралі в політиці, втрати її функцій контролю у ставленні до політики, оскільки цілковите підпорядкування моралі політиці сприятиме зневаженню свободи й гідності людини.

По-друге, суспільство має усвідомити, що подальший його розвиток можливий лише за умов виховання, освіти й дотримання моралі, що переборює утилітаризм. Допомогти в цьому можуть ідеї Арістотеля та І. Канта, які й сьогодні є злободенними. Мораль є складовою індивідуального світогляду, тому для особистості вона багато в чому визначає картину соціально-політичного світу.

По-третє, сьогодні постає необхідність морально оздоровити політику шляхом розвитку культури загалом і політичної культури зокрема. Адже більшість проблем виникає внаслідок кризи культури, яку можна подолати не лише грошима, оскільки наші цінності і духовне життя мають значення не менше, ніж валовий національний продукт.

Размещено на Allbest.ru