Системний підхід і комп'ютерне моделювання в політичному прогнозуванні

Размещено на http://www.allbest.ru

Тема: «Системний підхід і комп'ютерне моделювання в політичному прогнозуванні»

Зміст

Поняття прогнозування

Комп'ютери - інструмент політичних технологій

Комп'ютерне моделювання

Моделі та методи моделювання

Використання комп'ютерної моделі

Висновок

Список використаної літератури

Поняття прогнозування

Прогнозування - це випереджальний уявлення про дійсність. Воно є різновидом інтелектуальної діяльності людини, однією з функцій людської свідомості. Основна причина, що спонукає людину займатися прогнозуванням, полягає в тому, що існують явища, майбутнього яких він не знає, але це майбутнє має важливе значення для рішень, прийнятих ним у даний час. Тому людина прагне подумки проникнути в це майбутнє. І природно прагнення людини знизити рівень цієї невизначеності.

Саме за допомогою прогнозу суб'єкт управління може вже сьогодні визначити, яка з програм найбільш оптимальна. Під прогнозом розуміється науково обгрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни їх досягнення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.

Політичне прогнозування є не тільки розповсюдженим способом визначення прийдешніх політичних явищ і подій. Воно являє собою важливий інструмент управління політичними процесами, масовою свідомістю і поведінкою. Прогноз в політиці не лише «пророкує»-яке політичне подія, але й стає чинником його настання або запобігання. Вивчення методологічних проблем політичного прогнозування дозволяє підняти рівень достовірності продукуються прогнозів, а, отже, підвищити керованість розвитку політичної системи та общества.Однім з важливих напрямків прогнозування суспільного розвитку є політичне прогнозування, об'єктом якого виступає політика (внутрішня і зовнішня), а предметом - пізнання можливих станів політичних подій, явищ, процесів.

Політичне прогнозування - процес розробки науково обгрунтованого судження про ймовірносно розвитку політичних подій, шляхи і терміни його здійснення. Прогнозування є однією з форм передбачення. Його основною метою є підвищення ефективності і результативності прийнятих рішень, розробка конкретних рекомендацій для практичної діяльності. Основні цілі прогнозування: уникнути небажаних результатів розвитку подій, пристосуватися до неминучого; прискорити імовірний розвиток конкретного явища в бажаному напрямку.

Політичне прогнозування - це частина практичної політики. Прогнозів висловлюється багато. Щоб не заплутатися в їх потоці, потрібно мати певну типологію прогнозів. Вона може будуватися на різних критеріях залежно від цілей, завдань, об'єктів, характеру, періоду попередження, методів і др

Для прогнозування політичних процесів велике значення має знання політичної обстановки, тобто сукупності факторів та обставин, що визначається станом відносин різних політичних сил - політичних партій, соціальних груп і умов, в яких здійснюється їх взаємодія.

Комп'ютери - інструмент політичних технологій

Наш світ переживає період інтенсивного освоєння комп'ютерів та комп'ютерних технологій в різних сферах суспільного життя, в тому числі і в політиці.

Сучасна виборча кампанія немислима без комп'ютерів: це складання та аналіз списків кандидатів і виборців, обробка даних соціологічних досліджень про орієнтаціях електорату, оцінка соціально-політичної обстановки в країні і по окремих регіонах, рейтинг популярності та впливовості політичних лідерів і істеблішменту, моніторинг цих процесів, складання прогнозних комп'ютерних карт оцінки кризових ситуацій, моделювання електоральної поведінки, прогнозування результатів голосування, підведення його підсумків. Наприклад, Державна автоматизована система "Вибори", що почала діяти в ході виборчої кампанії-95.

Якість, оперативність, доступність, ефективність - ось складові усе більш широкого застосування в політичному житті суспільства електронних технологій.

Можливості комп'ютерного моделювання - системний підхід

Проблема моделювання в соціально-політичній сфері актуалізувалася не випадково. Це - не данина моді і не примітивна рефлексія політолога на нові можливості ЕОМ. Сама політичне життя ускладнилася настільки, що адекватна оцінка того, що відбувається стала неможливою без застосування спеціальним чином формалізованих процедур.

Сьогодні ж і традиційних соціологічних опитувань виявляється недостатньо. Позначається, по-перше, нестабільність, потребує обліку всієї сукупності суттєвих факторів в динаміці: жоден з них не може апріорно бути зарахований до числа безумовних констант. По-друге, в умовах "революції згори" політичні еліти явно "пішли у відрив" від основної частини населення, основні політичні події слабо корелюють з його настроями. Не може не позначатися і неоднозначність можливої інтерпретації, що ставить результат дослідження в залежність від ідеологічної упередженості, матеріальної залежності, особистої відданості аналітика.

Все це робить малоефективними багато апробовані методи дослідження, включаючи ворожіння на простих і парних розподілах відповідей на питання не завжди сумлінно складених і поширених анкет. Необхідність обліку повної сукупності аспектів, учасників і факторів політичного процесу та їх стійкості потребує системного підходу.

Розглянемо основні аспекти системного підходу.

Системно-компонентний аспект відбиває вивчення складу системи. При цьому виділяються такі компоненти, взаємодія яких забезпечує властиві тільки системі в цілому якісні особливості. Наприклад, можуть бути виділені чинне ланка (компонент, безпосередньо реалізує цілі системи) і забезпечує ланка (тобто компонент, що забезпечує функціонування системи).

Системно-структурний аспект передбачає дослідження внутрішніх зв'язків і взаємодії елементів системи. Структура розуміється як внутрішня форма системи, що визначає спосіб взаємодії компонентів системи. Структура надає системі цілісність, утворюючи взаємозв'язку, як правило, на декількох рівнях стійкої взаємодії компонентів.

Системно-функціональний аспект передбачає вивчення інформаційно-функціональних залежностей між компонентами даної системи; між компонентами і системою в цілому; між системою в цілому і іншою системою, до складу якої вона входить. Функціональне опис компонентів повинно бути доцільним і ієрархичним. Зазвичай виділяють координацію (горизонтальне узгодження функцій) і субординацію (узгодження функцій по вертикалі).

Системно-інтегративний аспект передбачає дослідження цілісних властивостей системи, не властивих жодному з її компонентів

Системно-комунікаційний аспект відображає вивчення системи у взаємодії з навколишнім середовищем

Системно-історичний аспект спрямований на вивчення ретроспективи і перспективи розвитку системи, вимагає розгляду системи як процесу, в єдності її генезису, функціонування та розвитку.

Дослідження складних систем передбачає врахування в тій чи іншій мірі всіх вищеназваних аспектів або тих чи інших складових - все залежить від конкретної задачі.

Для характеристики політичної обстановки в сучасному світі застосовне поняття системної кризи. У цій ситуації необхідно радикальна зміна її структури, формування нових елементів і скасування старих, зміна нормативної основи їх взаємодії. При цьому важливо постійно враховувати реакцію суспільства, здатну зруйнувати нестійку на перехідному етапі політичну систему, а разом з нею і весь суспільний організм. Іншими словами, вітчизняна політика потребує сьогодні в надійному аналітичному інструментарії, що дає можливість оперативно проводити багатоаспектні комплексні дослідження

При розгляді соціально-політичних процесів в якості базової системи приймається, як правило, конкретна соціальна спільність (країна, адміністративно-територіальне утворення, виробничий колектив, законодавчий орган, апарат виконавчої влади, партія і т п.). Метою дослідження може стати виявлення умов стійкості даної системи (збереження системної якості), досягнення мети при збереженні стійкості або запрограмованої дезінтеграції, шляхів адаптації до змін зовнішніх умов і т.п.

Комп'ютерне моделювання

Потреба у використанні комп'ютерного моделювання виникає за наявності таких обставин:

· Наявність широкого інформаційного масиву і великого числа досліджуваних параметрів, що робить неможливим або неефективним використання традиційних, неавтоматизованих методів обробки емпіричних даних;

· Динамічний характер досліджуваних процесів, що не залишає часу для "ручної" обробки інформації;

· Багатоваріантний, імовірнісний характер розвитку;

· Потреба в прогнозуванні розвитку подій з розрахунком ймовірності реалізації того чи іншого сценарію;

· Залежність дослідника і пов'язана з цим потреба суживания зони суб'єктивної інтерпретації.

Залежно від поставленої мети створюється модель, яка відтворює самі необхідні елементи і відносини, - а саме ті, від яких у першу чергу залежать формування та збереження системної якості або досягнення мети. Сама ж якість замінюється на результуючу спрощеного взаємодії. Виникаюча при цьому імітація реальної системи є її моделлю, що стає безпосереднім об'єктом дослідження. Процес створення вторинного об'єкта, а також імітації на ньому реальних процесів і є моделювання.

Незалежно від сфери його застосування, комп'ютерне моделювання грунтується на принципах, відступ від яких робить його застосування необгрунтованим. Це:

· Системний підхід до опису досліджуваного об'єкта;

· Правильне, що відповідає цілям дослідження, визначення аспекту системного дослідження;

· Правильне, що відповідає цілям дослідження та аспектам системного підходу, визначення структури об'єкта, облік всіх істотних для його поведінки в даних умовах елементів і параметрів у їх взаємозв'язку;

· Уніфікація операціонального понятійного апарату;

· Виявлення і опис єдиних, "наскрізних" законів, яким підкоряється поведінку всіх елементів системи та їх взаємодія;

· Побудова єдиної концептуальної моделі, оптимально з точки зору поставленої мети деталізує поведінку системи та її елементів і зв'язує єдиною логікою загальні характеристики системи і всі їхні приватні прояви;

· Адекватність концептуальної моделі та її математичного опису;

· Достовірність і повнота емпіричної інформації;

· Відносна стабільність, що дає підставу стверджувати, що час дослідження пренебрежимо мало в порівнянні з часом істотної зміни її параметрів.

Взагалі необхідно розуміти, що всяка модель є лише віддзеркаленням реального явища. Що ж стосується математичної і тим більше комп'ютерної моделі, то вона - відображення вторинне, відтворююче концептуальну модель реальної системи, а не систему безпосередньо. Тому при використанні комп'ютерних моделей необхідно проявляти обережність і ясно уявляти собі межі застосовності кожної з них.

Тим не менш, область застосування комп'ютерного моделювання в соціально-політичній сфері досить широка. Це - виявлення реальних структурних елементів системи і середовища, що впливають на розвиток політичної ситуації, оцінка можливих варіантів розвитку подій і ризику, прогнозування результатів виборів, коректування виборчої компанії і т.п.

Практика довела ефективність математичного та комп'ютерного моделювання соціально-політичних процесів. Більш того, можна, мабуть, припустити, що чим меншим обсягом емпіричної інформації можна обмежитися при використанні конкретної моделі і чим менше залишається місця для інтерпретації результатів, тим менше ймовірність суб'єктивного спотворення прогнозу.

Побудова моделі з використанням комп'ютерної техніки містить у собі чотири необхідних етапу.

На першому формується єдиний теоретичне уявлення про досліджувану систему - її концептуальна модель. Побудова концептуальної моделі припускає привласнення усіх істотних для вирішення даної задачі компонентам системи відповідних понять, виявлення та вербальне опис найбільш суттєвих факторів і показників розвитку, залежностей і закономірностей.

На другому етапі опис концептуальної моделі перекладається на мову математичних символів: створюється математична модель системи.

На третьому етапі перекладення математичної моделі на мову програмування доступний ЕОМ, дає в руки дослідника комп'ютерну модель, що дозволяє дослідникам працювати з цифровою емпіричної інформацією.

Нарешті, на четвертому етапі, вводячи в математичну або комп'ютерну модель емпіричну інформацію про досліджувану систему, замінюючи математичні символи на кількісні показники, ми отримуємо інформаційну модель досліджуваної системи. Остання і дає нам можливість з тією чи іншою мірою достовірності оцінювати реальну ситуацію і прогнозувати її наслідки, іншими словами, ставити експеримент.

Моделі та методи моделювання

Одним з найбільш поширених і простих методів комп'ютерного моделювання є метод комп'ютерного тестування. Суть його - в співставленні параметрів досліджуваного об'єкта з еталонними наборами параметрів.

По суті, методом комп'ютерного тестування вирішується найпростіша задача структуризації - виявлення сукупностей елементів середовища, близьких до досліджуваної системі або в тій чи іншій мірі віддалених від нього, в крайньому варіанті - йому протилежних. Критерієм визначення структур є при цьому параметри досліджуваної системи.

Ось лише деякі типові питання, відповідей на які чекають від аналітика: Посилиться чи і наскільки підтримка того чи іншого соціального проекту, якщо збільшиться кількість громадян, незадоволених існуючими порядками? Як зміниться підтримка даного кандидата в депутати електоратом, якщо більшому числу виборців вдасться вселити почуття громадянської відповідальності? Від чого ще й як залежить результат? Для відповіді потрібно досліджувати взаємозв'язки між змінами чисельних значень відповідних параметрів. У цьому випадку застосуємо, наприклад, метод динамічного аналізу статистичних даних. Саме застосування такого роду методів дозволяє говорити про проведення експерименту на конкретній інформаційній моделі в строгому сенсі цього поняття.

Кожна з описаних вище моделей є досить ефективним засобом вирішення конкретних завдань політологічного дослідження в тому чи іншому аспекті системного підходу.

Але на практиці найчастіше потрібна багатоаспектне розгляд проблеми. Тоді застосовуються більш складні методи, - наприклад, структурно-логічне, або комунікаційне, моделювання. Така модель дозволяє відповісти на два принципово важливих для управління питання: перспективи досягнення мети і її сумісність зі стабільністю системи.

Кожен політик, державний чи партійний чиновник стикається з проблемами подібного роду повсякденно. Чи отримає підтримку населення підготовлене адміністрацією рішення або його прийняття викличе загрозливу хвилю протестів? Чи може депутатська фракція розраховувати на те, що її законопроект отримає підтримку більшості в представницькому органі? Чи є у даного кандидата в депутати або на посаду президента шанси на перемогу і які вони? І нарешті, якщо в даному виді проект рішення адміністрації, законопроект, передвиборна програма дають занадто мало шансів на успіх, то що треба зробити для позитивного рішення?

Зрозуміло, всяка соціальна спільність неоднорідна, будь то населення регіону або депутати парламенту. Одна і та ж обстановка по-різному впливає на соціальне самопочуття, настрій людей, що належать різним соціальним групам. Неоднаковий і політичний потенціал, ступінь впливу цих груп, їх активність і готовність до рішучих дій.

Достовірність результату, одержуваного за допомогою структурно-логічного моделювання, залежить, зрозуміло, від адекватності вхідної інформації. Багато що визначається і якістю концептуальної моделі, в тому числі вдалим виявленням структурних елементів середовища і характеризують їх показників.

Застосування комплексу описаних та інших моделей дозволяє, таким чином, виявити реальну структуру суспільного середовища, місце і стратегію поведінки конкретного суб'єкта в цій структурі, розрахувати розстановку політичних сил по їх відношенню до наявних проблем і за ступенем впливу на вирішення конкретних питань, розробити найбільш ефективну стратегію і тактику реалізації поставлених цілей. Може з'ясуватися та їх недосяжність. Це теж корисно: якщо проект не має шансів, про це краще дізнатися заздалегідь і не втрачати даремно авторитет і популярність, час і гроші, намагаючись досягти неможливого.

Багато аналітиків давно вже і з повною підставою характеризують обстановку в сучасному світі як системна криза. Ця ситуація несе в собі небезпеку руйнування, реальність якої підтверджена вже досвідом Радянського Союзу. Будь-який відповідальний політик незалежно від його ідеологічних уподобань повинен усвідомлювати необхідність надійного функціонування політичної системи в будь-який момент динамічного стану, коли колишні її елементи скасовані, а нові ще не сформовані. При цьому важливо всерйоз сприймати реакцію суспільства, здатну зруйнувати нестійку політичну систему, а разом з нею і весь суспільний організм. Зміна політичних структур не можна здійснювати, не виходячи з їх нового функціонального призначення.

Іншими словами, вітчизняна політика потребує сьогодні в надійному аналітичному інструментарії, що дає можливість оперативно проводити багатоаспектні, комплексні системні дослідження. Без цього навіть сумлінна політична діяльність здатна привести політичний світ до фіналу, спіткало СРСР.

Використання комп'ютерної моделі

Щоб простежити логіку роботи, наведемо опис однієї з найбільш простих комп'ютерних моделей (оскільки комп'ютер в явному вигляді перед нами відсутня, обмежимося словесним описом).

Припустимо, ми хотіли б мати модель, що дозволяє виявляти політичні орієнтації учасників політичного процесу, починаючи від підготовки до виборів і до парламенту (фракції, об'єднання депутатів і т.п.).

В якості еталонів візьмемо програмні документи ряду (десяти) політичних партій, по можливості представляють різні грані політичного спектру Росії. З безлічі критеріїв класифікації використовуємо наступні: по ідеологічної спрямованості доктрин; по ролі в політичній системі; по цілям і завданням економічної, соціальної орієнтації; внутрішньопартійної діяльності і т.д.

Параметрами для порівняння може бути вибраний набір альтернативних підходів до вирішення найбільш характерних питань, відповіді на які в своїй сукупності дають достатньо підстав для політичної ідентифікації об'єкта.

Параметри для порівняння:

1. Відмова від марксизму - догматичне слідування марксизму

2. Класовий підхід - заперечення класового підходу

3. Багатопартійність - однопартійна система

4. Переслідування інакодумства - деідеологізація

5. СНД - унітарна держава

6. Планова економіка - ринок, вільне підприємництво

7. Приватна власність на засоби виробництва - суспільна власність

8. Обвальна приватизація - відмова від приватизації

9. Відмова від державного регулювання економіки - державне регулювання

10. Приватні, фермерські господарства - державні та колективні

11. Партія авангардного типу - партія парламентського типу

12. Широкі економічні зв'язки - ізоляція, опора на власні ресурси

13. Децентралізація, компроміс, консенсус - принципи демократичного централізму

14. Відсутність чітких критеріїв соціальної бази - партія певного класу

15. Демократичне вирішення питань - сувора дисципліна

Тестування проводиться групою експертів за шкалою (від нижньої планки - 0 до 100 умовних одиниць: наприклад, повна відмова від марксизму - 0 ум. Од.; Догматичне слідування йому - 100 ум. Од. Реальна позиція небудь партії буде знаходитися в цьому діапазоні , припустимо 25 ум. од.).

Таким чином проводиться оцінка документів і дій тієї чи іншої партії по всім обраним для порівняння параметрам. У результаті виходить сукупність точок позначених для кожної партії-яким символом (*), (х), (о) чи кольором (умовно можна називати "графіком" тієї чи іншої партії).

На екрані комп'ютера буде представлено наступне зображення (див. схему), де по горизонтальній осі представлені 15 обраних нами для порівняння параметрів, по вертикальній осі відповідними символами позначені усереднені експертні оцінки в діапазоні від 0 до 100.

Відповідаючи на передбачені програмою запитання, дослідник може побудувати криву власних переваг (позначена (с) або експертно оцінити проходження тієї чи іншої політичної сили або лідера деяким політичним пристрастям).

Ця вельми проста, навіть примітивна модель, може багато в чому допомогти політику і політологу.

Для групи засновників партії. З її допомогою легко і швидко протестувати знаходження розробленої партійної доктрини в різній частини політичного спектру.

* Якщо "ніша" зайнята, необхідно змінити програмні установки (підсилити), щоб "перетягнути" електорат конкурентів на свою сторону, або піти в іншу частину політичного простору і охопити іншу групу виборців.

* Пройшовши з комп'ютером (сучасний комп'ютер уміщається в портфелі) по підприємствам, організаціям регіону, можна отримати сукупний політичний портрет пристрастей і орієнтації майбутніх виборців.

* Проаналізувавши підсумки сукупного (репрезентативного) обстеження, прийняти рішення про тезах виборчої програми того чи іншого кандидата (партії), бажаючих виставити в даному виборчому окрузі свою кандидатуру.

* Вести комп'ютерний моніторинг зміни політичних орієнтацій електорату і конкурентів в ході виборчої кампанії, коректуючи свою програму і дії.

* Продовжити подібне тестування, розглядаючи в якості об'єктів дослідження вже не політичні партії, а їх концентрований вираз у вигляді парламентських фракцій. Перелік можливостей можна продовжити. Модель дозволяє отримувати названі результати практично миттєво,

Безумовно, подібна модель досить проста і носить в основному навчальний характер. Результати її застосування слід розглядати як перше наближення, як вихідні дані для визначення напрямків подальшого дослідження.

Висновок

прогнозування політичний комп'ютерне моделювання

Системний підхід і комп'ютерне моделювання - ефективний, але недостатньо ще затребуваний в політиці та політології інструментарій. У результаті не використовуються можливості експериментування на моделі, і експеримент часто ставиться на реальному соціумі. Негативні наслідки при цьому великі. У практичному відношенні - намічені цілі нерідко залишаються недосягнутій. У науковому - будь-який масштабний експеримент на соціумі істотно змінює його параметри, і результати експерименту не можуть бути повною мірою використані для аналізу наступної ситуації. У моральному - жертвою невдалих експериментів стають живі люди.

Розвинені країни Заходу, до досвіду яких найчастіше звертаються сьогодні вітчизняні дослідники і політики, мають сформувалася протягом тривалої еволюції модель відбуваються в суспільстві процесів - парламент. У конкуренції партійних фракцій відображено тут реальна взаємодія корпоративних інтересів, присутніх в громадянському суспільстві. У Росії, Кпрімеру, така модель поки лише формується. На цьому етапі попередня апробація та відпрацювання соціально-політичних проектів і програм на штучних моделях представляється насущно необхідною.

Список використаної літератури

1. Ахременко А.С. Динамічний підхід до математичного моделювання політичної стабільності / / Поліс. - 2009. - № 3. - С. 105-112.

2. Василенко І.А. Політологія: підручник. - М.: Гардаріки, 2004. - 288 с.

3. Кравченко А.І. Основи соціології та політології: підручник. - М.: Проспект, 2006. - 352 с.

4. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Політологія. Методи дослідження. М., 1997.

5. Леванскій В.А. Моделювання в соціально-правових дослідженнях. - М., 1986.

6. Шабров О.Ф. Політична система: структура, типологія, стійкість. - М., 1993.

7. Яковлєв І.Г. Інформаційно-аналітичні технології і політичне консультування / / Поліс. - 1998. - № 2. -С.122-133.

Размещено на www.allbest.