Без зміни неформальних інститутів (традицій, звичаїв та звичок) отримати якісно нову модель держуправління неможливо. Так і часовий інтервал для подібних змін досить тривалий.

Представники вітчизняної інституційної думки розділились у поглядах на економічну роль держави. Деякі з них вважають втручання держави в перехідну економіку надмірним, і пропонують сприяти лібералізації економіки. Інші, навпаки, вважають, що держава повинна посилити свій вплив на хід трансформаційних процесів та ще активніше втручатися в регулювання економіки.

Вирішення вище зазначених проблем можливе, але з обов'язковим залученням інструментарію та методології сучасних теорій держави і інституційних змін. Завершення трансформації економічної системи України має спиратися на науково обґрунтовану державну концепцію економічного розвитку, що базується не на абстрактній, а на "уточненої моделі національної економіки. І, нарешті, забезпечення сталого економічного розвитку вимагає інституційного реформування системи державного управління. Для цього необхідно посилити ступінь демократизації політичної системи, сформувати громадянське суспільство, завершити створення інституційної інфраструктури і, головне, інституційної системи.

3.3 Боротьба з політичною корупцією як перспективний шлях виходу України із "State capture"

Проблеми ефективної протидії політичній корупції обговорювалися зарубіжними фахівцями ще на початку ХХ ст. у зв'язку із випадками продажності виборних посадових осіб в органах державної влади у США. Однак політична корупція як самостійний вид корупційних правопорушень та злочинів, а також як самостійне політико-правове й соціальне явище розглядається не часто. У широкому сенсі політична корупція - це використання урядових повноважень урядовими посадовими особами для незаконної приватної вигоди [2]. Однак, як показує українська практика, до політичної корупції необхідно віднести не тільки зловживання урядовими повноваженнями, а й зловживання депутатськими повноваженнями всіх рівнів. Більш того, в Україні про політичну корупцію почали говорити саме в контексті останніх дій Верховної Ради України. Усі, без винятку, форми уряду сприйнятливі до політичної корупції. Форми корупції змінюються, але обов'язково включають хабарництво, здирство, дружбу, сімейність, патронаж і привласнення.

Завдяки політичній корупції влада фактично захоплюється. Її ознаками виступають використання адмінресурсу та економічних важелів під час змагань за владу та замовчування фактів, які можуть негативно вплинути на передбачуваність ситуації, невідповідність між тим, що здійснюється, і тим, що проповідується, заради виправдання результату. Влада у такий спосіб виступає спотвореною формою власності й предметом купівлі-продажу.

Взагалі, існує два напрямки подолання корупції: "прямий” і "непрямий”. Прямий - це адміністративні заходи влади, зокрема, проведення адміністративної реформи та реформи дозвільно-контрольної системи з метою зменшення залежності прийняття рішення з тих чи інших питань від волі чиновників, натомість, створення чітких та прозорих процедур прийняття рішень дозвільного та контрольного характеру; реальне відділення бізнесу від влади з метою ліквідації неринкових методів втручання в економіку, створення незалежної судової системи, подолання корупції в судах; реальне та публічне покарання корупціонерів усіх рівнів за вчинення корупційних дій; превентивні законотворчі та нормотворчі дії - виявлення потенційно корупційних "правил гри" у законах та процедурах та нормативне виправлення таких правил, а також ліквідація непотрібних реГуляторних актів та процедур. Непрямий напрямок подолання корупції - це просвітницька робота, розвиток свободи слова та отримання інформації, розвиток громадських організацій. Причому таку просвітницьку роботу потрібно починати з дитячого садочка, школи та вищих навчальних закладів, створюючи суспільне несприйняття таких "дитячих" проявів корупції, як списування, "куплені" оцінки, вступ до вищих навчальних закладів поза конкурсом тощо [14].

Отже, враховуючи загрозливе становище, що склалося в українському політичному суспільстві, на думку авторів, найпершими діями держави, необхідними в напрямку подолання політичної корупції, мають бути такі:

1. Утворити політичне середовище, яке б спонукало політиків нарешті відвернутися від "набивання власних кишень” та повернутися до інтересів держави, тобто, необхідна політична воля.

2. У законодавстві України започаткувати нову категорію "політична корупція”, в результаті чого внести зміни та розробити відповідні нормативні акти, а також встановити жорстку відповідальність за політично-корупційні правопорушення.

3. Утворити відокремлений державний орган із законодавчої протидії корупції в Україні, який би, в першу чергу, виявляв та терміново ліквідовував прогалини у законодавстві в частині корупції.

4. Прийняти, врешті-решт, до уваги досвід зарубіжних країн у частині законодавчого визначення лобістської діяльності для виведення на "чисту воду” "кулуарних рішень”.

5. До кожного громадянина в державі донести розуміння того, що політична корупція несе в собі набагато більші загрози, ніж корупція "кримінально-побутова”.

6. Запровадити повне інформування суспільства про джерела фінансування виборчих кампаній.

7. Створити таке інформування суспільства, яке дасть змогу рядовим членам політичних партій вголос вимагати від свого партійного керівництва політичної волі до боротьби з політичною корупцією.

Більш комплексно підхід до викорінювання корупції та запобігання захоплення держави можна розглянути в наступних рекомендаціях для України.

Захист громадського обслуговування від корупції та захоплення. У цьому дослідженні корупції містяться висновки офіційних міжнародних органів. Замість створення дешевих "рівних умов" для міжнародного бізнесу, особлива увага повинна приділятися якісного громадського обслуговування та захисту державної політики від її захоплення в комерційних інтересах. Фрагментація, мінімізація та недостатнє фінансування суспільного сектора є частиною проблеми корупції у сфері надання послуг. Рішенням проблеми має стати визнання цінності громадських послуг і працівників, які надають ці життєво важливі послуги. "Культура корупції", що посідає настільки видне місце в умах міжнародних бізнесменів, переважно різко відкидається громадськістю в усьому світі. Це приватизація і її сліпа підтримка з боку донорів і банків розвитку, продовжують породжувати непотрібні можливості і стимули для корупції і політики захоплення. Крім того, комерційний захоплення держави через "законну" корупцію у вигляді політичних пожертв, вплив торгівлі, лобіювання і проникнення в державні установи підривають основи демократичного прийняття рішень. Ця культура розкладає державну політику і принципи суспільного розподілу ресурсів [22].

Міжнародні організації та донори повинні підтримувати закриття податкових гаваней, що захищають корупціонерів і вкривають державні кошти, вкрадені ними. У кінцевому рахунку, технічні рішення не є вичерпною відповіддю. Ефективність спільних дій по боротьбі з корупцією залежить від зміцнення демократичних і громадських організацій у кожній країні і міцних зв'язків між профспілками та їх союзниками, які виступають в підтримку сильного громадського обслуговування. Рекомендації Працівники громадського обслуговування та політична цілісність.

Всім працівникам громадського обслуговування повинен бути забезпечений гідний прожитковий мінімум, достатній, щоб не спонукати до використання своїх посад в корупційних цілях. Призначення, просування по службі, дисциплінарні стягнення або звільнення державних службовців і працівників громадського обслуговування повинні бути захищені від політичних рішень. Всі державні службовці повинні працювати в рамках дисциплінарного кодексу, що передбачає жорсткі санкції щодо корупції. Комерційний захоплення громадських інтересів. Вироблення державної політики не повинна передаватися в руки консультантів.

Міжнародні банки і донори не повинні вимагати приватизації як умови надання допомоги або кредитів. Процедури закупівель товарів або послуг повинні бути повністю відкритими й прозорими. Компаніям необхідно заборонити участь у тендерах на укладення договорів з державою, якщо материнська компанія, її дочірні або асоційовані компанії було визнано винним у корупції у якій-небудь країні або користуються податковими гаванями.

Громадський аудит і свобода інформації. Органи державного аудиту та їх працівники повинні володіти надійним захистом від політичного чи економічного втручання. Органи державного аудиту повинні володіти широкими повноваженнями щодо вимог розкриття інформації. Органи державного аудиту повинні мати право і нести обов'язок опублікувати та оприлюднити свої висновки, а також заохочувати громадську реакцію. Законодавство про свободу інформації повинно вимагати розкриття для всіх громадян всіх видів інформації про державних фінансах, в тому числі про зарплати на державній службі та умов всіх контрактів [26].

Правові санкції. Національні суди повинні володіти повноваженнями для накладення санкцій стосовно будь-яких багатонаціональних корпорацій, що діють в країні. Санкції за корупцію повинні передбачати заборону на укладення довгострокових контрактів з материнськими компаніями, їх дочірніми та асоційованими компаніями або спадкоємцями протягом тривалого періоду часу. Всі грошові кошти, отримані незаконним шляхом, повинні бути повернуті у державну скарбницю.

Демократія і суспільство. Заохочення і розвиток відкритої взаємодії працівників громадського обслуговування, громадськості й організацій громадянського суспільства. Постійне розширення участі громадськості, спрямована на забезпечення гендерної рівності, прозорості фінансової звітності фінансування громадського обслуговування та прийняття політичних рішень.

Деякі з цих стратегій можуть бути застосовані на міжнародному рівні, а саме: вимога, щоб Світовий банк, МВФ та інші банки розвитку та донори відмовилися від всіх умов приватизації; підтримка міжнародних ініціатив, таких як рішення держав-членів ОЕСР щодо полегшення переслідування багатонаціональних компаній за корупційні правопорушення, в тому числі судового переслідування в країнах походження, таких як США чи Нідерланди; участь у кампаніях, подібним кампанії АТТАК і Мережі податкової справедливості за закриття податкових гаваней; приєднання до національним і міжнародним кампаніям по вдосконаленню законодавства про захист викривачів.

Висновки

Підбиваючи підсумки даного дослідження, можна зробити наступні висновки:

Захоплення держави - не тільки суто економічне явище, але і процес, незалежно починається в двох сферах і надалі поєднується.

Захоплення держави (State Capture) - ступінь використання суб'єктами (окремими особами, компаніями приватного сектора і навіть політиками) практики незаконних і непрозорих виплат посадовим особам з метою впливу на процес формування державними інститутами законів, указів і положень.

Адміністративна корупція - ступінь використання фірмами практики незаконних та непрозорих виплат посадовим особам з метою забезпечити "скориговане" виконання запроваджених державою норм і положень, які впливають на діяльність фірм.

State capture не може розумітися виключно в "зрізовому" характер, він складається з трьох чітко виражених стадій, в кінці, без належного стримування і протидії, що приводить до фіналу - держава не служить спочатку заявленим цілям, а реформи призводять до несподіваних результатів.

Виділено головні смисли поняття state capture:

1. Скупка держави - непрозорі платежі державним посадовим особам з метою впливу на формування правил гри (СБ і ЄБРР).

2. Порушення системи представництва інтересів на користь приватних або корпоративних інтересів (Л. Брушт).

3. Захоплення держави як неоліберальний штамп, покликаний звернути увагу на проблеми, що існують у державі і, як наслідок, вимагати від урядів пояснень (виправдань) або конкретних заходів щодо вирішення ситуації, що склалася.

4. Захоплення як метафора, в яку включається розуміння захоплення як негативний (і деструктивний) для держави явище, що дозволяє використовувати його ресурси в інтересах певних груп.

5. Захоплення-процес (state capturing) - економічна і політична діяльність зацікавлених груп осіб (у тому числі фірм) по отриманню доступу до державної системи з метою коригування або вибіркового застосування правил гри для максимізації вигоди.

6. Захоплення-стан (state capture) - сформована в результаті успішного процесу ситуація, що характеризується деформацією системи представництва громадських інтересів, придушенням політичної конкуренції, неконтрольованим зростанням корупції, а також нефункціонуючими або деформованими механізмами громадського контролю та протидії корупції.

Усі розглянуті підходи впливають два основних фактора: доступ до влади і якість інститутів. Ці фактори мають метахарактер і включають в себе інші, менші за обсягом явища, корупцію, конкуренцію, розподіл повноважень.

У політично і економічно слабких суспільствах політико-економічні групи здатні визначати формування "правил гри" шляхом купівлі урядовців і політиків. Бізнес завжди тяжіє до влади і навпаки, але там, де немає ефективних механізмів стримування цього руху, бізнес "зливається" з владою, і держава стає "захопленою" кланами (captured state) [6].

Україна є майже типовим прикладом постколоніальної економіки, що стала жертвою ренто-орієнтованих політико-економічних груп.

Емпіричні ознаки "захоплення":

регуляторне законодавство,

відсоток тіньової економіки і показник корупції. Остання є не просто "мастилом", що полегшує бізнесу можливість впливати на законодавство, а невід'ємним інститутом політичної й економічної систем.

Україна залишається погано керованою територією, що зберігає формальні ознаки держави. При збігові несприятливих факторів і деструктивної поведінки керівництва така "занепадаюча держава" може припинити своє існування.

Запобігання та викорінення політичної корупції передбачає необхідність застосування системних заходів. Вони повинні стосуватися не тільки політиків чи державних службовців, але й усіх громадян. Так, наприклад, пожертвування політичним партіям, кандидатам та державним службовцям не повинні означати придбання особистого чи політичного заступництва або купівлю доступу до політиків або державних службовців. Самі партії та політики повинні практикувати прозорість і демонструвати відданість етичним стандартам у суспільному житті. Уряди повинні приймати адекватне законодавство в галузі конфліктів інтересів, включаючи закони які регулюють норми, згідно з якими державний службовець може зберігати посади в структурах приватного сектора або державних компаніях.

Політичні партії і політики повинні розкривати свої активи, прибуток і витрати незалежному агентству. Подібна інформація повинна подаватися своєчасно, щорічно, і, зокрема, до і після виборів. Компанії з широким колом акціонерів повинні представити список своїх пожертвувань політичним партіям у країнах, де вони працюють. Організації громадського контролю повинні здійснювати нагляд за дотриманням відповідних законів і норм.

Особливо ретельна увага повинна бути приділена пожертвам, державному фінансуванню партій і кандидатів та заохоченню громадян, участі у фінансуванні через малі пожертвування і членські внески. Також на особливому обліку повинні бути пожертви від окремих організацій та іноземна підтримка, так само, як і приватні пожертвування.

Громадянське суспільство має активно брати участь у розвитку адекватного законодавства в галузі політичного фінансування, а також у галузі моніторингу політичного фінансування та його впливу на політичне представництво. Юридичні рамки, як регуляторні, так і інституційні, повинні сприяти організаціям громадянського суспільства у співпраці зі ЗМІ. Дані законодавчі рамки мають також надавати доступ до інформації, можливість для громадянського суспільства вносити пропозиції щодо зміни законодавства, а також бути посередником.

Список використаних джерел

1. Аузан А.А. Институциональная экономика: новая институциональная экономическая теория: УЧЕБНИК / А.А. Аузан. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 416 с.

2. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. - 2009. - № 5. - С.12 - 18;

3. 2. Долішній М., Козоріз Г.Г. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. - 2009. - № 6. - С.21-28

4. Борьба с коррупцией в переходный период - 2. Коррупция в отношениях между предприятиями и государством в странах Европы и Центральной Азии в 1999-2002 годах / Пер. с англ. - М.: Издательство "Весь Мир", 2004. - 116 стр.

5. Волков В.В. Дело Standard Oil и дело ЮКОСа // Pro et Contra. № 5. с.34-38

6. Воробьев А.Н. Левиафан поневоле: захват государства как следствие режимных деформаций: препринт WP14/2012/07 [Текст] / А.Н. Воробьев; Нац. исслед. ун-т "Высшая школа экономики". - М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2012. - 28 с.

7. Глухов Ю. В Европу - за 65 лет // [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.glavred. info/archive/2007/01/05/170115-4.html.

8. Гурвич В. 2004. Государство и бизнес - кто кого? // Политический журнал. № 28. - с.56-60.

9. Дубровский В. Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/dialog. php? id=56&op_id=934-934.

10. Дэвид Холл Коррупция и общественное обслуживание // МИЦОО (ноябрь 2012 года) Corruption Perceptions Index 2007 // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices /cpi/2007.

11. Зудин А.Ю. 1999. "Олигархи" как политическая проблема россий - ского посткоммунизма // Общественные науки и современность. № 1.

12. Зудин А.Ю. 2001. Неокорпоративизм в России? (Бизнес и власть при В. Путине) // Pro et Contra. № 4.

13. Зудин А.Ю. 2005. Взаимоотношения крупного бизнеса и власти при В. Путине и их влияние на ситуацию в российских регионах // Фрухтманн Я. (ред. ) Региональная элита в современной России. - М.

14. Зудин А.Ю. 2006. Государство и бизнес в России: эволюция модели взаимоотношений // Неприкосновенный запас. № 6.

15. Індекс корупції CPI-2014 // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://ti-ukraine.org/corruption-perceptions-index-2014

16. Клычев А.Х. Современные тенденции развития институциональных теорій государства // ХНЭУ им.С. Кузнеца. - 2014г. - с.34-40.

17. Коррупция: легализация или борьба? // Борьба с преступностью за рубежом. - 2006. - №1.

18. Кохан Г.В. Явище політичної корупції: теоретико-методологічний ана - ліз: монографія / Г.В. Кохан. - К.: НІСД, 2013. - 232 с.

19. Кохан Г.В. Явище політичної корупції: теоретико-методологічний ана - ліз: монографія / Г.В. Кохан. - К.: НІСД, 2013. - 232 с.

20. Кривошлыков В.Н. Трансформация модели взаимоотношений госу - дарства и бизнеса в транзитивной экономике - Ростов-н/Д.: Издательство СКАГС, 2010, 29 с

21. Крыштановская О.В. 2004. Анатомия российской элиты. - М. Милов В. 2006.

22. Маклаков А. Загадки страны Робин Бэдов // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/project_ua_full. php? m_id=8077.

23. Мациевский Ю., Смена, транзит или цикл: динамика политического режима в Украине в 2004-2010гг., [Текст] / Ю. Мациевский // Полис, 2010, - №5. - С.17-37.

24. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України). - Тернопіль, 2005. - 295 с.

25. Мельник М. Корупція - це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/ dialog. php? id=56&op_id=928-928.

26. Милов В., Селивахин И. 2005. Проблемы энергетической политики // Рабочие материалы Московского центра Карнеги. № 4.

27. Михасюк І.Р., Залога З.М., Сажинець С.П. Державне регулювання перехідної української економіки. - Львів, 2008. - 203 с.

28. Міщенко С. В українському законодавстві мусить з'явитися нове поняття: "політична корупція” // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.intellect.org.ua/index. php? lang=u&material_id=43704&theme_id=29913.

29. Может ли Россия стать нефтяным раем? // Pro et Contra. № 2-3.

30. Олейник А. 2008. Рынок как механизм воспроизводства власти // Pro et Contra. № 2-3.

31. Олейник А.Н. Институциональная экономика: учебное пособие / А.Н. Олейник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 416 с.

32. Олсон М. Рассредоточение власти и общество в переходный период. Лекарства от коррупции, распада и замедления экономического роста. М.: Препринт, 1995. - 416 с.

33. Отношения федеральной экономической эли - ты и власти в России в 2000-2004 годах: торможение в центре и новые стратегии на местах // Фрухтманн Я. (ред. ) Региональная элита в со - временной России. - М. Паппэ Я.Ш., Митрова Т.А. 2006.

34. Паппэ Я.Ш. 2000. "Олигархи": Экономическая хроника 1992 - 2000. - М. с.467

35. Паппэ Я.Ш. 2001. Государство и крупный бизнес: что осталось старого в их отношениях (2000 - начало 2001) // Заславская Т.И. (ред. ) Кто и куда стремится вести Россию. - М. Паппэ Я.Ш. 2005.

36. Політична корупція в умовах сучасної демократії // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/project_ua_full. php? m_id=7787.

37. Президент України вимагає посилити боротьбу з корупцією // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.president.gov.ua /news/9647.html.

38. Разуваев В. 1999. Крупный бизнес вне сферы видимости // Pro et Contra. № 1. с.12-17.

39. Решетило В.П. Институциональные черты и особенности становления контрактной модели государства / В.П. Решетило // Наукові праці Дон НТУ. Серія: Економічна. Вип.40-1. - Донецьк: Дон НТУ, 2011. - 254 с. - С.80-84.

40. Решетило В.П. Институциональные черты и особенности становления контрактной модели государства // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 40-1. с.80-84

41. Сафоненко А. Корупція як вона є // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.akmf.org/act/294. htm.

42. Сорока С. Корупція FOREVER? // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.obozrevatel.com/news/2007/6/4/173736. htm.9

43. Сото Э. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. - М.: Catallaxy, 1995. - 276 с.

44. Социально/экономические аспекты коррупции. Серия: Экономические и социальные проблемы России. - М.: ИНИОН РАН. - 1998.2 Роуз4Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы: Пер. с англ. О.А. Алякринского. - М.: Логос, 2003.

45. Сухарев О.С. Институциональная теория и экономическая политика: К новой теории передаточного механизма в макроэкономике / О.С. Сухарев; РАН, ин-т экономики. - М.: ЗАО "Издательство "Экономика", 2007. - 804с.

46. Тіньова економіка в Україні: причини та шляхи подолання // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/t_novaekonom_kaukra_ni. pdf

47. Тоффлер Э. Метаморфоза власти. М.: "Издательство АСТ", 2001. - 582 с.

48. Хелманн Дж., Джонс Г., Кауфманн Д. Лови момент, прихвати немного государства. Скупка государства, коррупция и влияние в странах с переходной экономикой. // Рабочие документы по исследованию экономической политики, № 2444. - Нью/Йорк: Всемирный банк. - 2000. - сентябрь.

49. Холод Н.М. Розподіл доходів та бідність у перехідних економіках: монографія / Назар Холод. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. - 442 с.

50. Djankov S., La Porta R., Lopes de Silanes F., Shleifer A. Courts: the Lex Mundi Project. HBER Working Paper. - No 8890. - 2002, Cambridge, Mass. - 520 Р.12.

51. Findley R., Wilson J. The Political Economy of the Leviathan // Seminar Paper, Stockholm, 1984. - № 285. - P.39 - 60.

52. Frye T., Shleifer A. The Invisible Hand and the Grabbing Hand // American Economic Review. - 1997. - May. - 475 р.

53. North D. Structure and Change in Economic History / D. North. - N. Y.: Norton, 1981. - 267 p. - P.169.

54. US History Encyclopedia: Political Corruption // http://www.answers.com/topic/political-corruption.

Додаток 1

Порівняльна характеристика основних моделей держави

"Експлуататорська" модель держави	"Контрактна" модель держави
Визначальна риса - держава використовує монополію на насильство для максимізації власного доходу, точніше, доходу групи, контролює держапарат	Визначальна риса - держава виступає як найважливіший суспільний інститут і функціонує на основі контрактів
Експлуататорську державу припускає переважання інтересів органів державної влади над інтересами суб'єктів ринку	Контрактне держава виступає як організатор економічного порядку, встановлює загальні правила гри і є гарантом їх виконання
Метою експлуататорського держави є досягнення такої структури власності, яка максимізує ренту правителя", навіть якщо це досягається в збиток благостаном суспільства	Контрактна модель гарантує захист приватної власності та контрактного права, наявність альтернативних механізмів специфікації і захисту прав власності
За такої моделі держава зливається з поняттям державного апарату і правлячих в ньому держчиновників	Вона забезпечує публічність держави і державної політики, мінімізуючи пряме участь держави в економіці
Для експлуататорського держави характерні корупція, невиконання законів, створення режиму сприяння для "небагатьох", існування "тіньового" сектора економіки	Для контрактного держави притаманна інституціоналізація соціального контракту між державою, роботодавцями та профспілками, асоціаціями та представницькими організаціями
Цей тип держави отримав назву "економіка владних угруповань"	Цей тип держави передбачає функціонування розвиненого громадянського суспільства

Додаток 2

Додаток 3

Размещено на Allbest.ru