За песимістичним сценарієм прогнозується видобуток природного газу на території України - 20,8 млрд. м³ у 2010 р., 23,0 млрд. м³ - у 2015 р., 24,6 млрд. м³ - у 2020 р. та 26,9 млрд. м³ - у 2030 р.

Видобуток природного газу за межами України

За оптимістичним сценарієм прогнозується видобуток природного газу за межами України у 2010 р. - 2,5 млрд.м³, у 2015 р. - 6,2 млрд.м³, у 2020 р. - 6,9 млрд.м³, у 2030 р. - 12,2 млрд.м³, а за песимістичним - у 2010 р. - 2 млрд.м³, у 2015р. - 5,5 млрд.м³, у 2020 р. - 6,4 млрд.м³, у 2030 р. - 10,9 млрд.м³.

Однак на теперішній час не існує жодних підстав вважати видобуток нафти за кордоном реальністю.

Характеристика сучасного стану та розвиток газотранспортної системи

Газотранспортна система України (ГТС) складається з 37,6 тис. км газопроводів різного призначення та продуктивності, 73 компресорних станцій із 110 компресорними цехами, де встановлено 703 газоперекачувальні агрегати загальною потужністю 5,4 тис. МВт, 1607 газорозподільних станцій, 13 підземних сховищ газу загальною місткістю за активним газом понад 32,0 млрд. м³ та об'єкти інфраструктури.

На сьогодні близько 29% газопроводів відпрацювали свій амортизаційний термін, майже 60% експлуатуються від 10 до 33 років.

Забезпечення споживачів природним газом здійснюється газовими мережами тиском до 1,2 МПа, довжина яких становить близько 287 тис. км. Необхідний режим газопостачання в цих мережах забезпечують близько 51 тис. газорегуляторних пунктів (ГРП).

Система газопостачання природного газу тиском до 1,2 МПа має значний ступінь зносу і, крім цього, експлуатується в складних умовах інженерної інфраструктури населених пунктів. Так, 11,6 тис. км розподільчих газопроводів (або близько 7%) та 4,9 тис. газорегуляторних пунктів (або близько 14%) вже відпрацювали свій амортизаційний термін.

Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного та ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. До 2030 року буде завершено модернізацію та техпереоснащення газотранспортної системи з використанням найбільш сучасних та ефективних технологій.

На період до 2030 року в реконструкцію газотранспортної системи необхідно вкласти понад 92,4 млрд.грн.

Ядерна енергетика

АЕС в стратегії приділено найбільша увага. Деякі експерти навіть називають її не енергетичною, а «ядерною» стратегією.

З 2010 по 2030 роки запланована побудова 20 нових енергоблоків потужністю 1--1,5 Гвт (сьогодні в Україні діє 15 блоків потужністю 0,4--1 ГВТ). Витрати на модернізацію галузі оцінюються в 250 млрд. грн. і частково будуть покриті за рахунок експорту електроенергії. Передбачається також нарощувати об'єми здобичі уранової руди і виробництва уранового концентрату -- до 2015 року виробництво концентрату повинне покривати потреби діючих АЭС. При цьому Україна все одно виявляється енергозалежною, оскільки на її території немає заводу по виробництву паливних складок з уранового концентрату.

Прихильники атомної інтенсифікації на підтримку своєї позиції висувають «переконливий» аргумент: упор на атомну енергетику зараз роблять у всьому світі. І дійсно, в 31 країні працюють 440 атомних реакторів, а про плани розширювати свої атомні потужності вже заявили більше п'ятнадцяти держав, зокрема США, Великобританії, Франції, Швейцарії, Іспанії, Голландії, Фінляндії, Росії, Польщі, Латвії, Білорусі, Єгипту, Японії, В'єтнаму, Південної Кореї і Китаю. За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства (IEA), до 2030 року в світі буде витрачено більше 200 млрд. на розвиток атомної енергетики, а МАГАТЕ заявляє, що вже до 2020-го на долю атома доводитиметься 17% вироблюваній в світі енергії. При цьому IEA прогнозує, що значний приріст атомній енергетиці дасть Азія, що розвивається. Росія за рахунок реконструкції і будівництва нових реакторів протягом 15 років має намір збільшити свої потужності в два з половиною рази. Південна Корея і Китай збираються побудувати по 8 нових реакторів, Японія -- 12. Пішла по цьому шляху і Україна, якій, здавалося б, слід було пам'ятати про трагічні наслідки подібних ініціатив довше за інших. Але немає, до 15 енергоблоків передбачається додати ще двадцять. І все це лише за чверть століття.

Те, що у нас називають крокувати в ногу з часом, насправді для багатьох країн -- вимушена необхідність, про яку подумують лише зважаючи на подорожчання традиційного палива -- нафту і газ. На цьому ж фоні спішно озвучило свої стратегічні плани у сфері атомної енергетики і керівництво України. Але навіть якщо стрибок цін на газ дійсно і перетягнув ваги убік, м'яко кажучи, небезпечної атомної енергетики, варто визнати, що далеко не у всіх країнах. Наприклад, основний покупець російського газу -- Німеччина, що кілька років тому ухвалила рішення згорнути ядерну програму, навіть після російсько-українського газового скандалу не стала переглядати свою позицію. Поступово закриває атомні реактори Швеція. Ще недавно в стратегічні плани українського керівництва входило будівництво на нашій території лише 11 енергоблоків. Тепер ця цифра збільшилася удвічі, але, окрім збільшених ядерних амбіцій, істотно нічого не змінилося: болісні сумніви щодо безпеки атомної енергетики і проблема утилізації ядерних відходів як були, так і залишилися. Так само як і небажання населення погоджуватися на розміщення атомного виробництва у себе під боком.

У стратегії є проблема вибору атомних технологій при неминучому оновленні реакторного парку українських електростанцій. При розробці Концепції розвитку ПЕК намічалося, що Україна зважаючи на розвинену наукову базу повинна розглянути можливість розширення парку реакторів за рахунок залучення нових, раніше не вживаних в нашій країні технологій -- новітніх реакторів на швидких нейтронах, реакторів MOX fuel, а також давно використовуваних в світі важководяних (дейтерієвих) реакторів. Передбачалася заміна на них нині працюючих на всіх українських АЕС реакторів російського виробництва (ВВЕР). Проте нинішня стратегія в директивному тоні лаконічно указує, що «досвід експлуатації АЕС дозволяє Україні зробити вибір на користь реакторів типа ВВЭР/PWR». Іншими словами, Київ знову зробив ставку на Росію.

Один з лідерів атомної індустрії -- Франція має намір відновити свої атомні потужності реакторами третього покоління. Зараз для неї розробляється реактор, що охолоджується водою під тиском, дозволяє підвищити безпеку, зменшити дози опромінювання, яким піддається персонал, і скоротити викиди відходів в навколишнє середовище. Реактори третього покоління -- це поки що новинка на ринку атомної енергетики. Дозволити собі замовити розробку такого реактора змогли поки небагато: Фінляндія і Франція. При цьому Париж планує почати будівництво реактора тільки в 2007 році, а на реалізацію проекту відведено 5 років. Цікаво, яким чином Києву вдасться реалізувати свої грандіозні плани по будівництву 20 енергоблоків протягом 24 років? У стратегії закладена або утопія, або напівправда.

У стратегії відсутній найбільш важливий в політичному відношенні елемент, що стосується необхідності виробництва власного збагаченого урану. «Державами -- членами Групи постачальників ядерних матеріалів фактично введений мораторій на передачу технологій і устаткування для збагачення урану», -- мотивується в стратегії таке рішення.

В стратегії на відсутня відповідь на питання -- поховання ядерних відходів.

Ще один аргумент, підтверджуючий сумнівність енергетичного прориву нашої країни: колосальні витрати на будівництво АЭС. Не дарма після офіційної презентації енергетичної стратегії директор Всесвітнього банку по Україні, Білорусі і Молдові Пол Бермінгхем назвав її амбітною і дорогою. Він дипломатично натякнув, що при існуючої в цей час в Україні енергоємності ВВП в 5,4 % узяти 200 млрд. на реалізацію даної стратегії на тлі необхідності розвивати інші напрями (транспорт, охорона здоров'я) просто ніде. Створення великої кількості нових атомних реакторів, на його думку, не повинне бути пріоритетним стратегічним напрямом держави, адже будівництво енергетичних підприємств зажадає не одного року, а десятиліть. [139]

Вугільна промисловість

Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять 117,5 млрд.тонн, у тому числі
56,7 млрд.тонн - розвідані запаси, з них енергетичних марок - 39,3 млрд.тонн. Балансові запаси вугілля на діючих шахтах складають 8,7 млрд.тонн, з яких 6,5 млрд.тонн промислових, у тому числі майже 3,5 млрд.тонн, або 54% енергетичного.

Через недостатні обсяги капітальних вкладень у вугільну промисловість Україна має найстаріший серед країн СНД шахтний фонд, а його прискорене старіння призвело до формування негативного балансу виробничих потужностей. Зниження їх обсягу набуло сталої тенденції, яка вже є катастрофічною.

За період 1991 - 2005 рр. виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилась з 192,8 млн.тонн до 91,5 млн.тонн на рік або майже в 2,1 рази. При цьому останнім часом виробничі потужності використовуються лише на 85%.

Майже 96% шахт понад 20 років працюють без реконструкції. Через повільну реструктуризацію галузі в експлуатації знаходиться значна кількість дрібних і середніх збиткових неперспективних шахт.

Якщо Стратегія буде втілена в життя, то видобуток вугілля в Україні до 2030 року зросте майже в 1,7 разу, тобто з 78 млн. т в 2005 році до 130,2 млн.т. Виробничі потужності шахт через 24 роки досягнуть 144 млн. т вугілля в рік, а коефіцієнт їх використання складе 90 %, що зажадає введення в експлуатацію нових вугледобувних підприємств, а також приросту потужностей що вже діють. Потреби національної економіки в енергетичному вугіллі будуть забезпечені до 2030 року на 97,1 %, у коксувомк вугіллі -- на 72,6%.

Згідно базовому сценарію, споживання вугілля до 2015 року зросте до 98,7млн.т, до 2020 року -- до 107,6 млн. т, а до 2030году збільшиться в два рази (тобто з 65,9млн. т в 2005 році до 130,3млн.т). Якщо судити за оптимістичними прогнозами, то до 2030 року Україна споживатиме 153,5 млн. т вугілля, по песимістичних -- 114,9 млн. т.

Але викликає здивування той факт, що в розділі, присвяченій адаптації українського законодавства до європейських норм, спочатку написано, що «регулювання вугільної галузі в ЄС направлене на... зменшення державних субсидій», а на сім строчок нижче -- що Україні необхідно прийняти законодавчі акти, що визначають «види державної допомоги вугільній галузі».

Середня ціна 1 т товарної вугільної продукції в 2005 році становила 217,67 грн., а собівартість ? 231,43 грн., тобто збитки на 1 тонну складали 13,76 грн., загальний обсяг збитків по групі збиткових шахт - 1710,8 млн. гривень. За рахунок коштів держбюджету компенсовано витрати на виробництво у розмірі 1035,8 млн. грн., не профінансованими залишилися збитки в обсязі 675 млн. грн.

Таким чином виникає питання доцільності існування вугільної промисловості в державі.

Фінансове забезпечення розвитку ПЕК

Протягом наступних 2-5 років відбуватиметься поступове наближення ціни на електроенергію, газ природний та нафтопродукти до рівня цін на лібералізованих ринках ЄС.

Розвиток та функціонування паливно-енергетичного комплексу потребує значних інвестиційних ресурсів (базовий сценарій, ціни 2005 р.): до 2030 р. - 1045,0 млрд. грн., з яких:

млрд. грн.

Напрями фінансування	2006 - 2010	2011 - 2020	2021 - 2030	2006 - 2030
Усього у тому числі:	158,2	431,0	455,9	1045,0
Теплова енергетика	16,7	75,8	90,9	183,4
Гідроенергетика	2,8*	5,6	10,6	19
Розвиток електричних мереж	13,2	43,8	25,9	82,9
Ядерна енергетика	11,6**	79	117,6	208,2
Розвиток відновлювальних джерел виробництва електроенергії (без ГЕС)	1,1	3,0	3,0	7,1
Ядерно-паливний цикл	4,0	13,3	4,4	21,7
Вугільна промисловість	42,4	87,9	91,4	221,7
Нафтогазовий комплекс	65,6	122,6	112,1	300,3

^* - без урахування Ташлицької ГАЕС; ^** - з урахуванням інвестицій на введення Ташлицької ГАЕС-700 млн.грн.

В електроенергетиці - 500,6 млрд. грн.:

· модернізація, реконструкція, підвищення безпеки діючих АЕС, поводження з ВЯП та РАВ - 27,0 млрд. грн.;

· подовження терміну експлуатації АЕС - 11,7 млрд. грн.;

· введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків, Ташлицької ГАЕС та виведення з експлуатації блоків, які відпрацювали проектний та продовжений термін експлуатації - 169,5 млрд. грн.;

· підтримка потужностей у тепловій енергетиці за рахунок продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків, завершення реалізації пілотних проектів з реконструкції енергоблоків ТЕС, виведення зношених і введення нових потужностей - 16,7 млрд. грн.;

· комплексна реконструкція ТЕС з введенням нових енергоблоків та консервація енергоблоків, експлуатація яких є недоцільною - 166,7 млрд. грн.;

· реконструкції діючих і введення нових потужностей ГЕС, ГАЕС (без урахування ТГАЕС- 0,7 млрд.грн, фінасування якої здійснюватимется за статею «Ядерна енергетика») - 19,0 млрд. грн.;

· модернізація та розвиток електричних мереж з урахуванням заходів щодо інтеграції Об'єднаної енергосистеми України до енергосистем країн Європи - 82,9 млрд. грн.;

· розвиток відновлюваних джерел енергії для виробництва електроенергії - 7,1 млрд. грн.

У ядерно-паливному комплексі - 21,7 млрд. грн.:

· виробництво цирконієвого та уранового виробництва, забезпечення виробництва уранового концентрату до рівня повного забезпечення потреб АЕС - 20,4 млрд. грн.;

· будівництво заводу з фабрикації ядерного палива - 1,3 млрд. грн.

Для організаційного і науково-дослідницького забезпечення ефективного розвитку електроенергетики доцільним є створення національного інжинірингового центру енергетики.

У вугільній галузі - 221,7 млрд. грн. (48,0 млрд. грн. за рахунок бюджету, що підлягають щорічному уточненню при його формуванні):

· технічне переоснащення виробництва - 76,3 млрд. грн.;

· капітальне будівництво - 82,8 млрд. грн.;

· закриття шахт (реструктуризація) - 9,1 млрд. грн.;

· утримання гірничорятувальних служб і галузевих інститутів - 4,0 млрд. грн.;

· поточні ремонти та заміна обладнання - 49,5 млрд. грн.;

У нафтогазовому комплексі - 300,3 млрд. грн.:

· відновлення газотранспортної системи України, зокрема, трубопроводів та газоперекачувальних агрегатів - 92,4 млрд. грн.;

· будівництво нових потужностей ГТС для забезпечення зростання надходження природного газу - 47,0 млрд. грн.;

· капітальний ремонт та реконструкція основного обладнання магістральних нафтопроводів - 9,1 млрд. грн.;

· будівництво нових нафтопроводів - 3,5 млрд. грн.;

· модернізація обладнання та будівництво нових потужностей нафтопереробних заводів - 26,8 млрд. грн.;

· геологорозвідувальні роботи та видобування нафти і газу - 103,5 млрд. грн.;

· формування інфраструктури для забезпечення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів - 7,5 млрд. грн.;

· створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів - 10,5 млрд. грн.

Фінансування розвитку галузей ПЕК передбачається за рахунок:

· оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів;

· законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду;

· залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов'язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 р. №2711-IV;

· державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік;

· вдосконалення бюджетної, податкової, рентної політики, зокрема, визначення частки прибутку та рентних платежів на інновацію, що сприятиме стабілізації фінансового стану підприємств та активізації інвестиційної політики в паливно-енергетичному комплексі;

· розширення залучення зовнішніх кредитних ресурсів та інвестицій, зокрема, для реалізації програми інтеграції Об'єднаної енергосистеми України до ЄС.

ВИСНОВОК

України повинна розробляючи власну довгострокову політику по забезпеченню енергетичної безпеки повинна в першу чергу враховувати геополітичні плани США і Росії. Як показує дослідження у геополітичних планах цих країн домінування над Україною є однією з головних стратегічних цілей, за досягнення яких США та Росія ведуть між собою жорстку боротьбу.

При цьому саме ці країни мають і будуть мати в осяйному майбутньому вирішальний вплив на світовий розподіл енергоресурсів.

В свою чергу як показує дослідження сучасного та майбутнього стану світової енергетики у наступному десятиліття прогнозується світова енергетична криза пов'язана із збільшенням обсягів споживання дефіциту нафти та газу та спадом їх видобування.

З наступним десятиліттям починається ера глобальної енергетичної кризи, коли всі міжнародні відносини будуть будуватися навколо наявності і доступу до енергоресурсів. Це реальність, яка хоча широко і не афішується, але до якої світу скоро доведеться звикнути.

Фактично формується нова світова енергетична реальність. Де домінуючими силами будуть США та Росія

Унаслідок прогнозованого зниження рівня видобування нафти в промислово розвинених країнах можуть істотно вирости об'єми її імпорту, в першу чергу з політично і економічно нестабільних країн Персидської затоки та Латинської Америки. В зв'язку з цим зрозуміло, чим обумовлена все більш пильна увага основних країн - споживачів енергоресурсів і крупних міжнародних корпорацій до ресурсно-сировинної бази держав, що не входять до ОПЕК в першу чергу до Росії і підконтрольних їй сусідів на пострадянському просторі.

Протягом наступного десятиліття динаміка розвитку ситуації в області глобальної енергетики по всіх напрямах успадкує тенденції попереднього періоду. Частка традиційних енергоресурсів (нафта, газ) в сукупному споживанні первинних енергоносіїв збережеться на рівні 2003-2005 років, тобто близько 80%. Зниження інтересу до нафти можливо тільки починаючи з 2030 року.

У найближче десятиліття (у віддаленій перспективі до 2067-го) нафта залишиться провідним енергоджерелом, забезпечуючи близько 40% енергоспоживання. За нею йдуть природний газ (28%), вугілля (20%), поновлювані джерела (7%) і ядерна енергія (5%). Частки природного газу і нафти будуть рости, тоді як частки вугілля і ядерної енергії - скорочуватися. Можливо, що до кінця десятиліття рівень споживання ядерної енергії стабілізується і почне розширюватися сфера застосування альтернативних джерел, але це не вплине на базові тенденції принаймні протягом найближчих 15-25 років.

Як зазначено у роботі найбільший в світі споживач енергоресурсів - США вживають всі можливі заходи з метою свого забезпечення енергоресурсами у теперішній та майбутній час.

Для США домінування над Україною є необхідним оскільки здійснення планів американського світового панування вимагає насамперед встановлення гегемонії і контролю над Євразійським континентом оскільки згідно геополітичних планів США "у світі немає місця двом центрам багатства й імперії. Один організм повинний перемогти і знищити інші ... американці повинні зрозуміти, що це буде війна не на життя, а на смерть - боротьба вже не проти окремої нації, але проти цілого континенту".

Щоб зрозуміти важливість домінування Росії над Україною необхідно пам'ятати, що Росія розглядає крах Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою століття та справжньою драмою для російського народу. Як відомо з катастрофами борються, а їх наслідки усуваються.

В теперішній час для боротьби за контролем над світовими енергоресурсами необхідно мати сучасні збройні сили та стабільну економіку.

Дослідження доводить, що американська економіка вже давно існує за рахунок того, що має монопольний привілей друкувати світову резервну валюту стільки, скільки їй заманеться. В той час як реальний сектор економіки все більше занепадає. Держава має надзвичайно великий бюджетний дефіцит, зовнішній та внутрішній борг.

Така економічна політика вже призвела до, що провідні країни світу вже почали поступово позбавлятися доларових накопичень. Враховуючи тенденцію змінення бівалютних корзин Центробанків світу можливо спрогнозувати, що до 2015 року американський долар перестане бути засобом накопичень і відповідно світовою валютою. Наслідки цього для США будуть критичними. Фактично США протягом найкоротшого проміжку часу перетворитися на «Верхню Вольту з ядерними ракетами». Це може трапитися раптово протягом кількох днів, і приклад СРСР у 1991 році цьому підтвердження.

Хоча США мають найпотужніші у світі збройні сили і здатні знищити майже будь-яку країну світу але економічна криза вже призвела до того, що боєздатність збройних сил падає. Це пов'язано у першу чергу із браком коштів для утримання необхідної кількості військовослужбовців та своєчасного переозброєння та модернізації бойової техніки. Не останню роль у занепаді збройних сил США відіграє корупція найвищих гілках влади.

В цілому війна США проти Іраку довела те, що США здатні перемогти у війні більшість країн світу, які володіють великими запасами енергоресурсів і окупувати їх. Але все рівно не в змозі забезпечити себе енергоресурсами.

Таким чином розглянувши і проаналізувавши геополітичні плани США, залежність американської економіки від експорту енергоресурсів, стан та перспективи американської економіки, стан та перспективи збройних сил США. Можна зробити висновок про те, що фінансова піраміда США обрушиться, що викличе фундаментальне перетворення світової політичної економії.

Для Росії домінування над Україною завдяки її географічному розташуванню, досить потужною хоча і дуже енергоємною промисловістю, транзитним шляхам і людським ресурсам є важливою умовою існування Російської імперії.

В Росії після приходу до влади Володимира Путіна було відновлено керованість країною, повернуто у власність державі стратегічні галузі і підприємства і що, особливо важливо повернуто контроль над енергетичним сектором країни. Завдяки грамотної економічної політики Росія змогла залучити до країни величезні фінансові інвестиції, що дало поштовх для значного розвитку економіки та зростанню ВВП. Країна змогла погасити більшість зовнішнього боргу, значно зміцнити національну валюту, отримати бездефіцитній бюджет, значно підвищити рівень життя населення та соціальний захист населення, запровадити національні програми направлені на підвищення народжування, охорону здоров'я та інші соціальні програми.

Росія будує енергетичну наддержаву з найсучаснішим озброєнням. Саме у цій області Росію розігрує свої карти, повертаючись коло світових держав. При цьому прибутки від продажу енергоресурсів направлені на створення сучасної економіки та розробку новітніх технологій.

Росія розставляє фігури на світовій шахівниці так, щоб стати головною сполучною ланкою Євроазіатської економіки, яка, у свою чергу, буде залежна від російських енергоресурсів.

Завдяки швидкозростаючої економіки Росія успішно проводить військову реформу переозброює армію новими видами тактичного та стратегічного озброєння. Як зазначалося боєздатність російських збройних сил знаходиться на найвищому рівні з моменту розвалу СРСР. Новітні ядерні озброєння забезпечили захист на найближчі десятиліття.

На сьогоднішній день Росія “зібралася з силами” на стільки, що вже майже не приховує свої наміри. У Посланні Федеральнім Зборам у 2006 році президент Путін заявив: “Крах Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою століття. Для російського ж народу він став справжньою драмою. Десятки мільйонів наших співгромадян і співвітчизників опинилися за межами російської території...”.

Як відомо з катастрофами борються, а їх наслідки усуваються.

Росія розпочала активну економічну та територіальну експансії в країнах колишнього СРСР для відродження Російської імперії як мінімум у межах до 1991 року і наступне економічне та політичне домінування в світі. Прикладом цього є політика Росії по приєднанню (економічними засобами) Республіки Білорусь.

Враховуючи темпи розвитку економіки, стан збройних сил і величезні запаси енергоресурсів є підстави зробити висновок, що у найближчі десятиліття Росія є тією силою яка буде формувати нова світову реальність.

Таким чином враховуючи вищевикладене модно зробити висновок, що Україні при вироблення довгострокової політики по забезпеченню енергетичної безпеки недоцільно розглядати США (як силу яка може суттєво вплинути на формування цієї політики.

У той час, як Росія матиме для України вирішальне значення в забезпеченні енергоресурсами.

Україна лише частково забезпечена традиційними видами первинної енергії, а отже змушена вдаватися до їх імпорту. Енергетична залежність України від поставок органічного палива, з урахуванням умовно - первинної ядерної енергії, у 2000 та 2005 роках становила 60,7%.

У структурі споживання первинної енергії в Україні за минулі роки найбільший обсяг припадає на природний газ - 41%, тоді як в країнах світу питома вага споживання газу становить 21%; обсяг споживання нафти в Україні становить 19%, вугілля - 19%, урану - 17%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел - 4%.

Узагальнюваними показниками ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни є питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни (енергоємність ВВП).

Енергоємність ВВП України у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу і в 3,35 рази вище ніж у розвинених європейських країнах..

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком істотного технологічного відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільної галузевої структури національної економіки.

Вже зараз українська економіка існує виключно завдяки постачанням Росією дешевих енергоресурсів.

Необхідно усвідомити та на офіційному державному рівні визнати, що в теперішній час побудова сильної, економічно розвиненої держави за національною ознакою не можлива, крім випадків володіння державою значними природними багатствами. Але в цьому разі одразу виникне питання збройного захисту цих багатств, що теж в одинак не можливо.

Росія енергетичними важелями, які здатні розорити Україну протягом року. Саме від цін на російські енергоносії, від російського ринку і від готовності крупних російських компаній співробітничати з Україною залежить стан її економіки і відповідно бюджетів на всіх рівнях. Приклад російсько-білоруського протистояння показує, що Росія застосує будь-які економічні важелі впливу. Україна не зможе нічого протиставити своєму постачальнику енергоресурсів.

Україні дуже важливо зрозуміти, що час коли велися переговори стосовно вартості енергоносіїв, залишилися у минулому. Настав час коли буде вирішуватися питання постачання енергоносіїв взагалі.

Україна повинна поспішати, оскільки зростання цін на енергоресурси і особливо на газ у найближчі роки будуть знищувати українську економіку, тим самим знижуючи «частку вкладу» при будівництві будь-якого союзного утворення з Росією тим знижуючи свій статус в ньому.

Враховуючи вищевикладене вважаю, що ця робота забезпечує реалізацію цілей і завдань відповідно о поставленого предмета досліджень.

Я хотів би завершити роботу словами, сказаними про колишній СРСР, в складі, якого Україна була другою за значенням республікою, його найзапеклішим та найжорстокішим ворогом - Адольфом Гітлером: «Східний народ виявився сильнішим, і майбутнє по справедливості належить йому».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «День» № 45, 16 березня 2007, http:www.day.kiev.ua/178745

2. Лукашевич В.М. Глобалистика: Учебное пособие. - 3-е издание. - Львов: «Новий світ-2000», 2006. - 540 c/

3. "Global Research", Канада, 19 жовтня 2006

4. "Corriere Della Sera", Італія, 26 січня 2007 (надруковано)

5. NEWSru.com :22.11.2006 р.

6. 02/02/2007 РИА Новости

7. InoPressa 8 грудня 2006.

8. ("Forbes", США 09.07.2006)

9. (NEWSru.com 22 січня 2007 року).

10. NEWSru.com 21 грудня 2006 року.

11. 22/01/2007 - РИА Новости.

12. NEWSru 22 січня 2007 року

13. NEWSru.com 22 листопада 2006 року.

14. Відомості офіційного сайту ВАТ «ГАЗПРОМ»

15. "The Times", Великобританія 08 листопада 2006 року

16. NEWSru.com 31 жовтня 2006 року

17. 28/11/2006 РИА Новости

18. ("United Press International", США, 29 серпня 2006 року)

19. NEWSru.com :: 1 лютого 2007 року

20. ПЕРВЫЙ КАНАЛ 06.05.2006 року.

21. "The Financial Times", Велика Британія 05 грудня 2006

22. РИА Новости 07/12/2006

23. 06/12/2006 15:45 РИА Новости.

24. Подробности 20 квітня 2006 року.

25. Подробности 26 квітня 2006 року.

26. Подробности від 02.02.2006 року

27. "The Financial Times", Велика Британія, 07 квітня 2006 року.

28. NEWSru.com 10 жовтня 2006 року, ("The Times", Великобританія) 11.10.2006

29. "The International Herald Tribune", США 23 жовтня 2006

30. РИА Новости 28.11.2006 року.

31. ("The International Herald Tribune" США, від 12 січня 2007 року, надруковано на сайті http://www.inosmi.ru/translation/232176.html)

32. http://ukrnafta.ua/digest/dgazpdoide201206.html

33. NEWSru.com :: 15 листопада 2006 року

34. "The Wall Street Journal", США, 29 грудня 2006

35. ИНТЕРФАКС 29  листопада 2006  року

36. ("Newsweek", США від 28 серпня 2006)

37. 06/12/2006 - РИА Новости.

38. 23/01/2007, - РИА Новости.

39. NEWSru.com :: 23 січня 2007 року.

40. ГЕОПОЛИТИКА В ЭПОХУ ГЛОБАЛИЗАЦИИ Г. Зюганов (журнал "Наш современник", N10, 2002 рік)

41. "Asia Times", США 18 січня 2006 року,

42. "China Daily", Китай, 12 січня 2006 року

43. "Blamіng 'undervalued' yuan wіns votes, Asіa Tіmes Onlіne, February 26, 2004

44. 15 січня 2007, 08:00 http://www.ukrbiznes.com/news/estate/24867.html

45. Подробности, 15 лютого 2007

46. 30 жовтня 2006 року http://www.americaru.com/news/18699

47. "The Weekly Standard", США 14 сентября 2006 надруковано на сайті http://www.inosmi.ru/translation/229927.html

48. 29 серпня 2006 року. GMT -5 URL: 24.01.05 від 09.03.2005

49. PDA.Lenta.ru: 2006/01/20

50. "City Pages", США від 13 вересня 2005 року.

51. NEWSru.com :: 5 листопада 2006 року.

52. Permanent URL: 24 жовтня 2006 р.

53. 05/02/2007 - РИА Новости

54. 24/01/2007 15:48 РИА Новости.

55. 15/01/2007 17:24 - РИА Новости.

56. NEWSru.com :19 грудня 2006 року

57. NEWSru.com :20 грудня 2006 року:

58. ИНТЕРФАКС, 21 грудня 2006 року

59. ("The Boston Globe", США) 31 серпня 2006 року,

60. «Білоруські новини» від 06 лютого 2007 року.

61. газета КОММЕРСАНТЪ №83 (№ 3414) від 12.05.2006 року.

62. «Интерфакс» 19 грудня 2006 року

63. ИНТЕРФАКС, 9 січня 2007 р.

64. Білоруський Ринок №2 (737), 15 - 22 січня 2007:

65. NEWSru.com 10 січня 2007 року.

66. NEWSru.com від 12 січня 2007 року

67. 15/01/2007 РИА Новости.

68. NEWSru.com від 17 січня 2007 року

69. Білоруський Ринок №50(735), 25.12.2006 - 01.012007

70. Подробности 26 січня 2007 року.

71. NEWSru.com :: У Росії 26 січня 2007 року.

72. Білоруський Ринок №5(740), 5-12 лютого 2007 року

73. ИНТЕРФАКС 1 лютого 2007  року.

74. ИНТЕРФАКС - 1/02/ 2007  року

75. ИНТЕРФАКС 10  листопада 2006  року

76. РИА Новости 21/12/2006 року.

77. 8 грудня 2006 року ИНТЕРФАКС.

78. ИНТЕРФАКС 29 листопада 2006 року

79. "L'Espresso", Італія, 18 вересня 2006.

80. NEWSru.com 25 вересня 2006 року.

81. 10/02/2007 05:22 РИА Новости

82. ИНТЕРФАКС 29 листопада 2006  року.

83. Радіо "Голос России".

84. NEWSru.com 12 січня 2007 року.

85. ИНТЕРФАКС 26  січня 2007  року,

86. РИА Новости 27/01/2007.

87. 31/01/2007 17:09 РИА Новости.

88. NEWSru.com :: 27 жовтня 2006 р.

89. 01/12/2006 13:48 РИА Новости.

90. ИНТЕРФАКС 31  жовтня 2006 року

91. РИА Новости 24/10/2006 року.

92. NEWSru.com 12 січня 2007 р

93. 15 січня 2007 року ІНТЕРФАКС.

94. 22 вересня 2006, РІА Новости.

95. "День", Україна 26.07.2006 року

96. 18/01/2007 - РИА Новости.

97. NEWSru.com :: 7 лютого 2007 р.

98. ПЕРВЫЙ КАНАЛ від 04.12.2006 року.

99. Корреспондент.net 10 лютого 2006

100. 24/01/2007 - РИА Новости

101. 13/10/2006 РІА Новини.

102. 18/01/2007 - РИА Новости.

103. NEWSru.com від 21.01.2007 року.

104. NEWSru.com 12 січня 2007 р

105. Офіційний сайт КМ України. «Енергетична стратегія України на період до 2030 року» - Розпорядження КМ України від 15 березня 2006 р. N145-р

106. «Інформаційний бюлетень 2000» від 14.04.2006 року

107. РИА Новости від 25/10/2006 року.

108. Подробности від 25 вересня 2006 року.

109. NEWSru.com :: ноября 2006 року.

110. "Christian Science Monitor", США від 10 січня 2007 року,

111. Newsweek, США від 15 січня 2007 року

112. Подробности від 13 січня 2007 року.

113. «Gazeta Wyborcza» Польща,

114. ("West East", Канада), 24 жовтня 2006 року, Подробности, 21 грудня 2006 року.

115. Подробности, 23 жовтня 2006 року.

116. 13/04/2005 РИА "Новости" та Відомості офіційного сайту ДП НАЕК «Енергоатом»

117. Подробности, 23 вересня 2006 року.

118. www.ПРАВДА.com.ua, 22.01.2007 року.

119. Баскаков А.я., Туленков Н.В. методология научного исследования: Учебное пособие. - 2-е издание., испр. - К.: МАУП, 2004.- 216 c. - 264 с.

120. Храмов В.О., Бовтрук Ю.А. Зовнішньоекономічна політика: Навч. Посіб. - К.: МАУП, 2002.

121. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. - М.: Междунар. 2005. - 256 с.

122. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование. М.: Алгоритм, 2000.

123. Панарин А.С. Політологія: Учеб. - М.: Проспект, 1997.

124. Бебік В. Політологія для політології і громадянина: монографія - К.: МАУП, 2003. - 424 с.

125. Політологія. Підр. За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Гобатенка - К., «Академія» 2005.

126. О.Субтельний. Україна історія, Київ «Либідь» 1992.

127. Кудряченко А.В., Рудич, Ф.М., Храмов В.О. Геополітика: Підручник - К.: МАУП, 2004 - 296 с.

128. Панарин А.С., Глобальное политическое прогнозирование. М.: 2000. - 352с.