Засоби вводу комп’ютерної інформації

Джойстик (англ. joystick) - це маніпулятор, що являє собою пристрій з керувальним стрижнем-важелем і однією чи декількома кнопками, при обертання яких курсор переміщується на екрані (мал.9 в). За принципом дії розрізняють два види джойстиків:

- Цифрові. Сенсори таких джойстиків можуть приймати два значення:

«0» або «1», включений/виключений. Переміщення ручки в крайні положення видає один інформаційний код відповідного напрямку. Утримання ручки в крайньому положенні повторює код нескінченно. Джойстики такого типу практично не застосовуються в ПК, але широко зустрічаються у простих ігрових приставках, ігрових автоматах і мобільних телефонах.

- Аналогові. Сенсори таких джойстиків видають інформаційні коди зі значенням від нуля до максимуму в залежності від кута відхилення ручки: чим більше рукоять відхилена, тим більше цифрове значення коду. Діапазон цифрового значення коду обмежений ходом ручки джойстика і роздільною здатністю застосованих сенсорів. Після калібрування, подібні джойстики можна застосовувати для визначення абсолютної позиції курсору. Джойстик використовують здебільшого в ігрових програмах, особливо в так званих іграх-симуляторах (наприклад, імітація керування літаками чи автомашинами).

Диджитайзери (від англ. graphics tablet або graphics pad, drawing tablet, digitizing tablet, digitizer) - пристрій для введення малюнків від руки безпосередньо в комп'ютер (мал.9 г). Складається з пера і плоского планшета, чутливого до натискання пера. Також може додаватися додаткова миша. Диджитайзер як і мишка, указує позицію на екрані монітора. Він відображає визначає і обробляє абсолютно точні координати на екрані, що недоступно іншим пристроєм введення. [5, с. 56]

Графічний планшет - різновид диджитайзера, робота з ним заснована на тому, що площа екрану монітора ставиться у відповідність з робочим полем планшета, по якому можна переміщати який-небудь вказуючий пристрій. Це може бути спеціальна миша або світлове перо.

Сенсорний екран - це екран, що реагує на натискання пальцем чи етилом (мал.9 д). Сенсорний екран дозволяє виділити потрібну точку просто натисканням пальцем чи етилом у цій точці екрана. Контролер сенсорного екрана визначає координати точки дотику і передає їх операційній системі комп'ютера. Сенсорні екрани використовуються не тільки в комп'ютерах, але й в ігрових автоматах, і банкоматах (мал. 14-17).

Сенсорна панель (англ. Touchpad) - це пристрій, альтернативний мишці чи трекболу. Переміщенням пальця по поверхні панелі можна переміщувати курсор на екрані монітора. Сенсорні панелі використовуються замість мишки в блокнотних та настільних комп'ютерах (мал.9, ж).

1.2 Графічні планшети та сенсорні екрани

Графічний планшет - це зручний та потужний пристрій для створення цифрових зображень спеціалістами з художнього оформлення поліграфічної продукції (мал.13).

Графічний планшет складається з двох основних елементів: планшета (основи) та світлового пера (Light pen) (вказівника), що пересувається по поверхні планшета. Зовні нагадує кулькову ручку. На закінченні є фотоелемент, дані з якого надходять комп'ютера. Він є одним із основних пристроїв вводу інформації.

Мал. 13

Принцип дії базується на фіксації місцезнаходження пера за допомогою вбудованої у планшет сітки провідників. Перо передає сигнал, який приймають провідники, перетворюють його у цифровий код і передають до комп'ютера. Тут враховується місцезнаходження, нахил та сила натиснення пера. Зображення відразу промальовується і на моніторі.

Перо додатково обладнано 1, 2 чи 3 кнопками, що виконують функції, подібно до мишки, на іншому кінці пера знаходиться електронний ластик для виправлення чи витирання невірно намальованих ліній. Планшет починає відчувати перо на відстані 10 мм від робочої поверхні, тому на поверхню можна покласти готовий малюнок чи фотографію і обвести пером потрібні контури. [1, с. 23-24]

Графічні планшети можуть випускатися і у вигляді гібриду разом з рідкокристалічним дисплеєм, який одночасно є і робочою поверхнею і екраном.

Сенсорний екран (англ. Touchscreen) - це екран, що реагує на натискання пальцем чи етилом - пластмасовим стрижнем із закругленим наконечником (мал.9 д). Контролер сенсорного екрана визначає координати точки дотику і передає їх операційній системі комп'ютера.

Існує безліч різних типів сенсорних дисплеїв: резистивний, ємнісні, інфрачервоні, оптичні, тензометричні, індукційні і та ін., які працюють на різних фізичних принципах.

Мал.14

Резистивний сенсорний дисплей - складається зі скляної панелі та гнучкої пластикової мембрани. І на панель, і на мембрану нанесено резистивні покриття (мал.14). Простір між склом і мембраною заповнено мікроізоляторами, які рівномірно розподілені по активній області екрану і надійно ізолюють провідні поверхні. Такі дисплеї дозволяють здійснювати управління як кінчиком пальця, так і стилусом. Вони відмінно підходять для мініатюрних пристроїв. Але натискання слід проводити з великим зусиллям, ніж при використанні ємнісного дисплея. Крім того, резистивні дисплеї чутливі до подряпин і зменшують яскравість екрану.

Мал.15

Ємнісні сенсорні дисплеї - екран, що використовує той факт, що предмет великої ємності проводить змінний струм (мал.15).

Ємнісний сенсорний екран являє собою скляну панель, вкриту прозорим резистивним матеріалом (зазвичай застосовується сплав оксиду індію та оксиду олова). Електроди, розташовані по кутах екрана, подають на провідний шар невелику змінну напругу однакову для всіх кутів.

При торканні екрану пальцем або іншим провідним предметом з'являється витік струму. При цьому чим ближче палець до електрода, тим

менше опір екрану, а значить, сила струму більше. Струм у всіх чотирьох кутах реєструється датчиками і передається в контролер, що обчислює координати точки дотику.

Мал. 16

Сенсорні дисплеї на поверхнево-акустичних хвилях. У кутах таких дисплеїв знаходяться спеціальні перетворювачі, які направляють ультразвукові хвилі на поверхню скла. З боків дисплея розташовані відбивачі, завдяки яким створюється сітка з цих хвиль (мал. 16). При доторкання до дисплея пальцем або стілусом змінюється напрямок руху хвилі. Електроніка фіксує ці зміни і визначає координати точки натискання. Їх застосовують в банкоматах та інформаційних терміналах.

Мал.17

Інфрачервоні сенсорні дисплеї - сітка, сформована горизонтальними і вертикальними інфрачервоними променями, переривається при торканні до монітора будь-яким предметом. Контролер визначає місце, в якому промінь був перерваний (мал.17).

Оптичні сенсорні дисплеї мають скляну панель, яка забезпечена інфрачервоним підсвічуванням. На кордоні «скло-повітря» виходить повне внутрішнє віддзеркалення, на кордоні «скло - сторонній предмет» світло розсіюється. Залишається зняти картину розсіювання, для цього існують дві технології. У проекційних екранах поряд з проектором ставиться камера. Або світлочутливим роблять додатковий четвертий субпіксель РК-екрану. Дана технологія використовується в основному в дисплеях дуже великих розмірів, наприклад в тих, які призначені для виставок.[2, с. 56-57]

Тензометричні сенсорні дисплеї - реагують на деформацію екрану. Застосування: банкомати, квиткові автомати і та ін.

Індукційні сенсорні екрани - це графічний планшет з вбудованим екраном. Такі екрани реагують тільки на спеціальне перо. Застосовуються, коли потрібно реакція саме на натискання пером.

1.3 Автоматичні засоби вводу графічної інформації

Пристрої введення графічної інформації діляться на: автоматичні і напівавтоматичні.

У автоматичних пристроях процес пошуку і виділення елементів зображення здійснюється без участі людини. Основною областю застосування пристроїв введення графічної інформації є системи автоматизованого проектування, обробки зображень, навчання, управління процесами, мультиплікації і та ін. До цих пристроїв відносяться сканери, сенсорні екрани, цифрові камери, відеокамери.

1.4 Напівавтоматичні засоби вводу графічної інформації та застосування їх у КІТ

Пристрої введення графічної інформації діляться на: автоматичні і напівавтоматичні.

У напівавтоматичних пристроях введення графічної інформації функції пошуку і виділення елементів зображення покладаються на людину, а перетворення координат зчитувальних точок виконується автоматично. До цих пристроїв відносяться: світлове перо і графічний планшет. Мал..

1.5 Класифікація, основні характеристики та застосування сканерів

Сканер (англ. scanner) - це пристрій введення, що перетворює зображення в його цифрову форму і передає цей образ у комп'ютер. Зображення, що вводиться, може бути текстом, малюнком, фотографією.

Мал.18

Процес зчитування інформації сканером називається скануванням.

Основними показниками сканерів є глибина кольору та оптична роздільна здатність. Глибина кольору - це обсяг пам'яті, який відводиться для кодування кольорової палітри.

Основні компоненти сканера:

- джерело світла;

- світлочутливі елементи (сенсори);

- алфавітно-цифровий перетворювач.

Джерело світла спрямовує світловий потік на сканований об'єкт. Світловий потік, відбиваючись від об'єкта чи проходячи через об'єкт, потрапляє на сенсори, що перетворюють значення інтенсивності падаючого на них світла в аналогові значення електричної напруги.

Сенсор може просто фіксувати наявність і відсутність світла в певній точці об'єкта (чорно-біле сканування). Якщо сенсор фіксує загальну інтенсивність падаючого на нього світла, то таке сканування називають сірим. Для відображення кольору об'єкта використовують модель RGB. У цьому разі для вимірювання інтенсивності кожного кольорового компонента (червоного, зеленого і синього) застосовують окремий сенсор.

Алфавітно-цифровий перетворювач, виконаний на одній чи декількох мікросхемах, одержує на вході дані від сенсорів і перетворює їх у цифрову форму. За чорно-білого сканування кожній точці зображення зіставляється або нуль (чорний колір), або одиниця (білий колір). Для сірого чи кольорового сканування аналогові значення інтенсивності перетворюються у цифрову форму з урахуванням заданого значення діапазону зміни інтенсивності. Отримані дані передаються в комп'ютер.

Зараз майже у всіх випадках підключення сканера до комп'ютера проводитися через порти USB. Нові сканери можуть підключатися через спеціальний SCSI інтерфейс.

Тепер випускають типи сканерів, що розрізняються за способом переміщення зчитувального пристрою сканера і паперу один відносно одного. Це такі сканери:

- ручні;

- барабанні;

- планшетні;

- рулонні;

- роликові;

- плівкові (сканери слайдів);

- проекційні.

Швидкість сканування визначають за інтерфейсом сканера, обраною логічною роздільною здатністю, розміром сканованої ділянки по вертикалі, глибиною кольору і використовуваними алгоритмами оброблення зображення. Цю швидкість вимірюють або за швидкістю переміщення паперу чи механізму сканування, або за кількістю сторінок за одиницю часу. [2, с. 123-124]

1.6 Барабанні, планшетні та рулонні сканери

Основні технічні характеристики

Мал.19

Барабанний сканер - пристрій для високоякісного професійного сканування як прозорих, так і непрозорих оригіналів. Основна область застосування барабанних сканерів - поліграфія. В якості скандувальної системи використовуються фотоелектронні примножувачі. В даний час вони забезпечують найвищу якість обробки будь-яких оригіналів. Основний елемент барабанного сканера - це скляний циліндр (барабан) на який кріпиться сканований оригінал. Циліндр обертається з високою швидкістю. Світло від джерела проходить крізь прозорий оригінал і вловлюється оптичною системою. Система дзеркал і світлофільтрів розкладає світло на червону, синю і зелену складові, та направляє на трубку фотоелектронного помножувача.

Планшетний сканер - це настільний пристрій, що нагадує копіювальний апарат. Це найбільш поширений вид сканерів, оскільки забезпечує максимальну зручність для користувача - висока якість і прийнятну швидкість сканування.

Мал.20

Він являє собою планшет, усередині якого під прозорим склом розташований механізм сканування. Оригінал (паперовий документ, книга, пласкій предмет) кладеться на прозоре скло під яким пересувається CCD-матриця. Існують моделі планшетний сканерів, де навпаки, скло з оригіналом пересувається вздовж нерухомої CCD-матриці.

Важливою перевагою планшетних сканерів є спроможність сканування різноформатних оригіналів. Певні моделі мають додатковий модуль, що призначений для сканування слайдів, плівок та негативів.

Мал.21

Рулонні сканери представляють собою монохромні пристрої, призначені для введення документів в машину, за допомогою оптичного розпізнавання символів OCR (Optical Character Recognition) - оптичне розпізнавання тексту. Робота рулонних сканерів відбувається наступним чином: окремі аркуші документів протягуються через такий пристрій, при цьому і здійснюється їхнє сканування. Для зручності роботи рулонні сканери звичайно оснащуються пристроями для автоматичної подачі сторінок. Сканувальна головка рулонних сканерів стоїть на місці, а папір переміщується відносно неї за допомогою протяжного механізму.

1.7 Лінійні та матрицеві фото прилади із зарядовим зв'язком та їх застосування в сканерах

В основі принципу дії комп'ютерних сканерів є застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для перетворення сигналів, отриманих в результаті відбиття світла від оригіналу. Переважно застосовуються два типи датчиків: прилади з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.

Мал. 22

Найбільш поширеними моделями є планшетні сканерів, в яких сканований об'єкт розміщують на склі планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, її переміщення забезпечує кроковий електродвигун. Світло, відбите від об'єкта, через систему дзеркал потрапляє на лінійку фотоприймачів - ПЗЗ-лінійку або лінійку фотодіодів. Значення вихідних напруг лінійки фотоприймачів через комутатор подають на АЦП. Цифрові коди АЦ-перетворення передаються у комп'ютер. За кожен крок двигуна сканується смужка об'єкта, що потім поєднується програмним забезпеченням драйвера сканера у загальне зображення. (мал. 22)

Механізми зчитування зображення базуються або на фотопомножувачах або на ПЗЗ (прилад із зарядовим зв'язком). Фотопомножувач найпростіше порівняти з радіолампним-фотосенсором, у якої є пластини катода й анода і яка конвертує світло в електричний сигнал.

Зчитувальна інформація подається на фотопомножувач крапка за крапкою з допомогою світлового променя. ПЗЗ так само як і помножувач конвертує світлову енергію в електричний сигнал. Набір елементарних ПЗЗ-елементів розташовують послідовно в лінію, отримуючи лінійку для зчитування відразу цілого рядка, і висвітлюється відразу цілий рядок оригіналу. Кольорове зображення такими сканерами зчитується за три проходи. [4, с. 233-234]

1.8 Програма Fine Reader 4

Серед усіх прикладних офісних застосувань важливе місце посідають програми автоматичного опрацювання текстової інформації. Для конвертації текстової інформації в електронний вигляд необхідні сканер та програма оптичного розпізнавання тексту OCR - (Optical Character Recognition). Серед програмного забезпечення OCR - це Fine Reader розробки фірми ABBYY. [10, с. 145-150]

Особливостями цієї програми є удосконалення розпізнавання факсимільних документів та документів, знятих на цифрову камеру, покращена обробка макету документів, захист файлів PDF, розпізнавання скріншотів, розпізнавання таблиць, вбудована підсистема перевірки орфографії, передача даних в інші додатки, пересилання електронною поштою. Є функція розпізнавання мов та перевірка орфографії за словниками.

Процес роботи з програмою зводиться до наступних дій: сканування (відкриття) зображення, сегментування, розпізнавання та перевірка тексту, збереження результатів.

На мал. 23 зображене головне вікно програми FineReader та керуючі кнопки: Scan&Read, Відкрити, Читати, Перевірити та Зберегти.

Мал. 23

Доступ до основних функцій програми також можна отримати через її головне меню, яке містить дев'ять пунктів: Файл, Редагування, Вигляд, Пакет, Зображення, Процес, Інструменти, Вікна, Допомога.

Меню Файл призначене для відкриття чи сканування графічних файлів, друку та збереження результатів розпізнавання. Також у цьому меню можна відкривати та перезаписувати пакети - набір одного чи декількох графічних файлів, об'єднаних для зручності розпізнавання. Усі вони відображаються у вертикальному вікні Пакет ліворуч робочого поля.

Меню Редагування виконує дії - відмінити/поновити останню дію, копіювати, вирізати, вставити, пошук/автозаміна слів.

Меню Вигляд служить для зміни розташування та пропорцій вікон на робочому полі.

Меню Пакет дозволяє виконувати навігацію по сторінках, перенумерувати сторінки в пакеті, вилучити сторінку або ж сам пакет.

Сегментування зображення - це його поділ на частини (блоки) відповідно до інформаційного навантаження: текст, таблиця, рисунок чи штрих-код. (мал.24).

Мал. 24

Також меню Зображення містить пункти для керування структурою таблиці, вилучення блоків чи тексту, для обробки відсканованих зображень: поворот, підрізання, очищення тощо.

Меню Процес дозволяє задати комплексне завдання - відкрити та розпізнати, сканувати та розпізнати, дає змогу виконати перевірку розпізнаного тексту та зберегти результати.

У меню Інструменти, крім перевірки тексту, також можна переглянути та відредагувати вбудовані словники розпізнавання, мови та еталони користувача. Вибір Інструменти/Параметри можна встановити базові налаштування FineReader (мал.25).

Два останні пункти меню Вікна та Допомога стандартні для будь-якого Windows-застосування.

Мал.25

1.9 Сканування та автоматичне розпізнавання документів

Аналіз і розпізнавання документа FineReader стандартно виконуються автоматично. За необхідності ви можете змінити цей режим.

Процес сканування розпочинаємо з натискання кнопки Відкрити/Сканувати зображення. На мал. 26 зображено діалогове вікно сканування (мал. 26).

За допомогою миші визначається область сканування, з головного чи контекстного меню вибирається формат виводу, розподільна здатність, при потребі застосовують додаткові параметри, користуючись інструкцією до сканера.

Мал.26

Процес сегментування полягає у виділенні блоків однотипної структури для розпізнавання. Сегментування можна здійснити вручну - визначити мишею межі кожного блоку (мал.24).

Особливу увагу звернемо на панель інструментів вікна Зображення. На мал. 27 вона обведена синьою рамкою. Кнопки цієї панелі дають змогу аналізувати макет, виділити зону для розпізнавання, виділити блок типу Текст, виділити блок типу Таблиця, виділити блок типу Зображення, вибрати блоки, додати частину блоку, вирізати частину блоку, видалити блок, додати вертикальну лінію, додати горизонтальну лінію, видалити лінію, обрізати зображення, гумка, вирівняти текстові рядки, повернути за годинниковою стрілкою, повернути проти годинникової стрілки. Отримані після сегментування блоки можна буде редагувати: пересувати, змінювати межі, вилучати, змінювати тип.

Мал.27

Процес розпізнавання розпочинаємо з натиснення кнопки Процес/Розпізнати. Процес зчитування інформації ілюструється заповненням рядків. Розпізнаний текст виведеться у вікно. Для більшості текстів тип друку визначається автоматично (мал.28).

Мал. 28

Кнопка Перевірити виконує команду Перевірити правопис. Кнопка зберегти дозволяє передати результати розпізнавання у обрану программу чи записати їх у файл в різних форматах (мал.29).

Мал.29

1.10 Цифрові фотоапарати та камери

Цифрова камера, або цифровий апарат - пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фотознімків в якому світлочутливим матеріалом є матриця або кілька матриць, що складаються з окремих пікселів, сигнал з яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті в цифровому вигляді. Цифрові камери призначені для отримання фото чи відео відразу у цифровій формі. (Мал.30)

Мал.30

Одна з основних деталей фотоапарата - це світлочутливий елемент - ПЗС (прилад із зарядовим зв'язком) матриця. Матриця складається з світлочутливих елементів - пікселів. Це найдрібніша одиниця цифрового зображення в растровій графіці. Будь-яке растрове комп'ютерне зображення складається з пікселів, розташованих по рядках і стовпцях. Якщо зображення збільшити, то можна побачити ряди пікселів.

Ще один елемент, який властивий цифровому апарату - це об'єктив (оптика). Об'єктив має: трикратне оптичне наближення (трансфокатор) - при зйомці можна, не сходячи з місця, наблизитися до об'єкта зйомки, зробити фотографію крупним планом. Чим більше оптичне наближення, тим більше можна укрупнити об'єкт зйомки. [15, с. 71]

Цифровий фотоапарат має електронну частину, яка обробляє отриманий матрицею світловий потік і, перетворюючи його в готове зображення, зберігає його в пам'яті фотоапарата або на карті пам'яті. Для подальшого збереження цифрова камера під'єднується до комп'ютера через порти USB і фотографії у вигляді графічних файлів переносяться в комп'ютер.

Цифрова відеокамера - пристрій для отримання оптичних образів об'єктів за допомогою зйомки на світлочутливому елементі, пристосований для запису або передачі зображення в русі. Складовими частинами відеокамери є:

- Об'єктив, що формує оптичне зображення об'єкта;

- Видошукач для визначення зображуваного в кадрі і фокусування зображення;

- Світлочутлива електронна матриця;

- Пристрій передачі чи запису сигналу з накопичувачем;

- Мікрофон, може не використовуватися;

Є цифрові відеопристрої найрізноманітнішого призначення, такі як камери відеоспостереження і веб-камери.

Веб камера - це цифрова фотокамера, що може в реальному часі фіксувати зображення, призначені для подальшого передавання через інтернет (мал.31). Такі камери транслюють зображення міських вулиць, приміщень де проходять конференції тощо.

Мал.31 Мал. 32

Камери відеоспостереження - система, яка передає інформацію з відеокамер, телевізійних камер на обмежену кількість моніторів та/або записуючих пристроїв (мал.32). Сигнал не передається у відкритому режимі. Відеоспостереження часто використовують для спостереження в місцях, які потребують постійного нагляду, таких як банки, банкомати, казино, вокзали , аеропорти, військові об'єкти та звичайні магазини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Антонов В. Сучасні комп'ютерні мережі. - К.: МК-Прес, 2005. - 480с.

Бажанов В. А. Венгерський П. С. Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Підручник. 2-ге вид. - К.: Каравела, 2008. - 640с.

Бакушевич Я. М. Інформатика та комп'ютерна техніка: навчальний посібник / Я. М. Бакушевич, Ю. Б. Капаціла. - Львів: «Магнолія 2006», 2009. - 312 с.

Білик В. М., Костирко В. С. Інформаційні технології та системи: Навч. посібник.- К.: «Центр навчальної літератури», 2006.- 232 с.

Буйницька О. П. Інформаційні технології та технічні засоби навчання: навч. посіб. / О. П. Буйницька. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 240 с.

Валецька Т. М. Апаратні засоби персональних комп'ютерів: навчальний посібник / Т. М. Валецька. - К.: «Центр навчальної літератури», 2002. - 208 с.

Войтюшенко Н. М., Остапець А.І. Інформатика і комп'ютерна техніка: Навч. посібник. - К.: «Центр навчальної літератури», 2006.- 568 с.

Дибкова Л. М. Інформатика та комп'ютерна техніка: Посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К.: Академвидав, 2002.- 320 с.

Захаров В. І. Основи інформаційно-аналітичної діяльності [текст]: нав. посіб. / В. І. Захарова, Л. Я. Філіпова - К. : «Центр учбової літератури», 2013. - 336 с.

Злобін Г. Г. Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Для студ. економічних спеціальностей. - К: Каравела, 2007. - 240 с.

Інформатика. Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Підруч. - К.: Каравела, 2003.- 464 с.

Інформаційно-технологічні системи. Наукова бібліотека [Електронний ресурс]. Зі сторінки Підручники - Бізнес - Основи бізнесу. - Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_ jbook/.

Кравчук С. О., Шонін В. О. Основи комп'ютерної техніки: Компоненти, системи, мережі. - К: Каравела, 2006. - 344 с.

Обчислювальна техніка - інформатика - iнформацiйнi технології. Родовiд. [Електронний ресурс]. За матеріалами книг Б. М. Малиновського. - Режим доступу : http://www.icfcst.kiev.ua.

Пушкарь О. І. Інформатика і комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології. Посібник за редакцією д.е.н., проф. Пушкаря О. І. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 695 с.

Семчук А. Р., Юрченко І. В. Економічна інформатика: Навчальний посібник. -5-е вид. - Чернівці: «МВІЦ Місто», 2006. -424с.

Форкун Ю. В. Інформатика: навч. посібник / Ю. В. Форкун, Н. А. Длугунович. - Львів : «Новий Світ-2000», 2012. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru