При формуванні Палати громад країна поділяється на 659 округів. Від кожного округу обирається один депутат. На відміну від інших країн у Великій Британії немає спеціальних центральних органів з проведення виборів. Немає їх і у виборчих округах. Загальне керівництво організацією виборів у масштабі всієї країни здійснює Міністерство внутрішніх справ, а на місцях - чиновник з виборів.

Інститут референдуму має у Великій Британії обмежене практичне застосування. За всю історію було проведено три референдуми, при цьому в двох випадках - на регіональному рівні. У 1979 р. проводилися референдуми в Шотландії і Уельсі, на яких ставилося питання про автономію з власними парламентами й органами виконавчої влади. Але на жодній з цих територій це питання не отримало потрібних 40 % голосів зареєстрованих виборців. Отже, рішення на референдумі не було прийнято, і статусу автономних одиниць ні Шотландія, ні Уельс тоді не отримали .

У США функціонує велика кількість партій, однак найважливішими з тих, які беруть участь у формуванні органів державної влади, є Демократична (з 20-х років ХІХ ст.) та Республіканська (з 1854 р.) партії, які виникли відповідно з представників плантаторів Півдня та з представників промислової Півночі. Символ Республіканської партії - слон - уособлював силу президента А. Лінкольна, котрий розправлявся зі своїми противниками, наче слон. Символом Демократичної партії виступає осел, що означав упертість і непоступливість президента Е. Джексона.

Ідеологічними цінностями Республіканської партії є ліберально-консервативні, які полягають:

- по-перше, в обмеженні втручання держави у сферу економіки, скороченні державних видатків, зменшенні податків, максимальному сприянні розвитку підприємництва;

- по-друге, у посиленні військової могутності США для забезпечення їхніх геополітичних інтересів та захисту цінностей західної демократії від загрози недемократичних режимів;

- по-третє, в обстоюванні інтересів окремих американських корпорацій.

Найбільший вплив республіканська партія має на бізнесові кола, освічені верстви населення, а також етнічні групи англосаксонського походження.

Демократична партія обстоює соціал-ліберальні (соціал-демократичні в європейському значенні) цінності, які виявляються:

- по-перше, у захисті наявних стандартів соціальної допомоги населенню й орієнтації на збіднілі прошарки населення, здебільшого емігрантів;

- по-друге, в обстоюванні геополітичних інтересів без конкретних вигод для американських корпорацій;

- по-третє, у меншій увазі до посилення військової могутності США.

Організаційна структура американських партій - кадрова, тобто відсутнє масове членство, а є партійні функціонери, що виконують свої функції від виборів до виборів. Структура партії така: лідер, обраний на з'їзді партії як майбутній кандидат у президенти; партійна фракція у Конгресі; організація на рівні штату; організація на рівні округу. Важливу роль у партійному житті відіграють лобістські організації, які впливають на вибори, законодавчий та інші процеси й забезпечують за допомогою юридичних структур захист інтересів різних громадських об'єднань.

Двопартійна система, що діє у Великій Британії, склалася наприкінці XVII ст., коли утворилися партії торі й вігів.

Починаючи з першої світової війни фаворитами виборців є Консервативна і Лейбористська партії, які по черзі змінюють одна одну біля керма державної влади. Всього, ж у парламентських виборах беруть участь понад 10 партій.

З часом двопартійна система Великої Британії може перерости коаліційну партійну систему німецького зразка. Найбільш впливовими у Великій Британії, кілька політичних партій.

Консервативна партія - найбільша партія країни, налічує близько 2 млн. членів. Створена 1867 року на основі партії торі, яка обстоювала інтереси поміщиків і вищого духовенства. Оскільки метою партії є участь у роботі парламенту і формуванні уряду, то основну роль в політиці керування цією організацією відіграє парламентська фракція на чолі з лідером. Лідер обирається самою фракцією і у випадку здобуття партією парламентської більшості стає прем'єр-міністром. Партія налічує 11 регіональних організацій. Вона не має статуту і чіткої тривалої програми. Ідеологічними постулатами Консервативної партії є правове забезпечення розвитку підприємництва, скорочення державних видатків і обмежене втручання держави до соціально-економічної сфери; обстоювання національних інтересів на міжнародній арені з акцентом на поміркований підхід до політики глобальної інтеграції, а також традиційних, релігійних та моральних цінностей.

Лейбористська партія є другою за значенням партією в країні. Створена 1900 р. з ініціативи профспілок і низки соціалістичних організацій для підтримки обрання представників робітничого класу до парламенту. На відміну від Консервативної, Лейбористська партія обирає лідера не тільки парламентською фракцією, а й залучає до цього процесу представників профспілок і низових партійних осередків. Структура Лейбористської партії більш децентралізована порівняно з партією торі, лідер партії має менший вплив. Партія налічує близько 6,5 млн. членів, серед яких 6,2 млн. колективних, членів. Індивідуальних членів близько 277 тис. після поразки на парламентських виборах 1979 р. процес розмежування в партії посилився. Британські лейбористи виступають за збереження державного регулювання економікою зі збільшенням капіталовкладень у розвиток промисловості. Однак на нинішньому рівні лейбористи змушені дотримуватися тих же пріоритетів що і консерватори, за винятком зовнішньої політики, де вони більш відкриті до європейської інтеграції.

Партія соціал-ліберальних демократів виникла у березні 1988 р. внаслідок об'єднання Ліберальної партії і частини членів Соціал-демократичної партії, які з 1981 р. приєдналися до лібералів. Політична платформа - центристська. Чисельність партії - близько 60 тис. осіб. У галузі економіки партія у багатьох питаннях приєднується до консерваторів.

Соціал-демократична партія сформувалася навесні 1981 р. у результаті розколу Лейбористської партії. В сучасному вигляді діє з 1988 р., після внутрішнього розколу. До її складу входять ті члени партії, які є противниками об'єднання з Ліберальною партією, займають правоцентристську позицію. Політична платформа мало чим відрізняється від програми консерваторів.

Комуністична партія Великої Британії створена в 1920 р. як партія робітничого класу, яка виходила з позицій марксизму-ленінізму. У листопаді 1991 р. Комуністична партія Великої Британії, яка налічувала близько 7 тис. осіб, заявила про свій саморозпуск. На її основі утворилися дві партії - Партія демократичних лівих сил, яка стоїть на позиціях соціал-демократії, та Комуністична партія Британії (менше ніж 2 тис. осіб); яка сповідує старі догматичні постулати.

Великий вплив на партійну систему Великої Британії мають профспілки, які об'єднують близько 40 % робітників. Близько 90 % усіх членів профспілок входять до Британського конгресу тред-юніонів, який діє з 1868 р. її об'єднує 78 профспілок. У.80-х роках XX ст. зменшилася кількість профспілок. Підприємці створюють свої економічні організації - союзи підприємців. їхня головна мета - розроблення єдиної економічної політики.

Висновки до підрозділу

Отже, у США організація і діяльність політичних партій регламентуються законодавством штатів, головним чином їхніми виборчими законами, які визначають процедуру створення і реєстрації партій, а також їхню структуру на рівні штатів. Одним з головних завдань керівних органів партій визнається висунення кандидатів на виборні посади в державних органах. У законах докладно регламентується порядок формування місцевих партійних організацій. За своїм змістом ці положення мало чим відрізняються від спеціального законодавства про політичні партії, що діє в деяких європейських країнах.

Законодавство Великобританії не передбачає спеціальної процедури створення і реєстрації саме для партій. Вони розглядаються як звичайні асоціації за інтересами. Такий підхід спрощує зміст і обсяг правового статусу політичних партій, забезпечує відсутність спеціальних юридичних обмежень їхньої діяльності в політичній сфері.

Якщо для США характерне явище інституціоналізації політичних партій, то щодо Великобританії можна говорити про інституціоналізацію не партій, а партійних систем, тобто про нормативне оформлення ролі партійної системи в організації та діяльності державного механізму.

У США та Великобританії існує двопартійна виборча система. У США найголовнішими партіями, що беруть участь у формування органів державної влади є Демократична та Республіканська партії, у Великобританії - Консервативна і Лейбористська партії.

І в США, і в Великобританії виборча система є мажоритарною відносно більшості.

2.3 Регіональні структури влади та місцевого самоврядування США і Великої Британії

До компетенції штату належать повноваження, які не входять до федеральної компетенції. Конституція США забороняє штатам виходити зі складу США, підписувати міжнародні договори, вступати в союзи і конфедерації, друкувати гроші та кредитні банкноти, накладати мито на ввезення товарів, утримувати в мирний час військо та військові суди.

Законодавчими органами влади у штатах виступають легіслатури, генеральні асамблеї, законодавчі асамблеї або генеральні збори. Законодавчі органи здебільшого двопалатні. Нижні палати іменуються палатами представників або асамблеями, а верхні - сенатами. До нижньої палати залежно від штату обирається від 35 до 400, а до верхньої - від 17 до 65 депутатів. Нижню палату очолює спікер, верхню - лейтенант-губернатор або голова.

Судова система у кожному штаті створюється на основі конституції та актів законодавчих зборів цього штату. Судова система кожного штату складається з кількох ланок:

- перша ланка - мирові суди, суди магістратів, поліційні суди, суди мерій, які розглядають дрібні кримінальні та цивільні справи;

- друга ланка - суди графств, округів, міські суди тощо - розглядають більшість кримінальних та цивільних справ;

- третя ланка - апеляційні суди - діють у великих штатах і розглядають апеляційні скарги;

- четверта ланка - вищі (верховні) суди штатів - виступають вищою судовою інстанцією і наділені апеляційною юрисдикцією щодо рішень нижчих судів, а також правом конституційного контролю над законодавством штату.

Система органів місцевого самоврядування ґрунтується на адміністративно-територіальному поділі США. Єдиної системи місцевих органів самоврядування немає. Компетенція органів місцевого самоврядування в США розширюється на основі тенденції децентралізації.

До регіональних структур влади у Великій Британії належать владні органи національних автономій, які функціонують у Шотландії, Уельсі, Північній Ірландії та заморських територіях, а також у графствах.

Місцеве самоврядування у Великій Британії побудоване за англосаксонською муніципальною системою. Ради обираються населенням, а голови виконавчої влади - радами.

Відсутність представників державної влади, яких призначає уряд на місцях, не означає, що місцеве самоврядування повністю звільнене від державного контролю. Форми контролю центральної влади за місцевим самоврядування є непрямими. Найширше використовується інспектування.

Особливу відповідальність за організацію місцевого самоврядування несуть Міністерство навколишнього середовища, а також комісари, які функціонують у деяких адміністративних одиницях, зокрема у Великому Лондоні, Мідленді та Південній Англії. Комісари кожного району щорічно подають звіти до комісії, яка складає офіційні послання і скеровує їх до місцевих органів.

У фінансовій сфері контроль центральної влади за місцевим самоврядуванням здійснюється аудиторами. Кандидатури аудиторів висуваються місцевими органами і затверджуються міністром навколишнього середовища. Інформацію про незаконну діяльність муніципальної влади аудитори скеровують до суду.

Висновки до підрозділу

Отже, у США регіональну владу становить влада суб'єктів федерації - штатів, які мають свою конституцію, законодавчу, виконавчу і судову владу, а також фінансову систему. Законодавчими органами у штатах є легіслатури і генеральні асамблеї, які мають двопалатну структуру. Виконавчу владу очолює губернатор, який має повноваження: керує апаратом виконавчої влади, здійснює призначення на вищі посади у штаті, має вплив на законодавчий процес штату. Судова система штату складається з: мирових, окружних, апеляційних судів та Верховного суду штату.

До регіональної влади Великобританії належать органи влади національних автономій, заморських територій і графств, а також великих міст-метрополій. Представницькі органи місцевого самоврядування обираються населенням, а голови виконавчої влади - радами. Державним органом, який здійснює контроль за органами самоврядування і координує їхню діяльність, є Міністерство навколишнього середовища.

Висновки

Отже, політична система як одна із частин або підсистем соціальної системи дає змогу виявити межі політики та політичних відносин, їхні елементи та взаємозв'язок між ними, функції та ін. Тобто поняття політичної системи дає можливість розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються насамперед місцем і роллю самої політики у суспільстві.

Політична система становить складне і специфічне явище в життєдіяльності суспільства, з внутрішньо організованими зв'язками і властивостями елементів. Її можна визначити як системну сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуванням, здійсненням влади та управлінням суспільством.

Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це -- внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взаємозв'язку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядкованість елементів; закономірні зв'язки між елементами. Структура дає змогу зрозуміти, яким чином організоване системне ціле.

У зв'язку з цим стрижневим елементом політичної системи виступає політична організація суспільства, що включає: державу та її установи, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, трудові колективи з своїми органами самоврядування.

Важливим елементом політичної системи є політична свідомість як невід'ємний компонент політичної діяльності людей. Вона являє собою відображення політичного життя суспільства в ідеях, поглядах, уявленнях, традиціях, соціально-політичних почуттях людини, соціальної групи, нації, народу. Політична свідомість -- це розуміння суспільством самого себе як політичної цілісності; в реальному житті вона виступає як сукупність відповідних знань і оцінок.

Значну роль у політичній системі відіграє політична культура, яка характеризує якісний стан політичних відносин і діяльності в суспільстві, а також розкриває ступінь соціально-культурного розвитку людини та міру її активності у перетворенні політичної дійсності.

Головні функції політичної системи -- це визначення цілей і завдань даного суспільства, а також мобілізація всіх ресурсів для досягнення цих цілей і регулювання режиму політичної діяльності. Функції інтеграції, легітимізації є не лише функціями політичної системи, а й духовно-культурної, економічної та інших систем.

Виконуючи свої функції, політична система забезпечує цілісний керівний вплив на суспільство як єдиний організм, що ефективно управляється політичною владою.

Таким чином, США є класичною президентською державою, а Великобританія - парламентською монархією. У той час, як в США президент є главою держави і главою виконавчої влади, у Великобританії уряд виконує функції виконавчої влади.

Існують також відмінності у складі, механізмах функціонування парламентів даних країн, і наслідком цього є відмінність у процесі прийняття рішень, затвердження законів.

Що стосується діяльності політичних партій та організацій, то, їх процедури створення і реєстрації у Великобританії є більш простішими та централізованими, у США цю відповідальність покладено на законодавство штатів.

У США та Великобританії існує двопартійна виборча система. У США найголовнішими партіями є Демократична та Республіканська, у Великобританії - Консервативна і Лейбористська партії. Виборча система є мажоритарною відносно більшості у кожній з даних країн.

Характерним для США є те, що регіональну владу становить влада суб'єктів федерації - штатів, які мають свою конституцію, законодавчу, виконавчу і судову владу, а також фінансову систему. До регіональної влади Великобританії належать органи влади національних автономій, заморських територій і графств, а також великих міст-метрополій. Законодавчими органами у штатах є легіслатури і генеральні асамблеї, які мають двопалатну структуру. Виконавчу владу у Великобританії очолює губернатор, який має повноваження: керує апаратом виконавчої влади, здійснює призначення на вищі посади у штаті, має вплив на законодавчий процес штату. Представницькі органи місцевого самоврядування обираються населенням, а голови виконавчої влади - радами. Державним органом, який здійснює контроль за органами самоврядування і координує їхню діяльність, є Міністерство навколишнього середовища.

Зробивши порівняльний аналіз, ми визначили спільні та відмінні риси даних політичних систем, кожна з яких є досить функціональною, тому може слугувати зразком високо рівня розвитку демократії.

влада партійний система регіональний

Список використаної літератури

1. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах / В.Г.Хорос, Г.И.Мирский, К.Л.Майданик и др. РАН ин-т Мировой экономики и международных отношений; отв. Ред. В.Г.Хорос.- М.: Наука, 1996.

2. Актуальные проблемы Европы.- М., Выпуски 192-1994гг.

3. Белов Г.А. Политическая система // Кентавр.- 1995.- № 2.

4. Белов Г.А. Фунции политической системы // Кентавр.- 195.- № 3.

5. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник.- К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000.

6. Гринстайн Ф. Американская партийная система и американский народ. / Пер. с англ. - М., 1990.

7. Кочетков А.П. Политические партии и политические системы // Вестник Московского университета. Серия 127. Политические науки.- 1998.- № 6.

8. Лернер М. Развитие цивилизации в Америке.- М., 1992.

9. Мельниченко В. Механізм стабільності: стримування і противаг // Віче.- 1994.- № 9.

10. Ордещук П. Американская политическая система: поиск эффективной демократии // Свободная мысль.- 1991.- № 18.

11. Политическая система США: актуальне измерения.- М.: Наука, 2000.

12. Політичні режими сучасності та перехід до демократії // С.Давимука, А.Колодій, Ю.Кужелюк та ін.- Львів, 1999.

13. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. К., 1996.

14. Селезнев Л.И. Политические системы современности: сравнительный анализ.- СПб, ТОО ТК «Петрополис», 1995.

15. Согрин В.В. Ветви государственной власти в США: Эволюция, взаимодействие, соперничество. // ОНС. - 2001. - № 1. С. 70 - 1989.

16. Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы // Социально-политический журнал.- 1994.- № 1-2.

17. Трипольский В. Оголенный нерв демократии // Віче.- 1996.- № 1.

18. Уилсон Дж. Американское правительство: пер. с англ..- М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1995.

19. Цыганков А.П. Политический режим // Социально-политический журнал.- 1996.- № 1.

Размещено на Allbest.ru