Перспективи та правові наслідки підписання Угоди про асоціацію

9) "Східне партнерство" запроваджує Програму комплексного інституційного розвитку (Comprehensive Institution-Building Programme), яка має бути зосереджена на вдосконаленні адміністративної спроможності в усіх відповідних галузях співпраці шляхом виявлення слабких місць через проведення підготовки, надання технічної підтримки і допомоги.

10) У рамках програми "Східне партнерство" передбачається укладення пактів "мобільність і безпека", які мають сприяти пересуванню людей. Це має здійснюватися шляхом правового полегшення поїздок до ЄС з одночасним збільшенням зусиль щодо подолання корупції, організованої злочинності й нелегальної міграції. Остаточною метою у довгостроковій перспективі є досягнення безвізового режиму пересування в межах усіх країн-партнерів. У будь-якому випадку ЄС запровадить безвізовий режим тільки з тими країнами, які виконають усі технічні вимоги ЄС. Європейська Комісія буде також розглядати можливості розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринків праці ЄС для залучення висококваліфікованої робочої сили із країн Східної Європи і заповнення прогалин на власному ринку праці.

11) "Східне партнерство" приділяє значну увагу питанням енергетичної безпеки в країнах-партнерах і в ЄС та посилює співпрацю щодо діяльності із захисту навколишнього середовища і клімату. В енергетичному сегменті ця ініціатива передбачає належні зміни законодавства, технічну й нормативно-технологічну адаптацію енергетичного простору України до європейського. Питання енергетичної безпеки можуть перейти з національної площини в багатонаціональну під патронатом ЄС.

12) "Східне партнерство" сприятиме розвитку програм, спрямованих на соціально-економічний розвиток країн-партнерів, зокрема у напрямі подолання гострих соціально-економічних розбіжностей між цими країнами. Передбачається також, що воно зміцнюватиме соціально-культурні контакти. Ініціатива "Східне партнерство" дозволяє констатувати наявність додаткових можливостей для України щодо забезпечення свого інтересу у співпраці в ЄС, у тому числі і з правових питань.

Важливо зауважити, що ініціатива "Східне партнерство" не стала альтернативою повноправному членству України в ЄС, проте істотно змінила формат співробітництва з односторонніми зобов'язаннями України, запропонований Планом дій "Україна - ЄС", на формат співробітництва зі взаємними зобов'язаннями України та ЄС, який виражатиметься в угоді про асоціацію.

Ініціатива "Східне партнерство" охоплює один із фундаментальних напрямів співпраці України та ЄС - спільну діяльність з політико-правових питань. У рамках цієї ініціативи планується отримання Україною послідовної і системної допомоги для досягнення рівня європейських стандартів верховенства права, демократичного політичного режиму та належного урядування, що відповідає інтересам України.

На відміну від співпраці у форматі Плану дій "Україна - ЄС", у рамках ініціативи "Східне партнерство" передбачається вагома фінансова підтримка з боку ЄС для всебічного інституційного розвитку України з метою гарантування прогресу у сфері демократії, верховенства права та належного урядування.

Ініціатива сприяє укладанню угоди про політичну асоціацію. Вона повинна закріпити на міжнародно-правовому рівні прогрес розвитку двосторонніх відносин ЄС та України, факт наближення України до європейських стандартів верховенства права, демократичного політичного режиму та належного урядування, а також установити особливі взаємні права і обов'язки сторін щодо майбутньої повноцінної інтеграції України до ЄС.

Ініціатива "Східного партнерства" щодо співпраці України та ЄС з політико-правових питань не запропонує кардинально нових напрямів взаємодії сторін, адже існуючі напрями двостороннього співробітництва залишаються актуальними і дотепер, а саме: конституційна реформа, реформа виборчого законодавства, реформа публічної адміністрації (адміністративна реформа), судова реформа, реформа системи кримінальної юстиції, подолання корупції.

По суті, "Східне партнерство" може бути корисним для співробітництва в означених сферах: відповідним фінансуванням, наданням послуг у рамках міжнародної технічної допомоги та шляхом використання "Порядку денного асоціації" (на заміну Плану дій "Україна - ЄС") з чіткими завданнями, показниками, критеріями оцінки, часовими рамками та прив'язкою процесу фінансування до виконання поставлених завдань, отримання позитивного, усталеного результату.

Співпраця України та ЄС з політико-правових питань у рамках "Східного партнерства" має ґрунтуватись на позитивному досвіді застосування інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), інструменту інституційного розвитку "Twinning", проекту UEPLAC, оцінки державного управління України за базовими показниками SIGMA. Співпраця України та ЄС з політико-правових питань у рамках "Східного партнерства" може посприяти:

щодо конституційної реформи:

* досягненню консенсусу щодо внесення змін до Конституції України або прийняття нової Конституції України на основі фахового підходу та врахування основних принципів європейської доктрини конституційного права;

* оптимізації конституційної системи стримувань і противаг України;

* вдосконаленню конституційного регулювання адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування;

* ліквідації імперативного мандата;

щодо реформи виборчого законодавства:

* встановленню такої виборчої системи, яка б найбільш ефективно забезпечувала волевиявлення народу України та територіальних громад в Україні;

щодо реформи публічної адміністрації:

* формуванню стабільної та ефективної організації і діяльності виконавчої влади,

шляхом інституційного розмежування політичних та адміністративних функцій в її системі;

* організації професійної, політично нейтральної та відкритої публічної служби шляхом відмежування політичних посад від сфери публічної служби, встановлення правових механізмів захисту публічних службовців від незаконних політичних впливів, запровадження відкритого конкурсного прийняття на публічну службу та службового просування тощо;

* створенню системи спроможного місцевого самоврядування шляхом децентралізації публічних повноважень та ресурсів, створення економічно самодостатніх суб'єктів місцевого самоврядування у сільській місцевості;

* запровадженню регіонального самоврядування;

* зміцненню статусу приватних осіб у відносинах з органами публічної адміністрації шляхом справедливого правового регулювання адміністративної процедури, впровадження нових організаційних форм та стандартів якості адміністративних послуг, удосконалення механізмів правового захисту приватних осіб у відносинах з органами публічної адміністрації;

* гарантуванню підконтрольності публічної адміністрації політичній владі та суспільству шляхом посилення контрольних функцій парламенту, місцевих рад та фінансового контролю, розвитку системи адміністративного судочинства, залучення громадськості до участі в управлінні публічними справами;

щодо судової реформи:

* удосконаленню системи судів;

* ліквідації адміністративних важелів впливу на суддів;

* посиленню суддівського самоврядування;

* забезпеченню прозорості і конкурсної основи при доборі суддів;

* запровадженню спеціальної підготовки для суддів, а також нових механізмів притягнення їх до відповідальності;

щодо реформи системи кримінальної юстиції:

* оптимізації кримінального процесу в частині покращення захисту прав людини;

* приведенню у відповідність до європейських стандартів статусу та системи органів прокуратури України;

* вдосконаленню системи правоохоронних органів;

щодо подолання корупції:

* встановленню чіткої процедури притягнення до юридичної відповідальності за корупційні діяння;

* встановленню адекватної системи юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.

1.4 Сьогодення в умовах інтеграції та асоціації з ЄС

19 березня 2014 року Виконуючий обов'язки Президента України, Голова Верховної Ради України Турчинов Олександр Валентинович видав розпорядження, яким відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 та статті 112 Конституції України доручити Прем'єр-міністрові України підписати від імені України Заключний акт Позачергового саміту України, з однієї сторони, та Європейського Союзу і його держав-членів, з іншої сторони, та політичні положення (Преамбула, Стаття 1, Розділи I, II, VII) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, з такою заявою:

"Зобов'язання України, які випливають зі статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України".

Законом України "Про міжнародні договори України" наголошується що повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів України надаються щодо міжнародних договорів, які укладаються від імені України, - Президентом України.

Згідно положень статті 106 Конституції України Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Цією ж статтею вказано що Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Отже, як ми можемо бачити, процедура підписання міжнародного договору від імені України була грубо порушена, а тому, згідно ст. 46 Віденської конвенції про право міжнародних договорів можливо визнати Угоду недійсною.

Не зважаючи на цей "незначний" факт, надалі в своїй роботі все ж вважаю за необхідне проаналізувати політичні та економічні положення, їх зміст та підводні камені, що зустрічаються у текстах цих договорів.

Отже, 21 березня 2014 року в Брюсселі Україна та Європейський Союз підписали політичні положення Угоди про асоціацію. Ця подія стала історичною віхою у розбудові двосторонніх відносин між Україною та ЄС на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції, яка формально закріплює цивілізаційний вибір України на користь європейських цінностей демократії, верховенства права, дотримання прав та свобод людини.

Це підписання Угоди розглядається як свідчення солідарності Європейського Союзу з українським народом у нинішній непростий для нашої держави час та готовності до всебічного сприяння розвитку України як сучасної європейської демократії.

Політичні положення Угоди, підписані Прем'єр-міністром України, лідерами держав-членів ЄС та європейських інституцій, підтверджують відданість сторін Статуту ООН та основоположним документам ОБСЄ, а також готовність тісно взаємодіяти з метою забезпечення незалежності, суверенітету, територіальної цілісності і непорушності кордонів України, стабільності та безпеки в регіоні.

Угода про асоціацію розглядається як інструмент зміцнення демократичних процесів в Українській державі, дорога до системної політичної та економічної модернізації відповідно до найкращих європейських стандартів.

Як вказується в заяві МЗС України у зв'язку з підписанням політичних положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Угода про асоціацію залишається цілісним документом. Сторони домовилися якнайшвидше завершити процедури укладення торговельно-економічної частини Угоди та розпочати її практичну імплементацію, зокрема щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Підписання та імплементація Угоди про асоціацію розглядається як важливий крок у напрямку реалізації стратегічної мети держави - набуття членства в Європейському Союзі, як це передбачено положеннями Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" від 2010 року та статтею 49 Договору про Європейський Союз.

Розділ 2. Угода про Асоціацію з Європейським союзом - основний вектор розвитку України

2.1 Аналіз політичної частини Угоди

Отже, як вже зазначалося вище, 21 березня 2014 року під час позачергового Саміту Україна - ЄС, який був проведений у рамках засідання Європейської Ради, відбулося підписання "політичної частини" Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Відповідно до досягнутих домовленостей зі стороною ЄС та згідно з Розпорядженням Президента України N 230/2014-рп "Про підписання політичних положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", підписано такі частини Угоди: Преамбула, Стаття 1, Розділи I, II та VII, а також Заключний акт Саміту між Україною, з однієї сторони, та Європейський Союзом і його державами-членами, з іншої сторони.

Першою умовною частиною цієї Угоди, як ми бачимо, є Преамбула.

Листом МЗС від 28.03.2014 року було надіслано анотацію до політичних положень Угоди про асоціацію, зокрема і Преамбули. Вона констатує, що Україна є європейською країною, яка поділяє спільну історію та цінності з ЄС. Відзначається європейська ідентичність нашої держави та існування широкого громадянського консенсусу навколо її європейського вибору. Наголошується на визнанні Європейським Союзом європейських прагнень України та її європейського вибору. У Преамбулі також підкреслюється відданість сторін дотриманню всіх положень Статуту ООН та принципів і зобов'язань, прийнятих у рамках ОБСЄ, а також підтверджуються зобов'язання сторін дотримуватися принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів.

Однак така анотація є неповною та не розкриває інші суттєві обставини. Так, Преамбула умовно поділяється на декілька пунктів:

1. Спільні цінності та спільна історія;

2. Безпекова політика;

3. Політична асоціація та економічна інтеграція;

4. Енергетика, міграційна політика, екологія, боротьба з організованою злочинністю.

У цих пунктах закріплені принципи договору, мотиви його укладення і майбутні вимоги які починаються із загальних фраз, таких як: ураховуючи, беручи до уваги, будучи відданими, визнаючи, бажаючи.

Одначе, в тексті Преамбули є і такі слова як "зобов'язуючись". Наприклад: "зобов'язуючись забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до acquis ЄС"; "зобов'язуючись посилювати діалог з питань міграції, надання притулку та управління кордонами, боротьби з незаконною імміграцією, торгівлею людьми"; "зобов'язуючись вести боротьбу з організованою злочинністю та легалізацією (відмиванням) коштів а також підтримувати транскордонне та міжрегіональне співробітництво". Що приховується за цими формулюваннями - сказати важко. Але достовірно відомо, що юридичною силою Преамбула все таки володіє, і при здійсненні договору це може мати істотне значення.

Серед спільних цінностей в Угоді виділяються: повага до демократичних принципів, верховенство права, належне врядування, права людини і основоположні свободи, у тому числі права осіб, які належать до національних меншин і повазі до різноманітності, людської гідності та відданості принципам вільної ринкової економіки, визнання спільної історії, береться до уваги міцна громадська підтримка в Україні європейського вибору та європейської ідентичності. Також у першому пункті піднімається болюче питання українців щодо недискримінації осіб, які належать до меншин, зокрема й ЛГБТ- спільнот. Все ж зміна законодавства не зможе автоматично гарантувати зростання рівня толерантності до сексуальних меншин, враховуючи наше уявлення про традиційну сім'ю та менталітет.

Політика безпеки в Преамбулі характеризується зміцненням міжнародного миру та безпеки, а також залученням до ефективної багатосторонності та мирного врегулювання спорів за допомогою ООН, ОБСЄ та Ради Європи; повагою до незалежності, суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів; зближенням позицій з двосторонніх, регіональних та міжнародних питань ураховуючи Спільну зовнішню та безпекову політику ЄС; протидією розповсюдженню зброї масового знищення.

Вимоги щодо політичної асоціації та економічної інтеграції зводяться до впровадження політичних, соціально-економічних, правових та інституційних реформ. Але невідомо, як буде діяти або вже діє формально-правове положення щодо досягнення економічної інтеграції, зокрема, за допомогою створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід'ємної частини Угоди. З цього випливає припущення фактичної дії економічних положень Угоди про асоціацію з ЄС. Схожі моменти простежуються і в інших статтях.

Щодо інших сфер Україна та ЄС надають перевагу посиленню енергетичної безпеки, сприянню розвиткові належної інфраструктури та посиленню ринкової інтеграції та адаптації до ключових елементів acquis ЄС; запровадження безвізового режиму для громадян України після створення добре керованого пересування людей а також посиленню співробітництва у сфері захисту навколишнього середовища.

Частина договору, наступна за преамбулою і яка містить конкретні норми, може бути названа центральною. Частини і глави, а часом і окремі статті мають свої особливі заголовки, титули, що мають значення для з'ясування змісту відповідних положень.

Стаття 1 Угоди про асоціацію, яка йде під назвою "Цілі" містить неоднозначне положення що цим документом створюється асоціація між Україною, з однієї сторони, і Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Отже, можна зробити висновок, що асоціація складовою якої є економічна інтеграція створена з моменту підписання політичних положень Угоди.

Як свідчить практика, цілі договору оговорюються безпосередньо в Преамбулі, але в нашому випадку вони відособлені в окремій статті.

Так, цілями асоціації є:

- зближення між сторонами на основі спільних цінностей і тісних привілейованих зв'язках,

- посилення політичного діалогу,

- посилення економічних та торговельних відносин завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV: "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" Угоди,

- зміцнення миру та стабільності у регіональному та міжнародному вимірах,

- співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки.

Розділом I "Загальні принципи" визначено, що в основі асоціації лежать принципи поваги до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, верховенства права, суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів, забезпечення належного врядування а також протидія розповсюдженню зброї масового знищення, боротьба з корупцією та різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризму, сприяння сталому розвитку. Сторони визнають, що принципи вільної ринкової економіки становитимуть основу для їхніх відносин.

Розділ II "Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики" містить в собі такі основні елементи як:

- політичний діалог та форуми його проведення,

- внутрішні реформи,

- співробітництво у сфері зовнішньої та безпекової політики.

Взагалі, вони повторюють деякі загальні положення Преамбули, статті 1 та Розділу I щодо зміцнення політичного діалогу та поваги до демократичних принципів, співробітництво для досягнення миру, безпеки й стабільності а також визначено формати політичного діалогу, включаючи саміти, зустрічі на рівні міністрів, політичних директорів, членів парламентів, посадових осіб високого рівня, експертів військових структур які більш детально регламентуються Розділом VII.

Внутрішні реформи повинні ґрунтуватися на принципах, зокрема таких, як стабільність і дієвість демократичних інституцій, верховенство права, та повага до прав людини і основоположних свобод, про які йдеться також у статті 14 Угоди.

Цікаві та більш конкретні положення містить третій елемент. Наприклад стаття 8 говорить: "Сторони співпрацюватимуть з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації і імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та його відповідних інструментів". Також передбачено посилення практичного співробітництва, зокрема з метою забезпечення більш активної участі України у цивільних та військових операціях ЄС з подолання кризових ситуацій, а також у відповідних навчаннях і тренуваннях, зокрема тих, що проводяться в рамках Спільної політики безпеки і оборони. Україна та Європейське оборонне агентство (ЄОА) налагодять тісні контакти пов'язані з удосконаленням військових спроможностей з технічної точки зору. Розвиватиметься подальше співробітництво із роззброєння, зокрема зменшення надмірних запасів стрілецької і легкої зброї, контроль над озброєннями, експортний контроль та боротьба з незаконною торгівлею зброєю, зокрема стрілецькою і легкою.

Відповідно до Розділу VII "Інституційні, загальні та прикінцеві положення" створюються такі органи:

- Рада асоціації - орган, що здійснює контроль і моніторинг застосування і виконання Угоди та періодичний перегляд її функціонування. Рада складається з членів Уряду України та членів Ради Європейського Союзу і Європейської Комісії. Засідання Ради проводяться регулярно на рівні міністрів щонайменше один раз на рік. Рада ухвалює обов'язкові рішення у сфері дії Угоди. Може вносити поправки в додатки до Угоди.

- Комітет асоціації - допоміжний орган Ради асоціації. Складається з представників обох Сторін, головним чином на рівні вищих посадових осіб. Рада асоціації визначає обов'язки і порядок функціонування Комітету асоціації, до сфери відповідальності якого належить підготовка засідань Ради асоціації. Засідання Комітету асоціації проводяться щонайменше один раз на рік. Рада асоціації може делегувати Комітету будь-яке зі своїх повноважень, у тому числі повноваження ухвалювати обов'язкові для Сторін рішення.

- Підкомітети - допоміжні органи Комітету асоціації у конкретних сферах. Підкомітети звітують про свою діяльність Комітету асоціації на регулярній основі. Також у випадках встановлених Угодою мають повноваження приймати рішення.

- Парламентський комітет асоціації - форум для членів Верховної Ради України і Європейського Парламенту для проведення засідань та обміну думками. Регулярність проведення засідань визначаються самостійно. Може запитувати у Ради асоціації відповідну інформацію стосовно виконання Угоди, надавати Раді рекомендації та створювати підкомітети.

- Платформа громадянського суспільства - форум для проведення засідань та обміну думками між представниками громадянського суспільства України, з однієї сторони, і членами Європейського економічного і соціального комітету, з іншої сторони з метою проведення зустрічей та обміну думками. Надає рекомендації Раді асоціації.

Крім визначення створення та функціонування інституцій, Розділ VII Угоди включає в себе "Загальні та прикінцеві положення".

З самого початку ми можемо побачити загальний принцип доступності для фізичних та юридичних осіб однієї Сторони до адміністративних та судових органів другої Сторони а також взаємну заборону вживати заходи які приводять до дискримінації осіб всередині однієї із Сторін (за винятком податкового законодавства).

З метою добросовісного виконання Угоди проводиться моніторинг прогресу у виконанні заходів, які охоплюються Угодою та включає оцінку наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу й роботу місій з перевірки. Україна здійснюватиме наближення свого законодавства до права ЄС відповідно до Додатків I - XLIII та Протоколів які є невід'ємною частиною Угоди, на основі зобов'язань, визначених у Розділах IV, V та VI цієї Угоди. Особливістю такого моніторингу є контроль за впровадженням заходів, передбачені Розділом IV, після виконання яких погоджується подальше відкриття ринку, як визначено у тому ж Розділі.

Дана глава передбачає надзвичайно важливі нормативи, зокрема щодо порядку вирішення спорів між Сторонами стосовно виконання Угоди, включаючи висновки моніторингу. Так, у разі виникнення спору між Сторонами будь-яка Сторона надсилає іншій Стороні і Раді асоціації офіційний запит щодо спірного питання. Доти, доки спір не вирішено, він розглядається на кожному засіданні Ради асоціації. Спір вважається вирішеним, коли Рада асоціації прийняла обов'язкове для виконання рішення про врегулювання питання (яке, до речі, в свою чергу, не може бути предметом спору, що стосується торгівлі і питань, пов'язаних з торгівлею (п. 6 ст. 475)!

Але постає проблема - якими методами можна врегулювати спір? Угода дає нам дві відповіді:

1. Добровільно (ст. 476), тобто шляхом будь-яких загальних або конкретних заходів (консультації).

2. Примусово (ст. 478), тобто Сторона може вжити належних заходів, якщо питання не вирішено протягом трьох місяців з дати направлення офіційного запиту Раді асоціації.

Пріоритет надається тим заходам, які найменше зашкоджують дії Угоди та не можуть включати в себе призупинення Розділу ІV, але є певні виключення:

- у випадку денонсації Угоди, яка не передбачена загальними нормами міжнародного права;

- у випадку порушення іншою Стороною елементів Угоди, визначених у статті 2 Угоди (Розділ І).

Також ніщо в цій Угоді не перешкоджає Стороні вживати будь-яких заходів які, теоретично, можливо застосувати як ще одне виключення при вирішенні спорів:

- які необхідні щоб запобігти розголошенню інформації, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки;

- які пов'язані з виробництвом зброї, військового спорядження та матеріалів чи торгівлею ними;

- які вона вважає необхідними для забезпечення власної безпеки, у випадку серйозних внутрішніх безпорядків під час війни або серйозного міжнародного напруження.

Цікаво те, що Угода застосовується не тільки на території Сторін, але ще й на території таких заморських країн як: Французька Полінезія, Аруба, Фолклендські Острови, Бермудські Острови та інші країни на яких розповсюджується дія Договору про функціонування ЄС.

Набрання чинності Угоди та застосування у зв'язку з цим інших угод слід виділити в окреме питання. Набрання чинності Угоди можливо двома способами:

1. Ратифікація. Так, сторони ратифікують або схвалюють цю Угоду відповідно до їх власних процедур. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору (ст. 9 ЗУ "Про міжнародні договори"). Угода набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради ЄС (Депозитарій) останнього документа про ратифікацію або схвалення. При цьому Угода про партнерство та співробітництво припиняє свою дію.

2. Тимчасове застосування. Незалежно від положень пункту 1, Україна і Європейський Союз домовилися тимчасово застосовувати Угоду в частині, яка визначатиметься ЄС. Тимчасове застосування набирає чинності з першого дня другого місяця, що настає після дати отримання Депозитарієм таких документів:

- повідомлення Союзу про завершення виконання процедур, необхідних з цією метою, із зазначенням частин Угоди, які будуть застосовуватися тимчасово;

- здачі Україною на зберігання документа про ратифікацію у відповідності зі своїми процедурами та діючим законодавством.

У період тимчасового застосування Угоди про асоціацію, положення Угоди про партнерство і співробітництво які не охоплюються тимчасовим застосуванням, продовжують діяти.

Припинення тимчасового застосування набиратиме чинності через шість місяців після отримання повідомлення від однієї із Сторін Депозитарієм.

Крім цього, сторонами домовлено, що правові підстави тимчасового застосування політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відповідають аналогічному механізму, який, згідно з п. 2 застосовується до цього міжнародного договору в цілому, а отже не набрав чинності.

Таким чином, можемо бачити що політична частина Угоди не може набрати чинності, так як процедура її ратифікації не була додержана.

Угода укладається на необмежений строк, перегляд досягнення цілей якої проводиться протягом п'яти років з дати набрання нею чинності. Сторони можуть доповнювати цю Угоду шляхом укладення окремих угод у будь-якій галузі, що належить до сфери її дії. Будь-яка із Сторін може денонсувати Угоду, повідомивши про це іншу Сторону. Дія Угоди припиняється через шість місяців з дати отримання такого повідомлення.

У Заключному акті сторони підтвердили свої зобов'язання продовжити роботу з підготовки до підписання Розділів III, IV, V та VI Угоди. Із цією метою домовлено провести відповідні консультації дипломатичними каналами, за результатами яких буде визначено дату та спосіб завершення процесу укладення Угоди.

2.2 Аналіз економічної частини Угоди

Економічна частина Угоди представляє собою центральну та найважливішу складову Угоди, яка регламентує її основну ціль - створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) яка є початковою ланкою повної економічної інтеграції.

Дана частина включає в себе III, IV, V та VI Розділи Угоди про асоціацію, що доповнюються Додатками I - XLIII., які регулюють дуже широке коло суспільних відносин, але через їх дуже велику кількість розгляну найважливіші.

Отже, сторони поступово будуть створювати зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду у максимум 10 років, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою. В Додатку І-А до Угоди передбачені уточнення щодо квот та їх поступового збільшення. В Доповненнях А та В, Додатках І-В - I-D та II регулюється розмір спеціального мита та його поступового скорочення.

Щодо квотування, то тут необхідно виділити товари, які містяться в Додатку І-А, а саме:

1. товари які експортуються з України в ЄС:

- пшениця (950 000 тон/рік з поступовим збільшенням протягом 5 років до 1 000 000 тон/рік )

- кукурудза (400 000 тон/рік з поступовим збільшенням протягом 5 років до 650 000 тон/рік )

- свинина (20 000 тон/рік + 20 000 для деяких видів)

- етанол (27 000 тон/рік виражених у чистій вазі з поступовим збільшенням протягом 5 років до 100 000 тон/рік виражених у чистій вазі )

2. товари які імпортуються з ЄС в Україну

- м'ясо свинини (10 000 тон/рік + 10 000 для деяких видів)

- м'ясо птиці та напівфабрикати з м'яса птиці (8 000 тон/рік виражених у чистій вазі з можливістю поступового збільшення протягом 5 років до 10 000 тон/рік виражених у чистій вазі)

- цукор (30 000 тон/рік виражених у чистій вазі з поступовим збільшенням протягом 5 років до 40 000 тон/рік виражених у чистій вазі)

- автомобілі легкові (Додаток ІІ) (45 000/рік протягом 10 років, але 1-й рік захисні заходи не застосовуються!)

Отже до кінця незрозуміло чи являються ці квоти особливими, тобто для безмитного ввозу, чи глобальними, тобто просто кількісне обмеження товару. Щодо безмитного ввозу в Додатку І - А нічого не говориться, що приводить до думки суворого обмеження кількості товарів.

Щодо мита то воно регламентується як будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.

До мита не включаються:

(a) платежі, еквівалентні внутрішньому податку. Угода забороняє запровадження таких платежів (особливо до сільськогосподарських товарів);

(b) мита, що стягуються згідно з Главою 2 ("Засоби захисту торгівлі") Розділу IV Угоди;

(c) збори та інші платежі, що стягуються за послуги на митниці (такою послугою може бути декларування не в пунктах пропуску), але не повинні мати обмежуючий характер. Також вони не можуть перевищувати вартість наданих послуг та не можуть розраховуватися на адвалорній основі.

Ставки мита є різними.

Так, наприклад експорт в ЄС (Доповнення А):

- свинини - 53.6 €/100 кг/нетто (част. 12 додатку А)

- кукурудзи - 94 €/т

- пшениці - 94 €/т (част. 13 додатку А)

- вуглецева сталь (10% від всього експорту) - 0 ставка

Імпорт з ЄС (Доповнення В):

- автомобілі легкові (як для нових так і для тих які використовувалися) - ставка 10 (1-й рік захисні заходи не застосовуються)

- цукор - ставка 20

- м'ясо птиці - ставка 12

Як бачимо, дані "привілейовані" ставки мита поширюються на згадані квоти. До інших товарів які перейшли межу квот застосовуються звичайні ставки мита.

Але хто з виробників отримає дані квоти? Відповідь знаходимо в такому формулюванні: "Величини застосовуватимуться для тих, хто перший прийшов, той перший і обслуговуватиметься". М'яко кажучи, не дуже вдала норма для визначення експортерів та імпортерів вищенаведених товарів. Загалом кажучи - "хто перший встав того і тапки"!

В Додатках І-B - I-D виокремлені групи товарів до яких зменшується митна ставка протягом перехідного періоду, наприклад:

- одяг що використовувався (Second Hand) для імпорту в Україну - мінус 1% ставки кожен рік протягом 5 років + /- вхідна ціна (30% за кг.)

- насіння соняшнику для експорту в ЄС - 2014-8,2%, 2021-1,8% + додатковий збір у разі перевищення квоти у 100 тис. тон (2014 - 1.8, 2021 - 8.2)

- шкіряна сировина (товари у формі необробленої сировини) для експорту в ЄС - 2014 - 11.25%, 2021 - 2.50 + додатковий збір у разі перевищення квоти у 420 тон (2014 - 0.75, 2021 - 7.5)

- брухт легованих (з добавками) чорних металів для експорту в ЄС - 2014 - 9.0%, 2021 - 2.0% + додатковий збір у разі перевищення квоти у 5000 тон (2014 - 1.0, 2021- 8.0)

Отже, у разі перевищення квот на товари у Додатках І-B - I-D застосовується додаткова ставка яка має еквівалентний вплив та нивілює дію Угоди.

Вся статистична інформація з приводу квот повинна регулярно передаватися Сторонами.

Даний розділ застосовується до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін, більш детальні правила походження яких викладені в Протоколі І-ІІ до цієї Угоди. З метою впровадження даної Угоди наступні товари мають вважатися товарами, що походять з Європейського Союзу:

(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі;

(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС.

Такі ж самі правила застосовуються і для товарів, що походять з України.

Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1 (має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера); або

(b) декларація інвойс, надане експортером повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати (у разі якщо сукупна вартість товарів не перевищує 6000 євро або отримання статусу "затвердженого експортера"); або

(с) без документів у випадку особистого багажу сукупна вартість яких не повинна перевищувати 500 євро у випадку малих пакунків і 1200 у випадку товарів, що входять до складу особистого багажу.

Сторони користуються всіма юридичними перевагами, що й національні підприємства, юридичні та фізичні особи однієї із Сторін, що зазвичай передбачає переваги в сфері оподаткування і можливість не платити імпортні податкові мита (національний режим товарів).

Адміністративне співробітництво представлено Комітетом з питань торгівлі який бореться з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов'язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходами заборони, обмеження або контролю. У разі порушення можуть бути призупинені преференційні режими на 6 міс.

В даній главі ми бачимо відповідь на питання - чи може Україна бути одночасно в Асоціації з ЄС та Митному союзі з РФ? Згідно ст. 39 Угода не перешкоджає збереженню або встановленню митних союзів, зон вільної торгівлі або домовленостям про прикордонну торгівлю за тим винятком, коли вони вступають у конфлікт з торговельними домовленостями, передбаченими цією Угодою.

Обмеження експорту та імпорту як товарів так і послуг можливе у таких випадках: (ст. 9, 20 ГАТТ)

- з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони;

- у зв'язку із застосуванням стандартів або правил класифікації, визначення сорту чи реалізації товарів у міжнародній торгівлі;

- для захисту суспільної моралі;

- для захисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин;

- якщо це стосується імпорту чи експорту золота або срібла;

- для забезпечення дотримання законів чи нормативних актів;

- якщо це стосується продуктів праці ув'язнених;

- для захисту національних скарбів художнього, історичного чи археологічного значення;

- якщо це стосується збереження природних ресурсів, які вичерпуються;

- якщо це пов'язано з обмеженням експорту вітчизняних матеріалів, необхідного для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної промисловості.

Главою 2 регулюються засоби захисту торгівлі: сторона ЄС залишає за собою свої права та зобов'язання, передбачені статтею 5 Угоди про сільське господарство (крім торгівлі сільськогосподарськими товарами, на які поширюється преференційний режим), тобто засоби захисту торгівлі у разі якщо:

- обсяг імпорту товару, що ввозиться на митну територію Члена СОТ, який надає поступку, у будь-який рік перевищує критичний рівень, щодо існуючих можливостей доступу до ринку;

- ціна, за якою такий імпортований товар може ввозитися на митну територію Члена СОТ, що надає поступку, і яка визначається на основі імпортної ціни СІФ відповідного відвантаження, виражена у національній валюті, є нижчою за критичну ціну, яка дорівнює середньому значенню довідкових цін.

У разі застосування захисних заходів, Сторони зобов'язані намагатися вжити їх у такий спосіб, який матиме найменший вплив на їх двосторонню торгівлю.

Україна визнається країною, що розвивається. Отже, захисні заходи не повинні застосовуватися проти товарів, які походять з країн що розвиваються, до тих пір, поки частка його імпорту даного товару в країні імпортуючого Члена СОТ не перевищуватиме 3 відсотки.

Захисні заходи щодо легкових автомобілів

Україна не застосовуватиме захисні заходи впродовж першого року. Перехідний період 1-10 років.

Україна може застосовувати захисні заходи у формі вищої ставки ввізного мита (12%) до легкових автомобілів походженням зі Сторони ЄС якщо виконані усі наступні умови:

- кількість товару, який імпортується на територію України, значно збільшилась в абсолютній кількості або відносно національного виробництва та було завдано значної шкоди національному виробнику;

- якщо сукупний обсяг імпорту товару впродовж року досягає граничного обсягу (45 тис.);

- якщо сукупний обсяг імпорту товару в Україну впродовж останнього 12-місячного періоду перевищить граничний обсяг.

Антидемпінгові та компенсаційні заходи. Попередні антидемпінгові або компенсаційні заходи можуть бути застосовані Сторонами тільки якщо попередньо був встановлений факт демпінгу або надання субсидій, що заподіює шкоду національній промисловості.

Консультації між експортером та Стороною з питань призначення захисних заходів необхідно проводити якнайшвидше, зазвичай протягом 21 дня після подання прохання.

Із змісту глави 2 бачимо достатньо вільний вибір Сторін щодо захисту свого ринку та національного виробника.

Глава 3 - Технічні бар'єри у торгівлі застосовується до підготовки, адаптації та застосування технічних регламентів та стандартів. Невід'ємною частиною є Угода про технічні бар'єри у торгівлі СОТ (ТБТ СОТ), Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА) яка буде втілена в окремому Протоколі та замінювати ТБТ СОТ, Додаток ІІІ до Угоди про асоціацію. Україна поступово впроваджуватиме звід Європейських стандартів (EN) як національні стандарти.

Зокрема, сторони погодились про таке:

(a) намагатися звести до мінімуму свої вимоги щодо маркування чи етикетування, окрім тих, які вимагаються для адаптації acquis ЄС з метою захисту здоров'я, безпеки чи навколишнього середовища;

(b) сторона не може вимагати затвердження, реєстрації або сертифікації етикеток;

(c) сторони зберігають за собою право вимагати, щоб інформація на етикетці або марках була зазначена визначеною мовою.

Сторони також повинні узгодити та дотримуватися графіку, визначеного у Додатку III до цієї Угоди. Так, графік надає нам строки від 1 до 5 років з дня набрання чинності угодою для гармонізації горизонтального та вертикального законодавства, наприклад:

- загальна безпека продукції (протягом 1 року);

- безпека іграшок (2 роки);

- медичні пристрої (3 роки);

- високошвидкісні залізні дороги (5 років);

- будівельні вироби, включаючи їх імплементаційні заходи (до кінця 2020 року).

Глава 4 Угоди регулює санітарні та фітосанітарні заходи , зокрема визначає їх як будь-які заходи, що застосовуються для захисту життя чи здоров'я тварин, рослин або людини. Застосовуються такі заходи: (згідно з дод. 4-д)

1. Хімічні речовини для знезараження харчових продуктів;

2. Гормони росту, тиреостатики, певні гормони та бета-антагоністи;

3. Клони;

4. Опромінювання (Іонізація);

5. Вакцинація.

Україна та ЄС погодились що метою таких заходів є сприяння торгівлі товарами, що охоплюються санітарними та фітосанітарними заходами між Сторонами.

В основній своїй частині прописані заходи застосовуються переважно до свійських тварин (Курі, свині, рогата худоба, бджоли), продуктів тваринного походження (м'ясо, молоко, яйця, мед) та тваринних субпродуктів (шкури, жир, напівфабрикати, корми) а також рослин (зрізані квіти, овочі, листя).

Сторони регіоналізують (доходять згоди) хвороби тварин (наприклад: африканська чума свиней, банаміоз, пташиний грип) та шкідників. Підставою рішення про регіоналізацію є Кодекс здоров'я наземних тварин МЕБ, Кодекс здоров'я водних тварин МЕБ, міжнародний стандарт з фітосанітарних заходів ФАО № 4.

Для реалізації таких заходів створюються відповідні захисні зони на базі компетентних органів (митниць, лабораторій) Сторін. Розподіл повноважень між їх компетентними органами проводиться під час першого засідання Підкомітету з управління санітарними та фітосанітарними заходами (СФЗ).

Не пізніше ніж протягом трьох місяців після набрання чинності Угодою Україна надасть Підкомітету з управління СФЗ комплексну стратегію стосовно імплементації свого законодавства про санітарні та фітосанітарні заходи щодо охорони тварин до законодавства Сторони ЄС. В Угоді такі дії описані як "еквівалентність", яка може бути визнана щодо:

a) індивідуальних заходів; або

b) групи заходів; або

c) системи, яка застосовується до сектору, підсектору, товару або групи товарів.

Еквівалентність досягається шляхом переговорів (запитів) між Стороною експортером (напр. Україна) та Стороною імпортером (напр. ЄС). Звичайно вирішальну роль грає згода Сторони імпортера щодо прийняття еквівалентності Стороною експортером. Така згода дається не пізніше 1 року з дня початку переговорів. Дуже важливо знати що Сторона імпортер може не визнати, призупинити або припинити еквівалентність Сторони експортера.

Еквівалентність може бути перевірена Стороною імпортером шляхом верифікації (аудит, вибіркові перевірки, отримання звітів, візити на місце виробництва). Дані перевірок можуть надаватися третім сторонам за їх вимогою.

Після досягнення згоди Сторона-імпортер для імпорту попередньо схвалює установи (бійні, ферми) Сторони-експортера які спеціалізуються на експорті. Тобто для середніх та малих підприємств шлях для експорту своєї продукції в країни ЄС буде суворо обмеженим.

До всього іншого дані підприємства проходять процедуру сертифікації яка провадиться компетентними спеціалістами уповноважених органів Сторін. Такі сертифікати засвідчують відповідність певного товару стандартам.

З моменту остаточної гармонізації законодавства у сфері СФЗ та видачі сертифікатів Сторони мають право перевіряти одна одну при імпорті товару (документальні, фізичні перевірки та ідентифікація). Документальна перевірка та ідентифікація проводиться у 100% випадків. Фізична - від 1 до 100 % в залежності від виду продукції. Живі тварини перевіряються у всіх випадках на 100 %.

Сторони будуть розглядати будь-які невирішені питання (спори) в рамках Підкомітету з управління СФЗ, який регулярно звітуватиме перед Комітетом з питань торгівлі.

Також угода передбачає наближення митних процедур до процедур ЄС (Глава 5) Так, повинні впроваджуватися: економічні оператори, оцінка ризиків, постаудитний контроль, застосування недискримінаційних процедур до імпорту, експорту і транзиту (ст. V ГАТТ) товарів; застосування міжнародних інструментів передбачених міжнародними договорами (Стамбульська, Кіотська конвенції і т.д.), недопущення проявів корупції, усунення обов'язкового використання інспекції перед відвантаженням або інспекції на місці призначення та інше. 13.03.2012 року був прийнятий новий митний кодекс України який частково регламентує дані вимоги, відбулося прискорення декларування та ввелися інші дієві новели. Але реалії такі, що недобросовісні співробітники митних органів і надалі вимагають хабар за "безпроблемний" перетин кордону.

Однією з головних перешкод є також непогодження цих органів з задекларованою ціною товару, що призводить до її розрахунку митниками та збільшення митних платежів. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Питання митного співробітництва, транскордонного митного співробітництва та менеджменту, технічної допомоги, правила походження товарів, сприяння торгівлі, імплементації Протоколів №1 та 2 до цієї Угоди а також взаємної адміністративної допомоги з митних питань підпорядковані Підкомітету з питань митного співробітництва.

Наближення законодавства у митній сфері відбувається за допомогою поступової імплементації окремих норм Модернізованого Митного кодексу Співтовариства.

Важливим положенням є оскарження рішення митного та іншого органу, яке стосується товарів, пред'явлених митниці. В такому випадку товари випускаються у нормальному режимі, а сплата мит може бути відстрочена у зв'язку з будь-якими запобіжними заходами (ухвалюються судом: витребування доказів; огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб), які вважаються необхідними. Де вимагається, це має підлягати забезпеченню гарантією, такою як застава або депозит.

Окремо слід згадати Главу 6, що представляє собою "основне правило" Угоди про асоціацію. Сторони встановлюють цією главою необхідні заходи щодо поступової взаємної лібералізації умов заснування підприємницької діяльності і торгівлі послугами, а також співробітництва в галузі електронної торгівлі.

Перша частина цієї глави стосується заходів, які впливають на заснування підприємницької діяльності у всіх сферах економічної діяльності (крім повітряних перевезень, виробництва або торгівлі зброєю, національного каботажу). Стосовно заснування та діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв юридичних осіб Сторони забезпечують режим найбільшого сприяння.

Додатки XVI - А та XVI-D є невід'ємною частиною даної глави та включають застереження ЄС та України щодо заснування підприємницької діяльності.

Сторона Україна включає такі застереження:

- Право власності на землю - іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не мають право набувати прав власності на землю сільськогосподарського призначення, на безоплатне отримання земельних ділянок але можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. Нема обмежень на оренду землі.

- Ліси можуть належати лише громадянам і юридичним особам України.

- Лише громадянам України дозволяється надавати нотаріальні послуги.

- Лише громадянин України може бути керівником освітньої установи.

- Медичні послуги - вимоги професійної кваліфікації згідно з законодавства України. Іноземні постачальники послуг повинні говорити українською мовою.

- Фінансові послуги - випуск цінних паперів та розміщення вкладів може здійснюватися лише юридичними особами які пов'язані з цими сферами.

- Іноземні інвестиції у постачальників послуг агентств новин обмежені на рівні 35%.

- Особи, які здійснюють пасажирські й вантажні перевезення (автомобільні), повинні бути зареєстровані, як юридичні особи.

Сторона ЄС включає такі застереження:

- Комунальні послуги можуть знаходитися у сфері державних монополій чи виключних прав, які надаються приватним операторам.

- Режим найбільшого сприяння не поширюється на філії або агентства, засновані у Державі-члені компанією з України.

- Придбання нерухомості - режим найбільшого сприяння, але застереження встановлюються окремими державами.

- Рибальство і риборозведення - доступ до біологічних ресурсів і районів рибного промислу, розташованих у морських водах країн-членів можуть бути обмежені риболовними суднами під прапором території Європейського Союзу.

- Гірнича справа та кар'єрна робота; виробництво електроенергії, газу, пару та гарячої води - без надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму стосовно юридичних осіб України, які контролюються фізичними або юридичними особами країни, на яку приходиться понад 5% імпорту нафти або природного газу ЄС.

- Професійні послуги - без надання національного режиму та режиму найбільшого сприяння стосовно юридичних дорадчих послуг і послуг з юридичного документування, наданих професійними юристами з публічними функціями, такими, як нотаріуси. Юристи підлягають ліцензуванню у державах-членах. Юридичні послуги по відношенню до права ЄС або Держави-члена надаються повністю кваліфікованим адвокатом - членом адвокатської колегії ЄС або Держави-члена.

- Для послуг з наукових досліджень і розробок, які фінансуються державою, виключні права та/або дозволи можуть надаватися лише громадянам ЄС і юридичним особам ЄС, які мають свої штаб-квартири в ЄС.

- Стосовно приватних освітніх послуг, до більшості членів правління можуть застосовуватися вимоги щодо громадянства.

- Стосовно пасажирських перевезень (CPC 7121 і CPC 7122), іноземні інвестори не можуть надавати транспортні послуги в межах Держави-члена (каботаж), за винятком оренди нерегулярних перевезень автобусами з водіями.

- Інші - встановлюються державами-членами.

Другою частиною цієї глави є транскордонні послуги (за винятком національного морського каботажу, ремонту та сервісного обслуговування літака та інші). Транскордонне надання послуг означає надання послуг:

(a) з території Сторони на територію іншої Сторони.

(b) на території Сторони споживачеві послуг іншої Сторони.

Сторони встановлюють національний режим для постачальників послуг іншої Сторони. Обмеження щодо кількості постачальників послуг, як у формі кількісних квот, монополій, ексклюзивних постачальників послуг, так і вимог перевірки економічних потреб не допускається, якщо це не визначено іншим чином у Додатках ХVI-В та ХVI-Е.